Присвячую дорогому батькові Казимиру.
Простіть, що так далеко від вас.
Батьку, чому ваші очі сльозились?
Не назавжди прощаюся я.
В тих очах, я б напевно втопилась,
Коли нишком скотилась сльоза.
Я пливла разом з вами по морю
Із дитинства щасливих мрій.
Наливалась по вінця журбою,
Коли було самотньо одній.
В легкий сон говорили казку,
Кожне слово – повчальний урок.
А тепер ми прощаємось, батьку,
І ховаємо сльози удвох.
Може, щось ви мене не навчили,
Не повернемо днів, а ні час.
Чом так смутно додолу схилились,
Коли ледь притулилась плеча?
Знаю, батьку, літа не спіймаєм,
Сивина й на моїй голові.
Ви промовили: «Благословляю...
З Богом, доню, в далекі краї».
Щирий, теплий вірш!
Чомусь частіше присвячують вірші мамі, а батьку менше.
ГАЛИНА КОРИЗМА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вікторе за ваш візит і теплий відгук. Чомусь в голові майнула думка, що я вас знаю? Чи то в книзі колись читала і запам'яталося ваше прізвище, чи може... сама не можу згадати???
Батькові написала вірша, бо я батькова доні. А ще написала вірш "Ясенята" про батькову родину.
Люблю фіалки батько посадив в саду
Дуже болюча тема, Галиночка!! До сліз.. Повертайся додому, Сонечко!!
ГАЛИНА КОРИЗМА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ще трішки... сестра повертається. Брат біля батьків, зять, племінниці. А в мене болюча тема... напевно... ні. Старша племінниця Женечка назвала свою донечку бабусиним ім'ям - Софійка. То бабині милі внучка і правнучка. У мого сина все добре, вже двоє діточок Юрасик і Іриночка. Нехай живуть щасливо.
Дякую, Надійко, що заходите. Завжди радію, побачивши ваш візит. Щастя вам теж, Хмариночко