| Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
А де будеш ти,
Коли гола вода,
Глибока вода
Прийде?
Чи зможеш плисти
Як зірве мости,
Як мул неживий
Візьметься рости
І давні листи
Корабликами
Поведе?..
А з ким будеш ти,
Коли військо вночі,
Захопить вночі
Цар-град?
Як спалять хрести,
Як будуть нести
Біду, мов зерно,
Що мало зрости
Хлібце́м для пташок
І дитят?..
А ким будеш ти,
Коли добрий Пан-Біг
Розкрутить свої
Млини?
І будуть густи
Вітри, щоб вести
Нерівні двобої
За тих, кого встиг
Створити Господь
Людьми…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204409
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.08.2010
Занось дорогу на травневий дощ,
Заводь осліплих блискавок до хати
Хай остяки слідів їм труться в п’яти,
І Шлях Космічний, в тріщинах розп’ятий,
Проступить на руках вогнем порош.
Занось дорогу на травневий дощ…
Хай вікна б’ють поклони воронню.
Крізь дірку в небі крик комет не чути.
Чи варто знати і чи варто бути,
Коли з молитви знов фільмують брути
Абстракцію якусь у стилі «ню»?
Хай вікна б’ють поклони воронню…
Склепіння днів у стертих шорах рим
Тепла діждатись часу вже не має –
Крилатий кінь осідланий чекає…
А далі – кіптява!.. А далі – Рим палає!..
Бо атомами світ вселенський знає,
Що серця стук живе не поруч з ним…
В склепінні днів у стертих шорах рим...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179758
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.03.2010
…І тиша буває насправді такою різною:
Чужою, як очі ворожки, лункою, грізною…
А ще – говіркою,
Коли годинчата з цікавістю зиркають в вічі всі
Й годинник старезний їм лічить хвилини для вічності,
Що ллється рікою.
А тиша буває солодкою: з медом-вощиною.
І з курячим дощиком, що стрімголов із дитиною
У вересень бігли.
Й така, що ознобом до самих кісток пробивається,
Що плече і молиться. Молиться, плаче і кається:
«Помилуй же, Біг, ми…»
Коли за стіною вмирає король без відпущення –
Корону – на інше чоло, хоч там кров ще не злущена.
Та слався псалмами!
І, може, у тиші ті ратні, що хрест їм не ставився,
До всіх, хто катівні плодив, а не храмами славився
Озвуться йменами?..
І, може, тоді тиша буде не поприщем Юдиним?
І кожен почує в тій тиші себе й те, що… «люде ми»,
Як кажуть пророки?..
…І знов накрапатиме сміх годинчат між смерканнями,
І в тиші кімнатній, заштореній, світлій чеканнями
Почуються кроки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179749
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.03.2010
Цикламенами пахнуть надвечір осінні хмари.
Шурхотять по землі небеса і підбурюють вітер.
Чорнокнижно молюся думкам і зорі, що згори
Ім’я Бога мого виплітає з задимлених літер.
Чорнокнижно молюся туманам, що входять у дні.
Забуваю себе, запустіло забувши про тебе.
І пливуть каравели листів вже на самому дні
Там, де вчора було іще серце, а нині – вже небо.
Бачиш, осене, рать твоя чорно вростає між літ.
Йде за спиною військо. Те військо – з лляними мечами.
Я розп’ята мовчаннями… Листям вкривається слід,
Й мого Бога ім’я сповивається всує речами.
Злива стріл прошугнула між золотим тихих гілляч…
Тіні давніх трипільців гугукають на полюванні…
Голосіння весільні, а чи Ярославни то плач
Підпирають хмари з цикламеновим присмаком раннім?
Я розп’ята мовчаннями… Вітер проходить наскрізь.
Шурхотять небеса. Ймення світу душа забуває…
Й під бруківкою міста земну не намацати вісь,
І не гріє сорочка лляна, як і меч – не рубає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178497
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.03.2010
На великім торговищі звізд, плащаниць і плащів,
Де незайманість й доля уцінення ждуть без огріху,
Херувимів не чуть. Попід стінами – світ на потіху…
Тільки ж має за тою стіною вселенських плачів
Буть, нехай не стіна, а хоча б перестінок для сміху.
На великім зглядовищі палями били тіла.
Обмолочене зерня чіплялось за спечену землю.
І ступнями невбутими Син ішов Божий по терню.
І вершились діла. І судьба попід стіну вела.
Й закатовані ті стали кровію новому зерню.
На великім зчовповищі натовп не диха у такт.
Хоч всі рівня: потворні і ті, в кого крила на спині.
Прапорець той – що фінішний – ставлять вже на середині.
І збуваються так. І – хоч помилка – пишуть цей тракт.
Й лиш з засвічених плівок душа проступає людині…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178495
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.03.2010
Моя душа доросліша за мене
На птичий крик, мить як росте трава.
Вона цей світ, мов літечко зелене,
Метелика крильцЯми обняла.
Моя душа доросліша, мудріша.
Народжена в колоссі у житах,
Умита сонцем й заспівом від вірша.
А остяки... то – з іншого життя.
Вона ішла і кликала з собою.
Казала: „Все мине й поверне знов”.
І письмена життя – листки сувою –
Дала читати. Я ж не знала мов.
Їй кланялись вітри у безгоміння,
Гукали з снів криничні журавлі.
До мене ще, тоді як була вільна
Вона жила у дереві, в землі...
А дні рубали. А чи вів хто лік їм?
Лишилося – лушпиння від кори.
Моя душа, доросліша на вік мій,
Мені про мене в ніч цю говори.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173749
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2010
Відлітали ластівки до сонця сходу
З віку-роду,
Залишалась резеда по згині літа,
Як сирітка.
Відлітали ластівки і замикали
Світ ключами.
Буде важко. Ворожеї прийдуть скнити,
Схочуть жити.
Відлетіли ластівки в сльотавий ранок.
Тиша ранить.
Посповзалась до порога з попідтиння
Мла осіння.
Я би крикнула, нагнала поторочі
Світ за очі,
Та птахи – як відлітали –
Голос вкрали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173748
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2010