| Сторінки (1/8): | « | 1 | » |
Раптом знову осінь у моїм саду
Загубила золоте намисто.
Рано-вранці я сюди прийду
Любуватись золотистим листям.
Думи ж мої, думи, ви думки крилаті.
Не даєте спокою мені,
То сумні, то мріями багаті,
Наче чисте дзеркало душі.
Є чим любуватись на цім дивнім світі,
Якщо навіть горе – нехай геть пливе.
Моя втіха – то є мої діти,
Той найбільший скарб, що в мене є.
Нехай скаже хтось, що це не так,
З цим в житті ніколи не погоджусь.
Якщо здорові діти – інше все пустяк,
Я звернути можу навіть гори.
А якщо прийдеться за них життя віддати,
Зупинить ніхто мене не зможе, ні,
Бо я є мати, просто мати –
Найбільший дар, що дано у житті.
Не знаю я, чи діти це оцінять,
Що всі образи я за них терплю,
Чи хоч колись вони це зрозуміють,
Що я понад усе на світі їх люблю.
Напевно, ще не час, щоб все це зрозуміти,
Та знаю, певно, я, що прийде день,
Коли у них вже будуть свої діти
Тоді лиш зрозуміють вмить мене.
НАЙЦІННІШИЙ СКАРБ
Раптом знову осінь у моїм саду
Загубила золоте намисто.
Рано-вранці я сюди прийду
Любуватись золотистим листям.
Думи ж мої, думи, ви думки крилаті.
Не даєте спокою мені,
То сумні, то мріями багаті,
Наче чисте дзеркало душі.
Є чим любуватись на цім дивнім світі,
Якщо навіть горе – нехай геть пливе.
Моя втіха – то є мої діти,
Той найбільший скарб, що в мене є.
Нехай скаже хтось, що це не так,
З цим в житті ніколи не погоджусь.
Якщо здорові діти – інше все пустяк,
Я звернути можу навіть гори.
А якщо прийдеться за них життя віддати,
Зупинить ніхто мене не зможе, ні,
Бо я є мати, просто мати –
Найбільший дар, що дано у житті.
Не знаю я, чи діти це оцінять,
Що всі образи я за них терплю,
Чи хоч колись вони це зрозуміють,
Що я понад усе на світі їх люблю.
Напевно, ще не час, щоб все це зрозуміти,
Та знаю, певно, я, що прийде день,
Коли у них вже будуть свої діти
Тоді лиш зрозуміють вмить мене.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222041
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2010
У день цей весняний,
У день цей чудовий
Зустріну я свято
У рідному Львові.
І вмить цю привітну,
Матері свята,
Я хочу матусю
Мою привітати.
За ласку і ніжність,
Недоспані ночі…
Я щиро вдивляюся
В мамині очі.
Ці очі блакитні,
Мов синєє море.
В них радість я бачу
І смуток, і горе.
Коли моя мама
До мене торкнеться,
Теплом зігріває
До самого серця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175717
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.03.2010
К нам в гости собралась зима,
Взмахнула белым крылом.
Все вокруг она прикрыла
Снежным, пушистым ковром.
Даже ёлка и та в нарядном
Белом платье своём.
Словно невеста, с первого взгляда
Кажется она нам вдвоём.
И в эту вот ночь новогоднюю,
Что в окно постучится вдруг,
Встретишь ты ёлку, по-прежнему стройную,
В комнате, милый мой друг.
Она, как и прежде красивая,
Она, как и прежде стройна.
Лишь у ёлки нарядной, милый мой,
Скажу, никого нет счастливей меня.
Счастлива я, что вместе с тобою
Встречаю сейчас Новый год.
Но знай, что сердце полно тоскою,
Если нету тебя, милый мой.
Новый год. Как это прекрасно!
Радостно как, что в этом году
Всегда и везде мы рядом,
В каком не были бы краю.
Новый год. Но мечты, как и прежде,
Полны радости, счастья, любви.
Сердце моё пылает надеждой,
Что друзьями останемся мы.
Что же, друг мой, тебе я желаю
Искренней, крепкой любви, как алмаз.
Пусть лунный свет тебе освещает
Дорогу в незримую даль.
И пусть в эту ночь новогоднюю,
Что к нам сегодня примчалась не зря,
Звёздный луч, как и прежде свободно
Поцелует тебя от меня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163772
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 31.12.2009
Ох, як невчасно смерть тебе скосила.
Тобі б, Марічко, жить іще і жить.
Хотілося б, щоб ти була щаслива
І діточок тобі б у радості ростить.
Та не судилося, лихая твоя доля
Жорстоко так з тобою повелась,
Залишивши лиш море сліз і горя
Для матері, що з туги подалась.
Посивіла, неначе та голубка,
В якої вкрадено дитя з гнізда.
Не побивайся, мамо, мила, люба.
Її навік забрала чужина.
Не плач же, донечко,
Її душа повік не знатиме спокою.
Для неї ти була єдине сонечко,
Та більш вона не стрінеться з тобою.
Не проливай даремно сліз, синочку,
Хай спочиває мати вічним сном.
Вона любила так тебе і дочку,
Як не любив вас так іще ніхто.
Може, колись, дасть Бог, посадиш маки
На одинокій тій могилі в чужині.
Не забувай її, вона ж бо твоя мати,
Болючий спомин у твоїм житті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163011
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.12.2009
Розгулялась віхола за вікном моїм.
Це зима приїхала на рудім коні.
Білим снігом сипала в кожному дворі.
Радість несе віхола нашій дітворі.
Мчить на санях сніжних гостя лісова.
Вже давно заждалася мила дітвора.
Встане серед залу у всій своїй красі.
Займуться ясним полум’ям бенгальськії вогні.
На свято новорічне дідусь до нас спішить,
Вручити нам дарунки у цю щасливу мить.
Гукне свою онучечку: «Снігуронько! Гей! Гей!
Примчи мерщій на свято, на свято до дітей».
Лунає серед залу дітей веселий сміх,
Бо завітав у гості щасливий Новий рік.
Тож з Новим роком, любі, вітаю від душі,
Хай щастя ллється річкою, не обмина ваш дім.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=161898
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.12.2009
Сосновий бір стоїть на видноколі,
Видніється неба блакить.
Тендітна, струнка, білокора берізка,
Неначе на варті стоїть.
Листки золотаві, розпущені кіски,
Неповторна, красива така.
Красу твою ніжну, чарівна берізко,
Віддзеркалює бистра ріка.
Замріяний ліс у глибокій задумі,
Поблизу ніде ні душі.
Він вітру, неначе, тихенько шепоче:
«Колиши, колиши, колиши!»
Так швидко минулося літо.
Колись тут вирувало життя,
А зараз все сумом повито,
Бо осінь тихенько прийшла.
Зачарований ліс навіює смуток
Не тому, що осіння пора.
Ця картина, немов досконалий відбиток
На схилі людського життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160637
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.12.2009
Так далеко, в чужій стороні.
Так далеко від рідного краю.
Десь забившись в кутку, в самоті
День народження стрінеш, коханий.
Защемить моє серце в цю мить,
Як згадаю даровані квіти.
І так важко мені, що не зможемо ми
День народження разом зустріти.
Якщо промені сонця заглянуть в вікно,
Посміхнись і я буду щаслива.
Якщо дощ пролетить і тоді все одно
Не сумуй, посміхайся, мій милий.
Я твій смуток відчую за тисячі миль,
Твою радість розділю з тобою.
І не треба для цього багато зусиль,
Лиш скоріше вернися додому.
Я дякую долі за те, що ти є
На дивному, білому світі,
За те, що з тобою уже ми батьки
І разом плекаємо діток.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160161
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.12.2009
У дні тривожні, грізні, темні
Червона рожа розцвіла.
Та з пам'яті не стерти рік цей тридцять третій,
Як смерть людей косила, мов стріла.
Тут плач людський і стогін, крики
Не обминули ні одну з осель,
Як темна хмара, пронеслися круки
Шматками роздираючи тіла людей.
Розцвіла рожа пишна при долині,
Здавалось, що не має в світі більше зла.
Та хтось зламав її, додолу кинув.
Вся вмить вона зчорніла, мов смола.
Ця мертва рожа - відблиск людських доль,
В яких життя могло би скластися інакше,
Та їх забрав навік голодомор,
Позбавивши надії, радості і щастя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158230
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.11.2009