Ранок сивий. Ми з-під ковдри пострибали до вікна
І долонькою на скельці розтопили два вічка,
Притулилися носами, по щоці - струмок як слинка,
А за склом - зимова справжня пробудилась синя днинка.
Ми у захваті! Нарешті! Ноги - в вальні - і побіг! -
Зачекалися, забули, як лице лоскоче сніг.
На порозі зупинила, повертає до кімнати
І усміхнена, й сувора, і дбайлива наша мати:
"Одягайтеся тепленько, не забудьте рукавички,
Та посипьте зернят, хлібця для горобчиків й синичок!"
Повертаємось додому ми рум`яні і веселі,-
Добре пити чай із медом в теплій затишній оселі!
Календарика зробили - цілих двадцять п`ять кишеньок!-
І на дверях причепили - для порад, віршів, цукерок.
Раді діти заглядати до кишеньок тих щодня,
І з надією чекає час різдвяний вся рідня.
1 грудня 2010.
Борисовна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Кажется, Маршак когда-то писал, что писать для детей нужно так же просто, как и для взрослых, только лучше... Я, конечно, не причисляю себя к великим...
Ще далеко до Миколая, а осінь вже бентежить... 
