У таємничу тишу відчиню вікно,
Вдихну ранкову прохолоду неба, –
Безмовно майорить блакитне полотно,
Багряна заграва встає впівнеба.
До тебе свіжістю світанку пригорнусь
І ніжно обійму рожевим ранком,
Промінням сонячним у очі загляну
І в золотому розчинюсь серпанку.
Криштальною росою злегка доторкнусь,
Туманом рос вуста твої зволожу
І подарую пісню серця чарівну
На дивні трелі солов’їні схожу.
І залунає та мелодія без слів,
Омиє душу сирістю туману.
Відлунням несподіваних пророцтв мені
Чудова пісня неодмінно стане.
22.05.2013