Мельничук Тетяна

Сторінки (1/12):  « 1»

сумний вірш

Навіщо  ти  змусив  плакати,
Вичікував  зручну  нагоду?
Обрушив  питальними  знаками
перерву  в  стосунках,  негоду.

Говориш,  що  сама  я  нічого  так.
І,  наче,  не  я  є  виною,
але  твоїх  фраз  не  розумію  
і  краплі  до  губ  стіною.

Жорстоко  ти  сам  вирішуєш,
там,  де  для  двох  є  думка.
Себе  від  мене  завішуєш,
вважаєш  так  краще  -  сумно.

Та  хочу  тебе  знов  побачити,
я  іншою  стала  з  тобою,
Хотів  взяти  з  собою  у  щастя,
-  завів  лиш  туди    однією  ногою.

Так,  тяжко  й  тобі,  напевно,
Та  серце  моє  не  сталеве,
скажи,  що  все  було  не  даремно,
а  зараз  лиш  хмари  покрили  небо.

Що  з  часом  усе  розпогодиться,
Що  час  -  це  найкращий  лікар,
але  ж  це  найдовше  слово,
що  воду  збира  під  повіки!

Не  йдеш  з  голови,  але  хочеш,
Так  біжи  -  не  тримаю  руками,
забуду  слова  усі  сказані,
Дочекаюсь  свого,  вже-ж  чекала  роками...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425450
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2013


Часом по ранам

Часом  по  ранам,
Сонцем  по  скроням.
Роки  за  роками
впадають  в  долоні.

Проносяться  швидко,
Місця,  де  ми  впали,
І  десь  вже  сивіють,
Ті  дні,  що  кохали.

Прем’єри  пройшли,
Тепер  всі  дублери,
В  життєвих  сценах
Копіюють  манери.

Ти  лузер  чи  геній,
Аристократ  чи  сноб.
Скоріше  –  невизнаний  велетень,
Самим  із  собою  розмов.

І  в  тебе  є  ноутбук.
Або  ж  мобільний  телефон,
Вони  до  мереж  прив’язали  нас,
взяли  до  себе  в  полон.

Я  ними  теж  дещо  зшита.
Та  знаю,  що  з  цим  робити.
Бо  вихід  є  не  банальний,
З  ними  треба  вживатись,
А  не  ними  жити.

Адже,  часто  не  бачу  барви,
Що  теж  входять  в  мою  історію,
Наше  місто  немов  резервація,
Та  я  розширю  свою  територію.

Слава,  Богу,  що  я  мрійниця!
І  біжу  з  усього  розгону!
І  я  встигну  за  життєвим  потягом,
Що  чимдуж  мчить  біля  мого  перону!

І  буде  в  мене  квартира.
І  дітей  принесуть  лелеки,
Ну  а  стіни,  що  будуть  вдома,
Я  обставлю  бібліотеками.

Там  будуть  не  випадкові  сторінки,
А  книги  вищого  ґатунку.
Сумні  й  веселі  мальовані  рядки,
вся  скриня  моїх  днів,  усіх  без  прорахунку.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411194
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.03.2013


Не чужі

Люблю  т/б  в  ч/б,
І  знов  пишу  слова  лиш  фотографії.
Не  бачу  я  недоліків  в  тобі,
Поправ,  якщо  взяла  курс  не  до  тої  я  парафії.

Образи  швидко  забуваю,
Неначе  знову  немовля,
Мабуть,  іще  я  не  усе  збагнула
Хоча,  це  ти  не  зрозумів,  що  я  –  твоє  життя.

Мені  не  сипляться  докори  совісті,
Не  караюсь  за  те  що  було,
Я  ж  не  зробила  нічого  поганого.
Це  тебе  не  в  той  бік  занесло.

Не  цілуй  мене  на  прощання,
Я  не  хочу  щоб  ти  спробував  солі,
Обіцяй  майбутні  зустрічі
І  більше    не  завдай  мені  болю.

Моє  серце  не  тільки  м’яз.
Що  від  тебе  скорочується  частіше,
Воно  не  тримає  образ.
Навіть,  словом  себе  вже  не  тішить.

Хоча,  правда  є,  ти  –  жорстокий,
Ти  для  себе  зробив  змагання,
Наостанок  хотів  нагулятись,  
І  врешті  –  у  нокауті  кохання.

Я  для  себе  сили  не  прошу.  
Віддаю  її  тобі,  щоб  зібрався  й  сказав:  
«Перепрошую.  Я  не  хочу  щоб  були  ми  чужі».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411191
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2013


Вітай нас двох в словах

Вітай  нас  двох  в    словах,  моя  стежинка  переплелась  з  твоєю,
А  я  за  це  співатиму  в  піснях,  що  ми  давно  уже  не  паралелі.

Сплітатимеш  мої  погляди,  з  небес  щирою  гладдю,
А  я  пускатиму  веселками  посмішки,  що  проганяють  дощові  краплі.

Я  читатиму  тобі  сонети,  додам  у  життя  романтики,
А  ти  відведеш  всі  багнети,  що  підступатимуть  до  життєвої  кам’янки.

Ми  винайдемо  свій  велосипед,  покрутимо  власні  колеса.
Будемо  на  шпальтах  газет,  де  надрукують  нашу  п’єсу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409263
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2013


Свічка

Наче  промінь  надії  палає,
Ніжна  свічка  на  краю  стола,
Така  мила  і  зовсім  не  знає,
Для  кого  світить  вона.

Лише  чує  сопіння  у  тиші,
І  подекуди  плямкіт  в  пітьмі,
Але  це  зовсім  не  миші,
Малий  згорток  –  майбутнє  в  житті.

Й  коло  нього  ходить  мама,
І  малює  на  стінах  тіні,
Це  зовсім  не  велика  драма,
Адже  їх  троє  віднині.

Тепер  доля  як  стежка  в  степу,
Закрутила  у  новий  бік,
Яку  хочеш  відкинуть  біду.
Вона,  син  та  її  чоловік.

Так  все  швидко    набуло  ваги,
Захотілось  злітати  ще  вище,
У  сім’ї  їм  все  до  снаги.
Навіть  в  пору  як  вітер  свище!

Перелітні  птахи  злітають,
А  з  ними  кудись  і  люди,
І  потрохи  відійшов  син  з  дому,
Будувати  сім’ю  нову  буде.

Тож  для  батьків  найбільше  щастя,
Коли  рідна  кровинка  сміється,
Коли  чуєш  з  коханим  вдома,  -
Нове  серденько  в  тиші  б’ється.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409260
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.03.2013


Ранок-День

Леопардовим  ранком  на  тілі
Прокидався  заспаний  день.
Ворушив  на  асфальті  тіні,
Зазирав  до  вікон  людей.

І  такий  же  як  завжди,  о  сьомій,
Він  будильником  заспівав,
Забирав  з  простирадла  долоні,
Щоб  я  по  швидше  вставав.

Зазбирався  скоріш  до  роботи,
Знову  випив  приторну  каву,
Зазирнув  зайвий  раз  в  холодильник,
Рано-рано  дзенькнув  до  мами.

Й  натягнувши  на  душу  светра,
І  поправивши  свіжі  шкарпетки.
Вибіг  з  дому  в  пальто  із  фетру,
Назбирав  на  проїзд  монетки.


До  зупинки  лишилось  трішки,
Я  подумав:  «Задам  всім  маху!
І  дійду  до  універу  пішки,
Це  ж  не  важко,  і  як  не  знати?»
Наче  вчуся  я  там  де  треба,
І  повірте  не  обіднію,
Якщо  я  погожого  ранку,
У  маршрутці    не  попітнію.

Отож,  звичний  маршрут,
Ось  банк,  намальовано  їх  тут  чимало,
Через  академію  там  де  базар,
Ми  із  вітром  попрямували.

Промайнувши  торговий  центр,
Покроївши  ще  кілька  вулиць,
Переді  мною  золотоголовий  орел,
Охоронець  історій  минулих.

Довговічний  звитяжець  подій,
Козаків-оборонців  свідок,
Над  залізом  шоломів  й  мечів.
Шанобливий  міський  обелісок.

Знову  бачу  старі  цеглинки,
Що  на  вік  чи  на  совість  скріпили.
Альма-матер  стоїть  у  задумі,
Ну,  а  я  на  її  порозі.


Я  обожнюю  цю  велич  стін,
І  трішки  обшарпані  двері,
Ці  сходинки,    —  окрасу  перил,
Що  біліють  неначе  моделі.

Ну    і  як  же  без  тебе  бути.
Рідне  місто  –  життя  партер,
Ти  відбиток  досвіду  в  серці,
Ти  і  мій  універ!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408184
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 11.03.2013


З Тобою

За  день  до  того  як  ти  прийшов,  усе  було  так  само,
І  як  до  цього  за  сім,  були  ті  самі  барви.

Твої  акварелі,  мої  гуаші,  перемішавшись  разом,
-  в  малюнках  не  потребують  ретуші.
Колаж,  щасливіший  ніж  завше.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408182
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.03.2013


Фільм

Скінчились  всі  диски,  й  улюблені  фільми
З  екрану  вже  більше  не  бачать  мене.
Втомилась  так  жити,  самотньо  ходити,
Чекати,  що  доля  сама  нас  зведе.

Набравшись  терпіння,  узявши  десь  сили,
Сумую  увесь  всій  життєвий  багаж.
Читала  книжки,  як  це  інші  робили
Й  починаю  знімати  свій  повнометраж.

Який  же  лялькар  роздав  нам  ці  ролі?
Звичайно,  у  чомусь  я  вдячна  йому.
І  ти  також  радий  від  повороту  долі,
а  я  якщо  чесно  й  не  чекала  таку.

Оце  закрутили,  ми  як  з  детективу:
шпигун  і  об′єкт  його  споглядань.
Так  хочеться  бачити  себе  щасливу,
Зробити  цей  крок  без  усяких  вагань.

Та  щось  не  пускає  і  що  за  сценарій,
Для  всіх  ми  повинні  тепер  розіграти.
Він  буде  у  нас  без  сцен  баталій,
лиш  кілька  серій  доведеться  чекати.

Щасливий  кінець  я  у  мріях  бажаю,
В  прем′єрі  з  екрану  мого  життя,
Коли  ти  обіймеш  і  скажеш:  «Кохаю!»,
І  як  здогадався  про  що  мрію  я?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2013


О2

Ти  не  такий  як  всі,  незвичного  кольору  очі,
А  вії  довгі-довгі,  аж  по  щоці  лоскочуть.
Пронизуючий  голос,  що  пробирає  до  крові,
наповнений  барвистості  із  присмаком  любові.

І  руки  як  карбовані,
Але  не  із  металу.
Хапузі  дадуть  відсічі,
Чи  звільнять  від  навали.

І  друзі  бачачи  їх,
Бувають  навіть  здивовані,
Адже  закохані  милуються
І  на  половинок  фото  цифровані.

Це  може  банальні  риси,
Але  для  всіх  однакові,
Для  тих  хто  ходить  в  серці
із  купідонів  знаками.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407712
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.03.2013


Намалюй своє життя…

Намалюй  своє  життя,
На  моїх  листках,  як  білий  цвіт  ромашки.
Виклади  мені  його  в  вінках,
Не  твори  в  характері  монашки.

Адже,  хочу  знати  все  по-правді,
Всі  пелюстки,  всю  росу  на  стеблах  —
Аж  до  краплі!

Як  ти  жив  чи  виживав  не  знаю,
Але  не  бреши  —  благаю.
Всі  плітки  давно  уже  почула,
Головою-ж,  а  не  серцем  все  збагнула.

Знов  даю  повторні  шанси,
Бо  без  тебе  вже  ніяк!
Адже,  я  з  Венери,  а  ти  з  Марсу,
Не  лише  в  книжках,  в  житті  все  дійсно  так.

Стань  моїм  філософом  приватним,
Лиш  кухонним  і  того  буде  достатньо!
Ми  задінемо  усі  безглузді  теми,
Й  будемо  серйозними,  якщо  для  двох  це  треба.

Зіграй  роль  мого  листоноші,
Що  щодень  гарну  звістку  приносить.
Я  не  втомлюся  тебе  читати,
Лиш  проситиму  частіше  писати.

Зачаруй  мене  своїми  повістями,
Чи  здивуй  поемами    в  римах.
Дорожу  тобою  і  без  користі
Впаду  в  спільні  життєві  рифти.

Й  ми  летітимемо  в  них  досить  довго,
Пролітатимемо  милі  напевно,
Врешті  станемо  ногами  на  мантії.
Переглянемось:  «Політ  не  даремний!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407035
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.03.2013


Мовчання

Добре  –  мовчу,  я  лише  згадую.
І  не  кажу  ні  слова!
Думки  рояться  в  голові,
Гуляють  променадами!

І  закапелками  душі,
Гуляють  наче  в’язні,
Але  на  волю  просяться
Як  пагони  стрілчасті.

Проте  я  не  німа,
І  хочу  говорити,
і  щебетати  як  птаха  лиш  тобі.
Отримувати  квіти.

Блукати  під  дощем,
і  це  лише  з  тобою,
Чи  грітися  під  сонцем,  
вмиватися  росою.

Та  годі,  знов  мовчу,  
не  можу  говорити,  
соромлюсь  слів  своїх.
Куди  ж  себе  подіти?

Повір,  я  не  нудна,
Чи  ж  може  не  стандартна,  
Але  пробач  тоді,  якщо  для  цього  світу  
вже  скромність  непридатна!
́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407034
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.03.2013


Чи так усе починається?

Так  хочемо  про  усе  знати,
І,  мабуть,  все  життя    вчимося
А  куди,  скажіть  дівся  світ
З  якого  усе  почалося?

Спочатку  були  Адами,
А  потім  з’явилась  жінка
Вони  віддали  нам  ребро,
Й  тепер  кажуть,  що  їмо  їм    печінку.

Далі  почався  Потоп,
І  світ  весь  змішав    у  багнюку.
І  почалася    наша  реальність,
Де    просто  так    не  подадуть    руку.

Оце́  все  було  початком,
Для  безладдя,  утопій,  воєн,
Де  гіркий  приклад  стає  ширвжитком,
А  прекрасне  життя  –  фантомом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158074
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.11.2009