Відповідь одна, дуже коротка,
Розповідь сама кудись іде,
На питання, у зручних обгортках,
Ми заручники ніколи і ніде.
Час веде, ховаючи всім очі,
Нас так мало стало на землі,
Ранили й загоїтись не хочуть,
Рани залишаються в мені.
Дні, холодні, ні це не забути,
Сніг і той далеко від зими,
І одягнені в тепло самотні люди,
Дивляться безбарвні знову сни.
Ми такі звичайні і прозорі,
Ви такі ж як ми, проте слова,
Ліками лікують душі хворі,
Цілував життя востаннє у вуста.
Вже нема такого дня як вчора,
Все минає, щастя без вогнів,
Біла вранці, ввечері є чорна,
Десь на стінах недієвий оберіг.
23.11.12
