| Сторінки (1/17): | « | 1 | » |
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893027
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2020
Вона вмирала, і знала про це. Вона лежала, ковтаючи повітря, яке раптово знайшло собі ціну, а я стояв поруч, і всім серцем тримав її за руку, наче як вона не піде, якщо я щосили триматиму. Я заспокоював її, хоча мав би заспокоювати себе. Мабудь я просто знав, що у мене на це більше часу ніж у неї. І мені здавалось, що це допомогало. Принаймні її фальшива посмішка казала про те, що вона як мінімум «хоче» посміхатись. І я обіцяв їй, що більше ніколи не палитиму. Та як тільки її пульс втратив сенс для геометрії, дим сигарети, наче померлі спогади, потягнувся до неба, що б назавжди стати часткою цього світу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312378
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.02.2012
Я был там где наши чувства витают,
Я бежал как будто больше не сумею бежать,
Я боялся сделать шаг, и дать понять -
Я не знаю как убить свою память;
Я уверен - это все и, нужно признать
Что в мечтах хожу кругами, и опять...
Каждый мой день без тебя,
Каждая капля дождя
Мне говорят - я был не прав
И ты ушла...
Все что я вижу вокруг,
Каждая тень, каждый звук,
Мне говорят - я был не прав,
Я был не прав, и ты ушла...
Словно ядом меня душат мысли,
Что волос твоих касаюсь вовсе не я,
И твое лицо всегда передо мной.
Ты в толпе людей из сотен тысяч;
Голос твой как песня для меня,
И в мечтах несет к тебе рекой...
Каждый мой день без тебя,
Каждая капля дождя
Мне говорят - я был не прав
И ты ушла...
Все что я вижу вокруг,
Каждая тень, каждый звук,
Мне говорят - я был не прав,
Я был не прав, и ты ушла...
Original text (ATB - Let U Go):
I've been to all the familiar places,
I've been running like a sentence never begun,
I've been looking for a way to let you know.
I've got nothing left to fill the spaces,
I've got nothing but a centre coming undone,
I've been doing circles and it shows...
Every cloud in the sky,
Every place that I hide,
Tell me that I,
I was wrong to let you go.
Every sound that I hear,
Every thought that I fear,
Tell me that I, I was wrong,
I was wrong to let you go...
It’s the little things that make you crazy,
Like the thought of someone touching your skin.
I can see you everywhere I go.
You could be in a sea of faces,
It could be the rumour of your grin,
Swimming in the river as it flows...
Every cloud in the sky,
Every place that I hide,
Tell me that I,
I was wrong to let you go.
Every sound that I hear,
Every thought that I fear,
Tell me that I, I was wrong,
I was wrong to let you go...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296410
рубрика: Поезія, Поэтические переводы
дата поступления 28.11.2011
Зимовим снігом всипе власні спогади,
Про ті немі розмови й міркування
Між нами. Наче кожен має здогади,
Та й слова не вронив, тим паче про кохання.
Тим більше що весь час про це мовчала ти,
А я, без слів, навчився розуміти те мовчання.
Звичайно... і мовчав у відповідь "пусти";
І ти пустила... надто різко, без прощання!
Безжально, зруйнувавши всі мости
Між нами... не зважаючи на жертви.
Тепер весь час мовчу тобі "прости",
Та вибір зроблено, кордонів вже не стерти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2011
Да зла любовь, один пример лишь только:
"Есенин" парень с "Жуковой" девченкой,
За сотни перекрестков, чувств не разбирая
Друг друга ждут, и от взаимности страдая.
Казалось бы что здесь сомнения пустые.
Ведь зеркала не врут, но истины простые
Общественными догмами убиты...
Сердца лишь поцарапаны, но не разбиты,
А збиты с толку, ищут путь наружу,
Лицом не в грязи, но ногами в луже,
Промокшие в дождях планеты с именем "Земля",
Где Солнца нет... и значит жить нельзя.
Я этот мир в ладонях согреваю.
Нас двое в нем... мы высохнем? Не знаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292599
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.11.2011
Мне нисколько не в кайф разбираться в причинах,
Убиваться слезами, что рисуют картины
В моем смутном мозгу, вспоминая минуты
Бестолковых бесед. Ну скажи, ну откуда
Наши ссоры всплывали? Объясни! Я исправлюсь:
Извинюсь, обниму, поцелую, признаюсь
В своем тупом поведенье, в своих ошибках, но в общем –
Очень трудно понять, когда молчишь, и не больше;
И не меньше – нисколько. Не понять мне истоков.
Твое молчанье грызет как голодные волки,
Отрывают мне РУКУ – на полу лужа крови.
Боль вонзается в мысли; – лишь приподняты брови.
Новое SMS: "Не звони мне неделю…"
Уцелевшие ПАЛЬЦЫ как от яда немеют,
Забывают твой номер, и боятся ответить;
Тень забилась в углу, ее трудно заметить,
Ведь так хочется жить! Только жизнь ей не рада –
Твое фото в кармане. Прикоснусь к тебе взглядом.
Что ж не так я наделал? – Лабиринт настроений,
Коридор вариантов: прямо, вправо, налево?
Заблудиться так просто, а решиться так сложно.
Безнадежно запутан, от усталости тошно.
Словно с ног, сбитый с толку, на земле лежу где-то.
И пытаюсь вновь встать, только НОГ больше нету,
Как когда-то желанья на край света пуститься...
Боже, как все банально! – не могу объясниться,
Разобраться в мозаике аргументов упрямых,
Чувств и мыслей в себе, от вина словно пьяных…
Как бы ни было там, снится голос твой ночью –
Слаще цвета заката, тоньше света, а в прочем,
Иногда хуже ада! – диким пламенем дышит:
«Я покончу с собой», – не хочу это слышать!
Оторвите мне уши! Просверлите их дрелью!!
Придавите дверями!!! – звука нет… как с похмелья
Образ твой предо мной - в тишине только лучше:
Нет прекрасней лица – прорезаясь сквозь тучи
Как лучи золотые твои волосы вьются;
Только я не достоин больше их прикоснуться.
Предо мной только небо, так похоже на море,
Твою напомнит улыбку – по щекам струйки крови.
Ослепленный тобою безнадежно рыдаю.
Пыль смешалась с водой, я все чаще моргаю,
Открываю ГЛАЗА – пусть их выклюют птицы.
Это менее больно, чем тобой отравиться…
...
...
...
…и пусть нету ушей, рук и ног, глаз и пальцев,
Что б не видеть тебя, что б тебя не касаться;
Что б не слышать твой голос, не звонить, не приехать...
Память все сохранила – файлы звонкого смеха,
Шепот тихий на ушко, и руки твоей нежность,
Теплоту твоих слов, красоты бесконечность.
Сердце помнит любовь, сердце помнит разлуку –
Холод путанных слов… Любовь странная штука –
Пусть я телом умру, но тебя не забуду.
Можешь думать что хочешь, можешь думать как-будто
Тебе врал я все время, претворялся, играясь,
Говорил те слова, и быть с тобою стараясь
Не взирал на приграды, и дорог расстоянья;
Можешь думать что строки, все стихи, все признанья
Лишь фальшивка поэта; слезы – соло актера.
Если веришь ты в это, если все так попсово,
Если я лишь старался отомстить прошлым мукам,
Неудачам, которые мне стали наукой,
Если «Да» (но зачем?! – объясни, а хотя…)
Возьми гвоздь, молоток, и забей на меня!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292594
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.11.2011
Осіння, незбирана, без консервантів,
Без будь-яких домішок, та ознак фільтрації.
Постерізація - програє без шансів;
Бо їй не потрібні, ні знижки, ні акції.
Вона безкоштовна! Доступна для кожного!
Та швидше за все, що вона не питатиме
Чи потрібна тобі... І прийд́е без запрошення,
Розірвавши твій світ на молекули й атоми;
Вона складатиме з них марки з конвертами,
І точними рухами, безжальними діями,
Спакувавши туди фантастів з поетами
Укриє асвальт пожовклими мріями!
І вона буде сміятись, коли ти будеш кричати!
...Та не сваріться на неї - така вже професія;
Забудьте про домішки, та консервати,
Бо від тепер, ще й із цукром! - осіння депресія!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284570
рубрика: Поезія,
дата поступления 05.10.2011
Закатами Сонця вбивали хвилини,
З'їдали нічні кубометри Луною,
Що б те, з чим боролись, з собою носили;
Прибили до долу, зв'язавши з ногою.
На те нам і світло, що б скинути тіні.
Що б холод зимовий не був таким важким.
Та як придивитись, стає зрозуміло,
Що світло - вода, а темрява - пляшка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215381
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 10.10.2010
Думки мов дерева - лисі і голі;
Завтра "учора" стане сьогодні.
Сьогодні як завжди чекаю на завтра,
І вітер питає: "Чи це того варто?"
Та відповідь блище в моєму обличчі:
Про те, що чекаю, що мене так кличе,
Про те, що як відчай у серці палає,
Що це конденцат від гарячого чаю -
Замерзлая пара в нічному морозі
Перлинами впала, а зовсім не сльози.
Про те, що без жалю штурмує мій розум...
Про те, що Тієсто... Про те, що знов осінь...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208160
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 28.08.2010
Тієсто, вокзали, холодная кава,
Один під Луною... Та муза лунала
Минулого року... мені так здається.
Чи то лише мара, що в спогадах б'ється
Сумними думками перехожих малюнків?
То осінь настала "Вітри-візерунки",
Листи-жовті мрії, знебарвлені жести,
Холодная кава, і сети Тієсто...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=208157
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 28.08.2010
Может лето кому-то и кажется счастьем,
Может кто-то и впрямь получил наслаждение
От безумной, удушливой, давящей власти
Грязно-желтой жары. Я вздыхал с сожалением
Забирая с прилавка (в этот раз без скандала)
Свой стакан Жигуля, и неспешно, лениво
Прикоснувшись губами к краю бокала…
…понимал – не допью даже до середины.
Опустившись на лавку, я достал сигарету,
Затянулся "во всю" обжигающим дымом...
Рядом бомж улыбался, считая монеты;
А я медленно пил… Сука!.. теплое пиво!!!
Все и так в этой жизни почему-то не просто,
А со мною, к тому же, и несправедливо.
…где-то там во Вселенной, – рождаются звезды…
Но меня, Блядь! волнует лишь теплое пиво!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207895
рубрика: Поезія,
дата поступления 26.08.2010
Чи це нормально? - Те, коли не знаєш,
Чого бажаєш, чи не розумієш...
Я знаю, вірю в те, що відчуваєш,
Але заплутався... Нічого тут не вдієш.
Я певен, що не просто це збагнути,
Адже і сам не можу розібратись,
Зібратись з силами, чи взяти та забути,
Або боюсь що може все зірватись...
Я знаю, я не знаю, я не хочу...
Я хочу! Я забуду, я не вірю...
Якого біса?! Що це все? Що я морочу?!
Чи просто грію нездійсненну мрію?
Спитай мене пізніше... або потім...
Бо зараз мозок може надірватись.
Насправді я все добре розумію,
Але... боюсь собі в цьому зізнатись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188600
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.05.2010
Ще наче не літо, та спека хоч вмерти,
Болить голова (мабуть тре менше жерти).
На роботу спізнився (не прийшов взагалі-то).
Стоматолог в лікарні роздовбав всі пульпіти,
Боліти ще довго буде звичайно -
Не їсти, не пити (ну тобто все файно).
Знеболюю пивом - ковть-ковть, оп! - гітара =)
Співаєм піс́еньки, і п'́ємо на славу!
У віршах полинаю наче в морі вітрильник,
Повертаюсь до дому, заводжу будильник,
Прокидаюся з ранку - та ж спека, хоч вмерти,
Болить голова (мабуть тре менше жерти).
Прийшов на роботу, порубав собі палець,
Зашили в лікарні. Начальник (засранець)
Послав мене н́атри всім букви знайомі,
Дав денну зарплату, і сказав "Будь здаровый!"
Дивлюсь телевізор вже п'яту годину:
Кіно про людину, що плете павутиння -
Сині труси на червоніє штані,
То супергерой, що злодюг покарає...
Мужик, що в майбутнє дивитися може,
Врятує країну (і дівчину тоже)
Від терористів з Росії, що як завжди (як "нада")
Атомну бомбу сховають у штатах...
Набридло. Вдягаюсь, іду погуляти,
Повертаюсь до дому, лягаю поспати,
Прокидаюся з ранку - та ж спека, хоч вмерти,
Болить голова (мабуть тре менше жерти).
Хм... я ж вчора не пив. Ну то це не важливо;
Стоматолог в лікарні бере в руки зубіло -
Тремтить голова... сьогодні пива не буде :-\
Вдягаю наплічник, іду у нікуди,
Повертаюся звідти, "аську" вмикаю,
Втикаю, спілкуюсь - за вікном вже світає...
От і літо прийшло. Та погода не згодна:
Жовте Сонце у небі не таке вже й спекотнє.
Голова не болить (хоча вчора я випив).
Щось не так? Дивна річ. Мабуть зверху хтось схибив.
Протираючі очі завершую справи,
Сиджу на даху, рахуючи хмари,
Пишу оцей вірш, і дивлюсь на те місто,
В якому живем, і в якому так тісно,
Бо прокидаючись з ранку як в пеклі та спека,
Болить голова, і в лікарні аптекар
Не продасть тобі пластир, як не даш дві копійки,
Стоматолог наробить в зубах нові дірки...
...Ну а так все нормально, чесноє слово.
Завтра буде Щ́е день, промине поступово
Як усі попередні... Колись це має скінчитись.
Ну а доки є час, можна ще раз напитись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188119
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.05.2010
Бегали, прыгали, в счастье кружились,
Взлетали и падали, вновь встановились,
По небу парили, созвездий касались,
В мечтах пропадали, во снах появлялись!
Счастливые мчали подальше от дома,
Жизнь прекрасна! - моя аксиома...
Разбились о склалы судьбы ненормальной,
В поступке раскаялись фразой банальной,
Рассвет проважали в темноту окунаясь,
Не смело шагали - мести боялись.
Реальность убила завывшей сиреной,
Жизнь дерьмо! - моя теорема...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187543
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 03.05.2010
Я убью себя об стенку,
Яду съем, собью коленку,
Нож сожму в руке до крови,
И туда насыплю соли;
Прыгну голым под машину,
Выпью уксус, съем резину,
Упаду с пятиэтажки,
Потому что жизнь какашка!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187395
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.05.2010
Безумие радуги глаз
Запутало красками мир,
Рисуя знакомый расказ
Банальностью стертый до дыр,
С названьем "Апатия"...
Узором из тысячи страз
Расставлены точки над "i",
И тысячи маленьких глаз
Раняли слезинки свои,
Рисуя созвездия...
Без чар, волшебства и чудес,
Без трюков и прочей фигни,
Руками - касался небес,
Забыв, как далеко до земли...
Без страха падения...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187130
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 01.05.2010
Радость слезами стекает по коже,
Рисует узоры, следы оставляя,
У пропасти края идет осторожно
Боясь окунуться в воспоминанья.
Идет осторожно, не может очнуться,
Над горем смеясь, и от счастья рыдая;
Завидует тем, кто способен вернуться -
Начать путь сначала, судьбу изменяя.
В огне сигареты утонет потеря,
Разум затмит облегчающим дымом.
И вместе с окурком погибнет и время -
Умрет в тишине фиолетовым взрывом.
Я жив, и ценю в жизни каждый момент.
Лишь трудно понять, что тебя больше нет...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186781
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 29.04.2010