Владика Віта

Сторінки (1/31):  « 1»

Ти маєш силу, сила ця в тобі!

В  житті  все  просто  й  можна  стерти  олівця,  
В  житті  все  складно  й  не  зітреш  чорнило,  
А  як  вже  пишеш  -  пишеш  до  кінця,  
Якщо  живеш  -  живеш  на  повну  силу!
Так  складно  думати  про  те  що  не  зробив,    
Так  просто  мріяти,  коли  зробити  можеш,  
А  що,  якщо  тобі  не  стане  сил,
А  що,  якщо  впадеш  і  далі  йти  не  зможеш?
Борець  в  тобі,  він  сильний,  він  живий,  
А  що  якщо?  -  для  тебе  не  питання,  
Ти  маєш  силу,  сила  ця  в  тобі,
Все  інше  тіні,  тіні  сподівання,
Вставай  з  колін,  якщо  ти  ще  на  них,  
Якщо  ти  впав  й  не  в  силах  вже  піднятись,  
Вставай,  тобі  під  в  силу  все,
І  навіть  в  мить,  коли  не  сподівався,
Ти  пишеш  вірш,  а  може  й  інше  щось,
І  слабкості  в  тобі  -  то  прояв  сили,
Вставай  з  колін,  якщо  ти  ще  живий,  
І  йди  в  перед,  на  зустріч  мрії!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020


Соната


Той,  хто  в  пустелі  живе,
Як  тебе  звати?!  Озвися!
Той,  що  в  пустелі  живе,
Прошу,  хоч  на  мить  ти  з'явися!
Душа  у  полоні  асфальту,  
Ні  захвату,  ані  азарту,
Колючий  будяк  в  бур'яні,
Наснися,  будь  ласка,  мені!
Той,  що  в  пустелі,  озвися...
І  п'єса,  й  закрита  завіса,
Прем'єра  була  на  світанку,
Виходиш  босоніж  щоранку,
Колючий  будяк  в  бур'яні,
Наснився  в  пустелі  мені.

P.S.  "Ніч,  зорі  та  гарна  соната,
 що  складена  про  апелянта".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883598
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2020


Мелодія душі

Мелодія  душі  лунає  з  глибини  думок,
Стук  серця,  що  під  клавіші  фортепіано
Душа  так  прагне  до  зірок…
Ілюзія,  що  створена  туманом.

У  зимній  вирій  птаха-одинак  летить,
Мелодія  дощу,  зів’яле  листя
А  знаєш  я  тебе  не  відпущу,
Прошу,  хоча  б  у  снах  ти  відізвися!
І  пауза…і  на  долонях  сніг,
Можливо,  це  кришталь  пустих  краплинок
Для  мене  скарб  –  для  тебе  сміх,
Все  вирішив  один  безглуздий  вчинок.

Мелодія  душі  й  пустих  думок,
Стук  серця,  що  під  клавіші  фортепіано,
Душа  так  прагне  до  зірок…
Ілюзія,  що  створена  обманом.

Наснився  сон  і  в  розпачі  душа:
Куди  піти,  навіщо  йти  не  знаю,
Пустий  вагон  зимового  метро,
І  дві  зупинки,  станція  :  «до  краю»,
Зриваюсь  з  місця  і  лечу  в  туман,
Без  меж  навіки  аж  до  небокраю,
Ти  знаєш  дорога  мені,  але  тебе  я  відпускаю!

Мелодія  душі  лунає  з  глибни  думок,  
І  серце  ожива  від  дивних  звуків,  що  під  клавіші  фортепіано,
Душа  так  прагне  до  зірок…
Ти  лиш  ілюзія,  ти  створена  туманом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2017


Мысли в голос

Я  думаю,  а  как  скучать...
Я  думаю  зачем  скучать,  
Когда  чего-то  не  хватает,
Когда  и  не  молчать,  и  не  кричать,
Я  думаю,  что  нет  ответов,
А  во  Вселенной  есть  свои  секреты,
Разбросанные  пазлы  не  собрать,
Нелепые  такие  изреченья,
А  жизнь  не  мёд  и  не  малиново  варенье,
Но  всё  же  что-то  в  этой  жизни  есть,
Вот  например,  мурчание  кота,
И  смех  до  слёз  -  смеется  так  душа,
И  встречи  с  теми  кто  всего  родней,
Те  кто  твои,  ведь  с  ними  веселей,
Ведь  с  ними  можно  просто  помолчать,
Смотреть  в  глаза  и  ничего,  ни  от  кого  не  ждать,
А  жизнь,  она  не  сахар  и  не  мёд:
Орехи,  шоколад,  пушистый  кот.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766596
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.12.2017


Не Рапунсель и не зверь

Сердце  что  в  руках  холодных,  
Нет,  ну  что  же  я,  совсем?;)
Написать  бы  стих  угодный,
Но  зачем,  зачем  для  всех...?
И  машины,  люди,  птицы,
Все  же  мчатся  где-то  вдаль,
Кто  к  чему,  к  кому  стремится,
Не  хочу  встречать  печаль!
Что  ж...уж  много  за  семнадцать,
Ну  и  что,  одна  всё  хрень,
Всё  кружиться,  люди  мчатся,
Ну  и  пусть,  и  что  теперь?
Всё  держать  в  руках  холодных  чьё-то  горлышко,  зачем...?
И  по  зимнему  холодный,  чей-то  кожаный  портфель...
Нет,  всё  сказки,  фейерверки,
Не  Рапунсель  и  не  зверь,
Я  по  прежнему  подарок,
Ещё  тот,  и  что  теперь?
Да,  я  в  сказку  не  попала,
Но  а  может,  будь  я  в  ней,
Кем  бы  стала,  чем  бы  стала,
Не  принцесса,  дикий  зверь?
И  не  зверь,  а  просто  ворон,  
Чёрный  с  пёрышком  совы!
Да,  я  тот  ёще  подарок,
Зимней  осени  й  весны:)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766594
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.12.2017


…Чуєш, вже настала осінь…

Жовте  листя  падає  на  землю
Листопад  ступає  на  поріг,
Що  ж  ....і  жити  й  думати  даремно
Ні  про  що....впаде  на  землю  білий  сніг.
Порвана  струна,  куплет  давно  відомий
Фраза  з  уст  зірвалась  в  забуття
Так,  я  згадую,  все  ж  згадую  про  тебе
Вже  не  з  цього,з  іншого  життя...
Крапля  пасти  на  папері  білім
Сірим  холодом  озветься  день
І  картини  осені  ці  чорно-білі
...Третій  рік  все  думаю....  мине...
Ні,  не  боляче....вже  затянулась  рана
Й  серце  б'ється  дужче  з  кожним  днем
Знай....я  пам'ятатиму  про  тебе
Холод  ночі  і  спекотний  день...
Трепет  тіла...льодяна  самотність
І  кришталь  розбитий  вщент
....Чуєш,  вже  настала  осінь,
Та  в  якій  омріяла  тебе
Порвана  струна,  розбита  чаша  
Дощ  пронизує....пронизує  мене,
Не  болить  на  серці  рана
Цей  рубець  нагадує  тебе.
Шепіт  з  уст  зірветься  й  вітер
Віднесе  далеко  в  забуття...
Вже  зів'яли,  вже  засохли  квіти
Ти  не  з  цього,  з  іншого  життя.
Білий  сніг  впаде  на  землю
І  сльоза  солона  по  щоці...
Ні,  не  плачу....просто  вітер,
Він  приніс  її  мені.
Відблиск  сонця,  теплі  ночі
І  приходить  знову  Май,
Забувати,  ні  не  хочу,
Він  шепоче....пам'ятай....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375857
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2012


Так часто буває…

Так  часто  буває,  що  серце  палає
Вогонь  виринає....з  грудей  вириває
І  кажеш,й  клянешся:  ніколи  й  нізащо
Не  віриш,  не  любиш,  не  пишеш  вірші
Та  хтось  посилає  тобі  його  нащось
За  що  покохаєш,  за  те  ж  продаси.
Забудеш,  погубиш...заплакані  очі,
Але  ж  на  долонях  залишаться  сни
Можливо  це  пекла  чи  раю  агоній
Кому  це  і  нащо,  але  ж  віддаси:
Останню  краплинку  тепла,  що  у  серці,
Останню  надію....й  можливо,  вірші....
Напишеш  ти  знову,  що  потяг  десь  мчиться,
Він  мчався  десь,  мчався  -  перону  ж  дійшов!!!!
А  ти,  куди  серце  твоє  виринає
Надія  є  світлом,  а  світло  -  любов.
Ідеш  на  світанок  розкривши  долоні
В  очах  пустота  і  журба
І  тільки  б  не  скоро  ще  сивої  скроні,  
І  лиш  би  надія  жива...
...Лише  три  зупинки...автобус,  трамваї..
Свій  шлях  вибираєш  ти  сам
Один  на  одинці  -  невже  так  буває???
Він  поруч,  а  ти  вже  десь  там.
За  обрієм  сонце  не  часто  так  сходить
Співає  хтось  гарних  пісень
Весна  і  красиво  довкола,  і  зводить
Один  лиш  ньюанс  все  й  на  все
Пісні  ж  це  красиво,  пісні  -  це  прекрасно
Щебече  їх  кожен,  мабуть,
Розказувать  вміло,  так  само  зумію
Про  душеньку  лиш  не  забудь!!!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342518
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2012


В безодні ночей небачені картинки дня

В  безодні  ночей,  небачені  картинки  дня,
І    просто  так.....в  очах    нема  вогня
Зника  помаленьку  острів  надій,
Скажи  тихенько,  ти  щось  хотів?
Хвилина  спокути  і  радість  в  очах,
Ніщо  незабуто  -  це  твій  вірний  шлях
Дитина  маленька  в  тобі  підросте,
Скажи  ти  тихенько,  забув  вже  мене?
Я  сніг  на  землі,  краплинки  дощу,
Хмаринками  з  неба  озвуся
Долина  бажань,  що  лине  з  душі,
Поклич  і  я  повернуся...
Мрія  дитяча  так  манить  здаля
Люди  ж  літати  не  вміють,
Бачать  предмети,  трима  що  Земля
В  закон  гравітації  вірять,
І  всі  шукають  розумні  слова,
Пояснень  чекають  від  всього
Забувши  про  те...ще  недавнє  дитя
У  всесвіті  ж  все  загадково...
В  безодні  ночей,  небачені  картинки  дня,
Та  я  повернусь,  обіцяю
І  сонячний  зайчик  спіймає  маля,
Для  тебе  його  я  тримаю!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=316477
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.02.2012


Історія одного дня

Напрочуд  страшна,  і  в  той  же  час  чарівна,
Історія  одного  дня,  хоча  і  дивно
Наскільки  час  -  секунда  чи  хвилина
Змінити  може  швидко  й  беззупинно...

...Зустрілись  погляди  в  тумані  одинокі,
Чому  бувають  дні  такі  жорстокі?.....
Та  ні,  був  ясний  день  осінній,
А  сонце  теплим,  лагідним,  надійним
Немов  зима  ніколи  не  настане,
А  погляд  в  серці  довго  не  зів'яне
І  вічно  житиме  у  пам'яті  надійно
Сховавши  спогад  теплого  дощу,
Я  обіцяю,  що  не  відпущу
Цю  іскорку  тепла,  вона  у  серці,
Воно  вже  більш  нікому  не  озветься
********************************
Одна  секунда  змінює  хвилину,  
Хвилина  день,  а  день  життя....
Чому  летять  години  так  неспинно,
Туди  нема  вже  вороття
Листи  не  знайдуть  адресата,
А  телефон...нажаль  мовчить
Ваш  абонент  є  недоступним  взавтра
Сьогодні  за  межею  долетить,
А  вчора  вже  немає  ні  для  кого,  
Воно  було,  минуло  і  не  наздогнать,
Та  потяг  мчиться  й  скоро,  дуже  скоро
Перон  і  станція....приїхали,  вам  треба  встать.
Життя  ж  не  продається...ні  не  можна
За  золоті  монети  відкупить,  
Хоча  б  шматочок  дня  чи  року,
Сьогодні  є,  сьогодні  й  треба  жить
********************************
 Напрочуд  страшна....хоча  ні...чарівна,
-  Історія  життя?  -  Одного  дня  
-  Так  дивно....
-  Одна  секунда  чи  хвилина  
   змінити  може  все  і  безперечно!!!!
-  Невже  так  може  бути?....
-  Питання  зайве,  просто  недоречне.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314460
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2012


Так легко жити коли вільні руки

Згубилися  слова  і  нічого  сказати
Чи  сніг  чи  дощ,  чи  день  чи  ніч
Нема  натхнення  і  крізь  темряву  й  прокляття
Прийшла  до  тями  і  немає  смутку
А  ти  ж  шукаєш  у  душі  притулку
В  пітьмі  прощення  проклятий  навіки
Ти  вириваєш  серце  із  грудей
Воно  ледь  б'ється  та  нема  від  того  втіхи
Ти  звір,  який  втікає  від  людей
Ти  одинокий  пес,  що  від  самотності  страждає
Ти  птах  самотній,  крила  що  згубив
Один  на  світі  і  ніхто  не  знає,  
Куди  думки  свої  подів
Кому  продав  ти  душу  світлу,  щиру
Й  яка  була  тому  ціна
Самотність  пекло,  й  знаєш  нині
Людина  без  душі  завжди  одна
Так,  вічно  житимеш,  але  в  пекельних  муках
Й  запам'ятав  воістинно  прості  слова:
"Так  легко  жити,  коли  вільні  руки,
Та  набагато  краще,  як  є  вільною  душа"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274862
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.08.2011


*

Не  приклоняти  голову
І  перед  ідолом  німим
Дивитись  вище  сонця,  бути  вище  неба
Хтось  сліпо  за  кумиром  йде  своїм,
Та  ідеалом  кожен  є  самим  для  себе
Ви  поклоняєтесь  і  вірите  в  добро
Безповоротно  що  іде  від  нього,
Та  бездоганним  може  бути  тільки  зло,
А  жити  й  просто  вірити,  мабуть,  нетреба
Не  приклоняти  голову  ні  перед  ким,  ні  перед  чим
І  навіть  перед  "ідолом  німим"  нізащо,
Бо  ідеальним  може  бути  тільки  зло
Добра  ж  чекати  можна  лиш  від  себе

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=224591
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.11.2010


Я боюся темряви

Я  боюся  темряви  та  що  ж
Темрява  в  пітьмі  це  не  зізнання
Не  існую  й  не  живу  й  щорання
Бачу  відблиск  сонця  у  вікно,
Що  мені  до  нього  -  всеодно.
Просто  жити  й  бачити  обличчя
Час  настане  прийдеш  в  потойбіччя
Там,  мабуть,  нема  зірок  і  сонця
І  не  буде  більш  квіток  й  віконця
Листя  жовтого,  бо  осені  немає
Час  так  стрімко  плине,  він  минає
І  настане  судний  день  і  над  тобою
Зійдуть  хмари,  що  були  над  головою
Запитають  як  життя  своє  прожив  ти
І  впадеш  на  землю  безпощадно
Зрозуміти  пізно  -  вмерти  рано
Й  бачиш  ти  життя  свого  картинки,
Так  дитинство  швидко  промайнуло
Юність  час  навчання  і  думок
І  кохання,  що  було,  але  минуло
Ще  тоді  життя  дало  урок...
Там  ти  місце  не  вступив  в  трамваї
Тут  збрехав,  а  потім  знов  обман,
Потім  ти  не  допоміг,  а  потім  зрадив
Просто  не  помітив  помилок
...Це  все  роздуми  і  вічні  ці  питання
Проникають  у  думки  свідомості  .....межа,
А  хто  зна  -  нема  ні  пекла,  а  ні  раю
А  ні  темного,  ні  білого  нема
Просто  жити,  а  буденність  поїдає
Й  не  зостанеться  більш  в  голові  думок
З  середини  ми  себе  з'їдаєм
Й  не  можливо  не  робити  помилок.
Я  ж  боюся  темряви  та  що  ж
Темрява  й  пітьма  -  це  не  зізнання,
Що  коли  багато  так  думок
Час  мине...зостануться  питання

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=222554
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.11.2010


Осінній лист впаде на землю

Осінній  лист  впаде  на  землю
Журбою  котяться  слова
Вона  від  мене  так  далеко
Чи  досі  ще  жива  вона?
Приносить  звістку  вітер  й  стрімко
Біжить  на  зустріч  у  вогні
Вона  йому  зоставить  квітку  
На  тому  місті  де  вони
Клялися  в  вічному  коханні
Цей  спогад  в  зустрічі  останній...
Засохла  квітка,  та  пелюстка
Одна  зосталася  жива
Ще  в  серці  жевріє  надія
Чому  ж  на  зустріч  не  прийшла?..
Він  пише  лист  сто  п'ятдесятий  
І  покладе  його  на  стіл
Лежить  там  перший,  другий,  п'ятий...
Його  думки  належать  їй
І  кожен  день  душа  палає
Можливо,  згасне  цей  вогонь,
Але  робити  що  незнає
Вже  й  сивина  блищить  зі  скронь
Вона  ж  така  красива,  ніжна
Та  прагне  жити  забуттям
Його  кохати  буде  вічно,
Але  живе  чужим  життям
Вдавати  тяжко  що  щаслива
І  хоче  плакати  й  щосили
Стискає  серце,  біль  з'їдає
Всміхається  -  в  душі  страждає
Спокійно  жити  неможливо
Вона  багата  і  красива,
Та  проміняла  б  все  на  світі
За  ті  красиві  чорні  очі,
Які  лиш  бачить  в  темні  ночі
У  сні  приходить,  обіймає
Розповідає  що  кохає,  що  незабув,  що  він  чекає
І  сонце  світить  так  яскраво,
Та  ніч  проходить  -  знову  хмарно
Так  тяжко...  тяжко  в  світі  жити
Чужими  мріями  і  сум
Так  часто  пронизає  серце
Він  ще  живий.....він  не  забув?
Приносить  звістку  вітер  й  стрімко
Біжить  на  зустріч  у  вогні
Вона  йому  зоставить  квітку
На  вічну  пам'ять  у  пітьмі
Й  останній  лист  впаде  зів'ялий
І  ляжуть  в  ряд  сумні  слова
Вона  далеко  так  від  мене
Будь  Ласка,  тільки  б  ще  жива!..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=221105
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2010


Діалог

-  "Ти  безталанна?"  -  "Ні,  хоча  мабуть"
-  "Ти  розмовляєш  в  тиші?"  -  "Я  не  знаю"
-  "Ти  знаєш  це  ім'я,  як  його  звуть?"
-  "Напевно  трішки,  ні.....  не  пам'ятаю"
-  "Ти  чуєш  серце  б'ється  й  на  долоні  
     Блищать  краплинки  сліз  солоні?"
-  "  Не  чую,  то  вода  тече  у  крані,
   Твої  слова  й  насправді  безталанні"
-  "Ти  бачиш,  сонце  світить  так  яскраво?"
-  "Та  ні,  мені  це  зовсім  не  цікаво"
-  "Та  що  ж  з  тобою?...зупинись  лиш  на  хвилинку!"
-  "Пробач,  я  поспішаю  на  зупинку"
-"Тобі  все  байдуже,  я  щось  не  розумію?"
-"Зійди  з  дороги,  дай  потрапить  в  мрію!"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=217504
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2010


*

Мій  дім  над  хмарами  у  небі
Де  ясно  чути  крики  журавлині
Я  напишу  вірша  й  долине  він  до  тебе
Хоча,  можливо,  краще  і  нетреба
Нехай  лиш  птах  почує  голос  пісні
Й  заплаче  небо  разом  із  зірками
Тебе  в  душі  своїй  я  неполишу
І  просто  житиму  самотніми  думками

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=184068
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.04.2010


*

Ятрити  душу  більш  не  треба
Вона  і  так  горить  вогнем
Забути  хочу  я  про  тебе
Скажи,  навіщо  ці  думки?
Пекельне  небо  над  землею
А  в  серці  то  вогонь,  то  лід
Забути  хочу  я  про  тебе
Скажи,  будь  ласка,  мені  слід?
І  долинають  відголоски  минулих  днів,  пустих  ночей
І  втрачу  розум  я,  напевно,  позбудусь  мариво  очей
Проходить  день  за  обрій  зайде
І  видно  тільки  небокрай
Так,  ще  про  тебе  пам'ятаю
Та  покладу  я  цьому  край.
Звертаю  погляд  я  до  неба
Ні  сонця  там,  а  ні  зірок
Забути  хочу,  мені  треба
Тяжкий  життя  дало  урок
Навчило  просто  так  кохати
Без  тями,  навіть  без  думок
Не  хочу  ні  землі,  ні  неба
Простого  теплого  дощу
Омиє  рани  і  я  знаю
З  душі  тебе  я  відпущу!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=182044
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.04.2010


*

Вже  спокою  немає
Душа  помирає
І  спокій  лиш  настане
Коли  вона  зів'яне,
А  що  чека  на  неї
Політ  до  небес,
Путівка  у  рай
Чи  в  пекло  путівка
Де  муки  страшніші
Де  люди  ще  зліші
Ненависть  панує
Й  ніхто  не  почує.
Предсмертні  страждання
Слова  це  останні,
Предсмертня  спокута
Душа  все  ще  скута
І  тілі  людини,
Яка  помирає
Й  молжливо  чекає
Життя  так  жадає
Й  не  хоче  вмирати,  
Але  помирає.
Останні  хвилини
Стук  серця  єдиний
В  очах  Щастя?,  Смуток?...
..Самотність  Душі
На  диво  чекає
Його  так  жадає
Й  можливо  заплаче,  
Та  сльози  ковтає
Душа  поглинає
І  серце  ще  б'ється
Та  кров  холодніє
По  венах  не  л'ється.
Душа  відлітає,
Куди  ще  не  знає
Вона  ще  блукає
Можливо  страждає
ЇЇ  щось  тримає  
І  не  відпускає.
Останні  хвилини
Злетіти  повинна,
Та  серце  ще  б'ється  
Й  Душа  зостається  
У  тілі  людини.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176953
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.03.2010


Тремтить рука, шукає слів

Сумно  і  темно
                         й  не  хочеться  спати
Можливо  хоч  раз
                           щось  собі  написати  
Думка  за  думкою
                             плине  в  пітьмі
Й  щоб  ще  робила
                             якби  не  вірші
Що  написати?!  -  не  хочеться  спати
 …Тремтить  рука
                                 шукає  слів
Таких  потрібних  зараз  їй
І  що  зробити
                                   де  подіти
Слова  її  –  зів’ялі  квіти
Немає  сили  щоб  кричати
Немає  слів  щоб  щось  сказати
Нема  думок  щоб  написати
Лиш  крапля  чорнила
                                     на  білім  папері
Лиш  біль  безупинний
                                     у  неї  в  душі
Як  чорне  і  біле
Як  добре  і  зле
Боротьба  в  її  серці  
                                     за  правдою  йде
Та  що  ж  розуміти
                                       думки  де  подіти?
На  білім  папері
                                       чорніють  слова
Лишилось  питання,  -
                                           «Ще  правда  жива?»
-  Сумно  і  темно
                                             й  не  хочеться  спати
Можливо  хоч  раз  
                                           щось  собі  написати
Красиве  і  добре,
                                             -  заквітне  душа!!!
Але  ж  це  питання  –  
                                             «Чи  правда  жива?»
…Тремтить  рука  
                                                 шукає  слів
Таких  потрібних
                                                 зараз  їй
Та  де  поділися  слова
І  те  питання,  -  «Чи  жива?»
На  білім  папері,  лиш  крапля  чорніє
Хоч  боляче  й  сумно,
                                           та  що  вона  вдіє.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=176206
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.03.2010


Просто тінь на серці

Просто  тінь  на  серці
Поїда  обман
Буде  битись  доти,
Доки  цей  туман
Він  в  безодню  манить
Десь  за  небокрай
Він  тебе  обмане,
Ти  не  довіряй.
Буде  битись  серце
Й  так  тремтить  рука,
Та  не  оглядайся,  ні  це  не  вона
Буде  біль  і  смуток  серце  поїдать
Буде  ніч  безсонна  душу  роздирать
Будуть  дні  і  ночі  й  мариво  думок
Та  не  знайде  очі  він  серед  зірок...
Протяг  цей  шалений,  вітер  і  туман
Нащо  йти  на  зустріч,  якщо  це  обман?
Буде  битись  серце  
В  темряві,  пітьмі
Й  ти  піднімеш  очі,  але  це  не  він,
Ти  ж  неозирайся,  ні  це  не  вона
І  була  та  зустріч  в  долі  їх  одна...
Та  насправді,  просто,  це  лише  туман
Посміялась  доля  і  ввела  в  оман
Просто  обізнались  й  різних  два  шляхи
Й  в  темряві  розтались,  легко  й  без  нудьги,
Тільки  тінь  на  серці  -  це  була  вона!!!
Та  розіб'є  смуток  вранішня  роса.
Просто  так  зустрівшись,  
Проживуть  вони
Та  не  знайдуть  щастя
Більш  серед  пітьми
В  них  дві  різні  долі,
Різних  два  шляхи
Й  в  темряві  зігрівшись  
Житимуть  вони.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175748
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.03.2010


*

Невірь  словам,  що  боляче  так  ранять,
Невірь  думкам,які  обмануть,
Невірь  у  долю,  що  нещира,
Невірь  людині,  що  так  мило
Всміхається,  а  погляд  вбиває
Невже  так  й  насправді  буває?
Поглянеш  ти  в  небо  блакитне
І  сонце  можливо  розквітне
Та  погляд  той  зостанеться-
Невірь,  все  на  світі  минеться.
Лишається  правда  з  тобою
Нещирість  й  брехня  навкруги?
Та  краще  лишайся  собою,
Ніж  будеш  обманювать  й  ти
Проходять  роки  у  безмежність
Лишається  крихта  добра
І  це  лиш  твоя  незалежність,
Ти  завжди  такою  була.
А  руки  тремтять  і  журбою
Впадуть  на  папері  слова
Думки,  що  лишила  з  собою
Невже  ти  комусь  віддала?
-Тому,  що  нещиро  всміхався,
Йому?-він  зненацька  десь  взявся
Красивий-душа  кам'яна,
Тобі  ж  чи  потрібна  вона?
А  погляд  так  манить  даремно  
Й  ти  бачиш  його  у  ві  сні
Дорога,  машини  й  шалено
Біжиш  ти  поглянуть  у  очі  ясні,
Та  бачиш,  шляхи  розійшлися
Наліво,  направо....куди?
І  вранішнє  сонце  засліпить
Заплакані  очі  твої.
Весна,  все  красиво  довкола,
Та  шляху  нажаль  не  знайшла
Коліна  розбивши  в  дорозі
Назад  ти  зі  смутком  прийшла,
Не  віриш  більш  в  очі  красиві
Й  в  ту  мить,  що  здавалося  щирі
Не  віриш  у  смуток,  не  віриш  в  обман...
І  лиш  на  дорозі  лишився  туман.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175416
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.03.2010


*

Я  можу  сказати  люблю,
Але  не  скажу,  що  кохаю
Це  буде  фальшиво  до  краю
Люблю  я  весь  світ  навкруги
І  квіти  травневі...я  знаю
Якщо  я  сказала  люблю
Насправді  я  не  кохаю
Минуть  місяці  і  роки
Години,  хвилини,  секунди
Все  зміниться,  все  навкруги
І  стануть  іншими  люди,
Спитаєш  мене  чи  люблю,
Так,  справді  люблю  я  це  знаю
І  боляче  стане  в  душі,
Я  просто  люблю,  не  кохаю.
Та  серце  зіжметься  моє
Кров  згусне  у  венах,  не  ллється
Пройде  ще  століття  одне,
Та  це  почуття  не  минеться
Хтось  буде  казати  люблю,
Можливо,  хтось  скаже  кохаю
Й  від  цього  промінчик  один
Розіб'є  цю  кригу,  я  знаю
Й  можливо  комусь  ці  слова    
Долинуть,  нажаль,  я  не  знаю...
Так  легко  сказати  люблю
Й  так  тяжко  зізнатись,  кохаю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=174866
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.03.2010


*

В  душі  вогонь,  на  серці  біль
І  він  лиш  мій,  навіки  мій
Душа  палає,  серце  б’ється
Можливо,  це  колись  минеться,
А  час  летить  неспинно,  й  мить…
Мільйони,  тисячі  століть
Й  ніхто  не  зможе  вже  зігріть
Нестане  й  сліду.….почуття,
Лиш  згадка  про  чиєсь  життя?
В  душі  вогонь,  на  серці  біль  –
Це  слід  з  минулих  поколінь?
Можливо,    це  чиєсь  прокляття,
І  розпалив  же  хтось  багаття!!!
Пустії  дні,  безсонні  ночі
І  зрозуміть  ніхто  не  хоче…
Та  й  нащо,  нащо  розуміти
Нема  думки  куди  подіти,
А  сни,  картинки  кольорові
Такі  страшні,  хоча  й  чудові,
Але  вони  мої,  й  до  крові
Я  хочу  губи  покусати
І  жити  просто,  і  не  знати…
Цей  біль  з  минулого  життя
Туди  нема  вже  вороття.
А  серце  б’ється  й  кров  чорніє
По  венах  ллється    й  холодніє
Навіщо  жити  так  –  не  знаю
Життя  ж  люблю,  люблю  й  кохаю:
І  спів  пташок,  і  темні  ночі,
Люблю  заплющувати  очі
Дивитись  в  небо  –  зорі  ясні
І  сяйво  місяця  не  згасне,
Люблю  весну  –  вона  чудова
Така  красива,  кольорова
Веселки  цвіт  такий  прекрасний
І  день  травневий  теплий,  ясний,
А  грім  вночі  засвітить  небо
Та  більш  нічого  і  не  треба,
Лиш  спів  пташок  і  теплі  ночі  
Дивитись  в  небо  й  бачить  очі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=169042
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.01.2010


І знову повернутись у казку

І  знову  повернутись  у  казку
Казковий  дім  і  ясний  день,
Де  сонце  світило  так  ясно
І  чути  пташиних  пісень
Всі  гарні  й  щасливі  довкола
І  радуги  цвіт  кольоровий
Красивий,  яскравий,  прекрасний,  
Та  зник  він  і  стало  неясно...
Повернути  його  неможливо,
Хоча  для  душі  так  важливо!
Все  сіре,  лиш  небо  блакитне,
Можливо,  колись  все  розквітне?
Не  повернеться  казка  ніколи
Минуле  залишиться  там...
У  пам'яті  нашій  і  долі
Й  зостануться  тільки  слова
Про  неї  чарівну,  прекрасну
І  сни  кольрові  й  пісні
Повернуть  назад  нас  в  казкову
Країну  надій  кольрових,
Де  сонце  світить  так  ясно
І  линуть  пташині  пісні,
Де  все  так  красиво  й  прекрасно
Лишитися  б  там  і  тобі!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160620
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.12.2009


*

Чому  слова  із  розуму  виводять
Чому  душа  поміж  вогнів
Поради  злі  лише  надходять,
Й  ніхто  незна  що  на  душі.
Чому  образ  багато  в  світі
І  злу  неначе  меж  нема,
А  може  просто  божевілля?
Та  все  одно  в  душі  сама.
Чому  думки  із  розуму  виводять
Чому  душа  неначе  у  вогні,
Якщо  життя  проходить  так  даремно
Невже  найкраще  жити  у  пітьмі?
Ці  роздуми,  думки  -  це  божевілля
Вони  неначе  знищують  мене
Одне  лиш  знаю  точно  і  без  слів  я
Життя  прекрасне  і  воно  одне!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160144
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.12.2009


Квиток в один кінець

Квиток  в  один  кінець
Початок  забуття
В  один  кінець  дороги
Минулого  й  життя...
Так  думав  він-"купити?"
-Вагаючись  в  думках,
І  думав  він  забути,
Але  відчув  лиш  страх.
В  один  кінець  дороги  
Квитка  він  не  знайшов
Потрапив  він  у  пастку
З  якої  і  прийшов.
І  думав  лиш  забути,
Знайти  нове  життя
Знайти  лиш  крихту  щастя-
Знайшов  лиш  забуття.
Пройшов  він  шлях  цей  довгий
І  зруйнував  життя
Лиш  істину  збагнувши
Вже  на  кінці  буття:
"В  один  кінець  дороги
Квитка  ти  не  знайдеш
І  слід  це  пам'ятати,
Від  себе  не  втечеш"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159967
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.12.2009


*

Коли  незаєш  ти  нічого
Й  лиш  божеволієш  від  цього  
Коли  не  хочеш  думати  й  з'являються  думки
Коли  ти  відчуваєш  й  неможеш  відчувати
Коли  ти  знаєш  і  нехочеш  знати
Коли  ти  бачиш,але  тобі  байдуже-
Це  не  життя,  хоча  і  схоже  дуже.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159914
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.12.2009


Нема початку і кінця немає

Нема  початку  і  кінця  немає
З'являється  в  житті,  й  ще  мить  -  зникає
Й  чи  може  хтось  це  зрозуміти
Цю  мить,  й  для  чого  навіть  жити
Цей  перший  подих  й  тягу  до  життя,
Останній  подих  й  смерть  вже  наступає
Людина  із  землі  зникає  -
Звільняє  місце  вже  для  іншого  життя.

Нема  початку  і  кінця  немає
Все  просто  так  з'являється  й  зникає,
Безслідно,  й  далі  забуття,
Але  ж  з'являється  нове  життя.
Й  це  світло  у  кінці  тунелю
Про  нього  чули  вже  мільйони  раз,
Та  чи  є  світло,  чи  його  немає
Живем  й  вмираєм  повсякчас
Чи  хтось  хворіє  і  з  землі  зникає
В  ту  недосяжну  далечінь  доріг
Чи  просто  землю  зоставляє,
А  ,може,  старість  наступає
Й  душа  злітає,  і  крок  це  вже  до  іншого  життя,
Де  все  красиво  і  довкола  квіти
Можливо  варто  лиш  для  цьго  жити?

Нема  початку  і  кінця  немає
Й  ця  безкінечність  так  лякає,
І  вир  думок,  й  небачених  подій,
Можливо,  просто,  незбагненних  мрій.
Та  ця  система  вже  давно  працює
Початку  і  кінця  життя
Й  ,можливо,  кожен  це  відчує
На  схилі  віку  і  в  кінці  життя.
Кінець  життя  -  коли  людина  помирає,
Та  це  початок,  а  кінця  немає
Душа  людини  вічна  і  безмежна,
Та  що  є  вічністю,  й  чи  вічність  незалежна
Від  наших  спогадів  й  думок  про  цю  людину
В  житті  лиш  старшу,  а  в  душі  дитину
І  це  початок,  а  кінця  немає
Кінець  тоді,  коли  душа  зникає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159492
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.12.2009


Зірки не падають із неба

Зірки  не  падають  із  неба
 Так  просто,  їх  чекати  треба,
 Але  навіщо  це  чекання
 Надія  лиш  на  сподівання
 На  марні,  марнії  жадання?
 Нема  куплетів  і  рядків  немає
 Якщо  ніхто  їх  не  складає,
 Але  навіщо  їх  складати
 Невже  щоб  слави  їм  надати?
 Нема  куплетів  і  рядків  немає
 В  житті  все  так  вонобуває
 І  ми  незнаєм  що  робити
 Тк  тяжко  мріями  лиш  жити.
 Нема  куплетів  і  рядків  немає
 Розмежування  лиш  в  добрі  і  злі  буває,
 Та  я  не  бачу  це  розмежування
 У  цих  словах  одні  розчарування.
 Хтось  хоче  жити  злом
 Хтось  прагне  доброти
 Хтось  хоче  стати  сонцем
 Хтось  місяцем,
 А  ти?
 Невже  немає  світла
 І  зірки  не  знайдеш
 Невже  за  все  життя  
 Й  рядка  ти  не  складеш
 Невже  куплет,  лиш  слово
 Невже  думки-це  холод
 Ніяк  не  розрізнити
 І  прозою  лиш  жити
 Лиш  жити  сподіванням,
 А  потім  наріканням,
 А  потім  зрозуміти,
 Що  ти  не  вмієш  жити.
 Нема  куплетів  і  рядків  немає
 Й  не  просто  все  в  житті  буває
 Зірки  не  падають  із  неба
 Так  просто,
                                     Їх  чекать  не  треба!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159324
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.12.2009


Далека планета

В  галактиці  великій
 Життя  вже  де  нема
 Де  згасло  сонце  й  зорі
 Планета  є  одна,
 Колись  давно  й  далеко  
 В  минулому  житті
 Росли  красиві  квіти,
 Було  життя  на  ній,
 Та  потемніло  сонце
 І  небо  без  зірок
 Залишилась  планета
 Одна  і  без  думок
 У  темряві  цій  вічній
 Літатеме  вона
 І  сяйва  не  побачить  -
 Лишилася  одна
 Століття  за  століттям
 Секундою  летить,
 Та  не  побачить  світла-
 Залишиться  лиш  мить.
 Одна  і  у  неволі  
 Самотняя,  як  птах
 Згаса  Земля  поволі-
 Це  знак  лихої  долі
 І  відблиск  той  далекий
 Побачим  ми,  мабуть,
 Через  мільйони  років
 Цього  нам  не  збагнуть,
 Та  зникне  вже  планета
 Одна  і  без  думок
 Залишиться  навіки  
 Лиш  відблиск  від  зірок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159311
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.12.2009


Коли думка приходить

Коли  думка  приходить
 Її  в  слух  неговорять,
 Лиш  відбиток  її  на  папері
 І,  можливо,  все  краще  було  б  та  ясніше
 І  у  душу  відкрилися  б  двері.
 Тільки  слово  за  словом  летить  так  неспинно,
 Коли  серце  твоє  у  тривозі,
 Але  знаєш,  мабуть,  
 Лиш  б\'ючись  так  неспинно
 Побороти  цей  біль  воно  взмозі.
 Коли  серце  ледь  б\'ється
 І  очі  блакитні  
 Ледь  блищать  у  надії  й  тривозі
 Тоді  знаєш,  напевно,  б\'ючись  беззупинно
 Побороти  цей  біль  воно  взмозі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158239
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.11.2009


А що життя?

А  що  життя?
 Й  чи  варте  воно  того
 Щоб  жити  так  
 І  вдалечі  дороги
 Знайти  лиш  день,  секунду  чи  хвилину
 І  зрозуміти,  що  вона  єдина
 Найкраща  в  світі  й  спогадів  немає  
 В  душі  лиш  біль,  а  щастя  десь  блукає
 Та  що  є  щастям?-слів  нема  сказати
 Навіщо  в  сумерках  у  пошуках  блукати
 А  час  іде  -  години  і  хвилини
 Летять  так  стрімко,  стрімко  і  неспинно.
 Вже  механізм  завівся  й  неспинити,
 Навіщо,  нащо  так  на  світі  жити?
 Лиш  думати  про  те,  що  постарієш-
 І  з  цим  нічого  ти  не  вдієш,
 А  сенс  життя  у  чому?!  -  у  житті?
 Надіятись,  що  знайдеш  в  майбутті?
 Всі  ці  питання-відповідь  де  взяти
 Питанням  на  питання  все  сказати?
 -  Чи  стане  ясно  щось  тобі  від  цього...
 У  всесвіті,  в  суспільстві,  на  планеті
 Хтось  сенс  життя  вбачає  у  монеті
 І  кожному  ціну  шукає,
 Життя  безцінне-він  не  знає.
 А  що  життя,  й  чи  варте  воно  того,
 Щоб  жити  так
 І  думати  про  нього
 У  всесвіті,  галактиці,  планеті
 В  суспільстві  чи,  можливо,  на  кометі
 Нема  ціннішої  монети
 Ніж  просто  жити  на  планеті,
 У  всесвіті,  галактиці  й,  можливо,  на  кометі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=156961
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.11.2009