Невинних душ малих калічення в неволі.
Хто у душІ відчує тихий сум тих душ?
Хто побажає щасливішої їм долі,
І рятувати побіжить її чимдуж?
А все ж колись так добросердно починалось,
В двадцяті роки* тих безбатченків – ріка.
І неприкаяна душа так сподівалась,
Що простягнеться допомоги їй рука.
І простягалася…Та це давно минуло.
Ці діти непотрібні зараз, як бур”ян.
Чи те, що – люди ми, відразу всі забули,
Чи є серця і душі в ревних християн?
То ж наші діти, і куди їх нам подіти?
Чому вони - ніхто, як кури в курнику?
Чому ті діти – вже зовсім не наші квіти,
Живуть, як таргани, вмирають в смітнику?
І ти, сестра, і ти, мій милий друже - брате,
Згадай, що діти не питають, та ростуть.
Чи не пора прийшла нам бити у набата, -
Яку ж в житті собі обрати можуть путь?
Вони любити теж хотять, як воду – жито.
Вони «любитимуть» нас так, як любим їх.
То, може, варто їх навчить життя прожити,
Як ми ріднесеньких вчимо дітей своїх.
*Двадцяті роки минулого сторіччя
На жаль,доля бездомних сиріт мало хвилює державу...Це все намагаються якось замовчувати,закривати очі на знедолених безхатченків...Гірко,що й звичайні люди також цураються таких дітей і з байдужістю проходять мимо(ситі і задоволені своїм життям).Актуальна тема і болюча.
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Державу нашу, на жаль, хвилює лише наповнення карманів "слуг народу". Хоча саме держава має перейматися і дітьми, і природою, і стариками, і..., і...
Правильний і вистраданий вірш.
Владі вигідно плодити невігласів, байстрюків і бидло, вони вважають, що такими буде легше керувати, використовуючи стадні політтехнології.
Дурням важко порозумнішати, тож вони з дитинства створюють ще дурніших за себе (бідні - бо дурні, і навпаки).
Але погроми в Европі і революції в північній Африці повинні змусити їх переглянути таку політику (або відсутність політики).
Вірш дуже актуальний, але нажаль тільки нашої з вами свідомості тут замало...
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
не вистачає серця дивитися на те, що у нас робиться, і де ми живемо