| Сторінки (1/7): | « | 1 | » |
Мариновані бетоном промені сонця залізли мені під повіки. Прозорі фіранки не вберігають від дня і дзвенять сяйвом-будильником по думках. Тебе нема, ти залишився вчорашнім.. Я здала тебе, як передостанню у своєму житті сесію і думаю, яким за черговістю був ти і скільки разів ще повертатимешся до мене в серце і в ліжко. Замість тебе у мене завжди був ти, я привикла жити підмінами понять і не бачити їх. Друзі, що кохаються, друзі, що кохають і кричать на весь світ, що вони не разом, оминаючи при цьому вуха одне одного. Найважче мені буде без твого запаху, котрий живе у мене під шкірою, виливається з мене слізьми і перетворюється у повітря, котрим дихаю. Це вже мій запах, як я маю його віддати і стати беззапаховою, це мабуть буде неможливим. А ще знаєш, мені прийдеться поміняти собі очі, теперішні мої очі привикли дивитись на тебе ніжно, кохаючи і цього не знаючи, вони деталізують до мінімуму кожну твою рису і порух, відкидають все непривабливе і насолоджуються тим, що може бути хтось настільки ідеальний.. Отже мені прийдеться купити нові очі, котрі дивитимуться на тебе, як на звичайного друга, з звичайною зовнішністю та такими ж недоліками, як і у більшості двадцятиоднорічних хлопців… Сумним є ще припущення, що Все Наше найкраще вже закінчилось, я перестала завдяки тобі і собі вірити в утопію ілюзорного щасливого майбутнього, і воно розвернулось і побігло від нас щодуху до справжніх пар зі справжніми стосунками і справжніми вирішеннями проблем. Ми більше не будемо спотикатися одне об одного, але відповідно і не будемо падати одне одному в обійми.. Не будемо гратися тілами, лежати у ванні з ноутбуком і віддаватись пристрасті на поломаній лавочці.. Це все перетвориться на «колись було»… Лунає питання - як зараз? Зараз я звикатиму до світу де є інший ти і інша я, такі близькі, що мусять стати чужими, такі однакові, що мусять концентруватись на відмінностях, такі боягузливі, що воліють боятись самотності, аніж постаратись їх заповнити собою. Я буду поруч завжди. Ловитиму тебе за ноги, руки.. Але не торкатимусь тебе там де серце і нижче пояса.. Знаєш я чула, що коли купуєш нові очі, як бонус дають пристрій, у який можна злити любов.. Я мабуть побіжу до магазину, поки не закінчилась акція.. Якщо я зустріну тебе по дорозі туди, ще встигну поцілувати і обняти і подивитись теперішніми очима.. Якщо по дорозі назад, ти можеш мене спочатку не впізнати бо можливо колір нових очей не буде карий, а любові відкачають забагато.. Але це минеться.. Тому що все минається… Ми не вперше змінюємо світ навколо і вчимося заново у ньому ходити і говорити.. Якщо і цей раз не відведе нас надто далеко одне від одного, я почую тебе, лиш би ти далі говорив тією ж мовою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211880
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.09.2010
Часу, дайте трохи часу
На себе, на каву, на сміх
Ні разу, ще жодного разу
Так швидко ніхто не біг.
Хоч трохи, хоч половину
Придбаю собі годин
Щоб потім, далеко потім
Спокійно пускати дим.
Летіти, просто летіти
На звуки і на вогонь
Не падати і не горіти
Не відпускати долонь
На зиму, на довгу зиму
Зліпити собі тепло
Розбити чужу вітрину
Дивитись в своє вікно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171125
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.02.2010
Я можу ліпити з глини
Ранки, розніжені димом.
Я можу почати співати
Або ж малювати картини.
Я можу себе зайняти
Плетеннями шкарпеток
Почати з вином сидіти
В компанії сигареток.
Я можу когось шукати
І вчитись заново жити
Знайти його, покохати
Чи нагло любов пропити.
Я можу поїхати в Африку
Чи просто здичіти у місті
Почати пекти диво-вафлі
Торти із пісочного тіста.
І щоб не могла я зробити
Усе те робити і буду
Щоб тільки минуле забити
Дошками з собачої буди.
Щоб тільки ще раз пізнати
Як воно не самознищитись
Щоночі не помирати
І просто банально виспатись
Боротися з вітряками
І фарбуватись на біло
Ховати від світу шрами
Летіти в провалля зімліло
Оцього всього й не буде
Історія трішки змінилась
Нове серце мешкає в грудях
І я вже від тебе відмилась.
Підборами стукаю голосно
Щоб добре почув мою втечу.
Любити не будемо по-різну
Кидаю тобі сум на плечі……
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171106
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.02.2010
Якби не боляче було тебе любити
То я б закрилась в шафі і не жила
Якби змогла піти і не програти
То я б нічого в цьому не змінила.
Якби могла я трохи відпочити
Від твоїх важкостей і непідробних болів
Якби могла собою тебе вкрити
То в тебе влила би своєї крові.
Якби можливо було просто знати
Що ти – чужий і непотрібний простір
Якби під нігті іншій увігнати
І розкохати тонкі губи й кості.
Якби прокинутись і загубити
Твої оргазми і мої чекання
Якби востаннє тебе захопити
І розтовктися об твоє кохання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171104
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.02.2010
Жито колоситься, літо проходить, а ми тікаємо
Рясними потоками, хтивими кроками, двоокими зграями
Втікаємо від попелу, від розпеченості і від утечі
Беремо продукти і часопростір і клунки на плечі
Рятуємось війнами, іноді сховками, деколи щастям
З собою прощаємось, колемось голками, може Нам вдасться?
Вдасться одужати, впасти, піднятися чи розкохати
Власними кроками, їхніми звуками Всесвіт владнати.
Може не треба так і не так боляче і не уривками
Хтось майнув п’ятами, ще хтось душею, а хтось загривками.
Наче не нам від дощу тікати в байдужі келії
Наче не нам ще сто літ читати страждання Офелії
Я б утекла від свого сорому і його сміху
Я б утекла до чужого спокою, вкрилась б утіхою.
Я не тікатиму, не стану біженцем і сил не маю.
Я залишаюсь, хай все минеться, я зачекаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168376
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.01.2010
Засвічене вікно і кілограми
Прожитих снів, пошарпаних гардин
Лишає хтось на моїх нігтях шрами
Злизує фарбу з висохлих картин
І пише потім тихо на асфальті
Скрадливі фрази стоптаних чобіт
Друкує мої сльози десь на шпальті
Кусає за підбори весь мій світ.
А я милуюсь вичовганим страхом
Твоїм відлунням нинішнього дня
Занюхуюсь своїх амбіцій крахом
Не бачу очевидного кінця.
На підвіконні жити більш не змога
Чекати ритму серця уночі
Забути як всміхається дорога
Коли її не топчеш увісні.
Загашене вікно і міліметри
Майбутніх снів, некуплених гардин
Здеру із нігтів болю кілограми
Почищу рами у сумних картин.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168366
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.01.2010
Ти приходиш і йдеш
Не відкриваючи очей
Не встаючи з ліжка
Не беручи до уваги
Мою білизну і тіло
Мої ноги і серце.
Ти завжди відсутній
Ти присутній ніде
Ти ліпиш щось
Таке ж понівечене
Як і твоя віра
Віра у світ і пекло
Віра у все без нас.
Тобі байдуже
Адже хвилини
Міняють тебе
І ти знову інший.
Постійний вир
Твого фальшу
Кривдить мене
І пронизує
Кинджалами стін.
Стіни – то ти.
Я – це ніхто
Для тебе також
Я неприсутня.
Я розчинилась.
Ми забуваємо
Себе подвійних
Ми одиничні
І тому самотні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168028
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.01.2010