Людмилка

Сторінки (1/15):  « 1»

Вільна

Ранкова  зірка  подарує  світло
І  прохолоду  дасть  червневий  дощ,  
Всміхнеться  сонце  звисока  привітно  –  
Здійсниться  все,  що  досі  не  збулось!

Я  стала  вільна!  Я  вже  не  рабиня
Бажань  твоїх  безглуздих  і  образ.  
Я  –  жінка,  я  –  земна  богиня,
Принадніша  усіх,  що  є  прикрас!  

І  більш  не  плакатимуть  мої  очі,  
Душа  звільниться  від  тяжких  страждань.
Я  буду  жити!  Я  любити  хочу!  
І  серце  комусь  іншому  віддам!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178477
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.03.2010


Городской пейзаж

В  вечерних  сумерках  утонет  город,
Погаснет  в  окнах  полусонный  свет,
Машин  уставших  приутихнет  голос  
И  тишина  откликнется  в  ответ.

Витрин  зеркальных  идеальный  блеск
Отобразится  в  лужах  на  алее,  
И  одинокий  грустный  человек
Пройдет  по  ней,  ступая  ели-ели.

И  яркий  свет  ночного  фонаря
Мигнет  во  мраке  летнего  пейзажа.
На  город  поднимается  заря,
Рисуя  новую  картину  вернисажа.

И  жизнь  пройдет  так  день  за  днем:
Закат  –  рассвет,  печаль  и  радость.  
То  нас  морозом,  то  огнем,  
То  горький  перец  даст,  то  сладость.

И  было  так,  и  будет  так…
Привыкши  жить  одним  мгновеньем,
Судьбы  пророчий  верный  знак
Прогоним  мы  одним  движеньем.

И  будет  сново  ,  как  вчера:
Утонет  в  сумерках  вечерний  город,
Потом  опять  взойдет  зоря…  
И  жить  мы  будем,  как  вчера.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170793
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.02.2010


Небесні сльози

Це  не  сльоза  стікає  по  щоці,
а  дощ  осінній.  
                                               Плаче  хмарне  небо
за  літом,  за  теплом…  
                                               Ти  не  зважай,
мені  любов  доводити  не  треба!

Ти  ж  знаєш,  сильна  я!  Не  плачу,  ні…
Це  сльози  неба  по  щоці  стікають.
Ти  всіх  жалієш.
                                                 Коли  боляче  мені,  
мовчиш,  так,  ніби  і  не  помічаєш.


Я  –  егоїстка?!  Може  ти  правий!
Ловлю  губами  сльози  свого  неба…
Та  тільки  я  належу  лиш  тобі.
Ати  кому?  Дай  відповідь.  Не  гребуй!

09  лютого  2010  року

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170791
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.02.2010


Немає правди

Немає  правди.  Світом  правлять  гроші.
Куди  не  глянеш  –  люди-бідняки.
І  лиш  державнії  мужі,  хороші,
Живуть  і  не  рахують  копійки.

Їм  можна  все:  плювати  на  закон
(так,  ніби  не  для  них  –  бо  він  писався);
Паплюжить  одне  одного  в  ефірі…
А  про  свої  «гріхи»  хоч  хтось  зізнався?

Болять  серця  і  плачуть  людські  душі,  
Святою  кров’ю  обливається  земля,
Бо  ж  для  людей  вона  така  плодюча…
Але  ж  немає  правдоньки.  Нема.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169858
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.02.2010


І знову про любов

Коли  промінчик  перший  вранішнього  сонця
Прорветься  крізь  пухнастих  хмар  імлу,  
І  соловейко  ніжним  голосочком
Із  серця  прожене  мою  журбу;
                                       
                                     Коли  прокинеться  ще  сонне  місто,
                                     Тролейбус  перший  піде  в  звичний  рейс  –  
                                   Я  притулюсь  до  тебе  тісно-тісно
                                   І  зазирну  у  глибину  очей.
 
Побачу  в  них  я  ніжності  краплину,
Частинку  неба  й  посмішку  свою!
Благословлю  блаженну  цю  хвилину:
Я  так  люблю  життя!  Тебе  люблю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169818
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.02.2010


Гімн життю

Відкриваю  спросоння  очі
І  дивлюсь  у  блакитне  небо.
І,  здається,  тепер  у  світі
Мені  більше  нічого  не  треба.

Я  живу,  я  сміюсь  і  плачу,
Я  радію  –  й  за  мить  сумую.
Мабуть,  жити  якось  інакше
Я  ніколи  вже  не  зумію.

Я  витаю  у  хмарах  ілюзій
І,  спіткнувшись  об  камінь  болю,
Стрімко  падаю  вниз  –  і  знову
Піднімаюсь  й  лечу  на  волю.

Я  шукаю  –  і  знов  не  знаходжу,
Я  надіюсь  –  й  втрачаю  віру,
Я  сміюся  сама  із  себе
І  шукаю  межу  чи  міру.

Я  живу,  я  сміюсь  і  плачу…
Та  одне  я  лиш  точно  знаю:  
Треба  вміти  за  все  боротись,
Бо  життя  –  це  все,  що  я  маю!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169811
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.02.2010


Не ангел ти…

Це  -    не  любов.  Це  -    вигадка  уяви,
Якесь  шалене  підле  почуття,
Що  розриває  серце  на  частини
І  зводить  нанівець  моє  життя.

Не  ангел  ти,  а  біс  в  людській  подобі,
Твій  щирий  сміх  –  це  мого  серця  біль.
Один  лиш  погляд  тих  очей  холодних  -  
І  в  голові  моїй  шалений  хміль.

Скажи,  навіщо?
                                                                 Поясни,  для  чого?
Чому  вриваєшся  в  моє  життя?
Дай  спокій!  Щезни!
                                                                 Я  тебе  благаю!
І  забери  в  минуле  наші  почуття!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169606
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.02.2010


Новая жизнь

Я  сегодня  прольюсь  дождем:
Тихим-тихим,  спокойным,  лёгким.  
Навсегда  пусть  утонет  в  нём  
Грусть  моя  о  былом,  далёком.


Я  сегодня  решила  всё.  
Будет  жалко  и,  может,  больно,
Только  я  не  вспомню  о  нём:
Никогда,  ничего,  нисколько.


Я  сегодня  куплю  тетрадь.
С  первой  строчки  на  чистой  странице
Буду  новую  жизнь  писать,
Буду  заново  жить  учиться!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169605
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 03.02.2010


Когда

Когда  заходит  солнце  и  смеется,
Закат  весёлый  трогая  рукой,
Когда  речушка  звонко,  звонко  бьется
О  берег,  о  высокий,  о  крутой;

Когда  птенец  –  малыш  на  ветке  тихо
Припрятался  в  зелёненькой  листве.
И  за  руки  идут  два  человека
По  тоненькой  лесной  крутой  тропе;

Когда  деревья  в  ритм  зашевелятся,
Как  будто  песню  о  любви  запели  вновь,  -
Так  хочется  безудержно  смеяться:
Прекрасна  жизнь,  коль  в  ней  царит  любовь!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169490
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.02.2010


Бунтарка

Крапля  дощу  стікає  по  щоці,
Тремтить  нервово  у  руці  цигарка,
В  душі  горить  вогонь,  в  очах  –  любов.
Вона  не  просто  жінка,  то  –  бунтарка!

                                                                   Вологе  плаття  прилипа  до  тіла,
                                                                   Скуйовдилось  волосся  від  дощу.
                                                                   Вона  ж  любові  вірної  хотіла,
                                                                   Брехні  було  в  житті  вже  досхочу.

На  грязному  від  змитих  фарб  обличчі
Читається  упертість  і  …  журба.
Бо,  хоч  бунтарка,  у  душі  –  це  жінка:
Ласкава,  ніжна,  мила  і  …  сумна

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169256
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.02.2010


Мелодія білої ночі

У  шаленому  танці  вітру,
Під  мелодію  білої  ночі,
Взявши  ніжно  її  за  руку,  
Щиро  глянув  в  заплакані  очі.

З  неба  падав  лапатий  сніг,
Шаром  вкрив  він  холодну  землю.
Він  сказати  хотів,  та  не  зміг.
Пожалів  він  її  напевно.

Замітаючи  всі  сліди,
Від  людей  їх  ховала  ніч.
Він  сьогодні  прийшов  сюди  
Попрощатися  віч-на-віч.

Він  не  знав  як  сказати  їй,
Що  віднині  вони  не  разом,
Що  кришталь  її  юних  мрій  
Розкришився  об  хвилю  вражень.

А  вона  ж  зрозуміла  усе,
Коли  глянула  пильно  у  вічі,
Повернулась,  обтерла  сльозу
І  спокійно  пішла  навіки.

Тихо  падає  з  неба  сніг
І  спокійно  лягає  додолу.
Він  забути  її  не  зміг,  
Не  забуде  її  ніколи.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169255
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.02.2010


Единственному

К  ногам  твоим  бросает  осень  листья
И  солнце  светит  только  в  честь  тебе.
Ты  самый  добрый,  самый-самый  лучший,
Ты  всех  милее  на  большой  земле!

С  утра  тебе  в  осеннем  грустном  небе
Поют  с  весельем  трели  соловьи.
И  ветер  для  тебя  разгонит  тучи
И  зажигает  звезды  лишь  тебе!

И  даже  дождь  идет  тебе  во  благо,  
И  снег  зимою  -    только  для  тебя.
Ведь  ты  -  единственный,  ты  –  мой  неповторимый,
И  я  за  это  так  люблю  тебя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168727
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 29.01.2010


Свічка

На  столі  спокійно  горить  свічка.  Яскравий  жовтогарячій  язичок  її  полум'я  раз  у  раз    здіймається  вгору,  створюючи  на  стіні  надзвичайно  цікаву  і  захоплюючу  гру  тіней…
               Не  знаю  чому,  але  на  мить  мені  здалося,  що  людське  життя  надзвичайно  схоже  на  таку  свічку.  Як  це?  А  ось  так:  погляньте  на  свічку,  котра  стоїть  на  великому  столі,  така  маленька  і  беззахисна.  Вона  зовсім  одна  і  варто  лише  легенько  дмухнути  –її  полум'я  одразу  ж  гасне.  Так  само  кожен  з  нас:  зовсім  один  і  зовсім  беззахисний  у  цьому  великому  жорстокому  світі.  І  варто  лише  оточуючим  образити  когось  із  нас  –  і  життя  на  якусь  мить  зупиняється…
               А  ще  свічка  горить  дуже  повільно  і  спокійно.  Лише  інколи  її  полум'я  стає  більш  яскравим,  здіймається  високо  вгору  і,  здається,  хтось  намагається  ним  керувати.  Та  усе  це  минає  за  кілька  секунд.  і  тоді  розтоплений  віск  дрібними  краплинками  стікає  на  підсвічник.  Точно  так  само  і  наше  життя:  протікає  спокійно  і  одноманітно.  Лише  зрідка  бувають  яскраві  спалахи.  Тоді  ми  відчуваєм  себе  найщасливішими  на  всій  землі.  Та  зовсім  скоро  розуміємо,  що  усе  минуло  і  життя  знову  стало  таким,  як  раніше.  і  тоді  струмки  солоних  сліз  стікають  по  щоках  і  важким  осадом  накопичуються  на  серці.
               А  свічка  продовжує  горіти.  На  стіні  все  так  само  танцюють  тіні.  Вони  ніколи  не  стомлюються  і  не  зупиняються.  А  я  тішу  себе  однією  думкою:  Із  розтопленого  воску  завжди  можна  зліпити  нову  свічку.  І  я  вірю  в  те,  що  так  само  із  солоного  осаду.  що  збирається  на  серці,  можна  побудувати  нове  щасливе  життя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168726
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.01.2010


Кохати нелюбов

Аня  сиділа  на  вологій  від  недавнього  дощу  лавці  у  дворі  неподалік  від  Романового  будинку.  Вона  тремтіла  від  прохолоди  осіннього  дня.  ЇЇ  розкуйовджене  вітром  волосся  торкалось  нафарбованих  губ  і  помада  залишала  свої  сліди  на  ньому.
       -  Чорт,  -  злилась  дівчина  і  тремтячими  пальцями  намагалась  поправити  зачіску.      
             Задзвонив  телефон.
       -    Так,  я  на  місці.  Чекаю.
           Від  останнього  свого  слова  у  Ані    защеміло  у  серці.  Так,  уже  майже  два  роки  вона  чекає  його…  Дзвінки,  sms,  зустрічі  –  це  все  було  вимоленим.  Навіщо?  
             З-за  рогу  будинку  з‘явився  Роман.
       -    Ну  що,  мала?  Ти  знов  заскучала  за  мною?  Чого  так  терміново?
       -    Ром,    цього  разу  я  прийшла  з  тобою  попрощатися  .  Розумієш,  я  втомилась  від  наших  стосунків.  Ні,  це  я  неправильно  сказала.  Я  втомилась  від  твоєї  нелюбові.
       -    Це  ти  чого?  Я  ніколи  не  обіцяв  тебе  любити.
       -      Та  знаю.  Я  ж  не  звинувачую  тебе,  просто  прошу  –  відпусти.
       -      Х-м,  смішна.  Ніби  я  тебе  тримаю  –  іди.
       -    Я  знала,  що  ти  так  скажеш.  Просто  хотіла…  хотіла  попросити  тебе  більше  ніколи  мені  не  дзвонити  і  не  писати.  Не  нагадуй  мені  про  себе.  Ти  ж  знаєш,  що    для  мене  ти  -    хвороба.  Ти…
           Роман  рвучко  нахилився  і  щосили  поцілував  дівчину,  так  і  недослухавши  її  слів.
- Навіщо?  -  тремтливим  голосом  запитала  Аня.
- Я  люблю  тебе  цілувати.
- Так  просто?!
- А  що,  можна  складніше?  Ну  добре,  мені  час  іти.  Побачимось.
       Його  невисока  постать  зникла  за  рогом  того  ж  будинку,  з-за  якого  недавно  звилась.
Аня  продовжувала  сидіти.  У  вологих  від  сліз  очах  читався  біль.  Тепер  тремтіло  не  тіло,  а  душа.  Вона  раптом  стала  пуста  і  холодна.
         Знову  задзвонив  телефон.
- Ну  що  ти,  хвора?    Загострення  минуло?  Я  тут  подумав:  ти,  мабуть  зовсім  замерзла,    заходь  на  чай.  Я  уже  ставлю  чайник.
       Короткі  гудки  змусили  Аню  повернутись  до  реальності.  Боротьба    думок,  почуттів  і  бажань  ще  тільки  починалась,  а  дівчина  уже  натиснула  знайому  кнопку  ліфту  і  знову  піднімалась  до  Романа.  ЇЇ  вела  туди  доля  –  доля  кохати  його  нелюбов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168632
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.01.2010


Як скрипка…

Коли  стихає  музика  душі,  
А  в  серці  струни,  як  в  новенькій  скрипці,
Облиш  мою  любов  на  самоті,
Дозволь  поплакати  мені  та  пожуритись.

Я  ненадовго.  Не  переживай.
Не  захворію  і,  як  зараз  модно,
В  депресію  не  упаду  ніяк,  
Бо  навкруги  мене  доволі  людно.

Я  просто  розберусь  в  собі  -  і  все.
Я  дуже  хочу  швидше  зрозуміти,  
Хто  ти  для  мене  і  хто  я  тобі  –  
У  незнанні  несила  більше  жити.

Облиш  мене  і  не  води  смичком
По  й  так  болючих  струнах  мого  серця.
Нехай  спочине,  хай  переболить
І,  може,  музикою  знов  тобі  озветься.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168631
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.01.2010