Витікає любов, наповняючи, – ми ж молоді!
Світ дарує, коли ми відкриті для всіх до нестями…
А мій день починається, мила, заледве тоді
Як у тебе з-під вій дві галактики сяють вогнями.
Мої мрії без тебе скупі, це пустельні піски;
Мої мрії з тобою – це все, що потрібно людині!..
Я б і може ще жив, розлетись білий світ на куски,
Тільки хай не згасають оті дві галактики сині.
24.06.2011 р.
Я ж сама пишу!!!! Тарас гарно пише. Інших нечитала ще.... Проте потяг до поезії - то все рівно певна патологія, тільки дуже позитивна.....
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Софійко, щиру правду Ви написали одних тягне тільки читати вірші, інших - писати, але самі не читають майже нікого. В обох випадках нами керує любов, хіба ні?
хай нас усіх переповняє позитив, нехай паталонічний
У книзі Юрія Смолича (назву забула) описана його зустріч з Майком Йогансеном. Майк його, молодого прозаїка хвалить за відсутність потягу до поезії, називаючи останній мало не тим самим, чим є енурез та анонізм))))
Проза - то краще! Маєте колись перспективи заробляти на цьому. Бо професійних поетів в Україні нема і не буде скоро))
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую.
А хочете змінити свою думку? Почитайте Тараса Слободу, Журавку, Валю Савелюк (зрештою, всіх з мого білого списку - включно із Вами ) - є професійні поети. Якщо, прочитавши чийсь вірш, серце хоч якось відповіло і на душі залишився приємний осад, що навіть на присмаку настрою відобразився (оце сказав) - це справжня поезія.
така моя скромна думка
Колись мене бив сильний поет за дієприслівники. Відтоді нмагаюсь їхз уникати. Принаймні, перший рядок не варто підставляти під русифікований дієприсдівник.... Ще трохи шкрябонуло "кусок".... У Вас потрясне відчуття слова. Дуже проситься на шліфування! Майстерності та натхнення до неї! Бо просто натхнення у Вас досить!
Володимир Шевчук відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую. Я на 99% прозаїк, але ж мене це все-рівно не виправдає в подальшому старатимусь більше
а я так давно писав щось нове... 
) - є професійні поети. Якщо, прочитавши чийсь вірш, серце хоч якось відповіло і на душі залишився приємний осад, що навіть на присмаку настрою відобразився (оце сказав) - це справжня поезія. 
