| Сторінки (1/29): | « | 1 | » |
Я прекрасно розумів що щось міняється. Я відчував , що ти намагатимешся мене забути. Заховати все далеко в шафу душі поруч з почуттями і всім тим чому не судилося збутися. Тобі як і мені мабуть важко. Мабуть ти думаєш що разом із зміною континенту я змінив сторінки свого життя. Мені не хотілося нічого, ні дорогих жінок ні автомобілів ні того спадку який мені залишили. Все миттєво стало не важливим. Я почав переосмислювати життя, а на речі дивитися глибше і глибше. Ти змінила щось в мені та сама зникла.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309177
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.01.2012
Не стій наді мною, не плач,
Я не тут, не треба, не плач.
Я це вітер, що листя тріпоче,
Я це сніг, що б'є тобі в очі,
Я це промінь, й краплина дощу,
Я це листя, що цілує росу.
Не стій наді мною і не плач,
Я не тут, не треба...не плач.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256163
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.04.2011
спусти з плеча образу
заплющ ніжно очі
відчуй тепло долонь
що пестять твої очі
торкни мене собою
пограйся ніжно мною
роби сама все те
чого ти сильно хочеш
топчи мене лозою
побий мене кнутами
а хочеш викинь в море
сповнене твоїми сльозами.
я хочу буть з тобою
усе ділить з тобою
кохатися в шаленстві
наповнюватись тобою
віддати душу хочу
тобі в долоні ніжні
щоб ти могла робити
усе що хочеш ніжно
любити буду вічно
вмиватися тобою
а хочеш я залишусь
з тобою без причини.
не варто вибирати
коли так хоч кохати...
тебе кохати....
вічно
шалено
безсмертно
завжди
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2010
Вітер...він може надихати, а може дихати. Може навіяти певні думки чи навпаки вивітрити непотрібні. Він може запалити почуття і полум'я. Він може мандрувати і дарувати легких вітерець в жаркий день, а може перетворитися на щось шалене і страхітливе. Ми бачимо у ньому те, що хочемо бачити і ставимося до нього так, як ми придумали. Так і до всього, ми ставимося так як ми захочемо, або так як ставляться до нас самих. Варто дозволити вітру інколи заходити в душу і забувати про лишні думки...про те, що наболіло. Він робить нас вільними...він очищає...і хоче щоб ми зрозуміли...і не боялися....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213352
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2010
така цікава роль...у кожного своя. Все залежиь від того ким ти хочеш бути, яку маску хочеш одіти і яких акторів впустиш в своє життя. І тоді починається найбільша вистава в світі. Ми перетворюємося на те, що ми бажаємо зараз бачити. Ми самі придумуємо, який костюм одіти, який макіяж нанести, яку зачіску зробити. Ми наводимо грим і готуємося до виходу на сцену. І чого ж ми чекаємо на сцені? Звісно тільки одного аплодисментів, зацікавлених поглідів, уваги до свого образу і того, щоб про нас говорили. Ми готуємося до найбільшої вистави - життя. І ось вихід, ми виходимо з дому. Дехто одіває маску байдужості, дехто хтивості, чи щастя, а можливо закоханості...у кожного вона своя...по свому унікальна і неповторна. Проходячи по вулицях, а на справді по сцені ми бачемо багато акторів. Ми бачимо як вони вдало і просто грають байдужість, стурбованість, щастя, злість, зацікавленість. І це не прості актори, які грають на сцені для того щоб показати як ми виглядаємо з боку...а це справжні вроджені актори. Люди які проходять повз...яким кожен ранок кажемо - Доброго ранку! Яке ж цікаве це життя...виходить ми всі актори і у кожного є цей дар...навіть у бабок які їдять насіння під будинками...вони ж також блискуче грають свою роль...сьогодні я актор і завтра ним буду....така ж бо моя доля...а маску я оберу вранці...мабуть як завжди...щасливого, трішки стурбованого і закоханого чоловіка....а яку маску носиш ти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213173
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2010
Не забувай, що я твій,
Не забувай, що я з тобою.
Не забувай, що ми - життя!
Життя, що створене любов'ю!
як добре що я тебе знайшов тепер...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.09.2010
Дотик твоїх рук...дотик ангела...щось таке рідне і шалене. Ти прийшла і я такий радий, обійняв тебе як малу дитину і пригорнув до себе сильніш. Я так сумував за тобою....я зробив нам доброї запашної кави і ми сіли на балконі на соломяні крісла. Я готовий був годинами дивитися в твої очі. Наче тонув у них...темна глибина так і засмоктувала мене на дно. Я не хотів опиратися, я хотів щоб все плило своєю течією. вона встала і запиталася - що я зараз відчуваю...я не зміг відповісти. відчуття мене так і переповнювали і я сказав - щастя...тепер я знаю який вигляд має щастя, як воно пахне і як його звати. Вона все ще стояла і дивилася на мене ніби хотіла ще щось почути, але я не знав що ще сказати, я сказав все що відчував в даний момент. вона сказала що - вона закохується в мене і що потрібно вирішити зараз що робити далі, і я сказав що також вкохався в неї,наче хлопчисько. вона розбудила в мені дивні відчуття, дала мені знову шанс щастя. наче світло в кінці тунелю. я взяв її за руку...почав гладии її руки...руки ангела...виникало одне питання де її крила?! це так банально але це прекрасно. нам може здаватися банальною така любов, але не кожен може відчути таке...і через заздрість називає банальністю...любов це щастя яке дарують тобі і яке даруєш ти. людина яка з тобою на одній хвилі, до якої наче магнітами тягне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211860
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2010
Натхнення моє в тобі живе,
В тобі воно вогнем палає.
А без нього як і без тебе я,
І себе і глузд втрачаю.
Торкнися мрій рожевих тих,
Які в голові моїй блукають.
Надихни поцілунком ті,
які без тебе так страждають.
Кохання любить боротьбу,
Яку за нього всі проводять.
А хоче я тобі подарю,
Дуель із призом - мого серця?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2010
Подивись мені в очі - не плач,
Це ще не кінець - пробач.
Ти знаєш сама - пройде,
Якщо не втримаєш мене.
Маю щастя тобі - заховай,
Подивись як буде сумно - згадай.
Коробочка мала - дивись,
У ній всі наші спогади - посміхнись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2010
Лист пада в низ - тримай,
Він такий крихітний - не зламай.
Не бійся скривдити - це не душа,
Душу зламати може лиш інша душа.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2010
В твої обійми падаю, лечу.
Сльози збираю, тобі дарю.
Життя жертвую тобі одному,
Кохання дарю, дарю, дарю.
Ангел непохитно стоїть,
Крила поламав, болить.
Сльозами омива тіло, кричить,
"Прибач мене, мене болить"
Не зміг оберегти її вночі,
Тепер нема її душі,
Забитий у куток, мовчи.
Таке життя, ти збережи.
Думки закрий у голові,
Щасливий час ти бережи.
Кохання вічне, знаєш ти.
Вона з тобою, відчуй же ти!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=210032
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2010
Холодне вино стояло на столі....самотність пробила душу до кінцівок. Я згадував відчуття які були знайомі мені: зраду, відчуження, помсту, біль, любов, кохання, ненависть, нестриманість, доброта, ввічливість, байдужість, творчість, натхнення, хтивість, бажання...все це і багато іншого мали місце в моєму житті. Все породжувалося в моїй душі і в душах оточуючих. Вразливий як ніколи я сидів і роздумував. Я наче літав у хмарах, я готовий був далеко - далеко поринути і померти в своїй філософії, яка всі ці роки живила мене, мою душу і відчуття. В цьому житті мені не бракувало нічого, ані жінок, ні сексу, ні алкоголю чи чогось іншого. Життя давало все що я просив і я не жалію що прожив його,але життя навчило мене одного не змінного правила - ким би ти не був, де б ти не був, не забувай що ти людина і поряд тебе також люди і ти повинен рахуватися з їхньою думкою, нехай вони навіть не варті того, але ти повинен задуматися і вирішити що варто брати до уваги. Крім тебе є весь всесвіт. Любов одна а підробок до неї тисяча. Не бійся кохати і довіряти. Одне без іншого не можливе. Тому сміливо живи і не бійся різних відчуттів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209616
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2010
Всі сни заповнені тобою.
Гуляю по вулиці один.
Я не можу не мріяти тобою.
Я не можу кохати не тебе.
Наче сновида якийсь,
Я борюся з самим собою.
Намагаюсь вимкнути думки.
Та в голові лиш ти.
Болем обливається душа,
зараз ти десь сама.
А я не можу тебе віднайти
і душу твою заповнити.
Я шукатиму всюди,
не втрачу ні миті.
Але знайду ту,
без якої не ладен жити.
Блукатиму темними ночами,
шукатиму очі сумні.
Я знаю!
Я зможу тебе віднайти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2010
Я стояв на балконі і викурював сигарету за сигаретою. Дивився на оголені вулиці і на самотніх дівчаток які шукають пригод на свої голодні задниці. Можливо це дивно отримувати від цього задоволення. Але хоч погляд міг їсти що небудь, але в голові сиділа тільки одна чудова і неймовірна жінка. Я не міг дочекатися нашої наступної зустрічі. Але не міг просто призначити її, я повинен був влаштувати все спонтанно. Теплі дотики її рук так і паралізували тіло від задоволення, я не міг викинути її з голови ні на хвилину. Я був радий цьому, я поїдав себе нею. Я уявляв її знову і знову. Уявляв як прийду і запрошу її в кіно і не знав що вона відповість. Як краще запросити її в кіно?! Які слова підібрати щоб не можна було відмовитися?! Я незнав що придумати. З іншими дівчатами все було просто я навіть не задумувався, а з нею все по іншому. Я не знав що і як зробити. Але я радий що нарешті вона зявилася в моєму житті. Я відчував її до нашої зустрічі. Я бачив її образ. Це щось дивовижне. Я боюся втратити цю людину. Важко це зробити коли знаходиш когось істинно такого як ти. Якого кохає твоя душа і без якої вона помре і тіло її не воскресить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209201
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2010
Ще один день твоєї брехні...я так змучився вибачати тобі це. Ти наче надсміхаєшся наді мною. Я знаю ти зараз спиш з ним. З твоїм новим коханцем, який застелив для тебе свіжу, випрасовану, накрохмалену постіль. Ти не думає про почуття інших, тобі байдуже що подумають про тебе, ти просто спиш і не задумуєшся над наслідками.
Я вирішив що з мене досить, я зібрав твої тряпки в сумку і поставив біля дверей. Навіть коли ти приходиш додому я відчуваю запах його сигарет на твоєму волоссі. Кохання зникло разом з появою того запаху сигарет. Я не вважаю його суперником, і не тримаю на тебе жодної злості. Ти просто живеш своїм життям, а я житиму своїм. Я випив одну чарку віскі і пішов спати. Але заснути так і не зміг, я думав про неї, і чекав коли вона прийде додому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=206850
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2010
Я сидів на пірсі нашого озера і пив вино, якось все мене пригнітило настільки, що я просто вирішив закритися в собі на кілька годин і обдумати все що до тепер мало для мене значення. Я думав про рідних, які мене спиймають таким який я є і які осуджують мене за мій стиль життя, про друзів, які бувають хорошими ліками і просто тими хто стоїть поруч, але не дивлячись на це дивиться в іншу сторону, про людей які дивлячись на мене бачать ворога, коханця, дурня, блазня, іграшку, чи просто прохожого. Для мене не грає роль думка інших, мені важлива думка тої яка поруч, якщо вона буде поруч і дивитиметься зі мною туди куди і я, питиме зі мною вино, і кидатиме в мене подушкою коли я заслужив, я буду щасливим. Ця реальність єдине що викликає посмішку на моєму обличчі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205255
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2010
Кожен раз коли я прокидаюся рано, я не хочу прокидатися. Я дожився до того що віртуальний світ мене вабить більш ніж реальний. Саме божевільне, що я люблю ці втечі від реальності. Можливо, якби я мав цікаве реальне життя я б не ганявся за їлюзіями. Здається так мало потрібно для щастя, просто чиюсь присутність. Потрібна людина, потрібний час. Я так давно не відчував потрібної людини поряд, а коли відчув просто не зміг втримати. Можливо це і зробило моє життя більш нестерпним. Інколи я ненавиджу себе, за те що моментами я буваю такий романтичний. Чому?- ви спитаєте - та тому що в такі моменти кожен з нас стає вразливим, не здатним контролювати себе, коли ти такий тобі всеодно яка зараз година, тобі всеодно де твій телефон, що кіт вдома голодний, що завтра на роботу, що сусідів заливаєш, а просто хочеться насолоджуватися сьогодні і зараз. Просто щоб хтось тримав тебе за руку і ти кайфував від цього, щоб хтось дарував тепло і увагу, ніжність, хто був би відданим другом чи коханою. Багатьом цього невистачає, але мало хто знаходить сили щоб зізнатися. А я хочу бути щасливим....і любити і дарувати любов і все що я маю поки я є...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=205058
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2010
Наче хтива сука вона вилася об мене. Гарячим язиком водила по моєму мокрому тілу. я не хотів боротися з нею, тому мовчки лежав і спостерігав за її діями. Наче змія огортала мене своїм оголеним розбещеним тілом, і я подумав - Ооо зараз ти дограєшся мала! Але вона продовжувала. Зняла рушник мені з пояса і почала... вона наче гралася мною, облизувала, цілувала і знову те саме. Повільно знявши хустинку з голови, вона двома легкими рухами звязала мені руки і я не міг нічого зробити окрім битися головою об стінку ліжка. і тут настала кульмінація, гола, хтива хвойда взяла мене. На ранок за нею і слід простив, а я так і лежав звязаний...я навіть не знав її імені...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194119
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.06.2010
Так важко інколи сказати,
Про те, що рве нас на шматки,
Тихенько у собі мовчати,
Закрить всі двері на ключі.
Можеш сховатися в нікуди,
Нікому ні слова не сказать,
Та чи зрозуміють це ті люди,
Яким хотів про це сказать?!
Віддати все і все ж нікому,
Молитись тиші у вуста,
І цілувати ту розлуку,
Що стільки горя принесла.
Незна кому, незна навіщо,
Нести самотність у віка,
А може варто злити воду,
Яка давно вже не нова?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189930
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.05.2010
як же холодно в квартирі...на вулиці і то тепліше...треба відчинити вікно, вилізти на підвіконник і покурити. Від самого ранку заливаюся надарованими коньяками, віскі, бренді...всього і не перерахуєш, навіть якби хотів. Відчуваю, що від сьогодні все не буде так як раніше, що багато чого зміниться і в моїй життєвій п'єсі гратимуть інші актори.
Прийшло смс від Марго "Я під дверима, впустиш зігрітися?", про себе подумав - хаха...грітися в морозильній камері досить навіть круто, цікаво, як вона збирається це зробити....
- Привіт, я думала ти вже спиш....фууу....ти пяний як чіп - з подивом сказала Марго...
- Ну й що, ще не бачила мене таким?!!! Тоді це мій дебют і ти перша хто бачить, як сильний чоловік показав свою слабкість, нікчемність і тупість - з ухмилкою сказав я, перехиливши ще один стакан чогось там.
- Ну такої картини я точно не очікувала побачити, але маємо, що маємо. Якщо хочеш я вкладу тебе спати і піду додому?
- А може ну ці всі церемонії і просто вкладешся сама зі мною спати? я не маю сил впрошувати, чи будити свою душу поета-романтика...
- Ну ти й козел! Що пяний, що тверезий! Ти думаєш в такому стані ти ще зможеш щось зі мною зробити?! Краще купи собі жертву в секс шопі для таких дійств...
Грюкнувши дверима вона гордо помчалася в низ до виходу, а я залишився сам. Попереду ще вся ніч і декілька пляшок горючого, так що свято продовжується...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189011
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.05.2010
Інколи слова хочуть сказати зовсім інше ніж у нас на думці...і не важливо про що ми думаємо...зосереджене, спокійне обличчя, рівний тон і ось відповідь. Важко залишатися щаливим коли на душі все так і рветься, ніби маленькі ножі розривають тебе з середині... біль від якого не можна думати, говорити, відчувати чи просто діяти....від якого виникає почуття пустоти...від якого згодом руйнується все уявлення про щастя, втрачається сенс буття... зникає потреба в пошуці істини... все що здавалося мені важливим, стає другорядним, або взагалі зникає, не тому, що я так хочу, а тому що я посто відмовлявся вірити в те, що воно давно зникло... можливо в такі моменти просто варто почати все з початку...задуматися над помилками минулого і просто зробити висновки. Поставити собі питання, що мені слід зробити, щоб стати щасливим? - і дати на нього чітку відповідь, лиш тоді коли ми кладемо перед собою чіткі питання і завдання ми можемо рухатися в перед... важливий перший крок, а те, що вийде, це вже питання не для нас...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188815
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.05.2010
Ми сиділи за довгим і широким столом, як раптом ввійшла вона. Жінка років 30ти з красивими рисами обличчя. На ній була строга чорна класична сукня... високі червоні рукавиці і чоботи, вони привертали не аби яку увагу...здавалося, що присутність цієї нікому невідомої жінки повинна про щось говорити...свято розпочалося, але всі те й робили, що точили об неї свої хтиві погляди....така коротка і водночас неприступна сукня провокувала чоловіків знімати її поглядом. Як раптом жінка підвелася, підняла бокал з червоним як її помада вином і сказала:
-Я хочу випити за нашого іменинника! Хорошого друга, дбайливого чоловіка- тут вона зробила паузу і продовжила, - неперевершенего коханця - з посмішкою кинула поглядом на іменинника - і звісно просто за хорошого брата! Будь щасливий братику!
Після такого тосту всі з полегшенням видихнули. Особливо дружина іменинника, яка ніколи до цього не бачила сестри чоловіка.
Я не міг упустити такий момент і не познайомитися з черговою королевою ночі. Але як завжди з першого разу отримав умовного ляпаса....але до кінця вечора ми вже були на Ти. Я обожнював таких пафосних стерв, які не бачать далі свого носа і для яких улюблений запах це запах салону свого Ферарі, а улюблений звук, це звук купюр в гаманці папіка. Зовні такі горді а всередині закомплексовані дурепи, які сидять на дієтах, а ночами поки ніхто не бачить...напихаються тушонкою з три літрового слоїка під столом на кухні...жертви дієт і власного божевілля...так і хочеться зробити колонію десь на острові і відгодувати їх кістляві тіла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188085
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.05.2010
вона спала...голова була в мене на колінах і я ледь-ледь перебирав пасма її волосся...так хотілося обняти її...таку самотню і беззахисну... таку красиву і водночаз сумну...це остання наша зустріч...зараз відправиться мій потяг, потім літак і я зникну на декілька років, чи місяців, чи назавжди, чи залишуся в її памяті...я незнаю чого мені чекати від цього безпардонного життя... Цвіт яблуні осипав нас...так приємно теплий вітер огортав нас своїм теплом і я відчув, що заради таких моментів варто жити... що жити теперішнім не так вже й погано, що не завжди добре думати про майбутнє, що інколи краще закритися в своєму замку і складати там пазли, які нам подобаються, малювати ті картини які викликають в нас посмішку і танцювати так ніби цей танець останній в житті...
хочу постійно бачити її посмішку, бачити бісики в її очах...бачити її щасливою, адже це так важливо знати, що в неї все вдається коли я за сотні кілометрів від неї...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=187867
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.05.2010
Вулиця....вечір...один блукаю в нічному тумані...світло ліхтарів наче лід огортає мою душу...розбиту душу поета який ніколи більше не воскресне...який просто мовчки помре....забивши себе цвяхами в домовину...закриє очі...вколить собі дозу опіуму і засне вічним сном...в якому він житиме вічно...в якому він стане безсмертним... в якому все для нього стане таким близьким як не було до цього... поет який огортає себе в шовк ночі а в день блукає в кімнаті з кута в кут і не може знайти собі місця... який страждає наче мала дитина! дитина яка плаче, яка сама... яку нікому пригорнути і сказати,що все буде добре! Варто лиш вірити! Я ніколи не чув цих слів, я просто був розбитим... і ніщо не давало сил з цим боротися... як я хочу щоб одного разу хтось рано розкрив штори...змахнув пилюку зі стола і сказав - Прокидайся! Настав новий чудовий день!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186713
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.04.2010
Сьогодні до мене зайшов друг... і як завжди захопив з собою пакетик щастя... ми повільно відлітали кудись подалі...потім пішли разом в клуб...я так не люблю цього шуму, але сьогодні звуки і я наче стали одним цілим...я наче відчував , як моя кров тече по венах в ритм мелодії... я ніби став з нею одним цілим...тільки я і музика...
ранок...нічього не пам'ятаю...поряд лежить якась дівчина...пощастило, красива....але що з того як я нічого не пам'ятаю що робив з нею... чи можливо вона зі мною... мовчки одіваюся іду на кухню варити каву...поступово починаю склеювати уривки вчорашньої плівки в голові... пам'ятаю що підчепив її біля бару, а потім сказав їй адресу і вона привезла мене додому...а далі...що ж було далі?
- Зроби і мені каву - сказав голос біля дверей кухні.
Вона стояла біля дверей як і всі жінки, в моїй сорочці, цей стереотип амереканських фільмів мене просто вбивав на повал...невже вони всі такі тупі і думают, що всіх чоловіків це заводить однаково...це вже проїлося в моїй голові...ніби той самий сюжет, але різні актриси....
- Ну, то я сьогодні дочекаюся хоча б кави від тебе? - сказала вона.
- Хвилинку, скільки тобі цукру? - а так і хотілося сказати...- на вулиці є автомат - але як завжди старався тримати свої грубі думки при собі.
- Одну, не люблю багато цукру - пафосно відповіла вона....
- Я можу взагалі не давати цукру в такому разі - з посмішкою сказав я, невтримавшись...
- Не думала шо тебе так заїсть ложка цукру, я чекатиму в вітальні...
Вона мені розповіла як дотягнула мене додому, як я всю ніч розказував їй про самі приємні моменти які можуть бути у житті...одним словом старався шось втерти, і як не дивно ми не переспали.... завтра в нас побачення...вона не така як всі...але ще рано про щось говорити, можливо вона саме та яку я так довго шукав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186274
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.04.2010
тиша...холодно....викурив три цигарки...збуджений як демон...потрібно відпочити від думок...нерозумію що зі мною коїться...хоча мабуть це параноя...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185975
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.04.2010
відсутність мене... - Вам щось принести? - спитав офіціант, - так, мені будь ласка 100 віскі з льодом і он тій дамі в білому пляшку шампанського від мене. - через хвилинку буде виконано, і він розчинився в просторі...схоже тут не я один самотній... мадама сиділа і нервово викурювала сигарету за сигаретою...не можу брехати.... мене це заводило...бачити сильну і водночаз розбиту жінку...я хотів оволодіти нею...і то так, щоб вона божеволіла від моїх дотиків, від поцілунків від того як я торкаюсь її стегон...через 30 хвилин ми вже були в жіночому туалеті...офіціант за певну винагороду зачинив двері і повісив табличку, що туалет тимчасово не працює...я навіть не спитався як її звати, я знав одне що зараз нам добре...вона кричала так як ти ніколи не кричала...а я її хотів так як давно нікого не хотів...вона закусувала губи...і царапала мені спину а я тримав її так ніби це останнє в житті...
Зрештою все закінчилося...я одівся...вона підвела макіяж і ми ввійшовши в зал сіли за один столик...
- ну, можливо ти скажеш як тебе звати? - спитала вона припалюючи чергову цигарку...
- мене звати Себастьян.
- Ти не українець...
- Чому ж ні...навіть дуже українець, в мене всі звідси...
- А чому ж ім’я не українське?
- Можливо тому що воно мені личить...
- Можливо, що правда то правда...
- А тебе як звуть? - дозволив собі поцікавиться і я.
- Мене звати Марі, Марія.
- Ну що ж, випємо за знайомство?!
- За Любки....
Більш шаленої жінки я не зустрічав в своєму житті до цього. Вона наче притягувала до себе магнітами. Я не міг нічього з цим вдіяти, лишалося підкоритися королеві і виконувати сьогодні все, що вона побажає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185743
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.04.2010
моя душа немов та проститутка,
ніколи не знаю хто її наступним трахне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185737
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.04.2010
Переповнена маршрутка...я навіть не можу назвати себе самотнім...просто це відчуття нагадує щось інше, але тільки не самотність... ти вчора позвонила, сказала, що поживеш у подруги а потім виїдеш в інше місто, мені навіть не сумно це чути. Я радий що ти вибрала свою дорогу, що ти зможеш сама розпоряджатися свої життям...ти почнеш малювати чудові картини...станеш відомою...в мене до тепер квартира пахне твоїми масляними фарбами і вся квартира завішана твоїми роботами, які ти залишила сказавши, що це подарунок. який я повинен берегти, в память про тебе.
Якась базарна бабка з сумками на пів маршрутки відтовкла мені ліву ногу...і як я маю вийти так, щоб вона мене не задушила своїм салом, тримаючись за поруччя, спостерігаю за дівчиною яка сидить переді мною...вся така розмальована, як барбі...це ж треба встати напевно в шостій ранку аби розмалювати собі отак фізіономію...колготки нагадували мені шинку в целофані...так і напрошувався такий комплімент...але мусів втриматися від такої приємної критики... на наступній зупинці ввійшла жіночка бальзаківського віку в шубі з дворових котів, оце ж вона думає, що вся така гламурна і всі на неї дивсяться, але ж всі намагаються роздивитися, а раптом побачать свого Мурзіка на шубі. який пропав місяць тому при невідомих обставинах... парфуни...ах...нагадують одиколон Саша...так і згадав собі молоді роки...а в декого як помітно вони і не закінчувалися...
моя зупинка....робочий день почався...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185598
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.04.2010