Ленка Василишин

Сторінки (1/70):  « 1»

Ничего не вернуть

Видишь,
мы  уже  были  так  близко.
Но  что  же,
не  так  уж  больно  и  падать,
                                 когда  ты  итак  очень  низко.
Милый,
зачем  были  все  эти  муки?
Так  ведь?
Я  не  знаю  зачем  я  это  пишу,
                                 но  вокруг  только  -  дешевые  суки.
Смешно,
как  все  усердно  хотят
убить  тебя.
Но  я  ведь  знаю,  что  я  слишком  сильна.
                                 Пускай  одна,  но  я  -  это  я.
Слышишь,
я  уеду  отсюда  когда-то
и  навсегда.
Пускай  я  забуду,  как  это  -  любить  тебя,
                                 но  жизнь  коротка  и  одна.
Помни,
мы  сами  выбираем  свой  путь  -
как  быть?
Я  люблю  тишину,  океан  и  тебя  -  не  забудь,
                         как  сложно,  
                                 но  ничего  теперь  не  вернуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329251
рубрика: Поезія, Посвящение
дата поступления 10.04.2012


пойдем

Пойдем,  я  покажу  где  умирает  надежда,
пойдем,  мой  друг,  я  научу  забывать  любовь.
Но  помни,  ничего  не  будет  так,  как  прежде,
тебе  придеться  научиться  ходить,  вновь.

Пойдем,  мой  друг,  туда  где  солнце  светит,
где  море  нежно  тебе  секреты  шепчет.
Пойдем,  будем  засыпать  с  тобой  на  рассвете,
наслаждаться  тем,  что  медленно  лечит.

И  на  закате  в  вечернем  красном  платье  
я  обниму,  как  никого  не  обнимала.
И  знаешь,  вот  оно,  наверное,  счастье.
Пойдем,  я  так  давно  о  тебе  мечтала.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329247
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.04.2012


Уже так долго…

Зачем  все  эти  низкие  поступки?
Я  разве  стою  твоих  "нет"  ?
Я  как  собачка,  что  без  будки,
и  даже  нет  в  кого  спросить  совет.
Я  знаю,  что  я  слишком  унижаюсь,
но  гордость  -  совсем  уж  на  нуле.
Сама  себе  по  вечерам  я  каюсь,
но  дальше  я  принадлежу  тебе.
Уже  так  долго  я  забыть  пытаюсь,
но  ты  никак  не  дашь  себя  забыть,
Я  знаю,  что  я  слишком  унижаюсь.
но  так  приятно  мне  тебя  любить.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328050
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.04.2012


То, что на душе

Мой  взгляд  направлен  куда-то  в  неизвестность,
я  как  бы  счастлива,  но  что-то  все  -  не  то.
Я  не  рождалась,  чтобы  стать  поэтом,
оно  само  все  как-то  так  пришло.
И  как  бы  рифмы  все  мои  -  не  очень  (честно  ),
и  тема  все  одна  -  моя  любовь.
Я  погрузилась  мыслями    в  пустую  вечность,
я  как  бы  счастлива,  но  что-то  все  -  не  то.
Я  не  рождалась,  чтобы  стать  великой,
я  не  хотела  жить,  как  я  живу  сейчас.
Хоть  всё  вокруг  по-странному  так  тихо,
но  убежать  хочу  от  лишних  глаз.
Не  важно  с  кем,  к  кому,  куда,  на  сколько,  
да  и  зачем  вообще  -  не  важно  тоже.
Там  где-то  далеко  не  будет  больно,
и  жизнь  другая  вовсе  будет,  может.
Я  не  рождалась  чтобы  жить  как  кукла,
стоять  на  полке  где-то  взаперти.
Мне  снится  что  я  птица  и  улетаю,  будто,
искать  по  миру  лучшие  пути.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327503
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.04.2012


Ты опять отвел свои глаза

Ты  уже  услышал  все  слова,
(я  старалась  говорить  красиво),
сколько  взглядов  прошло  мимо,
ты  опять  отвел  свои  глаза.

Бог  мой  слышал  тысячи  молитв,
(за  здоровье  всех  родных  и  близких),
он  все  видит,  как  я  низко
падаю  от  наших  битв.

Но  я  искренне  за  нас  молюсь  ,
в  просьбах  к  Богу  все  мои  надежды,
в  любовь  я  верю,  как  и  прежде,
и  каждый  миг  я  за  нее  борюсь.

Ты  опять  отвел  свои  глаза.
Я  знаю,  ты  читаешь  все  мои  стихи
(они  неизлечимо  все  глухи)
и  может  даже  потекла  слеза...

...стекая  грустно  по  твоих  щеках.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327270
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.04.2012


Мне не грустно

В  уютной  комнатке  ем  печенье  с  чаем,
слушаю  как  шумит  мой  компьютер.
Ни  за  чем,  ни  за  кем  не  скучаю,
и  плевать  что  усну  я  под  утро.
Мне  не  грустно,  не  плачу,  чашки  не  бью,
нет,  я  совсем  даже  не  злая.
Никогда  никого  не  любила...  и  не  люблю,
я  сильней,  чем  себе  представляла.
Пойду-ка  присяду,  покричу  на  луну,
ведь  она  же  во  всем  виновата!!!
А  может  и  нет...?  Промолчу...
Я  не  вижу  причин  для  возврата...
Я  не  вижу  пути  ни  назад,  ни  вперед!
И  не  вижу  причин  оставаться!
Ничего  здесь  не  держит...  Что  ж,  я  пойду?
Убегу  из  этого  ада.
Я  не  буду  скучать  ни  за  чем,  ни  за  кем,
я  не  буду  любить  (  мне  не  надо),
в  коробку  запру  кучу  проблем,
и  зажгу  спичками,  ладно?
Мне  не  грустно,  не  плачу,  чашки  не  бью,
нет,  я  совсем  даже  не  злая.
Никогда  никого  не  любила...  и  не  люблю,
я  сильнее,  чем  себе  представляла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325295
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 26.03.2012


Заколдованная лесом, пишу я этот стих… ( "Лес" )

Даже  самая  лучшая  песня  не  заменит  лесную,
когда  старые  ели  от  ветра  шуршат  в  унисон,
они  воспевают  красоту  свою  неземную,
песня  эта  из  давних  далёких  времён.
Люди  никогда  не  придумают  ноты,
лучше  чем  столетнего  дуба  стон,
да  и  самые  лучшие  натюрморты  
не  опишут  как  клён  грустно  влюблён.
Ты  о  всём  в  этом  мире  забудешь,
и  лес  поглотит  тебя  целиком,
ты  поймешь,  
наконец-то  поймешь  как  ты  любишь
остаться  с  природой...лишь  вдвоем...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325279
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 26.03.2012


мой рояль

Тощие  руки  помнят  каждое  прикосновение  к  тебе,
мой  милый,  лучший  друг.  Я  так  скучала  за  прошлым,
когда  мы  были  наедине,  я  все  тебе,  ты  -  мне...
Наверное,вчера  ты  чувствовал  себя  брошенным...

Дырявый  мозг  не  помнит  уже  каков  твой  звук,
душа  тосковала  по  вечерам,  мой  грустный  рояль,
без  тебя,  мой  милый,  поняла  я  вдруг  -  
без  тебя  мой  мир  совсем  поглотила  печаль...

Пальцы  тронулись  клавиш,хотят  заиграть,
сотворить  что-то  такое,  о  чем  плачут  сердца,
о  чем  глупо  рассказывать  мне  или  мечтать...
вместо  меня  заговорил  рояль  :  "  Я  жива..."  .

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325081
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.03.2012


кораблі

Одинокі  кораблі  потонули  на  просторах  душі  моєї,
вони  шукали  там  вічного  притулку,  кидали  на  дно  якорі,
вони  не  знали,  що  в  океанах  душі  моєї  гірше  ніж  в  пустелі,
там  чайки  над  берегами  вже  давно  не  літали,
і  дехто  з  кораблів  без  порятунку  ржавів  на  дні...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=323705
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2012


Думки

Думки,  відпустіть  мене  кудись  політати  вище.
Подалі  від  сірої  міської  духоти,  сіроти.
Відпустіть  мене,  душа  прагне  до  неба  блище,
нехай  і  прийдеться  пішки  в  безкінечність  іти.
Думки,  полікуйте  мої  душевні  глибокі  рани,
наповніться  ніжністю  теплих  весняних  днів.
Я  хочу,  думки,  вічні  звуки  старого  роялю,
думки,  я  хочу  тихесенький  шепіт  сухої  трави;
від  себе  подалі  кудись  утікти  я  хочу,  куди?
Пірнути  на  дно  океану,  хлебнути  морської  води,
в  безодню  поринути  кольорової  темноти,
відпустіть  мене  політати...відпустіть,  думки...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321693
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.03.2012


Незнакомец

Здравствуй,  милый  грустный  незнакомец,
ты  сегодня  ранним  утром  так  прекрасен.
Сидишь  один  среди  пустых  холодных  улиц,
рисуешь  красками  наш  полуголый  танец.

Иди  ближе  к  теплому  телу,  прислонись  же,
окуни  ладони  в  пряди  моих  русых  волос,
смотри  в  душу  мою  ниже,  глубже,
слышишь,  там  кричит  мой  нежный  голос.

Уходи  теперь!  Выбрось  наши  тусклые  краски,
незнакомец,  о,  незнакомец,  ты    так  прекрасен!
Жаль,  что  носишь  на  душе  своей  чужую  маску,
незнакомец,  ты  так  притягательно  опасен.

Измени  свой  взгляд  на  более  теплый,  нежный,
дотронься  кончиками  мягких  пальцев  к  сердцу.
Этот  полуголый  танец  такой  безмятежный
подарил  меня  незнакомцу  почти  навечно.

И  в  то  время  как  губы  касались  дрожащей  кожи,
мы  думали,  что  давно  уже  тронулись  умом,
музыка  так  доводила  обоих  до  дрожи,
что  казалась  реальность  выдуманным  сном.

Глаза  сияли  цветом  всех  цветов  планеты,
и  знаешь,  это  приятней  чем  ласковое  лето,
ты  так  близко,  что  нет  секретов  и  запретов.
Почему  так?  Нет  ответа...

Дотронься  до  меня  в  последний  раз  и  уходи,
пусть  буду  кричать  на  стены  квартиры.
Нет...  ты  вернись,  я  усну  у  тебя  на  груди,
незнакомец  не  с  нашего  мира.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=299320
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 11.12.2011


Простила

Ти  не  простиш  нікому  те,що  я  тобі  простила,
таке  ж  ніхто  не  пробачає.
Мабуть,  я  хтось,  раз  я  тобі  це  присвятила,
я  все  простила,любий,  мені  дуже  жаль.

Ти  не  кохатимеш,  як  я  тебе  колись  кохала,
більш  ніж  себе,  більш  ніж  життя.
Ти  не  чекатимеш,  як  я  тебе  учора  ще  чекала,
не  дуже  довго,  лише  2  роки  і  3  дня.

Мені  все  байдуже  тепер,  як  тим,
хто  щойно  перестав  надіятись  й  чекати.
Серце  на  дрібні  шматки  котрим
розбили  ті,  хто  не  вміє  пробачати  і  кохати.

Я  не  скажу  нікому  те,  що  лиш  тобі  я  говорила.
Це  знатимеш  лиш  ти,  і  з  нами  це  помре.
Як  я  тебе  любила..Боже,  як  же  я  тебе  любила!!
Я  знаю  не  простиш,  але  прости  -  ja  kocham  cię  ....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2011


Якби ж то знати

Якби  ж  то  знати,  що  те  палке  кохання  буде  назавжди,
якби  ж  то  знати,  що  ягоди  обабіч  стежки  не  смачніш  ніж  ти.
Якби  я  знала,  не  шукала  б  кращої  для  серця  втіхи,  не  блукала,
як  примара...о,  якби  мене  отруйна  ягода  та  не  спокушала!
Так  хочеться  забутись,  що  кляте  серце  те  творило,
що  бісеня  мені  наговорило  та  душу  прокляту  згубило.
Так  хочеться  навчитись  жити  як  колись,
чи  просто  від  думок  подалі    утікти  кудись.
Якби  ж  то  знати,  що  те  палке  кохання  буде  назавжди,
не  шукала  б  я  обабіч  стежки  ті  солодші  за  нектар  плоди.
Якби  ж  то  знати,  що  це  лише  омана  для  дівочої  душі,
якби  ж  то  знати,  що,  насправді,  уста  твої  за  все  солодші.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2011


Теперь, вместе с тобой…

Считая  минуты  до  твоего  появления,
кажеться,  что  доходишь  до  безумия.
Потом,  смотря  тебе  в  глаза,
понимаешь,  что  безумно  влюблена.
Теперь,  вместе  с  тобой  все  мечты  реальны,
и  я  загадала  уже  не  одно  желание:
Желаю  просто  просыпаться  каждое  утро  рядом,
и  засыпать  каждый  раз  в  обнимку  под  одеялом.
Быть  самой  счастливой  во  всей  вселенной
и  делать  тебя  счастливым  непременно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255625
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.04.2011


Лиш би …

Вона  шукала  в  погляді  його  себе,
шукала  та  втікала  від  реалій.
Ховала  десь  в  куточку  серця  мрії,
душа  її  ставала  схожа  на  цвіт  лілій  -  
пахучий  і  так  лагідно  п'янкий.
Легенька  усмішка  на  ніжному  обличчі
і  очі  до  землі,  соромились  чогось...
Вона,  як  завжди,  думала  про  вічність,
шукаючи  у  вічності  палку  любов...
Та  мрії  покидали  її  швидко,
лишалась  лиш  реальність  почуттів..
Тих  ніжних,  теплих  і  тендітних,
тепер  в  думках:
-"Лиш  би  назавжди,  лиш  би  любов..."

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=246465
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2011


Холодно, когда…

Холодно,  когда  косаешся  своей  души...мысли  о  своей  жизни  доводят  до  дрожи  всего  тела...глаза  уставшие  и  красные..не  хватает  воздуха,  когда  пытаешся  не  заплакать  снова..сжимаешь  зубы,  больно,  сильно,  но  уже  терпимо.  Сколько  еще  будет  таких  срывов?  когда  кажеться  что  это  вот  уже  он  -  конец..  Оглядываюсь  в  темноте,  прячась  от  чужих  глаз,  хоть  и  знаю  что  я  в  своей  комнате  одна  и  никто  сюда  не  войдет  без  шума  и  криков  в  мою  сторону.  От  этого  я  даже  чувствую  как  лопают  мои  нервные  клетки  и  жутко  ноет  сердце.  В  мыслях  одни  маты,  только  иногда  проскакивает  слово  "  спокойно".  Когда  этот  кошмар  утихает,  приходят  мысли  о  тех  людях,  которые  дарят  тепло  и  любовь.  Таких,  к  сожелению,  мало.  Или  вообще  нету.  Но  сейчас  есть  несколько  людей,  к  которым  я  еще  не  потеряла  чувство  доверы.  Они  дарят  мне  искорку  надежды,  что  не  все  еще  так  плохо,  они  заставят  улыбнуться.  И  только  им  я  подарю  искреннею  улыбку,  от  всего  сердца.  И  я  знаю  что  именно  они  всегда  со  мной.  Ради  них  стоит  жить,стоит  карабкаться  из  этой  стремной  жизни.  Когда  они  рядом,  я  забываю  о  терзаниях  своей  души.  
У  вас  было  когда-то  желание  не  просыпаться  утром?  Меня  оно  постоянно  преследует.  Именно  хочеться  упустить  этот  момент  из  жизни  -  от  кровати  к  улице.  Мне  улица  дарит  свободу  мысли,  ощущение  одиночества.  Но  такого  приятного,которое,  как  наркотик,  манит.Оно  совсем  не  грустное,  а  просто  серое  и  одинаковое.  Да  и  пусть  так.  Даже  в  сером  цвете  можно  найти  оттенки  всей  радуги,  только  нужно  научиться  видеть.  Видеть  то,  что  не  видят  другие,  необыкновенное,  нереальное...  Научиться  зарываться  в  свои  мысли  и  открываться  только  перед  самыми  дорогими  людьми.  Только  они  тебя  поймут.  Остальным  плевать.  Ну  и  пусть  катятся,  пусть  живут  без  меня,  пусть.  Они  меня  не  поймут.  Им  это  не  нужно.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241498
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 16.02.2011


Надія

Сніг  покриває  повіки,
сльози  течуть  по  щокам,
навіщо  небу  зірки?
Навіщо  прощатися  нам?

Та  я  й  досі  не  розумію,
не  знаю  я  твоїх  думок,
просто  сиджу  і  мрію,
що  будемо  якось  у  двох.

Сонце  заходить  за  обрій,  
сум  поглинає  думки,
і  світ  мій  такий  жорстокий,
як  люті  морози  зими.

Та  твої  слова  зігріють:
"Дівчинко  ти  моя",
і  дадуть  останню  надію,
що  я  дійсно  буду  твоя.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=238646
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.02.2011


Кохай

Тебе  це  може  вбити,  ранити,
торкнутися  душі.
І  я  нічого  не  можу  зрозуміти,
так  хочеться  відкритися  тобі

і  запалити,  
почуття  свої  відкрити...

Сонце  наче  заховалось  знов,
мрії  наші  полонили  всі  думки,
всі  кажуть,  що  це  лиш  LOVE,
но  відчуваю  я,  що  не  проста  любов...

Літній  дощ  змішався  з  брудом,
залишив  слід  на  стежці  нашій,
яка  вела  у  світ  ілюзій,
но  нам  не  треба  кращих...

вона  окрилює,
змінює  життя  моє...

Зірки  на  небі  гаснуть  враз,
і  падають  додолу,
даруючи  бажання  нам,
які  безглуздо  витрачаєм  ми,
бажаючи:
"Кохай...!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235989
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2011


P. P. S. Моєму Небу

I  don't  know  what  to  say...
Навіть  не  знаю  що  сказати...
випав  сніг,  на  душі  стало  трішки  радісніше..але  з  тим,  прилинули  і  спогади,  трішки  менше  ніж  рік  назад,  я  зрозуміла  свою  помилку...банально  вкотре  про  це  писати,  але  чомусь  так  хочеться...ще  раз  і  ще  раз...мучити  себе,  згадувати,  думати...думати  як  би  я  зробила,  якщо  б  повернула  час  назад..або  якщо  буде  ще  раз  такий  шанс...
Для  кожного  з  вас  я  ,  переважно,  усміхнена  щаслива  людина...зі  своїми  тараканами  в  голові,  зі  своїми  принципами,  можливо,  ще  дитяча  в  душі,  можливо,зовсім  не  така,як  би  хотілось...
I  see  stars  but  I  can't  see  the  sky...
небо..таке  недосяжне...лише  коли  летиш  у  літаку,  відчуваєш  себе  іншим,  блище  до  цього  недосяжного...хочеться  доторкнутись,  обняти...тільки  небо  не  хоче...можливо  хоче,  але  не  може...
воно  не  моє,  але  рідне  до  болю...  я  знаю  як  воно  виглядає  коли  засмучене,  веселе,  коли  злиться  на  мене...і  я  часто  думаю,  коли  знаходжусть  з  небом  :"  ну  обійми  ж  мене,  ти  потрібне  мені"  ...небо  особливе...на  ньому  є  сонце,  зорі,  місяць...без  його  сонця  -  я  б  не  жила...а  зорі  і  місяць  -  зачаровують...
кожен  день,  коли  прокидаєшся  -  думаєш  про  нього...виглядаєш  у  вікно  -  повсюди  видно  його...

так  само  і  ти...я  не  дуже  часто  літаю  на  літаках,  і  не  часто  бачу  тебе...але  коли  бачу  -  хочеться  доторкнутись,  обійняти...але  ти  не  хочеш...можливо  хочеш,але  не  можеш...  ти  не  мій,  але  рідний  до  болю...я  знаю  який  ти  коли  засмучений,  веселий,  коли  злишся  на  мене...і  я  часто  думаю,  коли  знаходжусь  з  тобою:  "  ну  обійми  ж  мене,  ти  потрібен  мені"...ти  особливий...у  тебе  добре  серце...без  якого  я  б  не  любила  тебе...а  очі  та  уста  -  зачаровують...кожен  день  коли  прокидаєшся  -  думаєш  про  тебе...виглядаєш  у  вікно  -  і  всюди  ввижаєшся  ти...
дивно,  правда  ж?
для  мене  вже  звично...
звично  старатись  забувати,  усміхатись  просто  так  -  так  менш  сумно...

P.S.  я  знаю,  що  ти  будеш  це  читати...думаю  що  сподобається...

не  зважай  на  ці  всі  слова,  я  не  ображаюсь  що  все  так...краще  так,  аніж  зовсім  нічого...

P.P.S.  моєму  Небу

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225095
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2010


найдорожчому

я  не  хочу  закінчувати  цю  розмову...
лише  тобі  я  можу  сказати  все,  що  думаю,відчуваю,  про  що  мрію...
безмежно  бажаю  той  момент  коли  буду  поруч  з  тобою,  хоча  б  на  мить..
я  готова  чекати  цю  мить  скільки  буде  потрібно,  лиш  би  знати,  що  вона  дійсно  буде...
я  безліч  раз  уявляла,  як  все  могло  би  бути...
безліч  раз,коли  мені  було  погано,  згадувала  твої  слова,  що  я  ще  дитина...і  усміхалась  тією  дитячою  усмішкою...
я  збилась  з  рахунку,  скільки  ночей  я  думала  про  тебе...лише  мрії,  лише  мрії...
з  тобою  пов"язано  стільки  позитивних  емоцій,  стільки  снів,  мрій,  що  усі  страждання  і  сварки  -  пусте  ...
і  я  як  дитина,  вірю  кожному  твоєму  слову,  знаючи,  що  нікому,  окрім  себе,  не  можна  довіряти...
але  я  довіряю...


я  знаю,  що  це  дещо  банально  і  занадто  самовпевнено,  але  я  чекаю...вже  десятки  тижнів,сотні  днів,тисячі  годин  чекала....я  навчилась  чекати,  змінилась  за  цей  час,  стала  сильніша,  старша,  впевненіша,  рішучіша...
знаю,  що  в  тебе  своє  життя,  в  яке  я,можливо,  не  надто  вписуюсь...
але  я  шукаю  причини,  щоб  побачити  тебе...
чомусь,  лише  за  тобою  приємно  скучати  і  страждати...зовсім  не  боляче,  це  навіть  приносить  насолоду...чи  це  я  вже  мазохістка,  що  муки  мені  приносять  насолоду?
часто  почуваю  себе  дивною,  брехливою...я  ж  за  весь  цей  час  дурила  навіть  саму  себе,  вселяючи  собі  любов  до  когось  іншого...але  всерівно  все  закінчувалось  однаково,  з  думкою  -  я  люблю  тебе...


люблю  тебе  за  те,  що  заставляєш  мене  усміхатись,  сміятись,радіти...
люблю  за  очі,  голос,  характер...
люблю  тебе  просто  за  те,  що  ти  є  ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223684
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.11.2010


нужен

я  могу  летать,
безупречно...
и  мечтать  могу  я
вечно...вечно...
мне  нужно  твое  тепло,
чесно...чесно...
я  люблю  тебя,
сильно...сильно...
ты  нужен  мне,
разве  не  видно?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221686
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.11.2010


Мой

У  них  всё  сейчас  хорошо,
а  я  -  стою  рядом  и  смотрю,
и  прошу  время  что  бы  оно  быстрее  шло,
себя  ненавижу,а  его  -  люблю...

Постоянно  кружат  в  голове  мысли:
"Мой,  ты  мой,  ты  только  МОЙ!".
От  холода  замерзли  руки,
не  буду  знать  тепла  этой  зимой...

И  будет  тихо  падать  снег  на  ресницы,
будет  падать  слеза  -  и  замерзать,
я,  ты,  мы..вместе,
не  шути  так,  пожалуйста,  моя  судьба...




адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215374
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.10.2010


Було так добре

Було  так  добре  засинати  у  тебе  на  плечі,
було  так  тепло  слухати  твого  серця  коливання...
і  я  завжди́  дивилась  ніжні  кольорові  сни,
і  слухала  на  вухо  твоє́  тихесеньке  диха́ння...

Було  приємно  прокидатись  від  дотику  руки,
і  відчувати  на  губах  твій  ніжний  поцілунок...
Було  так  добре:  повний  місяць,море,я  і  ти...
і  зупинити  час-був  би  найдорощий  від  Бога  подарунок...

Було  так  страшно  чекати  ту  останню  мить,
і  рахувати  все  хвилини,  ледь  стримуючи  сльози..
останній  дотик,  погляд,  і  та  остання  мить,
тепер  вже  можна...і  полилися  ті  солоні  сльози...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209713
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2010


расстояние

Письма,  слова,  буквы...
мы  онлайн,  но  не  вместе..
ты  держишь  меня  за  руку,  
                                                       будто  бы,
очень  крепко  держишь...
Нас  разделяют  километры,
не  так  как  когда  то  -  
                                             миллиметры...
Твой  голос  звучит  в  мыслях,
он  звучит  утром,  днем  и  ночью,
мысли  в  клочья,  заново  не  начать...
Слишком  много  воспоминаний...
тоскую  25  часов  в  сутки...опять...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=209696
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.09.2010


Моя мечта

Тонким  ароматом  лилий  пахнет  моя  мечта,
нежным  зеленым  взглядом  смотрит  она  на  меня..
и  так  нежно  и  искренне  улыбается  мне,
а  я  так  тихо  шепчу  мечте:
"ты  принадлежишь  только  мне."
 
У  моей  мечты  уже  есть  красивое  имя,
нежный-нежный  голос  и,  наверное,  
                                                                       сладкий  вкус  губ,
и  каждую  ночь  мы  рядом,  но  в  разных  местах,
но  мыслями  я  с  тобой  рядом  и  нежно  целую  тебя.

Иногда  так  хочется  крепко  обнять  мечту,
и  на  ухо  шептать  "я  никогда  не  отпущу",
я  даже  знаю  адрес  своей  мечты,
знаю  улыбку,запах,  черты  ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204185
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.08.2010


Ему

мысли  о  тебе  пробегают  холодом  по  телу,
доводя  до  дрожи  каждую  частичку  моих  губ,
и  мне  так  страшно  потерять  все  то,  что  так  хотела,
и  мне  так  страшно  все  забыть  и  помнить  что  ты  друг...
Сейчас  я  помню  абсолютно  все  в  деталях,
но  мне  от  этого  не  легче  все  равно...
И  я  хочу  сейчас  к  тебе,  познать  кусочек  рая,
но  мне  нельзя,сейчас  ты  с  ней  и  слишком  далеко  ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=204105
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.08.2010


по контуру лица

я  всегда  думал,  что  я  смогу  сказать  той  единственной,  которую  я  встречу  так  внезапно,  если  времени  будет  очень  мало?Это  должно  быть  что-то  искренне...и  это  должно  быть  от  сердца.
Когда  я  тебя  встречу,кем  я  буду  на  тот  момент?Что  будет  меня  интересовать?Зачем  ты  придешь?Захочешь  ли  остаться?Пойдешь  ли  по  дороге  со  мной?Сумеешь  ли  простить?Сможешь  найти?Принять,  отдать  и  не  потерять?Буду  ли  я  смотреть  тебе  в  глаза  и  не  спрячусь  от  правды?Как  я  буду  одет?Буду  ли  занят?Когда  я  пойму  что  ты  пришла  я  буду  другой.У  меня  все  будет  получатся.Начну  новую  жизнь.Будет  солнце,одна  постель  на  двоих,  будет  бег  по  утрам,  уборки  по  воскресеньям,  вечерний  сериал  в  обнимку,  походы  к  друзьям,перестройка  комнаты,спокойная  музыка,теща,зять,подруга  невесты,маленькие  ссоры,  утренний  секс,обсуждение  проблем  на  роботе,сонаты  под  окном,дача,микроволновка,большая  кухня,семейные  фотоальбомы,домашнее  видео,родильный  дом  и  много  сигарет,свой  магазин,  парикмахерская  ,  пикники,  объяснения,  бабушки,  дедушки,  тернистый  сад,  большая  дорога,  нежный  взгляд,  признания  в  любви,...признания  в  любви...вдохновение..покой...вдохновение  и  покой...будет  всё  ...ты  только  приходи!

(с)  к/ф  "по  контуру  лица"  

трогательно...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198813
рубрика: Проза, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 01.07.2010


Прости, що …

Прости,що  приношу  біль.
Я  інколи  сама  не  своя.
У  великому  світі  почуваюсь  як  міль:
Не  потрібна,  беззахисна,  нічия...

Прости,  що  заставляю  боятись.
Але  знай:  ти  не  бійся,я  тільки  твоя.
Я  буду  завжди  молитись:
щоб  завжди  разом  були  ти  і  я.

Прости  за  всі  розчарування  -  
Я  досить  часто  роблю  помилки.
Але  всерівно  перемагає  кохання,
Всерівно  в  мому  серці  лиш  ти...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2010


ПОбудуємо свій рай

Два  протилежних  берега,
дві  різні  сторони.
Розпишемось  на  небі  ми,
де  були  тільки  я  і  ти.
І  під  дощем  надій  твоїх,
ми  будем  разом  йти,
Шукаючи  притулок  мрій,
Втікаючи  від  самоти.

Ми  побудуємо  свій  рай,
Взламаєм  усі  принципи,
Єдине  чого  хочу  -  ти  кохай:
щоб  не  було  окремо  нас,
а  було  лише  "ми".

Будь  поруч  завжди,
хоть  інколи  далеко  ти.
І  снися  по  ночам,
пиши  невидимі  листи,
Я  буду  поруч  завжди,знай..
Просто  мрій,кохай...кохай...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2010


Простите. .

Сколько  можно  ждать?идут  минуты..
Мы  теряем  жизнь,  ее  нам  не  вернуть..
Сбивается  пульс,  жизнь  погибает,
мы  ждали  счастья,а  сами  потеряли...
Простите  мама,папа,  я  не  умею  жить,
любить  я  не  умею  и  не  умею  я  дружить...
Живу  от  встречи  к  встречи,
да  о  чем  здесь  речь,
жду,мечтаю  и  сжигаю  свечи...
Три  листа  бумаги,  ручка,  карандаш,
стих,  поэма..или  просто  так...
очередные  мысли  вслух,
"прости  девчонка,  ты  мне  только  друг"
Три  листа  бумаги,  ручка,  карандаш,
стих,  поэма..и  опять  слова...
"прости  девчонка,  ты  сама"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196526
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.06.2010


возьми меня с собой

возьми  меня  с  собой  в  рай,
надень  нимб,  вырасти  крылья...

я  просто  сижу  -  пью  чай,
и  истощаюсь  от  бессилия...

возьми  меня  с  собой  в  ад,
я  вытерплю,обещаю,  я  сильная...

пойду,  прогуляюсь  в  сад,
сама  с  собой..гордая,милая...

возьми  меня  с  собой  в  жизнь,
мне  так  не  хватает  реальности...

завтра  буду  мечтать...и  мечтать,
пускай  покажу  свои  слабости...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194542
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 08.06.2010


мысли вслух

упадёт  звезда  -  загадаю  желание:
чтобы  у  нас  было  всё  хорошо,
чтобы  таяла  я    от  твоего  внимания.
придет  печаль  -  упадет  слеза,
избыток  сил,  но  не  до  конца.
хорошо,  что  есть  надежда,
она  умирает  последней.
надеюсь,  будет  как  в  снах:
улица,дождь  и  мы  вместе...
избиток  сил,мысли  в  кулак  -
думаю,судьба  не  шутит,
как-то  реально  все  так.
Теперь  начало  шизофрении,
я,  стены  и  кусочек  мира,
тихая  музыка,мысли  вслух,
хочу  мечтать...и  так  захотелось  к  тебе,
 вдруг...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194535
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 08.06.2010


ти

звук  роялю  лунає  крізь  пусті  віки,
розквітчуючи  душу,  кидає  пелюстки...
звук  роялю  затьмарює  лихі  думки,
відводить  в  інший  світ,де  тільки  ти...

солодкі  мрії  випускають  свій  нектар,
закривши  очі,  відлітаєш  вище  хмар...
і,  мабуть,  стати  ангелом  -  найвищий  дар,
і,  мабуть  ,  ти  вже  таким  став...

лише  очі  ти  свої  закрий..
відчуваєш?  ти  вже  зовсім  не  такий...
став  тепер  ти  майже  мій...
чи,  мабуть,  це  лиш  вершина  моїх  мрій?...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=194122
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.06.2010


возвращайся…

мне  так  не  хватает  твоих  смешных  фраз  и  милой  улыбки...мне  не  хватает  твоих  рисунков...нежных  слов...твоей  веры  в  меня...веры  в  нас...
так  не  хватает  наших  глупых  мечтаний...
и  так  глупо  все  рушилось...
хочу  вернуть  те  телефонные  разговоры...пусть  такие  короткие,  но  такие  веселые  и  милые...
хочу  что  бы  то,  о  чем  мы  так  шутили  -  сбылось....
хочу...хочу  что  бы  мы  были  вместе...
пусть  даже  это  глупо...
пусть  даже  ты  старше...пусть...

возвращайся...приму...
или  хотя  бы  не  забывай  время-от-времени  писать...
возвращайся...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=179011
рубрика: Проза, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 21.03.2010


фотография

Фотография.Воплощение  мечты
Иль  просто  память  о  минувшем  дне?
Фотография.Способ  запечатать  сны
Иль  дать  им  волю,  не  держать  на  дне?
Формула  для  вечно  молодых
или  машина  времени  для  дураков?
Фотография.Воплощение  мечты
всеми  забытым  фотографом...




Фотография  -  это  кусочек  души  фотографа,  которую  он  изображает  так,  что  бы  никто  не  мог  ее  раскрыть  (с)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178987
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 21.03.2010


déjà vu

улыбка  на  лице,солнце  за  окном.
и  так  тепло  мне  на  душе,и  мысли  все  уже  о  нем.
цветы  на  подоконнике,утоляя  жажду  моря.
запах  роз  в  комнате,удаляя  ненужные  симфонии.
часы  идут  и  не  хотят  остановится,
и  мне  никто  не  разрешает,  говорят  не  нужно,
но  я  хочу  влюбиться...
я  хочу  вниз  упасть  белой  птицей,
до  скал  долетая  взлететь  вверх  и  не  разбиться,
я  многим  рискую,  не  зная  цены  жизни.
шепчу  "люблю",  медленно  закрывая  ресницы.
потом  детский  смех  и  déjà  vu  наяву.
может  быть  люблю,  а  может  быть  не  люблю.

небо  в  пятнах,
больше  нет  боли,нет  соли,
больше  нет  нас,  
нет  меня,нет  тебя...
больше  нет  мира,
пусть  даже  у  мира  нет  конца.
ставим  точку,  не  надо  запятую,
на  начале  оставляем  страницу  ,пустую...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=177696
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 15.03.2010


Чому?

Чому  життя  прирівнюють  до  зебри?
Життя  ж  не  істота,  не  обід  хижака!?
Чому  ми  хочемо  далеко  у  небо?
Чим  нас  так  манять  оті  небеса?
Нащо  живемо?Нащо  кохаєм?
Нащо  ми  вірим  в  оті  чудеса?
Навіщо  так  прагнем  пізнати  таємне?
Навіщо  таємне  розкривається  нам?
Хто  дав  життя  нам  і  хто  забирає?
Хто  дав  нам  змогу  чути,бачити  світ  і  відчувати  тепло?
Хто  створив  тих,  кому  ніколи    це  мати  не  дано?
Для  чого  нам  створені  дивні  оті  почуття?
Для  чого  ми  тут?  Чому  я  існую  як  я?
Чому  нам  не  можна  побуть  кимось  іншим,
відчути  різницю,  іншої  долі  попробувать  смак?
Чому  життя  наше  нагадує  глибоку  криницю,
повну  води,  загадковості  і  відображення  свого  я...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173002
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.02.2010


К. О. Х. А. Н. Н. Я (Акровірш)

Коли  ти  для  мене  означаєш  життя,
Останній  подих  готова  за  тебе  віддати.
Ховаєшся  в  рядках  книги  моєї  -  "Буття",
А  я  не  можу  почуттів  своїх  приховати.
Навіть  в  негоду  ми  будемо  разом,
Навіть  якщо  не  судилося  нам.
Я  обіцяю  один  раз  тебе  покохати
                                           і  назавжди,  на  все  життя...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172979
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.02.2010


Мене

Ще  сонце  мене  пестить,  но  дні  стають  коротші
І  ніч  нас  заставляє  шукать  оте  тепло.
Це  літо  вже  проходить...жалко,та  й  не  дуже,
тому  що  кохання  мені  те  літо  не  дало.
Лиш  гіркота  безглуздих  втрат,  самотності  тісний  полон
осінь  з  вітром  принесла.  І  колючим  снігом
Біля  кам'яневих  стін  мене  самотнього  замело
зимою...


переклад  на:
VAM  ::  меня…
Ещё    солнце    ласкает,    но    дни    всё    короче
И    ночь    уже    гонит    искать    тепло.
Это    лето    уходит...    И    жалко,    и    не    очень,
Потому    что    оно    мне    любви    не    дало.
Только    горечь    потерь,    одиночества    плен
Принесла    осень    с    ветром.    И    снегом    колючим
Меня    замела    у    каменных    стен
Зима...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172946
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.02.2010


Край

Таинственный  запах  вечной  свечи,
вокруг  тишина  дикая,  вокруг  ни  души...
и  луна  горит  где-то  вдали,
старый  дом  возле  леса  освещая  едва-ли...
иссохшие  сосны  бросают  мрачную  тень,
оставляя  навеки  свой  странный  след,
и  где-то  далеко  стоит  одинокая  ель,
наблюдая  ночных  бабочек  красивый  балет.
Здесь  много  лет  не  ходил  человек,
забыв  о  прекрасном,  о  вечном,  далеком,
этому  краю  суждено  одиноким  остаться  навек,
это  было  предсказано  давным-давно  пророком...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172639
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 18.02.2010


Я ещё ребенок, девочка-глупышка =)

Я  ещё  ребенок,  девочка-глупышка,
глаза  светятся,  стреляют,  будто  вспышка.
И  улыбка  яркая  на  лице  всегда,
даже  если  грустно  -  улыбаюсь  я.

Я  ещё  ребенок,  девочка-глупышка,
мальчики,  смотрите-ка  -  
в  кепке,кофте,в  кедах  я
и  в  узеньких  штанишках.

Мысли  только  о  любви,
о  цветах  и  красках,
я  ещё  ребенок  и  пишу  стихи,
о  грустном,  но  жизнь  моя  прекрасна.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172615
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 18.02.2010


Жизнь

Мы  умираем  что  бы  научиться
и  учимся  что  бы  Великим  умереть.
Мы  пьем  лекарство  что  бы  полечиться,
но  всё  равно  потом  мы  умираем  ведь.
Мы  ищем  путь  по-легче,  по-сложнее,
но  получается  к  конце-концов  одно.
Видишь,  девчонка  сидит  на  сломанной  качели,
и  курит,  пьет  французское  вино.
Она  не  знает  сути  нашей  жизни,
зачем  ей  эти  все  реальности  нужны?
Она  живет  лишь  музыкой,  вином  и  листьям,
сидя  на  сломанной  качели,  в  другой  стране,
                                                     где  нету  лжи...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170907
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.02.2010


целуй меня

Хочешь  крепкий-крепкий  кофе?
И  сладкий-сладкий  шоколад?
Так  целуй  меня,  не  бойся,
я  буду  очень  нежный  яд.
И  карамели  вкус  запомни,
его  ты  не  забудешь  никогда.
Карамель  плюс  крепкий  кофе
и  сладкий-сладкий  шоколад.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170900
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.02.2010


Вена

Вена,  ты  так  похожа  на  город  мой,  на  город  Льва.
Вена,  туда,  наверное,  уйдёт  моя  мечта.
Вена...великий  город,  он  так  похож  на  мой.
Все  эти  улицы,  все  парки  как  будто  дом  родной.

Вена!  Не  забирай  пожалуйста  его.
Вера...надеюсь,  из  чужого  превратишься  в  моего.
Вена...великий  город,  история  любви.
Все  эти  улицы,  все  парки  теперь  будут  твои.

Слышишь,  не  оставляй  меня  ты  в  стенах  града  Льва.
Вена,  не  отбирай  мечту,  она  итак  едва  жива.
Львов...-  романтик,  место  для  двоих,
там  где  твои  ладони  касаются  моих.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=170503
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 07.02.2010


Волчица

От  сегодня  я  другая,
         не  сладкая,  но  все  же  дорогая.
От  сегодня  я  меняю  запах  своих  духов,
         меняю  на  тот,  что  напоминает  всем  Богов.
И  завтра,  я  знаю,  ко  мне  все  ближе  и  ближе,
         подойди  -  распишусь  на  шеи  твоей..."ненавижу".
Этой  ночью  под  полной  луной,
         превращусь  я  в  волчицу,  ты  услышь  же  мой  вой.
Но  под  утро,  всё  как  обычно,как  не  бывало,
         увижу  девчонку  простую,  подойдя  к  зеркалу  я  устало...
Но  только  у  девчонки  глаза  теперь  темно-черные,
         и  как-то  странно  смотрят  на  нее  все  прохожие.
Взгляд  как  у  волка,  убивающий,  подойди  мальчик  ближе,
         ну-ка  подойди  же  -  распишусь  на  шеи  твоей..."ненавижу".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169360
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 01.02.2010


Давай просто будем коханими

Давай  поперемо  усі  наші  спогади,
поставивши  температуру  більше  ста  градусів.
Давай  поріжемо  мрії  на  скибочки,
поставим  у  піч,  хай  добре  прожаряться.
Давай  коктель  зробимо,  змішавши  сльози  ранішні,
додавши  горя  трішечки,  і  болем  заправивши.
А  потім  я  подам  тобі  серце  своє  свіжесеньке,
поливши  соусом  любові  безмежної.
Хочеш,  фантастику  по  ТВ  глянемо?
Про  життя  дівчини,  принца  коханої.
Давай  змішаємо  запахи,
помістимо  в  нашу  чашу  любові  спонтанної.
Давай  приберемо  усе,  що  нагадує
нам  про  минуле  яскраво-сонячне.
А,  можливо,  давай  просто  будем  коханими,
навіщо  мучатись,  золотце?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168121
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.01.2010


Ніколи не забуду, надіюсь, як і ти…

Літо.  Поцілунки.  Я  і  ти.
Навіщо  ти  дозволив  тоді  мені  піти?
Нерви.  Відстань.  Сльози  по  ночам.
Знаєш,  я  довіряю  лиш  ТВОЇМ  очам...
Осінь.  Пустота.  Вже  з  іншим.
Здавалось,  моє  серце  стало  щасливішим.
Зрада.  Біль...і  спогади.
Так  добре  було,  коли  був  поряд  ТИ.
Зима.Морози.Сніг  і  заметіль.
Щось  зовсім  не  вщухає  мій  ядовитий  біль.
Усмішка  твоя  і  голос  твій.
Спасибі  за  чудове  літо,  любий  мій.
Літо.  Поцілунки.  Ми.
Ніколи  не  забуду,  надіюсь,  як  і  ти...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167976
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.01.2010


Любовь

В  мире  существует  уютный  уголок,
Где  нет  боли,  слёз,  где  только  смех!
Мы  в  этом  уголке  с  тобой  живём,
И  мы  не  знаем  горя,  бед..
Мы  там  живём  только  лишь  вдвоем,
Нам  остальные  просто  не  нужны.
Этот  уголок  зовут  ещё  любовь,
и  в  нём  мы  очень  счастливы!
В  этом  уголке  растут  прекрасные  цветы,
там  птицы  без  прерывно  нам  поют,
там  в  реках  волшебная  вода,
и  никого  вокруг...
И  стоит  лишь  закрыть  глаза,
и  просто  прошептать  "люблю!",
слегка  вскружиться  голова,
и  нежный-нежный  поцелуй
тебя  отправит  в  уголок
Где  нет  боли,  слёз,  где  только  смех!
Мы  в  этом  уголке  с  тобой  живём,
И  мы  не  знаем  горя,  бед..
Мы  там  живём  только  лишь  вдвоем,
Нам  остальные  просто  не  нужны.
Этот  уголок  зовут  ещё  любовь,
и  в  нём  мы  очень  счастливы!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167617
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 22.01.2010


Ангеле мій…

Просто  відірвись  від  землі..
 віддай  душу  пориву  вітру...
             закрий  очі  і  щастя  вдихни,
розправ  крила,..ну  ж  бо..ЛЕТИ!..

             ти  не  сам,  простір  весь  -  твій..
твоя  воля  безгранна,
               просто,  покорись  почуттям..
Ангеле  мій,  я  твоя...

               кожен  мій  видих  і  вдох,
кожне  слово,  кожна  сльоза..
               все  залежне  від  тебе,  ангеле  мій..
Покорителе  мій,  я  твоя...

               ти  для  мене,  як  остання  крапля  води,
ти  вільний,  ти  незалежний...
               а  я  ж  бо  залежна,  сама  не  своя..
Ангеле  мій,  я  твоя...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=167615
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.01.2010


Записки ангела

Прощание

Прощайте  люди,  я  умираю,
сегодня  утром  на  небеса  улетаю!
Наконец  то  свершиться  моя  мечта,
там  будет  лишь  небо,  солнце  и  я.
Представьте  только,меня  в  белом  платье,
с  крыльями,  нимбом  над  головой,
а  теперь  меня  отпускайте,
меня  уже  ждет  мир  любимый  мой.


На  небе

Стих  1

Здравствуйте  люди,
у  меня  все  отлично,
затихли  проблемы  на  личном,
я  больше  не  умею  любить,
ех,  жалко,  но  так  уж  и  быть.
Я  вижу  с  небес  как  вам  живется,
жизнь  ваша  слишком  быстро  несется,
стойте!  смотрите!  это  любовь!
Ех,  пропустили  вы  ее  вновь.

Стих  2

Знаете,  здесь  так  прекрасно,
а  какой  из  небес  крае  вид!
Жаль,  что  не  стремитесь  сюда!
                                                               а  напрасно...
Глупые  вы,  без  обид!
Только  здесь  умеют  мечты  сбываться,
и  здесь  весь  мир  только  твой,
здесь  даже  стоит  остаться,
хотя  бы  на  пару  минут.  Постой!

Стих  3

Люди,  вы  всегда  мечтали
лететь  птицей  сквозь  пустоту  небес,
а  смотрите,  кем  вы  стали?
Да  вас  как  будто  попутал  бес!
Оставьте  вы  землю  в  покое,
земля  не  для  вас,  земля  для  тел!
Для  души  земля  -  это  горе,
для  души  земля  -  это  лес.
Посмотрите,  какое  небо!
Какие  цвета,  какая  даль!
Такого  воздуха  нигде  же  нету!
Этим  и  славятся  небеса.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166702
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 17.01.2010


Слова до нього.

Я  втрачала  голос,
але  кричала,  що  люблю.
Кричала  мовчки,
ще  чуть-чуть  і  зовсім  я  помру.
Та  ти  не  бачив,
ти  іншу  пестив  і  любив,
а  я  втрачала  голос,
кричавши  мовчки,
що  мене  ти  погубив.
Ніхто  не  міг  почути,
як  боляче  мені  було,
але  ти  же  міг  відчути!
..якщо  б  не  байдуже  тобі  було...
А  я  б,  можливо,  і  простила,
якби  вернутись  ти  хотів.
Але  любов  твоя  остила,
от  так  ти  "сильно"  мене  полюбив.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166556
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.01.2010


Востаннє

Я  відчувала  твій    погляд  на  своїх  губах,
звук  саксофону,  в  великій  кімнаті  лиш  ти  і  я...
Чорна  пов'язка  на  моїх  зелених  очах,
не  бачу,  та  довіряю,  вчора  була  вся  твоя...

Повільний  вальс  серед  великої  кімнати,
крім  музики  німої,  лиш  чути  дикий  стук  сердець,
і  так  хотілося  тоді  тебе  обняти...
але  не  знала,  що  це  сумний  наш  і  різкий  кінець.

Тепер  сиджу  і  мрію,  мов  тоді,  востаннє.
Звук  саксофону  заміняє  старезний  мій  рояль,
та  я  не  плачу  навіть,  знаєш,  так  буває,
я  щиро  усміхаюсь,  хоч  серця  рани  ще  болять.

І  я  була  колись  твоя  сама  кохана,
тоді  я  розквітала,  мов  квітка  рання  на  весні.
Зараз  вона  коханою  для  тебе  стала,
тепер  даруй  ти  їй  ті  найромантичніші  пісні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=166034
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.01.2010


Ангели

І  Ангели  помиляються.
І  в  Ангелах  живе  зло.
І  Демони  ховаються
під  білосніжним  образом.

Я  вірю  в  Ангелів.
Я  вірю  в  їхні  очі,  такі  глибокі,  пронизливі,  вразливі.
Я  вірю  в  їхні  уста,  такі  шовковисті,  ніжні  але  ядовиті.
Я  вірю  в  їхні  слова,  такі  переконуючі,  впевнені,  лагідні.
Я  вірю  в  їхні  крила,  такі  сильні,  білосніжні,  всемогутні.
Я  вірю  в  їхні  руки,  такі  чорні,  пошкоджені  і  сховані  під  білесенькими  рукавичками.
І  неймовірно  вірю  я  в  їхнє  серце,  таке  безмежне,  щире,  любляче.

Але  і  в  їхньому  серці  може  затаїтись  кусочок  болю,  зла,  ненависті.
Він  рано  чи  пізно  дасть  про  себе  знати.
Але  я  вірю.
Я  вірю,  що  в  кожному  з  нас  живе  той  Ангел,  він  живе  глибоко-глибоко  в  нашому  серці.
І  коли  нам  стає  сумно,  він  награє  нам  веселі  мелодії,  наспівуючи  "Life  is  good..."
Він  наводить  нас  на  правильну  стежку,  коли  ми  збиваємось  зі  шляху.
Наш  Ангел  робить  все,  щоб  ми  пройшли  всі  проблеми.
Він  постійно  приймає  на  себе  удар.
І  коли  ми  кажем  "  я  самий  щасливий"  ,  ми  даримо  Ангелу  нові  крила,  такий  собі  Новий  День  Народження.
Ангели  не  вічні.
Вони  існують,  коли  існує  віра  в  них,  коли  ти  щасливий.
Але  якщо  шось  не  так,  не  виніть  їх,  Ангели  теж  помиляються...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165812
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.01.2010


Ромашкове поле

Ромашкове  поле,
мрії  в  моїх  очах,
на  повіках  краплинки  долі,
залишили  навіки  знак.
На  устах  два  слова,
залишились  до  весни,
хоть,  мабуть,  я  їх  ніколи
не  змушу  звідтіля  піти.
Боюсь  оглянутись,
хто  поруч
кидає  довшу  за  мою  тінь.
Боюсь  помилитись  знову,
боюсь  знову  відчути  біль.
Я  мрію  під  звук  роялю,
під  звук  шелесту  в  полі  трави,
від  погляду  блакитних  очей  -  таю,
мов  від  солодких  крапель  роси.
І  роздуває  вітер  волосся,
відносячи  запах  туди,
звідки  все  почалося,  
в  ромашкове  поле,  де  були  ми...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165598
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 11.01.2010


I will live

моя  пісня  на  англійській=)
найперша=)

I'll  touch  you,  but  you  are  olny  my  sick  imagination
I  love  you  because  you  are  work  of  my  art
I  would  like  to  give  you  name,I  will  call  you  Illusion
But  it  only  a  game,  all  depends  not  on  us
We  are  dolls,  falling  in  love  semi  dead  dolls
Our  heart  froze,  living  only  a  dreams
We  are  alike  on  them,  but  they  are  better  than  us
There  is  mutual  love  in  them,  it  be  not  that  for  us

Will  die  !  Will  die  ?  Rescue  someone  us!
Will  die  !  Will  die  ?  Not  abandon  us  to  freeze!
To  live!  To  live?  That  the  inhabited  dream!
I  will  live!  Will  live!  And  will  mount  from  a  mind,  you  will  hear  my  scream!

I  continued  the  centenary  life,  but  already  only.
You  were  my  dream,  but  now  for  me  new...
I  forgot  about  you,  I  fallen  in  love  in  the  sky
I  without  a  comprehension  from  everything,  I  don't  need  just  you  
The  whole  world  became  smiling  and  flowering  in  my  eyes
All  black  and  bad  remained  somewhere  far
Then  a  heart  will  come  back  to  life,  but  a  dream  will  die
And  someone  will  turn  you  on  that  way..  unfortunately  ..


Will  die  !  Will  die  ?  Rescue  someone  us!
Will  die  !  Will  die  ?  Not  abandon  us  to  freeze!
To  live!  To  live?  That  the  inhabited  dream!
I  will  live!  Will  live!  And  will  mount  from  a  mind,  you  will  hear  my  scream!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165108
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.01.2010


Цепь

Любовь  ломает  крылья,
Она  их  обжигает.
Не  дает  взлететь  нам,
И  долго  убивает.
Надежда  исцеляет,
Вера  сил  дает.
А  любовь  вновь  убивает,
И  цепь  по  кругу  идёт...
И  цепь  та  бесконечна
И  длинная  она...
Любовь  по  цепи  вечна,
И  очень  сложная...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165104
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.01.2010


Малыш…

Малыш,  ты  веришь  в  чудеса?
Я  да,  ведь  ты  -  одно  из  них...
Когда  смотрю  тебе  в  глаза,
часы  проходят  будто  миг  ...
Когда  целуешь  ты  меня
так  нежно-нежно
и  обнимаешь  ты  меня
так  крепко-крепко,
я  чувствую  себя  крохотной  принцессой
в  сказке  о  большой  любви.
А  как  же  в  сказке  без  чудес  то?
И  вот  одно  стоит  передо  мной
И  я  прижмусь  к  нему  так  тесно-тесно,
и  тихо  прошепчу:
"Малыш,волшебный  мой,я  так  тебя  люблю..!
серьезно,  честно-честно...!"



                                                                                                                                                                                     25.11.2009р
                                                                                                                                                                                               Василишин  Л.А.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165067
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.01.2010


when a spring will begin

1.  Empty  room  and  a  hot  tea
A  Dreams  -  it's  unique  that  she  can  see
Tears  can't  flow  already
And  it  will  be  the  end  of  a  story,  possibly...


But  when  a  spring  will  begin,
ideas  will  become  better.
But  when  a  spring  will  begin,
all  problems  will  be  put  aside  on  later.

2.  When  she  close  her  eyes
she  imagine  him  alongside.
When  the  sky  cries
it  doesn't  feel  emptiness.


But  when  a  spring  will  begin,
ideas  will  become  better.
But  when  a  spring  will  begin,
all  problems  will  be  put  aside  on  later.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165066
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.01.2010


очі карії твої

Кавові  очі,  очі-  шоколад,
на  мене  діяли  мов  той  спокусливий  твій  яд,
я  в  них  дивилась,  здавалось  потону.
Я  захлибалась  слізьми  по  ночам,  здавалось  не  засну.
Кавові  зерна,  очі  карії  твої,
я  молю  Бога  побачити  їх  хоть  вві  сні.
Я  так  залежна  від  їхнього  тепла,
як  їх  нема  -  мене  нема.
Кавові  очі,  очі-  шоколад,
заставте  знову  жити,  а  не  блукати  навпопад.
Залиште  слід  у  мене  на  щоці  -
"кавові  зерна,  очі  карії  мої"
Я  буду  згадувать,  картаючи  себе,
вбиваючи  ті  спогади,  що  згадують  тебе.
Тільки  ті  очі,  очі-шоколад,
я  не  забуду,  спокусливий  твій  яд.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164523
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.01.2010


Чудо-мир

Перед  глазами  яркая  улица,
фонари  из  конфет,  дома  -  шоколад.
Среди  улицы  играются  девочки,
вместо  платьев  -  сладкий  наряд.
Там  солнце  с  апельсина  сделано,
вместо  дождя  -  летит  виноград,
когда  там  зима  -  там  море  мороженого,
вместо  привычного  для  нас  льда.
В  конце  улицы  озеро-  банановый  сок,
сбоку  горы  -  горький  миндаль.
Белый  сахар  -  это  песок,
карамель-корабли  уплывают  в  даль.
Там  кофе  в  фонтанах,там  чай  у  ручьях,
там  вино  из-под  крана,там  еда  не  нужна.
Там  все  живут  мирно,  там  море  любви,
Там  никто  не  взрослеет,
сколько  хочешь  живи.
И  я  очень  хочу  побывать  в  чудо-мире,
на  яркой  улице,  в  шоколадной  квартире.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164499
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 05.01.2010


нежный запах твоих духов

Нежный  твой  запах  заводит  в  омут,
нежный  запах  твоих  духов.
И  кружиться  голова  невольно,
и  хочеться  целовать  тебя  вновь  и  вновь.
Пусть  даже  я  скоро  умру,  и  больно,
мне  станет,  когда    окажусь  я  на  небесах.
Нежный  запах  заводит  в  омут,
еще  чуть-чуть  -  и  я  твоя.
Я  даже  не  знаю,  что  там  такого
в  этом  запахе  твоих  духов,
но  я  схожу  с  ума  по-немного,
я  таю,  молюсь  прикоснуться  вновь.
От  запаха  я  взлетаю,    как  ночной  мотылек,
машу  крылышками,  делаю  вдох,
опускаюсь  на  землю  где-то  под  утро,
а  потом  умираю,  как  вновь  и  вновь.
Так  каждую  ночь  сводит  с  ума  меня,
сочетание  запаха  твоих  духов  и  меня.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164328
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 05.01.2010


Я - твоя кукла…

На  лице  улыбка,  на  душе  тоска...
Ты  -  моя  ошибка,  жизнь  моя  -  твоя..
Делай  с  ней  что  хочешь,  убивай,играй..
Я  твоя  игрушка,только  не  бросай...
Буду  твоей  куклой,навсегда  твоя,
Пролежу  на  полке,буду  ждать  конца...
Оставь  меня  в  покое,  не  играй  со  мной,
Я  никак  все  куклы,я  люблю  покой...
Только  можеш  вечно  на  меня  смотреть,
Улыбаться  нежно,искоса  глядеть..
Но  я  не  улыбнусь  больше  никогда,
Ты  сделал  меня  куклой,  я  почти  твоя..
Не  вернешь  ты  голос  мой,зеленые  глаза,
Не  услышишь  смех  мой  больше  никогда...
Я  ведь  больше  не  жива...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164296
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 04.01.2010


Почуття…

Вона  сиділа  і  думала,  як  вона  його  кохає...У  Її  голові    творилось  щось  неймовірне,щось  таке,  що  непередати  словами...Мабуть,навіть  не  кожен  з  нас  таке  відчував  колись  небудь...Вона  знала  що  Він  сенс  Її  життя...Кожен  вдох,кожен  крок,кожне  слово  вона  присвячувала  Йому...Він  -  це  єдине,  що  заставляло  Її  серце  битися...

       *  Понеділок


Вона  проснулась  рівно  о  7  годині...Проснулась  з  думками  про  Нього...Розум  не  слухався...Ноги  вели  туди  де  ,мабуть,  може  бути  Він...
Вона  блукала  ранішніми  вулицями  в  пошуках  Його  обличчя...Очі  бігали  туди-сюди...Серце  билося  все  частіше...А  раптом  Їй  не  вдастся  побачити  сьогодні  Його  голубі  очі,  наповнені  радості  життя,  Його  блискуче  русе  волосся,  милу  усмішку??  Вона  переживала  водночас  страх  і  надію...
Але  сьогодні  Її  надії  збулись...правда,  не  так  я  вона  б  цього  бажала...
Він  ішов  вулицею,як  завжди  усміхнений,  ішов,  і  лише  на  долі  секунди  кинув  поглядом  на  Неї...і  усміхнувся...але  Він  навіть  не  здогадувався,  скільки  це  для  неї  важило...
Для  Неї  це  було  УСЕ...Заряд  надії  аж  до  наступної  такої  зустрічі...
Він  пройшов,  Вона  опустила  очі...полилися  сльози...Вона  незнала,  чи  їй  радіти,  чи  сумувати...Вона  не  знала  як  Йому  усе  це  сказати...Вона  думала,довго  думала  над  цим...

       *    Вівторок


Здавалось  би  цей  день  нічим  не  відрізнявся  від  попереднього...Таке  ж  сонце,  такі  ж  квіти,дерева,такий  ж  лагідний  вітерець...Час  летів  і  не  хотів  зупинятись...А  Вона  знову  побрела  вулицями,на  зустріч  Йому...
Усе  повторялося  знову...ті  ж  рухи,  ті  ж  відчуття...Тільки  тепер  Вона  усміхнулась  Йому  у  відповідь...Це  був  певний  крок  в  перід...до  Нього...
Сьогодні  уже  сліз  було  менше,  усмішка  боролася  з  ними...Вона  знала  наскільки  це  банально,  але  не  здавалась...

       *  Середа


Сьогодні  вона  проснулась  більш  сміливою,  з  кучою  енергії...Тепер  Її  нічого  не  зупинить...Вона  вирішила  остаточно...
Це  й  ж  парк,  це  й  ж  час...Вона  стояла  і  чекала  коли  появиться  Він...Минали  секунди,хвилини,години...Його  не  було...Потекли  сльози...Чому??...Чому  так??...у  Її  душі  усе  немовби  перевернулось...Вона  не  відчувала  ніг...Серце  розривалося...Де  ж  він??
Надія  вмирала  останньою...
Набравши  в  легені  повітря,  вона  побрела  повільною  ходою  додому...Там  Її  чекала  невиносима  ніч...

       *  Четвер


Боже,  навіщо  так???Вона  ні  в  чому  не  винна...
З  останньою  надією  в  очах,вона  ступила  на  стежину  цього  самого  парку...Вона  сиділа  на  лавочці,  легко  кидаючи  погляд  у  даль...
Люди  іншли  один  за  одним,кожен  у  своїх  справах...
Вона  сиділа  і  лічила,  скільки  незнайомих  людей  проходить  цією  стежкою...200,201,202,203,204....Раптом,  мимо  проходила  Її  подруга...Її  з  Ним  спільна  подруга...вони  сиділи  на  лавочці  і  безтурботно  розмовляли...вона  сказала,  що  Він  поїхав...назавжди...
все!Вона  запізнилась!Більше  нічого  не  вернеш...

       *  П'ятниця


Цілий  день  вона  лежала  у  своєму  ліжку,  думки  про  Нього  просто  не  хотіли  покидати  Її...Але  з  кожною  думкою,  Вона  відчувала  гіркий  біль...диру  замість  серця...
Кохання...з  першого  погляду...таке  сильне...і  невиліковне...воно  назавжди  заполонило  Її  серце...
Якби...якби  Вона  встигла  розказати  про  свої  почуття,  Вона  б  дізналась,  що  вони  взаємні...і  що  Він  теж  лежав  у  своєму  ліжку,  в  другій  частині  світу,  і  відчував  цей  гіркий  біль..Йому  так  не  вистачало  Її  глибокого  погляду,надії  в  очах,  кудрявого  волосся  ,  і  тої  усмішки  у  відповідь,  яку  він  ніколи  не  забуде....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164295
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.01.2010


Дурак…

-  привет,  солнце
-  приветик
-  как  ты  там?что  делаешь?
-  я  хорошо.  лежу  в  ванной,  думаю...
а  ты?
-  да  я  плохо,  опять  с  ней  поссорился..
о  чём  думаешь?
-  да  о  всяком  (МЫСЛИ:  да  о  тебе,  ДУРАК...)
что  опять  случилось??
-  да  она  снова  на  меня  обиделась...я  так  больше  немогу...люблю  её...
-  да  помиритесь  ещё...(  МЫСЛИ:  вот  ИДИОТКА,  СТЕРВА...не  любит  тебя...)
-  надеюсь...
так  о  чём  думаешь?
-  да  всё  о  нем  же...соскучилась  за  ним...хочу  опять  увидеть...он  какой  то  расстроенный  стал,  наверное  девка  нервы  трепает...(  МЫСЛИ:  да  о  тебе  думаю,ДУРАК,  пойми  же...)
-  ех,  как  я  его  понимаю...
-  конечно  ...  (МЫСЛИ:  ха,конечно,  я  же  о  тебе  говорю...)
жалко  мне  его,  люблю  его,  а  он  даже  внимания  не  обращает,  я  ему  просто  друг...
-  идиот,  мне  бы  так...а  то  меня  никто  не  любит...порой  даже  кажется  что  и  она  не  любит...а  я  ее  так  люблю...
-  да  всё  у  вас  будет  хорошо...(  МЫСЛИ:  Я  ТЕБЯ  ЛЮБЛЮ!!!только  сказать  не  могу...или  ты  просто  не  понимаешь...)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164200
рубрика: Проза, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 04.01.2010


Ушел…

было  холодно,  дул  сильный  ветер...иногда  выглядывало  солнышко...я  переходила  с  места  на  место  чтобы  отыскать  те  лучики  света...
прошло  минут  20,  он  опаздывал...казалось  что  прошла  целая  вечность...
я  стояла  и  смотрела  на  снег,  такой  красивый,  не  вечный,  пройдет  некоторое  время  и  он  умрет,  растает...по  нему  все  ходят,  наверное  больно...я  его  понимаю...
на  встречу  шол  старый  дедушка...странный...внимательно  смотрел  на  меня...он  был  одет  в  коричневое  пальто,  очень  старое...на  бороде  умостились  снежинки...когда  он  проходил  рядом  внезапно  сказал:  \"Девочка...он  не  придет...\"  и  ушел...
я  еле  сдерживала  слезы  утешая  себя  мыслей  \"да  придет  он,  он  не  такой.старик  врет\"
дождалась...он  пришел...не  надолго...на  несколько  минут...провел  к  школе,  поцеловал  в  щеку  и  быстро  ушол...
тогда  так  хотелось  его  остановить,  взять  за  руку  и  сказать  \"  не  уходи,  пожалуйста!,останься...на  совсем\"...но  это  нереально,  он  уже  не  мой,  он  бросил  меня...хотя,  я  все  еще  его,принадлежу  ему...

и  все  таки  старик  был  прав...
да  он  пришел,  но  пришел  как  друг,  а  как  любящий  человек  больше  никогда  не  придет...
а  я  же  обещала  ему  не  грустить,  быть  как  всегда  веселой...но,  милый,  прости,  я  не  смогу...если  захочешь  вернуться  -  приму...потому  что  люблю...


29.12.2009
кусочек  истории  с  моей  жизни...
все  реально,  пусть  даже  звучит  сказочно...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=164081
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 03.01.2010


існування

вона  чекала  смс...смс  від  нього...хоч  всі  надії  вже  згасли,  годинник  показував  1  ночі...але  вона  сиділа  і  дивилась  чарівним  поглядом  на  свій  телефон...

вона  навіть  не  помітила,  як  на  вулиці  випав  перший  сніг...перший,  але  дуже  рясний...він  вкрив  всю  землю  досить  товстим  білим  шаром...на  вулиці  було  -  10...досить  холодно,  як  для  початку  зими...

але  в  неї  на  серці  було  ще  холодніше...її  сердечко  покрилось  кришталями  льоду...ніби  такі  гарні,блискучі...а  причиняють  несамовитий  біль...її  очі  були  змучені,  вони  вже  не  замічали  красу  оточення...думки  хотіли  говорити  лише  про  нього...вони  говорили  мовчки...на  вулиці  було  так  тихо,  що  було  чути  падіння  сніжинок...

чорний  ворон...це  єдине  на  що  вона  звернула  увагу...ворон  ходив  біля  неї,як  відображення  стану  її  душі...така  ж  темна..самотня...в  любий  момент  може  зірватись  і  полетіти...любить  все  блискуче,  любить  те,  що  інші  призирають...вона  не  така  як  всі,  вона  порушує  всі  правила,  щоб  добитись  свого,  щоб  вижити...

усі  сльози,  які  спадали  з  її  щік,  зразу  ж  замерзали...очі  наповнювались  холодом...вони  забули  що  таке  ласка,доброта,сонце...вони  живуть  тепер  в  тьмі...

прийшла  смс...очі  загорілись,серце  забилось...руки  заніміли  і  ледве  нажимали  на  клавіші..
але....але  смс  не  від  нього...
руки  затремтіли  і  телефон  впав  у  кришталевий  сніг...немов  камінь  на  серце..
ворон  взлетів..і  забрав  з  собою  і  душу  і  серце...він  віднесе  їх  туди  де  немає  тепла,де  немає  сонця...де  вічна  темрява  і  вічний  холод...
а  мила  дівчина  так  і  лишиться  сидіти  на  колючому  морозі,тримаючи  телефон  в  руках...у  повітрі  застинуть  замержші  сльози...час  зупиниться...тіки  вітер  буде  розвіювати  її  темно  чорне  волосся,  даючи  знак...що  вона  все  ще  існує...але  лише  існує...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163647
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.12.2009


Подаруй мені…

Я  хочу  розтанути  від  теплого  дотику,
як  маленька  сніжинка  -  від  твоїх  долонь..
Я  хочу  відчути  силу  від  подиху,
раз  за  разом  ,вдох-видох,  вдох...
Я  хочу  стати  яскравою  зіркою,
щоб  ти  милуватись  зміг  кожну  ніч...
Я  хочу  бути  просто  щасливою,
подаруй  мені  лиш  єдину  річ...
Подаруй  мені  те,  чого  не  побачити,
що  лиш  можна  відчути,  коли  ти  і  я,
коли  ти  і  я,  коли  поруч  ми,
коли  нам  не  потрібні  ніякі  слова.
Подаруй  мені  те,  чого  хочуть  всі,
чого  прагнуть,  чого  добиваються...
А  ти  просто  подаруй  мені,
те  -    що  любов  називається...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163646
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.12.2009


Дощ…

...каплі  дощу  вдарялись  об  вікно  і  ,без  ніяких  шансів  на  порятунок,  падали  на  підвіконня...десь  далеко  спалахувала  блискавка...небо  затянулось  темно-сіріми  хмарами...мабуть,  цей  дощ  надовго...
у  будинку  хтось  грав  на  роялі...ця  мелодія  звучала  у  ритм  із  дощем...лунало  гучне  ехо  і  тому  навіть  не  було  чути  звук  грому...
я  сиділа  на  підвіконні...моментами  здавалось,  що  я  зовсім  одна  на  цьому  світі...думок  було  безліч...
у  іншому  кутку  кімнати  золотисто-червоними  язиками  полум'я  горіли  дрова  у  каміні...у  кріслах-качалках  сиділи  два  пенсіонера..один  із  них  мій  дідусь...судячи  із  того,  як  захоплено  вони  бесідували,  два  друга  не  бачились  багато  років...
маленький  Йоркширський  тер'єр  безтурботно  спав  у  своїй  лежанці...
старий  годинник  над  каміном  пробив  рівно  9  годину...
а  я  далі  сиділа  на  підвіконні  і  дивилась  на  дощ...
і  всеж  таки,  який  він  прекрасний...
на  душі  стає  якось  затишно...романтично...
я  міцно  обняла  свого  плюшевого  ведмедя...
здавалось,  час  зупинився...
мабуть,  лише  здавалось,  але  так  хотілось...
в  голові  складались  рядки  вірша:
"цей  дощ  не  можна  зупинити,
можна  швидше  зупинити  час,
після  дощу  розквітнуть  квіти,
розпустяться  сади  і  зацвіте  душа,
нам  просто  треба  полюбити,
прискорити  своє  серцебиття.
цей  дощ  не  можна  зупинити,
просто  цей  дощ  -  наше  життя"  ...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163619
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.12.2009


любить, не любить. . ЛЮБИТЬ

Вона  зараз  відчуває  щось  таке,  чого  не  передати  словами.Ні,  не  закоханість.  Вона  відчуває  себе  загубленою  серед  великого  поля.  Але  в  цьому  полі  росте  багато  ромашок  -  її  улюблених.  Вони  не  дають  їй  загубитись,  відволікають  від  поганих  думок,  зачаровують.
Вона  зриває  одну,  відриває  пелюстки:  "любить,  не  любить...любить",    усміхається.Потім  сумнівається.  Зриває  наступну:"любить,не  любить...любить"  і  від  щастя  задихається.  Але  сумніви  не  покидають,  тривожать.  Серце  сперечається  з  розумом.
Вона  оглядається  навкруги  -  там  стільки  всього  прекрасного,  нового,  нерозгаданого.

Вона  проснулась  надто  рано,  ще  навіть  не  зійшло  сонце.  Поруч  був  він.Такий  прекрасний...
Але  вона  тихенько  встала,одягнулась  і  вийшла  з  кімнати.Перед  тим  як  піти,  зайшла  на  кухню,зробила  чашку  міцної  кави...і  повільно,думаючи  пила  її...складалось  враження,  що  вона  хотіла  щоб  чашка  була  бездонна...їй  не  хотілось  йти,  але  вона  пішла...серце  закликало  вернутись  назад,  але  розум  перемагав,  він  наполягав  піти..залишити..не  покладати  надій...
Час  йшов  надто  повільно...Так  повільно,  як  ніколи...
Тоді  була  зима...вона  вийшла  на  вулицю...було  ще  темно...ні  душі...тільки  холодний  вітер  обморожував  її  лице  і  руки...заметілі  снігу  взяли  її  в  свої  обійми...сніжинки  попадали  в  очі...вона  прижмурялась...і  йшла  вперід,  байдуже  куди,  але  вперід,  в  майбутнє...розум  вів  туди,  де  буде,  мабуть,  краще,  тепліше,  надійніше...А  серце  нило,  воно  досі  благало  повернутись,  але  вона  не  слухала  його...думала,  що  не  слухала...
Пройшло  якихось  20  хвилин...вона  замерзла...руки  зацепеніли...ноги  вже  не  слухались...і  де  ж  то  краще  і  тепліше  майбутнє???...немає...
а  серце  кричало...благало..."повернись,  не  роби  дурниць...послухай!!  адже  ти  потім  пожалієш!!  немає  кращого  майбутнього,  є  лише  краще  теперішнє!!!  він  любить,  ромашки  не  брешуть..!!благаю,  повернись...він  навіть  не  замітить,  проснеться  поруч  з  тобою,  поцілує,  зігріє..."
і  щось  її  закололо...там,  зліва,  під  ребрами...
вона  розвернулась,  і  вернулась  назад...
та  ж  кухня...міцна  гаряча  кава...безліч  думок...розмфарбовані  стіни...затишок  кухні,все  знайоме,рідне...вона  вернулась  до  нього,  пригорнулась..і  заснула...

Вона  ж  загубилась  серед  великого  поля.  Але  він  її  знайшов  .  Пригорнув,заспокоїв...Вони  разом  збирали  ромашки.
"любить,не  любить...ЛЮБИТЬ"  ....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163566
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.12.2009


Волшебство

"Любимый  Дедушка  Мороз,  подари  мне  в  Новом  году  крепкие  нервы  и  новое  сердце.Ато  нервы  уже  поламались,  а  у  сердца  уже  давно  вышел  строк  годности.
И  можно  я  навсегда  останусь  ребенком?Можно  я  не  буду  уметь  искреннее  любить  и  привязываться?Ведь  тогда  мне  больше  не  нужно  будет  просить  тебя  о  новых  нервах  и  новом  сердце...я  останусь  наивным,  непонимающим  ребенком  ,  которого  будут  все  крепко  любить.
Мне  говорят,  что  чудес  не  бывает..глупые  взрослые!  Они  то  верят  в  любовь,  а  я  в  чудеса...Я  ведь  в  душе  еще  маленький  ребенок,  которому  уже  идет  16  год...
Я  искреннее  надеюсь  что  ты  обратишь  внимание  на  это  письмо,  ведь  ты  моя  последняя  надежда..."
Она  писала  это  письмо  и  явно  уже  о  чем-то  мечтала.Она  была  самой  простой  девочкой  в  самом  не  простом  мире,  который  поглотил  ее  своей  таинственностью  и  опасностью.Она  наивно  верила  в  судьбу  и  чудеса.Ей  казалось  что  весь  мир  построен  на  мечтах.Наверное  это  было  так,  но  это  касалось  только  ее  внутреннего  мира.
В  ее  душе  цвели  красивые  цветы.Там  жили  волшебные  герои,  которые  излучали  нежность  и  доброту.И  вообще,  весь  этот  мир  был  волшебным.
Поэтому  девочка  верила  в  Деда  Мороза.  Она  очень  любила  зиму,  с  ее  потрясающими  снежинками,  с  ее  ощущением  чуда,  с  ее  холодными  вечерами,  с  ее  запахом  елки  и  мандарин,  с  ее  смехом.  Она  смотрела  на  другие  мира,  не  такие  волшебные  как  ее  и  не  понимала,  почему  так?Ведь  Новый  год  -  волшебство,  а  люди  почему  то  ходят  грустные.  Но  в  глубине  души  она  их  всетаки  понимала.Где-то  там,  в  области  сердца  она  тоже  чувствовала  грусть  и  боль,  но  она  умела  их  прятать,  и  казалось  что  она  самая  счастливая  девочка  на  свете.
Когда  она  дописала  письмо,  она  пошла  на  почту  и  отправила  его.
На  конверте  стояла  подпись  "  Любимому  Деду  Морозу  от  наивной  девочки,  что  верит  в  волшебство"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163565
рубрика: Проза, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 30.12.2009