Десь там на Волині
У травах полину,
Чи може цвіли льони,
Як небо глибокі.
І ти, синьоокий,
Бранець війни,
Лежав серед трав,
Серед сонця і неба -
Де бу́ли думи твої?
Боронив Україну,
Діток і дружину,
Надії свої.
Чекав в полі бою.
Хто поряд з тобою? -
Впізнав земляка свого.
Ще пройде хвилина
І чорна машина
Вб'є тебе, його.
Життя, наче води.
За щастя народу,-
За кого його ти віддав?
За діток, дружину,
За рідну Вкраїну -
Не скаже солдат.
Стоять обеліски,
Берізонька кісками
Погладжує їх.
Дочки́ пам'ятали,
Дружина чекала,
Немає вже всіх.
Залишилась пам'ять,
Весною з квітками
Приходять онуки твої.
Хвилина мовчання,
Небо в чеканні,
Дзвін по селі.
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чомусь хотіла легко написати. Дідусь загинув на землях Волині, 1941,
У нас обеліск стоїть на місці зруйнованого храму,там ім'я викарбуване, могили бабуся не знайшла,привезла трішки землі
Храм Димитрія Солунського, тепер поряд знову храм, тому ж святому, батюшка з Волині відбудував і багато років служив .
Не втратити з часом 
пам'ять про них 
