А на дачі робота завжди
Тебе кличе, турбує й гукає.
Не відразу второпаєш, ти
Чи - у шахті, чи справді – у раю.
Помідорів рівненький рядок
Безпардонний бур”ян підпирає.
Я на плечі собі – рушничок,
Бо згадала, що я таки – в раю.
Бо є озеро – як острівок,
У короні з лілей й очерету,
Острів радості серед думок,
Безтурботна легка оперета.
Там вербиченька коси свої
У воді молодильній купає.
Заливаються там солов”ї,
А із ними й серденько співає.
Попливла і лягла на воді
Розчинитись – нагальна потреба.
Загубила себе я тоді -
Серед хмар, серед хвиль, серед неба.
Я руками торкаюся хмар.
Що пливуть у примарнім серпанку.
Додає до безмежності чар
Щебет пташечки – очеретянки.
Як люди у нас не байдужі по відношенню до землі. Скільки всього написали. Я також прихильник того, що дача це для душі, а не для кілограмів продукції. Але в мене дружина має протилежну думку. От і приходиться на грані фолу маневрувати. А сили уже не ті, та й часу все менше...
Так що якщо у вас дійсно рядок помодір, а не 10 соток, то я Вас вітаю. А вода на дачі це взагалі щось.
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Якщо чесно, то 12 соток. Так що та ж історія... Та якщо вже там озеро є поряд, то я таки про нього не забуваю. Дякую, що завітали.
Скаламбурю - Яка ж поетична поезія у ніжної душею поетеси!!!
Не дійшла я ще до того, аби рай шукати неподалік грядки, у мене ще все інакше. Але я підтримую, радію з тобою, і сподіваюся, що зможу приєднатися до тебе в цих почуттях))) Анимированные картинки - Пейзажи
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Інночка, скажу тобі таку смішну й важливу річ - я в тому "раю", про який тут пишу, була аж цілих 30 хвилин! А потім знову - до роботи.
То не жалкуй для себе прекрасних моментів життя!
Після переповненоного метушливого міста дача-справжній рай для душі! Мені пощастило більше,я живу в провінції,тому дача тут кожен день! Дуже милий,суперпозитивний вірш!
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую дуже за цю шикарну картинку - саме так і треба розбудувати дачу, щоб це був рай.
Дякую за оцінку моєї оцінки (вибач за каламбурчик)маленького незначного епізоду
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
30 км (Броварський р-н), мені з Троещини близько.
Хоч в мене є і батьківський дім, та далеко, їздити нема сил, там брат порядкує, а в мене душа спокійна, що не закинуто там все, що батьки створювали
Я ВІДМОВИЛИСЯ ВІД ДАЧІ, ВЖЕ ТРИ РОКИ СПИНУ НЕ ГНУ - НАДОЇЛО... Я ПРАЦЮВАЛА ТІЛЬКИ ЗАРАДИ БАТЬКІВ І ЩОБ ЛЮДИ НЕ ТИКАЛИ ПАЛЬЦЯМИ, ЩО ЗЕМЛЯ ГУЛЯЄ І В БУР‘ЯНІ...
ЗНАЮ, ЩО ЦЕ БОЛЮЧА ТЕМА І МОЖЕ ВИЗВАТИ ДИСКУСІЮ, АЛЕ Я З ДИТИНСТВА НА ЦІЙ ЗЕМЛІ ГОРБАТИЛАСЯ - ТЕПЕР ДЛЯ МЕНЕ ІНШИЙ РАЙ - ЦЕ РІЧКА, ЛІС І РОЗМАЇТТЯ КВІТІВ!
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Олю, ти будеш сміятися і дивуватися, та для мене - те саме. На дачі тільки. Бур"ян - скосили (щоб сусіди не косилися), а грядка - манюня. Я на тих городах вже нагорбатилась раніше, а зараз в мене - дача біля озера,і я цьому радію!
ГАРНО, НА ДАЧІ, ЯК У РАЮ, АЛЕ БІЛЬШІСТЬ ЛЮДЕЙ ПРАЦЮЮТЬ, ЯК У ПЕКЛІ, ЦІЛИМИ ДНЯМИ ГНУТЬ СПИНИ НА СОНЦІ. Я ЧАСТО ЗАДАЮ СОБІ ПИТАННЯ, КОЛИ НАРЕШТІ ПРАЦЯ ПЕРЕРОСТЕ В КРАСУ!?
Ліоліна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ось я й вирішила хоч ненадовго пірнути у красу
рекомендую пірнати туди, незважаючи...