Як дивно - з нічого все почалося й закінчилось нічим,
хоча можливо...цього всього й не було.
Але чому ж на мене чорне щось найшло,
не можу вимовити слова,у горлі в мене гіркий застряг полин.
Тепер мене все більше в даль відносить,
в четвертий вимір,безмежний простір вічних мрій,
нема там болю і земних стихій,
для всіх я тлінна плоть,лишитися ніхто і не попросить.
Я знаю сам,що сильно хворий,
але для вас,бо розуміти ніхто мене не хотів,
я б зараз бритвою,поздовш руки провів,
шкода це гріх,тримаю у собі цей вимір новий.
Раніше думав,що кохання дано звище,
що лиш у парах,немає маячні,
а тепер...тепер для мене існування є лише нічні,
коли в польоті снів майбутнє в вухах свище.
Все у житті для мене нереальне,
уранці прокидатися боюсь,
тут не стримавшись,в політ безмежності зірвусь,
яке ж життя людей банальне.
Придумали собі якісь країни,
живуть як діти,хм...бавляться в життя,
бавляться у ігри стадного злиття,
життя ж у кожного окреме,у нас життя єдине.
Відкрийте очі,досить ворожнечі,
ви ж гордо кажите,що ви один народ,
щоб ближнього вкусити,сховались за спиною й широко відкрили рот,
не думали,як в душу заливали порожнечі.
Поділили світ єдиний на країни,на народи,
а тепер i Бога рвете на шматки,
зупиніться і погляньте,як без заздрощів цвитуть садки
і без зла течуть у ріках чисті води.
Релігія для вас лиш політична сила,
не мають сили зовсім молитви,
одні говорять йдемо до Москви,
а інших до себе Європа заманила.
Та зупиніться і погляньте правді ввічі,
наші душі чекає інший світ,
одні на дні,а інші,як птахи в політ...
не знаю,що зі мною - мене щось звідси кличе.
ID:
315621
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 20.02.2012 22:55:57
© дата внесення змiн: 20.02.2012 22:55:57
автор: YUTG
Вкажіть причину вашої скарги
|
