Дороги, дороги, далекі дороги,
Початку немає й немає кінця.
Чого ж біжите ви у край невідомий,
Назавжди лишивши минуле життя?
Чому так далеко понесли від дому
Це зранене серце, роз'ятрений біль?
Приховані сльози, невичерпну втому?
Висушує вітер в очах моїх сіль.
І пахне дорога дощами скупими,
І дихають груди повітрям сухим,
І дивляться зорі очима живими,
Немов з лабіринтів далеких вершин.
Дороги минулі, дороги майбутні…
В них смуток і радість, святість і гріх.
А істина в тому, що ти в них присутній –
Шляхи повертають на отчий поріг.
"Шляхи повертають на отчий поріг."
Стільки ж тих доріг...
Чудові слова!
ГАЛИНА КОРИЗМА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Коли повертаєшься додому, а особливо до отчого порогу, відчуваю щем на серці і біжу швидко маму та батька побачити. Хай у вас будуть теж щасливі дороги
Зворушливий вірш... Відчувається,що Ви далеко від рідного дому,а душа подумки лине дорогою до отчого дому... Гарний вірш,щирий,ритмічний,душевний. -нехай у Вашому житті трапляються лише такі щасливі дороги!
ГАЛИНА КОРИЗМА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наталю, дякую тобі за таку світлу дорогу. Наче після літнього проливного дощу... і веселка барвиста, голубе-голубе небо
Гарно, Галиночка!!
Але трошки сумно... Рідні тебе чи чекають?
ГАЛИНА КОРИЗМА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Рідні завжди радіють моєму приїзду, і я теж радію за них. Слава Богу, у них все добре. Просто самій сумно трішки. Здається, для мене Бог не створив кохану людину. Хоча у мене тут дуже хороші друзі.
А істина в тому, що ти в них присутній, -
Шляхи повертають на отчий поріг.
заплетені - розплетені, тугі і прехаті,
дороги мають серце і очі моєї матері.
ГАЛИНА КОРИЗМА відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
і веселкову райдугу, і дощик крапельковий,
розсипчасте проміннячко, і приспані дороги.
Дякую, Вам щиро від душі. Які ж дороги одинакові і водночас різні