| Сторінки (2/116): | « | 1 2 | » |
...де світло яким ніч наповнює день
де оксамит який день стелить під ноги ночі?..
я закриваю минулому монетами очі
бо я - стріла і я - мішень...
ти знаєш як кусає холодом пальці
діряве тепло кишень...
ти знаєш як ховає сивина у скронях мрії...
малюй свої секрети на стінах олівцем
і ніколи не втрачай ані віри ані надії...
не залишай крихти себе чужим
бо за кожен подих волі платиш часом...
так буває що на згарищі вчорашніх зим
проростає світло що стає і теплом
і переможним гаслом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2018
...коли маєш один хребет на двох
все навкруги здається не таким уже й безпомічним
змучений квітень лягає дощем на твої рамена
є дні коли особливо далекий Бог
все ще йде по воді несучи в собі переможні знамена
і не треба
казати що душа твоя темний льох
навіть якщо вона напрочуд чужа і студена...
твої очі трохи темніші за цей світ
і жодне з небесних світил не в праві своїм світлом
цілувати твої одкровення
коли від безвиході б`єшся обличчям об лід
кров застигає поверх води благословенням...
прийде час і ти шукатимеш слід
від минулих імен на які ти відгукнувся
бо сьогодні заквітнуть сади
там де вчори ти необачно спіткнувся...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574541
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.04.2015
...поспішай подорожній твоя втома біжить поперед тебе
тримаючи тебе на повідку неначе пса
давно витекла кров і вода із проткнутих ребер
за твоєю спиною уже не одна стіна
не один холодний September...
полин перестиглого мовчання проростає із твого горла
по контурах кров і тремтіння рук яке ніяк не сховаєш
ще не падає сніг останнє збіжжя перемелюють жорна
бо розіб'ється на друзки час
а час - це все що ти маєш...
і хай не сняться тобі уривки прожитого
хай сніг торкається твого волосся та рук
я падаю поруч з тобою
сплативши мито
за кожну із пережитих розлук...
поспішай подорожній твоя втома не знає спокою
вона топче іржавий пісок перепливає холодні ріки
налаштовує зброю тримає на поготові від неї ліки
твоя втома це все що ти маєш
і все що зможеш забрати з собою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541853
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2014
...про що нам розкажуть тіні які непомітно лягають на наші ліжка?..
тиша дає зрозуміти сутність речей...не більше й не менше
якщо я маю душу яка протікає немов дирява діжка
то заберіть у мене душу...
кожна дорога тоді стає зрозумілою коли йти по ній пішки...
це зовсім не важко - вдихати запах вечірнього неба й молитись
небу за землю а землі за небо
якщо ти можеш вхопитись
за промінь надій виникне нагальна потреба
жити...
і навіть беручи до уваги те що ти зовсім нічий...
це вже потім надійдуть тумани щоб вкрасти світло
пилюка осяде на речі до яких ти не будеш торкатись
я даю тобі сонце щоб у саду твоїм пахли квіти
я даю тобі дощ щоб надто спекотним не здавалося літо...
такий дивний час - найцінніше це совість та нікому вона не потрібна
люди забувають про час і не можуть запам'ятати імен
а я буду кричати "тягнися до світла
навіть якщо одного разу люди забудуть що таке день"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522633
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2014
...мені б дорікнути самій собі що маю занадто мало волі
бо ж спіткнувшись не завжди падають...
занурюєш руки по лікті в до болю знайомий голос
як все таки добре що десь там тебе згадують...
і навіть якщо заледве зводишся на ноги
клята тріщина неба лоскоче п'яти
я б могла повірити в долю
я б могла...
тіла проростуть навесні травою
по якій щасливі бігатимуть діти
ця епоха невинної крові й застою
примушує серце маліти...
бо кожне переживання в тобі підстуне мов метастази
обіймай обіймай свою біль і дякуй
що почуваєшся живим кожного разу
коли в тобі вона проростає червоним маком...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513429
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2014
...скидай свій спокій у прірву
наче одіж яка до дірок зношена
багряні пожежі осені сняться щоночі сліпим
і лягає під ноги небо наче трава скошена
бо що таке час?..
тільки відстань яка до кінця не пройдена ніким...
вростай у спокусу свого серця корінням голосу
повзи змією крізь тінь чужого тепла
йди по кладці вірності що тонша від волосу
люби так як вміє любити земля...
і не буде тобі смутку витканого із неволі розуму
бо скажеш і розійдеться перед тобою річка...
обом треба перш за все простору
в одному ліжку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506343
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2014
...залишатись причиною яка розв'язує війни
без строку давності без меж повноважень
я хочу бути насамперед сильною
навіть тоді коли витрачу останнє із заощаджень
бо за смертю розлук настає понівечення віри
коли ти сам собі критик синоптик і бог
ніжність це те що можна пити не знаючи міри
та тільки вдвох...
але завжди зважай на слово
що мов останній патрон
який завжди триматиме під контролем час...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501181
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2014
...зимове тихе тепло змінюєш на холодні та людні автостанції
і що ти знаходиш у вічних дорогах свого серця?..
достатньо сантиметру шкіри щоб тримати дистанцію
щоб плекаючи днями втому залишати її за дверима
так проявляючи неабияку вдячність...
часом хочеш комами розділити слова
та не знайшовши їх мовчки продовжуєш жити
весною під твоїми ногами вкотре народжується трава
щоб восени ти міг її запалити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2014
...усе що ти міг би втратити - втрачено
відлига прийшла раптово і непомітно
як добре що можна все ще чути та бачити
як крізь пальці сиплеться пісок та світло
тут тобі сниться спокій що має лице Богородиці
і не було нічого ріднішого за ці муки
а час наточує терпіння немов ножиці
а потім ріже ними думки та руки...
сніг ляже на плечі мов руки жіночі
скислим молоком із очей проллється відчай
живи забувши про календар неначе це звичай
адже час - найпотаємніший та найхитріший слідчий...
повітря що навколо нас живе своїм особистим простором
води дощу омивають йому очі
як хочеться часом бути комусь докором
ще й досі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494476
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2014
...суцвіття розбурханих хмар пахне весною
бо що залишається окрім чергування пір року?..
поперед тебе розступається річка наповнена не водою
позаду тебе паморозь нічної глиби
а ніч така що бери і торкайся її рукою...
довкола суцільні розвалини геометрії
дерева які забувають про спокій
суцільний хаос почутого та побаченого
затяжна та стабільна світова асиметрія...
а серце все частіше нагадує годинник
стрілки якого дряпають горло
знаєш чого найбільше боюсь?..
відчуття у собі людини...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486350
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.03.2014
...друг мой
знак невозможности не всегда знак смерти
мир плотное одеяло
твоих противоречий и воспоминаний
человек. бумага. слово...
время это холод с которым бороться твое призвание
пока ты за пределом
любого государства
пока ты видишь маленькие звезды
большие планеты окружают твою веру
и в то же время ноты чертовщины
звучат в воздухе которым ты вынужден дышать
это как обратная сторона медали
расширенные зрачки от боли
и наполнено правдой сердце...
человек. бумага. слово...
а дальше будет жизнь которую
в другом образце уже не встретить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.03.2014
...світла ніколи не буває забагато
окрім того яке сліпить очі
кожна жінка тримає за спиною ножа
бо пам`ятає що
напад це завжди краще аніж помста...
вона думає
"ось зима мине наче дрібні порізи на шкірі
від того спокій стане чистим
а совість не стискатиме горло..."
і як би там не було
ти мовчки помолишся
"Господи хай станеться все по її вірі..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479452
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2014
...сни обриваються у твоїй пам'яті
липнуть до слів інтонації холоду
нову шкіру наче повітря
ми поділимо порівну...
ось вона стоїть за стіною ядучого диму
перев'язує твій поранений спокій білим ганчір'ям
лютий ховає її обличчя
лютий стелить тобі під ноги матрац із пір'я
бо ж насправді ти привязуєшся не до неї
а до її порожнечі
і відчуваєш найтоншим нервом
як пульсує на шиї у неї сонна артерія
як пробуджується у її погляді почуття ворожнечі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476940
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2014
...зимовий ранок у зовсім не зимовому місті
для якого сама присутність на карті є аж надто вагома
простір навколо мовчить скидає залишки листя
а за стінами чергова стіна ...
я прокинусь як тільки опинюсь вдома...
а тут час затиснений календарними рамками
другосортна війна і не минучі втрати
бо померши одного разу
уже знаєш як воскресати...
навіть перемога дзеркал неспроможна показати істину
та чи є в самій істині істина?..
все розраховано на зиму
кожна із зустрічей
кожна із відстаней...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473827
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2014
«Ти завжди тримав при собі свою втому.
Давай, зупиняйся і засинай».
С.Жадан
...тримай при собі свою втому невагому мов сніг
у підземних течіях пам'яті води чорні як смоли
часом думаєш що віра твоя то є твій оберіг
та насправді частіше ворог...
винюхуй в повітрі зиму яка прокладає шлях
до твого знесиленого ранку
вирощуй терпіння бо коли випаде шанс
любити
світ схопить тебе за горлянку...
і навіть тепло яке ти знаходиш у вікнах навпроти
мов досвід що пахне чужим іменем
свідчитиме проти тебе
допоки
неможливість відчувати те про що говориш
стане спогадом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464298
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.12.2013
...дороги ніколи не спитають мого імені
обпікаючи небо гарячим камінням...
я даю тобі силу а ти мені
вміння
сірими очима вулиць
міряти день...
те що впало - пропало
або ж просто знайшло свій кінець
вартісна доля людини
якщо вона сіє те що зможе пожати
той хто не сіяв
той хто не зміг...
я тобі осінню
ти мені снігом
як гріх...
дороги ніколи не спитають твого імені
дороги ніколи не дізнаються що у тебе є серце...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457601
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.10.2013
...неможливість неможливого прирікає на мрію
якій неодмінно стати правдою
над привидом ночі розкинь свої крила
і ніч дасть тобі раду...
кришиться думка а світ неперервно самотній
у своїй людності у своїй втечі
і ти чуєш якщо не крик то шепіт Господній
що маєш себе а значить маєш доволі
щоб встати з колін
щоб дихати чистим повітрям...
і тримаєш усе чим ти є над вістрям
нескінченних судом...
цілуй подібних собі
люби подібних собі
та промовчи із ними останнє мовчання
на цій землі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450580
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2013
...небо залишить тебе напризволяще
осінь - це надлишок правди
із якої немає виходу...
______________________________
кожна річка яку тобі вдалось перейти замерзала взимку
тих кого зрадили згадують тільки на сповіді
та й то неохоче
але для того щоб затиснути серце навіть у найпрекраснішу рамку
спочатку треба виколоти очі...
я не бачу сенсу за тими кого ховає твоє сьогодення
кажеш що холод руйнує
і смирно йдеш додому
а холод насправді вправно римує
твоє я з тим хто навпроти...
і немає розлуки понад розлуку яку спровоковуш сам
і не важливо насправді на кого чекаєш
кидаєш шматок хліба голодним псам
а потім його відбираєш...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449932
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2013
...повинен з'явитись той хто зможе тебе врятувати
безкінечні дороги до самого себе загартовують волю
усе що зараз присутнє має властивість минати
накладаючи чергові лінії на твою долоню
твій відчай виросте необережним скептиком
волосся ночей вичісуватиме тоненьким гребенем
і відчуватимеш як солодко тріскають губи
як туго туга затягуватиме ремінь
не бійся себе або ж бійся й втікай до себе
все одно маєш шлях і простір необійнятого неба
хтось зиркає на нас коли має на те потребу...
ти ж іди до себе
до самого себе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.08.2013
...ніхто не вчив тебе як треба і як не треба
самотужки чіплялась за життя
яке до ранку виспівувала мов альбу
і душа твоя стелилась упівнеба
прийде час
і кожне із твоїх "недо"
хтось обов'язково насадить на палю
ти неси скільки можеш й не можеш винести
давай волю думкам і неволю усім сподіванням
часом треба свою ж душу у себе викрасти
і тримати руку на пульсі слова
до останнього...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443078
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2013
...літо витікає дощем із неба
і що нам із того що маємо те що маємо
пам'ять прикриває словами випуклі ребра
які ми при першій нагоді зламаємо...
в тому немає нічого жорстокого
в кожного світ по своєму спростований
птаха летить до неба намоклого
небо дощем до землі прицв'яховано
ріже слух посезоненне ламання істин
так наче щось надто важливе для тебе
стало кольром і вийшло із моди...
маєш лиш шурхіт власних слідів
і ще добрий кусок дороги...
а дорога - слово за слово
а дорога - рука за руку
ти прийдеш омиєш серце і ноги
непроронивши ні звуку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437152
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2013
говори мені більше
прошу
говори про те що наші серця відлиті із сталі
говори про те чим дихають панельні стіни
говори про те що для того щоб забути
достатньо посадити болючі думки
на гострі палі
говори
тільки те що дозволить тобі бути...
______________________________________________
...часом достатньо просто знати де тобі не раді
нанизувати слова на нитки що обплітають простір
бо ж насправді
ми пізнаємо все окрім самих себе
і виникає запитання : як йти далі
якщо ти зриваєшся в плач
при найтоншій своїй печалі?..
ти боїшся своєї вразливості
витираєш вчораші розмови немов непотрібні риски
є межа довіри та межа нетерпимості
і було світло яке торкалось краю твоєї колиски...
зважитись на ранок
у вікні навпроти ловити тремтливий вогник
цілитись в ціль
попадати у відстань...
життя це найвибагливіший замовник
і водночас така ненадійна пристань...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435528
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2013
...не в'яжи мотузками дні своїх перемог
порозсипалися ночі на долоні твоєї втоми
я малюю цей світ у собі за нас обох
прийшов час розкидати каміння слів
під розбиті важкими дорогами ноги...
__________________________________________
перелатане небо і гомін людських зізнань
по кожній із ран залишилась не то пастка не то просто дірка
твоя думка прудка і гнучка немов лань
а душа схожа на мишу
ляклива і знає що завжди можна сховатись у нірку
хто з тобою тепер
ділить воду і хліб
продає свою совість не оптом а вроздріб?..
життя прилипає до рук немов до металу магніт
ламаються слова якими мовчить світ
сни четверга
лякають недоспаний ранок
не варто просити у тих хто втамував свою спрагу води
виходь за межі себе за межі ненависних рамок
і пам'ятай про те що залишаєш сліди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432505
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2013
між прірвою та берегом єдиний міст
твого життя поетика...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431712
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2013
...для того щоб слухати
і почути...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=430621
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2013
...літо розпочинається аскетично
небажанням писати вірші та
початком осені...
наша круговерть змушує нас боятись нас
бо часом все занадто звично
і треба якомога більше мовчань
щоб слова нарешті перестали кровоточити
ти входила у вірш цей маленьким дівчам
а виходиш дощем
щоб усі могли тебе бачити...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427374
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2013
...закам'янію в початках твоїх відречень
силою духу
силою слова
що переходить у безпорадність речень...
птахам залиш небо й горобину
стане нам нас
а рибам води
кажеш світові щоб відтинав пуповину
світ поростає бадиллям полину та лободи
дай тому хто просить
собі ж залиши тільки себе
по шляху пам'яті хочеться йти босим
бо пам'ять то вічно живе
твоє "Я"...
а далі війна імен яка починається в серці
важчає думка якій ні початку ні краю
якщо ми не будемо перші
то як зрозумієм
все те
що буцімто маєм?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425768
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2013
…ти носиш під серцем
висохлий плід повсякденного смутку
падає дощ розбивається скло об цемент
тебе і твій біль
видає не погляд а акцент
бо так мовчать тільки ті
котрим нічого втрачати
а особливо якщо мова йде
про один-єдиний момент...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420046
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2013
…часом потрібно всього-навсього повернутись
не жаліти за часом і не жалкувати крові та поту
бо під тиском пам'яті ламається недосконала конструкція
твоєї душі
і бухкає кров носом...
все рано чи пізно знаходить свій кінець
якщо надто довго дивитись на небо воно стає океаном
а твій хліб перетворюється у свинець
і твій небесний отець
промовляє до тебе :
"ти мусиш іти і як не дивно
вперед
навіть якщо не кожна дорога твоя
не кожне слово мед..."
а тиша зріє у думках немов фурункул
внутрішня спрага спровоковує плач
часом потрібно всього-навсього повернутись
туди де чекає тебе твій
не переможений страх...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418190
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.04.2013
…зима ще тримає свій погляд на твої плечах
який під ранок несамовито холоне
я тікаю від самої себе і це найганебніша втеча
мій месія знає по кому сьогодні задзвонять дзвони...
в певний період свого існування прискіпливо заглядаєш у дзеркало
маючи надію що побачиш там когось аж надто схожого на себе
за вікнами вітер відправляє молебень
і дощ який прорізує наші долоні мов лезо...
нічним небом ситі жебраки та собаки
а нам випадає триматись за цей непорочний затишок
не роби помилки не переставай чекати
дзвонять дзвони і тиша торкається
краю твоєї кімнати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414483
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2013
…випиваючи день немов воду із склянки
піддаєшся спокусі роздивитися дно
із теплого вимені неба тече молоко
яке наситить і вилікує твій спокій
що немов лихоманка...
твоя воля безмежна майже як світ
та світ волю розламує навпіл
мов яблуко
твоє сумління крихке мов графіт
твоє серце усе частіше нагадує забавку...
босоніж по хвилях холодного леза ножів
сон ховати у ночі та вити на місяць
віра у себе і зима на вагах терезів
бо є крик думок та болюча тиша слів…
дівчинко ти уже давно виросла із цих істин
бо світ мов одежа для тебе
змалів...
занотувавши думки зрозумівши тактику гри
у вільному просторі із обмеженням часу
з кожним роком усе важче уникати війни
і писати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411166
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2013
…після того як усе вкотре почнеться спочатку
ми повернемось назад із далеких доріг
я триматиму в серці скалку твого упадку
ти казатимеш "мила поглянь
який цього літа випав нестерпний сніг"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409322
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2013
…тримай при собі вірність дощам та тривогу прощання
позаду війна та нікому від того не легше
заниє як завжди невчасно давно зарубцьована рана
усе що сталось востаннє колись було вперше
і не варто снити щоночі чужими вітрами
що спричинюють болю тривкі коливання
усе це було чи ще буде між нами
тиша як завше стукає в двері остання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408098
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2013
...занадто людське бажання пізнати правду
вмочити руки у води вчорашніх істин
кожне з твоїх почуттів так як і ти
прагне добре висипатись та їсти...
між весною і повінню - повноводність спогадів
в чотири стіни простір і прострілені
скроні твого подиху...
смійся дитино допоки небо приймає твій сміх
допоки всі фото і газетні вирізки ти ще не
називаєш мотлохом
допоки не відчуваєш відсутності самої себе
смійся дитино
бо божевільні люди розпинають в обіймах коханців
і передчуття ранку стинає нічну самотину
смійся дитино і дивись на сонце крізь пальці
допоки не відчуєш що ти як і усі інші
людина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=405058
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.02.2013
…завжди є ті кому ти час від часу снишся
серця у них мов губка вбирають твій спокій
без’язикий крик риб твого серця
їх бентежить і досі...
більшість із них убивають навесні своїх коханців
із якими зими видались занадто тремтливими
раз на тиждень вони складають нехитрі пасьянси
їхні голоси вогкі немов земля
що переситилась зливами...
тобі від них нікуди не дітися
вони віднайдуть тебе у найдальшому кутику
просто завжди є ті
які сняться тобі
для того щоб заповнити твою щоденну нічну
акустику...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403625
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2013
***
…у кожному із нас залишається місце для осені
часопростір хвацько стискає горло
і сни незапрошені
вимагають у твоєї пам'яті повернення боргу...
людина випадково опиняється поруч
але як прийнято
зникає очікувано...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399661
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.02.2013
...якщо відлига то це ще далеко не весна
якщо дощ то часом це не зовсім осінь
допоки старіють твої колишні імена
допоки стопи омиває кров землі священні роси
ти все ще здатен відчувати...
у часі кажуть вся людська провина
і якщо можеш слухать то почуй
що навіть у провини є невинна половина
і якщо маєш серце то рятуй
бо проступає на папері вірш який мов сиротина
що стоїть за світу замкненими дверима...
бо тоді коли заплачуть години похвилинно
завершиться час
який наче намісник Бога на землі
нагадує що ніщо не вічне
навіть і сам Бог...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398518
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2013
...гнізда любові ніколи не бувають порожними
під час великого посту розлуки
не торкайся душею кожного
хай краще торкаються руки...
...кожна мрія рано чи пізно скидає крила
вкорінена в серце потреба вірити сякне
коли прийдеш ти на великий суд як докажеш що любила
якщо слів щоб описати любов завжди бракне?..
бо небо так довго було нерухомим що здавалось мертвим
і мандрівний птах задихався у ньому якщо відверто
коли коса спіткає камінь а камінь не спіткає землю
молися на смерть коли хочеш пізнати безсмертя...
бо по кожному слову залишається музика тиші
так як по кожній любові залишається страх
стиглий мов вишні
і ти їх їси
не виймаючи кісточок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2013
...соціальні стандарти життя які примушують спати у голоді
простір в якому свободу трактують занадто умовно
дівчинка робить фігурки із жолудів
дівчинка подорослішає і втратить спочатку
себе а потім і голову...
із молитви виходять зазвичай спросоння
і якщо зима стане занадто довшою
кожен третій прокляне затяжне міжсезоння
і затисне свій страх під підошвою...
сукровиця часу відлигою зволожить повіки
миршаве тіло прикриє бавовна...
я скажу тобі "не пиши мені більше на звороті
рецепти ліків
безкінечні вагони пам’яті залиті дощем
і я в них загрузла по лікті"
починай мріяти про закінчення осені навесні
клаптик неба Бог ще трима над тобою
і будьмо як завжди добросовісно чесні
ніщо так не стимулює тіло
як дух освячений боротьбою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394632
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2013
бавиш слова мов дитя
сповиваєш надвечір*я дощем
і правда твоя не твоя
плодюча мов чорнозем...
***********
...ти ще занадто голодна щоб їсти життя смакуючи
непоспішаючи...
упівосені тягнеться вирій твоїх птахів
якщо віру ти зможеш осягнути тільки літаючи
серце у тобі пектиме
мов грань дотліваючи...
коли змерзнем у двох
у двох грітись прийдеться
на двох один і той самий Бог
який плаче по нас...
якщо доведеться ховати у тілі стомлений голос дощу
обважнілі повіки торкнуться руїни погляду
вдихай поосінню жагучу війну
кожним нервом відчуй як твій меч
вкотре пробиває
на перший погляд
непробивну стіну...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391936
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.01.2013
…перебинтуй на кухні крани щоб не кровоточили
не слухай голоси лякливих тіней
кожен змарнований день подібен злочину
твій страх - це лиш система поперечних ліній...
довгі вервиці чужого простору
ця набридлива тягуча фонетика
залишайся вірним ідилії дотику
між прірвою та берегом єдиний міст
твого життя поетика...
ніколи не втрачайся поміж слабкими
безпідставна любов це не завжди вирок
доленосні рішення найчастіше бувають терпкими
і якщо тобі одного разу випаде відпускати
то відпусти із миром...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.12.2012
...чуєш як минає все що ще вчора вводило нас в оману?..
в теплих руслах зупиняються риби наших снів
дощів ранкових рани
слів
і у безвість днів твоє сонце кане
моє Серце мій Капітане...
собаками на місяць виють ночі
справжню радість захочеш ділити мов хліб
я пишу про тишу імен жіночих
про які мовчу...
якщо хтось діагностує у нас спільну застуду
у білу пустоту листкових стандартів запише
блукання літер...
я притиснусь до тебе якомога сильніше
розбиті акорди нам гратиме вітер...
ще пахнуть гірчицею дотики правди
мовкне словами натруджена тиша
"ну тоді знаєш до завтра
напишемо вірша..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383000
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2012
…осінь сьогодні втрачає обличчя і тисне
у грудях особистий апокаліпсис серця
я знаю знаю це так зумисне
лоскоче вітер
пісню наших кроків....
___________________________________________________
…від суботнього дощу залишається мокрою стеля тиші
перетворюючи тінь на крик
наче воду в вино
розумієш одне - ти ще просто не звик
відчувати нового самого себе
серед тих
хто проповідує про неминучий кінець...
ти гравець
якого ніколи не покидає гра...
між проміжками ударів серця застрягає грудень
із землі виростає бажання пережити цю зиму
кожен свого часу зрозуміє затишок буднів
тільки б залишатись справжнім
якомога довше…
та зуміти витягти ножа
якого твій ворог щоразу вганяє тобі
у спину…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.12.2012
...листопад у безпорадно безлюдних районах
у снах своїх синів жевріє спогадом...
так холодно тільки тоді коли вперше дізнаєшся
яка насправді сльоза солона...
ніхто ніколи не поверне тобі ці смутки
ти втрачатимеш їх так як втрачає весна відлигу
коли прийде тиша і мовчки поцілує руки
на самому дні її погляду
знайдеш осад
який залишила розлука...
і якщо не чути нічого окрім власного серця
яке вросло у світ ідей та безпомилкових рішень
напрочуд легко дається
зрозуміти
що
листопадом осінь освячує зиму
нехитрий маневр безкомпромісного Бога
і якщо твої рани одного дня перетворяться
у риму
не тримай птаха вічності у долонях
ці птахи не бояться холоду
вони як і ти
здатні пережити під покровом слова
навіть найхолоднішу зиму...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379803
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.11.2012
...відстоюючи наші сни на право бути побаченими
у дні коли повертаються додому втрачені вітри
розумієш
як важливо бути пробаченим...
нам же чекається пишеться віриться...
аромати глибин звісно ще пахнуть небом
пізня осінь мовчить
її віра слабка шкутильгає на милицях...
на мізинчику місяця спогади виплітають мереживо
і як тепер дочекатись
допоки по слову кожен із нас допишеться…
а у кожному із розчарувань-пункти призначення
ті кого не чекають - повертаються завше
молитва дощу нами на пам’ять завчена
кожної осені звучить все м’якше...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378221
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2012
...сьогоднішня осінь багатослівна неначе верлібр
відсутність спокою ознака життєвої втоми
із пам'яттю ділимо ліжко воду та хліб
і здається ділимось всім
та тільки не болем...
вчорашні сліди немов непроявлені знімки
де душа у душі не змогла впустити коріння
чи буває у віршах занадто багато жінки?..
чи буває у жінки занадто багато терпіння?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=376362
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.11.2012
...твоя звичка жити така ж пагубна як і моя-вірити
семиструнна тиша спровоковує серця ритмічно битися
ми з тобою останні зраджені власними душами лірики
змушені коритися...
будні вилікуються самообманом та постом
зруйнований простір надмірних бажань щезне
і буде вечір особливий та просто
відчуватимеш п'ятами землю яка мерзне...
а власне про що я?..
осінній полудень частує яблуневим димом
секундна стрілка наближає час одкровення
я під ногами твоїми хочу бути
землею Єрусалиму
містити у собі віру та благословення...
ніч немов кровотеча
заливає безсонням повітря
і тривога подушечками пальців торкається
правди...
я всього лише жінка я всього лише пастка
я всього лише лезо
яке торкнулось твого зап'ястка...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370253
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2012
…вчорашнє світло нас сьогоднішніх пече
між сном і війною лиш кілька миттєвостей тліну
і несумісна сумісність речей
ранами маки на збитих колінах
очікуй пришестя нової себе
вкидай погляди зради в мілку ополонку
є міра доріг та міра життя
остання з яких всього-на-всього гонка
надламаний хліб рибина й вода
поділена Богом вкладена в душі
а потім дорога яка дорогА
кожному хто споживає насущний
зоря паде наче вія із ока вигнанця
ще надто далеко і північ застане зненацька
я маю іти як ідуть відкупляти вину
мене чекає кожен і кожного чекає
станція...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369746
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.10.2012
...перечекай мою осінь словами та теплим вином
від краю любові відірвано клапоть вини
смертниця часу напоєна вічним сном
і серце сповнене тиші та сивини...
вчини мені сум за тобою
вчини мені небо гвіздками
поглядів прибите до стелі
вчини мені плач за тобою
вчини мені віру у світло
в кінці безкінечних тунелів
а осінь ожинами стелить туман
крізь проміжки надр моноліту
давай оминемо цей сон мов капкан
бо душі сліпі розіп'яті світом...
вчини мені радість живої води
вчини мені безвість солодкої втоми
усі йдуть на війну
бачиш їхні сліди?..
це немов неможливість закінчити текст
у якому повсюду розсіяні коми...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369625
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.10.2012
...інстинкт самозбереження різко спрацьовує восени
твоя істота серця мозаїкою на моїх дорогах
усе що посіяв цієї весни - жни
якщо є змога...
холодна стіна за якою провалля імен підтримує небо
на камінні душ проростають зерна світу
неспокій дерев спровоковує пташиний щебіт
та в'янення цвіту...
навчись умирати як маєш годинами міряти час
роси отруйні цілують задимлене листя
і спогади пальців сповідують целібат
і земля під тобою мов сон
вогка та драглиста...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366893
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.09.2012
...достатньо глянути у вічі сліпим
щоб зрозуміти наскільки ти щасливий...
досі ми вірили тим хто ховав за пазуху наш світ
у цих нетрях суму за першим причастям та цнотою
кожен із нас якщо не бог то хоча би софіт...
витирай ганчіркою залишки неба
на своїх підошвах
пропагандою пам'яті місто пропахло і кожна
із чотирьох стін
мовчить…
...восени тиша важчає немов доспілий сонях
до найближчих кордонів пунктиром накреслений шлях
і справа не в тому що падають сни на асвальт із підвіконня
справа у нас…
все що в тобі не встигало пустити коріння
видавалось таким нестійким до часу твого упадку
і якщо у кожному із нас присутня межа
до якої колись дійде божевілля
то залиши собі на тимчасову згадку
голос…
допоки небо не стало червоним та твердим
мов мармур
і дощ всього лиш вода а не кров
уникай багатослівя та преамбул
коли хочеш мовчати очима…
на обпеченому піднебінню свободи
тримається присмак осіннього ранку
і віра у імена та цифри часом аж надто злочинна
недоговори аніж маєш
завершити бій
перехиливши тільки одну чарку
правди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363923
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.09.2012
...завтра як завше писати ноти натрудженим віям
складати руки в молитві
вкладати молитву у вуста поцілунком
вводити в спокусу свій страх...
на вузлики життя накладати спокій
леліяти правду під серцем ненависно тихим
у тіло немов у посудину вливати суміші слів
із ран землі діставати холодну віру
падати ниць...
різьбити чиїсь страхи на паперовому лоні вічності
застигати у спогадах немов
смола на чужих підошвах
простягати руки до того хто мав би стояти навпроти
дозволити собі відчути себе на відстані...
завтра...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361410
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.09.2012
...дегустація осені - солонувата повінь у віршах
яскравим іменам - пам'ять безсмертні літери
іншим...
кожен ховає під одягом більше аніж тіло
більше аніж цноту
менше аніж страх...
впольовану віру приймати за найціннішу чесноту
в останню чергу згадувати про чистоту свого серця
повітрям заповнюючи прогалини світла...
коли ти втомлюєшся твої кораблі осідають на дно
люди не навчені мовчати про час
у подорожі головне як найміцніше сідло
і щоб вогонь не погас...
це зовсім не та пора
коли може здійматись в повітря крик
і осінь мов новонароджене маля
із яким ти ще просто не звик
ділити світ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360976
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.08.2012
...між пальців вогнем осіння тиша міста
надвечір мовчить...
говорити про голос...
говорити про відстань на якій
ти ще зможеш чути цей голос...
відчути як відмирає черешок листка
як обламується і падає...
падає...
падає...
ти вишукуєш свою любов з поміж інших любовей
з поміж інших осеней вибираєш свою...
вчитись довго цілуватись із ранковим туманом
язиком заглиблюючись у присмак зів’ялої трави
у присмак врятованої тиші...
усе має ціль якої досягає не завжди
дощова вода і вино
довгі коридори правдивої сповіді
відповіді гаснуть у цій вогкій темряві...
двоє нас...
я і вона...
але це зовсім нічого не змінює...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=360277
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.08.2012
...не боятися втрати коли втрачаєш останній вільний подих
сонячні дні завертають на захід
любити тебе сотні літ по тому це все таки подвиг...
погода уже ось кілька годин робить натяк
на те що ми запізнились на цілу епоху
шукати тепла там де його залишає стурбований дотик
на землі яка вкрита одним лише чортополохом
світ думав за нас
кому наступного разу ставати богом...
пріла п'янка по осінньому простоволоса ніч
гріє болючі кістки у холодних повітряних замках
ми так звикли тримати свою душу у рамках
що хочеться вирвати її із м'якоттю
цілую задимлену туманну тишу із вдячністю...
дрібні скалки дощу - розбите пенсне
босі ноги...навпомацки до теплого ліжка
заспокоїться згорнеться кров
але не засне
тільки лиш холоднішою стане трішки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=359004
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2012
...ми починаємо говорити про осінь як тільки ночі стають тихішими
холод вправно цілує подушечки пальців ранковим диханням
з кожною осінню ми стаємо мудрішими
і якщо є кого обіймати то обійми теплішають...
дихати глибоко...нутром відчувати знесилений видих
життя як одне із мистецтв осягнути по своєму
одного ранку ми прокинемось
і один із нас стане воїном...
голос дає силу лякливим стискає горлянку
і вуличні пси тулячись до свинцевого розпеченого асфальту
відчувають як приходить осінь...
усвідомлюючи втрату тепла...
а у більшості із нас
тимчасовий параліч сковує серця...
застрягає у прогалинах часу невідома мета
і якщо ти ідеш то іди до кінця...
та маючи сміх що причастям лягає на губи
молебень душі із якої стікають слова
коли листопадові вірші читатиме грудень
біль стихне
не стихнуть
серця...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356754
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.08.2012
...усі зусилля запобігти приходу осені-марні й безсилі
нас ламатиме час безслівв'я повний абсурду
це неначе прихід застуди - тривка ломота у тілі
і важке дихання від того
що легені життя переповнились пилом та брудом...
тиша різко багатіє словами і від того нікому не легше
закриваючи очі руками я беру в борг твої сни
кожен з яких наче безголовий вершник
мандрує шляхами моєї втоми і ти
так бездоганно і впевнено віриш у спокій...
немає нічого такого чого б не пізнало серце
тішся із часу в який маєш можливість дихати...
коли море людського холоду висихає і терпне
коли пророщим зерном залягає у землю відповідь
на усі твої земні запитання
прийде час і ти їх постинаєш серпом...
а поки не пручайся... це період розуміння шляху
який обрав ти і ніхто тебе не судитиме
по дорозі із кожного джерела набери води
у флягу
і пам'ятай що де б тобі не випало жити
ти залишаєшся відстанню у чиїхось
снах...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355259
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.08.2012
Бо тільки наглий захват зможе суть розкрити,
ввести в спокусу нас, в містичну єдність з світом.
Зітхає небо, до хреста землі прибите,
і стигма сонця на моїй долоні світить.
Богдан-Ігор Антонич
_________________________________________________-
...усе що знаю - знаю вперше
усе що забуваю - забуваю всоте...
колише листя тихий шепіт неба
та дихання Саваота...
що може буть сильніше терпкого бажання зазнати правди
пташиних польотів та глибини серця землі
ця спрага залишитись поруч назавжди
виїдає душу...серця занадто холодні й сліпі
і заборони кетягами стиглими схилившись
тихо шепчуть запізніле "ні..."
так багато імен які давно залишились позаду
найблакитніше небо тугою пестить чоло
я приймаю його за відраду
бо...
занадто багато того чого серце прийняти не може
занадто холодна вода що втрапляє в гарячу кров
і все більше на шляху простих подорожніх
яких хочеш побачити знов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353607
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.07.2012
...твій страх бути непочутим починається вранці
кожного разу коли в черговий раз нас ламає віра
коли ніяк не знайти одну із потрібних станцій
між правдою і небом пролягає прірва...
а треба йти... залишати осліпле від темряви
серце позаду...
допоки ти дихаєш допоки є сили мовчати
бо більшість таких як ти снує по барикадах
бо більшість знає як давати раду
холодним ранкам...
ця непевна залежність - дихати римою
полювання на кров незабруджену спрагою влади
наше життя заводиться від дотику
у руках стає дзигою...
я так люблю коли осіння повінь думок
може бути тихою...
все що ти зможеш втримати все що не ділиться
не варте того щоб зізнаннями краяти зустрічі
мені все ще на диво віриться
що все це недорозуміння звичайні дитячі пустощі...
а насправді дитинству немає до нас діла
ми не в змозі щось у самих себе відібрати
ми є як докір долі один у одного
і все що нам залишається це просто знати
що пам'ять не насититься змовами
що треба боротись із кризою духу
я живу нашими розмовами
я простягаю до них руку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2012
...злива почнеться над ранок
час вбиває і водночас живить тебе терпінням
пробирає аж до кісток неспроможність прийняти
виклик
як добре що все у що ти віриш
пронизане розумінням
заборони...
вечір лягає на долоні обірваним розпеченим сонцем
я надміру щаслива коли забуваю про час...
у кістках відстанні бог відкладає стронцій
і забуває про нас...
я не пишу тобі жодних зізнань та листівок
у повітряних замках які давно збудували до нас
я - одна із твоїх нечисленних домівок
на придорожній смузі життєвих трас...
так стається що світ наче колесо котиться
ми хапали свободу мов знесилені риби кисень
а тепер так часто доводиться плисти
майже торкаючись дна...
когось обпікає пісок когось колить стерня...
чим довше ти один тим болючіша твоя війна
тим міцніша твоя стіна...
залиши мені пам'ять яка втамовує жагу
повернися лицем до кожного кому обіцяв подати води
я тепер все менше пишу...про правду
для того щоб іншим було важче
мене віднайти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349019
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2012
вистигає наче роса твоя сутність прозоро-холодна
нею не вгамувати спрагу сердечної втоми
ніяк...
якщо станеться так що я буду блукати по
перемитру тіні твоєї чужа та голодна
розгадуючи ребуси долі
шукаючи вірних координат
залиши мені право
на цілковито заслужений шах і мат...
______________________________________
відчуваєш як між ребер проникає тремтіння тілесного суму
забувай запах потемнілого листя що прилипає до ран
вкотре воскреслий Господь редагує майбутнє
складаєчи план...
більшість прагне війни ти ж сумлінно наточуєш ножі
вправно відділяючи кров від молока
бліда тінь виливає на ложе
щастя і страх найпотаємніших із пізнань...
сміх здається чужим якщо дивитись на нього крізь об"єктиви
цілунками ніч огортає чоло
а навколо так багато підкреслено жирним пунктиром
стирається пасмурність неба...стебло
проростає міцним якщо загартоване вірою
ділюсь із тобою хлібом та шкірою
і так з кожним днем...
скажи ти глубину серця
якою звикла міряти мірою?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348398
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2012
"Любовь сильней разлуки, но разлука
длинней любви..."
И.БРОДСКИЙ
____________________________________________
...погляд який спотикається об глибину очей
втрачає можливість торкнутись чужих зіниць...
у сонячній частині серця чекає вістей
клапан який прокидається тільки тоді
коли память паде долілиць...
********
за що ти боровся сьогодні мій стомлений вечоре
сидиш біля мене і нишком крадеш мій спокій
який наче кров...теплом витікає із вени
твоя вірність - одна із численних утопій
де ми?..
якщо смикнути нитку загубиться голка
яка колить думки проникає крізь час...
все що має сенс для кожного із нас
в порівнянні складає каркас
і хто зрозуміє небо чому воно залишається холодним
чому слідом за пророками йдуть тільки бездомні собаки
та тіні людських сердець
той ніколи не буде голодним
бо справжня любов якою б ціною вона не давалась
і навіть якщо плата за неї -
останні кисневі ковтки
і тиха наче після шторму море безодня
яка витікає із тебе
а ти
у шухляду ховаєш масивні нотатники
щоб не допусти Господь
навіть найдрібніших літер
не торкнувся
вітер...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340440
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2012
"мабуть, найбільші розчарування
припадають на долю тих, хто намагається
впорядковувати навколишню порожнечу,
доповнюючи її своєю власною"
С.ЖАДАН
_______________________________________________________
...якщо бути чесним то найважче дається перший та останній подих
час втискається лініями у твої долоні неначе джерело від якого
витікає холод... обпечені небом твої животворчі води
із усіх "найближчих" чомусь завжди не вистачає "близького"...
кожен розуміє що рано чи пізно прийдеться навчитись мовчати
і алегорія пам'яті судомним диханням прорве простір
межі завжди видаються занадто тісними
якщо не знати
що за ними є інші...
все частіші твої власні руки нагадують руки солдатів
обіймають тільки тоді коли є команда стріляти...
навіть якщо імя твоє і твого бога ребусом в серці
нерозгаданим залишиться
навіть якщо перехожі зализуватимуть твої рани
своїми очима
все одно дві паралелі не зіткнуться...
дно неба все частіше нагадує поверхню води
на ньому ніколи ніхто не зможе залишити сліди...
повертайся у простір гаптований безсонними хворобами
повертайся на захід...щоб схід не здавався таким безмежним
бо вірність часто вимірюють оббитими порогами
а цінність дощу непогашеними пожежами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338372
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.05.2012
...ти говорила : залишаюсь для себе довгими паузами та комами
залишаюсь для себе тихими вечорами при тьм’яному світлі лампи
залишаюсь для нього/для неї тривкими оскомами
численними фоліантами...
***
хтось пообіцяв бути поруч з тобою і донедавна стеріг твій сон
тепер тільки прихований розпач від якого пітніють долоні
стріляє у скроні думка що і ще один кордон
який ніколи не перетнути від сьогодні...
бажання виповнить кров в якій так багато води...
прийшов час платити за все і платити готівкою
ми якось занадто різко знову перейшли на "ви"
і крутиться щастя старою потертою платівкою...
я не повертатимусь до тебе із цієї війни
із далеких доріг повертаються тільки на рідні пороги
п’яною пам’яттю виводити знайомі риси твого лиця та руки
і думати що якщо можна було б перехитрити Бога
ми б з ним обов’язково своїми серцями розтопили б ці
ненависні сніги...
ми починались питаннями і закінчились зимою...
зривається з крану капля води наче доказ що
плаче тиша
до якої ти як завше обернена спиною...
старайся думати та дихати глибше
те що дається легко без бою
ніколи не стане справжнім...
все закінчиться і наші серця із моря екстазу
винесуть на берег неначе потопельників
одразу
познімають усі прекраси...
імена стануть звичайною парою іменників
та і що нам до них
коли думка стає залежною від часу
в якому народилась...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335515
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2012
...кожен другий тепер якщо не геній то душевно хворий
стомлене сумління не спить і щось завше нотує
я часто бачу уві сні розкішне зелене поле
і ми разом по ньому мандруєм ...
а сьогодні я пізно ввечері виходила в місто
вдивлялась у сутінки наче в чужі невідомі широти
життя так стрімко почало набирати сили та змісту
і так буде тривати допоки
ти торкатимешся своїм поглядом моєї шкіри...
так відходять жалі опускаючи голови на стомлені руки
із серцями притихлими в жменях ховаючи зерна розбрату
часом здається що на душі висить тонна пилюки
від чужих сновидінь
і якщо ти сповідуєш тільки цифри та дати
віра твоя мертва гливка та холодна глибінь...
і не треба стіни за якою ховають безсилих
не треба чекати допоки завтрашній день
стиглий пагін до землі прихилить
щоб легше дістати плоди
своїх звершень мрійливості в замкнутій ночі
неминучість утоми сповідують очі жіночі
спокій рве сухожилля ілюзій твого часу
і залишають на лобі холодний піт
сни
ще й досі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333428
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2012
...все частіше повітря важке тисне на серце спокоєм
власні сліди тепер видаються малими і швидко зникають
якщо випаде карта то вона обов'язково буде джокером
і з яким ми як завше в кінці програєм...
неважливо насправді в яку сторону повіє вітер
час закладає у душах основи страху перед майбутнім
і розсипає по тілу дрібнесенький бісер
холодних та гарячих насправді байдужих
літер...
ти їх збиратимеш немов світлячків у темряві
і навіть якщо не знати природу своєї сутності
я бачу у твоїх очах свою душу немов у дзеркалі
навіть якщо довгий час домінує
система відсутності...
одягай у кольорові сни свою постіль холодну
та просякнуту сім'ям ранкових променів сонця
безодню...
...бо тільки розрізані часом долоні говорять про те
що кожен завтрашній день насправді - сьогодні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330343
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2012
не кожен хто простягає руку хоче тебе врятувати
комусь хочеться віри а іншим вина та видовищ...
і Бог спить..Богу так добре у тобі спати
приходить час коли відмовляєшся
від милостені
бо сам уже маєш
так багато
що можеш тепер віддавати...
***
...більшість із нас - діти провулків доріг безкінечних маршрутів
міцно в долонях стисувши останні монети та правду
на плечі одягаючи не крила а парашути
із "сьогодні" так безпечно стрибають у "завтра"
із теплих обійм у гарячі пекельні жерла
і хочеться більше аніж просто любити
мрію яка пройшовши з тобою так багато
змогла вижити...не померла...
бо кожного дня якщо не дощ то цвяхи із неба
то крига на зустріч то урвища й скелі
які оминати насправді неоціненний дар
але згадай старого друга Фрейда:
"справжній мазохіст підставить щоку саме там
де у нього є перспектива неодмінно отримати
удар..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328419
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2012
"Потому что на самом деле каждый человек, в сущности, одинок. Не важно, есть у него близкие или нет. Человек в одиночку переживает свои страхи, даже если кто-то другой в это время держит его за руку. Он сам плачет, даже если кто-то другой вытирает его слезы. И если сейчас у него есть кто-то, кому он может доверить самые свои большие тайны, то вовсе нет гарантии, что так будет до конца жизни. А в конце человек и так уходит в одиночестве…"
Януш Леон Вишневский. Малгожата Домагалик. 188 дней и ночей
_____________________________________________
...накресливши мапу твоєї долоні відтінками
суму очей
дістаю із глибин дна моря твоїх роздумів світло
так важливо мені
молитись перед сном на лінію твоїх плечей
на невагоме волосся з яким грається вітер...
терпкий наче чай
який залишився недоторканим зранку
твій голос...
тремтіння скла в глибині лабіринту ховається проміжок часу
хотілось сказати...але натомість
думка з'їдає слова щоразу...
наші серця високо в небі неначе птахи
що під язиками тримають розлуку
і життя найчастіше це гра у шахи
коли біле і чорне тримає одне одного за руку...
в мені губляться планети твоєї уяви
і щоразу зізнаюсь сама собі
ти просто дотик що не потребує з'яви
ти ніби мед який тече по бороді
ти далеко не той хто сповідує правду
ти наче Господь бо до тебе я йду по воді
твоїх слів - тимчасової радості серця...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326414
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.03.2012
...починається ранок словами приправленими вірою
неначе здобну їжу ковтаю твої голосні та приголосні...
я втомилась...і навіть деякою мірою
тримаю тебе за руку тільки тому
що мені необхідно
відчувати пульс під твоєю особливою шкірою...
мені достаньо сантиметра твого серця
в ньому може вміститись будь яка правда
буває ж так що твоя особливість насправді
твоя вада...
чотири пори року залишають відбитки на наших легенях
які хворі часом простудженим до болю безпомічним
знаєш...ми стріляємо по зовсім різних мішенях
я завершую кінець речення знаком окличним
а після тебе і ночі одні знаки питальні...
видихаючи ранком сувору істину:
у нас із тобою все ще окремі спальні...
коли змінюється мета автор змінює методи
стало прохолодно...ти одягай грубого светра
бо ж любов...вона схожа на погоду
не завше буває тепла....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324283
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.03.2012
дощ розрізує пам'ять намоклу та вперто живу
із прогалин суворої тиші проростає небо
за те що я є завдячую Богу й твоєму ребру...
***
...доки ти спиш спить світ і темінь намотує кола
пильнуй своє тіло як найдорогоціннішу правду
із неба манна не впаде на наші губи ніколи
я живу допоки ти обіцяєш що завтра настане завтра...
в які кольори фарбуватимеш свої вітрила
якщо ненароком земля наша стане пустелею
а може війна?.. і небо обвалиться стелею
на душі немов на відкриті долоні посиплеться глина...
чому якщо важко то відразу падеш на коліна?..
пісок надто гарячий аж тріскають п'яти
і по швам розривається погляд
коли непізнаване прийдеться пізнати
простягну руку долі
і якщо це вона
то я не посмію
тебе не прийняти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322339
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2012
...приналежність до чужого простору чужої м о в и
мов хижі примари переплітаються тіні
с л о в а
коли ти так щиро складаєш молитву
до свого будди, ісуса чи є г о в и...
а я не вірю у правду
що відклається з м о р ш к а м и
у кутиках г у б
коли пам'ять можна було б забити
чотирма д о ш к а м и...
і кожен раз коли ти т у т
у радіусі кількох секунд
до серця
я відриваю погляд від неба
немов болючий с т р у п...
намацуєш море наосліп
л ю б чи не л ю б?..
спить бог
а ти т у т
я знаю
ти т у т
л ю б...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=320222
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.03.2012
...знак нерівності між долями різко набирає контрасту
візія твого міста всередині серця холодного наче прірва
напередодні весни сніг уже не сніг а тільки крихти пінопласту
якщо з роками передусім найперше старіє шкіра
то сутність серця ніколи не піддасться часу
світ лізе в мою рану брудними руками
заносить інфекцію від якої ця рана стає глибшою
якщо зовсім недавно ми уявляли себе вовками
то тепер ти цілком самотній вовк а між нами
нездатність триматися зграї...
час життя віддаляється від часу смерті повільними кроками
я віддаляюсь від тебе неначе від сну невагомого вчорашнього
моє тіло обліплене чужими дотиками та пороками
с т р а ш н о
бо ніч доживає останню химеру дійсності
спотикається падає і розбиває до крові носа
наче спалахи мігрені твої приступи вигаданої вірності
час уже довго споглядає на нас із коса...
наче пальці сліпця моя туга обмацує простір
в якому немає тебе і багато чого без тебе
але ж я не люблю...хоча любов виліковує постріл
слова у серце в якому уже почали проростати
зерна
свідомої втрати ...
у тебе на долонях несказана правда про нас
попід мостом наших мрій залягають бурхливі води
відпускаючи і стаючи частиною натовпу враз
стає легко тобі і мені на подив...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319149
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.03.2012
ми залишаємось вірними та чужими
неважливо що навкруги морозяне небо під ногами
талими водами розтікається
увімкнувши анонімні часові режими
тиша на тишу накладається...
_______________________________________
...є люди яким особливо потрібен кисень вода та книги
я бачу твої рани яскраво червоні на вилицях
якщо заздрість холодна плете навколо нас інтриги
совість заледве жива шкутильгає на милицях
відлік почнеться коли доля натягне тятиву
із тонких капілярів спокою макраме
лагідні ноти світла падатимуть у шовкову траву
пам'ятай що і цей час щастя також мине
як минало твоє дитинство у мовчанні чужих вулиць
як минала туга за першим смаком причастя
мені потрібне насамперед твоє світло
щоб наші серця перетнулись
і пульс засвідчив початок нового життя яке розквітло
геометрія тіл у просторі ми неповторно далекі
ефект перспективи залишити на ніч за дверима докір
я чую навіть зараз прощальний журавлиний клекіт
якому бажання залишитись поруч чинить опір...
стрілки невтомно малюють малюнки із кіл
наш порятунок кусати вологі губи і вірити
що перш ніж любов попаде під приціл
ми почуття тишею перестанемо міряти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317125
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2012
...там попереду час із поглядом що ховає залишки нас самих
пустеля неосяжного неба пророкує вічну спрагу молитви
найважливіші істини завжди простіші простих...
краплі старху вчорашнього дня із очей своїх витри...
я знаю що коли тяжіє погляд зими який врізається в серце
божевілля переростає у звичку і біль стає безтурботним
знаєш більшість із відчуттів доля приправляє червоним перцем...
це буде теплий ранок і неодмінно суботній
коли ти відчуєш - сьогодні любов занадто взаємна і невідворотна
щоб примусити її страждати колишніми іменами...
запам'ятай якщо відпускають легко значить люблять
тільки словами...
підлаштуйся під ніч під її частоти
вилікуй кашель який виїдає хрипами
теплий дотик до серця дорожчий від будь якої банкноти
небо наповнене яскравими смолоскипами
які ніколи не дадуть тобі заблукати...
згадай як важливо часом не знати
з ким засинає і прокидається совість...
сьогодні я буду довго тобі перед сном читати
із пам'яті про наш час...
а ти подумки розпинатимеш
відстань що так легковажно розділяє нас
одним подихом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313792
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2012
"Xрани Вас Бог от слепоты
И от нежданного прозренья..."
О.АРЕФЬЕВА
__________________________________
...сховай під підкладкою свого черевика аркуш на якому
викарбовані магічні руни
нам треба втікати мерщій від любові якій ніколи не стати правдою...
бігти через час через відстань щоб зупинитись і відчути
ти уже так далеко що волею-неволею стаєш зрадою...
щоб отримати право на ще одну вічність достатньою відпустити
вчорашній день
я боюсь втратити навіть цю холодну прокляту зиму
для якої моє серце - мішень...
головне не дивитись на життя крізь прорізи твоєї присутності
головне знати міру кожному щастю і впевнено покидати
порожні перони твоєї відсутності...
знаєш
саме так можна навчитись мистецтву безболісно вбивати...
слухати важче насправді аніж говорити
серце занадто мале щоб ми в ньому могли розминутись
і тиші тьм*яніють колорити
дай мені землю від якої я б могла відштовхнутись
у твоє небо
і якщо я не дай Бог
виберу невірні маршрути
пообіцяй що ти зможеш мене
у собі розірвати на шматки
викинути
і забути...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311641
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2012
...тиша - це те що ми за короткий час навчились ділити на двох
чутливість твоїх пальців зростає з кожним дотиком до дзеркала
часу
у кожного із нас за плечима стіна минулих вражень минулих
епох
і спогади...широкі немов рівнини Канзасу...
наші ілюзії часто змінюють свої обличчя
завтра доведеться терпляче чекати на чергову правду...
я зі страхом втрати цілую твоє передпліччя
ніжно та спрагло...
що вдіяти коли вино стає цикутою
коли цукор стає сіллю...
коли ти так невтомно стукаєш
у чужі володіння...
це історія про те як потрапляють чужі сни у твої обійми
після повені вода відступає залишаючи по собі пісок...
починається новий день...нові війни
під час яких холод торкається навіть кісток...
кров стає надто залежною від кисню
яким ти дихаєш
коли нарешті тебе починають слухати і розуміти
ніч вривається у кімнату риссю...
на кожне навіть найменше щастя бог накладає ліміти...
і наспраді його таки можна пробачити і зрозуміти
занадто щасливі люди
забувають про нього
неначе про батьків
дорослі діти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309963
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2012
"Тех нет объятий, чтоб не разошлись
Как стрелки в полночь."
И.БРОДСКИЙ
_________________________________________________
...будущее никогда не станет ближе чем прошлое
коридор ведущий к нему длиннее в сто раз чем
коридоры Рейхстага
антикризисная помощь вставляет монеты
в дверные пробелы
время всегда начинает разговор шепотом
и будто с похмелья ...
стареют ночи если слишком долго ты проводишь их наедине ...
каждая на несколько десятков лет ...
я возвращаюсь к забытым квартирам
в которых только разбитые стёкла и летают мыши летучие
я ищу там то что позволило стать
мне - собой тебе - чужим...
и даже если воздух на самом деле гораздо тоньше
и прозрачнее чем мы думаем
жизнь всегда сможет начаться и без твоего присутствия
но что это будет за жизнь?..
в привокзальных гостинницах сердца прикрывают
белыми простынями
и оставляют письмо:
"слишком много правды попало в это сердце"
камни согреты луной молча отдают тепло
случайному взгляду...
среди плотности снега
спрятана поэзия которая пишется временем
моего существования в твоем
хотя и вымышленном но
зато таком уютном мирке...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308367
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2012
...напрочуд легко довіряти коли перестаєш боятись обману
є ще сотні пісень які можна співати коли наодинці з собою...
завжди можна знайти свіжовириту яму-
звірячої пастки...
але навіть якщо ми з тобою різної масті
я напевно швидше помру аніж дам тобі впасти...
між нами море яке вмістило у собі тишу...
у минулому житті ми були рибами
і бідний рибалка одного разу вдихнув у нас
душу...
я люблю коли правда (навіть якщо і гірка) на двох
скибами...
і щоб зрозуміти себе часто треба давитись мотивами
які допомагають довго не дихати за відсутності кисню
тепер усе по іншому тепер зими схожі на осінь
віра рятує тільки тих які курять міцні сигари і п'ють ігрисні вина
я подумала...ми ж з тобою не зовсім
самотні...
ми розділені одними-єдиними дверима...
і мрії схожі на старого клоуна
із невимовно добрими але заплаканими очима...
все про що ми зараз думаємо
це про те як інші переносять цей холод
переживають ці зими...
але ти залишайся спокійним
у нас завжди біля ліжка є цікава книга
і напрочуд хороші рими...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307649
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.01.2012
...здається вона починає втрачати невинність самотніх ранків...
кладе старі монети на очі усім привидам із дитинства
щоб вони міцно спали...
жити часом легше із тимчасових розрахунків
тимчасових коханців ...
більшість вважає тебе святим якщо ти зумів пережити вічність
хоча це насправді енний десяток холодних ночей...
і світло плаче сльозами воску на підсвічник...
розуміння часу і свободи - одна із найкорисніших панацей...
ти відчуваєш що кроки стають відважнішими а серце спокійнішим
по різні боки зими твоє серце і її сподівання
вона нікому насправді ніколи не присвячувала свої вірші
а тим паче тому кому говорила "останній"...
найчесніша брехня це своєчасне звільнення від заборон
складати слова у послідовності до бажання натовпу
на вулицях які бережуть її запах ще й досі крейдою намальований
кордон....
вона так наївно чекатиме
що сни обірвуться на твоїй подушці перш ніж
ти встигнеш їх зрозуміти...
і дивлячись крізь вікна автостанцій на зими
що так легко втрапляють у людські душі
вона не дозволить тобі померти на пів дорозі
до самого себе...
це так важливо вчитись з кожним роком
відчувати все менше непотрібу в своєму світі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=307017
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2012
...цієї осені тепло торкнеться твого серця і залишеться до весни
хтось вірить нашій брехні і засинає із нею на одній подушці
так часто буває...і коли починають снитись розбиті літаки
виявляється що все далеко не так просто...
і життя все ще тебе тримає...
можна пройти до кінця так і не спіткнувшись жодного разу
об власне серце яке ти безрозсудно кидаєш комусь під ноги
яке жбурляють від себе неначе проказу
душею убогі...
коли ти починаєш говорити про те про що інші воліють мовчати
сліпі від початку сліпі від нарождення й ниці
хапають тебе за горлянку
у ребра твої вколюють гострі шпиці
і так усю ніч...до самого ранку...
а потім теплий віск заливає холодні прогалини часу
шматок пшеничного хліба неначе змучена плоть Спаса
втамовує голод і навіть лікує відчуття провини...
у душу твою таку ще чисту дитячу
життя вливає дешевий міцний алкоголь та першопричину страху
і прийде час що в тобі буде настільки мало сучасної людини
що я накінець зможу повірити у Бога...
він зараз невимовно крихітний та безпомічний
не більший від мурахи...
повір я не даремно ховаю тебе від інших
я маю тебе так як і ти маєш мене
тільки довірся рукам
які більше пишуть аніж обіймають...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=303753
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2012
"Чтобы оправдаться в собственных глазах, мы нередко убеждаем себя, что не в силах достичь цели; на самом же деле мы не бессильны, а безвольны."
Франсуа де Ларошфуко
"Я очень простой человек, Саюри. Я не люблю, когда вещи, которыми я не могу обладать, находятся рядом со мной."
Артур Голден. "Мемуары Гейши"
__________________________________________________________
...никто не заставлял ускорять
падение тьмы
на скользкие улицы
времени...
у нас всегда вдоволь
самих себя пока
рядом никто не дышит....
я заставляю тебя смотреть пристально
как скучают двери
когда их никто не открывает
вот уже половину вечности
как опустошенные корабли причаливают
к берегам
где никто никогда их не ждет
как в утреннем тумане
исчезает сон
в мгновение чьей-то слабости
рождается сила другого
и когда кровь в сердце твердеет
запутанные лабиринты твоего дыхания
первыми ощущают холод
жизнь - это слишком тонкая материя
чтобы удачно пережить десятки зим
и если тебя преследует солнце
то значит пришло время
говорить ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302292
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.12.2011
...стає лячно коли мрії складаються із щоденних
повинностей та буденності...
більшість бідкається що уже давно мала б прийти зима
але насправді є кілька очевидностей
зими приходять тоді коли настає їхня пора...
через нашу надмірну впертість стає важко дихати
це ніби озонові діри проникли у серце та спокій
і кожному із нас так невимовно ще хочеться вижити
що рідко хто на кінець зрозуміє
життя - це одна із найбільших утопій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299955
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2011
"Щоб любити один одного, потрібно боротися з собою."
Ф.Достоєвський
_________________________________________
...пам"ятаєш між нами й досі стільки правди що важко дивитись в очі
нестерпно обпікають язик слова яким не судилось стати словами
це тільки думки що шкребуть серце кігтями щоночі...
як зберігати рівновагу коли більшість доріг складають ями?..
кожен сніданок гнітить прив"язкою до минулої ночі
годинник невпинно лоскоче вуха і шепоче "пора"...
в найближчій аптеці ти придбаєш найсильніші знеболюючі
маленька людино великого та могутнього пера...
і псуватиметься погода губитимуться маршрути
ніхто не застрахований від несподіваних втрат
коли падаючи ти не зможеш розпустити парашута
це насправді буде великий мат...
але здатність залишатись живим спровоковує силу
і після усіх невдалих падінь та мовчань
пишеш ночами курсивом
переходячи навіть найнебезпечнішу грань...
я зумію колись тебе полюбити
так як люблять коли навчились розуміти любов...
бо насправді ми надто часто помиляємось
у виборі своєї долі та молитов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299170
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2011
...друже...час згортати свої крила і шукати притулку на зиму
літати в холодному небі це все одно що провалитись під кригу
а ти цілуєш сліди на снігу немов святу землю Єрусалиму
і потайки віриш що право на власне життя ні з ким не ділиме...
повз погляд проходять ті яких ти ще не готовий побачити
сняться ті яким ти винен шматок свого серця
та ці сни у період самотності неварто тлумачити
вони порожні як і ти...тут сердься чи не сердься
найважче насправді самого себе пробачити...
проковтнувши слова сідаєш на вечірній експрес
у країну мрій тепер не потрапити через задзеркалля
і спогади утворюють душевний абсцес
а часом хтось усе це божевілля називає коханням...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297899
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.12.2011
...коли наш світ залишеться без такого звичного "завтра"
відчуття повноцінної свободи застрягне з повітрям у горлі
і замість легень у тебе виросте луска та зябра...
знаєш
є час коли насправді навіть десять тузів у колоді
невирішують нічого...
ніч - одна єдина найправдивіша правда...
-*-
ось і сніг...такий же помнутий як твої сни
нас розділяє столик у затишній кав"ярні
і рівно половина зими
холодні плити тротуарні
та випадкові блок пости...
це співвідношення дат та імен кровотоком пульсує по тілу
легка ейфорія від ранкового тремтіння вій
знаєш я уже вкотре проживаю життя під прицілом
і згортаю списані аркуші у масивний сувій
хоча коли я нематиму чого сказати
коли стану звичайною пересічною жінкою
і мій чоловік скує мені золоті грати
вірш пектиме в серці гірчинкою
ми приречені завжди тільки одне вибирати...
і рідні стіни часто утворюють ненависні порожні квадрати
ми приречені рано чи пізно "когось" у собі тримати...
а зараз так тихо що кров витікає носом
гори книг фоторгафій та музика
герої Ремарка що запивають життя міцним кальвадосом...
і твоє постійне небажання стати лузером...
між нами з часом виростуть кілометри спокою
я знайду тебе так як знаходила кожен свій день
і більше не буде слів не буде докорів
тільки трактати одкровень
про те як ми чекали один одного
як проводили між світом і собою паралель
і я дякуватиму тобі за те
що із лона мого вийде нове життя
яке насправді важливіше
за наші...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296602
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.11.2011
...поза кадром залишиться більшість із того що ми пережили
кожного ранку шипучий аспірин та міцний чорний чай
і це таємничо-моторошне мовчання стіни
від якого тікай не тікай
все одно у кожного із нас різне пекло та різний рай...
я з часом звикну до того що тіло старіє швидше за душу
до нічного безсоння й ранкових невпевнених мрій
що сьогоднішній день буде м"яким неначе ведмедик із плюшу
що із ниви життя повисмикую увесь пирій
але насправді життя - це всього навсього приборкання стихій...
з кожним роком міцнішають сигарети та напої
слабшає віра і ламаються межі за які ти звично не виходив
і пам"ять згортається у масивні сувої
залишається час і неймовірні катаклізми природи
твоє непорушно-свідоме язичництво
ціла шафа речей які уже не підходять по моді...
з кожним прожитим днем нове просвітництво
нових/вчорашніх народів...
я хочу тобі сказати що на свій подив та страх
я знаю самотність неначе абетку...
і здається що живу у пустирях
а насправді кожного дня я граю в рулетку
подвоюю ставку і ставлю на чорне
а за плечима завжди є щось невідворотне
яке притягує...а може колись і пригорне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.11.2011
Ищу зазор между снегом и мной
И понимаю: одно и то же мы:
Снег горизонтальной лежит стеной,
Я с каждой смертью на жизнь моложе.
Ольга Арефьева
__________________________________________________
...заповнюючи собою нехитрі будні та час перед світанком
розмикаючи руки знаючи що це все ж таки востаннє
коли власна кров і плоть стає твоїм сніданком
а наступний вірш - всього навсього черговим повстанням
ти розплачуєшся з тишею одним єдиним франком...
цей страх прокинутися у чужому світі та чужій спальні
по той бік власного розуму та відображення
після півночі коли знімають всі маски карнавальні
кардинально змінюються душі та враження...
там де твій простір обривається на "до" і "після"
там де небо пересипається в долонях мов цукор
поміж усім хламом твого існування залишається пісня
і твій ангел невпинно волає у рупор
"чувак ти сам вперто лізеш на це гостре вістря"...
але як зупинити цю зиму яка у кожного із нас різна
як вивільнитись із густого туману та диму
ховатись за який уже настільки пізно
що не чіпляєшся за життя так як за риму
і цілуєш заплакані вікна так ніжно
що дивлячись на тебе я починаю розуміти
зима - це тоді коли ми суміжно
хочемо зігрітись але боїмось обпектись
об власні серця...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294241
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.11.2011
Как хорошо, что некого терять,
и можно плакать.
Анна Ахматова
________________________________
...я б хотіла хоча б раз написати тобі листа на папері...
ніхто ніколи не втратить більше ніж може втратити...
і якщо за кожною стіною насправді заховані двері
то ці стіни мають хоча б щось для нас усіх значити...
попри те все що ми зможемо дати один одному
в період безнадійних прощань та найбанальніших віршів
у щастя твоє буде вірити далеко не кожен
це передчасне відчуття найсправжніших
та найжорстокіших снігів...
я маю час сказати як насправді ми нікому ніколи
неналежимо...
а ви мені у відповідь кидатимете свій фальшивий сміх
я кожного разу згораю у слові пожежею
і попелом лягаю до чиїхось передсердь та ніг...
шкода лише твоїх химер та спроб здолати кригу
нічних зізнань і всіх нездійснених телефонних дзвінків
бо й справді треба вміти закривати нецікаву книгу
і йти по снігу не залишаючи слідів...
і у проваллі спогадів та випадкових весен
жити сьогодні так немов востаннє
писати неначе слова то насправді стиглі черешні
і кинувши кісточку в плідну землю
вона цілим деревом проростає...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=292662
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.11.2011
...твоє власне серце наче викинута на берег рибина
ковтає кисень і б"ється об землю конвульсійно...
і від світу всередині неї виростає пухлина
і каже Бог що якось то все так безнадійно...
не кожну простуду вилікують антибіотики та малина...
і ти такий стомлений часом та важким похміллям
розпочинаєш день кавою та цигарками
кожен із нас хворий своїм
стійким до змін погоди божевіллям
що переплетене тоненькими капілярними
нитками...
і можна звичайно змиритись із світом
ба навіть із своїм хворим серцем...
і вірити що ти все таки помиратимеш літом
хоча ще так далеко до смерті...
кожен зуміє передчути грозу та далеко не всі
перечекають її за міцними стінами власної волі...
хтось про щось попередить когось уві сні
хтось заблудившись у власному домі
відчуватиме як на серці утворюватимуться мозолі...
друже уже так далеко безтурботні дитячі дні
що стає страшно
бо у морі життя на самому дні
наші серця живуть
наче рибини дві...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291973
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2011
"На їхній побутовій шизофренії, котру вони дещо пафосно називають пристрастю, можуть працювати атомні станції, ця чорна кров, що переливається в акваріумах їхніх сердець , щороку заливає собою набережні й пляжі, лишаючи на асфальті кольорові нафтові розводи."
С.Жадан
_____________________________________________________________
...перестрибуючи кордони заборонених тем немов
калюжі після осінньої зливи
ми надто часто уникаємо нудних передмов
і ковтаємо правду неначе контрацептиви
безпристрасно дотримуючись настанов...
а на ранок тиша пульсує мов сонна артерія
на шиї часу...
наші почуття завше важка артилерія
і коли ти виходиш курити на порожню терасу
це уже справжня містерія...
бо коли забуваєш що йти треба так щоб небуло
причин повертатись...
і дихає в скроні смертельно холодне дуло
я приходжу до висновку що все таки
краще йти по англійськи ...не прощатись...
бо кожне слово сказане тобою за порогом
інший оцінить як спробу капітуляції...
а так поклявшись вкотре своїм промоклим
від сліз стомленим Богом
одінеш навушники і підеш слухаючи
опівнічні хіти сонних радіостанцій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=290365
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.11.2011
Знаешь, здесь некуда деться от ветра,
Некуда спрятать сердце, ты знаешь,
Девочка-скерцо, знаешь, что ты теряешь?
О.Арефьева
_______________________________________
...більше нічого непотрібно тільки б міцніше серце
встигнути повернутись додому коли ще усі сплять
дівчинка -скерцо дівчинка -скерцо
ти все відмолила...в душі твої більше немає
проклять...
загалом це скоріше схоже на пафос
тримати у собі лякливі тіні і жити під їхнім ім"ям
що буде коли доля все таки змінить ракурс
дівчинки - скрецо більше не буде там?..
закохані часто залишають коханих знаючи правду
що завтрашній день гострим лезом черкне плече
і кров потече зі смаком мармеладу
і кислотою губи їм пропече...
зрозумій чорні плаття ховають у собі тугу
їх приємніше знімати ніж одягати...
тебе бажає кожен другий
але не сміє на душу твою посягати...
дівчинка-скерцо стурбовано пише щоденник
дівчинка-скерцо лягає спати над ранок...
дівчинка-скерцо схожа до "одноденок"
вона із небагатьох завше цнотливих коханок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289858
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2011
…є такий час коли не пишеться і майже не живеться
день жалоби за словом знехтуваним у будні…
засинаю на ранок не знаходячи в тілі серця…
і холодно так немов торік у грудні…
я сповідую музику твоїх кроків у спокій
де немає нічого окрім стін із фанери…
і виникає лиш одне запитання «доки»?
ти не випускатимеш мене із душі своєї
немов би із темної печери?...
я там задихаюсь втрачаюсь малію
стаю непомітною неспокійною злою…
треба ж так полюбити і сказати що вірю
вірою непохитною хоча все таки людською…
в нас людей посезонно змінюються боги
хоча одного тримаємо під невпинним серцем
він потайки пише всі анотації та епілоги
на частоті життя у сотні тисяч мегагерців…
бо є такий час коли замовкає навіть тиша
і в чашку улюблену капає дощ на терасі
немає брехні більшої ніж та коли нишком
ховаєш недопалки у старенькій китайській вазі
і кажеш собі що ніхто не помітить змови
твого серця і навдивовижу терпкої осені…
але пам’ятай що є такий час коли слово
шукає тебе загубленого у часі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287692
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.10.2011
И уходя, как уходят в чужую память...
И.Бродский
____________________________________
...когда больно смотреть на чужие раны
...когда осень касается листьями волос
возникает желание убежать
перманентно оставаясь теплой
память
вырывает птиц
времени ...
а на твоих руках
умирают пророки холода ...
я за то чтобы
каждое утро просыпаться ровно
в 07.00
и тенями бродить по городу
пить коньяк а вечером снотворное ...
я греть твои пальцы буду
мысленно
ибо каждое расстояние измеряется
чувственностью слова произнесенного
в тишине ...
диагноз - потеря себя ...
отойди
я не вижу ничего кроме
этой холодной осени
что слепым
рыжим
котенком
спит на моей груди...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285823
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2011
...твій старенький зморшкуватий Бог сидить при свічках
і читає все що ти зміг написати у Його відсутність
рахує скільки жінок позбавились від зачатого тобою
у їхніх душах бруду
і курить дорогу сигару...
це така божевільня кидатись з крайнощів
у крайнощі
хай краще теплом неприкаяним в серце
ножами гострими...
бо все між нами відносне й короткочасне
час також немає відношення до вічності
ти ж розумієш що він
такий же смертний як ти і твій
старенький Господь
у якого доречі штучний клапан
і довге сиве волосся...таке довге
немов стежки якими ходили твої стопи
змучені стопи пілігрима...
яка тепер тобі різниця що немає нічого
холоднішого за мертву траву за твоїм
вікном в період цілковитої пустелі
пустелі спокою...
коли підлогу як і небо вкриває пісок...
...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285514
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2011
...одного разу я розкажу тобі як осінь помирає
листям травою бездомними собаками та жебраками...
коли під ногами останнє тепло калюжа поглинає
а вірші народжуються каліками та байстрюками...
місто насититься чорними пальтами та парасолями
а спогади стануть до неприроднього схожі на плями
які уже ніхто ніколи не виведе з зорового поля...
і тепер я знаю - її серце із найтоншої порцеляни...
...як тобі пояснити що осінь ця тільки тимчасова причина
щоб вкотре стати безсилим і не почути ранком будильника
моя любов до цих сутінків настільки злочинна
що повертаючись вночі я не вмикаю світильника...
затримуючи погляд на одній із знайомих тіней
тихим кроком переступю через розкидані речі...
ця осінь так близько...вона пробралась до сіней
і страждає від листопадної кровотечі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284839
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2011
...ти мусиш одного разу поїхати звідси
замести всі сліди і уже не повертатись
чим вище небо тим важче на землю злізти
хоча все не так уже й погано
якщо ти ще не розучилась посміхатись...
від незнання правди часто хворієш щастям
неповноцінним та тоненьким мов волос
та коли відкривала рота щоб прийняти причастя
закривалась душа і зникав голос...
ти мусиш поїхати...змінити колір волосся та імена
якими тебе називали справжнє забуваючи ...
коли у конвертах ти знаходила холодні слова
тихо плакала на долоню їх висипаючи...
а зараз змінилось усе навіть осінь
не виїдає безсонням й пухлинами час
ти мусиш поїхати...замінивши теплу постіль
на глибокі вибоїни та холод дорожніх трас...
і залишивши позаду це місто тіней та зим
пом"янеш всі любові які змогла долюбити
ким ти станеш там ким?...
відповіш:
"головне тільки б не розучитися жити..."
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283758
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.10.2011
...він один із небагатьох перед ким мені соромно роздягатись
дефекти душевної стійкості муляють скалкою й досі
він змушує навіть мою тінь на виворіт вивертатись
а потім ув"язнює у своєму холодному серці немов у льосі...
каже що смуток мій тимчасовий що в мені сил забагато
щоб одного разу впасти обличчям в болото...
але не розуміє що коли любов у тілі уже зачато
минуле стає в колекції згадок звичайним альбомним фото...
часто думаю що він безнадійно хвора віршами істота
якій непідвладне бажання стати звичайною людиною
в ньому є щось від бога сатани і деспОта
але попри все святе і грішне він є тією половиною
без якої зникає світ а душу всесвіту
виїдає самотність й нудота...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2011
...ми швидко звикнемо до холоду що голками ранить пальці
до хрестів своїх чужих і вкрадених
накладатимемо шматки живої плоті на хлібні окрайці...
а ти знаєш як це ... бути зрадженим?..
проростаючи світлом у душах колись майже рідних
плакати так як плакав вперше коли від тебе звільнилась
материнська утроба
і враз стала щаслива й уже "безплідна"...
ти був сильний ти лукавив тільки по понеділках
стигматами тріщини стін твоїх на ранок ставали...
а тепер розливаємо мінімальне тепло у резинові грілки
і бідкаємося ... бо таки замало...
...пам"яттю по пам"яті - найшвидший транзит
вузькоколійка думок...кожен третій втретє зайвий
твої очі колись голубі нагадують мені антрацит
секунди ковтає вмонтований у серце таймер...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280808
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.09.2011
...після вчорашнього життя залишається відстань
яку подолаєш ближче до осені
і подорослішаєш на кілька світлових років...
крізь чорні ночі твого волосся витікає час
і зупиняється десь між ребрами днів
як тихо молиться небо у відчутті грози
як моторошно стає від бідності погляду...
*біліші від молока твої
скроні
нагадують
ранок
оповитий
серпанком
спокою... *
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280242
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 12.09.2011
...я люблю слухати ранками як гучно закипає чайник
в цей час затихають всі примхи квартири
і кава із гранул звичайних
наповнює силою жили
а потім уже в обійми зупинок трамвайних...
кожна любов по своєму приречена
кожна осінь закінчується в серці
одного разу вірші порозсипаються на підлогу
гречкою
тоді ти помітиш що шпалери обдерті
ледь-ледь прикривають сухі ребра спокою
і втрачати уже нічого
тільки дерев"яний годинник спокійно цокає...
я люблю тебе отакого...єдиновічного...
коли ти довершений плоттю та силою
розумієш з півслова з півсмутку
я стану твоєю останньою життєносною нивою
де ростимуть одні незабутки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279688
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2011