-Х-мм...Доросле життя.А ще до недавна ми гралися в піджмурки з друзями.Із захопленням бігли повідомити батькові про знайденого в полі їжака.Із сльозами на очах мчали жалітись матері на кривдника.навшпиньках прокрадалися до чужого саду за грушами,а потім із добутим тікали,щоб не насварили.З гордістю несли дідусеві щойно врятоване гніздо пташенят,а потім моли ще довго-довго пишатися своїм подвигом.Так,це все дитинство,яке буває раз в житті.дитинство-це пора,коли тобі дозволено все і за це "все" відповідати,на щастя,не тобі.Дитинство-це час мрій,коли мрії і бажання з кожним днем збільшуються і збільшуються.Коли мріяти можна в необмежених кількостях і про що-небудь.Дитинство-це казковий світ.в якому в кінці перемагає все ж таки добро.Це перший раз у перший клас,де ти знаходиш нових друзів і стаєш на сходинку старшим.Це перші невеличкі проблеми.як здаються тобі не вирішеними.Це перше кохання і розбите серце,коли ти думаєш,що це кінець.а виявляється-це тільки початок.Можна безкінечно говорити про дитинство,але цього буде недостатньо,його треба відчути.
Як це не сумно,але дитинство не вічне і нам всім рано чи пізно прийдеться вирушати в доросле життя,не таке веселе й безтурботне,кольорове і барвисте.В життя,де на нас чекатимуть і веселощі,і сум,і радість,і тривога;де за все зроблене відповідати тільки нам самим.Буде все,і ми обов'язково через це переступимо.тільки кожного вечора,після важкої праці,ми засинатимемо і згадуватимемо ті найяскравіші моменти нашого життя під назвою "дитинство".Ті моменти,які вже не повториш,але пам'ятатимеш назавжди.
