Яблуневі заметілі закружляли, замели,
Цвіт немов сніжинки білі, піднімався догори.
Лягав тихо на долоні і у просторі кружляв,
В берегах паслися коні, бачив цю картину став.
Веселивсь весняний вітер, налітавшись досхочу,
Він сльозинки травам витер, кинув сонечку парчу.
Запросив у гості дощик, щоб мелодію зіграв,
Перекинув в саду горщик, заховався межи трав.
У прозорому повітрі, пахло запахом весни,
В полі розквітали квіти,місяць бачив свої сни.
В загадковому сплетінні,виноград у гору ліз,
Із лози робились тіні,десь скрипів старенький віз...
Яблуневі заметілі, не приносять холодів,
Лиш лишають на подвір'ї слід пахучих килимів.
І якщо повіє вітер, все підніметься ураз,
Полетять сніжинки світом,не повернуться до нас...
Дякую Наталочко що ти мені написала!!! Я вже виправила, щось недоливилася, бо я інколи просто без чорновика пишу вірші і цей вірш невиняток, тому так і вийшло!!! Я дуже рада тобі дорога!!!
Дякую моя дорога подружко!!! Життя все у круговерті!!! Весна закінчується календарними днями, а насправді пекуче літо. Мені приємно дорога, що тобі подобається, від того хочеться більше писати... Твоя поезія теж дуже гарна, просто суперова !!! А душа твоя мила і ніжна!!!
Я рада що ти є така у цьому клубі!!!