Юлія Довбня

Сторінки (1/17):  « 1»

Подарунок

Ледь  пожовклих  листків  позбирав  на  дорозі
На  розбитім  камінні  промовлених  слів,
Ти  мовчав  і  кохав  заклопотану  осінь
Та  мене  незакуту  в  самоті  розлюбив.

Ти  мовчав.  Я  зривала  суцвіття  із  сонця,
Що  життям  пеленало,  неспокій  вітрів.
Загубилось  тепло  у  сліпучім    потоці,
В  божевільному  щасті  скажених  вогнів.

Осінь  дикістю  пахне,  неторканим  медом
Розлилася  промінням  на  пальцях  твоїх.
Під  пожовклим  дощем  ми  під  руку  ідемо,
Й  ти  даруєш  букет  із  листків  кам’яних.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2017


Похмурі орхідеї


Посипай  чорні  рани,  білим  попелом  щастя
Вже  не  вірю,  що  бачиш  у  очах  орхідеї,
Скільки  треба  на  серці  дірявому  клястись,
Щоб  приймати  за  правду  золоту  ахінею.

І  далеко  в  минулому  танули  зорі,
Від  прихильності  місяця  бути  єдиним
Та  осліпли    від  розпачу  душі  соборів
Де  покрились  їх  бані  нічним  павутинням.

І  на  зрадженім  пальці  сміялась  обручка,
Розтріпався  із  квітів  нам  постелений  килим.
Орхідеї  зів’яли,  обернулись  в  колючки
І  омилося  серце  похмурим  чорнилом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2017


Руїни

На  обличчях  калюж  розсипалися  зорі,
Місяць  виклював  в  небі  цукрові  доріжки
І  смарагдові  очі  німих  світлофорів,
Оглядали  розбиті  життям  обеліски.
 
Ми  удвох  із  тобою,  в  зеленім  промінні,
Під  повіки  ховали  насіяні  сльози,
І  над  нами  війна  простелила  руїни
Та  заплутала  землі  в  червонім  волоссі.
 
А  свобода  —  надкушене  яблуко  з  Раю,
Переспіла  і  стала  непотребом  світу
Із  насіння  його  незабудки  зростають
І  сплітають  доріжки  одним  заповітом.
 
Охрестити  все  небо  під  колонами  миру,
Щоб  із  нього  дощем  обтрусилися  зорі,
Стигли  яблука,  стигла  і  віра
І  світились  смарагдом  німі  світлофори.


Автор:  Юлія  Довбня  "Руїни"

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562749
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2015


Заморожений кордон

Розрізали  душу  на  дві  половини:
Одна  —  за  майбутнє,  
А  інша  —  в  минуле.
Розрізане  серце  єднали  судини,
Які  в  синім  тілі  потроху  жовтіли.

Оглянеться  перша  —  а  світ  ще  дрімає
На  мокрім  цементі  снуються  раби,
А  друга  —  зелених  людей  розглядає,
Яким  розривають  серця  кажани.

Кажан  не  захоче  знекровлене  тіло
Порожнє  від  суму,
Холодне  від  сну.
Він  буде  вискребувать  сумнів  на  вірі
І  кігтями  рвати  з  людей  сивину.

Розрізали  душу  на  дві  половини:
Одна  за  майбутнє,  
А  інша  в  минуле.
На  жовтих  могилах  блакитні    жоржини.
Під  звуки  оркестру  у  мряці  горіли.


Автор.Юлія  Довбня

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536826
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 14.11.2014


Ти була розфарбованою долею…


Мовчанка  рятує  вуста,
Які  обгоріли  п’яними  годинами
На  кінчиках  вуст  спочивають  сонні  слова,
Що  безкінечно  морять  себе  голодом  тиші.
Я  врятувала  тебе,  моя  шалена  доле,
А  ти  повернулася  до  мене  спиною,
Торкаючись  мене  своїм  довгим  волоссям,
Пофарбованим  у  колір  самотності.
Розмалювала  собі  зіниці  прозорою  меланхолією,
Тепер  в  її  очах  завжди  буде  залишатися  порожнеча.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536252
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.11.2014


На шкірі життя…

Хворіла  безоднею  часу.
Золоті  котушки  з  намотаними  годинами
Гойдалися,  поволі  змінюючи  своє  забарвлення  на  сіре.
Голки  іржаві,  нитки  порвані
Латка  на  латці  на  шкірі  життя,
Котрі  стали  символом
Бойових  сутичок    між  роками  і  реальністю.
На  лікті  виливалися  червоні  плями
Нервового  збудження,
А  на  долонях  було  виплетене
Жовто-синіми  нитками    павутиння,
То  доля  повідомила  про  своє  існування
На  тих  жовто-синіх  долонях…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536251
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.11.2014


Біль. Колотнеча. Загублені долі

Біль.
Колотнеча.
Загублені  долі.
Падають  люди  в  довіри  багно,
Скільки  за  правду  вже  тіл  похололо,
Граючи  з  владою  у  доміно.

Стерлась  надія  у  бідних  долонях,
Гнів  закипає  у  горлі  людськім,
Сiчень  заграв  нам  симфонію  кровi,
І  на  снігах  розстелились  хрести.

Постріли  в  голову.
Темрява.
Галас.
Нас  пригощають  вином  з  блекоти,
Сотні  сердець,  в  братні  очі  стріляли,
Рани.
Убивства.
Червоні  бинти.

Автор:  Юлія  Довбня  "Біль.Колотнеча.Загублені  долі"©

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502592
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.06.2014


Опусти…


Опусти....  опусти  свої  очі  донизу,
Не  дивися  на  мене  печально,
Серед  слів  фантастичних  та    різних
Лише  погляд  здається  реальним.

Лише  погляд  розвіє  міражність,
Що  периною  вслав  красну  щирість
У  словах  не  побачимо  справжню
Почуттів  бездоганну  фальшивість.

Де  фальшивістю  пахнуть  промови
Не  зловити  відвертість  за  хвіст,
На  терези  підвісить  розмови,
Порівнявши  покручений  зміст.

Зміст  укладений  в  погляд  і  слово
Хоч  бодай  не  прозорий  в  рядках
Варто  вміти  читати  основу
Й  не  важливо  чи  правда  гірка.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424890
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2013


Перехресні дороги…

Охолонуло  щастя,
         охолонули  люди,
Без  турбот  поспішають  прогуляти  роки,
І  рукою  махнувши
           на  щоденні  прогнози
Замуровують  щастя  на  одвічні  замки.

Забувають  миттєво
             перехресні  дороги,
І  спіткаються  ліктем  через  пройдений  світ
Оминути  вдається
             невідомі  пороги,
Обгорнувши  підошви  у  розпечений  дріт.

І  холодні  від  люті,
             і  гарячі  від  спеки
Поспішають  минати  найдавніші  стежки
Із  літами  стираються
             друзі  далекі,
Та  дощі  на  дорогах  розмивають    сліди…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424889
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.05.2013


Каганець

Гори...  гори,  мій  каганцю,  не  тліючого  щастя
У  безтурботних  снах  приснися  вогником  в  душі  
Як    неможливо  погасити  розпалене  багаття,
Що  розгорілось  полум'ям  в  тарілці  мідяній...

Нехай    згорить  до  тла  і  не  залишиться  нічого,
Не  спогадів  лихих  закутаних  в  туман
І  залишків  прожитого,  в  минулому  —    нового,
Що  обернулись  в  попіл  бурштинових  оман.

Гори,  мій  каганцю,  не  зубожілого  натхнення,
Ось,  щастя  запізніле  востаннє  зайнялось,
Пекучим  запахом  і  в'їдливим  прощанням
У  серці  наболілому  фатально  налилось.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2013


Усміхнені будинки


Ще  досі  не  зруйновані  будинки  застарілі.
Всміхаються  орнаментом  приспаним  на  стіні,
І  кусні  пересохлого  цеглиння  почорніли,
Плюндрують  млявий    спокій  у  вікнах  давнини.

Споганені  із  часом  обідрані  фронтони,
Що  знудились  чекати  підтримки  від  людей.
А  зірваним  дахам  вдягнути  б  капюшони,
Надавши  мінімальний  будинкам  привілей.

Та  протяги  збентежені  розгулюють  крізь  стіни
Навпомацки  торкаються  прорубаних  дірок
Де  стрімко  відвалилися    зацвівши  грудки  глини
І  в  унісон  із  протягом  скрегоче  холодок.

В  облущених  фундаментах  прорізалось  коріння,
Що  пасмами  вплітається  у  зношений  бетон
Усміхнені  будинки  покрились  павутинням
Як  з  тихими  роками  до  них  дібрався  сон.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424552
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.05.2013


Пристрасть…

Читай  мене  повільно,
Я  не  твоя  пристрасть  і  не  твоя  забава,
Що  покоряється  під  стукіт  батога  бажань.
Себе  кохати  не  примушуєш  насильно,
А  зваблюєш    промовами  ласкаво,
Цитуючи  напам'ять  пригодницький  роман.

Знімай  з  мене  відвертість,
В  скорботі  очі  мерзнуть  і    цвіллю  вигорають.
У  них  пов’януло  розширення  зіниць,
Якщо  мене  кохаєш  –  від  пристрасті  обдерту
То  стану  мавкою  тропічною,  шахраю.
Яка  у  пеклі  пристрасті  тебе  озеленить.

Ти  божевільний  месник,
Що  в  хованки  думок  не  хоче  більше  грати,
А  циркулює  шепотом  новий  вінок    питань.
Ми  визначимо  пристрасть  за  дотиком  тілесним.
Німих  думок  не  чуєш…А  хочеш  прочитати?
Там  стержень  відшліфований  під  утиском    бажань.  



адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424353
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2013


Перед іконостасом



В  іконостасі  пресвятім  між  стінами  блідими
Обличчя  бездоганне    нашіптує  слова
Рукою  допомоги  торкнеться  мого  тім'я,
На  руки    мої  сині  одягне  рукава.

О  світлий  день,  схилися  наді  мною...
Коліна  слабі  вже  протерла  від  молитв,
Де  виплакані  очі  закуті  пеленою,
Закутані  благаннями  в  чекання  оксамит.
                                                                           
Благань  рабиня...  у  не  просвітній  комі  
Схиляю  голову  над  образом  святим
У  щирім  монолозі  думки  зведуть  судоми,
Що  візьмуть  верх  над  покаянням  мовчазним.







адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424350
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.05.2013


Червоними очима…

Не  плач,  дитино,  світ  того  не  вартий.
Заточувати  ніс    не    треба  в  носовик,
Ти  замість  сліз  наводь  похабні  жарти.
Щоб    він  в  іронії  купатися    ізвик.

Стуляти  очі  білим  простирадлом,
Обмежити  очиці  від  чорноти  ночей.
Від  втоми  повсякденної    тепер  я  безпорадна,
Мов  від  землі  відірваний  незламанний  Антей.

Заграй  в  думках  симфонію  мовчання.
Безмовність  заліковує  не  згоєну  печаль
Червоні  очі,  вицвіли  в  коханні,
Оздобивши  повіки    в  коштовну  пектораль.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424175
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.05.2013


Вигнанець

                   В  душевнім  потойбіччі  зляглися  шмати  самоти,
                   Давнезний  вітер  став  її  повстанцем.
                   Я  мушу  з  бісеру  самотності  собі  вінок  плести,
                   Отримавши  звання  почесного  вигнанця.

                   Загнаною  прикинулась  втікачкою  часу
                   Беззахисне  ягня,  що  в  пазурах  у  вовка    
                   Від  самоти    все  змушена    кривити  душу  злу,
                   Щоб  люди  покладалися  на  те,  що  я  солодка.

                   Під  музику  не  виженуть  з  небесного  раю
                   Життя  наповнене  із  глечика  нектаром.
                   Я    виграла  годину  та  дні  все  програю,
                   Роки  подарувавши    любовному  кошмару.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424174
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.05.2013


Ворони


Не  клубся  вороне  на  моїх  білих  крилах
Вищипуй  пір'я  чорні  на  собі.
Душа    у  тривіальності    на  мармур  посивіла,
Щоб  стати  винятковою  у    масовій  юрбі.

Із  дзьобу  вилітають  промови  неповторні
Мов  вчилась  красномовства    у  бога  Огміос,
Як  заклювати  воронам  мої  слова  потворні,
Коли  у  їхніх  кігтях  я  дійсно    альбінос.

На  плечі  прихилились  думки  омиті  медом
Та  їх  не  приховати  в  невидиме    сукно.
Не  особливі  душі,  хоч  неповторне  небо.
Одноманітним  воронам  до  неба  все  одно…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423641
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 08.05.2013


Остуджене кохання

Не  ховай  сині  пальці  в  кишені
Від  морозу  пов'янули  руки.
Начерпавши  повітря  у  жмені,
З  них  ковтав  прохолоди  отруту.

Не  зігріють  обійми  байдужі
Хоч  ти  як  не  старайся  тулитись
І  бодай  не  кохані,  а  друзі,
Намагаємось  погляд  зігріти.

Заплелися  під  нігті  крижини
Не  торкнутися  пальцем  обличчя
Станеш  Каєм  з  сумними  очима
Я  залишуся  Гердою  вічно.


адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423637
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2013