Для чого забувати, що трапилось з тобою
Хоча й погане може, і душу рве тобі
Але колись в житті все здасться ніби грою
Ти подаруєш новий, бажаний світ собі
Що трапилось, стирати не треба, бо ідеї
Народяться з метою, щоб старе втопить
В шаленім темпі гроз, ми мов би Прометеї
Знов створюєм нове, старе щоб погубить
На помилках навчатись потрібно, але й знати
Повинні помилки чужі, щоб знов
В своїм житті їх більше не мали змоги повторяти
І щоб змогли ми вийти сильними з оков
Вже стільки часу пролетіло, немовби птахів
Але ми йдем вперед, не можем все забуть
Випускниками стали вже безлічі ми класів
Нажаль вже неможливо усе це повернуть
Живе у нас в душі і не зів’яне квітка
Минулого, що вже давно-давно пройшло
Залишилась лиш в серці прекрасна життя вітка
І сонце над горою із тіні вже зійшло
Прекрасні миті будем пам’ятати, знову
Згадаємо колись зустрівши і покути
Просити будем у душі, і слову
Весь подаруєм світ, життя не зможемо забути
15.09.2004 (Яресько Я.М).
