Всю ніч хурделиця гуляла.
І в круговерті був весь світ...
Вона так мило забавлялась.
Мостила килим до воріт.
Заплутавсь в соснах блідий місяць.
Зірки сховала пелена.
Серед пустих, безлюдних вулиць
Тулилась нічка до вікна.
Невже, боялась заметілі,
І їй хотілося тепла?
Не до смаку постелі білі...
А заметіль мела, цвіла...
А в хаті вогник ледве блимав.
Дрова жевріли у печі.
Періодично вітер гримав,
Гойдав віконниці старі.
Серед пітьми два серця бились.
Їм дарувала рай зима...
А нічка з заздрістю дивилась...
Та скоро ранок... Мгла лягла..
Ураз хурделиця затихла...
Сипнув лапатий знову сніг...
І тиша жадана повисла...
Така ось зміна... Краплі з стріх...
Чарівна ідилія! Дуже мила і затишна Ваша зима! У передостанньому катрені може краще поміняти слова місцями *мла лягла* для плавнішої вимови? Вам видніше. А вірш - казковий!
Нагадало Пастернака і його "Зимнюю ночь ", пам'ятаєте?
Мело, мело по всей земле
Во все пределы.
Свеча горела на столе,
Свеча горела.
Как летом роем мошкара
Летит на пламя,
Слетались хлопья со двора
К оконной раме....
Дуже красивий вірш!!!
Н-А-Д-І-Я відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Знаю, знаю цей вірш.. Ще й пісня подобається на його слова...
Дякую, Любочко, за увагу!
Дуже мила і затишна Ваша зима! 
А в нас сніг лежить уже давно...
м!
