Мозку не потрібні часті стреси,
Глибоко сумління запихніть,
Лінь – двигун постійного прогресу.
Стрибайте сміливо в її сіть.
Хто колись бував в її полоні, -
Певно, знає ( і не по чуткам) -
Вміщується мрія на долоні.
Щастя розпродали по квиткам.
Звісно, легше лиш спостерігати,
Як будують долі за вікном.
Сам себе ув”язнюєш за грати,
Душу напоївши щедро сном.
Тіло знову нудиться від ліні,
Що з в обійми лагідно бере,
Ось вам повноцінне покоління, -
Братство «В світ зачинених дверей».
Знов сьогодні будеш ти в онлайні,
Друзів перевіриш, за звичай.
Простори відкривши там безкрайні
Долі покладеш ти з часом край.
Добрий вірш для роздумів, та заклик незрозумілий. Якби вірш був у розділі жартівливих віршів - то ще так. Лінь - дійсно двигун прогресу, бо всі нові відкриття щоразу зменшують роль фізичної праці. Але, я так рахую, є лінь активна і пасивна. Другу ніяк не сприймаю.
Олександр Обрій відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Теж писав колись на цю тему. точніше переписував - робив свій варіант. але трішки в жорскішій формі.
якщо цікаво: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342192
а в тебе вийшло якось... "нраваучітєльна"))) як в совєцькій школі. шось типу "інтернет це зло, а партія - перш за все"(хоч тоді ще про інет і мови не велося.
Олександр Обрій відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ну як сказати...я рідко коли відверто нав"язую читачу свою думку, в основному, намагаюся запевнити його, змусити задуматись, тобто лише можу утрірувати проблему з боку її трагічності, але без наїздів кожен вибирає, в якому стилі йому нав"зувати думку читачам дякую, цікаво - почитаю