Не край свого серця, не край,
У мене інше життя.
Хіба ж повернути май
І юності, що відцвіла?
Хто ж в силі здолати час?!
Він зник, за межу в небокрай.
Вже внуки зірками горять,
Не край свого серця, не край.
Пів неба, чи ж цілий світ
У щирих та добрих очах.
Я знаю, що ти зберіг
Любов, що у нас була.
Відвертості - повний міх
Згубилось по́спіль в літах.
Прости, не рахованих слів...
Прости, поміж все життя.
Всі дні заплелися в роки,
Сховалась любов за рукав.
Мережили долю зірки
А жовтень згорав-згорав...
Вже вишила доля рушник
З червоних і чорних ниток.
Ще й травень у осені зник,
І вже не поверне ніхто.
Не край свого серця, не край,
Хай крається тільке моє.
Я знаю, що ти кохав
Так сильно і понад все.
Я знаю, що ти любив
Без фальші і без підстав...
Прохаю, щоб тільки жив
І Бог - благословляв.
Як гарно пані Галино! Аж подих перехопило! Таке воно життя: хтось любить рокам наперекір, а хтось ту любов зневажає, хтось мріє про неї, як Божий дар, а хтось через неї вмирає. Заберу в обране з Вашого дозволу.
ГАЛИНА КОРИЗМА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так щемно і гарно, ніжно і тремтливо, як і справжня любов - незвичайна. Всі дні заплелися в роки,
Сховалась любов за рукав.
Мережили долю зірки
І жовтень згорав-згорав.
ГАЛИНА КОРИЗМА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Роки біжать, як в річці вода. Справжня любов думаю вічна.
Дякую, Тетяно. Приємно вас бачити на своїй сторінці.
Шкода, що не можна нічого вже змінити. Залишаються світлі спомини. Ви праві, мусимо жити з Богом. Але хочеться, щоб у Вас було все якнайкраще!
ГАЛИНА КОРИЗМА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Все добре... і прекрасно. Я дякую за все на світі. Як би склалось все по-іншому...
Треба жити з Богом.
Дякую мило за побажання. Вам теж всіх здійснення мрій.