А я для тебе запалила зорі,
Поставила на тацю як свічки.
І написала:"Боженьку,дай долі
Коханому."А де тебе знайти?
Шукала тебе в царстві тридев'ятім,
Шукала в Королівстві серед гір.
Шукала у найкращому палаці,
Шукала тебе навіть серед зір.
Я йшла через моря і через ріки,
Блукала серед лісу і полів.
Хотіла буть з тобою я навіки,
Лиш ти чомусь зі мною не хотів.
Коли знайшла-низенько я вклонилась,
Бо знала,що живеш ти на землі.
І тільки Богу щиро помолилась.
Зустрівшись-розійшлися як чужі.
Та вже була від того я щаслива,
Що Бог цю зустріч щиро дарував.
Це не біда,що світ цілий сходила,
Що навіть ти мене не цілував.
Це не біда,бо я нарешті знала,
Що пару я для себе віднайшла.
І дуже,дуже щиро покохала.
Ти не кохав?А я так довго йшла.
Я босоніж по снігу,хуртовині,
Палила зорі,щоб світили шлях.
Що довелося спать в чужій хатині.
А ти мені у душу-ржавий цв'ях.
Який чудовий, казково закоханий вірш, наповнений вірним чеканням. Нажщо ж ти тай його пригвоздила "А ти мені у душу-ржавий цв'ях. "
Я вірю твоє кохання обов"язково з"явиться. Більш того, тоді коли ти його не шукатимеш. Бо не буває, щоб у Бога щось було пустим чи даремним. Якщо Бог стрворив жінку, то в неї має бути чоловік...
Відочка Вансель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую.Та це я від імені ЛГ.Гарної тобі ніченьки...
Як придумав Господь свій промисел мудро,відішле талант написання,тому, кому найбільш потрібно.І абсолютно не дивно,що Відочко так щемно читати твої вірші.Найпрозорішої у снах ночі.Цілую
Відочка Вансель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00