Пост скриптум – все несказане між нами,
Маленька сповідь серця між рядків,
Слова розбились й виклали орнамент.
Із половинок значно менших слів.
Пост скриптум – йдеш і опустивши очі,
На аркуш білий скапують крапки,
І під диктовку вітряної ночі
Нотує осінь втомлено рядки.
А над землею воскресає тиша,
У світі, не розбудженому ще,
Де ти натхненно пишеш, пишеш, пишеш…
По гладі вулиць вицвілим дощем…
Хай кожне слово – з тріском рветься нитка,
На зламі двох натягнутих світів.
Та ти залишив теплий свій пост скриптум,
В одному з невідправлених листів.
Відчуття наче людина щось втрачає, а *лист* як символ згадки про щось хороше, що одного дня зникло навіть непопрощавшись. Щось в цьому роді.
давайте ви залишите один коментар на моєму
вірші.будь якому))).цікаво просто
Не смотря на то, что читая пару раз сбивается ритм (или это у меня так вышло), стих тебя как будто обволакивает своим чувством. Мне понравилось, спасибо
Farjen відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
иногда, что бы ритм не сбивался, нужно настроиться на волну стиха и уловить его звучание. спасибо за визит на мою страничку.
Гарний вірш. Змістовний і образний. Западає в душу...
"скапують крапки",як на мене,звучить якось тавтологічно. Але це ніяк не впливає на загальне враження від твору. ВІРШ ЧУДОВИЙ!
Недоліки...хіба це погано?! у вірші є душа...ідеальний вірш був би ганебним, якщо б у ньому не було душі...інколи є речі, кращі за ідеал...до цього варто прийти.
Farjen відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
поет має бути самокритичним і не забувати, що крім душі вірша є його правильне звучання і правильна стилістична побудова (техніка написання). дякую за такі щирі слова, вони завжди надихають на самовдосконалення.