Радченко

Сторінки (13/1244):  « 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 »

Він один…

Чорний  кіт  на  підвіконні,
Місяць  дивиться  в  вікно.
У  кота,  мабуть,  безсоння  —
На  побачення  давно
Не  ходив  до  кішки  Мурки.
Де  ж  той  березень?  Зима
Довга-довга.  Що  за  муки?  —
Він  один  й  вона  одна.
Розжирів,  лежить  муркоче,
Тільки  й  мрій:  весна,  весна...
Як  же  Пушик  дуже  хоче
В  двір  побігти,  де  вона,
Його  люба,  дні  і  ночі
Тільки  й  мріє  про  весну.
Він  гарненько  замуркоче
Й  скаже  пошепки:  люблю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772323
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2018


А сніг кружляє за вікном (акро)

[b]А[/b]  сніг  кружляє  за  вікном,

[b]С[/b]лідів  зима  не  залишає.
[b]Н[/b]акрила  поле  полотном
[b]І[/b]  місто  в  біле  одягає,
[b]Г[/b]аптує  вміло  на  вікні

[b]К[/b]азкові,  ніжні,  візерунки.
[b]Р[/b]іздвяних  свят  веселі  дні
[b]У[/b]сім  дарують  подарунки.
[b]Ж[/b]артує  вітер:по  снігу
[b]Л[/b]егенько  біга,  сніг  куйовдить.
[b]Я[/b]ка  краса  —  я  шепочу,
[b]Є[/b]  ж  казка  —  поряд  вона  ходить.

[b]З[/b]атишшя  дивне  у  душі,
[b]А[/b]  ще  —  печаль  напрОчуд  світла.

[b]В[/b]ірші...Знов  пишуться  вірші
[b]І[/b]  туга  сумнівів  затихла.
[b]К[/b]ружляє  тихо-тихо  сніг,
[b]Н[/b]ехай  зима  розкаже  казку
[b]О[/b]двічну,  як  цей  білий  світ  —
[b]М[/b]иттєвість  раптом  скине  маску.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772209
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 19.01.2018


И проще нет

Нас  жизнь  испытывает,  учит  счастьем,  болью
И  радостью,  обманом  и  бедой.
Нам  суждено  пройти  из  края  в  край  по  полю,
Ведомыми  сударыней  судьбой.
Когда  всё  хорошо,  стабильно  и  спокойно,
Мы  делаем  уверенно  шаги.
Нам  от  чужой  беды  почти  совсем  не  больно,
Да  не  ужель  нельзя  подать  руки
Иль  словом  добрым  поддержать,  иль  рядом  молча
Побыть  —  беду  так  легче  пережить.
Когда  у  нас  беда  над  головой,  то  точно  —
С  ней  в  одиночестве  так  трудно  быть.
Так  хочется  без  слов  в  плечо  взять  и  уткнуться,
Родное  иль  чужое  —  всё  равно.
Почувствовать  —  душа  к  душе  вдруг  прикоснутся
И  проще  нет  на  свете  ничего.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771562
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 15.01.2018


Человеки

И  рассветов,  и  закатов  торжество!
В  нём  восторг  и  грусть,  и  боль,  и  нежность.
Видно,  в  мире  так  навек  заведено,
Что  мгновение,  оно  же  —  вечность.

Мы  приходим  в  мир  и  познаём  себя
И  любовь  приходит  к  нам  нежданно.
Падаем  и  поднимаемся,  саднят
Долго  на  коленках  сбитых  раны.

Вновь  на  круги  возвращаемся  свои  —
Видно,  так  заведено  навеки.
Ничего  важнее  в  жизни  нет  любви:
Мы  же  не  амёбы  —  человеки.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770966
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 12.01.2018


Тайком

Мы  с  Вами  виделись  вчера.  
Мельком.
Да  Вы  об  этом  и  забыли.
Я  эту  встречу  так  ждала!  
Тайком
Ходила  к  дому,  где  вы  жили.

За  шторами  рассматривала  тень…
На  подоконнике    герани
Цвели    и  черный  силуэт  ветвей
На  фоне  неба  —  
Оригами.

О,  если  б  знали  Вы,  как  много  я
Хочу  сказать  Вам.  
Если  б  знали!
Без  вас  хочу  сказать,  
А  с  Вами
Молчу,  стыдом  смущения  горя.

И  к  дому  Вашему  сквозь  вечер
Я  вновь  иду.  За  шторой  вижу  
Тень.
Но  не  одну…Как  зябнут  плечи…
И  Вас  люблю…  Люблю  
Ещё  больней.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770844
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 11.01.2018


Я так люблю

Мы  вместе  столько  лет,  но  до  сих  пор
В  друг  друге  что-то  новое  находим.
Веду  с  любовью    вечный  разговор,
Дню  каждому  придумываю  коды.
Казалось  в  голосе  твоём  давно
Все  интонации,  оттенки  знаю.
Нечаянно  ловлю  себя  на  том,
Что  всё  же  что-то  в  нём  не  понимаю.
Не  буду  я  выспрашивать  тебя  ,
В  твоих  тревогах  оставлять  обиду.
Проходит  всё  и  чаще  без  следа  —
Что    сомневаюсь  ,не  подам  и  виду.
Я  вечность,  столько  лет,  люблю  тебя,
Моя  душа  давно  с  твоей    сроднилась.
Я  так  люблю  встречать  начало  дня
С  тобой.  Я  вечером  о  том  молилась.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770659
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 10.01.2018


Ты не такая

Ты  не  такая,  как  другие,
Ты  не  пытаешься  другою  быть.
Не  представляю  я  отныне,
Как  мог  когда-то  без  тебя  я  жить.
Ты  не  умеешь  притворяться,
Душа  открыта  настежь  для  меня.
Ты,  как  ребёнок,  восхищаться
Умеешь.    Жить  обиды  не  тая
Меня  ты  научила.    Знаешь,
Мне  так  с  тобой  уютно  и  легко.
Любовью    слепо  не    играешь,
Ведь  ты  живешь    любовью  целиком.
Ты  для  меня  всегда,  как  тайна  —
Тебя  мне  подарили  небеса.
Ты  и  во  сне  необычайна:
Дрожат    ресницы,  губы  и  коса
Расплетена.  Укутав  плечи,
Рассыпалась  по  белой  простыне.
Спасибо,  той,  случайной  встрече
И  полночи  уснувшей  в  тишине.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770658
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 10.01.2018


За мотивами вірша А. Ахматової

Как  у  облака  на  краю,
Вспоминаю  я  речь  твою,

А  тебе  от  речи  моей
Стали  ночи  светлее  дней.

Так  отторгнутые  от  земли,
Высоко  мы,  как  звезды,  шли.

Ни  отчаянья,  ни  стыда
Ни  теперь,  ни  потом,  ни  тогда,

Но  живого  и  наяву,
Слышишь  ты,  как  тебя  зову.

И  ту  дверь,  что  ты  приоткрыл,
Мне  захлопнуть  не  хватит  сил.

                 _    *      _

Як  в  хмариночки  десь  на  краю,
Мову  згадую  знов  я  твою.

А  від  мови  моєї  тобі
Ночі  стали  світліші  чим  дні.

Так  відторгнуті  ми  від  землі,
Мов  зірки  в  небі  високо  йшли.

Сором  й  розпач  тікають  кудись
І  тепер,  і  тоді  і  колись.

Та  живого  тебе  й  на  яву
Чуєш  ти,  як  тебе  я  зову.

І  ті  двері,  що  ти  відчинив
Зачинити  не  вистачить  сил.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770070
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2018


Любовь

Что  такое  любовь?  Как  узнать?
Как  услышать  её  дыхание?
Как  увидеть  в  её  глазах
И  смятение,  и  признание?

Как  услышать  её  шаги
И  навстречу  пойти  без  сомнения,
И  не  сбиться,  не  дай  Бог,  с  пути,
Окунувшись  в  туман  сожаления.

Я  по  боли  узнаю  любовь  —
Ведь  для  сердца  она  откровение.
Позову  я  её  за  собой
И  запомню  я  это  мгновение.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770048
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 07.01.2018


Ложь

Приходим  в  незнакомый  мир  душою  чистые,
Не  ведая  какой  жестокий,  сложный  он.
Жить  учимся  без  лжи  и  верим  в  это  искренне,
Ещё  не  зная  —  в  каждом  лжи  живёт  синдром.

С  годами  нарочито,  может  быть,  нечаянно
Мы  ложью  собственной,  а  чаще  всё  ж  чужой,
Изранив  душу  до  крови,  живём  отчаянно,
Испытывая  грусть  и  ноющую  боль.

Бывает,  что  не  склонны  раны  к  заживанию  —
Живуча  ложь  и  от  того  ещё  больней.
А  главное  —  учится  нужно  выживанию
И  быть  всегда  упрямей  лжи  и  лжи  сильней.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769990
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 06.01.2018


Може, це і на краще

Сніг  вночі  землю  вкрив,  але  вранці
Весняна  почалася  відлига
І  здається  —  в  зими  нема  шансів,
Не  окріпла  на  річці  ще  крига.

Може,  це  і  на  краще,  бо  в  хатах
Не  у  всіх  у  зимові  дні  тепло,
Бо  тепло  —  привілей  для  багатих,
А  морози  для  більшості  —  пекло.

Що  та  пенсія  чи  заробіток?
Треба  ж  їсти,  а  ще  й  лікуватись
І  на  ноги  поставити  діток,
Після  школи  їм  треба  ж  навчатись.

Комуналка,  мов  зашморг  на  шиї,
А  субсидія  —  це  ж  подаяння
Від  держави.  Можливо,  щасливі
Ми  повинні  всі  жити  в  мовчанні?

Та  прогонять  морози  відлигу
І  зима  прийде  так,  як  і  треба.
Будем  знов  дивуватися  снігу
Й  ночі  зоряній,  що  йде  з  крайнеба.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769949
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.01.2018


Краса чарівна і байдужа

Закуті  в  лід,  немов  із  кришталю,
Стоять  навкіл  дерева.
А  вітер,  вічний,  дивний  скрипалю,
Закутавсь  в  біле  мрево.

Смичком  торкнеться  легко  гілочок  
І  чути  тихий  шерхіт,
Мов  з  незабутих  нами  казочок
Дитинства  чуєм  шепіт.

Яка  краса  холодна,  чарівна,
Жорстока  і  байдужа.
Чи  виживуть  дерева  і  весна
Зимовий  біль  подужа?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769853
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 05.01.2018


Хай комусь наш Донбас чужина

Новорічні  везуть  подарунки
До  АТО.  На    Донбас.  На  війну.
В  них  яскраві  дитячі  малюнки,
На  яких  біль  й  надія  живуть.

І  смаколиків  трішки,  шкарпетки
Й  рукавички,  щоб  тепло  було.
З  побажаннями  рідних  є  флешки  —
Хай  подивляться  хлопці  кіно.

І  хоробрі,  сміливі  і  сильні
Не  ховають,  не  стримують  сліз.
Їм  з  екрану  всміхаються  рідні  —
Ось  такий  новорічний  сюрприз.

Ненадовго  затихла  війна,
Та  бійці  вже  до  примх  її  звикли.
Хай  комусь  наш  Донбас  чужина,
А  для  нас  ця  війна,  немов  виклик

Ворогам  доказати  —  не  вмре
Ані  слава,  ні  воля  Украйни.
На  коліна  вона  не  впаде  —
Наші  подвиги  й  втрати  не  марні.

І  нехай  новорічні  свята
Не  в  окопах  стрічатимуть  хлопці.
Буде  мирним,  щасливим  життя,
У  своїй  запануєм  сторонці.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769282
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.01.2018


З Новим, 2018, роком

Ось  ще  один  грудневий  день  настав.  Останній.
Немало  їх  було  таких  в  моїм  житті
І  радісні  були,  і  знакові,  й  печальні  —
Мені  із  ними  йти  по  полю  до  межі.
А  стрілочки  опівночі  зійдуться  знову,
Й  рахунок  днів  тепер  вестиме  Новий  рік,
І  келих  мрій   і  задумок  хай  буде  повним,
Дбайливо  голу  землю  вкриє  ніжно  сніг.
Й  нехай  Донбас  з  руїн  підніметься,  й  ніколи
Війна  більш  не  повернеться  у  рідний  край,
Й  заколоситься  хліб  на  нині  мертвім  полі,
І  знову  мирних  днів  шумітиме  розмай. 
Більш  не  почуємо  з  АТО  страшні  новини
Й  не  житимуть  більш  люди  у  німім  страху,
Що  не  живих  —  скалічених  чи  домовини
Вони  чекають,  проклинаючи  війну.
Минає  Півня  рік,  на  зміну  йде  —   Собаки.
Хай  буде  він  спокійним,  добрим,  а  не  злим.
Я  з  задоволенням  пожму  обидві  лапи,
Щоб  подружитися  і  разом  йти  із  ним.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768945
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2017


Частушки

Хорошо  на  пляже  летом,
Как  в  кино  туда  хожу.
Девки  ходят  сплошь  раздеты  —
Офигенный  кайф  ловлю.

За  калиткой  злые  гуси,
Не  пускают  к  милой  в  двор.
Как  увидят,  разорутся,
Словно  я  домушник-вор.

Свата  в  армию  забрали  —
Провожало  пол-села.
Сваха  наконец  узнала
С  кем  у  мужа  связь  была.
                                                       
           _  *  _

К  празднику  я  пол  меняю  —
Дед  Мороза  подменяю.
Мне  Снегуркой  быть  смешно  —
Молодость  прошла  давно.

Называют  меня  клюшкой,
Думают  —  я  старая.
Как  целуюсь  я  с  Ильюшкой,
Я  девчонка  бравая.

Милый  в  небе  далеко,
Он  летает  высоко.
Но  не  знает  —  в  этот  час
Кум  приходит  каждый  раз.

             _*_

К  празднику  он  пол  меняет,
Нравится  Снегуркой  быть.
Когда  платье  одевает  —
От  желания    дрожит.

Называют  меня  клюшкой,
Обзываются  Ягой.
Я  ж  украшу  щёчку  мушкой  —
Я  готова,  знак  такой.

Милый  в  небе  далеко,
Я  же  в  ожидании.
Если  б  знал,  как  нелегко
Быть  на  расстоянии.
               _  *  _                                            

Дед  Морозу  написала:
Ничего  я  не  хочу.
Водка  есть,  и  хлеб,  и  сало  —
Приходи,я  очень  жду.

Подо  мною  стул  скрипел  —
Попой,видно,  чувствую:
Не  напрасно  муж  смотрел
На  соседку  грустную.

Я  под  ёлку  не  полезу,
Помнишь  в  прошлом  гОде  я
Зацепилась  ирокезом  —  
Брили  налысо  меня.
                                                   
             _  *  _

Дед  Морозу  написала
В  личку:   сделай  мне  сюрприз
Что  мой  муж  был  Дед,  не  знала  —
Подарил  он  мне  стриптиз.

Подо  мною  стул  скрипел,
Что  ж  я  неспокойная?
А  в  духовке  гусь  горел  —
Я  ж  смотрю  "Иронию...".

Я  под  ёлку  не  полезу,
Знаю  шуточки  твои.
Вдруг  в  коробке  жаба?  Стрессом
Будем  оба  мы  больны.

 





адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768886
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 30.12.2017


Тишина

Ещё  вчера  я  не  боялась  тишины,
А  иногда  её  не  замечала.
Пусть  до  краёв  мои  переполняла  сны,
Но,  право,  никогда  не  докучала.

А  вот  сегодня  утром  в  доме  тишина
Была  такой  мне  незнакомой,  стылой.
Записка  на  столе  в  столовой  у  окна,
"Прости..."И  холодом  тоски  накрыло.

Но  оживала  постепенно  тишина  —
Вдруг  чашка  вдребезги,  осколков  брызги,
Будильник  закричал:вставать  уже  пора  —
Ужель,  ничто  не  изменилось  в  жизни?

Я  тишину  в  ответ  сейчас  перемолчу,
Переболею  тишиной  однажды.
Я  даже  слов  каких-нибудь  не  нахожу...
"Прости..."  Кораблик  уплывёт  бумажный.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768878
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 30.12.2017


Частушки

Жена  мужу  в  койке  сдуру
Предложила  секс-брошюру.
Зачитался    муженёк    —
Долг  исполнить  свой  не  смог.

Полюбил  меня  прохожий,
Словно  дура  повелась.
Он  довёл  меня  до  дрожи,
А  любовь  не  удалась.

Ой,  как  косточки  хрустели  —
Каждый  день  я  б  так  хотела.
Но  «Виагра»  дорожает  —
Секс  всё  больше  раздражает.
                                   _  *    _

Жена  мужу  в  койке  сдуру
Предложила  авантюру.
Села  на  шпагат:  попробуй
Ублажить  ты  недотрогу.

Полюбил  меня  прохожий,
Улыбнулся,    подмигнул.
Он  на  мачо  так  похожий,
Жаль,  что  быстро  вдруг  уснул.

Ой,  как  косточки  хрустели  —
Муж  прекрасный  массажист.
Мы  в  нирвану  полетели,
Он  кричал:  «  Жена,  держись».
                               _*    _

Жена  мужу    в  койке  сдуру
Прошептала:  «Я    халтуру
Принимать  за  секс  не  буду,
А  иначе  —  пойду  в  люди».

Полюбил  меня  прохожий,
Сразу  видно  ,  что    хороший.
Предложил  с  ним  погулять  —
Поломали  мы  кровать.

Ой,  как  косточки  хрустели,
Мы  в  парилке  песни  пели.
Секс  в  предбаннике  на  лавке  —
Весело  вдвоём  нам  с  Ванькой.                                                                                  
                           _    *    _

Пока  я  крутил  баранку,
Чтоб  манто  купить  жене,
Друг  увёл  паскуду  Ларку,
Я  ж  теперь  —  ля  фам  шерше.

Я  в  охранники  подался,
Стал  крутым  на  весь  район.
Малахольный  вор  попался  —
В  тыкву  дал  и  был  таков.

Что-то  сердце  защемило,
Когда  я  в  бутик  зашёл.
Платье  выбрал  я  любимой  —
Настоящим  стал  бомжом.
                             _  *  _
Пока  я  крутил  баранку,
Выросли  на  лбу  рога.
Вдруг  приехал  спозаранку  —
В  спальне,йо,  интим-игра.

Я  в  охранники  подался
Бизнесс-вумен  охранять.
В  спальню  к  леди  перебрался,
Чтоб  не  стырил  кто  кровать.

Что-то  сердце  защемило  —
Ни  рубля  в  заначке,  блин.
А  жена  в  шубейке  стильной,
Словно  бы    Монро  Мэрилин.
                 _    *    _                                              

Баба  деду  не  простила,
Что  в  любви  ей  отказал.
Две  бутылки  враз  разбила,
Что  в  заначке  он  держал.

Стала,  братцы,  что  скрывать
В  интернете  я  гулять.
Кума  встретила,  а  он:
Холостой,  Ален  Делон.

Я  с  милёнком  Николаем
В  карты  вечером  играю.
Чтобы  бонус  получить,
Дурочкой  нельзя  мне  быть.

               _    *    _

Баба  деду  не  простила:
Шубу  ей  пообещал,
А  купил  себе  мобилу  —
Весь  из  дома  вынес  нал.

Стала,  братцы,  что  скрывать
По  тусовкам  я  шнырять:
На  базар  пойду  иль  в  шоп,
Попиариться    бы  чтоб.

Я  с  милёнком  Николаем
В  город  ездила  гулять.
Леденец  купил  и  пряник  —
Баловать  не  буду,  Надь.
                                                     
               _      *    _      

У  клиентов  Марь  Иванны
Выбор  есть,  но  небольшой:
Сексом  заниматься  в  ванной  —
То  отливы,  то  прибой.

Голосистая  певица
К  нам  приехала  в  село
И  забыла,  блин,  побриться  —
Оказалось,  что  ОНО.

Мужичок  с  огромной  сумкой
Сел  в  маршрутку,  взял  билет.
Кто-то  в  сумке  громко  пукнул:
Внук  подросток,    груз-секрет.

                   _  *  _

У  клиентов  парихмашки
Просьба  странная  была:
Как  в  Аллегровой  кудряшки
Хочет  сделать  пол-села.

Голосистая  певица
Без  фанеры  ни  ногой.
Вдруг  фанера  отключится  —
Раздаётся  только  вой.

Мужичок  с  огромным  носом
Улыбнулся  странно  мне.
Задалась  я  вдруг  вопросом:
Где  ещё  огромно,  где!?

                                                     

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768481
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 28.12.2017


Иронические четверостишия

   
Пытаюсь  быть  с  моралью  я  построже,
Но  стоит  встретиться  с  соседом  мне  —
Язык  показываю,  строю  рожи,
А  он,  чудак,  приходит  в  каждом  сне.

Во  всём  найдётся  место  для  сюрприза
И  даже  в  том,  что  завтрак  приготовил  ты.
Я  промолчу  на  счёт  сырого  риса  —
Чай  приготовил  выше  всякой  похвалы.

Ваш  вопрос  меня  ставит  в  тупик,
Я  не  знала,  что  я  пуританка.
И  отвечу  я  Вам  напрямик  —
Не  люблю  мужиков  схожих  с  танком.

У  странностей  предела  нет,
Вот  ты  вчера  помыл  посуду
И  думал  —  я  не  знаю  твой  секрет,
Что  любишь  ты  давно  соседку  Люду.

Изменчив  облик  у  добра  и  зла
И  жаль  —  добро  быстрее  зла  забудется.
Я  ж  говорила:  быть  доверчивым  нельзя  —
Добро  твоё  твоим  же  злом  окупится.

Мне  новшества  последние  не  впрок  —
Дороги  наши  не  для  лабутенов.
Купил  ты  пару  мне  резиновых  сапог  —  
Решил  по-быстрому  дорог  проблему.                                                                                            

Поступки  смелые  и  боль  ошибок  —
Вот  это  жизни  чёрно-белые  тона.
Не  сбывшихся  надежд  переизбыток  —
Что  уксус  из  прокисшего  вина

Не  всякий  брак  разводом  одолеешь,
Ведь  узы  брачные  привычкой  скреплены.
Себя  ты  нарочито  вновь  жалеешь  —
Любовь  пусть  зла,  козла  флюиды  жуть  сильны.

Уборку  генеральную  опять
Ты  сделала,  но  было  всё  напрасно:
Заначку  перепрятав  от  себя,
Ты  всё    же  научилась  убираться.

Встречали,  как  родного  —  не  впустили
Не  в  душевую  и  не  в  Вашу  спальню,  нет.
Мои  Вы  чувства  сразу  погубили,
А  я  старался  и  нахваливал  обед.

Вы  перестали  мясо  есть,  жевали  мюсли  —
Вы  так  хотели  для  чего-то  похудеть.
Прикрыли  минусы  и  обнажили  плюсы,
А  мне  на  Вас  не  хочется  уже  глядеть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768478
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 28.12.2017


Краплі дощу на гіллі, немов бісер (акро)

[b]К[/b]раплі  дощу  на  гіллі,  немов  бісер.
[b]Р[/b]анок  зимовий  цілує  вікно,
[b]А[/b]  на  дорозі  заплаканий  вітер
[b]П[/b]еребирає  калюж  бите  скло.
[b]Л[/b]асощі  дзьоба  синичка  квапливо
[b]І[/b]  підчищає  пір'їнки  свої,

[b]Д[/b]ятел  в  садку  дріботить  терпеливо  —
[b]О[/b]сь  так  він  їжу  шукає  собі.
[b]Щ[/b]е  день  грудневий  на  зиму  не  схожий,
[b]У[/b]  цьому  й  є  загадковість  зими.

[b]Н[/b]іжність  сніжинок  розсипле  день  гожий,
[b]А[/b]  небо  синє  всміхнеться  землі.

[b]Г[/b]арно!  Як  гарно,  коли  у  задумі
[b]І[/b],  мов  у  казці,  кружля  тихо  сніг.
[b]Л[/b]егко  йдемо  ми  з  тобою,  мов  юні.
[b]Л[/b]егко,  бо  не  відчуваємо  літ
[b]І[/b]  усміхаємось  спогадам,  мріям,

[b]Н[/b]аче  гортаємо  книжку  життя.
[b]Е[/b]хом  далеким  колишні  повір'я,
[b]М[/b]и,  мов  намисто,  низали  літа.
[b]О[/b]сторонь,  геть,  дощові  пішли  хмари  —
[b]В[/b]  нашім  житті  так  бувало  й  не  раз,

[b]Б[/b]о  там,  де  радощі,  там  є  і  чвари
[b]І[/b]  ми  вчимося  йти  рівно  ввесь  час.
[b]С[/b]рібні  краплинки  осипались  з  гілля,
[b]Е[/b]пос  зима  свій  напише  для  нас:
[b]Р[/b]анок  і  тихе,  чарівне  сніжіння.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768086
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2017


Жовта земляна Собака (акро)

[b]Ж[/b]овта  земляна  собака  —
[b]О[/b]сь  такий  знак  Зодіаку.
[b]В[/b]ісімнадцятий  вже  рік,
[b]Т[/b]ак  до  нас  він  швидко  біг,
[b]А[/b]ж,  захекавсь  бідолага,

[b]З[/b]аморились  бідні  лапи.
[b]Е[/b]нергійність  він  не  втратив  —
[b]М[/b]ить  спочине  і  до  хати
[b]Л[/b]егко  забіжить,  кудлатий.
[b]Я[/b]  з  усмішкою  зустріну,
[b]Н[/b]овий  рік  —  на  ліпші  зміни.
[b]А  [/b]недобре  все  хай  згине.

[b]С[/b]онячний  хай  буде  настрій,
[b]О[/b]гнище  війни  хай  згасне.
[b]Б[/b]уде  знову  мир  і  спокій,
[b]А[/b]  Вкраїні  синьоокій
[b]К[/b]рил  я  дужих  побажаю,
[b]А[/b]  ще  —    вічного  розмаю.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767735
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 23.12.2017


З Днем народження, @NNО!

Грудневий  день  тебе  в  життя  благословив,
Подарувавши  і  ім'я,  і  долю.
Від  щастя  він  тобі  ключі  вручив,
Щоб  ти  не  знала  горя  й  болю.

Здоров'я  і  сімейного  тепла,
Натхнення  в  творчості  бажаю.
Щоб  рівно  річечка  життя  текла
І  буревіїв  в  долі  не  бувало.

Життєва  мудрість  у  твоїх  віршах  —
Для  себе  в  них  знаходжу  я  поради.
Бажаю,щоб  і  серце,  і  душа
Ніколи  у  житті  не  знали  зради.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767523
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2017


Может, это — любовь

Наших  чувств,  ощущений,
незнакомых  желаний
В  серых  сумерках  бродит
молодое  вино.
Кружева  чёрных  веток
вдоль  стены  старых  зданий,
Жёлто-тёплого  цвета
проступает  окно.
Сумрак  вязкий  и  липкий
в  плен  возьмёт  сонный  город.
Незакрытых  калиток
слышен  всхлип  или  стон.
И  скользящий,  тревожный,
неожиданный  холод
Гладит  тёплые  плечи
и  целует  ладонь.
И  шагов  уходящих
затихающий  шорох
Растворяется  в  прошлом,
не  оставив  следа.
Перебродит  вино
незаметно  и  скоро:
Может,  это  —  любовь
может,  это  -беда?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767357
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 21.12.2017


Разлука и Счастье

Устроило  праздники  Счастье,
Меня  позвало  к  себе  в  гости.
В  душе  разгулялось  ненастье,
А  сердце  затишья  всё  просит.

Пришла  —  торжества,  уж,  в  разгаре,
Места  все  разобраны.  Странно...
Подарков  запас  весь  раздарен  —
Что  ж  мне  не  везёт  постоянно?

Вчера  обошёл  стороною,
Как  будто  бы  мы  не  знакомы.
С  девчонкою    шёл  ты  смешною
Под  зонтиком  ярко-зелёным.

Шёл  дождь...  я  напрасно  пыталась
Со  щёк  стереть  слёзы.  Где  ж  праздник?
Что  ж  счастье  мне  так  улыбалось?
Разлуки  вчера  прошла  кастинг.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767234
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 21.12.2017


Зимы неизбежность

Поздней  осени  серую  стылость
Разливают  дожди  густо-густо.
Как  же  много  в  ней  грусти  вместилось,
На  душе  так  болезненно  пусто.

Всё  проходит,  всему  своё  время  —
Закружит  первый  снег  так  внезапно!
Не  напрасно  же  жили  мы  веря,
Всё  в  природе  идёт  поэтапно.

Зима  выбелит  всё:  поле,  город
И  оденет  домам    всем  косынки,
И  прохожим,  шутница,  за  ворот
Будет  сыпать  из  горсти  снежинки.

Поздней  осени  серую  стылость
Снега  первого  хрупкая  нежность
Так  легко,  незаметно  осилит  —
Вот  такая  зимы  неизбежность.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766996
рубрика: Вірші, Пейзажная лирика
дата поступления 19.12.2017


Эхо наших снов

Сколько  лет  прошло  —  не  забывается
Наше  первое  свидание  с  тобой
И  не  болью  в  сердце  отзывается  —
Неожиданной  и  нежной  теплотой.

Улыбаюсь  я  воспоминаниям  —
Наши  детские,  наивные  мечты.
Пожелтевшие  две  фотографии,
До  чего  ж  смешными  были  я  и  ты.

И  оправдываться  мне    нет  повода,
Что  забытый  остров,  первая  любовь.
Расстояние  души  до  острова,    
А  над  ним  туманом  эхо  наших  снов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766995
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 19.12.2017


Дощить

Дощить...дощить  вже  котрий  день  —
Загостювалась  пізня  осінь.
Співає   дощ  сумних  пісень  —
Змарніло  місто  моє  зовсім.

Промокло-сірі  ночі  й  дні...
Коли  ж  прийде  зима  з  снігами,
Щоб  місто  в  ніжній  білизні,
Мов  заколисане  вітрами,

Знов  дарувало  нам  красу.
Красу  безмежну  і  одвічну.
І  знов  крізь  вічний  плин  часу
Дні  прийдуть  світлі,  новорічні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766665
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 18.12.2017


Метаморфоза

Полуниця  розквітла...  у  грудні,
Забіліли  між  листям  квітки.
Що  ж  у  травні  наступному  буде,
Чи  зав'яжуться    знов  ягідки?

Хай  пізніше,  але  зазиміє:
Ляже  сніг  і  окріпне  мороз,
Іней  гілочку  кожну  укриє  —
Вже  про  це  розповів  нам  прогноз.

Відбуваються  метаморфози
Не  лише  у  природі,  в  житті  —
І  затьмарюють  радощі  сльози,
Й  дні  приходять  холодні  й  пусті.

Я  зірвала  квітки  полуниці  —
Все  потрібно  робити  в  свій  час.
Кожен  може  в  житті  помилитись
І  отримати  ще  один  шанс.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766134
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 15.12.2017


Чужое чужому сбудется

Где  осознанно,  где-то  нечаянно
Приходилось  нам  в  жизни  не  раз
Жить  чужими  печалями,  тайнами
Да  и  жизнью  чужою  подчас.

И  не  ради  игры  и  забавы
Мы  вживались  в  чужую  нам  роль,
Сквозь  себя,  словно  ток,  пропускали
Не  свою,  а  чужую  любовь.

Это  нужно  нам,  чтобы  советом
Незнакомым  иль  другу  помочь
И  найти  на  вопросы  ответы,
Прогоняя  сомнения  прочь.

Если  в  этом  нет  злого  умысла,
То  не  бойтесь  чужим  заболеть:
Пусть  чужое  чужому  сбудется  —
О  чужом  и  не  стоит  жалеть.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765908
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 14.12.2017


Не была

Погости..,  но  бережно..,  не  следи,
Как  хожу  я  медленно.  Не  суди,
Что  встречаю  холодно  и  без  слов.
Ночь  сегодня  звёздная...  Шёпот  снов.

Тихая  и  лунная...Не  уснуть.
Я  такая  юная...Обессудь,
Что  любовь  обманную  приняла  —
Не  была  желанною...  Не  была.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765535
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 12.12.2017


Одинок

Обречён,  одинок  и,  конечно  же,  грешен.
Как  отшельник  живёшь.  Чью  играешь  ты  роль?
А  когда-то  ты  был  откровенен  и  нежен,
Вместо  "здравствуй"  всегда:  ты  из  сказки,  Ассоль!

Я  поверила  в  чудо.  Возможно,  напрасно.
Называла  в  мечтах  тебя:  милый,  мой  Грей.
Зимний  парк.  Наша  встреча.  Ты  с  синей  коляской,
Рядом  хрупкая  женщина.  Снег  всё  сильней.

Как  в  кино  замедляются  зимние  кадры,  —
Я  уже  не  Ассоль,  да  и  ты,  нет,  не  Грей.
Ты  проходишь  так  медленно...в  пОлшага  рядом.
Ветра  шёпот:  Ассоль,  ни  о  чём  не  жалей....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765534
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 12.12.2017


Камертон

Испуганный  камертон
выравнивает  мой  пульс...
Твой  голос  ниже  на  тон
и  запах  чужой  на  вкус.
Чужой...  незнакомый  мне..
в  душе  затаилась  боль.
И  я  остаюсь  в  зиме,
в  прошлом  оставив  любовь.
Прости,  но  не  оглянусь,
неслышно  шепну:"Прощай".
Как  ровно  бьётся  мой  пульс...
Холодно  стало  плечам.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765472
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 11.12.2017


Добро

Не  жалейте  добра,  не  скупитесь,
Ведь  сосуд  его  не  исчерпать
И  добром  своим  щедро  делитесь  —
Всё  ж,  постыдней  просить,  чем  давать.


Можно  делом  помочь  или  словом,  
Просто  рядом  в  тиши  посидеть.
Добрым  быть  не  всегда  нужен  повод,
Добрым  быть  просто  нужно  уметь

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765471
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 11.12.2017


Шабат шалом, Кириллов

Шабат  шалом  товарищи  поэты.

Шабат    шалом,    товарищи    поэты!
Фигачите    стишата    над    столом?
Горячие    куплеты,    как    котлеты
Вы    жарите    в    порыве    трудовом.

Не    напрягайтесь    сильно,    не    старайтесь    -
Есть    темы    благодатные    для    всех
Легко    рифмуются,    пишите    не    стесняйтесь.
Ведь    графоманство    -    это    же    не    грех.

Про    зиму    накропайте,    про    морозы,
Про    чувства    напишите,    про    любовь.
Патриотизм    и    русские    угрозы
Востребованы    будут    вновь    и    вновь.

Чего    стесняться,    пишем    –    веселимся.
Любовь-морковь,    морозы-холода.
Не    напрягаемся,    совсем    не    суетимся.
Рождаем    вечное,    поэты-господа!
                                                           Виктор  Кириллов

Стихи  графоманим,  фигачим,
Куплеты  нажарить  спешим.
Ведь  мы  не  умеем  иначе  —
Уверены,  что  не  грешим.

Без  напряга  и  без  стеснения
Рифмуем  легко,  без  стыда.
Не  знаем  другого  веселия  —
Снега-никогда-холода.

А  что?  Нам  накропать,  да,  запросто  —
Востребованы  будем  вновь.
Но  вот  на  душе  как-то  пакостно  —
О  вечном  напишем  потом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764985
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 09.12.2017


Мамина порада

Все,  що  робиться  —  завжди  на  краще,  
Мені  мама  казала  не  раз.  
І  не  думай,  що  напризволяще
Доля  нас  залиша  в  важкий  час.

Тільки  те,  що  ти  зможеш  здолати,
Випадає  в  твоєму  житті.
Винних  в  цьому  не  треба  шукати  —
Пошукай  недолугість  в  собі.

Все  проходить,  не  все  забувається  —
Пам'ять  з  часом  про  це  нагада.
Все  ж,  людина  бува  спотикається,
Головне,  щоб  піднятись  змогла.

Мамі  дякую  я  за  пораду,
Ображатись  на  долю  —  пусте.
Я  радію  дощам  й  зорепаду
І  тому,  що  вже  правнук  росте.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764860
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 08.12.2017


Дни поздней осени

Дни  поздней  осени  бранят  обыкновенно,
Забыв  о  яркой  красоте  недавних  дней.
О  том,  как  было  бабье  лето  вдохновенно  —
Наряд  багряно-жёлтый  шёлка  был  нежней.

Опавших  листьев  запах,  он  —  неповторимый,
В  нём  аромат  находит  каждый  только  свой.
Как  лета  бабьего  уход  почти  незримый,
Так  неожиданен  всегда  дождь  проливной.

Холодный,  дерзкий,  часто  вперемешку  с  снегом,
А  мы  спешим  болеть  и  грустью,  и  хандрой.
Браним  напрасно  дни  осенние,  нелепо  —  
Живёт  природа  за  своим  календарём

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764073
рубрика: Вірші, Пейзажная лирика
дата поступления 05.12.2017


Слепой дождь

Помнишь:  мы  не  ждали  ни  дождя,  ни  грома,
Я  в  рубашке  тонкой,  в  сарафане  —  ты.
Берег.  Плещет  речка.  Жаркая  истома,
Ивы  наклонились  низко  у  воды.

Тишина  такая  —  слышно,  как  травинки
Под  ногами  охнув,  расправлялись  вновь.
Вдруг  с  небес  сорвались  тёплые  дождинки,
Буркнул  гром  далёкий.  Дождь  пошёл    слепой.

Мокрая  рубашка,  мокрый  сарафанчик  —
Затаив  дыханье,  не  глядя  в  глаза,
Под  дождём  стояли  девочка  и  мальчик  ,
Этот  миг  запомнив  раз  и  навсегда

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763725
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2017


Что мне она

Что  мне  она,  —  не  жена,  не  любовница,
Даже  знакомой  назвать  не  могу.
Встреча  случайная  долго  так  помнится,
Я  в  ожидании  странном  живу.
Чётко  запомнились  волосы  русые,
Из-под  платка  выбивались  легко
И  голубые  глаза  очень  грустные...
Клин  журавлиный  летел  высоко.
Я  ей  смотрел  вслед.Зачем?  Сам  не  знаю:
Есть  и  любовница,  есть  и  жена.
Женщина  в  осень  уходит...  чужая...
Господи,  как  же  она  мне  нужна!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763724
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2017


Сімнадцятий грудень

Світлі  спогади  легко  і  ніжно
Огортають  знайомим  теплом...
Друге  грудня  —  далеке  й  невтішне,
Плаче  серце  і  ніч  за  вікном.

Сторінки  перелистує  пам'ять,
Перечитує  їх  знову  й  знов.
Із  світлини  всміхається  мама...
Ось  й  сімнадцятий  грудень  прийшов.

Так  багато  часу  вже  пробігло,
А  здається...  лиш  вчора  за  двір
Вийшла  мама    і  в  вічності  зникла,
Серце  й  досі  шепоче:  "Не  вір,

Що  забула  вона  все  на  світі,
Пам'ятає  й  приходить  у  сни.
І  співа  колискові  їй  вітер...
І  нема    даті  цій  давнини".

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763513
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 02.12.2017


І прийде переможний час

Затамувавши  подих,  кожний  ранок
Дивлюся  перш  за  все  з  війни  новини:
Стікає  кров  по  квітах  вишиванок,
Цвяхи  вбивають  в  нові  домовини.

І  знову  не  змовкають  канонади,
Бо  перемир'я  лише  на  папері.
Цинічність  чорна  і  безбожність  зради
Відкрили  навстіж  ворогові  двері.

Невже  ідея  стати  "новоросом"
Повинна  підійматись  тільки  на  крові
І  нічогісінько  не  значать  сльози
І  біль  сиріт  й  скалічених  в  АТО,  й  батьків?

Летять  молитви  в  небо  й  білим  снігом
Назад  вертають,  тихо  падають  до  ніг.
Чума  війни  блукає  білим  світом,
Який  невиліковно  нею  занеміг.

Але  у  ворога  немає  сили,
Щоб  вбити  рідний  наш,  скалічений  Донбас.
Хоча  й  підрізані  добряче  крила,
Він  вистоїть  і  прийде  переможний  час.

Піднімуться  з  руїн  міста  і  села,
Заколоситься  знов  пшениця  на  полях
І  розіллється  пісня  скрізь  весела,
А  вільна  Україна  свій  проторить  шлях.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763407
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2017


Зима

Так  раптово,  а  в  тім,  як  і  завжди,
Немов  пір'я  з  перин,  з  сірих  хмар
Закружляв  перший  сніг  й  зразу  ж  майже
На  холодній  землі  він  розтав.

Осінь  кутала  плечі  в  тумани,
Йшла  назустріч  Зимі,  мов  на  плаху.
Приготовані  літечком  сани
Не  її  повезуть,  сіромаху.

На  санчатах  Зима,  мов  царівна,
Об'їзжатиме  володіння.
Неприступна,  холодна,  чарівна
І  слабка  водночас,  і  сильна.

Ось  такими  й  жінки  теж  бувають  —
Ні  до  кого  в  них  віри  немає.
Так  й  живуть  в  самоті,  замерзають,
Тільки  біль  їхній  справжнім  буває.

Так  й  Зима  від  Весни  геть  тікатиме  —
У  теплі  їй  незатишно  жити.
І  ніхто  і  ніколи  не  знатиме,
Як  набридло  їй  нишком  тужити.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762854
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2017


Незнакомы мы с Вами, увы

Платье  —  шёлковым  чёрным  панцирем...
И  ключицы  по  детски-хрупки,
А  в  движеньях  мелодия  грации,
Невесомы  на  лбу  завитки.
Пальцы  нежно  скользят  вниз...  по  бёдрам,
Расправляя  тяжёлый  шёлк
И  перчатки,  как  нужно,  по  моде  —
Скрыты  руки  до  локтя.  И  всё  ж
Так  маняще  белеет  кожа,
Так  изящен  у  локтя  изгиб...
Вы  пройдёте  сейчас  в  свою  ложу,
Я  услышу  дверей  тихий  всхлип.
И  опять  буду  ждать  нашей  встречи  —
Незнакомы  мы  с  Вами,  увы.
Ухожу  и  озябший  вечер
Вороха  собирает  листвы.  


P.S.  Первая  строчка  взята  из  стихотворения  Марины  Цветаевой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761182
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 19.11.2017


И листья сладко пахнут

Ревнивый  ветер  треплет  шаль,
Целует  подол  платья.
Закат  разлит...  Легка  печаль
И  листья  сладко  пахнут.
А  неба  синего  хрусталь
Так  чист!  Дождями  вымыт.
Чего-  то    жду,  чего-  то  жаль
И  клином  клин,уж,  выбит.
Сегодня  я  тебя  простить
Сумею  —  всякое  бывает.
Я  научилась  уходить  —
Любовь  меня  благословляет.


P.S.Первая  строчка  взята  из  стихотворения  Марины  Цветаевой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761056
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 18.11.2017


Запомнившийся день

Вам  одеваться  было  лень...
Вам  было  лень...  Прикрыты  веки...
А  за  окном  осенний  день,
Запомнившийся  нам  навеки.
И  в  целом  мире  мы  одни...
Одежда  скомкана  небрежно
И  слышен  ломкий  пульс  любви...
На  шее  завиток...  так  нежно!,
Что  хочется  дыханием  слегка
Коснуться...замереть...запомнить...
И  плечи  оголённые...  Тонка
Меж  нами  нить.  Остывший  полдник.
Билет  на  поезд...  Через  час
Я  выйду  глупо-виноватый.
И  день  осенний  лишь  для  нас
Рассыплет  листья  —  знак  утраты


P.S.  Первая  строчка  взята  из  стихотворения  Цветаевой.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760899
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 17.11.2017


Сімейний дипломат

                                                                                                                                                 
                           Одного  разу  правнучок  Артемка  з    татом  і    мамою,  Андрієм  і  Аньою,  поїхав  погостювати  до  маминих  батьків.    З  дідусем  Сергієм    і  бабусею  Світланою  проживав  старший  мамин  брат,  Сашко.День  пробіг    швидко  в  звичайних  домашніх  клопотах.  Ввечері    бабуся  занесла  
випраний  одяг  і  білизну,  почала    складати,  а  шкарпетки  забрав  дідусь  і  поніс  в  свою  спальню,  щоб  спарувати  і  скласти  в  нижній  ящик  шафи.  В  цей  час  до  батьківської  спальні  зайшов  Сашко  і  запитав  батька:  «А  де  мої  шкарпетки?Ти  що,  знову  забрав  всі  собі?».    Батько  розізлився,  вигріб  з  ящика  всі  шкарпетки  і  кинув  їх  на  ліжко.  І  почалося:  кожний  вибирав  свої;  голосно  розмовляли,  переходячи  на  крик;  вихоплювали  шкарпетки  один  в  одного.  Бабуся,  Аня  і  Андрій  мовчки,  всміхаючись,  дивилися  на  них.  А  маленький  Артемка,  йому  було  тільки    один  рік  і  два  місяці,  стояв  на  порозі  і  здивовано,  широко  розкритими  очима,  дивився  на  діда  і  дядька.  Пройшло  хвилин  десять  і  раптом  Артемка  розвернувся  і  побіг  в  дядькову  спальню.  Через  деякий  час  він  вибіг  зі  спальні,  несучи  в  ручці    шкарпетку.  Підбіг  до  діда  Сергія,  який  його  не  помічав,  бо  був    дуже  заклопотаний,  посмикав  за  штанину  і  сказав:  «Дєдя,на!».    Дід    розігнувся,  став,  мов  вкопаний  і  не  розуміючи,  дивився  на  онука.  Артемка  усміхнувся  і  знову  сказав:  «  Дєдя,  на!».Дід  переглянувся  з  дядьком  Сашком,  знітився  і  всміхнувся.  Шкарпетки  через  хвилину  були  перебрані,  дід  взяв  онука  на  руки,  поцілував  і  сказав:  «Справжній  сімейний  дипломат  —  так  швидко,  без  крику,  вирішив  нашу  проблему».
                 Ось  тобі  й  маємо:  «Що  старе,  що  мале».  В  цьому  випадку  це  прислів'я  не  спрацювало.  Мале    виявилося  розумнішим.  Так  можливо  нам  всім  треба  хоча  б  іноді  прислухатися  до  дітей?


адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759886
рубрика: Вірші, Громадянська лірика
дата поступления 11.11.2017


Калейдоскоп пройдешніх днів (акро)

[b]К[/b]алейдоскоп  пройдешніх  днів    —
[b]А[/b]корди  спогадів  яскраві.
[b]Л[/b]истає  вітер  книгу  снів,
[b]Е[/b]скізи  мрій  забуті,  давні.
[b]Й[/b]мовірно  сум  їх  обрамля,
[b]Д[/b]авнішній  сум,  та  не  пройдешній.
[b]О[/b]зветься  тихо,  десь  здаля,
[b]С[/b]покійний  надто,  не  тутешній.
[b]К[/b]артати  марно  знов  себе,
[b]О[/b]брази  згадувати  смішно.
[b]П[/b]роходять  дні,  минає  все,

[b]П[/b]рокльони  посилати  грішно.
[b]Р[/b]іка  життя  в  осінню  тиш
[b]О[/b]горнута  і  легко,  й  ніжно
[b]Й[/b]  на  березі  густий  спориш
[b]Д[/b]рімає  затишно  і  втішно.
[b]Е[/b]кстравагантність  й  дивний  шарм  —
[b]Ш[/b]аблонності  не  зна  природа.
[b]Н[/b]езмінне  лиш  минуле  й  нам
[b]І[/b]з  ним  нелегко.  Як  заброда
[b]Х[/b]овається  не  знамо  де,

[b]Д[/b]о  нас  у  спогади  приходить,
[b]Н[/b]астирно  в  світ  свій  знов  веде
[b]І[/b]  ми,  затамувавши  подих,
[b]В[/b]  минулім  знайдемо  себе.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759798
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 10.11.2017


Пізня осінь

Не  розуміючи  слів,
Не  відчуваючи  біль...
Лише  липка  пустота
Важко  торкнулася  вій,
Сльози  печуть,  немов  сіль
Щоки  і  стислі  вуста.
Осінь  в  промоклім  плащі
Йде  крізь  тумани  й  дощі,
Іней  в  траві  розсипа.
Листя  струсило  гілля
І  сном  тривожним  земля
Під  спів  вітрів  засина.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758526
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 03.11.2017


Краса душі незмінна, неповторна (акро)

[b]К[/b]раса  душі  незмінна,  неповторна,
[b]Р[/b]оки  її  окреслюють  усе  чіткіш,
[b]А[/b]  негаразди  перемелять  часу  жорна,
[b]С[/b]лід  ледь  помітний  залишаючи,  не  більш.
[b]А[/b]  так  бува  —  її  не  завжди  помічають,

[b]Д[/b]уша  красу  не  виставляє  напоказ.
[b]У[/b]се  життя  у  спину  все  штурхають,
[b]Ш[/b]епочучи  услід  слова  їй  злі  щораз.
[b]І[/b]  крім  краси  душа  наповнена  терпінням,

[b]Н[/b]езмінна  в  цім  вона  впродовж  всього  життя.
[b]Е[/b]нергія  добра  своїм  промінням
[b]З[/b]ігріє  навіть  збайдужілі  вщент  серця.
[b]М[/b]ені  людей  таких  зустріти  пощастило
[b]І[/b]  зрозуміти,  що  таке  краса  душі.
[b]Н[/b]авчилась  в  них  ослаблі  розправляти  крила,
[b]Н[/b]е  жалітись  на  негаразди  у  житті.
[b]А[/b]  доля  зустрічі  знов  дарувала  й  знову,

[b]Н[/b]емов  підштовхувала:  без  сумління  йди.
[b]Е[/b]тапи  у  житті  проходила  я  нові,
[b]П[/b]ри  тому  відчувала  я  красу  душі.
[b]О[/b]гранену  добром  й  теплом  безмежним,
[b]В[/b]ід  цього  змінювалось  щось  й  в  моїй  душі.
[b]Т[/b]ак  почуття  довіри  кроком  обережним
[b]О[/b]здоблює  упевнено  життя  стежки.
[b]Р[/b]оки  красу  душі  окреслюють  чіткіше,
[b]Н[/b]е  стане  від  тривоги  й  відчаю  слабкіша.
[b]А[/b]  що  в  житті  краси  душі  ще  красивіше?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757911
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 30.10.2017


Частушки

Млеют  девки  всем  селом,
Новость  офигенная:
Едет  новый  агроном.
Кто  с  ним  будет  первая.

Гонит  Фрося  самогон,
Кума  угощает.
На  намёки,  странный  он,
Ей  не  отвечает.

Спорят  бабы  у  колодца,
Что  же  с  Колькой  сталося.
Возле  юбок  он  не  вьётся,
Ваньке  улыбается.
                                                     
Без  гармошки  ты  женатый
На  тусовки  наплевать.
Кум  с  гармошкой,  черт  рогатый,
Любит  с  девками  гулять.

Я  по  ягоды  ходила
С  косолапым  встретилась.
Юбкой  голову  укрыла,
Притворилась  деревцем.

Справил  босс  себе  машину,  
Секретаршу  поменял.
Только  вдруг  взяла  кручина  —
В  ней  свою  жену  узнал.
_*_
Без  гармошки  ты  женатый
Потому,  что  знал  секрет.
Есть  машина  и  деньжата  —
От  девчат  отбоя  нет.

Я  по  ягоды  ходила,
Встретила  там  лешего.
Нам  без  ягод  сладко  было
Целый  день  до  вечера.

Справил  Ванечка  машину,
Проверял  трансмиссию.
Прокатил  куму  Галину  —
Выполнил  сексмиссию.
                               
Замуж  не  берёт  никто,
Приглашают  лишь  в  кино.
Ах,  последний  в  зале  ряд  —
Родила  троих  девчат.

Был  с  женою  на  югах,
Отдохнули  ох  и  ах.
А  теперь  мы  анонимно
Лечимся,увы,  взаимно.

По  деревне  кум  бежал,
Спотыкался  часто.
Бес  попутал  он  кричал,
Верку  спутал  с  Настей.
                                     
Попрошу  не  хулиганить
И  не  материться.
Не  ищи,  дурак,  по  пьяни,
Где  бы  заштормиться.

Яблоки  созрели,  груши,
Только  жаль  —  в  чужом  саду.
Муж  принёс  на  ужин  суши  —
Ними  бартер  проведу.

Догонял  муж  электричку,
Догоню  —  ей  в  след    кричал.
Как  всегда,  он  по  привычке,
На  "минутку"  опоздал.                                          

Ох,  сердечко  защемило  —
Ваньку,  надо  ж,  полюбила.
Ростом  мал  и  конопатый,
Но  кудесник  он  в  кровати.

Мы  сидели  в  темноте,
Затаив  дыхание.
Ты  коленку  трогал  мне
Вроде  бы  нечаянно.

Безработный  я  теперь,
Что  хочу,  то    делаю:.
Крышу  починю  иль  дверь
Дома  и  соседям  я.
                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757645
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 28.10.2017


Не завжди

Ходить  вітер  з  парасолькою  ланами,
Пильно  роздивляється,  а  що  там  й  як.
Скоро  закружляє  першими  снігами
День  осінній,  бо  буває  завжди  так:
Тільки  вчора  сонце  тепло  усміхалось
Й  небо  щиро  розливало  ніжну  синь,
Вранці  в  хмари  темно-сірі  заховалось
Й  дощ  зі  снігом  впереміш  заморосив.
Так  й  в  житті  —  приходить  раптом  холоднеча
І  здається  неможливим  щось  змінить.
Тягарем  важким  лягає  враз  на  плечі
Сумнів  й  розпач,  рана  відчаю  кровить.
Не  назавжди  перший  сніг  і  заметілі  —
Пори  року  змінюються  знову  й  знов.
Й  по  весні  садки  буяють  пишно-білі,
Й  заміта  снігами  першими  любов.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757590
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2017


З характером жінка

Це  осіння  безмежна  гармонія:
На  горі  засинів  терен  рясно,
Відцвітається  ніжна  бегонія,
Відцвілися  петунії  й  айстри.
Листя  жовте,  багряне,  коричневе  —
Візерунок  із  калейдоскопу,
Чи  мережево  ніжне  і  вичурне,
А  на  нім  вранці  інію  попіл.
Вередливий  у  осені  настрій  —
То  розплачеться,  то  усміхається.
Мабуть,  вітер  їй  пише  сценарій:
Щось  закреслює,  щось  залишається.
Осінь,  осінь...  З  характером  жінка,
До  вподоби  їй  гра  безкінечна.
Сивини  все  чіткіш  павутинка
Й  за  минулим  печаль  безперечна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756974
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 24.10.2017


Напевно

В  той  час,  коли  сонце  вляглося  вже  спати
І  вітер  в  кишені  зібрав  промінці,
За  звичкою  вечір  виходить  гуляти
І  торбу  з  зірками  несе  у  руці.
Він  й  сам  ще  не  зна,  як  йому  заманеться:
Розсипати  рясно  по  небу  чи  ні?
Нехай  тільки  ніч  хоч  здаля  озоветься,
А  в  голосі  радість  чи  нотки  сумні.
Стрічатиме  вечір  свою  королевну,
Як  радість,  то  рясно  зірками  сипне.
А  —  ні,  то  віддасть  торбу  їй,  бо  напевно,
Коли  розсипатиме  —  сум  прожене.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756234
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 20.10.2017


Спасибо судьбе

А  мне  всё  труднее  себе  признаваться  —
Пыталась  напрасно  забыть.
Училась  так  долго  я  не  улыбаться
При  встрече  внезапной  и  быть
Случайной  прохожей,  чужой,  незнакомой
И  вдруг  не  заплакать  навзрыд,
Казаться  беспечной  и  глупо-спокойной,
Бледнея  испытывать  стыд,
Как  будто  бы  я  пред  тобой  виновата,
Что  счастлив  всю  жизнь  ты  с  другой.
На  краешке  дня,  где  раздолье  заката,
Я  мыслям  и  чувствам  покой
Ищу,  понимая    —  всё  будет,  как  прежде...
Что  ж  время  не  лечит  никак!
Спасибо  судьбе  —  наши  встречи  всё  реже
И  сердцу  спокойнее  так.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756189
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 19.10.2017


Свята Покрова (акро)

[b]С[/b]вята  Покрова:  зроблена  робота  на  полях,
[b]В[/b]есіль  пора,  а  також  сватань,  завершається,
[b]Я[/b]скрава  осінь  листям  вистелила  рясно  шлях
[b]Т[/b]а  крізь  тумани  ранками  до  нас  всміхається.
[b]А[/b]  ось  чому  Покрова  день  цей  називається:

[b]П[/b]окрила  омофором  Мати  Божа  городян,
[b]О[/b],  Боже,  як  вони  молили  про  спасіння!
[b]К[/b]онстантинопіль  майже  ниць  до  ніг  Аскольда  впав  —
[b]Р[/b]аділи  руси  й  не  було  у  них  сумління.
[b]О[/b]сь  раптом  тиша  обірвалась,  буря  піднялась  —
[b]В[/b]еликі  хвилі  лодії  розбили  русів,
[b]А[/b]скольд    додому  з  військом  повертати  мусив.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755238
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 13.10.2017


Для літа бабиного вальс

Яка  ж  краса  навкіл  нерукотворна  —
У  кожному  листочку  сонце  залишає  слід.
Прозора  ніжність  тиха,  неповторна,
В  туман  легкий  вдягається  усе  частіше  схід.
Можливо,  восени  в  такі  ось  дні
Приходить  несподіване,  терпке  кохання,
Щоб  перекреслити  думки  сумні
Й  болюче  довгих  вечорів  й  ночей  мовчання.
Помилкою,  можливо,  буде.  Що  ж...
Хіба  в  житті  ми  вперше  знову  помиляємось?
І  позолоту  й  ніжність  зітре  дощ,
Й  нехай  безсонню  потім  ще  не  раз  покаємось.
Можливо,  буде  це  востаннє  або  в  перший  раз,
Та  ніжність  в  нім  і  світла,  й  неповторна.
Прислухайтесь:  звучить  для  літа  бабиного  вальс...
А  навкруги  —  краса  нерукотворна.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754859
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2017


Уходила, чтоб вернуться

Я  уткнусь  в  плечо  закату,
Чтоб  поплакаться  тайком:
Растеряла  осень  злато...
Голову  укрыв  платком,
Уходила  без  оглядки  —
Вдруг  окликнет  ветер...  Вдруг!
Платье  старое  в  заплатках,
Не  согреть  замёрзших  рук.
Уходила,  чтоб  вернуться
И  взойти  опять  на  трон,
Нежно-нежно  улыбнуться
Лету  яркому  вдогон.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754188
рубрика: Вірші, Пейзажная лирика
дата поступления 07.10.2017


Чудное мгновение (внучке Ане)

Какая  нежность  —  головы  наклон,
Улыбка  губ  едва-едва  коснулась
И  в  танце  смысл  какой-то  затаён,  
Как  будто  ангелы  вам  улыбнулись.
Рука  в  руке  и  пальцы  сплетены,
Судьба  в  судьбе  внезапно  растворилась
И  чудное  мгновение,  где  вы
На  этом  фото  вдруг  остановились.
И  кажется  —  вокруг  нет  никого,
Два  сердца  бьются  в  унисон  движениям.
А  на  плече  рука  лежит  легко
И  не  нужны  слова  таким  мгновениям.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754001
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 06.10.2017


І чогось до болю жаль

Плаче  осінь  тихо-тихо,
Розлива  навкіл  печаль,
Ніби  зовсім  близько  лихо
І  чогось  до  болю  жаль.
Й  несподівано  тривога
Так  підступно  огорта!
Вітер  листям  вперто  човга
І  шепоче:"Самота...".
Й  річка  плюскотить  тихіше,
Стихло  літо  гомінке.
Звідкілясь  прийшло  затишшя
Несподіване  й  стрімке
Вже  городи  зачорніли,
Збіжжя  зібране  з  ланів
І  ліси  геть  помарніли  —
Лист  багряний  потьмянів.
Все  минає.  Так  і  осінь
Відгуляє  свої  дні.
Літо  бабине  у  гості
Прийде  раптом  у  ві  сні.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753203
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 01.10.2017


Батьківський берег

Батьківський  берег...  Вертайте  до  нього...
Справи  лишайте  —  їм  ліку  нема.
Рідна  домівка  —  нема  більш  святого,
Навіть  ,  якщо  вітер  пустки  співа,
Ходить  кімнатами  в  тиші  самотній,
Легко  фіранки  колише  старі.
Час  завжди  буде  і  є  незворотній,
Тихо  гортаючи  календарі.
Батьківський  берег  —  від  нього  вам  плити,
Стане  для  вас  він  ріднішим  в  стократ.
І  всі  роки,  що  колись  в  нім  прожиті,
Казкою  будуть  вже  для  онучат.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751999
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.09.2017


Ніжність сплела павутинки

Сонячні  плями  розсипом
На  підвіконні  й  столі,
Сонячний  зайчик  лоскотом
Легко  по  лівій  щоці.
Не  відкриваючи  очі
Я  усміхаюсь  собі:
Запах  минулої  ночі  
Я  подарую  тобі.
В  нім  так  багато  відтінків  —
Кожен  з  них  щось  означа.
Ніжність  сплела  павутинки  —
Губи  торкнулись  плеча.
Пальці  сплітаються  тісно,
Б'ються  серця  в  унісон.
Жовто-коричневе  листя
Тихо  кружляє  за  склом.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751310
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2017


У погляді твоїм осінній вечір (акро)

[b]У[/b]  погляді  твоїм  осінній  вечір,

[b]П[/b]ечаль  живе  у  погляді  твоїм.
[b]О[/b]сь  знов  старі  перебираєш  речі,
[b]Г[/b]овориш  щось  тихенько  сам  собі.
[b]Л[/b]укавиш  усміхаючись,  я  ж  бачу,
[b]Я[/b]к  душу  крають  сумнівів  ножі
[b]Д[/b]о  болю,  що  й  мені  болить  тим  паче
[b]І[/b]  я  не  можу  ради  дать  тобі.

[b]Т[/b]и  знов  передивляєшся  світлини,
[b]В[/b]  них  хочеш  відповідь  якусь  знайти.
[b]О[/b]двічне,  як  наш  світ:  Чому?  Сумними
[b]Ї[/b]ї  очима  знов  хворієш  ти.
[b]М[/b]абуть,  і  сам  ти  не  чекав,  що  знову

[b]О[/b]звуться  спогади  в  осінні  дні  —
[b]С[/b]он  приведе  на  вулицю  знайому
[b]І[/b]  підеш  ти  на  встріч  своїй  весні.
[b]Н[/b]азустріч  дівчинка  до  тебе  бігла,
[b]Н[/b]емов  і  не  було  минулих  літ
[b]І[/b]  квіткою  кохання  враз  розквітло,
[b]Й[/b]ому  всміхався  щиро  цілий  світ.

[b]"В[/b]се  залишилось  в  сні,  —  мені  сказав  ти  —
[b]Е[/b]моції  і  почуття  такі  живі!
[b]Ч[/b]ому  минуле  легко  може  вкрасти
[b]І[/b]  легко  повернути  все,  але  ві  сні?"
[b]Р[/b]евную  до  минулого  тебе?  Та,  ні...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751087
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2017


Ще мить

Ви  народились  на  початку  осені.
Схиляю  голову.  На  кладовищі  тиш.
Світлини  літом  бабиним  озорені
І  жовтий  лист  лягає  тихо  на  спориш.
А  мама  й  тато  дивляться  замислено...
Так  важко  на  душі  і  світло  водночас.
Вже  павутинням  осені  посріблено
Кущі  шипшини  й  терну  так  раптово,  враз.
Вдивляюся  в  обличчя  рідні  —  спогади
Знов  огортають  плечі  затишним  теплом.
Частенько  ви  блукали  перелогами,
Але  життєвим  полем  йшли  завжди  разом.
Нічого  з  часом  в  спогадах  не  стерлося,
Минуле  кадр  за  кадром  швидко  миготить.
Звичайно,  що  нічого  не  повернеться,
Але  побути  поруч  хочеться  ще  мить.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750964
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 17.09.2017


Святкує осінь

Святкує  осінь  —  літо  бабине,
Така  навколо  розкіш  сонячна,  ясна.
Кіт  грітися  вмостивсь  на  перекладині,
А  в  горобців  про  щось  розмова  голосна.
І  на  шкільному  спортмайданчику
Весь  день  і  крик,  і  сміх,  і  гупання  м'яча.
Жовтіє  листя  де-не  де  з  окрайчику  —
Це  сонце  з  осінню  загралося  в  квача.
І  жіночки  в  яскравих  сукнях  знову
Такі  усміхнені  і  ніжно-молоді,
А  всі  чоловіки  по-молодому
Вже  добавляють  впевненність  своїй  ході.
Святкує  осінь:  айстри  яскравіють,
Петунії  й  троянди  —  золота  пора  —
Біліють,  червоніють,  рожевіють,
Фарб  зачаровує  така  барвиста  гра.
Гуляє  літо  бабине,  гуляє...
Проміння  розсипа  навколо  золоте,
В  якім  печаль  осінню  заховає
Й  теплом  у  кожнім  серці  проросте.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750673
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 15.09.2017


Пізній вечір

Пізній  вечір.  Так  повільно
По  хмаринках,  мов  по  сходинках,
Повний  місяць  в  ніч  чорнильну
Піднімавсь  з  своєї  схованки.
Кольору  багрянцю  з  золотом
Одягнув  нову  сорочку
І  затишшя  дивним  спогадом
Обізвалося  з  куточку
У  душі,  де  заховалося
Оповите  смутком  ніжності.
Мама  світло  усміхалася
Із  світлини,  ніби  з  вічності.
І  згадалося,  як  мама
Нам  розповідала  всячину
Про  життя,в  якім  немало
Було  знайдено  і  втрачено.
Вечори  ті  рідні,  затишні
В  снах  навіки  залишилися,
Кольори  їх  ніжно-райдужні
Ні  на  краплю  не  змінилися.
Піднімавсь  з  своєї  схованки
Повний  місяць  в  ніч  чорнильну.
Я  в  минуле,  мов  по  сходинкам,
Йшла  крізь  спогади  повільно.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749962
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2017


Естафету літо осені передає (акро)

[b]Е[/b]стафету  літо  осені  передає:
[b]С[/b]ерпень  доробляє  метушливо  справи,
[b]Т[/b]ихо-тихо  річка  поміж  берегів  пливе,
[b]А[/b]  під  вікнами  сумують  дивні  мальви.
[b]Ф[/b]арби  літа  непомітно  стали  іншими,
[b]Е[/b]йфорія  літніх  фарб  навкіл  яскрава.
[b]Т[/b]ільки  днів  таких  лишилось  зовсім  трішечки,
[b]У[/b]  тумани  ранку  вкутана  заграва.

[b]Л[/b]ине  журавлиний  клин  у  синій  вишині
[b]І[/b]  ліниво  сонце  розсипа  проміння
[b]Т[/b]а  все  тихше  щось  шепочуть  яблуні  сумні,
[b]О[/b]сінь  тче  тоненьке  ніжне  павутиння.

[b]О[/b]н  на  агрусі  маленький  клаптик  зачепивсь,
[b]С[/b]онце  в  нім  лишило  золоте  світіння,
[b]Е[/b]пілогом  літу  захід  золотом  розливсь,
[b]Н[/b]іби  звична  зміна  ця  передосіння.
[b]І[/b]  було,  і  буде  в  світі  нашім  так  завжди  —

[b]П[/b]овниться  душа  знайомою  печаллю.
[b]Е[/b]легантне  літо  залишає  скрізь  сліди,
[b]Р[/b]озмальовує  пейзажі  пастораллю.
[b]Е[/b]стафету  літо  осені  передає:
[b]Д[/b]ні  короткі,ранні  вечори  і  ночі.
[b]А[/b]  по  небу  знову  журавлиний  клин  пливе...
[b]Є[/b]  у  осені  і  літа  свої  зодчі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749531
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 06.09.2017


Вранці вийшло літо бабине

Вранці  вийшло  літо  бабине  з  туману,
Падав  пасмами  йому  туман  до  ніг.
Подарує  літо  казку  чи  оману,
Залишаючи  багряно-жовтий  слід.
Скільки  ж  тих  дощів  було,  а  вже  сумуємо,
Як  побачимо  у  небі  довгий  клин
І  в  уяві  ненароком  знов  малюємо
Райдужний  калейдоскоп  тих  літніх  днів,
Що  подарували  нам  з  тобою  зустріч,
Повернувши  в  юність  нас  лише  на  мить.
Та  себе  ми  відчували  так  незручно,
Бо  давно  в  серцях  той  спогад  не  щемить.
Незнайомий  чоловік  в  літах,  геть  сивий,
Щось  знайоме  поглядом  в  мені  шукав.
Я  розгубленність  ховала  що  є  сили
В  ледь  помітній  посмішці:  Ні,  не  впізнав!
Вже  й  пошкодувала,  що  його  окликнула  —
Помилилася  й  таке  в  житті  бува.
І  в  минуле  хвіртка  тихо-тихо  хлипнула...
Й  раптом  вслід  здивовані  його  слова:
Та  невже  це  ти,  колишня  однокласниця?
Вісім  років  парта  нам  на  двох  одна
Й  сорок  сім,  що    сивиною  густо  значаться...
Хлопчик  сіроокий  і  смішне  дівча...
На  дорогах  довгих  осінь  листопадами
Вкрила  густо  тих  минулих  днів  сліди.
Вранці  вийшло  із  туману  літо  бабине,
Плив  туман  до  річки,  щоб  попить  води.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749397
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 05.09.2017


Реквієм другій мамі

У  тілі  зболілім  життя,
Мов  свічечка  тихо  згасало,
А  доля  минулі  літа
В  намисто  докупи  низала.
В  Ваш  дім  я  невісткой  прийшла
І  зразу  назвала  Вас  мамою.
Я  другу  родину  знайшла
І  в  ній  ні  чужою,  ні  зайвою
Ні  жодного  дня  не  була.
До  Ваших  порад  прислухалася,
А  річка  життя  все  текла
І  доля  мені  усміхалася.
Звичайно,  були  різні  дні:
Похмурі,  холодні  чи  сонячні,
Але  у  великій  рідні
Нам  важко  без  Вашої  помочі.
Випробувань  доля  для  Вас
З  народження  мала  занадто
Й  останні  роки  —  важкий  час,
Прикуті  до  ліжка  і  хата
Була  Вашим  світом  тепер,
А  Вам  так  хотілось  на  вулицю...
Останній  Ваш  подих  біль  стер
І  коло  навіки  зімкнулося.
Я  дякую  долю,  мені
Були  не  свекрухою  —  мамою.
Я  дякую  Вам  за  всі  дні
І  добрим  Вас  словом  я  згадую.    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749387
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 05.09.2017


З Днем народження, Тьомка

Сьогодні    в    Тьомки    День    народження    —
Найперший    ювілей    в    житті
І    перший    крок    крутого    сходження
Він    впевненно    вже    зміг    пройти.
Навчився    правнучок    ходити
І    вчиться    говорить    слова,
За    руку    любить    нас    водити,
Для    нього    кожна    мить    нова.
До    нас    приходить    в    гості    часто,
Він    любить    гратись    тракторцем.
Сьогодні    в    нього    справжнє    свято,
Нехай    росте    він    молодцем.
Здоровим    буде    і    щасливим,
Не    знає,    що    таке    біда
Й    не    буде    зайво-галасливим
Хай    будуть    довгими    літа!
Бажаємо,    щоб    став    він    кріпко
На    ноги    й    йшов    без    перешкод
І    завжди    знав    в    житті    він    чітко
Свою    мету    й    не    знав    незгод.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748734
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 01.09.2017


Хризантеми

За  вікном  пейзаж  осінній,
А  в  душі  —  весна.
Я  ловлю  твій  погляд  синій,
Шепочу  слова:  
"Дай  нам,  Боже...Дай  нам,  Боже...
Осінь  перейти
І  нехай  нас  не  тривожать
Болей  холоди.
Наша  осінь  непомітно
До  зими  іде.
Де  весна  і  де  вже  літо?
Листя  золоте
Наших  днів  збирає  вітер
І  жбурля  в  "було".
Хризантеми  пізні  квіти
В  пелюстках  тепло
Зберегли  і  так  яскраво
Квітнуть  восени.
Дні  біжать  за  обрій  жваво
І  вертають  в  сни.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748551
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 31.08.2017


Не треба слів, мені і так все зрозуміло (акро)

[b]Н[/b]е  треба  слів,  мені  і  так  все  зрозуміло.
[b]Е[/b]спресо  твій  нетронутим  холоне.

[b]Т[/b]и    погляд  свій  відводиш  вперто  і  невміло,
[b]Р[/b]ука  твоя  у  скартетині  тоне.
[b]Е[/b]клер  на  дві  я  розломила  половинки,
[b]Б[/b]ананів  ніжний  запах  й  апельсинів.
[b]А[/b]  в  фреші  плавають,  вмираючи,  крижинки.

[b]С[/b]умують  на  стіні  дві  тіні  дивні.
[b]Л[/b]аскавий  вітер  трога  голубу  фіранку
[b]І[/b]  з  столу  здув  серветку  ненароком,
[b]Ві[/b]н  кофе  куштував    з  твоєї  філіжанки,

[b]М[/b]ожливо,  частувався  він  і  соком.
[b]Е[/b]кстерном  я  здаю  екзамен  розставання,  
[b]Н[/b]е  вивчений  квиток  мені  дістався
[b]І[/b]  над  невмінням  обірвать  твоє  мовчання

[b]І  [/b]врятувати  зараз,  в  мить  оцю,  кохання

[b]Т[/b]ак  боляче  мій  сумнів  знов  втішався.
[b]А[/b]  ти  дивився  у  вікно,  про  час  забувши.
[b]К[/b]ого  чи  що  побачить  так  хотілось?

[b]В[/b]же,  мабуть,  викреслив  ти  наші  дні  минувші,
[b]С[/b]ьогодні  зрозуміла  я  —  наснилось.
[b]Е[/b]легія  кохання  обірвалась  нишком,

[b]З[/b]вучить  в  серцях  мелодія  розлуки.
[b]Р[/b]анкове  сонце  кутається  в  хмари  трішки,
[b]О[/b]брамлені  рожевим  хмар  перуки.
[b]З[/b]атих,  приліг  на  підвіконня  тепле  вітер,
[b]У[/b]крало  спокій  мій  твоє  мовчання.
[b]М[/b]алюють  спогади  все  те,  що  час  не  витер
[b]І[/b]  ще  не  народилися  питання.
[b]Л[/b]укавить  серце  і  само  себе  вмовляє:
[b]О[/b]сь  ще  хвилинка...  й  сонечко  засяє.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748434
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2017


Горіховий Спас

Хліб  печуть  сьогодні,  в  Спас,
Пироги  з  родзинками.
Журавлям  у  вирій  час,
Ластівки  краплинками
У  високім  небі  вже
Слідом  зазбиралися.
Спас  Горіховий  іще
Хлібний  називається.
Заверша  Успенський  піст
Хлібний  Спас,  Горіховий.
В  ньому  особливий  зміст  —
Поле  вродить  житніє.
Буде  взимку  хліб  і  квас
І  родинний  затишок.
Літо  завершає  Спас
І  тепла  вже  залишок,
Бо  і  ранок,  та  і  ніч
Віють  прохолодою.
Літо  й  осінь  пліч-опліч
Йдуть  ходою  гордою.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748259
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2017


А сонце все скупіше на тепло (акро)

[b]А[/b]  сонце  все  скупіше  на  тепло,

[b]С[/b]пекотні  дні  його,  мабуть,  втомили.́
[b]О[/b]сь  новий  день  заглядує  в  вікно,
[b]Н[/b]а  вишнях  вже  листочки  пожовтіли.
[b]Ц[/b]вістимуть  ще  петунії  рясні,
[b]Е[/b]моції  найяскравіші  —  айстри,

[b]В[/b]еличні  й  різнобарвні  і  мені
[b]С[/b]вятковий  настрій  цей  від  серпня-майстра.
[b]Е[/b]стет  він  знатний  —  любить  так    красу,

[b]С[/b]купим  на  казку  він  не  був  ніколи.
[b]К[/b]рик  журавлів  летить  у  висоту  —
[b]У[/b]  вирій  відлітають,  роблять  кола.
[b]П[/b]алітру  осінь  підбирає  вже
[b]І[/b]  золотавий  колір  до  вподоби.
[b]Ш[/b]ука  коричневий  й  багряний  теж  —
[b]Е[/b]фектної  їй  хочеться  оздоби.

[b]Н[/b]е  можна  серцю  стримать  почуттів,
[b]А  [/b]в  них  і  сум,  і  ніжність  світлі-світлі.

[b]Т[/b]ак,  ніби  доторкнулась  пелюстків  —
[b]Е[/b]моції  трояндами  розквітлі.
[b]П[/b]ишу  минулому  вночі  листи,
[b]Л[/b]етять  і  дні  мої  в  далекий  вирій,
[b]О[/b]сінніх  днів  чекаю  зваби  щирі.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747943
рубрика: Вірші, Пейзажна лірика
дата поступления 27.08.2017


А в серці буде жити мрія

Птахи  зібралися  у  вирій,
Їм  не  потрібен  календар.
Летітимуть  в  небесній  ширі,
Зникаючи  між  сірих  хмар.
І  довгим  поглядом  я  знову
Їх  проводжаю  в  дальню  путь,
А  по  весні  вони  додому
В  небесній  висі  шлях  знайдуть.
Летітимуть...  і  на  прощання
По-своєму  щось  прокричать  —
Так  обривається  остання
Мелодія,  в  якій  бринять
І  сум,  і  розпач,  і  надія,
Бо  залишають  рідний  дім.
А  в  серці  буде  жити  мрія  —
Всім  повернутися  живим.
Дивлюся  вслід  і  огортає
Знайомий  розпач  і  печаль.
В  житті  хоч  раз  отак  буває  
В  ту  мить,  коли  шепне:"Прощай"
Кохання,  що  було  ще  вчора
Таким  бажаним  і  близьким  —
Все  розпачу  потвора  чорна
Закреслить  порухом  легким.  
Надія  полетить  у  вирій,
Щоб  повернутися  назад
Й  кохання  птахом  білокрилим
Знов  прилетить  в  квітучий  сад.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747755
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.08.2017


І на віки

Важкими  кроками  йдемо  до  незалежності,
Небесні  сотні  з  болем  дивляться  нам  вслід.
Майдан,  АТО  —  це  політичні  недоречності
Чи  кимось  запланований  убивчий  хід?
Невже  інакше  неможливо  незалежними
У  цьому  світі  бути?  Господи,  скажи!
Стрічають  свято  знов  парадами  помпезними,
А  як  же  святкувати  тим,  хто  на  межі?
Бо  не  живуть,  а  виживають,  ледь  тримАючись
За  ниточку  надії  —  раптом  буде  все  ж
Очікуваний  край  розрусі  і  єднаючись
Украйна  житиме  у  мирі  і  без  меж.
Розправе  крила  зранені  і  стане  вільною,
Вдихне  на  повні  груди,  щоб  іти  вперед
Ходою  впевненною  й  бути  зАвжди  сильною
І  на  вікИ  накласти  на  війну  запрет.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747575
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2017


За вікном шепоче дощ (акро)

[b]З[/b]а  вікном  шепоче  дощ,
[b]А[/b]  про  що,  не  зрозуміло.

[b]В[/b]ін  по  вулиці  біг  вздовж
[b]І[/b]  швиденько,  і  сміливо.
[b]К[/b]раплі  бісером  на  склі
[b]Н[/b]авмання  зібрались  в  низку.
"[b]О[/b]сінь,  —  ти  сказав  мені,  —
[b]М[/b]оже,  ще    не  так  і  близько.

[b]Ш[/b]елестить  зелений  лист  —
[b]Е[/b]пізод  серпнево-літній.
[b]П[/b]одивись  на  дальній  ліс  —
[b]О[/b]дяг  ще  зелено-світлий.
[b]Ч[/b]ом  повірила  дощу?
[b]Е[/b]й,  не  треба  сумувати.

[b]Д[/b]иким  медом  пригощу..."
[b]О[/b]світило  сонце  хати  —
[b]Щ[/b]езли  хмари  волохаті.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747530
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2017


Про одне двома мовами

Я  такая,  как  все

Я  такая,  как  все,  только  чётче
Ощущаю  я  запахи  чувств,
Слышу  звуки  вокруг  я  чуть  звонче,
Ветра  знаю  изысканный  вкус.
Потому  и  кажусь  людям  странной,
Если  вдруг  улыбнусь  невпопад,
Без  причины  могу  быть  печальной
И  с  собой  я  бываю  вразлад.
Иногда  меня  не  понимают:
Для  чего  сочиняю  стихи?
Просто  главного  люди  не  знают  —
В  них  и  боль,  в  них  и  радость  души.
Я  не  знаю  зачем  и  откуда
Зазвучит  вдруг  симфония  слов,
Для  меня  это  больше,  чем  чудо  —
Так  приходит  однажды  любовь.
Мир  раскрашен  совсем  по-другому:
Ярче  стали  и  чётче  цвета
И  подступят  комком  чувства  к  горлу  —
Объясненья  им  нет  никогда.
Ничего  нет  во  мне  необычного,
Я  не  знаю  зачем  вновь  и  вновь
Вдруг  симфония  слов  в  мир  привычный  мой
Так  придёт,  как  приходит  любовь.


         Я  така,  як  всі

Я  така,  як  всі,  лишЕ  чіткіше  
Відчуваю  запах  почуттів,
Звуки  чую  я  довкіл  дзвінкіше,
Вишуканий  знаю  смак  вітрів.
Недоречно  усміхнувшись,  часом
Дивною  здаюся  людям  я
І  сумую  без  причини  часто,
І  розлад  в  душі  моїй  бува.
Інколи,  дивуючись  питають:
Нащо  я  й  кому  пишу  вірші?
Головного  люди  і  не  знають  —
В  них  і  біль,  і  радощі  душі.
Я  й  сама  не  знаю,  як  крізь  тишу
Знов  симфонію  я  чую  слів.
І  для  мене  диво  це  найбільше,
Так  кохання    змінює  наш  світ:
Кольори  довкіл  стають  інакші  —
Їх  яскравість    все  чіткіше  проступа.
Комом  в  горлі  почуття  неначе
І  ніколи  їм  пояснень  не  бува.
У  мені  незвичного  чогось  немає,
Я  не  знаю,  як  й  навіщо  знову  й  знов
Слів  симфонія  мій  дивосвіт  міняє  —
Так  до  нас  приходить  в  серденько  любов.

P.S.  В  одному  з  коментарів  до  віршів  за  мотивами  А.  Ахматової.  мене  запитали  чи  зможу  я  перекласти  свої  вірші.  Наважилася  —  подаю  на  ваш  розсуд.  Оригінал  на  російській.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747237
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2017


Запахи

Ты    же    помнишь    запах    нашей    встречи    —
Зимне-мандариновый    с    ванилью    фреш.
Улыбнулся    уходящий    вечер:
И    не    думайте,    что    это    просто    блеф.
Вы    ещё    не    знаете    и    сами    —
День    рождения    сегодня    у    любви.
Пусть    кружит    сейчас    зима    снегами,
Но    сердца    живут    предчувствием    весны.
Будут    запахи    любви    иные:
И    ромашки,    и    полыни    и    грозы.
Дни,  как  пазлы,    радужно-цветные
Тихо  будут      падать    на    ладонь    судьбы.
Вот    разлуки    запах    —    вязкий,    стойкий:
Чёрный  кофе  долго  ,    грустно    остывал.
У    печали    запах    —    терпко-горький,
Вдруг    на    кромке    счастья    иней    проступал.
И,  когда  грустилось,    запах    первой    встречи
Чётче  проявлялся  и  меня  спасал    —
Обнимал    знакомо,    ласково    за    плечи    —    
Запаху    разлуки    нежность    добавлял.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746603
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 18.08.2017


Атабор

                                                                                           

                 Літо  так  швидко  ,  ніби  м’ячик,  котилося  від  весни  до  осені.  Ось  вже    і  серпень    пройшов  по-ловину  свого  шляху:  на  городі  сушилося  бадилля    —  картопля  була  вже  зібрана;    рядки  помідорів  і  перцю,  гіркого  і  солодкого,  були  розмальовані  білою,жовтою,  червоною,  рожевою,  зеленою  фарбами.Чітко  відчувалося  —  осінь  вже    зовсім  поруч,  бо  на  вишнях  з’явилося  жовте  листя,  яке  непомітно  обривав    вітер,  кидаючи  його  в  траву.    Ось  саме  зараз,  збираючи  врожай,  мені  згадується,  як  молодший  онучок  Вітя  вчився  розмовляти.  Кожного  дня  в  його  лексиконі    з’являлися  нові  слова,  які  іноді  були  нам  зовсім  незрозумілими.Ось  так  було  й  зі  словом    «атабор».  Віті  було  півтора  року    коли  він  вперше  сказав:«Дай  атабор».Наташа,молодша  донечка,дивилася  на  синочка  і  не  могла  зрозуміти,  що  ж  хоче  її  дитина.Малого  попрохали  показати  атабор  і  він  радісно  вказав  пальчиком  на  помидори,які  лежали  в  відрі.  Ми  переглянулися,всміхнулися  очима  і  почали  розказувати  Віті,  що  треба    казати:по-ми-дор.  Звичайно,  зразу  ж  нічого  не  вийшло.  Характер  онучка  ми  вже  вивчили,якщо  він  не  хоче  щось  робити  чи  повторювати,  то  марно  його  про  це  просити.  Залишилося  набратися  терпіння  і  чекати  влучного  мо-менту.  Через  пару  тижнів  Наташа  з  дітворою,  Аньою  і  Вітьою,  знову  приїхали  до  нас  в  гості.  Віті  показували  помидор  і  запитували:що  це?    А  він  впевнено  і  чітко  відповідав:  атабор.Через  деякий  час  Наташа  почала  збиратися  додому,  ми  вийшли  за  двір,  щоб  провести  донечку  з  дітлахами  і  я  раптом  промовила:  «А  Вітя  не  поїде  додому,  поки  не  скаже:  помидор»,  —  і  підморгнула  донечці.  А  треба  сказати,що  Вітя  —  дуже  домашня  дитина.  І  гіршого  для  нього  не  було,  як    залишитися  без  причини  в  діда  і  баби.  Ні  іграшки,  ні  цукерки  не  допомагали.  Вітя  дивився  на  нас  і  розумів,  що  це  не  жарт.  Декілька  разів  його  по  черзі  прохали  повторити:помидор,  але  в  відповідь  була    тиша.Не  хотілося,  щоб  малий  розплакався,  але  і  відступати  теж  не  було  куди.  Час  йшов,  ми  стояли  серед  вулиці  і  чекали  дива.  Я,  бачучи,що  треба  шукати  якийсь  вихід  з  цієї  ситуації,сказала:«Так,Наташа,тобі  ніколи,нехай  Вітя  залишається  у  нас    і  ми  обов’язково  завтра  будемо  помидор  називати  помидором”.  Повернулася  до  Віті  і  раптом,  він  чітко,  з  першого  разу  викрикнув:  по-ми-дор!    і    задоволено  всміхнувся.  Ще  декілька  разів  ми  повторили  з  ним    слово  «помидор»  і  Вітя  нетерпляче,махаючи  нам  рукою,  поїхав  додому.Правда,  ще  не  раз  само  собою  говорилося  «ата…»,  але  зразу  ж  онучок  виправляв  свою  помилку.  
                             А  ще  слово  «біленький»  Вітя  чомусь  довго  говорив  «бівенький».  І,коли  ми  йому  робили  зауваження,  він  здивовано  говорив:  «Я  ж  і  кажу  —  бівенький».  Допоміг    правильно  промовляти  важке  слово  випадок.  Одного  разу  Наташа  з  Вітьою  стояли  на  автобусній  зупинці,  а  її  знайома  Аня  почала  розмовляти  з  малим.  Ось  проїхала  біла  легковушка  ,Вітя  уважно  дивився  їй  вслід,  а  Аня    запитала:  «Вітя,  а    якого  кольору  машина?».  Він  і  відповів:  «Бівенька».Аня  здивовано  промовила:  «Бівенька?».  Вітя  розгублено  і  здивовано  повторив:  «Я  ж  і  кажу  —  бі-вень-ка».  Але  Аня  перепитала:«Бівень-ка?».І  так  декілька  разів.  І  ось,  онук  не  витримав  того,  що  така  доросла  тьотя,  а  не  може  правильно  говорити  таке  легке  слово,  чітко  і  роздратовано  сказав:  «Бі-лень-ка!».  Аня  всміхнулася  і  сказала:  «Ну  ось,  і  я  ж  кажу  —  бі-лень-ка».Так  несподівано  ще  одне  слово  Вітя  став  говорити  правильно.
                           А  старшу  сестричку  Аню,  він  довго  називав  Авою.  Чому?    Можливо  йому  так  подобалося  її  називати.Непомітно,з  часом,  слово  Ава  кудись  зникло  і  Вітя  почав  називати  сестричку  Анею.
                         Цілий  вечір  ми  з  чоловіком  згадуємо  знову  і  знову,  як  найменшенький  онучок  вчився  правильно  говорити  слова.
                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                               

                                                                                                                                                                                                                                                                                             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746118
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2017


Проба пера. Частушки

Не  вставляй  в  колёса  палки  
И  не  плюй  в  колодец  зря.
Не  играй  с  судьбою  в  прятки  —
Не  рискуй  доить  козла.

Не  пускает  меня  батя
Ночью  позднею  гулять.
Спрятал  он  мои  все  платья  —
Мне  ж  в  бикини  благодать.

Не  трещи  —  мешаешь  слушать
Вздохи-ахи  за  стеной.
Вот  какой  забавный  случай:
Кто  же  там  с  твоей  женой?
                                                               
Как    хочешь    это  назови,
Я  называю  это  смелостью:                                                                                                      
С  соседом  позу  "визави"
Учили  в  полной  трезвости.

Мясо  мне  не  лезет  в  глотку,
Муж  вчера  мне  заявил.
Вспомнил  вдруг,  что  почти  сотку
За  полкило  отвалил.

А  он  с  букетом  к  ней  опять  —
Умеет  Катьку  ублажать:
Ромашки  любит  полевые
И  игры  любит  ролевые.
                                                                                                     
Как  на  путь,  на  запасной,
Где  пусты  вагончики
Дура  я,  пошла  с  тобой  —
Гном  живёт  в  животике.

На  осле,  да  на  верблюде
Зять  приехал  к  тёте  Люде.
Что-то  ей  пролепетал  
И  калым  натурой  дал.

На  Ямайке  пили  ром,
Заедали  салом.
Отдых  подарил  профком,
Муж    добавил  налом.
                                     
В  гамаке  лежали  долго,
Дама  я,  а  он  —  Валет.
О  своём  забыл  он  долге
И  не  мил  был  мне  уж  свет.
Я  его  поцеловала
Да  не  просто  так  —  в  засос.
А  когда  я  долг  искала,
Он  кричал  от  страха  "SOS".
                                   

Все  частушки  про  любовь,
Про  интим  и  позы.
Зашумела  сразу  кровь  —
Это  ведь  не  грёзы.
На  гармошке  кум  играл,
Улыбался  глупо.
Танцевать  меня  позвал,
Целовал  прям  в  губы.
С  кумом  я  была  игрива
И,конечно,  ему  дам
Водки,  сала,  даже  пива
И  сметаночки  стакан.
Разольётся  наша  речка  —
Постою  на  берегу.
Кум  жалеет,что  осечка,
Но  другого  я  люблю.
                                               


Как  построил  Ванька  мост
Там,  где  речка  быстрая,
Майна-вира,  что  за  чорт—
Вдоль  реки  мост  выстроил.

Я  летел  на  самолёте
К  милой  весь  в  предверии.
После  ям  воздушных  что-то
Стал  я  в  недоверии.

Наступил  медовый  Спас  —
Рукавички  про  запас
Я  связала  Ванечке.
Выпил  он  медовый  квас,
А  потом  интим  у  нас
Был  на  сеновальчике.
                                 
Как  построил  Ванька  "мост"  —
Жёрдочки  да  палочки,
Там  где  речку  ходят    вброд
Девочки  и  мальчики.

Я  летел  на  самолёте,
Делал  в  небе  виражи:
Стюардессе  круглопопой
Сердце,  руку  предложил.

Наступил  медовый  Спас  —
С  маком  пироги  у  нас.
Собран  в  поле  урожай  —
До  утра  народ  гуляй!!!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746067
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 14.08.2017


Звичайна дитина

                                                                                             
                           Андрійко,  середній  онучок,  з  самого  малечку    ріс  акуратистом:  найменша  плямочка  на  одязі,  брудні  ручки  чи    ніжки,  обличчя  визивали  у  нього  жах,  зразу  ж  починалася  істерика,  яка  закінчувалася    після  вмивання  чи  перевдягання,  які  не  завжди  проходили  спокійно.  Ми  всі  спочатку  дивувалися,  а    потім  вже  хвилювалися,бо  бувають  же  різні  фобії  —  невже  це  на  все  життя?    Ми  розказували  Андрійкові,  що  бруд  —  це  не  назавжди,придумували  якісь  історії  чи  казки  з  щасливим  кінцем,  але  все  було  марно.  А  ось  Анюта  була  звичайною  дитиною:  бігала  в  одязі  з  плямами,  брудні  ручки  чи  ніжки  її  не  лякали,  а  навпаки  —  вона,  усміхаючись  показувала  розчепирені  пальчики  чи  плями  на  одязі  і  промовляла:  «Фу-у-у!».  Андрійко  грався  залюбки  з  іншими  дітками,  але    не  дозволяв,  щоб  хтось  до  нього  доторкнувся  брудними  руками.  Коли  онучатам  виповнилося  по  три  роки,  вони  вже  самостійно  бігали  на  шкільне  подвір’я,  яке  знаходиться  за  нашим  парканом.  На  ігровій    площадці  завжди  було  гамірно  і  весело.  Біля  дітей  завжди  залишалася  «чергова»  мама  чи  бабуся.    Меньші  дітлахи  годинами  вовтузилися  в  піску,  додому  ми  їх  приводили  замурзаними  і  втомленими.  І  ось  одного  дня,  Аня  і  Андрійко  прибігли  додому  не  дочекавшись,  коли  ми  їх  заберемо.  Вони  забігли  в  двір  з  ніг  до  голови  в  пилюці  і  піску,  голосно  сміючись,  з  такими  щасливими  і  хитрими  обличчями,  наввипередки  викрикуючи:  «Подивіться,  подивіться…».  А  ми  вже  й  самі  здивовано  дивилися  на  Андрійка.  Він  був  такий  брудний  і  такий  щасливий!  А  головне  –  не  плакав,  а  всміхався.  Ми  роздивлялися  онучка,  цілували  брудні  щічки,  пальчики,  долоні  і  теж  всміхалися.  Мами  вже  приготували  чистий  одяг  і  повели  дітей  купатися.  Незабаром  ми  сіли  вечеряти  і  ось  саме  тоді  запитали  Андрійка:  «А  тобі  не  було  страшно  тому,  що  ти  був  такий  брудний?».  Андрійко,  всміхаючись  відповів:  «А  чого?  Аня  була  така  сама  брудна  і  не  плакала».  Ми  всі  полегшено  зітхнули:  «Слава  Богу,  наша  дитина  не  хвора,  а  така,  як  і  всі  дітлахи  -  звичайна.  Просто  для  цього  потрібен  був  час».    З  того  дня  у  моєї  старшої    донечки  прибавилося  роботи  —  Андрійко  забруднювався  швидше  за  інших  і  отримував  від  цього  особливе    задоволення.
                                                                                                                                                                                                                                                                                 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745960
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2017


КА - КА –ЛЮ – ЗА

                 Це  слово  ми  завжди  промовляємо  з  усмішкою,  бо  зразу  ж          
 мимоволі  в  думках  повертаємося  в  літо    двотисячного    року.  Старшим  онучатам  ,  Ані  і  Андрійкові,  скоро  повинно  було  виповнитися  по  чотири  роки,  вони  були  вже  «дорослими».  Аня    дуже  просилася  сходити  до  продуктового  кіоску  самостійно  і  ми  вирішили,  що  вже  можна  їй  дозволити  зробити  так,  як  вона  хоче.    А  треба  було  купити  консервовану  кукурудзу,  яку  онучата  дуже  полюбляли.  Дали  пакет,  гроші,  декілька  разів  заставили  Аню  повторити  слово  кукурудза,  провели  інструктаж,  як  потрібно  правильно  перейти  дорогу  і    те,  що  додому  треба  повертатися  зразу  ж,  тільки-но  вона  скупиться.
               З  гордо  піднятою  головою  Анюта  вийшла  за  хвіртку  і  пішла        
 знайомою  стежиною.  Звичайно,  ніхто  й  не  збирався  залишати  її  без  догляду.  Через  хвилину  я  вже  йшла,ховаючись  за  деревами,  позаду  Анюти.  Вона  йшла  не  озираючись,  щасливо  посміхаючись,  підстрибуючи,  крутячи  пустим  пакетом  .  Ось  і  дорога,  яку  треба  було  перейти  без  допомоги  мами  чи  бабусі.  Я  з  замираючим  серцем  дивилася,  як    онучечка  подивилась  вліво,  вправо,  почекала  поки  проїде  декілька  машин,  а  потім  впевнено  пішла  до  кіоску.  Продавчиня,  тітка  Шура,  побачила  її,  а  потім  мене,  я  їй  показувала,  щоб  вона  мовчала.  Аня  стала  навшпиньки,  заглядаючи  в  вітрину  і    нічого  не  сказавши  продавчині,  почала  ходити  понад  кіоском,  заклавши  рученята  за  спину.  Вона  весь  час  повторюва-ла:  «Ка-ка-лю-за…ка-ка-лю-за…ка-ка-лю-за…»  Пройшло  хвилин  десять,  моє  терпіння  вже  закінчувалося,  а  коли  Анюта  почала  озиратися,  ніби  чекала  допомоги,  не  втрималася  і  побігла  через  дорогу.  На  мене  дивили-ся  розгублені  і  щасливі  оченята,  а  губи  шепотіли  одне  ж  і  те:  «Ка-ка-лю-за…».    Я  присіла  перед    онучечкою  і  запитала:"  Аня,  ти  забула  за  чим  прийшла?."Ні,  я  не  побачила  ка-ка-лю-зу",  —  прошепотіла  вона  і  пригорнулася    до  мене.  Я  підняла  Анюту  і  показала  їй,  де  на  вітрині  стоїть  кукурудза.  Боже,  скільки  було  радості!  Аня  радісно  і  схвильовано  простягнула  долоню  з  грошима  в  віконечко  кіоску  і  гордо,  голосно  сказала:  «Ка-ка-лю-зу».  
                   Додому  ми  йшли  весело  посміхаючись,  взявшись  за  руки.  Аня  декілька  разів  піднімала  голову  і  щасливо  промовляла:  «  Я  сама                      
скупилася».  Все  сімейство  вже  хвилювалося,  але  побачивши  нас,  всі  полегшено  зітхнули.  Такої  смачної  какалюзи  ми  більше  ніколи  їли.
                                                                                                                                                                                                                                                                                       
             

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745848
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 12.08.2017


Боляче нестерпно

Заростають  душі  рясно  бур'янами
Збайдужілість  чорна  в  поглядах  й  словах.
Ось  таким  —  на  цвинтар  поміж  могилками
Походить  й  відчути  за  майбутнє  страх:
Не  одну  забуту  стрінуть  там  могилку  —
Це  чиєсь  минуле  зникло  назавжди,
А  на  древі  роду  зломить  суху  гілку
Збайдужіла  пам'ять  й  заростуть  стежки.
Боляче  нестерпно,  бо  на  цвинтар  дуже
Схожий  наш  АТОшний,  зранений  Донбас
Й  дивляться  "всевладні"  з  Києва  байдуже
Скільки  в  Україні  залишилось  нас.
Тих,  хто  не  ховався  від  біди  у  хаті
Й  вірить,  що  нарешті  прийде  мирний  час.
Сьогоденням  стануть  мрій  думки  крилаті
І  з  руїн  воскресне  феніксом  Донбасс.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745233
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2017


Ще не боліло так

Ще  не  боліло  так  ніколи
Серденько  спогадів...  Думки
Всю  ніч  товчуться  в  замкненому  колі  —
Їм  зручно  жити  так,  в  неволі,
Де  розшматують  їхній  біль  круки.
Птахи  примар,  які  живуть  сумлінням,
Які  радіють  відчаю  в  душі
І  викидають    мрії  геть,  з  корінням,
І  напувають  серце  чорним  зіллям,
Й  слова  нашіптують  чужі.
Безсоння  втомлене  чекає  ранку
І  не  відводить  погляд  від  вікна,
Де  вітер  помережану  фіранку
Колише,  граючись  в  мовчанку,
Де  в  трави  падає  туману  сивина.
Щось  недосказаним    так  і  лишилось:
Усмішка,  погляд,  рухи  чи  слова?
А  пам'ять  ластиком  образ  стира
Те,  що  колись  раптово  так  відкрилось
І  назви  ще  йому  нема.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744375
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2017


Репетиция прихода осени (акро)

[b]Р[/b]епетиция  прихода  осени  —
[b]Е[/b]сть  в  мелодии  дождя  и  грусть,  и  боль.
[b]П[/b]латье  летнее  в  цветастой  россыпи
[b]И[/b]  меж  туч  цвет  неба  ярко-голубой.
[b]Т[/b]ихой  поступью  шли  сенокосами
[b]И[/b]  короче  стали  летние  деньки;
[b]Ц[/b]вета  янтаря  поля  полосками,
[b]И[/b]  вдоль  них  синеют  густо  васильки;
[b]Я[/b]блоками  пахнет  до  оскомины,

[b]П[/b]ахнет  грушами,  как  будто  мёд  разлит.
[b]Р[/b]азве  мы  с  тобою  не  запомнили  —
[b]И[/b]злучением  в  душе  любовь  скользит.
[b]Х[/b]мурится,  грустит  июль  в  преддверии  —
[b]О[/b]сень  где-то  рядом,  ветер  разболтал.
[b]Д[/b]аже  наши  сны  уже  поверили...
[b]А[/b]вгуст  точно  знает  —  лета  он  финал.

[b]О[/b]сень  в  чувства  принесёт  смятение  —
[b]С[/b]ерой  грустью  щедро  напоив  сердца.
[b]Е[/b]й  не  верь  и  не  дари  смирение  —
[b]Н[/b]ас  навек  объединили  два  кольца.
[b]И[/b]  не  раз  день  летний  станет  у  крыльца.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744268
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 01.08.2017


Біль затихає

Час  лікує...і  біль  затихає,
Залишаючи  світлу  печаль.
Відчай  серце  вже  навпіл  не  крає
Й  розпрямлятися  легше  плечам.
Я  навчилась  без  сліз  слово  "МАМА"
Промовляти  і  вголос,  й  в  душі,
Бо  я  часу  достатньо  вже  мала  —
Мамі  реквієм  пам'ять  й  вірші.
Менш  болить,  а  скучаю  все  більше,  
Бо  мого  поля  видно  вже  край.
Через  поле  життя  йду  все  тихше,
Залишаючи  світлу  печаль.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743386
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 25.07.2017


Ніч на Купала

В  ніч  Купальську  дівчата  вінки
В  річку  сонну  в  надії  кидали,
Що  з  сватами  прийдуть  парубки,
Бо  не  марно  ж  цвіт  в  лісі  шукали.
Й  не  важливо:  знайшли,  а  чи  ні  —
Ніч  Купальська  розпалює  ватру.
Жить  не  хоче  ніхто  в  однині,
Кожен  щастя  своє  хоче  мати.
Хороводи  і  сміх,  і  пісні  —
Ось  така  вона  ніч  на  Купала.
Все  недобре  згорало  в  вогні,
А  вода  вроду  й  міць  дарувала.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743352
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 24.07.2017


Кохання душу має

Мені  так  боляче  від  тебе  йти...
І  повертатися  так  боляче!
Я  знову  намагаюся  знайти
Тебе  в  тобі.  А  серце  тонуче
У  вирі  сумнівів  можливо  ще
Спасти,  підставивши  долоні  мрії  —
Кохання  не  приймає  лестощів,
Коли  втомилося  вже  від  довіри.
Не  можна  нехтувати  без  кінця
Терпінням,  бо  й  кохання  душу  має
Й  образи  біль,  немов  від  камінця,
Із  кожним  разом  довше  відчуває.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743343
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2017


Здравствуйте!

Здравствуйте,  мальчики!  Здравствуйте,  девочки!
Вот  мы  и  встретились  —  годы  спешат.
Где  же  косички  и  яркие  ленточки  —
Хочется  в  детство  назад  убежать.
Там,  где  мы  все  непоседы  смешные,
Там,  где  казалась  нам  долгою  жизнь,
Там,  где  мы  встретились  с  вами  впервые
И  навсегда  научились  дружить.
Первый  звонок  —  мы  уже  первоклашки,
Белые  фартучки,  воротнички.
В  классики  игры,  в  "замри"  и  в  пятнашки,
В  первых  тетрадках  не  буквы  —  крючки.
Первые  радости,  первые  слёзы,
Первых  записок  признанья  в  любви,
Первых  свиданий  смешная  серьёзность
И  восьмилетки  мы  выпускники.
Сорок  семь  лет...  Мы  уже  все  седые.
Бабушки,  дедушки,  но  пусть  на  миг
В  детство  вернёмся  и  в  дни  молодые,
Вспомним  ушедших  и  выпьем  за  них.
Мы  улыбаемся  снова  друг  другу:
Вот  мы  и  встретились  —  годы  спешат.
Жизнь  продолжается,  мчится  по  кругу  —
Внуки  теперь  в  нашу  школу  бежат.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743172
рубрика: Вірші, Лирика
дата поступления 23.07.2017


Сказати: ні

Не  стихає  материнський  плач  й  вдовиний
І  не  стримують  утрати  сліз  батьки,
Й  погляд  сиріт...Та  такий,  мов  в  чомусь  винний.
Ходить  смерть  Донбасом  сміло  навпрошки.
Знов  скалічених  по  шпиталях  розвозять,
Мов  обірваний  вітрами  вишень  цвіт.
І  буває  так,  що  вже  не  плодоносять
Після  бурь  таких  —  у  душах  пустоцвіт.
Бо  болітимуть  душа  і  серце  довго
Й  перед  вбитими  вина  до  скону  літ
Не  стихатиме  і  ліки  ні  до  чого  —
Б'є  війна  живих  сміливо  навідліт.
Й  не  прийшли  ще  ті,  що  зможуть  зупинити,
Але  віра  і  надія  ще  живі.
Скільки  треба  крові  й  сліз  іще  пролити,
Щоб  упевненно  війні  сказати:  ні.
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742978
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 21.07.2017


Соняхи пишно цвітуть

Сутінок  ніжні  обійми.
Дівчинка  й  хлопчик  за  руки
В  вечір  крізь  сутінки  йдуть.
Тайна  якась  поміж  ними...
І  засинають  вже  луки,
Соняхи  пишно  цвітуть.
Сонце  сховалось  за  гору,
Тільки  останній  промінчик
В  хмарці  біленькій  заснув.
В  річку  у  воду  прозору
З  берега  пада  камінчик  —
Він  непомітно  сковзнув.
Дівчинка  й  хлопчик  всміхнулись  —
Стрівся  із  поглядом  погляд.
Пальці  сплелися  щільніш.
Раптом,  без  слів,  пригорнулись,
Так  би  життя  усе  поряд  —
Миті  немає  миліш.
Ніч  украшає  зірками
Небо  липневе  так  рясно!
Й  місяць  поважно  пливе.
"Ой  обіцяла  ж  я  мамі,
Що  повернуся  я  вчасно...
Вже  зачекалась  мене".
Дівчинка  й  хлопчик  повільно,
Ніби  час  можна  спинити,
Берегом  заспаним  йдуть.
Ніч  розлилася  чорнильно,
Верби  полощуть  віти,
Річкою  зорі  пливуть...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742948
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2017


Перші кроки

Перші  кроки,  ну  й  морока  —
Під  ногами,  ніби  лід.
Щось  штурхає  в  спину,  збоку  —
Підхопить  встигає  дід.
І  зітхає  Тьомка  важко:
Треба  видумати  щось.
На  коліна  став  і  рачки
Він  побіг,  а  не  поповз.
А  до  цього  часу  навіть
Повзати  й  не  думав  він,
Генетична,  мабуть,  пам'ять
Вибиває  клином  клин.
Стільки  радості:  до  столу
Шлях  здолав  він  залюбки,
Дотягнувсь  до  телефону
І  хотів  з  ним  утекти.
Не  вдалось,  бо  зразу  ж  мама
Іграшку  дала  взамін,
Ніжно  Тьомку  цілувала:
Ой,  який  дорослий  син!
Пра  і  баба,  й  дід  всміхнулись:
Ось  тобі  і  перший  крок.
Мов  в  минуле  повернулись:
Так  робив  Андрій,  внучок.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741552
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 11.07.2017


Первая любовь

Зачем  же  камешку  несбывшейся  любви
Пытаемся  найти  достойную  оправу?
Не  замечаем,  как  уходят  в  было  дни
И  лжи  придуманной  по  капле  пьём  отраву.
И  оправданию  мы    доверяем  вновь
Ошибок  безоглядность,  слов  пустых  нелепость
И  в  паутину  липкую  тревожных  снов
Мы  прячем  истину  и  грусти  глупой  нежность.
Зачем  в  толпе  чужих  и  незнакомых  лиц
Пытаемся  найти  знакомый  взгляд,  улыбку...
Живём,  как  дети,  в  мире  странных  небылиц
И  слушаем  бессонницы  усталой  скрипку.
Быть  может,  просто  легче  помнить,  чем  забыть?
Ведь  первая  любовь,  на  то  она  и  первая.
А  если  суждено  ей  и  последней  быть  —
Она  не  будет,  как  черешня  скороспелая.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741281
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 09.07.2017


Білий шоколад

                                                                                                                 
             Червень  1969  року,  ми  з  Вовкою  перейшли  у  восьмий  клас.  Тепер  ми  були  найстаршими,  бо  школа  —  восьмирічна.  У  душі  дивні  почуття  раптової  дорослості,  ніби  життя  буде  зовсім  інакшим.  Наповненим  чимось  незнайомим  і  таким  бажаним.  Завтра  ми  їдемо  на  екскурсію  в  Київ.        
Група  складалася  з  випускників  і  учнів  нашого  класу.  Всього  25  чоловік.  З  нами  будуть  вчитель  фізкультури  Ніна  Федорівна,  керівник  нашого  класу  Неля  Олександрівна  і  Зінаїда  Василівна,  вчитель  математики.  Вона  тільки  рік  пропрацювала  в  школі  після  пед.інституту.Маленька,  з  пишним        світло-рудим,  довгим  волоссям    зовсім  була  не  схожа  на  вчительку.  Скоріше    —  на  випускницю.  Про  поїздку  нам  сказала  мама  ще  на  початку  березня.  Три  місяці  чекання  були  неймовірно  довгими.  І  ось  —  вже  завтра  о  п’ятій    ранку  почне    збуватися  наша  мрія.
             Коли  ми  прийшли  до  школи,  там  вже  збиралися  учні  з  батьками.  Було  гамірно,  всі  збуджені,  стривожені.  Речі  складалися  в  стареньку  бортову  машину,  в  якій  понад  бортами  були  лавки,  а  кузов  застелений  товстим  шаром  свіжого  сіна.  Шофер  подивився  на  годинник  і  голосно  сказав:  «  Все,  треба  їхати.  Дорога    далека,  700  кілометрів.  Їдемо».  Їхали  через  Харків,  в  якому  теж  майже  ніхто  не  був,  роздивлялися,          дивувалися  і  раптом  нас  зупинив  міліціонер.  Провірив  документи,  подивився,  як  обладнана  машина  і  здивувався,  що  ми  їдемо  в  відкритій  машині,  не  захищені  брезентом.  Шофер  нічого  не  зміг  пояснити,  а  міліціонер  вперто  стояв  на  своєму:  для  перевозки  дітей  машина  не  підготовлена.  Ніна  Федорівна  не  витримала,  вилізла  з  кабіни    і  чіткими  кроками  пішла  до  них.  Відвела  міліціонера    подалі,  щось  довго  йому  розказувала    і  врешті-решт,  ми  після  двогодинної  стоянки  на  пекучому  сонці  все  таки  рушили  до  Києва.  Пізнім  вечором  перед  нами  відкрилася  панорама  величезного  і  величного  в  вогнях  ліхтарів  Києва.  Ми  стояли  біля  бортів  кузова,  що  строго  заборонялося,  і  не  могли  надивитися,  були  в  такому  захваті,  що  емоції  переповнювали  нас  через  край.  На  турбазі  нас  уже  очікували  і  хвилювалися,  бо  ми  запізнилися.  База  була  розміщена  в  великій  чотири-  поверховій  школі.  Нас  поселили  на  першому  поверсі,  де  в  просторих  класах  стояли  розкладачки,  великий  стіл  і  стільці.  Довго  не  могли          вгамуватися,  вже  далеко  за  північ  затихли  і  запанувала  тиша.
               Запам’ятався  парк  "Володимирська  гірка",  величний  пам’ятник  князю  Володимиру  над  Дніпром,сходинки  з  тераси  на  терасу,  альтанки.  Музей  Т.Г  Шевченка  вразив  і  здивував  неймовірними  картинами,  бо  якось  мало  розповідалося  в  школі  про  Шевченка-художника.  Велич  і    золоте  оздоблення    Володимирського  собору,  в  якому  йшла  служба,  спів  хору  маленьких  хлопчиків    у  білому,  монахи  –  це  було  відкриттям,  відчувалася  особлива  атмосфера  дійства.  Багато  чого  ми  побачили  і  багато  чому  дивувалися  знову  і  знову.  І  взагалі  —    місто  вражало  своєю  багатолюдністю,  широтою  вулиць  і  площ,  скверами,  пам’ятниками,  зеленим  убранством.    Поїздка  на  пароплаві  по  Дніпру,  ось  саме  тут  я  вперше  покуштувала  білий  шоколад.  Сашко,  однокласник,  купив  плитку  шоколаду  і  подарував  мені.  
               Екскурсія  не  обійшлася  без  смішних  ситуацій.  А  саме,  ми,  за      
 звичкою,спробували    перебігти  вулицю,  забуваючи,  що  є  для  цього  підземний  перехід.    Ми  йшли  вулицею  і  раптом    хтось  із  хлопців  крикнув:  побігли,  так  швидше.  І  ось  вже  шестеро  хлопців  бігли  через  широку  вулицю,    машини  вищали  сигналами  і  гальмами  і  раптом  роздався  командирський  голос    Ніни  Федорівни,  вона  кричала  так,  що  люди  зупинялися:  «Сватівчани,  куди  вас  ромаші  понесли!".  Це  був  улюблений  вираз  вчительки.  Хлопці  різко  зупинилися  врозсип  посеред  вулиці,  стояли,  як  вкопані,  розгублені  і  перелякані.  А  до  них  бігли  наввипередки  міліціонер  і  Ніна  Федорівна,  яка  встигала  на  ходу  кричати:  «Та  ми  зі  Сватового,  може  чули?  Там  Біла  гора,  на  якій  розташована  психлікарня,  а  дітки  з  розумовим  відхиленням,  правда  майже  непомітним».  Хлопців  повернули  до  гурту,  а  ввечері  були  проведені  розбори  «польотів».  Іншим  разом,  коли  нас  привели  до  великого  Універсаму  і  сказали,  що  зустрічаємося  біля  виходу  через  годину.  А  вийшло  ось  що.  Година  пролетіла  непомітно,  я  з  декількома  дівчатками  пішли  до  виходу,  де  стояла  вже  Неля  Олексан-дрівна.  Більш  ніхто  не  прийшов,  чекали  п’ятнадцять    хвилин.    І  раптом  з-за    магазину  вибігає  Ніна  Федорівна  і  з  криком:  «За  мною,»  —  понеслася  навколо  нього.  Виявилося,  що  виходів  було  чотири  і  біля  кожного  стояли  збентежені    сватівські  туристи.  Ніна  Федорівна  зібрала  докупи  всіх,  але  не  дорахувалася  Вовки  і  Вітьки.  Тепер  вже  спеціально  біля  кожного  виходу  стояли  «вартові»,  чекаючи  їх.  Вони  прийшли  через  сорок  хвилин,  йшли  не  поспішаючи,  реготалися,  штовхаючи  один  одного.  А  сталося  ось  що:  в  магазині  хлопці  занудьгували,  вийшли  на  вулицю  і  побачили  бага-топоверховий  будинок,  красивий,  великий  і  пішли  подивитися,  що  там  всередині.  В  цей  час  якийсь  чоловік  заходив  у  ліфт,  куди  й  вони  забігли  і  поїхали  на  останній  поверх.  Чоловік  вийшов,  а  вони  почали  кататися  вниз-вверх    аж  поки  їх    на  останньому  поверсі  не  вигнав  з  ліфту  якийсь  сердитий  дядько.  Вниз  прийшлося  бігти  пішком,  а  тут  й  ще  побачили  на  годиннику  в  вестибюлі,  що  вже    десять  хвилин  на  третю.    Десять  днів  пробігли  непомітно  і  ми  вирушили  додому.  В  Харкові  ми  несподівано    знову  зустрілися  вже  зі  знайомим  міліціонером.  Шофер  сам  зупинився  і  Ніна  Федорівна  ще  раз  подякувала  йому,    а  він,  усміхаючись,    побажав    нам  щасливої  дороги.
               Першого  вересня,  коли  ми  всі  зустрілися  в  класі,  тільки  й  було  розмов,  що  про  Київ.  Я  дістала  обгортку  від  шоколадки  і  похвасталася,  що  такого  шоколаду  ніхто  ще  не  їв,  а  мені  Сергій  подарував.  Сашко  якось  дивно  подивився  на  мене  і  промовив:  «Це  ж  я.  Я  подарував».  Вихопив  обгортку  у  мене  з  руки,  розірвав  на  малесенькі  шматочки  і  вибіг  із  класу.  А  я  навіть  не  змогла  згадати,  що  Сашко  теж  з  нами  їздив  до  Києва.  Після  уроків  Сашко  мене  чекав  біля  школи.  Мені  було  соромно,  а  він  підійшов  і  тихо  сказав:  «  А  я  думав,  що  ти  будеш  пам’ятати    мій  подарунок  завжди.  А  ти  так  нічого  і  не  зрозуміла…».  Після  цього  випадку  ми  навіть  поглядами  боялися  стрітися.Після  закінчення  школи  наші  дороги  розбіглися  надовго,  а  коли  ми  несподівано  зустрілися  з  Сашком  через  п’ятнадцять    років,  він,  усміхаючись,    подарував  плитку  білого  шоколаду.  Дивлячись  на  мій  здивований  погляд,  він  промовив:  «А  я  завжди,  як  приїжджаю  додому,  маю  при  собі  плитку  білого  шоколаду.  А  раптом  ми  стрінемося».    

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740835
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 06.07.2017


Можливо, хтось моїм словам й не вірить

Я  спогадами  перелистую  минуле,
Біжу  знайомою  стежиною  в  "було".
Ще  трішки  накукуй  мені  років,  зозуле,
І  не  нагадуй  стільки  літ  уже  втекло
І  стало  снами  радісними  і  болючими,
В  які  пірнаю,  ніби  у  бездонний  вир
Чи  зарослями  йду  я  жадібно-колючими,
Або  в  страху  перебігаю  біль-пустир.
Було  всього,  бо  не  бува    життя  інакшим,
Коліна  іноді  збивала  до  крові
Й  допомогала  підвестись  з  колін  я  слабшим,
Й  пізнала  те,  як  друг  б'є  в  точки  больові.
Тому  щасливі  миті  в  долі  я  ціную,
Тому  й  коханню  я  страждати  не  даю.
У  лінощах  своє  життя  я  не  марную
І  душу  за  копійку  я  не  продаю.
Можливо,  хтось    моїм  словам  чомусь  й  не  вірить,
Та  й  я  комусь  не  вірю,  так  в  житті  бува.
Але  я  вдячна  тим,  хто  хоч  ковток  довіри
Мені  дарує  й  заздрощами  не  вбива.
Я  спогадами  перелистую  минуле
І  не  шкодую  я  за  тим,  що  не  збулось.
Рахуй  літа  онукам  й  правнуку,  зозуле,
Й  минуле  із  майбутнім,  щоб  переплелось.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740710
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 05.07.2017


Сватове

Тут  колись  бігла  річечка  Сваха
І  по  степу  гуляли  вітри,
Слобода  будувалася  й  хати
Заселяли  мої  пращури.
Немов  стрічкою  синьою  річечка,
Обпоясує  місто  моє.
Умиває  воно  в  росах  личико,
Коли  сонце  уранці  встає.
По  весні  убирається  пишно
У  цвітіння  вишневих  садків.
Я  люблю  його  зоряну  тишу
І  за  містом  роздолля  полів.
І  ковиль,  що  шепочеться  з  вітром,
Білу  гору,  мов  шовком  вкрива,
А  по  осені  бабине  літо
Неповторним  щоразу  бува.
Замережує  місто  багрянцем,
Розсипа  золотий  листопад,
А  узимку  дивує  рум'янцем,
Що  в  засніженій  млі  проступа.
Від  гори  розбігаються  вулички,
Недалеко  видніється  храм.
І  дахів  кольорові  гудзички,
І  кар'єру  піщаного  шрам.
Невеличке  за  розміром  місто
Знов  з  гори  роздивляюся  я.
Сватівчанка  і  родом,  й  за  змістом  —
Це  мала  Батьківщина  моя.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740331
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 03.07.2017


І не гадали

Сани  готують,  звичайно,  улітку  —
Істина  ця  всім  відома  давно,
А  не  чекають,  коли  гупне  в  хвіртку
Зимонька  й  інеєм  вкриє  вікно.
Ось  і  сусіди  дровець  прикупили—
Вдвічі  дорожчі,  чим  влітку  торік.
З  пенсії  рік  грошенята  копили,
Бо  залишивсь  від  субсидії  пшик.
Діти  війни,  все  життя  працювали
І  заробили  без  масла  на  хліб.
Й  навіть  не  думали,  і  не  гадали,
Що  саме  так  доживатимуть  вік.
Їм  все  життя  обіцяли,  що  краще
Житимуть  з  року  у  рік,  потерпіть!
Та  й  залишили  їх  напризволяще  —
Не  вередуйте  і  далі  живіть.
Ось  вже  з  безвізом  усі  українці  —
Ми  ж  усе  робимо  тільки  для  вас.
Серед  подвір'я  дідусь  на  ослінці
Важко  зітхає:  "Бач,  дбають  про  нас.
Я  вже  не  в  силі  дрова  ті  рубати  —
Вісім  десятків,  то  ноша  важка.
Може  й  не  будемо  ми  зимувати...
І  не  побачим  цвітіння  садка...
Щоб  не  було,  сани  влітку  готують,
Бабо,  а  десь  живуть  гірше,  чим  ми.
Хай  в  честь  безвізу  пани  бенкетують,
Тільки  б  скінчилась  війна  до  зими".
 

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740051
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2017


Біла лілея так солодко пахне

[b]Б[/b]іла  лілея  так  солодко  пахне
[b]І[/b]  вечір  жадібно  запах  той  п'є.
[b]Л[/b]ітнього  дня  в  верболози  тінь  шасне,
[b]А[/b]  вслід  зозуленька  враз  закує.

[b]Л[/b]егко  і  дзвінко  літа  нарахує
[b]І[/b]  полетить  до  чужого  гнізда.
[b]Л[/b]агідний  вітер  чомусь  вередує,
[b]Е[/b]хо  вечірнього  дзвону  здаля
[b]Я[/b]кось  збентежено  плач  розливає,

[b]Т[/b]ишу  собою  заповнює  вщент,
[b]А[/b]  річка  сонечко  ніжно  вмиває
[b]К[/b]лекіт  журавки  —  чудовий  акцент.

[b]С[/b]тишений  плескіт  брижів  прибережних,
[b]О[/b]брис  дерев  у  вечерній  імлі...
[b]Л[/b]егінь  в  піснях  своїх  ніжних  й  бентежних
[b]О[/b]сені  згадує  дні  золоті.
[b]Д[/b]івчинку  юну  він  стрів  так  нежданно,
[b]К[/b]рається  серце  —  шкода  не  збулось.
[b]О[/b]й,  як  скучаю,  любесенька  Ганно,

[b]П[/b]ам'яті  серце  —  в  нім  все  збереглось.
[b]А[/b]  тільки  все  —  це  здивований  погляд,
[b]Х[/b]востик  волосся  метнувсь  по  плечам.
[b]Н[/b]іжно  всміхнулася  хлопчику  поряд...
[b]Е[/b]й,  незнайомцю,  потрібно  що  Вам?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739439
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 26.06.2017


За мотивами вірша А. Ахматової

Ты  выдумал  меня.  Такой  на  свете  нет,
Такой  на  свете  быть  не  может.
Ни  врач  не  исцелит,  не  утолит  поэт,  -
Тень  призрака  тебя  и  день,  и  ночь  тревожит.
Мы  встретились  с  тобой  в  невероятный  год,
Когда  уже  иссякли  мира  силы,
Все  было  в  трауре,  все  никло  от  невзгод,
И  были  свежи  лишь  могилы.
Без  фонарей,  как  смоль  был  черен  невский  вал,
Глухая  ночь  вокруг  стеной  стояла…
Так  вот  когда  тебя  мой  голос  вызывал!
Что  делала  -  сама  еще  не  понимала.
И  ты  пришел  ко  мне,  как  бы  звездой  ведом,
По  осени  трагической  ступая,
В  тот  навсегда  опустошенный  дом,
Откуда  унеслась  стихов  сожженных  стая.

                   —    *      —

Ти  вигадав  мене.Такої  в  світі  і    нема,
Такої  в  світі  бути  і  не  може.
Не  зцілить  лікар  і  поет  втішатиме  дарма  —
І  день,  і  ніч  примари  тінь  тривоже.
Зустрілися  з  тобою  в  неймовірний  рік,
Коли  вже  вичерпались  світу  сили.
Усе  в  скорботі,  у  знегодах  світ  поник
І  свіжими  були  лише  могили.
Без  світла,  мов  смола,  був  чорним  Невский  вал,
Навкіл  стіною  глупа  ніч  стояла...
Так  ось  коли  тебе  мій  голос  викликав?
І,  що  робила,я  й сама  не  знала.
І  ти  прийшов  ,  неначе  зірочка  тебе  вела,
Ступаючи  по  осені  трагічній  і  безкраїй,
До  мене,  в  дім  спустошений,  де  в  самоті  жила,
Бо  звідти  спалених  віршів  майнула  зграя.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739081
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2017


Молюся у душі і за дітей, і за онуків (акро)

[b]М[/b]олюся    у  душі  і  за  дітей,  і  за  онуків  —
[b]О[/b]двічні  материнські  маю  в  серці  почуття.
[b]Л[/b]юбов  моя  величних  й  голосних  не  любить  звуків,
[b]Ю[/b]доль  земну  я  дарувала  їм  і  майбуття.
[b]С[/b]вітає  чи  вже    пада  сонце  неминуче    в  річку  —
[b]Я[/b]  проводжаю  і  стрічаю  день  в  думках  про  них.

[b]У[/b]певнена  —    від  успіхів  вагомих  й  невеличких

[b]Д[/b]істалась  радість  їм  у  чімсь  і  від  порад  моїх.
[b]У[/b]білена  не  від  років  давно  я  сивиною,
[b]Ш[/b]укала  й  я  колись  для  себе  папороті  цвіт
[b]І[/b]  сумнівів  туман  лягав  густою  пеленою,

[b]І[/b]  чорно-білим  іноді  здавався  мені  світ.

[b]З[/b]найшла  я  цвіт  той,  а  у  нім  —  кохання  і  довіра.
[b]А[/b]  що  ще  треба  жінці  для  щасливих  й  світлих  днів?

[b]Д[/b]ороговказом    назавжди  були  надія  й  мрія
[b]І[/b]  папороті  цвіт    в  моєму  серці  не  одцвів.
[b]Т[/b]ака  рясна  й  яскрава  низка  днів  моїх  пройдешніх,
[b]Е[/b]тюди  днів  майбутніх  вже  малюють  мрії  й  сни.
[b]Й[/b]  так  хочеться,  щоб  я  пройшла  їх  якомога  легше,

[b]І[/b]  усміхалась    листопадам  й  ніжності  весни.

[b]З[/b]асніженим  і  ранкам,  й  вечорам    знов  дивувалась,
[b]А[/b]  ще  побачила,як  літо  щедро  розквіта.

[b]О[/b]нуками  й  дітьми  без  втоми  завжди  піклувалась,
[b]Н[/b]абуте  у  житті  зберуть  у  досвід  мій  літа.
[b]У[/b]клониться  могилам  рідним  низько  моя  пам’ять,
[b]К[/b]охання  і  надія,  мовби  папороті  цвіт.
[b]І  [/b]сумніви  нехай  ніколи  душу  більш  не  краять,
[b]В[/b]    яскравих  кольорах  нащадкам    я  дарую    світ.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738854
рубрика: Вірші, Лірика
дата поступления 22.06.2017


Там, где любви острова ( акро)

[b]Т[/b]ам,  где  любви  острова,
[b]А[/b]квамариновый  свет
[b]М[/b]едленно  льёт  тишина.

[b]Г[/b]русти  теряется  след,
[b]Д[/b]ождь  из  жемчужинок-слёз,
[b]Е[/b]сли  нельзя  чувств  сдержать,

[b]Л[/b]асковый  бриз  сладких  грёз  —
[b]Ю[/b]ность  умеет  мечтать.
[b]Б[/b]люз  двух  влюблённых  сердец
[b]В[/b]ечный,  как  мир  вокруг  нас
[b]И[/b]  символ  есть  двух  колец  —

[b]О[/b]н  двум  сердцам  силу  даст.
[b]С[/b]лушать  друг  друга  любовь
[b]Т[/b]репетно  учит  всю  жизнь.
[b]Р[/b]озам  не  быть  без  шипов,
[b]О[/b]х,  не  спеши,  оглянись:
[b]В[/b]ечный  блюз  тише  звучит...
[b]А[/b]  не  дай  Бог,  замолчит?

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738232
рубрика: Вірші, Лирика любви
дата поступления 17.06.2017


Спокуса

Що  таке  спокуса?  Де  та  грань  тоненька,
За  яку  ми  легко  й  непомітно  йдем
Навіть,  коли  серце  у  тривозі  тенька
Й  огортає  душу  незнайомий  щем.
Різною  буває  у  житті  спокуса:
З'їсти  шоколадку  чи  комусь  збрехать,
Чи  зненацька  взяти  і  волосся  русе
У  зелений  колір  перефарбувать.
Та  усе  це  легко  виправити  можна  —
Вибачитись  й  фарбу  змити  назавжди.
А  бува  спокуса  на  безумство  схожа  —
Долями  людськими  гратись  в  забавки.
Убивать  й  калічить,  і  палить  оселі,
Із  землі  зтирати  села  і  міста.
В  той  же  час  співати  пісеньки  веселі
Й  йти  у  храми  Божі  цілувать  хреста.
Що  таке  спокуса?  Вибирає  кожний.
Як  би  там  не  сталось  —  пам'ятай  свій  рід.
Спокуситись  вбивством  нЕлюд  лиш  спроможний,
Бо  лиша  байдуже  свій  кривавий  слід.  

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737921
рубрика: Вірші, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2017