Валентина Ланевич

Сторінки (13/1222):  « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 »

Летіли лелеки

Летіли  лелеки  з  далека,
Кругом  там  була  небезпека.
Та  все  ж  вони  вперто  летіли,
Допоки  в  них  вистачить  сили.
Присіли  у  лузі  спочити,
Спочивши,  щоб  в  небо  злетіти.
У  небо  злетіти  в  тривозі,
Жадаючи  спокій  в  дорозі.
Дорога  ж  до  рідного  краю,
У  серці  любові  без  краю.

26.03.24
світлина:  Валентина  Ланевич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024


Блимав місяць між хмар

Блимав  місяць  між  хмар,
В  небі  виснув  -  султан.
Лив  холодний  він  жар,
Де  літав  вже  кажан.

На  дерева  й  двори,
На  гнучкі  явори.
На  сліди  дітвори,
На  піску,  й  на  сади.

На  молочний  туман,
Що  стеливсь  по  землі.
На  озерця  ще  дзбан,
Що  блищав  у  імлі.

Там  купались  зірки
Поміж  хвильок  малих.
Вітер  їх  залюбки
Колисав  з  боку  в  бік.

Тиха  нічка  пливла,
Прикликаючи  сон.
Раптом,  зла  сарана,
Замигтів  в  небі  дрон.

Хижа  паща  війни
Несла  смерть...Упирі...
Боже!  Збав!  Борони!
Ворогам  все  верни!

26.03.24
світлина:  Валентина  Ланевич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2024


Неповторності мить

Щось  тривожне  скрипить
Дуб  кремезний  в  гаю.
Неповторності  мить
Я  душею  сприйму.

Спів  на  вітті  пташок,
Перших  квітів  кружок.
Ще  пожухлий  лужок,
Де  малий  потічок.

Дзюркотить  поміж  трав,
Та  й  біжить  в  далину.
Щоб  в  путі  не  блукав,
Біжить  в  шир,  й  в  глибину.

Горизонт  перед  ним
Загорівся  вогнем.
Вечір  крався  між  тим,
Баским  нісся  конем.

Стелив  сутінь  кругом
На  принишклій  землі.
Зір  приніс  під  крилом,
В  світі  ми  не  одні.

23.03.24

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1009283
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2024


Хмари темні

Хмари  темні  накрили  довкілля,
Світ  фарбують  у  сірі  тони.
Начіпляли  краплинок  на  гілля,
Дощ  неквапно  спадає  згори.

Пил  із  брудом  змиває  зі  стежки,
Що  в’юниться  у  даль  поміж  трав.
Не  минає  й  червоні  сережки,
Що  берізці  Творець  дарував.

Щось  шепоче  своє  в  ніжних  вітах,
З  вітром  тихим  змагання  веде.
Хто  із  них  є  щедрішим  в  привітах,
Кого  любим  берізка  назве.

Так,  спокійно,  без  умислу  злого,
Що  ненависть  нести  день  при  дні?..
Силоміць  же  не  брати  чужого,
А,  як  візьмеш,  чи  в  користь  собі?..

Краще  мирно,  у  бесіді  дружній,
Розв’язати  непроханий  спір.
То  життєво-проста,  стара  мудрість,
Що  для  кожного  свій  є  кумир.

19.03.24

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008910
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2024


Стелиться морок ночами

Стелиться  морок  ночами,
Степ  гоготить  у  вогні.
Шлях,  що  біжить  між  полями,
Дань  віддає  цій  війні.

В  тихій  пошані  тополі
В  даль  проводжають  кортеж.
Люди  схиляються  в  горі,
Біль  у  серцях,  що  без  меж.

Долі  криваве  осердя
Вкотре  вриває  життя.
І  не  знайти  милосердя,
Там,  де  нема  співчуття.

Там,  де  розриви  снарядів,
Кулі,  де  роєм  дзижчать.
Де  воював  іще  прадід  -
Рать  у  бою  йде  на  рать.

Там,  де  й  "один  в  полі  воїн"
Перед  десятком  русні.
Гнівний  лиш  окрик  чи  стогін
Чутно  в  часини  скритні.

Поклик  нуртує  у  тілі,
Волі  жадоба  в  крові,
Щоб  вороги  озвірілі
Щезли  на  нашій  землі.

Щоб  на  схід  сонця  зірниця
Тонким  стеблом  проросла.
Щоби  край  шляху  пшениця
Колосом  пишним  цвіла.

Щоб  соловей  на  світанку
В  мирнім  садку  щебетав.
Й  сон  був  спокійний  до  ранку
У  переливі  октав.

13.03.24

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2024


Весни поступ гряде

У  трепеті  листя  сухого
Згубився  веселий  промінчик.
То  в  кроні,  у  дуба  глухого,
Заплутавсь  між  віт  його  кінчик.

Між  віття  там  й  вітер  гуляє,
Він  про  себе  складає  пісень.
На  листі  зруділому  грає,
Щоб  той  шелест  нести  в  новий  день.

Зіллятись  з  "курли"  журавлиним,
Що  повільно  по  небі  пливе.
Край  шляху  дістатись  калини  -
Весни  поступ  гряде  по  при  все.

03.03.24
світлина:  Валентина  Ланевич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1007392
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2024


У холодну днину

У  холодну  днину
Вітер  дме  в  грудину,
Вітер  дме  у  спину
В  цю  гірку  годину.
Рве  на  кусні  думку
В  пошуках  рятунку,
Де  ревуть  снаряди
Й  свищуть  кулі  градом.
Фосфор  світляками
Літає  роями
І  нуртує  в  тілі
Злістю  в  ратнім  ділі.
У  бою  за  волю,
Щоб  змести  сваволю.
Щоб  був  мир  та  спокій,
Щоб  смуток  глибокий
Не  тривожив  душу
І  не  рушив  тишу.
Щоби  перемога
Торкнулась  порога
Кожної  оселі
Й  прийшли  дні  веселі.
"Господи  Всевишній,
Будь  в  молитві  втішний.
Пошли  свою  силу
Здолати  вражину.
З  славою  Героям
Збережи  Вкраїну!"

21.02.24

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2024


Та в серці назавше

До  45-ї  річниці  випуску  нашого  8-го  класу  Березичівської  восьмирічки,  присвячую

Нанизує  пам’ять  думки,  мов  намисто,
Сколихує  вкотре  подій  полотно.
В’юниться  стежина  у  далеч  врочисто,
Ой,  як  же  давно  те  дитинство  було.

Портфель  за  плечима,  заплетені  коси,
Неслухи  пасма  тріпають  по  чолі.
І  перша  лінійка,  й  не  ясні  запроси,
Й  дзвінок  соловейком  "дзень"  у  повітрі.

Допитливі  очі  вивчають  училку,
Та  ловлять  нові  ще  для  себе  слова.
І  мають,  натомість,  п’ятірку  чи  двійку,
Що  сам  заслужив,  те  й  отримав  сповна.

Гулкі  коридори  наповнені  хором,
В  перервах,  дитячих  дзвінких  голосів.
Когось  таки  вгледиш  з  задумливим  зором,
Той  учень  у  мріях  вже  в  небо  злетів.

Життя  ж  швидкоплинно  лишало  позаду
Шкільні  безтурботні,  щасливі  роки.
Учительські  щирі  та  мудрі  поради,
Що  прийдуться  в  пору,  в  путі,  залюбки.

Дорога  в  майбутнє,  що  нива  у  літі,
Десь  пусто  й  без  цвіту,  а  десь  земний  рай.
Для  когось  коротка,  для  когось  в  суцвітті,
Та  в  серці  назавше  любов  й  рідний  край.

18.02.24
світлина:  наш  8-й  клас
я  у  першому  ряду  з  лівого  краю  (уже  без  бантів)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1006154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2024


Розшумілись вітри

Розшумілись  вітри,
Розгулялись  вгорі,
Поміж  хмар  ясне  сонце  зникає.

Щось  тривожно  мені,
Темінь  тисне  в  душі.
Біда  смертна  в  напрузі  тримає.

Був  би  мир  на  землі
Й  Україна  в  добрі,
Було  б  літепло  в  серці  безкраю.

"Дай  же,  Господи,  нам
Пережити  війну,
Я  прошу  тебе,  Боже,  благаю!

Сили  з  вірою,  дай,
Хай  розквітне  наш  край.
Хай  у  мирі  він  щастя  зазнає.

У  любові  й  добрі
Проживались,  щоб  дні.
Вороги,  хай  же  кару  пізнають."

04.02.2024
світлина:  Валентина  Ланевич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004933
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2024


Коли сходила в небі зоря

На  вічну  пам’ять  Крату  Василю  Євгеновичу,
котрий  на  71-му  році  свого  життя  відійшов  у  вічність

Коли  сходила  в  небі  зоря,
Вечір  темний  спускався  на  землю,
Обривалось  людське  вже  життя,
Обіймалось  з  холодною  смертю.

Ще  б  пожити  йому,  таки  б  ще,
Походити  розважно  подвір’ям.
Перетерти  з  сусідом  слівце,
Скоротити  святкове  дозвілля.

Був  господар  Василь  не  який,
У  руках  всяке  діло  горіло.
І  до  танців  був  вдатний,  й  на  спів,
З  ким  у  воду  й  вогонь  ідеш  сміло.

Він  родину  любив,  був  добряк,
Та,  на  жаль,  душа  нині  у  висі.
Закінчився  земний  його  шлях
Вічним  спокоєм  в  смертнім  затишші.

31.01.24

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004524
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2024


Час

Час  трактує  рішення
До  кращого  чи  погіршення.
Хто  та,  як  порозуміється,
Щоб  розібратись  у  тому,  що  діється.
Страх  забирає  розсудок,
Тверезість  холодить  розум.
Біль  розриває  груди,
Горе  слідує  всюди.
Впасти,  сховавшись  в  шпаринку,
Хоч  би  і  на  хвилинку,
Не  приведе  ні  до  чого,
Доля  не  любить  слабкого.
Потом  вкривається  тіло,
Якби  навколо  й  зоріло.
У  мурашковім  єднанні
Будеш  в  душевнім  вигнанні,
Десь  на  межі,  на  грані,
Розуму  помутніння,
Сила  волі  додасть  лиш  мужніння.
Вижити,  коли  важко,
У  боротьбі  нелегко.
Мусиш  зібратися  з  духом,
Стати  в  собі  відчайдухом,
Аби  іти  вперед,
Якщо  випав  такий  уже  жереб.

28.01.2024

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1004285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2024


Замітає пороша сліди

Нависають  бурульки  зі  стріхи,
Щоки  щипає  аж  морозець.
І  не  треба  простої  зловтіхи,
Коли  серце  торкає  різець.

Долі  віти  схилила  калина
До  прикритої  снігом  землі.
Втислась  в  землю  й  маленька  хатина,
Сповідаючи  вітру  жалі.

Що  зтьмяніли  від  часу  віконця
Вже  повільно  вбирають  тепло.
В  шпарки  лізе,  гуде  студениця,
Вирувало  життя  та  й  пройшло.

Зруйнувала  війна  людські  долі,
Кому  смерть,  кому  шлях  в  нікуди.
І  жнивує  життєві  недолі,
Замітає  пороша  сліди.

Простягає  незайманість  в  простір
Сніжний  витвір  красуні  зими.
Скупе  сонечко  все  ж  дає  моці,
Щоб  діждати  нової  весни.

17.01.2024
світлина:  Валентина  Ланевич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1003360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2024


Доки сонце ще зоріє

Толочить  час  років  надбання,
Піском  збігає  у  щілину.
Життя  шукає  виправдання,
Тому,  що  піддається  плину.

Від  кроку  першого  земного
Маленької  іще  дитини,
До  поступу,  що  від  порога,
Веде  в  майбутнє  по  стежині.

В  майбутнє,  що  стає  минулим,
Та  плечі  муляє,  товчеться.
Серце  болить,  коли  є  чуле,
Не  все  ж  задумане  вдається.

А  час  летить,  мов  вітер  в  полі,
Роки  гортає  за  роками.
Біжить  шляхами,  де  тополі,
Спадає  пилом  поміж  снами.

Щоб  відродитись,  як  зуміє,
В  новому  тілі,  в  дні  прийдешнім.
Та,  доки  сонце  ще  зоріє,
Своїй  порі  всміхнись  тутешній.

09.01.2024
світлина:  Валентина  Ланевич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002690
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2024


Білий сніг

       Білий,  лапатий  сніг,  повільно,  ледь  погойдуючись  від  подиху  легенького  вітру,  що  вирішив,  певно,  і  собі  насолодитись  спогляданням  срібнокрилих  сніжинок,  падав  на  промоклу  від  нещодавнього  дощу  землю,  поступово  вкриваючи  собою  весь  довкіл.
       Чутливо-ніжні  сніжинки  чіплялись  за  крони  дерев,  паркани,  дахи  будинків,  зникали  у  сизих  клубках  диму,  що  вився  із  димарів,  обсідали  собою  лінію  електропередач,  обліплювали  придорожні  пологі  схили    та  низини,  закриваючи  даль  молочним  серпанком.
       Здавалось,  що  сніг,  хоче  закрити  собою,  вибілити  усі  земні  рани,  біль  від  котрих  витав  у  повітрі,  бо  надто  багато  горя,  сліз  та  відчаю  вже  випало  на  людські  долі.  Прикрити,  затулити  світ  від  ненависті,  пожадливості  та  нечуваних  донині  звірств,  звірів  у  людській  подобі.  
       Якось,  з  особливим  трепетом,  сніг  вкривав  молоденькі  вишні,  що,  обійнявшись  віттям,  зростали  одиноко,  окремо  від  інших,  та,  попри  свою  уроджену  тендітність,  мали  гнучкість  та  стійкість,    інакше  ж  і  бути  не  може,  якщо,  не  зважаючи  на  усі  зимові  злигодні,  хочеш  вижити,  щоб  розвитись  весною,  забуяти  пишним  та  ніжним  ліловим  цвітом.  Вишні  стали  для  нього  уособленням  чистоти,  уособленням  надії  та  віри  на  краще  завтра,  завтра,  сплетене  із  теплого  сонячного  проміння,  любові,  миру  та  добра.

02.01.24
світлина:  Валентина  Ланевич  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1002156
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2024


В розмові душевній

Ясним  овалом
Між  хмар  пелехатих
Місяць  по  небі  пливе.

Кидають  тіні
Дерева  мохнаті
На  землю  засніжену.

Грудки  замерзлі
Чорними  цятками
Манять  погляд  собою.

Здавлює  груди,
Зі  щемом  у  серці,
В  думці  життя  прожите.

Стишує  кроки
В  розмові  душевній
З  внутрішнім  власним  бо  я.

Як  не  спішися,
Щоб  всюди  добігти,
Богу  звітує  душа.  

23.12.23
світлина:  Валентина  Ланевич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2023


Умитий дощем

Темний  вечір  умитий  холодним  дощем,
Краплі  виснуть  сльозою  на  голому  гіллі.
Жовтувато-рудий,  геть  розмазався  крем,
Трав  прив’ялих  ще  з  осені,  що  на  подвір’ї.

Потічками  біжить  по  доріжці  вода,
Поспішає  забіг  свій  подовжити  в  далеч.
З  новим  дзюркотом  кожним  стихає  хода  -
Не  втримати  силу  законові  всупереч.

Як  не  скажеш  і  вітрові,  щоб  не  шумів,
Бо  дитина  мала  засинає  в  кімнаті.
Не  зупиниш  і  вервечку,  скручену  з  днів,
І  думок,  що,  бувають,  п’янкі  й  пелехаті.

Надбігають  під  стукіт  дощу  у  вікно,
По  кутках  розповзаються  всіх  похвилинно.
Крутить  час  із  минулого  веретено,
Шепотить  щось,  повіки  стуляючи  сонно.

20.12.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001247
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2023


Доки ще очі бачать

Розбите  серце  важко  бо  зцілити,
Може  не  вистачити  і  життя  на  це.
Та  у  душі  так  хочеться  любити,
Щоб  аж  горіло  та  пекло  вогнем  й  лице.

Сутність  людська  тотожна  всій  природі,
Тільки,  ми  -  люди,  забуваємо  про  те.
То  ж  не  даремно  кажуть  у  народі:
"Полюбиш  і  козла,  як  добре  прирече."

Козла  чи  не  козла,  кому,  як  вийде,
Та  в  парі  бути  краще,  як  одному  вік.
Якщо  не  вдома,  ти  чекаєш  -  прийде,
Будь  то  дружина,  коханка  чи  чоловік.

Земне  життя  коротке  для  пізнання,
Тому  бери  усе,  як  можеш,  що  дає.
Кохання  й  розлуку,  розчарування,
Доки  ще  очі  бачать,  як  сонце  встає.

18.12.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1001099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2023


Завірюха

Завірюха  лопоче  у  двері,
Дощ  з  морозом  обсіли  вікно.
Забілились  всі  лавки  у  сквері,
На  землі,  теж  своє  полотно.

В  перемішку  і  чорне  і  біле,
Як  те  наше,  буденне  життя.
То  у  радості  й,  наче  стокриле,
То  сльозою  воложить  вуста.

Ну,  а  сніг,  сипле  вниз  по  косому,
Йому  байдуже,  що  є  навкруг.
Накриває  травичку  й  солому,
Де  поля  оминає  ще  плуг.

Де  окопи  і  вирви  чи  міни,
Де  скалічені  гілля  дерев.
Де  тривога,  в  чеканні  на  зміни,
Ув  очах  та  в  душі...Поруч  рев...

Знов  озвалася  залпом  гармата,
Тане  сніг  у  вогні,  що,  як  смерч.
Огризнулась  із  лісу  граната,
Сніг  не  в  змозі  спинити  там  смерть...

Накриває:  тіла,  краплі  крові,
Листя,  квіти,  річки  та  яри.
Робить  ляпку  в  друкованім  слові,
Сипле  й  сипле  донизу  згори.

23.11.23
світлина:  Валентина  Ланевич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2023


Горе хапає за плечі

Світлій  та  незабутній  пам’яті  Героя,  полеглого  під  час  виконання  бойових  бій  на  Запорізькому  напрямку,  Ланевича  Анатолія  Миколайовича  (23.03.1986  -  10.11.2023)

Горе  хапає  за  плечі,
Каменем  давить,  в  грудях  болить.
Смуток  побіг  вздовж  Березич,
Щемом  б’ється  в  серцях  кожну  мить.

Воїн  вертає  додому,
Жаль,  "на  щиті"  на  вічний  покій.
Важко,  по  стежці  в  рудому,
Всій  родині  ступати  самій.

В  тихому  шелесті  листя
Губиться  впала,  згіркла  сльоза.
Стихло  в  чеканні  й  обійстя,
Був  дбайливий  господар  -  нема.

Добрий  та  люблячий  батько,
Щирий  син,  чоловік,  шваґер,  брат.
Як  же  сприйняти  те  тяжко,
Що  його  вже  нема  серед  нас...

Душа  його  лине  в  небі,
Між  Героїв,  полеглих  в  борні.
В  молитві,  світлій  жалобі  -
Голови  схиляємо  в  журбі.
17.11.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2023


Пливе човен по заплаві

Пливе  човен  по  заплаві,
Над  ним  сонце  в  горі  грає.
Думки  ґречні  човняреві
В  серце  нехотя  кидає.

Проминають  дні  за  днями,
Біжать  стрімко  з  течією.
Розгорнув  би  їх  руками,
Була  б  тільки  лиш  моєю.

Та,  щось,  ніби  поміж  нами
Невидиме  оку  стало.
Не  відгониш  його  снами,
Не  креснеш  вогонь  кресалом.

Як  немає  іскри  в  душах,
Що  коханням  в  світі  зветься,
Не  знайдеш  на  морях  й  сушах,
Що  не  в’яжеться  -  минеться.

Бо  в  кохання  така  сила,
Котра  все  в  житті  здолає.
Вона  двом  лаштує  крила  -
З  вітром  в  небо  підіймає.

І  у  щасті  і  у  горі,
Чим  би  в  серце  не  кололо,
Двох  кохання  -  в  ночі  зорі
Й  вузлувате,  та,  все  ж  -  коло.

Божий  промисел  без  ліку,
Що  дається,  як  пізнання.
Жити  в  парі  -  скільки  віку  -
Долі  дань,  як  те  світання.

12.11.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998442
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2023


Світи!

Насунулася  темінь  на  вечір,
Щільною  стіною  накрила  довкіл.
Згаснув  день,  обриваючи  клекіт,
Все  те,  що  манило  так  звабливо  зір.

Стало  тихо,  ні  цятки  у  висі,
Аж  дивне  якесь  зашкребло  відчуття.
Та,  раптом  прокинулися  чисті,
У  серці  гарячім,  як  парость,  чуття.

Тепло  розросталося  любов’ю,
Тим  внутрішнім  світлом,  що  в  кожного  є.
Озвалося:  "  Я  -  Господа  славлю  -
Душі,  в  каятті,  Він  безсмертя  дає."  

Зі  світлом  у  собі  безумовним,
Зі  щирістю  в  помислах  йди  по  житті.
Нехай  буде  для  тебе  це  кровним,
Неси  в  грудях  віру  та  радість  -  світи!

11.11.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2023


Ти, ріка-ріка (повторно)

                                                                                                                                                                                                                     

Ти,  ріка-ріка,  річка  широка,  
Вийшла  тихо  з  берегів,
Ти  скажи  ж  мені,  річко  глибока,  
Скільки  маю  жити  днів?
Що  у  доленьки,  як  відміряно?  
На  аршин,  а  чи  на  три?
Скільки  літ  мені  дасть  зозуленька,  
Скільки  вип’ю  ще  води?

І  куди  мене  річка  дивна  понесе,  
У  які  краї?
Річка  та,  що  без  берега,  
Бо  вона  життєві  ручаї.
Розтечусь  полями  я,  
Розбіжусь  у  даль,  ген,  дорогами,
Навздогінці  дощ  чи  кручений  міст,  
Сонце  з  переливами.

Усе  сприйму,  як  є,  що  життя  дає,  
Доленька  дарує:
Радість,  сум  і  сльозу,  розлуки  журбу,  
Що  серденько  чує.
                                                                                                                                                                                                   
І  вогонь,  і  дим,  і,  що  було  між  тим,  
Що  несе  тривоги,
У  путі  земнім  розтрачу  безліч  сил,  
Притомлю  я  ноги.
                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         Пристану,  посплю,  сили  так  відроджу,  
Помолюся  Богу
І  піду  туди,  де  вузькі  стежки,  
Старий  бескид,  триноги.
Де  живуть  вітри,  де  орли,  
Крилами  обіймають  небо.
Згасну,  упаду,  без  крил  я  не  живу,  -
Втім  душі  потреба.  
 
 12.07.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998335
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2023


Палає у небі на захід

Палає  у  небі  на  захід
Між  хмар  пелехатих  вгорі.
Й  не  варто  шукати  в  тім  привід,
Що  щось,  може  й  не  на  порі.

Свистить  в  гіллі  вітер,  кружляє,
Тремтячий  листочок  рудий.
Земелька  холодна  приймає
В  обійми  його  на  постій.

Під  шерхіт  травиці  сухої
Крадеться  вже  й  вечір  здаля.
Минають  часи  золотої,
Осінньої  днини,  шкода.

І  падає  дощ  по  косому,
Торкається  слізно  щоки.
Приймає  душа  аксіому  -
Згоряють  так  й  наші  роки.

Лишається  вічності  поступ
У  змінності  циклів  буття.
В  величному  злагода  -  просто,
Там  кожного  слід  за  життя.
06.11.23
світлина:  Валентина  Ланевич




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997961
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2023


Підсумки час хороводить

Падає  листя  додолу,
Осінь  лишає  свій  штрих.
Сором  вкриває  й  крамолу  -
Набутий  учинками  гріх.

Біль  та  розруху,  нещастя  -
Все,  що  несе  ця  війна.
Хоч  би  краплинку  причастя,
Щоби  не  крові  -  вина.

Радісні  сльози  від  щастя,
Тільки  б  не  муку  в  лиці.
"Господи,  дай  благовістя,
Що  за  життя  -  манівці.

Душі  загублені  знову
Линуть  шеренгою  ввись."
Осінь  скидає  покрову,
Падаю  в  щемі  я  ниць.

Скільки  ще  бути  безумству,
Там,  де  кривавиться  слід?
Легко  вподобитись  свинству,  
Та  відхреститись  від  бід.

Правда,  відплата  приходить,
Як  за  добро,  так  й  за  зло.
Підсумки  час  хороводить  -
Словом  запише  в  табло.

05.11.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2023


Над зарубкою залишку дня

Загорілася  повня  за  лісом
Над  зарубкою  залишку  дня.
Підіймався  туман  -  зовсім  тихо,
Парувала  зігріта  земля.

А  на  заході  втомлене  сонце
Запливало  за  хмарку  м’яку.
Відблиск  променя  впав  з  підвіконня
На  травичку  осінню  -  руду.

Опускалася  сутінь  неспішно,
Заповзала  у  двір  через  тин.
Котик  там  походжав  собі  втішно,
Топтав  лапками  часу  він  плин.

Перша  зірка  заблимала  в  небі,
Поруч  неї  вже  скопом  мільярд.
Закричала  сова,  десь  від  греблі,
Відганяючи  з  ляку  примар.

Волохатились  тіні  навколо
Від  сумирних  дерев  вздовж  полів.
Їжачок  під  кущем  чмихав  соло,
Щоби  сон  був  спокійним  -  волів.

30.10.23
світлина:  Валентина  Ланевич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2023


Гармонія

Поринула  все  ціло  в  дивосвіт,
У  казку  осені  -  велично-загадкову.
В  безкрайність  неба  з  сірістю  палітр,
В  пожухлість  трав,  в  гарячу  вивіску  кленову.

В  цвітіння  хризантем  яскравий  ряд,
Край  стежки,  що  в’юнком  біжить  у  путь  далеку.
Химерність  переплету  барв  принад,
Відкриту  для  усіх  цікавих  картотеку.

Де  ялівець  зелений  має  міць,
Напротивагу  крихкості,  на  жаль,  сусідській.
Зламалась  гілка  в  сливки,  висне  ниць,
Від  вітру,  у  грозу,  що  налетів  нізвідки.

Обгортки  з  карамельок  ваблять  зір  -
То  розсип  листя  ще  притягує  собою.
Неспішно,  тихо,  там  ступає  звір,
Коли  зійде  зоря  вечірньою  порою.

Гармонія  в  природі,  мов  бальзам,
Лягає  заспокійливо  у  спраглу  душу.
Віддавши  шану  спогадам  й  рокам  -
Я  відпускаю  їх,  щоб  йти  вперед.  Я  -  мушу.

29.10.23
світлина:  Валентина  Ланевич



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2023


На життєвій стежині ( образно-узагальнено)

На  життєвій  стежині  так  тихо,
Навіть  вітру  не  чути  давно.
Мозок  вперто  шукає  те  літо,
Де  любов  у  гурті  та  тепло.

Сміх  дитячий  безпечний  та  дзвінкий,
За  родинним  столом  вся  сім’я.
Щем  сльозою  по  зморшках  безвинний,
На  обличчі  гірчить  борозна.

А  теперішнє  геть  розгубилось,
Просвітління  хвилинка  і  край.
А  прожите  назад  повернулось,
Там  свідомість  черпає  розмай...

Вузлуваті,  з  прожилками,  руки
Ще  шукають  роботи  дарма.
Тремтять  пальці  -  не  звести  докупи,
Нема  силоньки  в  них...  Ох,  катма...

Непомітно  підкралася  старість,
А  так  жити  ще  хочеться,  ще...
Тілом  шириться  венами  млявість,
Вперто  тисне  на  сон  у  плече.

Що  у  сні  тім,  кому  те  відомо,
Може  молодість  знову  прийде?..
Мозок  вперто,  хоча  півсвідомо,
По  життєвій  стежині  веде.

22.10.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996758
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2023


Господиня

       Осінь  поступово  стає  повноправною  господинею.  Сонце  ще  світить  з  теплом  та,  холодний  поривчастий  вітер,  швидко  надбігши,  те  тепло  забирає.  Багато  дерев  вже  стоять    без  листя,  деякі  скинули  листя  частково,  деякі  тільки  збираються  знімати  свою  листяну  одежину  із  себе,  а  хвойні  -  радують  очі  яскравою  зеленню.  Травичка,  також  пожухла,  утративши  літню,  барвисту  та  веселу  привабливість.  Опустіли  і  поля.  Мій  городець  також  уже  переораний,  малина  з  полуницею  розсаджені.  Настав  час  розпочинати  домашній  обігрів  жилих  приміщень.
       Надрала  я  на  загороді  сухих  дров,  що,  заготовлені  загодя,  чекали  своєї  пори,  затопила  у  літній  кухні  піч,  та  пішла  затоплювати  до  великої  хати  грубки.  В  одній  грубці  дрова  загорілись  швидко,  а  у  другій  -  ніяк  не  хотіли  горіти  і  я,  на  трішки,  відволіклась  на  іншу  роботу  на  подвір’ї.
     Заходжу  до  хати,  а,  там,  стільки  диму,  хоч  сокиру  вішай,  як  то  кажуть.  За  літо  грудка,  без  опалення,  натягнулась  вологою  і  тяга  у  комині  була  відсутня,  от,  весь  дим    і  пішов,  через  відкриті  дверцята,  по  всій  хаті.  Я,  з  того  всього,  повідкривала  і  вікна,  і  двері.  Мух  поналітало,  як  тих  бджіл  у  вулик.  Гудить  посеред  сизого  диму  -  "картина  маслом".
       Коли  весь  дим  вивітрився,  взялася  і  ті  мухи  бити.  Котру  за  одним  разом,  іншу  -  за  п’ятим.  Я  ганяють  за  мухами,  а  вони  втікають  від  мене,  в  хованки  граючись.  Так  наш  перший  раунд  і  завершився  з  нічийним  рахунком,  щоб  продовжитися  згодом.  
       Згода  настала  на  другий  день.  Прогрівшись,  грубка  загоготіла  благодатним  жовто-гарячим  полум’ям,  і  я,  з  перемінним  успіхом,  знову  продовжила  мухо-боротьбу.
       На  третій  день,  коли  моя  грубка  прохолонула,  настала  черга  побілки  та  генерального  прибирання.
       До  вечора  кімнати  наповнились  теплом  від  грубок,  фіранковою  свіжість,  стіни  прикрасились  чистими  рушниками  на  образах.
       Я,  віддаючи  воді  свою  денну  втому,  із  задоволенням  пірнула  тілом  під  її  благодатні  струмочки.  Залишки  мух,  що,  за  три  дні,  вже  втратили  попередню  веселість,  роздратовано,  з  гулким  дзижчанням,  літали  побіля  мене,  а,  коли  я  сіла  за  ноутбук,  намагались  сісти  мені  на  обличчя  і  я,  як  ото  корова  хвостом,  стоячи  у  літнім  стійлі,  а  ти  у  той  час,  смикаєш  її  за  дійні  цицьки,  відганяючи  напосідливих  мух,  ляскає  тебе  хвостом  по  обличчі,  так  і  я,  на  подив  тих  же  мух,  по  обличчі  ляскала  себе  сама.  
     Та  це  не  надовго.  Незабаром  зима,  усім  мухам  настане  кінець,  однозначно,  і  моїм,  непроханим  гостям,  також.  Не  дарма  ж,  на  тих  чекаючи,  у  куті  кімнати  стоїть  гарна  мухобійка.

13.10.23
світлина  моя

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996058
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2023


Над моєю хатою

Над  моєю  хатою  пролітали  журавлі,
Щемом  билося  у  груди  тривожне  "курли".
Пролітали,  кружляючи,  й  подалися  в  даль,
Залишилась  на  серці  в  спомин  терпка  ще  печаль.  

Журавлі-журавлики,  повертайтесь  по  теплі,
Прилітайте,  сизокрилі,  з  миром  навесні.
Принесіть  з  країв  далеких  спокій  і  любов,
Та  Україні  нашій  милій  -  Небесний  покров.

Повертайтеся  -  журавлики,  в  луги  та  поля,
Щоби  пісню  вашу  дзвінку  чула  вся  земля.
Повертайтеся  -  живими,  в  нелегкий  свій  час,
А,  як  то  є  чекати,  -  знає  кожен  з  поміж  нас.

09.10.23
світлина:  Валентина  Ланевич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2023


Грає осінь денно

Грає  осінь  денно  барвами  веселки,
В  переливах  сонця  гасне  вже  зоря.
В  шишковій  оправі  колії  виделка,
Та  бурий  грибочок  дивиться  здаля.

В  білокорім  гаї  пізня  ще  ожина
Кетягом  червоним  гнеться  до  землі.
Блідо-синіх  квітів  маленька  родина
Тягнеться  угору,  щоб  бути  в  теплі.

Дужий  клен  у  віці,  гордо-величавий,
Накидку  жовтаву  начепив  на  лик.
Горіх  напів  голий  стоїть  весь  рудявий,
До  такої  крони  він  зовсім  не  звик.

Проклюнулись  сходи  озимі  на  полі,
Зеленіють  жваво  на  небеснім  тлі.
Розгулявся  вітер  на  пустім  роздоллі,
Вихорить  піщинки  по  сухій  ріллі.

Притих  соловейко  в  садку  яблуневім,
Збираючи  сили  в  новий  переліт.
Попід  тином  квіти,  в  каптані  вишневім,
Шлють  всьому  живому  сердечний  привіт.

05.10.23
світлина:  Валентина  Ланевич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2023


В бабинім літі

В  бабинім  літі  клин  журавлиний
Прощальні  привіти  несе  на  крилі.
В  тузі  сердешній  крик  з  середини,
На  згадку  розтерзаній,  рідній  землі.

Шлях  віковий  по  небі  безкраїм
Без  компаса,  без  карти  -  кличе  їх  в  путь.
Сонце  у  висі  скупо  згасає,
Блякне  промінням  -  бо  то  осені  суть.

День  вже  маліє,  довшають  ночі,
Туман  розливають  та  білять  довкіл.
Ясна  повня,  в  золоченім  ложі,
Тихо  пряжу  пряде  з  мільярдів  світил.  

Журавлі  ж  все  летять  крізь  утому,
Крізь  ряд  негараздів,  до  теплих  країв.
Щоб  весною  вернутись  додому  -
Упасти  в  обійми  цвітіння  садів.

29.09.23  
світлина:  Валентина  Ланевич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2023


Безкрило падаю

Безкрило  падаю  в  безсоння  ночі,
В  її  чіпкі  обійми,  в  образи  пітьми.
По  закутках  товчуться  поторочі,
Як  ті  думки  безхмарні,  десь,  за  ворітьми.

Крізь  шпарку  у  відхиленій  фіранці
Блимають  зорі,  звуть,  аби  злетіла  ввись.
Та,  як  злетіти  тій  темничній  бранці,
Коли  ланцами  ноги  міцно  обвились?

Невидимо...Пече  вогонь  у  грудях,
І  так,  скоцюрбившись  собі  в  душі,  болить.
В  моїй  й  не  лиш  -  розлізся  біль  по  людях,
І  ніч,  як  й  хоче,  не  може,  весь  не  приспить.

Когось  чекання  все  не  відпускає  -
Денно  тривога  б’ється  об  пустий  поріг.
Когось  невидимість  живцем  з’їдає  -
Немилістю  вкриває  звично  білий  світ.

Для  когось  чорна  хустка  й  домовина  -
В  жалобнім  горі  в’ється  чорнота  в  душі.
Чуюсь  спаплюжена  і  безпритульна  -
Війни  рахує  ніч  криваві  бариші.

Та  прийде  ранок  з  відблисками  сонця,
Обійме  душу  благодаттю  із  теплом.
Наївсь  усяк,  по  своєму,  стронцію  -
Та  ми  є  сила,  як  тримаємось  гуртом.

23.09.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2023


В небі вечірнім

В  небі  вечірнім  місяць  дугою,
Ген,  над  лісом,  сумирно  завис.
Милувався  красою  земною  -
То  яснів,  то  схвильовано  блід.

Скрекотів  десь  із  далека  коник
Між  прижовклих  похилених  трав.
Поруч  пень,  наче  в  замші  етюдник,
Думав  щось  про  своє  й  придрімав.

Бачив  він  на  віку  вже  не  мало,
Як  і  місяць,  що  в  вічності  жив.
Раптом,  щемко  у  думці  так  стало:
"Ця  війна...Скільки  буде  ще  жнив...

Скільки  має  тривати  безумство,
Де  за  спинами  смерть  без  пори.
Що  то,  Господи,  за  отєчество?..
Ти  ж  бо,  бачиш,  весь  жах  із  гори...

У  пекельних  загравах  на  Сході,
Наче  зорі,  згасають  життя.  
Щоби  людям  жилося  в  злагоді,
Зішли  миру  -  він  сенс  майбуття."

20.09.23
світлина:  Валентина  Ланевич  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2023


Цибуля з присмаком дитинства

     Нинішня  осінь  уже  стала  повноправною  господинею  свого  часу.  Хоч  стоять  ще  сонячні  дні,  та  прохолодний  вітер  постійно  нагадає,  що  літнього  тепла  годі  чекати.  Тай  дерева  повільно  вбираються  у  золотисті,  подекуди  з  рудим  відтінком,  крони,  а,  деякі  листочки,  зірвані  вітром,  повільно  спадають  додолу,  та  встеляють  землю,  що  віддає  свої  щедроти  людям,  котрі  добре  з  нею  поводилися.
     Городи  та  поля  поступово  пустіють,  новий  урожай  перекочується  у  засіки  льохів  та  амбарів.
     Я,  також,  поступово  спустошую  свій  городець  у  доброму  сенсі  цього  слова.  Викопала  картоплю,  зібрала  майже  всі  овочі,  наробила  закруток,  сходила  до  лісу  за  грибами  і,  нарешті,  приступила  до  відрізання  стебел  цибулі,  що  давно  лежала,  щоб  зелене  стебло  гарно  висохло,  розкладена  по  одній,  у  затишному,  добре  провітрюваному  місці.  
     За  цією  неспішною  роботою  нахлинули  спогади  з  дитинства,  як  ми  з  моїм  двоюрідним  братом  Валерою,  колись  обрізали  у  нас  дома  цибулю,  котру  мама,  йдучи  до  колгоспу  на  роботу,  веліла  мені  обрізати  для  зберігання  на  зиму,  попередньо  показавши,  як  це  робити.
     Було  мені  тоді  років  зо  десять.  Я  сиділа  під  хатою  на  ослінчику,  роздумувала  якісь  свої  райдужні  дитячі  мрії,  яких,  зазвичай,  у  дитячий  головах  вистачає  завжди,  та  старанно  обрізала  вище  цибулин-кущівок  сухе,  що  у  дитячих  руках,  аж  шелестіло,  тоненьке  стебло.  Аж,  тут,  надійшов  Валера:
     -  Пішли  гратись  у  піжмурки,  -  запропонував.
     Пропозиція  була  заманливою,  та  я,  зітхнувши,  проказала:
     -  Не  можу,  адже  маю  обрізати  усю  цибулю,  а  її  ще,  бачиш,  лежить  зі  стеблом  у  кошику  чимало.
       -  А,  давай,  я  тобі  допоможу,  -  запропонував  Валера.
       Я  швиденько  збігала  до  хати  за  другим  ножиком,  і  робота  у  дитячих  руках  закипіла  на  повну  силу,  та,  раптом,  нам  прийшла,  у  наші  дитячі  голови,  благородна  думка.  У  чию  першу,  того  вже  не  пам’ятаю.
       -  А,  давай,  понадрізаємо  цибулини  так,  щоб  весною  не  потрібно  було  їх  надрізати  знову.
     -  А,  що?  А,  давай!
     Ми  швиденько  понадрізали  вершечки  усіх  тих  цибулин,  котрі  ще  залишались  необрізані,  нижче  самого  сухого  стебла,  так,  як  це  робили  наші  матері  весною,  щоб  цибулини,  посаджені  весною  у  прогріту  сонячним  промінням  землю,  з  надрізів  краще  пускали  молоді  зелені  паростки,  і,  задоволені  собою,  побігли  гратися.
       Вечором  нас  з  братом  чекав  дуже  неприємний  сюрприз.  Моя  мама  так  благословляла  мене  за  нашу  старанну  роботу,  що  те  чули  усі  сусіди  навколо.
       За  згадкою,  котра  нині  викликала  тільки  щиру  усмішку,  я  закінчила  обрізання  сухих  цибульних  стебел,  знову  розклала  цибулини  по  одній,  та  залишила  цибулю  так  лежати  ще  до  самих  холодів,  щоб,  потому,  уже  добре  просушену,  занести  на  зберігання,  на  зиму,  до  льоха.

18.09.23
світлина:  Валентина  Ланевич      
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2023


Фотознімок у часі буття

Дощ  осінній  умив  позолоту  -
Фотознімок  у  часі  буття.
Пір’я  птаха  у  миті  польоту,
Де  прискорене  серцебиття.

Квітів  пізніх  пучок  біля  тину,
На  городі  рядок  гарбузів.
Приголубив  сльозою  й  калину
Та  березовий  лист,  що  уздрів.

Доторкнувся  до  чуба  рябого,
Ще  горіха,  що  тихо  дрімав.
Обійняв,  наче  брата  німого,
Журавля,  що  безсило  гойдавсь.

Над  криницею  той  сиротою
Схилив  голову  вниз  до  води.
Голосив...  Так,  здавалось...  Душею...
Учувавсь  йому  сміх  дітвори...

Не  повернеш  того,  що  минуло,
Що  полишило  літо,  мов  сон.
В  грудях  щемом-сльозою  торкнуло  -
Пролилося  з  дощем  в  унісон.

14.09.23
світлина:  Валентина  Ланевич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993848
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2023


Мусиш твердо знати

Перша  позолота,  струшена  на  землю,
Зів’ялим  листочком  падає  до  ніг.
Барвистістю  айстри  додають  ще  хмелю,
Щоб  душа  у  тілі  не  сприймала  літ.

Щоб  не  рахувала  втрати  та  здобутки,
Що  печуть  у  грудях  на  різні  лади.
Щоб  не  поспішала  ставити  печатки,
Доки  має  змогу  зводити  мости.

Щоби  не  збирала  осіннє  полюддя,
Віддавала  тихо  власні  лиш  борги.
Викинула  в  прірву  із  кишень  все  груддя,
З  долею  пустила  за  вітром  торги.

Торги  -  несумісні  в  життєвому  морі  -
Із  совістю  й  честю  живеться  зі  сном,
Як  заступить  нічка  з  місяцем  в  дозорі,
Коли  ясні  зорі  світять  за  вікном.

Ні,  не  все  так  легко  по  житті  вдається,
Та  Господь  свій  вибір  кожному  дає.
В  голові  тісниться,  суперечність  б’ється,
Мусиш  твердо  знати,  з  власним  я,    ти  -  є.

08.09.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2023


Дорога життя

Дорога  життя  не  буває  прямою,
Хоч  якби  хотів  би  те  кожен  із  нас.
Ніколи  не  маєш,  як  прагнеш,  спокою
Чи  то  вже  написаний  долею  глас.

Завиєш  вовчицею  в  ніч,  щоб  без  свідків,
Коли  вже  не  сила  терпіти  печаль.
Тверезо  оціниш  -  чужих  бо  наїдків
Тобі  не  дозволить  твоя  пектораль.

Душа,  що  в  простому  шукає  величне,
Що  прагне  здобути  свободу  й  любов.
Для  тебе,  звичайно,  поняття  це  звичне  -
Відчути  в  собі,  як  бурлить  в  жилах  кров.

Для  когось  -  поняття  це  збите  й  рутинне,
Неначе  арена  непевних  боїв.
Для  тебе,  в  щоденнім,    -  космічно-величне,
Це  посаг  від  Всесвіту,  дар  від  Богів.  

Тобі  його  нести  крізь  злигодні  часу,
Крізь  бурі  та  грози  в  життєвості  дні.
Усі  пережити,  усі  баляндраси  -  
Яскраво  світити  в  часи,  геть,  складні.

06.09.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2023


Сердечні сусіди та моя кукурудза

       Коли  весною  потепліло,  я  посіяла,  на  підготовленій  грядці,  три  рядочки  огірків  та  обсадила,  по  краях  грядки,  насінням  кукурудзи.  Наступний  врожай  радував  мій  зір.  І  огірочки  зазеленіли  в  рядочках,  і,  кукурудза,  весело  піднімала  свої  тендітні  пагони  до  сонця,  котре  щедро  поливало  землю  життєдайною  силою.
     І  зацвіли  мої  огірочки,  та  згодом  дали  гарний  урожай,  і,  звичайно,  ж  приємні  клопоти  зі  збором  урожаю.  Зашуміла  на  вітрові,  гінким,  високим  стеблом,  і,  кукурудза,  з  видовжено-округленими  качанами,  з  русими  косами.  Я  вже  придивлялась  до  тих  качанчиків,  бажаючи  їх  посмакувати.  Зірвала  декілька  кукурудзин,  відварила:  ніжні,  смачні,  солоденькі.
     Та  трішки  би  ще  підоспіти  ним,  -  подумала.
     Як  то  водиться,  все  якась  інша  робота  знайдеться  в  господарстві,  була  б  до  неї  охота.  Так,  за  копанням  картоплі,  проминула  неділя,  аж  глип  я,  чомусь,  побіля  кукурудзи,  сиротиною  лежить  зірваний  чакан  кукурудзи.  Підійшла  я  ближче  до  грядки,  а,  там,  майже  чверть  кукурудзин  стоять  без  качанів.  
     Хотіла  посердитись,  та,  натомість,  усміхнулась  з  подякою.
     Якби  ж  не  сердечні  сусіди,  я  би,  можливо,  і  не  зауважила,  що  вже  прийшла  пора  давати  раду  врожаю  кукурудзи,  отож,  те  я,  не  гаючись,  і  зробила.

26.08.23
світлина:  Валентина  Ланевич    
       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2023


Крізь мережку подій

Крізь  мережку  подій,
Де  в  перемішку  все,
Всякий  хоче  одне,
Щоб  любов  на  постій
Поселилась  в  душі
Та  у  серці  в  путі.
Щоб  у  грудях  вогонь
Незгасимо  горів,
Щоб  від  нього  хмелів
І  лік  часу  губив.
Бо  що  час  -  решето,
Що  було  й  не  було,  
Протече  поміж  дір,
Що  вготує  життя.
Ти  ж  розраджуй  себе,
Щоб  спасіння  знайти,
Що  куйовдить,  шкребе
Бо  й  воно  те  ж  рябе.
Воно  спірність  в  думках,
Як  той  в  куряві  шлях,
Хоч  прямий,  а  хоч  й  ні  -
Мусиш  сам  по  нім  йти.
Хтось  підставить  плече,
Комусь  те  щось  пече.
Чи  то  заздрість,  чи  страх,
Чи  глибинний  черв’як.
Ой,  який  він  верткий,
Якщо  волю  даси,
Вже  тоді  й  не  проси  -
Не  відступиться  сам.
Отож  май  таки  храм,
Храм  любові  в  душі  -
Буде  й  поміч  в  путі.

19.08.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991687
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2023


Затихли тривоги

На  старій  дорозі
Затихли  тривоги  -
Панує  лишень  небуття.
Поодаль  ще  й  досі,
Стоїть  до  знемоги  -
Садок,  в  нім  відсутнє  життя.
Умовна  там  пустка.
В  загубленім  часі  -
Тече  поміж  віттям  буття.
Умите  росою,  
Водою  з  сльозою  -
Назад  вже  нема  вороття.

14.08.23
світлина:  Валентина  Ланевич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2023


Без присмаку фальші

Серпом  ясним  у  небі  нічному
Поміж  зір  місяць  чинно  завис.
Крилом  темінь  торкається  дому,
Поруч  падає  вогненний  спис.

Така  тиша  -  ніщо  не  шелесне,
Ніби  все,  що  живе,  міцно  спить.
Зірне  марево  спомином  тисне,
Вириває  із  пам’яті  мить.  

Ті  роки,  що  були  так  щасливі,
Де  безжурно  проходили  дні.
Дні,  бувають  в  погоди  мінливі  -  
Притаманна  мінливість  й  в  житті.

Споглядала  красу  я  одвічну,
Котру  тиша  закутала  в  сон.
Мала  думку  одну  лиш  привітну,
Щоб  серця  бились  всіх  в  унісон.

Щоби  тиша  -  без  присмаку  фальші,
Де  тривога  крадеться  здаля.
Де  війна  шле  криваві  пенальті,
І  здригається  нараз  земля.

Як  же  хочеться  мирної  тиші,
Щоб  вона  -  запорука  життя.
Знаю,  Господи,  люди  -  ми  -  грішні,
Та,  все  ж,  в  серці  любов  й  каяття.

12.08.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991164
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2023


Роде мій красний

Роде  мій  красний,  в  час  грізної  смути,
Гуртуймося  нині,  заради  сім’ї.
Задля  родини,  без  -  бути  -  не  бути,
Від  роду  й  до  нині,  тримаймося  всі.

Крати,  Пердуни,  Раковці  й  Ворони,
Прачі,  Шпанчуки,  Хвесики  й  Дорохти,
Із  ворогом  маємо  "стати  на  ви"  -
Моє  ми  міцне  і  стале  осердя.

Родів  таких  у  нас,  здавна,  багацько,
В  Україні  нашій  -  славний  родовід.
Підкручуючи  сиві  вуса  хвацько,
Про  все  те  охоче  розкаже  вам  дід.

Як  воював  із  паном  за  свободу,
І,  як  втікав  на  Січ,  ще  прадід.
Не  має  переводу  родоводу,
Якби  не  бажав  нам  забуття  сусід.

Отож,  тримаймося,  -  не  ради  слави,
Слава  возвеличує  сама  борця.
Дай,  Господи,  нам  мирної  держави,
І,  щоби  стало  -  щасливим  майбуття.

02.08.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2023


Клубок думок

Клубок  думок  так  тисне  груди,
Б’ється  у  темінь  за  вікном.
Куди  не  кинь  -  біда  по  всюди
І  не  відгониш  її  сном.

В  осінній  близькості  примарно
Війни  відчутний  пекла  слід.  
До  гаспида  благати  марно
І  не  сховаєшся  під  під.

А  як  же  хочеться  всім  жити  -
Від  немовляти  до  старих.
Новому  дню,  життю  -  радіти
І  не  вслухатися...  Чи  стих?

Чи  стихнув  гуркіт  бою  поруч?
Чи  не  летить  шахед?  Панно...
І  на  душі  шкребеться  гіркість...
Десь  крик  на  поміч...  Бите  скло...

Вогонь  та  дим  в  тилу,  на  фронті,
Стогін  поранених  і  кров.
Спокій,  спотворений  в  час  смерті,
І  сотні  тисяч  молитов.

Щирі  -  підносяться  до  Неба,
За  ради  миру  та  добра.
Щоб  дав  Господь  доволі  кеби,
Щоб  стала  вільною  земля.

01.08.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2023


Сонячна днина

Сонячна  днина,
Притихла  пташина.
Вітер  гойдає  гілки.
В  полі  колосся,
Налите  до  краю,
Гнеться  з  добірним  зерном.
Гулко  комбайни
По  хлібному  морі
Плавають  човниками.
Будемо  з  хлібом,
З  достатком  родинним,
В  дружньому  колі  роки.
Славимо  неньку
Та  рідну  земельку,
Нашу  Вкраїну  -  віки.
В  низькім  поклоні
До  Господа  нині:
"Захисників  бережи!"

30.07.23
світлина:  Валентина  Ланевич  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2023


Ну, і господиня

Захотілось  раз  мені
Виростити  дині.
Закортіло,  як  то  кажуть,
Мов  малій  дитині.
Одяглась  швиденько  гарно,
Сумочку  на  руку.
Тай  пішла  шукати  щастя,
Цокаю  по  бруку.
Шпацірую,  усміхаюсь,
Аж  до  магазину.
Розглядаю  все  насіння
Я  через  вітрину.
На  пакетах  паперових
Овочі  та  зелень.
Ось,  і  дині  соковиті  -  
Не  треба  і  схвалень.
Посіяла  на  городі  -
Виглядаю  сходи.
Вже  і  літечко  на  дворі  -  
Дочекатись  годі.
Враз  проклюнулись  листочки  -
Ніжні  й  зелененькі.
Вже  й  квітують,  як  годиться,
І  квіти  жовтенькі.
Роздивилась  в  інтернеті  -
Портулаком  звуться.
І  поживні,  і  корисні  -
Любо  подивиться.
Розбіглися  по  городі  -  
Не  до  васильків.
Їм  нічого  не  завада  -
Чи  грядка  чи  рів.
Уже  котрий  рік,  як  поспіль,
Полю  та  смакую.
Через  мега-портулак  -
Скоро  й  рук  не  вчую.

24.07.23
світлина:Валентина  Ланевич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2023


Захід сонця

Сторожить  вечір  захід  сонця,
Сховалась  сутінь  між  дерев.
Пес  у  дворі,  либонь  з  просоння,
Завзято  гавкнув  й  ні  телень.

Денна  задуха  не  спадала,
Дрімав  і  вітер  в  холодку.
Була  б  зозуля  ще  кувала,
Та  -  наспівалась  до  схочу.

Під  лісом  соняшник  голівку,
Схилив,  геть  низько  до  землі.
Місяць  зіркам  призначив  стрілку,  
А  сам  розтанув  ув  імлі.

Помежи  хмар  у  висі  згинув,
Котрі  закрили  небозвід.
Від  річки  ж  крик  чаїний  линув  -
Стискалось  серце...  День  все  блід...

Як  ті  роки  життєві  з  віком,
Що  не  спиняють  часу  лік...
Вчепивсь  востаннє  за  одвірок  
Й  до  ранку  згаснув  сонця  лик.

19.07.23  
світлина:  Валентина  Ланевич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2023


Відхлине смуток

Відхлине  смуток  зі  сльозою,
Коли  діждемося  ми  волю.
Коли  діждеться  сина  мати
І  дочка  верне  до  дитяти.

Коли  кохана  чи  дружина
Замре  в  обіймах,  як  причинна.
Та,  нараз,  стріпнеться,  мов  птаха,
І  очі  з  ніжністю  -  без  страху.

З  любов’ю  погляд  і,  так  -  без  слів,
Своє  -  війною  -  переболів.
І  душі,  душі  безневинні
Порадуються  у  святині.

Бо  вдарять  дзвони  по  дзвіницях,
І  радість,  усмішки  на  лицях.
Прийшла  в  домівки  Перемога!
Яка  ж  терниста  в  нас  дорога...

Дорога  правди  -  кров’ю  вмита,
Що  за  віки  не  раз  підбита.
Підбита:  потом,  біллю,  лихом,
"Щитом",  що  пропливає  тихо.

Обабіч  -в  дві  шеренги  -  люди,
Діждемось,  щезнете  Іуди!
Не  "на  щиті"  -  у  чистім  полі  -
Лежати  вам,  з  воронням  в  колі!

18.07.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2023


Краю мій рідний

Краю  мій  рідний,  осяяний  сонцем,
Колосом  пишним  і  хатнім  віконцем.
Верб  чередою  над  ставом,  де  ряска,  -
Все  це  чарівна  й  незаймана  казка.

Казка-колиска  зі  стін  очерету,
Крилець  метеликів  у  піруеті.
Співу  пташиного,  килиму  з  квітів,
В  порухах  голівок  -  безліч  привітів.

В  гудінні  бджоли  над  липовим  цвітом,
У  спориші,  що  шепочеться  з  вітром.  
Що  край  доріжки  біжить  навздогінці
За  подорожнім,  очиці,  -  червінці.

Та  наздогнати  лиш  можемо  завше  -
Те,  що  під  силу,  по  духу  не  зайшле.
Що  по  любові,  по  праву  та  вірі,
Що  не  підвладне  ніколи  зневірі.

Те,  що  у  серці,  у  грудях,  у  крові,
Ті  почуття,  що  у  кожному  слові.
Краю  мій  рідний,  омитий  сльозою,
В  Славі  Героїв!  Навіки  з  тобою!

16.07.23
світлина:  Валентина  Ланевич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2023


Північ

Північ  нависла  над  хатою,
Темінь  окутала  двір.
В  небі,  химерно-патлатою,
Хмарка  пливе  поміж  зір.

Качка  стурбовано  крякає,
Кличе  до  себе  качат.
Вітер  неспішно  розгойдує
В  гіллі  гніздо  пташенят.

Віття  схилилось  над  річкою,
Плине  між  ним  десь  вода.
Тихо  зве  й  любо,  сестричкою,
Хвильку  неспинну  верба.

Час  протікає  скуйовджено  -
Є  він  чи,  наче  й  нема.
Місяць  ріжком,  схарапуджено,
Тицяє  простір  дарма.

Темінь  цибатою  гускою
Напосідає  валком.
Та  прийде  ранок  й,  пробуджено,
Сонце  засяє  кругом.

12.07.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2023


Маки червоні

Схилились  маки  на  осонні,
Червоні  маки  -  малі  сонця.  
А  в  маківок  очі  бездонні,  
Тремтять  чорні  віки  на  сонці.

В  чорних  віках  запечена  кров,
Кров,  що  ллється  за  волю  й  любов.
В  чорних  віках  -  там  ночі  покров,
Що  прийшла  на  землю  нашу  знов.

На  землі  нашій  пекло  війни,
Смерть  поміж  маків  -  Схід  у  вогні.
Землю  боронять  доньки  й  сини,
Господи  Правий,  їх  захисти!

Мирні  села  й  міста,  захисти,
Від  бомб,  артобстрілів  влучання.
Душі  вбитих,  сповнені  помсти,  -
Квітують  маками  в  звертаннях.  

Низько-близько,  аж  до  землиці,
Ніжні  голови  похилили.
У  Господа,  у  морок  ночі,
За  себе,  за  живих  просили.

09.07.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2023


Сон до ночі у прийми спішив

Круглий  місяць  завис  над  узліссям,
Цвіркуни  аж  притихли  в  траві.
Соловей  вклався  спати  між  листям
І  не  видно  в  захмар’ї  зорі.

Ще  не  сміло  лиш  хор  на  болоті
Жаб  зелених  виводив  октав.
Аромат  від  гортензій,  у  цноті,
У  полон  серце  нишком  забрав.

Сад  під  хатою  дихав  дурманно  -
Запах  спілої  вишні  п’янив.
І  манила  малина  духмяно,
Й  сон  до  ночі  у  прийми  спішив.

Укладав,  хто  не  спить  іще,  спати,
Шепотів  всім  на  вушко  байки.
Він  мастак  на  таке  -  що  казати  -
Присипляє  до  ранку  думки.

04.07.23
світлина:  Валентина  Ланевич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.07.2023


Буйний вітер

Між  дерев  розгулявсь  буйний  вітер,
Під  "цвірінь"  горобців  розшумівсь.
В  висі  хмарки  усім  шлють  привіти,
Щоби  кожен,  що  зможе  змінив.

Не  тривкий  світ  ми  маємо  нині  -
І  в  природі,  й  в  наступному  дні.
Пливуть  в  небі  ключі  журавлині,
Дай  же,  Господи,  спокій  душі!

Убієнні  з  Небес  просять  долі,
Щоб  живі  у  безпеці  жили.
Не  тремтіли,  щоб  листям  тополі,
Душі  в  тілі  живих  з-за  біди.

Хай  тремтять  сльози  радості  й  щастя,
Дай  нам,  Господи,  завтрашній  день!
Хай  відхлине  московське  нашестя,
Щоб  співати  на  Славу  пісень!

02.07.23
світлина:  Валентина  Ланевич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2023


Дощик краплистий

Дощик  краплистий  освіжив  так  повітря,
Діамантами  обдарував  квітки.
У  небі  високім  веселка  чи  сниться?
Із  сонцем  сміється  наввипередки.

І  радує  душу,  і  в  серці  тепліє,
Неначе  майбутнього  добрий  то  знак.
А  на  горизонті  ще  й  дуб  височіє  -
Могутньо-спокійний,  що  бравий  козак.

Моя  Україно,  змужніла  у  силі,
Що  рідна  землиця  постійно  дає.
Звитягою  вкриті  Степи  у  горнилі  -
Війну  лиш  хоробрий  завжди  виграє.

27.06.23
світлина:  Валентина  Ланевич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2023


В захмаренім небі

В  захмаренім  небі  червлений  серпанок,
Гудуть  неутомні  джмелі.
Душа  ж,  наче  звір,  що  у  лігві,  підранок,  -
Її  полонили  жалі.

Одне,  просто  так  загубитися  в  часі,
Якщо  є  причина  в  житті.
А,  інше,  коли  клятий  ворог,  наразі,
Тіла  ще  калічить  міцні.

Душа  кричить  криком  у  щемі  сердечнім,
Сприймаючи  звістки  сумні.
Зривається  схлипом  у  зорі  невтішнім,
Де  невідь  спустошує  дні.

Червоно  на  захід  -  на  Сході  червоно,
Там  пекло  війни  сіє  смерть.
Печальні  кортежі  з  колінним  поклоном  -
І  сльози  у  душах,  і  твердь.

22.06.23
світлина:  Валентина  Ланевич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2023


Розморений день

Пробивається  сонце  крізь  хмари,
Споглядає  розморений  день.
Сіножать,  що  поблизу  канави,
Там  коси  ще  вчувається:«Дзень».

Й  ходить  бусел  у  пошуку  жабки,
То  пристане  -  подивиться  в  даль.
Навстріч  гонить  пушинки  кульбабки
Теплий  вітер  -  сплітає  вуаль.

Поруч  листя  тендітне  ще  в  гречки,
Понад  нею  змах  чайки  крила.
Край  дороги  в  гурті,  мов  сестрички,
І  ромашки,  й  волошки  -  краса!

Крижів  дуб,  він  у  мужній  поставі,
Назбирав  мудрість  літ  вікову.
Все  чудується  тихій  заграві,
Котра  в  марева  у  сповитку.

Знає,  скоро  день  зійде  на  вечір,
І  поступиться  ночі  та  сну.
З  першим  променем  жайвір  у  небі
Заспіває  на  добру  пору.

18.06.23
світлина:  Валентина  Ланевич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986497
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2023


Я - не плачу

Я  -  не  плачу...Не  можу...Не  плачу...
Камінь  в  грудях...Завмерла  я  вся...
Та  змовчати  -  собі  не  пробачу...
Як  тих  виродків  носить  земля?..

Вкотре  душі  загублені  линуть
В  небі  синьому  на  Небеса.
Боже  Правий,  скажи,  за  що  гинуть
Люди,  що  їх  забрала  вода?..

Чом  не  можна  спинити  сваволю,
Геноцид,  що  не  знає  межі?...
Нам  не  треба  чуже  -  лише  волю,
Поможи,  нам  здобути  в  ці  дні!

Потопельники,  в  битвах  упавши,
Наші  воїни  -  з  болем  в  очах.
Наглі  смерті  їх  в  миті  заставши  -
Помсти  крик  рознесли  по  краях.

Боже  милий,  як  є  Твоя  воля,  -
Стань  на  захисті  миру  й  добра!  
Чи  ж  не  бачиш  того  божевілля,
Котре  чинить  московська  орда?

Я  -  заплачу,  я,  певно,  -  заплачу,
Як  Вкраїну  полишить  біда.
Коли  щастя  на  лицях  побачу  -  
Вмиюсь  слізьми  від  щастя  сама.

11.06.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985849
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2023


Зав’юнилась доріженька

Ой,  ти,  клене,  дужий  клене,
Клене  зелененький.
І  ти,  моя  пташко,  нене,
Вклонюсь  вам  низенько.

Тай  поїду  за  Вкраїну
Ворога  карати.
Бо  приніс  він  нам  руїну  -
Ніщо  вибирати.

Тільки  воля,  слава  в  честі,
Доблесть  і  відвага.
Між  боями,  повних  жесті,  -
Любов  та  повага.

Моя  мамо,  світе  ясний,
У  часи  двобою.
У  молитві  щиро-хресній
Будеш  все  зі  мною.

Твої  думи,  твоя  пісня  -
То  душа  народу.
Не  буває  пора  пізня
В  борні  за  свободу.

Моя  ненечко  рідненька,
Дай,  води  нап’юся.
Зав’юнилась  доріженька
З  вірою:  "Вернуся!"

05.06.23
світлина:  Валентина  Ланевич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985312
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2023


Не згуби

Як  же  пахне  медово  калина,
Стоячи  серед  трав  у  лужку.
Заквітчалась  у  цвіт,  мов  дівчина,
Що  іде  під  вінець  у  вінку.

І  розчісує  вітер  їй  коси,
Сонце  лагідно  світить  з  гори.
Зійшли  з  квітів  вже  вранішні  роси  -
Діамантовий  блиск  до  пори.

По  житті  все  в  постійному  русі
І  краса  перемінна  завжди.
Тільки  душі  -  вони  невмирущі,
Ту  красу,  як  не  є,  -  не  згуби.

Пронеси  її  з  честю  -  по  силі,
Бо  Господь  всім  по  силі  дає.
Хоч  бувають  хвилини  в  безсиллі  -
Та  друг  вчасно  підставить  плече.

Ну,  а  недруг,  йому  теж  віддасться
За  насмішку,  лукавство  і  зло.
Впусти  в  душу  любов,  як  причастя,
Білим  цвітом  хай  буде  в  ній  тло.

28.05.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.05.2023


Серед трав польових

Серед  трав  польових
Я  шукала  тебе.
На  стежках  росяних,
А  не  видно  -  ніде.

Солов’ї  ж  у  гаю
Знов  стрічали  весну.
Споглядала  зорю  
В  нічнім  небі  ясну.

Пам’ять  ткала  парчу  -
Пережитого  слід.
Прикривала  свічу,
Щоб  не  гасла  на  схід.

На  схід  сонця,  на  день,
З  зозулиних  пісень.
Дзвоник  в  лузі  -  дзелень  -
Не  спустошиш  кишень.

Не  повернеш  назад
Всіх  років  череду.
І  минулість  принад
Усміхнеться  зі  сну.

Змахнеш  тихо  сльозу,
Що  повзе  по  щоці.
"Не  наводь  же  бузу,
Моя  молодість,  ти."

24.05.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2023


На світанку

На  світанку  парує  земля,
Туман  сизий  клубочиться  вгору.
У  гаю  чутно  спів  солов’я,
В  саду  сойка  вливає  мінору.

Щось  висвистує  шпак  на  гіллі,
В  небі  ластівка  щиро  щебече.
Сонця  диск  рожевіє  в  імлі,
Дятел  стуком  своє  усім  рече.

Горобина  убралася  в  цвіт,
Мов  дівчина  у  вельоні  білім.
І  нарциси  кивають:  "Привіт!"
На  осонні  стоять  пишнотілі.

Пломеніє  голівками  мак,
Від  бузку  аромат  йде  дурманний.
Джміль  гугнявить,  вподобавши  смак,
Польового  нектару  тюльпанів.

Розливаються  пахощі  скрізь,
Де  хвилюється  квітів  бездоння.
Плине  час,  залишаючи  зріз,
Неповторності  мить  міжсезоння.

16.05.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2023


Сліпий дощик

Сліпий  дощик  проливсь  косяком,
Умивав  день  від  пилу  сердечно.
В  небі  сонце  ясніло  теплом,
Що  було  так  землиці  доречно.

Все  живе  підставляло  дощу
Молоденькі  листки  із  квітками.
Утішалась  весна  рандеву  -
Медоносній  духмяності  пряній.

Й  клин  озимих  ловив  дукачі,
Що  блищали  на  стеблах  прозоро.
Будуть  смачні  пектися  млинці,
Як  проллється  зерно  неозоро.

Бо  у  житниці  сила  життя
І  в  гармонії  сили  природи.
І  в  майбутнє  біжить  та  стезя  -
По  котрій  йдуть  вперед  не  заброди.

13.05.23
світлина:  Валентина  Ланевич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2023


В час, коли й де боротьба

"В  мушлю  би,  в  мушлю,  у  мушлю,"  -
В  щемі  озвалась  душа.
Разом:  "Та  я  таки  мушу
Сильною  бути  -  війна.

В  закутку  не  відсидіти,
В  час,  коли  йде  боротьба.
Гинуть  дорослі  та  діти  -
В  смертному  криці  мольба...

То,  по  жорсткому  канону,  
Падає  вибір  на  жертв...
Хрест  покладу  на  ікону  -
Господь  на  ній  в  муках  помер.

В  тихій  молитві  до  Бога  -
Прощення  всім  попрошу.
"В  засвіти  світла  дорога
Вбитим  безвинно,"  -  скажу.

Ну,  а  живим?  Тільки  гідність,
Мужність  у  грудях  нести.
Розбрат  й  війна  -  не  сумісні,
Слабкість  -  розрусі  цвісти."

Так  гомоніла  про  себе,
Зболена  денно  душа.
Видно,  у  тім  є  потреба,
В  час,  коли  й  де  боротьба.

10.05.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2023


Купалося сонце

Купалося  сонце  в  небесній  блакиті,
Всміхалося  ніжності  цвіту  садів.
Спішилися  бджоли  в  суцвіття  розкриті,
Назустріч  мчав  вітер,  ген,  десь  із  полів.

П’янили  смолою  розбухлі  бруньки,
Гойдались  неспішно  у  ритмі  весни.
Схилились  додолу  зчорнілі  горіхи  -
Мороз  понівечив  тендітні  листки.

А  поруч  спогорда  дивилася  дичка  -
Прикрилась  шипами  від  зла  та  біди.
Стояла  край  грядок,  така,  -  невеличка,
Булих  негараздів  ховала  сліди.

В  житті  їх  у  кожного  все  не  бракує,
Та  кожен  по  різному  ношу  несе.
Один  -  в  своїм  горі  нічого  не  чує,
А  другий  -  ще  й  іншим  підставить  плече.

І  так  пробігають  роки  за  роками,
За  веснами  -  весни,  з  надії  й  тепла.
В  живому  -  любов,  хоч  й  межує  зі  снами,
В  єдиному  диханні  -  ми  і  земля.

05.05.23
світлина:  Валентина  Ланевич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2023


Плаче небо

Плаче  небо  холодною  зливою,
Так  безжально  нівечить  весь  цвіт.
Тремтять  квіти  душею  вразливою,
Тим  осердям,  що  є  дивосвіт.

Чим  природа  чарує  пробуджена,
Прикрашаючи  красно  весну.
Та  вітрам  дощовим  раптом  суджена,
Без  пори  утрачає  красу.

Лиш  зозуля  кує,  заливається,
Співом  дзвінким  у  гущі  дерев.
До  Петра  має  час  -  не  ховається,
Не  завада  негоди  їй  рев.

Стогне  злива  у  листі  тендітному,
Напуває  земельку  слізьми.
Підкорившись  закону  правічному  -
Жде  земля  все  тепла  від  весни.

26.04.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981369
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2023


В краю чужім (світлій пам’яті сестри Людмили)

Остання  жменька  падає  землі
В  краю  чужім  на  домовину.
"Прощайте,  милі  серцю  солов’ї  -
Щемко  в  душі  так  без  зупину.

Прощай,  матусю,  і,  даруй,  що  так
Склалася  доля  по  життєва...
Зринав  у  пам’яті  не  раз  гопак  -
Усмішка  в  танці  татусева.


Й  хліба  стеблом  вклонялися  землі,
Котра  мене  саму  зростила.
"Курли",  -  кричали  журавлі,
Босоніж  я  по  ній  ходила.

Прощай,  сестро,  і  вся  моя  рідня,
Із  вами  подумки  я  нині.
Наповніть  келихи  в  моє  ім’я  -
На  вічну  пам’ять  -  по  краплині.

Відходжу  тихо  вже  на  Небеса  -
Вернуся  птахом  до  схід  сонця.
Озвуться  піснею  мої  вуста,
Крильми  постукаю  в  віконця."

24.04.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2023


Вони зустрілись випадково

Вони  зустрілись  випадково  -
Серед  хрестів,  поміж  могил.
Слово  чіплялося  за  слово  -
З  прожитих  літ  здувало  пил.

Горнулась  тиша  з  піднебесся,
Влягалась  на  холодність  плит.
Пам’ять  потужним  відголоссям
В  юність  стелила  оксамит.

Світили  зорі  вечорові,
"Смуглянку"  слухали  з  гори.
Між  тим...  "Як  діти?  Чи  здорові?
Змінив  нас  час..."  "Й  не  говори..."

Вдивлялись  в  зморшки  на  обличчі,
У  сиве  плетиво  років.
Набутий  досвід  ливсь  у  вічі  -
Вертав  у  сьогодення  днів.

"Мені  пора..."  "Й  мене  чекають..."
Розбіглись  стежки  врізнобіч.
Лиш  душі  предків,  певно,  знають,
Про  дивність,  дану  двом  на  стріч.

20.04.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2023


Знову ранок

Знову  ранок  розкинув  обійми,
Пригорнув  ясним  променем  день.
Світом  кроками  йде  він  тихими,
Навстріч  птахи  співають  пісень.

По  землі,  що  ряснить  споришами,
По  квітках,  що  цвітуть  й  відцвіли.
В  висі  ж  яструб  парить  над  полями,
Понад  сходами  озимини.

Зеленіє  життєва  основа  -
Благодаттю,  щоб  в  серці  текла.
"Хліб  -  всьому  голова",  -  те  до  слова,
Там  із  печі  є  жменька  тепла.

В  тім  теплі  заховалась  надія,
Щира  віра  в  прийдешню  зорю.
Зійде  з  Неба  на  землю  Месія  -
Принесе  мир,  як  волю  свою.

17.04.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2023


Тривожне

Щось  тривожне  гаркавить  ворона,
Хмари  темні  видніють  в  вікні.
Вік  не  бачити  б  в  небі  нам  дрона,
Та  закінчити  лік  цій  війні.

Щоби  мирні  стрічати  світанки
У  любові,  в  родиннім  теплі.
Щоб  із  жахом  не  бачити  танки,
Котрі  їдуть  у  вранішній  млі.

Щоб  ловив  зір  узори  картаті
Квітів  різних  в  цвітінні  повз  шлях.
Щоб  гніздились  лелеки  на  хаті,
Позабути  щоб,  що  таке  страх.

Вільним  бути  у  вільній  країні,
Де  панує  повага  й  добро.
Пам’ятати  до  віку  від  нині,
Що  у  ворога  хиже  нутро.

Про  ціну,  котру  платимо  кров’ю,
Із  камінною  ношею  втрат.
Вкотре  щиро  до  Господа  мовлю:
"Поміч,  дай,  нам  позбутися  ґрат.

Ґрат:  сваволі,  наруги,  безчинства,
Усього,  що  несе  ця  війна.
Жити  в  мирі  -  потреба  первинна,
Гіркоти  ж  ми  напились  до  дна.

У  поклоні  стою  я  до  Тебе,
Милий  Боже,  наш  рід  збережи!
Не  турбуюсь  в  молитві  за  себе,
Наших  воїв  у  битві  храни!"

12.04.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979994
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2023


У чайчинім криці

     Я  зайшла  в  кав’ярню  випити  кави.  Там,  за  чашкою  холодної  кави  у  руці,  сиділа  молода  вдова  і,  невидющим  поглядом,  дивилась  у  вікно  кав’ярні.  Її  звичний  світ  розлетівсь  на  дружки  -  раз  і  -  назавжди...  клята  війна...Господи,  бережи  наших  захисників!

У  чайчинім  криці
Вчувся  крик  душі.
Молодій  вдовиці
Влігся  сум  в  лиці.

Чашка  задубіла
Стиснута  в  руці.
Ковтнути  не  сила
Каву  в  чорноті.

Чорнота  в  хустині,
В  серці  назавжди.
Пустка  в  середині,
Безпросвітні  дні.

В  погляді  застигло
Горе  з-за  війни.
Сили,  дай,  молитво!
Господи,  спаси!

Як  його  кохала,
Знаєш  тільки  ти.
Та  війна  забрала  -
Рухнули  мости.

Ті  мости  миттєві
З  ласки  та  тепла.
У  кожному  дневі
Коханим  жила.

Спочивай  у  мирі,
Рідний  мій,  в  раю...
В  незгасимій  ватрі
Світ  наш  збережу...

03.04.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2023


Земле моя рідна

Земле  моя  рідна,  всіяна  бідою,
Пеклом  днів  з  боями,  Славою  Героїв.
Прошарком  злодійським  різного  покрою.

Над  тобою  в  небі  бомби  та  снаряди,
Розпростерті  крила  зляканих  пернатих.
Тріпають  серденька  шукаючи  ради.

Прихисток  лаштують  в  уцілілім  гіллі,
Сповнюють  піснями  окопи  в  довкіллі.
Втішають  солдатів  в  короткім  дозвіллі.

Йде  весна  гаями,  степом  з  ковилою,
Збирає  полюддя  твердою  рукою.
Спочивши,  солдати  готові  до  бою.

До  бою  нового  в  пориві  єдинім,
Господи  Всевишній,  захисти  їх  нині!
Зішли  мир  та  спокій  Україні  милій!

30.03.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2023


Надвечір’я

Сонця  захід,  що  чарує,
В  злеті  качинім  -  на  пару.
В  серці  назбирує  спокій,
Промінь  чіпляє  за  хмару.

Думку  життєву  триножить,
В  співі  пташок,  в  надвечір’ї.
Хор  весняний  такий  гожий
Стихне  в  вечірнім  сузір’ї.

Ніч  розіпне  покривало,
Все  й  всіх  накриє  собою.
В  сні  відіб’ється  лекало,
Доля,  сповита  габою.

25.03.23
світлина:  Валентина  Ланевич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2023


Скажіть…

Скажіть,  а  хто  такий  поет?
Поспішаю  у  інтернет.
Аж  крихчу,  виводжу  строфи,
Вже  й  лице  спітніло  трохи.
Бухкає  в  скроні,  в  голові,
А  поруч  Муза  на  коні.
В  серці  Всесвіт  -  то  є  любов,
Вона  постійно  гонить  кров.
У  душі  тепло  й  сваволю,
Ще  люблю  свободу  й  волю.
Не  терплю  покори  й  рабства,
Не  сприймаю  і  нахабства,
Підлість,  зради  й  пересуди  -
Перед  Богом  рівні  ж  люди.
Тож  шануймося  й  шануймо,
Одне  одного  ми  чуймо.
Будьмо  ввічливі  й  терпимі,
Поміж  себе  всі  єдині.
У  гурті  лиш  добре  жити  -
Разом  землю  боронити.
У  гурті  бо  міць  і  сила  -
В  слові  й  ділі  незборима.

21.03.23
З  Всесвітнім  днем  поезії  вас,  любі  друзі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977729
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2023


Прилетіли лелеки

Прилетіли  лелеки  з  далеких  країв,
Принесли  теплі  дні  на  крилі.
Звістку  цю  кожен  птах  в  своїм  серці  чаїв  -
Повсідались  підряд  на  гіллі.

Тут  і  синички,  й  шпаки,  чижі  й  горобці,
В  небі  яструб,  -  у  хижій  красі.
Поруч  нього  ворони  -  гарні  ловці,
Униз  кидають  тіні  косі.

Оживає  природа,  пробуджена  в  мить,
Іще  трішки  -  бджола  забринить.  
Пробивається  й  зелень  -  на  вітрі  тремтить,
Хіба  той,  хто  лінивий,  то  спить.

Повітря,  напоєне  свіжістю,  манить
Смак  весни  відчути  душею.
Душу  землі  -  її  благодатну  щедрість,
Із  суєтною  тишею.

20.03.23
світлина:  Валентина  Ланевич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2023


Обійми мене, коханий

Обійми  мене,  коханий,
Відгукнись  на  Небесах.
Помолюся  я  за  тебе,
За  земний,  що  мав  ти  шлях.

Притулюсь  у  думці  вкотре,
Розітру  скупу  сльозу.
Щось  невидиме,  тривожне,
Полишило  раптом  сну.  

Проминають  дні  за  днями,
Переходять  у  роки.
Все,  що  було  поміж  нами,
На  дні  пам’яті-ріки.

Розливаються  по  тілі
Теплим  спокоєм-крилом,
Ті  хвилини,  серцю  милі,
Що  так  личили  обом.

Що  дають  і  нині  сили
Йти  вперед  одній  за  двох.
Спочивай  у  мирі,  милий...
Хорони  мене,  Господь.

19.03.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2023


Минуле

В  забутті  не  знайдеш  рятунку,  
Минуле  ще  прийде  не  раз.
Ті  спомини  різні  в  ґатунку:  
І  радісні,  й  повні  образ.

Одні  -  гріють  душу  неспинно,
А  інші  -  з  печалі  й  журби.
Від  третіх  -  у  серці  дитинно,
Четверті  –  поріг  гіркоти.

Думки  повсякчас  розіп’яті  –
Лінчують  собою  єство.
Коли  б  наперед  було  знати  -  
Не  все,  що  в  житті,  божество.

За  ними  назирці  вже  п’яті  –
Штовхають  у  груди  й  під  пах.
А  шості,    -  мов  хмари  кудлаті,
Від  сьомих  –  у  небі  ти  птах.

Біжать  перемінні  події,
Несуть  лантухами  слова.
Зачеплять  десь  сльози  за  вії,
Десь  хочуть  позбутись  гріха.

Кидають  і  ночі  в  безсоння,
Хоча  те  відомо  здавна.
Свідомість  так  прагне  осоння,
Щоб  ним  пройнялось  майбуття.

17.03.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977309
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2023


Набухають в лузі котики

Набухають  в  лузі  котики,
Зір  милують  залюбки.
Від  холодної  екзотики
Спомином  лишень  струмки.

Розлилась  зима  водицею
По  низинах,  по  ярах.
Не  скує  мороз  вже  крицею,
Розгубився  на  вітрах.

Котить  в  небі  сонце  весело,
Шле  тепло  усім  до  ніг.
Кому:  весело  -  не  весело,
На  спочинок  хто  приліг.

Вкриймось  тишею  -  не  тишею,
Бо  гримить  іще  війна,
Повні  вірою  ми  щирою  -
Ще  спізнаємо  добра.

14.03.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=977012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2023


За Вкраїну

Між  хмар  круглий  місяць  на  небі,
Освітлює  звивистий  шлях.
"Пуги",  -  залунало  від  греблі,  -
Сови  непідроблений  страх.

З  кущів  враз  озвалась  гармата,
На  злеті  вогненний  снаряд.
На  сталі  там  надпис:  "  За  брата  ",  -
А  інші  ще  в  черзі  підряд.

Виводить  рука  твердо  букви,
Складаючи  в  щемні  слова.
"  За  тата".  "За  маму  ",  -  що  брови,
Все  зводять  в  тривозі  щодня.

Вслухаються,  що  там  в  новинах
Про  Бахмут,  Лиман,  Вугледар.
Зрадливо  тремтять  спинні  нерви  -
Згубив  ворог  в  бою  весь  запал.

А  залп  уже  новий  з  гармати:
"  За  вдів  ".  "  За  сиріт  ".  "  За  сестер  ".
Як  волю  в  когось  відбирати,
Щоб  в  пам’яті  страх  вам  не  стер.

"  За  мир  ".  "  За  свободу,  Вкраїну  ".
"  За  землю,  зруйнований  сквер".
Важка  боротьба  йде  без  спину,
Начисто  б  вогонь  вас  пожер.

В  перемішку  втома  зі  злістю
В  козацьких  серцях  вже  роки,
Аби  впитись  благою  вістю  -
Позбулись  навіки  орди.

05.03.23    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=976014
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2023


Власний план

Із  легким  вітерцем
Теплий  сонячний  день.
Угорі  ситцем  синь,
Там,  де  хвильки  пісень.

То  синочки  малі
Зустрічають  весну.
Заховали  жалі,
Життя  будять  зі  сну.

Вже  підсніжників  стрій
Голосує  увись.
І  проклюнусь  пирій,
Ти  ж,  земелько,  держись.

Скоро  прийде  пора
Лемешів  на  полях.
Відгуляє  арта,
Шлях  очистить  в  степах.

Згине  нечисть-орда,
Як  від  повені  бруд.
Слава  нашим  бійцям
За  звитяжний  їх  труд.

Заколоситься  лан,
Зашумить  колоском.
Власний  маємо  план  -
Мир,  кордон  під  замком.

01.03.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=975478
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2023


Боже, вбережи!

Натрапила  в  "Ютубі"  на  фільм  русні  я  про  "Москву",
Про  корабель,  котрий  у  морі  Чорнім  кормить  раків.
Ну,  що,  уламку?  Не  довго  прибував  ти  на  плаву
І  міць  твоя  хвалебна  нині,  геть,  уся  до  сраки.

Вправно  відправив  "Нептун"  їсти  іржі  тебе  на  дно,  
Десяток  всяких  там  уже  морських  песиголовців.
За  волю  бій  -  то  не  бравада,  що  на  показ,  в  кіно,
Уроджена,  від  предків,  сміливість  у  наших  хлопців.

Стоять  пліч-о-пліч  воїни  на  суші  та  на  воді
За  землю  рідну,  Україну,  рід  свій,  за  державу.
Не  по  роках  змужнілі,  згуртовані  і  вольові,
Щира  подяка  вам,  сини,  за  ворогів  неславу.

За  мозолів  кривавість  низький  уклін,  строгість  в  очах,
За  всі  незгоди  смертної  війни  в  звитяжній  славі.
За  сіль  морську  на  втомлених:  лицях,  тілах,  на  губах,
За  сажу  в  легенях,  за  рани  і  біль  у  заграві.

За  волю  невимовну,  зібрану  у  міцний  кулак,
Коли  йдете  у  бій  чи  відбиваєте  атаки.
З  вірою  у  серці  молимось,  рідненькі,  ми  за  вас!
"Боже,  вбережи!  З  миром  верни  живими  до  хати!"  

23.02.23  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2023


Роковини

Замітає  недолю  снігами,
Притупляє  і  радість,  і  біль.
Що  було,  що  пропало,  між  снами,  -
Хороводить  зима  водевіль.

Добігають  у  вічність  години,
Весни  поступ  в  прийдешньому  дні.
В  скронях  стукають  злі  роковини,
Що  чумою  повзуть  по  землі.

Й  до  чистилища  душі  у  черзі
За  земні-бо  діла  ждуть  одвіт.
Одні  душі  із  льодом,  замерзлі,
Інші  -  чисті,  як  вранішній  сніг.

Оголила  війна  людську  сутність,
І  у  кожного  власний  кумир.
Безневинно  страждає  безгрішність,
Та  з  мольбою  благає  про  мир.

І  чекає,  в  тремтячій  надії,  -
Перемогу,  з  весняним  теплом.
Не  знайдеться  ж  для  зла  протидії  -
Тільки  сила,  у  серці  -  з  добром.

21.02.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=974528
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2023


За вікном

За  вікном  свище  вітер,  голосить,
Прикладається  в  шпарки  між  тим.
А  у  сонячнім  небі,  де  просинь,
В’ється  сивий  із  чадом  все  дим.

На  "нулі",  де  розриви  снарядів,
Причаїлись  в  руїнах  бійці.
Гатять  з  всього,  що  мають,  тих  гадів,
Що  несуть  люту  смерть  по  землі.

Зустрічають  свята  поміж  буднів,
Де  вперемішку  з  святістю  бій.
Де  любов  дає  силу  й  могутність,
Щоб  незламним  залишився  стрій.

Стогне  лють,  закипає  у  грудях,
Гріє  руки  розпечена  сталь.
З  горла  крик,  в  очах  вогники  блудять,
Очі  дивляться  зірко  у  даль.

Не  продавиш  любов  із  коханням:
Ні  роями  із  куль,  ні  вогнем.
Із  порепаних  вуст  заклинанням:
"Долі  перст  не  об’їдеш  конем."

У  святій  боротьбі  всяк  величний,
І  освячений  предками  шлях.
Там,  де  воля,  -  канони  одвічні:
Земля  рідна,  любов  і  пернач.

14.02.23
   



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973792
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2023


Присмак дитинства

         Начистила  зранку  картоплі.  Згадавши  те  з  дитинства,  натерла  її  на  дрібну  овочеву  тертку,  віджала  картопляний  сік.  До  тертої  картоплі,  до  смаку,  добавила:  дрібку  солі,  перцю,  яйце,  добре  помастила  нагріту  сковороду  олією,  виклала  на  неї  півтора  сантиметровим  шарам  отриману  суміш.  Зверху  ще  раз  помастила  олією  та  поставила  свою  бабку  у  вже  розігріту  духовку  на  годинку  часу  пектись.
     Усміхнулась,  стенувши  плечима,  бо  так  і  досі  не  втямлю,  чому  цю  терту  картоплю  так  назвали.  А  тим  часом  за  вікном  білів,  виблискуючи  на  сонці  сніжок,  бо  ж  підморозило  трішки,  і  так  захотілось  мені  потрапити,  хоч  на  трішки  у  своє,  таке  нині  вже  далеке,  дитинство,  бо  й  бабка,  власне,  з  нього.
За  споминами,  та  сякими-такими  хатніми  справами,  година  минула  швидко  і  з  духовки  пішов  приємний  запах  вже  готової    їжі,  котрий  пробудив  маму,  що  дрімала,  лежачи  у  постелі,  і  ми  сіли  снідати.
     Думка  про  ковзанку  мене  таки  не  покидала  і  я  не  втерпіла,  пішла  шукати  льоду.  Благо,  цьогоріч,  сама  природа,  ніби  відкидала  насильно  нав’язаний  їй  бум  союзної  меліорації,  котрий  так  безжально  понищив  болотяну  флору  та  фауну.  А  птаства  ж  різного  було,  колись,  на  тих  болотах.  Тут  тобі  і  кулики,  і  грицики,  і  книги,  як  у  нас  на  Волині  називають  чибісів,  і,  які  там,  на  болотяних  купинах,  гніздились,  та  ще  цілі  зграї  інших  птахів,  що  літали  у  небі,  і  разом  зчиняли  такий  гучний  лемент,  від  якого  аж  дух  перехоплювало,  споглядаючи  цю  життєдайну  гармонію  природи.  А  ще  ціле  зелене  багатство  різнотрав’я  з  квітковим  кольоровим  букетом.  Краса,  котра  завжди  милувала  погляд  та  зігрівала  собою  душу.
       За  приємними  спогадами  я  досягла  болота  і,  відчуваючи  усім  своїм  внутрішнім  єством  призабутий  присмак    дитинства,  стала  ковзатись  по  гладкому  шарові  льоду,  котрий  злегка  потріскував  попід  моїми  ногами.
     І,  ніби  наяву,  побачила,  галасливу  ватагу  хутірської  дітвори,  котра  бігала,  ковзалась,  сміялась,  каталась  на  ковзанах,  грала  в  хокей  шайбою  з  гуми,  з  корка  старого  кирзового  чобота,  а,  коли  наставав  вечір,  із  саморобних  луків,  пускала  у  небо  бенгальські  вогники.  Ті  вогники  яскравими  світлячками  розкраювали  темне  небо  та,  по  часі,  падали  на  розписані  дитячими  ногами  чудернацькі  узори  на  льодяній  ковзанці.
     Правда,  нинішній  лід  не  такий  міцний,  як  у  дитинстві,  та  й  болота,  як  підранки,  не  мають  тієї  благодатної  сили,  що  колись,  однаково,  прогулянка  наповнила  мене  позитивом  та  приливом  теплої,  цілющої  енергії.

08.02.23
світлина:  Валентина  Ланевич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=973239
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2023


Віхолять в небі сніжинки

Віхолять  в  небі  сніжинки,
Не  розбирають  доріг.
Сніг  не  шукає  зупинки,
Де  раптом  впав,  там  приліг.

Будь-то  домівки  обжиті
Чи  лиш  руїни  одні.
Долі  людські  пережиті
В  рамах  віконних,  на  шклі.

Шкло  віддзеркалює  спокій,
Затишок  денний,  тепло.
В  зірваних  рамах:  сум,  докір,
Щастя,  немов  й  не  було.

Виє  простуджено  вітер
Поміж  згорілих  дворів.
Проклятим  жахом  є  витвір,
Пеклом  для  тих,  хто  тут  жив.

Постаті  смертні,  каліцтва,
Душі  травмовані,  ґвалт.
Очі  без  сліз  вже  сирітства...
Чистий  сніг  все  покривав.

Падав  і  падав  неспинно,
Ніби  вибілював  світ.
Блудом  брела  десь  причинна,
Час  зупинив  їй  свій  лік.

Слідом  за  нею  безлика,
В  темнім  каптурі  війна.
Й  правда  в  крові,  що  пролита,
Волю  назирці  несла.

05.02.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2023


Справжність

       -  В  житті,  як  на  довгій  ниві,  -  чомусь  згадались  мої  ж  власні,  колись  сказані  слова.  Можливо,  тому,  що  наше  життя  таки  чимось  схоже  на  довгий  лан,  де  родить  не  тільки  житниця,  яка  символізує  продовження  людського  роду,    лан  ще  заростає  непотрібними  нікому  бур’янами  -  це,  якщо  до  нього  ставитись  легковажно.
       Так  от,  мій  власний  життєвий  шлях,  чимось  схожий  на  оте  поле,  що,  в  залежності  від  пори  року,  має  різну  видозміну.  Тільки  на  своїй  життєвій  дорозі,  яка  від  батьківського  порогу,  зовсім  рано,  в  неповних  вісімнадцять,  повела  мене  пізнавати  новий  для  мене  світ,  я,  в  свою  чергу,    зустріла  багато  різних  людей.  Одні  з  них  ставали  для  мене  друзями  на  роки,  інші  -    перехідними  прохожими,  та  разом,  як  і  кожного  з  нас,  збагачували  життєвим  досвідом.
         Проминали  роки,  які  вже  стали  складати  десятиріччя,  і  моя  життєва  дорога  знову  привела  мене  до  батьківського  дому.  Гадалось  тоді,  що,  раз  діти  виросли,  то  пора  їм  власноруч  вирушати  у  самостійне  життя,  а  мені  стати  для  них,  при  потребі,  підтримкою,  самій  же  бути  поруч  з  батьками,  та  згодом  побудувати  сімейні  відносини  з  коханим  чоловіком,  але  не  все  так  судилось.  
       Тато,  який  хворів,  скоро  відійшов  у  вічність.  Життя  мого  коханого  смерть  також  забрала  на  вічний  спочинок    і    ми  з  мамою  залишились  проживати  на  хуторі  одні.  
       За  час  моєї  відсутності  на  Наїздові  багато  чого  змінилось.  Ровесники    –    декілька  людей,  останні  –  старші,  або  молодші  і,  у  кожного  з  них,  давно  налагоджене  життя.
       З  сусідами,  в  основному,  зустрічалась  на  автобусній  зупинці,  котра  вела  до  райцентру.  Відкривати  душу  ніхто  не  поспішав,  перемовлялись  буденними  словами,  тим  самим,  придивляючись  та  оцінюючи  один-одного,  адже  у  всіх  за  плечима  уже  був,  збагачений  життєвим  досвідом,  свій  власний  шлях.      
     Короткі  сусідські  розмови,  поступово,  переросли  у  дружні  відносини  за  чашкою  кави  чи  чаю.  І  об’єднала  нас  справжність  –  це  те,  коли,  поруч  когось,  ти  не  боїшся  залишатися  самим  собою,  не  боїшся  бути  смішним,  якщо  сказав  щось  не  до  ладу  чи  виник  випадковий  конфуз,  від  чого  по  житті  ніхто  не  застрахований,  і,  якщо  завтра  такий  випадок  станеться  ще  з  кимось,  згодом  ви  гуртом,  незлобиво,  з  цього  посмієтесь.  
     Справжність  –  це  не  правда  наполовину,  або  половинчаста  брехня    -  це  щире  співпереживання  та  готовність  стати  підтримкою  без  якоїсь  вигоди  у  тім  для  себе,  будь  те  дружня  порада  чи  допомога  у  певній  справі,  хіба  мало  їх  є  у  нашій  повсякденності.  
     Справжність  –  це  виток  чистої  життєвої  енергії,  котра  зігріває  серця  інших  і  ніколи  не  стане  її  жахливою  руйнівною  силою,  що  кидає  людські  душі  у  морок  ночі,  відчаю,  страху  чи  страждань,  або,  заради  владних  нездорових  амбіцій,  забирає    життя  безневинних.
       Справжність  –  це  поміркованість  суджень  у  прийнятті  будь-яких  рішень,  бо  вони  однаково,  певним  чином,  впливають  на  твоє  навколишнє  оточення,  на  тих,  хто  поруч  тебе.  
Справжність  -  це  творець  добра  на  противагу  безпринципності  та  нещирості,  бо  справжність  є  любов,  дарована  нам  Небесами,  а  ми,  люди,  повинні  бути  лиш  її  носіями.
     Справжність  –  це  багатство  духовності,  де  немає  місця  хамству,  лицемірству,  завидкам  та  дурним  помислам,  бо  на  справжності  побудовані  підвалини  нашого  теперішнього  та  майбутнього,  майбутнього  наших  дітей,  знайомих  та  незнайомих  нам  людей,  життя  всього  людства.  І,  якщо  доля,  Божий  промисел,  на  життєвій  стезі  зводить  вас  з  новими  людьми,  головне,  не  помилитись  у  виборі  спілкування.  Коли  півсвідомо  відчуваєш,  що  люди  з  тобою  нещирі,  мінімізуй  спілкування,  щоб  потому  не  стало  боляче.  Знай,  що  так  не  буває,  щоб  поруч  тебе  не  було  тих,  кого  ти  зможеш  назвати  справжніми  друзями,  та,  першочергово,  за  любих  життєвих  обставин,  не  втрачай  людяність  у  собі  самому.

31.01.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=972473
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2023


Материнська любов

В  дім  зайшла  з  подвір’я,
Те  вже,  як  завжди,
Як  сутінь  вечірня
Повзе  в  закутки.

"Випав  сніг",  -  до  мами,
Бо  ж  сидить  сама.
"Хтось  пробіг  полями?
Кажеш  щось  дарма.

Ти  одна?  А  інші?
Сестри  твої  всі?"
В  пам’яті  сум’яття,
Старості  сліди.

"Я  одна  тут,  мамо,
Тільки  я  і  ти."
В  погляді  з  туманом
Туга  з-за  біди.

Блукає  по  хаті,
По  свічці  малій.
Полум’я  ж  стрибає,
В  язичках  тих  змій.

Потріскує  стиха
На  столі  свіча.
В  материнськім  серці
Запеклась  сльоза.

"А,  чи  не  дзвонили
Діти  з  чужини?
Чом  їх  доля,  Боже,
Завела  туди?

Звідти  вража  сила
Плюндрує  степи.
Сіє  смерть  повсюди,
Звірства  скрізь  сліди.

Господи  Всевишній,
Ти,  дітей,  прости!
Хіба  є  хто  лишній,
Скажи  з  висоти?

Чи  в  таку  годину
Їх  зродила  я...
Що?  Тепер  чужою
Їм  своя  земля?

Вірю,  в  їхніх  душах,
Вся  моя  любов.
Материнська  ласка,
Родоводу  кров.

І  рушничні  квіти,
Вдосталь  де  тепла.
Діти  мої,  діти,
Нащо  та  війна?

У  моїм  волоссі  
Тільки  сивина.
Вас  чекаю  в  гості,
Чия  в  тім  вина?

На  моїм  обличчі  
Не  сходить  печаль.
Як  же  мені,  діти,
Стримувати  жаль?"

Із  вуст  материнських
Клекотять  слова.
Хилиться  на  груди
Сива  голова.

Вкотре  у  молитві
Сходяться  світи
І  нічого  більше:
"Господи,  прости!"

Проливалась  мантра:
"Грішних  нас,  прости!
Дай,  щасливе  завтра!
Завтра  -  без  війни!"

25.01.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=971957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2023


У далеких зорях

У  далекий  зорях  
Відблиском  любов.
Шлейф  кохання  пряний
Тисячних  розмов.

У  яскравих  зорях
Невмирущість  душ.
Пам’яті  зарубки,
Що  зібрались  в  куш.

Стелиться  пороша
Тихо  так  до  ніг.
Хтось  живий  сумує,
Когось  жде  забіг.

Для  когось  назавжди
Щем  на  серце  ліг.
Хтось  махнув  рукою
Й  ринувся  в  політ.

В  кожного  дорога
По  житті  своя
І  для  всіх  на  світі
В  небі  є  зоря.

14.01.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970984
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2023


На пульті

Руку  постійно  тримаймо  на  пульті:
Постріли,  свято,  сирена,  відбій.
Пальці  тремтячі  торкаються  культі,
Що  вкотре  в  сні  йде  з  ступнею  у  бій.

В  мороці  ночі  розплющені  очі,
Темінь  підвальна,  пульсують  скроні.
Скільки  ще  має  вас  бути  охочих
За  жахіття  здобути  прокльони?..

Тачку  за  вбитих,  мічених  кулями,
Пралку  за  звірства  по  лікті  в  крові.
Ницість  не  стисне  душу  там  гирями,
Де  все  людське  геть  затерте  в  лиці:

Людяність,  чесність,  добро  і  відвага,
Що  притаманне  в  звичайнім  житті.
Ви,  недолюдів  рашистських  ватага,
В  пеклі  горіть,  де  окріп  в  чавуні.

І  хоч,  як  важко,  дається  свобода,
Рабська  покора  -  то  є  не  для  нас.
На  славу  Христа  й  свого  родоводу  -
Здобудемо  мир,  повагу  в  віках.

07.01.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970386
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2023


Не суди

"Не  суди,  -  то  не  суджений  будеш",  -
Так  говорять  народні  слова.
У  білизні  чужій  себе  згубиш,
Чи  ж  для  того  твоя  голова?

Нехай  віник  мете  сміття  в  хаті,
Не  в  чужій,  а  у  власній,  своїй.
По  кутках  гуснуть  тіні  патлаті,
Як  спускається  вечір  у  ній.

Миготять  світлячками  на  небі
Крізь  фіранки  зірки,  що  ясні.
І  шкребуться  з  думками  в  утробі
Всі  події  років  навісні.

Їм  підморгує  місяць  лукаво,
Заглядає  у  душу  сповна.
Доки  ти  ще  живеш,  маєш  право
Щось  змінити,  відомо  ж  здавна.

Не  впусти  свого  шансу  у  прірву,
Що  дається  тобі  і  не  раз.
Перетвориться  згодом  на  мерву,
Ще  зачепить  й  стихію  з  образ.

Хай  панує  в  щоденній  рутині
Миролюбність,  що  знищує  зло.
До  лиця  завше  кожній  людині
Невичерпність  сердечна  й  тепло.

04.01.23

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=970123
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2023


Новий рік

Ось  такий  то  Новий  рік,
Лежав  сніг,  та  ввесь  потік.
Розтікається  вода
Є  біда,  а  чи  нема...
Розбігаються  струмки,
Людське  лихо  від  біди.

Щезни  ж  горе,  що  війна
Нам  в  домівки  принесла.
Хай  тривоги  в  землю  кануть,
Москалі  під  дих  дістануть.
Щоби  мир  був  в  Україні,
Молимося  щогодини.

Господи,  допоможи,
Захисти  нас,  збережи,
Всі  гріхи  наші  прости.
За  свободу  в  бій  йдемо,
Лиш  на  тім  ми  стоїмо.
Бійся,  вражий  супостате,
Вільному  є  що  втрачати.

29.12.22
світлина:  Валентина  Ланевич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=969580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2022


Білі чаплі

Білі  чаплі  в  зимовому  небі,
Білим  привидом  жаху  війни,
Десь  летять  все,  на  Захід,  далебі,
Розбиваючи  тишу  крильми.

А  під  ними  сувій  білосніжний,
Заскорублий  від  крапель  дощу.
Скляний  спокій,  що  крихкий  та  ніжний,
Наче  розсип  зі  сліз  від  жалю.

Плачуть  душі  загублені  слізно,
Розливаючи  щем  по  землі.
Білі  ж  чаплі  летять,  вірогідно,
Що  притулок  ще  знайдуть  собі.

Проводжала  тривожно  очима:
"Не  втрачайте  надії,  летіть!
Хоч  чималий  вже  путь  за  плечима,
Зберіть  сили  останні,  живіть!"

21.12.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2022


Пічне полум’я

       Є  такі  явища,  від  котрих  неможливо  відірвати  свій  захоплений  погляд.  До  таких  я  відношу  пічне  полум’я.  Спочатку  полум’я  мляве  та  слабке,  окутане  сизим,  густим  димом,  що  стрімко  обволікає  вустя  печі  і  стрімголов  клубочиться  у  комин.  Та  поступово  полум’я  сильнішає,  вбирається  у  багряну  свитку,  і  стає  повноправним  володарем  свого  часу:  дихає  жаром,  зализує  до  червоного  залізні  рейки  пічного  зводу.
     Чудернацькі  вогняні  язички  пританцьовують  у  печі,  наче  живі  істоти,  якийсь  магічний  танок,  і  притягують  до  себе  всеціло,  наповнюючи    душу  своїм  теплом,  адже,    пічне  полум’я,    символізує:    добробут,  достаток  та  благолуччя,  чого  я,  від  щирого  серця  бажаю  усім  людям.

19.12.22

світлина:  Валентина  Ланевич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2022


На волю вітрів

Стою  одиноко  на  волю  вітрів,
Чекаю  так  щиро,  аби  ти  зігрів.
Щоб  в  грудях  моїх  ключем  билось  тепло,
Щоб  душу  в  надії  уже  не  пекло.

І,  байдуже,  що  я  не  маю  коси,
Такої  ні  в  кого  не  має  краси.
Я  біла  та  чиста,  як  рання  роса,
Ну,  де  ти,  коханий?  Тремчу  вже  уся?

Зімліти  б  в  обіймах  вогняних  твоїх,
Почути  на  вушко  принадливий  сміх.
На  мить,  що  зосталась,  відчути  любов,
Й  на  радощах  тих  розтектися  струмком.

Так  думала  баба  в  дворі  снігова,
Аж  поки  на  плечі  не  сіла  сова.
Пугикала  в  ніч,  світила  очима,
Вчасним  рятунком  замріяла  днина.

12.12.22

снігову  бабу  ліпили:  Андрійко  та  Міланка
світлина  моя

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=968100
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2022


Місячний вечір

           Вийшла  на  вулицю  і,  аж  подих  на  мить  перехопило.  На  небі,  поміж  білуватих  хмар,  височів  круглий,  ясночолий  місяць.  Він  манив  собою  зір  та  заворожував  погляд  своєю  небесною  красою.  Поодинокі  зорі  поблискували  з  віддаля,  підсилюючи  чарівну  картину  вечірнього  неба,  котру  на  своїх  плечах  тримали  темні,  ледь  розпливчасті,  силуети  дерев.
           Ніщо  не  тривожило  вечірню  тишу,  тільки  поодинокий  гавкіт  дворових  собак,  що  тим  самим,  сповіщали  вечір,  що  і  вони,  як  і  вечір,  є  сторожами  людського  затишного  спокою,  який  уже  скоро  ніч  візьме  у  свої  повноправні  обійми,  та  накриє  весь  люд  сном.    І,  дай  Господь,  щоб  цей  сон  для  усіх  людей  був  спокійний.

08.12.22

світлина:  Валентина  Ланевич

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2022


Неповторність не руш

Притрусило  сніжком  все  довкілля,
В  непорочній  красі  світо-рай.
Зачепилась  сніжинка  за  гілля,
Неповторність  не  руш  -  споглядай.

Зупинися  на  мить  без  потреби,
Вслухайсь  в  тишу,  у  чашу  буття.
Обізвалась  синичка  від  греблі,
Там,  де  верби,  й  ледь  чутно  виття.

Завиває  простуджено  вітер,
Розгулявся  побіля  дерев.
Розгубив  свою  сутність  між  літер,
Що  не  слово  -  натягнутий  нерв.

Не  складається  ребус  життєвий,
Якщо  йти  легковажно  вперед.
Противага  -  лиш  кинутий  жереб,
Та  і  тим  не  торгуй  без  потреб.

Виклик  долі  сприймай  однозначно  -
Найцінніше  всього  є  життя.
У  путі  поведися  обачно,
Помолись,  бо  ж  нема  вороття.

Не  буває  назад  вже  дороги,
Тільки  спомин  у  думці  про  те.
Б’ється  пам’ять  у  вчинків  пороги,
Та  лягає  з  душі  на  лице.

Помолися  укотре  на  віру,
Щоб  Господь  бачив  щирість  твою.
Хай  би  що,  та,  по  правді,  допіру,
Довір  Господу  долю  свою.

08.12.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2022


Тільки би не було війни

     Вечір.  Темно.  В  чергове  вимкнули  світло.  Вляглась  спати,  закашлялась,  подумала:
     -  Треба  натерти  груди  мурашиним  спиртом,  а  то  ще  захворію,  зима  все  таки.
     Ліхтарика  не  вмикаю.Навпомацки  дійшла  до  ванної  кімнати,  знайшла  пляшечку  та  відкоркувала,  нюхнула.
     -  Спирт?..  Спирт.
     Від  душі  натерла  себе  рідиною,  що  пощипувала  мені  долоню,  а  на  ранок,  коли  розвиднілось,  випадково  глянула  на  свою  руку.  Уся  моя  долоня  в  зеленці,  як  та  весняна  молода  травичка  на  моріжку,  обличчя  також  трішки  зазеленіло  теплими  барвами  і  мої  груди,  ритмічно  погойдуючись  у  такт  диханню,  ніби  від  легкого  подиху  вітру,    манили  зір  ще  не  зовсім  спілими,  запашними,  зеленими  грушами.
 -  А,  бодай,  ти  скис  на  сироватку,  бункерний  діду!      
     Це  ж  треба  було  так  переплутати  в  потемках  пляшечки,  що  стояли  поруч  одна  побіля  одної.  
     По  хвилі  заспокоююсь.
   -  Які  дрібниці,  тільки  би  не  було  цієї  триклятої  війни  і,  щоб  усі  люди  жили  мирно  та  завжди  мали  в  своїх  оселях  і  світло,  і  тепло,  і  родинний  затишок.  Бережи  нас,  Господь!

світлина  моя
04.12.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=967407
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2022


Я поклонюся низько

Я  поклонюсь  тобі,  своїй  землиці,
Свята  ти,  нене,  змучена  в  вогні.
Та,  по  при  все,  душа  твоя  із  криці,
Ти  є  народ  -  гартований  в  борні.

Обпалений,  знівечений  війною,
З  міцною  силою  в  палких  серцях.
Не  легкою  дається  те  ціною,
Терпкий  проліг  до  перемоги  шлях.

Просяклий  кров’ю  зранених,  убитих,
З  каліцтвом  в  грудях,  слізьми  на  очах.
З  жагою  правди  та  несамовитих,
Нескорених,  котрі  збороли  страх.

Вони  ідуть  вперед  крізь  біль  і  неміч,
Крізь  гул  арти,  моторів  гул  та  чад.
Вони  завжди  прийдуть  тому  на  поміч,
Хто  потребує  захисту  й  порад.

Вони  -  Герої  нашої  епохи,
Прості  на  вигляд,  навхрест  автомат.
І,  як  потреба,    -  грізні  відчайдухи,
В  бою  стають  сильнішими  в  стократ.

Я  поклонюся  низько  до  землиці,
Хрест  покладу  за  кожного  бійця.
Разом  ми  -  нація,  ми  -  українці,
Нам  не  життя  без  славного  вінця.

20.11.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=966171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2022


Молочна свіжість

Розлив  сніжок  молочну  свіжість
Та  побілив  усенький  світ.
Калині  кетяги  червлені
І  в  хризантем  тремтячий  цвіт.

Траву  пожухлу  на  землиці,
Стежину  кручену  з  воріт.
Опалі  грушечки-кислиці
Та  журавлини  із  боліт.

Гриби  спізнілі  ще  у  лісі,
Вони  росли  в  гущавині.
Гніздо  пусте  на  тім  горісі,
Котрий  виднівся  у  вікні.

Не  оминув  і  річку  тиху,
І  став  із  вербами  над  ним.
А  дітвора,  собі  на  втіху,
Зліпила  бабу  поміж  тим.

І  не  біда,  що  завтра,  може,
Весь  сніг  із  баби  потече.
В  гурті  бо  дружба  переможе
Й  вчасно  підставлене  плече.

18.11.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2022


Повня

Повня  в  безхмар’ї,
Зорі  на  небі  світло  ллють  ясне.
Господня  краса!
Тіні  смугасті
Гіллям-руками  тишу  колишуть.
Безкрайність  свята!
Птаство  по  гніздах
В  час  прохолодний  закуталось  в  сон.
Дім  той  є  власним!
Стежка  край  яру
Петляє  зигзагом  в  даль  до  вогнів.
Всіх  манить  теплом!
Хвіртка  відкрита,
З  комина  димного  пахне  хлібом.
Прихисток  долі!

08.11.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=965089
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2022


Плакуча верба (Слова для пісні)

Гойдається  човен  на  тихому  плесі,
До  нього  схилилась  плакуча  верба.
Замріяна  в  долю,  летить  в  піднебессі
Та  душу  щомиті  стискає  журба.

Тріпоче  на  вітрі  золотаве  листя,
Спадає  на  човен,  на  воду  в  ріку.
Вербі  залишає  осіннє  розхристя,
Чи  ж  хто  бо  полюбить  її  ось  таку?

Тремтять  ніжні  віти  зі  станом  пригожим,
Торкається  вечір  оголених  пліч.
Виходить  з-за  хмари  із  ликом  байдужим
Місяць  осяйний,  що  задивлений  опріч.

Приспів:
Світло  холодне  душі  не  зігріє,
Тільки  в  поклін  до  земельки  зігне.
Щира  молитва  неспокій  розвіє,
Віру  дасть  в  завтра,  що  конче  гряде.

30.10.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2022


Останній лист

Останній  лист  тихесенько  додолу
З  гілок  дерев  спадає  на  траву.
Осиротілі  крони  правду  голу
В  бурулькову  закутують  сльозу.  

Густий  туман  проб’є  на  ранок  сонце
Своїм  ще  теплим,  першим  промінцем.
Торкнеться  знехотя  поверхні  бронзи,
В  опалім  листі  заховає  щем.

Замайоріє  літо  солов’ями,
Привидиться  пшениця  на  полях.
Все  що  було  колись,  відгонить  снами,
Попереду  незвіданого  шлях.

А  що  зима?  Скупує  на  турботу
Та  день  за  днем  у  сонця  краде  час.
Однак,  весна  не  вибрала  ще  квоту,
Запряже  швидких  коней  в  тарантас.

І  задзюрчать  струмочки  із  водою,
Напоять  землю  та  вдихнуть  життя.
Природа  веселковою  красою
Наповнить  світ  й  надією  знаття.

27.10.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=964016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2022