Ще дерева стоять напівголі.
Віє східний пронизливий вітер.
Я іду в щойно зоране поле,
Назбирати на-мріяних квітів.
Я вдивлюся в небо глибоке -
Може стріти когось хотіла,
Чи відчути натхнення високе,
Чи відкрити серце зболіле.
Та пусте ще весняне поле,
Тільки вітер пронизливий віє.
Чом ти ходиш ріллею доле,
Що шукаєш любов чи надію?
...............................
Ще дерева стоять напівголі,
Рве на шмаття їх східний вітер,
Серце вирватись хоче на волю, -
Щоб згубитись між зоряних квітів.
"чорніюче" – небажане; "неіснуючих" – також: за російським зразком. можна "я пішла на омріяне поле назбирати примарних квітів"; "що шукаєш: любов чи надію?"
@NN@ відповів на коментар baidarama, 26.01.2017 - 20:02
Квіти не примарились - їх не існує ( немає), а поле й справді було чорне,
я подумаю
Дякую за экспромт,кращий комента...Шкода,не можна взяти в обране...
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую що читаєте, Людмило(будемо знайомі - Анна) - це весняний авітаміноз провокує написання таких віршів, виливається з душі сумними рядками... звинуваченням Долі в моїй недолугості.
Сонечко! Виглядаю тебе, щоб сказати,що вже скучила. Ти зараз стомлюєшся, я знаю. Але хочу передати всім вітання з святами, особливо з нашим!!! Хай Господь благословить всіх! Ми не будемо, до нас приїдуть гості. Цьомаю
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Сил вистачає щоб переглянути вірші знайомих, привітати з Днем народження, а писати коменти ні сил, ні думок, про вірші й не кажу.
Скучила, але на початку діло. Цьомаю і привіт від всих.
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так приємно знаходити відгуки і відповідати на них, а ще задумує, - якщо ти не перечитуєш свої вірші, то хто їх буде читати? дякую, Шоне, вибачте, що так пізно відповідаю