| Сторінки (3/274): | « | 1 2 3 | » |
під згинами пальців ще пульсує тепло
і небо витікає крізь очі болючими спазмами
ледь-ледь зігріваю його крихкими руками
щоб уміти торкатись повітря потрібно
повністю поглинати його у себе і залишати там помирати
твої відбитки на долонях це такі лабіринти і мапи
у яких хочеться заблукати назавжди
і не знаходити виходу
і не знаходити вчорашньої логіки
і не мати нічого важливішого за ці швидкоплинні доторки
вкрай важко здолати у собі віру
у світло без тіней що спадає по нерівних площинах
площини це світ
світло це ми
тінь це всього лиш не зафіксоване перебування світла на площині
накопичення невластивих тобі перетворень
роблять із тебе богородицю що творить дива і чуда
ти завжди поряд
ти живеш у мені
ти жінка жінок
повертатися з нізвідки в нікуди
повільно і пристрасно курити час
встромляти погляди крізь пальці і бачити все що потрібно
марнувати ще ненароджені дні
визбирувати зранку твоє волосся на подушці
заварювати духмяню каву і цілувати ще свіжі сліди у спальній
згадувати
вигадувати
розповідати
переказувати
слухати
бачити
мовчати
писати
любити так як ще ніхто не любив
є такі люди
з якими можеш бути
з якими хочеш бути
з якими ти бути не можеш
не можеш
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289385
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2011
впускати зненацька осінь на дно легені
мов гостей до спорожнілого серця
зім'ята постіль під розпашілими скронями
вже ніч під небом втомилася
вже місяць нахнюпився ріжками
і зранку мене будять до болю знайомі приголосні
я одразу ж впізнаю їх
хтось ступає невагомими поцілунками по м'яких зіницях
і я прокидаюся
так починається звичайний осінній ранок
зупинись на кілька мовчань переді мною
світло спадає по віях картонних
аквареллю намазує простір вологий
виткані пензлем орнаменти твоєї статури
твоєї пластичності
довершена модель боголюдини що має дар розмовляти мовчки
колекціонувати відчуття
колекціонувати враження
колекціонувати думки
у цю мить ми лиш обоє і сповзають обої
по стінах строкатими сутінками
на околицях ще не гаснуть вуличні ліхтарі
що перемовляються короткочасними спалахами
можливо вони так розважаються
тонко відчувати присутність ніжності у твоїх руках
тонко викреслювати лінію твоїх стегон
що розсікають повітря ароматами свіжості
твої подряпини ще не загоїлись але
там щось таке живе що не дає тобі воскреснути
крізь нас пробігають безліч людей що не залишили
по собі жодного шраму чи опіку на поверхні потрісканих губ
і ти це добре знаєш
закипає вино у келиху
за ритмом і частотою серцебиття що створює завихрення
визначають чи воно ще придатне до пиття
нам треба ще трішки пожити
нам треба ще трішки зачекати
до наступної застиглої осені
до наступного на пів подиху
повільно світає а ми засинаємо
окремо одне від одного
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287802
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.10.2011
інколи у моїй кімнаті стає дуже холодно
і кістки хрустять мов крихкі рівненські сірники
і руки стають такого кольору як перестиглі помаранчі
тоді я огортаю себе теплим одягом і повітрям
щоби частково вгамувати цей неприємний мені дискомфорт
саме у ці рідкісні моменти пригадується
як я любив навмисно хворіти тими пізніми осінніми ранками
щоб ти приходила виліковувати мене від усіх на світі хвороб
дивно правда?
ось так навмисно віддаватись усім цим злоякісним вірусам і бактеріям
і лиш тобі одній ніби й нічого важливішого у той момент не існувало
тими безкінечними днями ти була дуже ніжною і не хотіла
залишати мене надто довго на одинці бо думала що засну без тебе
а ми так не звикли
я лежав під розжареною ковдрою і був мов беззахисна дитина
ти приносила мені різні чаї мед чисту одіж і терпкі поцілунки
коли ми лежали сплівшись у клубок ти казала що краще хворіти разом
бо тоді ми будемо піклуватися одне про одного
будемо разом готувати сніданки на кухні
ходити при найбільшій необхідності в найближчий магазин чи аптеку
будемо впускати у наші тіла запахи жасмину і спільних обіймів
будемо робити одне одному несподівані але дуже приємні речі
дівчинко моя як же я сильно тебе люблю
незграбно промовляв притуляючись ніжно губами до очей
а ти хотіла відчувати на доторк вібрацію мого серця своїми губами
цілувати у серце мов шукати тепла і довіри щоб
у нас була спільна приємність перебувати у цьому важкому стані
переборюючи тим самим дані нам труднощі і перепони
приємно хворіти разом бо разом набагато легше
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287203
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.10.2011
для чого взагалі існують на цьому світі слова коли є
щось більше за них
наприклад
говорити взаємними доторками рухами подихами або поглядами
що пронизують тіло наскрізь мов рентгенівські промені
а знаєш ти сплітаєшся міцною павутою в усіх цих рядках
як вода що кровоточить крізь щільно набиті ринви і я
розв'язую вузли затертими римами які не можу не написати
хоч убий у мені почуття хоч розіпни на хресті юдейському
але я все рівно буду гратися словами і сюжетами
інколи я іду по сходах на які наступаю у цілковитій темряві
мов пишу про щось нове і незграбно намацую наступне слово
яке маю дофасувати до цієї ще не сформованої конструкції
інколи так стається що я можу його знайти
тоді вигадую абсолютно нове тобто так яке ще не придумували до цього моменту
виходить безглуздо і по-дурному
ти знаєш насправді падати не так страшно як здається
головне уміти правильно приземлитися
серце гупає у ребрах залишаючи на моєму тілі лиш непомітні рубці
які вдало загримовані
і більш нічого і тиша вібрує на стінах
і пустота народилася в тілі
будь ласка заповни мене по вінця собою
відстань заплуталась часом запудрилась
і пульц дощу наступає на мої чутливі барабанні перетинки
адже за вікном осінь породжує холод
він мов талий віск що повільно сповзає по хребті віконної рами
слова витікають із нас як ріки що миттєво й неочікувано розбухають на весні
обмиваючи не зовсім укріплені береги і дамби
коли нічні флотилії стають абсолютно паралізованими
і зупиняються прямісінько посеред моря на короткочасний сон
ти щиро молишся голосом господа за їхні безпритульні спустошені душі
щоб у недалекому майбутньому вони могли хоч інколи бути
з тими людьми з якими по-справжньому хочуть розсипати цей час мов
мікроскопічні піщинки піску що виблискують під теплими променями
розжарене паперове повітря сплелось змією між пальцями
мені сьогодні снився перший сніг і було чомусь дуже сумно
ти не дзвонила і з-під неба лився дощ
а для чого взагалі існують слова коли є
щось більше за них?
правда?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286437
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.10.2011
ми цілу вічність не поруч
і ніби міцно тримаємось за поручні
щоб не упасти долілиць у прірву
нерозгаданих і трохи хворобливих снів
нещодавно у тебе появились відкриті рани на вилицях
які не хочуть при жодних обставинах гоїтись
навіть якщо прикладати товсті клапті подорожнику
навіть якщо купатись у прозорих гірських річках
навіть якщо цілувати довго і пристрасно
але ти все одно продовжуєш вивертати своє тіло
навиворіт шукаючи там затонулі кораблі і потяги
що вічно запізнюються
у кожному із нас хтось загинув
хтось пропав безвісти
ти стоїш із самотністю біля вікна
і незграбно заломлюєш пальцями срібний промінь місяця
що лоскоче тобі лице так ніби небо порвалося і
повільно витікає крізь розбухлі зіниці
і враз ти різко провалюєшся у ту бездонну пустку
і не можеш ніяк намацати твердого дна
ну що ж продовжуй збирати у жменю каштани у парках
запам'ятовувати камінці на довжелезних берегах
а потім згадувати і перелічувати їх у пам'яті
ось так творяться просторові ландшафти і цілі сюжети
ненароком заплітається пожовкле і щойно опале листя
у твоє волосся мов якір що заповзає у густі морські водорості
які живуть на долонях моїх
але ти вправно струшуєш їх ніби й нічого не було
а потім воно собі перегниє
і прийде нова весна у наші легені
приходь і ти
тільки не запізнюйся
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284857
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.10.2011
іти проти натовпу у слід за ніким
просто рухатись і засипати час у глибокі шпарини бруківки
а може це такі шрами на тілі мовчазних вулиць
що інколи кровоточать від надмірних подряпин
які появляються під час осінніх злив?
не шукати знайомих поглядів чи рухів чи звуків чи запахів
не думати ні про що
не шукати тепла у глибинах бездонних кишень
не думати про те чи безкінечне полотно ще висить над чи уже під
не шукати і не думати
не
ця вереснева застиглість і незворушність
ковтає нас як пігулки одну за одною
немов у неї появилась прихована алкогольна залежність
але така що приходить зненацька мов повінь
ледь-ледь тьмяніє світло у моїх очах
у твоїх натомість нерозгадана до сих пір невідомість
щось тремтить мов роса на сонці
глянь уже гарячі зірки розсипались тобі на долоні
щоранку промивай ними очі і руки
зігріватись теплими подихами
пити вино невеликими ковтками заїдаючи чимось солодким
хоч інколи дивитись на небо трохи довше ніж зазвичай щоб
мислити глибше під товщею буденного погляду
думка породжує матерію
мені потрібен твій голос
мені потрібен той час де була тільки ти
але усі замки замкнено
усі дні викреслено
усі мапи змінено
запалюй цигарку на двох
будемо вважати спільним співіснуванням нашу з тобою
розлуку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283576
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.09.2011
краще дихати не дихаючи і заходити
навшпиньки у цю занімілу від очікування
пустку спорожнілого і промоклого до
останньої нитки простору щоб не залишати
серцевих вібрацій на поверхні води
це як проникати без жодного
запрошення на бал-маскарад у якому
усі ролі розіграні
усі маски розібрані
я чужий між своїми
я свій між чужими
змиваю залишки застиглого часу зі шкіри
розсікаю обережно своїми незграбними
рухами цей надто холодний морок самотньої осені
як заточений ніж що безболісно встромлює своє лезо
без жодного супротиву
без жодного натяку на теоретично існуючі перешкоди
цей до крайності занімілий прихисток складається
із суцільного сплетіння довгих і вузьких вуличок
мов їх виткав павук для того щоб спіймати
свою наступну беззахисну жертву
догорає останній вогкий сірник
і вечір залазить у очі не спитавши дозволу
і задмухує світло у вікнах будинків навпроти
коротке але приємне перебування там де існує
найбільша у цьому потреба є найкращою і
найприємнішою думкою бо тебе завжди чекають
прасують чисті простирадла і готують теплу вечерю
це щось таке що вічно буде з'єднювати на відстані
тих кого там немає але про яких час від часу згадують
у своїх молитвах
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283283
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.09.2011
коли ніч проштовхується тобі між ребра
і нічні ліхтарі сповзають світлом
на розмоклий від дощу асфальт
я меди to you на дим
ловлю ротом отруєне повітря
і перешіптуюсь із тишею
щоб ніхто не зміг підслухати
нашої спільної самотності
якесь трохи запалене бачення
і рухи зовсім недолугі
обвуглені ззовні мов водяні черв'яки
що повільно заповзають у довге волосся русалки
і борсаються і помирають
п'ять зап'ясть і трохи пітьми між нашими спинами
короткі відстані наших уповільнених маршрутів
я казав тобі що світло може пересуватись самостійно
якщо його приручити?
незабаром прийде грудень і в грудях буде
стискати від холодних вокзалів і коридорів
далі буде
далі буде
і будитимуть мене зими чи весни
і щось відбуватиметься знову
в один із цих хворобливих
понеділків вівторків чи середин
ти торкатимешся мене ніжно мов
холодне повітря яке щойно увірвалось
зненацька знадвору й нечутно
прилягло на поверхню моєї ледь зволоженої шкіри
і
ми будемо любити не так як люди
бо у нас це назавжди
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282279
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.09.2011
насправді можна беззупину вдивлятись
крізь
ці задимлені вранішнім спокоєм очі перехожих
і бачити лиш масовий сум
і вслухатись у шум нашого міста
адже ми усе придумали
адже тільки ми можемо сприймати його
як щось цілісне і трохи недовершене
коли дні переступають одночасно
за кордони усіх держав тоді хочеться
щоб наступний уже не наступав на
зволожені від поту долоні
бо старіння не надто приємна річ
бо цикута росте на вологому березі
тоді ми поїдемо в гори де вітер вологий
куйовдить волосся і хочеться лежати на
найвищій вершині повернувшись очима до бога
і кричати крихкими молитвами гулко у даль
щоби небо розійшлось рівно навпіл як слабкий шов на шкірі
і впало з неймовірною легкістю на обличчя
обійми мене руками поки я не став каменем
на дні глибокої річки
поки світло ще не ступило на мої повіки
бо тоді вони відкриються
і вода розмиє найміцніші береги
як пульсуючі вени що пробиті гострою голкою
і тоді я буду визбирувати у кошик усю дохлу рибу
у високих травах і густих чагарниках
буду підпалювати очерет і визбирувати росу на сонці
тому не потрібно випробовувати на міцність нашу долю
отож довго дихай на скло щоб можна було писати
на ньому короткі але влучні повідомлення
щоб можна було не говорити зайвих слів
коли на небо спадає морок
допоки доторк на пучках буде відчувати
холодне полум'я твоєї терпкої присутності
я буду молитись до неба
я буду молитись до тебе
чекати дива і чуда
можливо на даний момент це і є найголовнішим
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281501
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 19.09.2011
коли на небі спалахують зірки
я пригадую твої великі очі
і як щоранку ти не хотіла просинатись
бо ліжко ще тепле а поза ним не надто
твої питання були дуже
екстравагантними і надто цікавими
щоб на них можна було знаходити
логічні відповіді
якого кольору вітер?
ти віриш що він кольору
стиглого памаранчу?
як ти думаєш я любитиму
тебе понад усе на світі?
те що є надто не є дуже добре
треба в міру бо коли мало тоді
відчувається цінність того що є
зараз грозу б мені
торкатися променем сонця губ твоїх
пити з дна долонь по краплинах солений дощ
визбирувати твої волосини на моєму одязі
вдихати до болю знайомі запахи твоїх парфумів
пригадувати контури обличчя і обриси тіла
по клітинах вибудовувати щось нове
заміну тебе
заміну світу
але щастя невловиме
таке невловиме
де ж ти?
де ж
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.09.2011
сьогодні я вперше відчув
холодний доторк позачасся
як нестерпний вітер що
увірвався у вікно ненаситно облизує
моє обличчя і пожирає голі п'яти
цей надто п'яний вечір уже вкотре
встановлює чергову вибухонебезпечну
бомбу на наші не надто сформовані свідомості
що аж час потроху стає нетривким тобто таким що
можна почути як нічогість породжує тишу
і ми як фігури на шахматній дошці
чи то гості у чиїхось історіях і снах
що повторюються кожного ночі як осінь
що приходить зненацька саме тоді коли цього не очікуєш ти
коли ніхто не очікує цього таємничого ходу
я люблю бути
довго під ковдрою
робити все під ковдрою
пити і їсти під ковдрою
але треба бути дуже обережним щоб не
випускати крізь невеликі шмарини
розігрітого повітря бо воно у ці
холодні дні є дуже важливим і потрібним
хочеться залишитись трохи довше
щоб продовжити цю приємну мені процедуру
але залишитись
а якщо йти то не на довго
щоб знову повернутись
бо так буде краще
крізь нас проходять чужі життя ніби струми крізь
короткі відстані де не проб'ється навіть гострий погляд
і ми куримо повітря у нових містах і брудних під'їздах
холодні світанки
холодні долоні
холодні люди
що проводжають любов до наступної зустрічі
що проводжають дні до наступних світанків
що проводжають пусті поїзди до наступних зупинок
ми звикли так робити
ми ті що народжені для забування
отож квіти розквітли і знову зав'яли
не відправлені листи
не розплутані вузли
потрібно негайно іти куди небудь
але щоб обов'язково повернутись
назад
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.09.2011
цей вечір не такий як усі попередні
навкруги зовсім тихо і саме зараз
якщо уважно прислухатись можна почути
як ніч заплітає зорі у коси
як розбиваються серця у повітрі
як жінки змивають макіяж перед сном
і все завмирає не помираючи
сьогодні можна говорити про нас
вдихати одне повітря бо так дуже приємно
кусати по черзі шоколад бо так дуже смачно
дивитись як падають наші вії на щоки мов листя на землю
бо так загадковіше сприймати реальність
реанімація моїх бачень трохи відрізняється від решти
де ж ти моя музо вигадана?
де ж ти Анно і сотні мною вигаданих імен?
і менше вже не буде ніколи
це точно не я
це точно мій почерк
а ти можливо лежиш під теплою ковдрою
і проектуєш щораз нові
щораз загадковіші сни і
чекаєш весни щоб літо ще раз повторити як
переглядати вже в соте той самий фільм і жити собі
неспішно щоб мати час хоч інколи серед зими
залишати зранку на
підвіконні крихти хліба для голодних птахів
кусати губи але не надто щоб було без крові
щоб було приємно
адже біль інколи буває насолодою якщо ним не зловживати
прислухайся там біля вікна віє холодним вітром
прикрий його а то вже осінь вривається в рядки без
жодного запрошення і я прошу її щоб заново
бути між твоїх фалангів
під твоїми ребрами
говорити твоїм голосом
бути далеко і водночас біля
тілом тебе перечитував наніч
тільки тепер вже очима відчитую
чистими мріями числами дадами
чи миттю сповитою?
чи ми вже не ми?
цей вечір не такий як усі попердні
цей вечір не такий як усі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277951
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2011
пробач що я не такий як тобі
би того насправді хотілось
шукай у мені бога
шукай у мені романтику
шукай у мені усе що хочеш знайти
пробач що я не такий
передовсім не потрібно обманювати себе
бо так буде простіше cприймати біль
потрібно бути щирим зі своїми думками і намірами
бути з тими людьми з якими по-справжньому
хочеться бути і радіти тому що вони у тебе є
що існує та хвилина коли це можна усвідомити
дихай глибше дівчинко моя усе в твоїх руках
усе у твоєму серці
ще не пізно палити мости і пливти проти течії
інколи виникає нестерпне бажання крикнути
в повен голос але щоб ніхто не почув
інколи хочеться завмерти в повітрі
на кілька секунд і вмирати повільно в ейфорії щастя
літати під небом трохи вище ніж зазвичай
аби бачити усе що потрібно
і беззвучно розсікати повітря руками
це ніби наслідки міцного дурману
чи простроченого алкоголю
спустися на землю хлопче
подумай про себе
подумай врешті-решт про своє недалеке майбутнє
а тобі в голові тільки літати і писати
щось незрозуміле на кшталт цього
добре подумай бо з цим ти далеко на заїдеш
краще обійдемось без цієї занадто
спотвореної ілюзії щастя
і його безкінечної вічності
але такого не буває
ні в якому фільмі
ні в якому житті
краще вбирати в себе тільки те що потрібно
дихати тобою і набивати по вінця
продірявлені кишені львівськими каштанами
пити холодну воду з криниць
визбирувати краплі дощу на підвіконнях
блукати між вузьких і спорожнілих нічних вулиць
писати усім своїм коханкам листи
присвячувати усім своїм коханкам вірші
говорити усім своїм коханкам про кохання
як же набрило це все
але вони продовжують
шукати у мені бога
шукати у мені романтику
шукати у мені усе що потрібно тільки їм
в усіх нас живе самотність
але вона теж самотня
пробач що я не такий як тобі
би того насправді хотілось
пробач що я не такий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277465
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.08.2011
я ніколи не буду твоїм
я ніколи не буду чиїмось
ці хмари вже досить високо небом вештаються
і коли ти підходиш до мене в притул
я відчуваю вібрацію твого серця
як повільно переміщаються
в цьому не надто спокійному просторі
твої подихи й погляди
ми любили обпікати повіки гострими
сонячними лезами воно ж бо гаряче
як жарівка металу
як спека під нігтями
але хтось таки підтримує твої руки в теплі
а я мерзну від осіннього вітру
давай не про це
будемо краще сміятись беззупину до ранку
відкорковуй трохи вина
натще меду й горіхів
ми так любимо найбільше
коли починається ранок трохи пестимо
одне одного мандруючи поверхнями тіл
щоб було комфортніше відчувати
зовнішній чинник доторків пучків пальців і ще
там чогось не досить пристойного
просто кохаємось пошепки
бо тиша це музика
бо тиша це ти
бо тремтіння застигло в передчутті неочікуваного
тоді я бачив тебе на фоні сходу сонця і
контури твого обличчя плавно
вгинались
вливались
вплітались
у обриси твого тендітного передпліччя
і це усе немов би одна єдина субстанція
цілком довершена
цілком неприступна
ми любимо cтавити жирні хрестики на минулому
хочемо перекреслювати ножем
відбитки на долонях
але не виходить бо доторки і відчуття
не проходять крізь нас безслідно
вони ж бо завжди залишаються поряд
у нашій пом'ятій пам'яті
пам'ятай це
дякую усім хто залишається вірним мені
хто молиться цими незграбними сповідями
хто вірує в те що написане насправді збувається
що слова це не просто слова
що дні просто так не відчалюють
відкороковуй ще одну пляшку
літо закінчується
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276615
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.08.2011
будь ласка залишся зі мною
хоча би сьогодні
хоча би на вічність
бо час неквапливо
ступає по наших розбитих
серцях і ми вже не всилі зупинити
невідомі рейси пустих поїздів
це як фальшиві відчуття чогось недосяжного
наприклад крилатого щастя
що миттю злітає птахом до неба від
холодного подиху вітру і ми
вже не можемо втримати його у своїх обіймах
повір я сьогодні покірний
лиш твоїм думкам
лиш твоєму погляду
засинай на моїх руках і на теплій простині
словесно постимо інколи очима пожираючи хочемо
відпустити холодний морок осені
і те чого ніколи не буде між нами
я не розумію таких як я
я не розyмію таких як ти
а ми так вірили у завтрашні світлі світанки
і теплі руки що пахнули б нашими снами
відпускаю миттєвості днів і кораблі за морями
я шукав у тобі щастя
я шукав тебе щосекунди між незнайомих очей
між давно забутих доріг і будинків
ти стоїш із мокрим волоссям
я босий блукаю між сірого натовпу
засинаю сьогодні один
вимкніть світло будь ласка
неквапливо лягають зірки на мої підвіконня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276249
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2011
старий не кажи будь ласка цих нісенітниць про те що хтось
таки у тобі живе окрім звичайно цих давно призабутих
внутрішніх cпогадів про колишніх коханок із райцентру
цієї безмежної ненависті до сусідів і любимого усіма президента якубовича
я б міг насмілитись припустити що ти хлопче остаточно з'їхав
із здорового глузду але цього поки що не буду робити
бо я ще ні грама не випив тому ще рано робити будь-які висновки
ці не надто свіжі ранки і обвуглені судини
на твоєму передпліччі не залишають жодного вибору окрім того як
заново втискатись у рамки дозволеного
наприклад вриватись у забиту по вуха маршрутку та ще й примудрятись
чемно оплачувати у ній за проїзд дві гривні
уявляєш аж цілих ДВІ нещасних ГРИВНІ!!!
і добре знати що завтра потрібно буде йти пішки бо кишені набиті не тим
чим потрібно тобто усіляким давно непотрібним мотлохом
вчорашнім cирим насінням і коноплею яка не чіпляє за душу
але все ж потрібно продовжувати робити загальноприйняті речі
як же без них?
багато їсти
багато пити
багато трахатись
а ще регулярно відвідувати кнайпи де тече рікою дешеве вино
і де є багато курв із безмежною до тебе любов'ю
бо
тільки так можна віднайти щось споріднене із навколишнім світом
а то якщо не притримуватись даного рецепту щастя то можна просто
випасти із суспільства
проснутись одного ранку таким собі самотнім самогубцем чи бомжем наприклад
і не знати який сьогодні день і яка зараз година
і хто про тебе тоді подбає коли ти будеш конче того потребувати?
все добре братка тільки не переживай адже ти є таким яким хочуть тебе
бачити інші і то є цілком нормально хоча тобі врешті-решт інколи
набридає цей безглуздий спектакль і ти з шаленим криком чимдуж
вибігаєш по сходовій на свіже ще не отравлене ніким повітря
бо ти по вуха в лайні
бо в тебе найжорстокіше на світі похмілля
бо в тебе ще остання цигарка
бо ти заборгував сусіду на поверх вище свою останню нирку
бо ще існують кількасот тисяч різноманітніх бо
але ти не можеш зараз пригадати яких саме
і не буде нажаль більше такої миті щоб зустріти ще один аналогічний ранок
де ти будеш робити НЕ те що прийнято а те що буде передовсім тобі в кайф
але пізно твій мозок нажаль давно перестав думати
лише пусті листи
лише змарновані миті
лише смердючі підвалини твого внутрішнього я що залишаються завжди
осторонь і ти то прекрасно зараз усвідовлюєш
глибоко вдихаєш через секунду видихаєш
ледь-ледь закурюєш і бурмочиш щось під ніс чи то
властиве тобі невдоволення чи ще щось із того відпрацьованого репертуару
і все ж у мені має бути щось таки свідоме але чи живе воно чи дихає ще?
врешті після цього не надто яскравого моноголу із його уст вириваються
безжальні слова про негайну допомогу і спасіння його клятої душі
яких я і добивався увесь цей час поки говорив усе це
слухай брат а давай чогось вип'ємо а то я тебе нічорта не розумію!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275259
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.08.2011
я люблю усі твої
виступи
вигини
я хочу випити
усю таємницю натще до дна
до частинки порожнього атома i все
завмиратиме з вічністю адже кілька тисяч
сонячних променів обережно лягатимуть на
поверхню твоїх бездонних очей чи озер
я тобі розшифрую кожне слово
кожен рядок
коли ми будемо вічними а зараз давай
рахувати прийдешні весни до наступної зустрічі
повір мені
повітря дихає нами а ми
посміхаємось щиро мов діти і знову
радіємо cтискаючи мрії в обіймах своїх
що аж перехоплює подих у грудях
і я силоміць вірю в спасіння від ночі
бо світанок прийде раніше ніж підеш ти
вітер грається з листям а я
пронизливо дивлюсь тобі у душу і так
соромно переставляти місцями дні в календарях
що аж голос твій неквапливо
проходить крізь тіло своїми поглядами
чи то гострими лезами і я починаю боятись мовчати
закохайся чи хоча б заховайся під шкіру
під товщу моєї свідомості
згадай усі дитячі бажання і
втамуй спрагу дощам проливним
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=274809
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.08.2011
будь ласка не говори зараз нічого
будемо дихати тишею
будемо пити погляди серпневих світанків
будемо ковтати кулі від болю і пігулки від часу
нажаль у нас закінчився тютюн
скоро світатиме а ти тремтиш як струна
невміло обіймаємось із краплями дощу
розсікаємо очі слізьми
і серпень перекриє нам доступ до кисню
я знаю
зачекай ще сьогодні буде воскресіння весни
і музика навмисно гратиме вічно
мені б цінувати тебе понад усе й
цілувати навмисно без жодного на це попередження
стискати твої плечі але щораз по-іншому
щоб завжди було не так як учора
отож молися відверто
твій бог у тобі
а ти його течія
апатія роз'їдає нутро а пам'ять
не лічить провин не бачить нічого
не потрібно думати
потрібно відчувати
ковтаємо кулі від болю
і
пігулки від часу
відчалюю але не прощаючись
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273976
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2011
по закінченню будь-якої історії
ми лічимо дні покалічені до народження нової
як перелітні птахи завжди хочемо
хоч колись полетіти із клітки у вирій
і бути вільними знову
не зробивши ніякого злочину
це добре що хоч віримо в це
бо серце то вільне а доступ закритий нажаль
шукаємо нових подій і вражень
хоч навмисно нас поглядом жалять
і словами інколи дражнять але то пусте
відпускаємо цей сьогоднішній ранок
і ніби ще рани не кровоточать аж надто
але всерівно ідемо поважно
крізь натовп людей
не зронивши зворотнього погляду
промовисто кажемо
та пішло воно все!
стискаємо міцно уламки майбутнього
і літери ліпимо разом у купу
одягаємо одяг зім'ятий і дутий
проводжаючи гвалтуємо дні от перший і другий
одним пострілом вбиваємо кожного
ми просто дорослішати хочемо майбутнє пророчачи
не дивлячись у очі простому прохожому
просто проходимо
просто вмираємо
навмисно довіряємось але вже не кожному
втрачаючи ми знову знаходимо!
бо серце то вільне
а йому ж то жити хочеться
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=273576
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.08.2011
я навмисно не хочу прокидатись
щоб якомога довше дивитись
на тебе кріль шпарини пальців
інколи усе виглядає таким безглуздим
і водночас нетлінним проти наших
ударів об лід і каміння
бо часу немає на те щоб оговтатись
від солених губ
від холодних рук
пора якомога швидше вмикати цей день
натискаю на play
пусті квартири
пусті серця
як завжди
їх так жаль
бо нічим не заповнюються
як і вчора
як і сьогодні
там за горизонтом
за досяжністю погляду я бачу чіткіше ніж
внутрішній голос шепоче
і очі заклеїти скотчем щоби
дощ стискав у обіймах мене співаючи сонети сонцю
а руки пахнуть тобою
як і завжди
як і кожної ночі
так хочеться втікати від чужих поглядів
я прийду коли ти будеш сама дивитись у безмір
ми будемо мовчати із тишею
потім бігти босоніж за вітром на схід
так ходимо на вістрі ножа
і жалимо прямо у груди
бо листи твої ще непрочитані
бо книжки мої ще ненаписані
а кораблі собі відчалюють
а кораблі собі захлинаються
у моєму світі де райдуги без кольору
я один із
точніше не той хто б
я не такий як
я не такий як
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272801
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.07.2011
просто хочеться бути потрібним
як свіже повітря що мілко
подрібнене на різні частинки
врізається в наші долоні порізами
насправді хочеться безмежно
вірити в те чого уже з покон віку
не вірилось і по-різному дивитись на світ
а ще інколи бути хоча б собі вірними
рахувати кількість опалого листя
малювати кистю безмежні падолисти
і з кожним новим реченням зближати
себе до навмисного зречення
iз бурхливою течією життя
щоранку вечеряти сідати
по четверо як у сім'ї
бути гострими у слові
як у стріл наконечники
забути минуле і жити майбутнім
просто хочеться бути міцно
прикутим до втрачених днів
до псевдотрикутників щоб
бути в'язнем усіх міст і
одночасно бути там
міцно закутавшись у тепле пальто
застібнувши навиворіт гудзики
жити неспішно а потім упасти
опалими вишнями щоб нас не зміг
підняти навіть всевишній
але все рівно ми будемо дихати
щоб нас не покинули
щоб нас не залишили
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272337
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2011
ця ніч проковтнула нас двох
як риба наживку
а світанок увірвався несподівано швидко
і зжимав ці тіла воєдино
і трохи дивно бо ти не курила а тут
так багато диму
все пройде із часовим плином
хоча нам всерівно бо зараз є ми
і нічого у світі уже
не важливо
у наших словах завжди
безліч фальші і бруду
це все gucci і prada
нас тільки зовнішнє вабить
а от дитячої щирості в людях так мало
не вистачає їм лиш грама одного
для повного щастя
і так завжди
чогось не
головне не впасти і не пропасти у
завчасно розтавлених любовних пастках
бо ти така красива особливо коли посміхаєшся
коли зранку ловиш щосили
це диво із сотні чудес
от тільки де його віднайти?
мені потрібно іти
бувай
до нездійсненних зустрічей
на столі ще вино і цигарки
недописані кимось вірші і цитати
а ти продовжуй грати в самотність
як небо без дощу уже вкотре
лежить під ногами
але в жодному разі ти
не падай на очі дощами
я дивився як ти неквапливо одягаєшся в осінь
заплітаєш свої пальці у довге волосся
і йдеш не зронивши жодного погляду в голос
я босим ходив самотньо під хмарами
без тебе струмом у ліктях
без тебе море із морфію
вихлюпується поза краї і так щоночі
я відшліфовую почерк бароко
неначе обезболивши нерви
на мить стишую кроки
пишу щось і вдихаю фальшиво
без жодної рими
без жодного слова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2011
ти знаєш інколи трапляються
такі миті коли хочеться забути cебе
коли хочеться впасти долілиць і
не підніматись ніколи
іти щоразу по колу ступаючи на ті самі
граблі й серця
на ті мілкі провалля які ми ховали
під сірими снами
що саме?
ти хочеш хапати руками
нестерпне повітря і бачити світло?
повір незабаром настане вічна пустка
це така пустеля із псевдоземлею
яка поглинає усе і всіх
коли розмовляю з тобою немов би розмовляю
із богом так часто стається особливо
посеред п'яної ночі
і невідомо нікому як цьому зарадити
чи потрібно шукати виходу чи
щось кардинально змінювати?
тому варто змиритись і злитись
із натовпом сірого пороху
я дорахую до ста і засну невблаганно
і тихо щоб дихалось снами і теплими веснами
наші серця такі неохайні вони увесь
час мнуться як постіль у нашому ліжку
щораз нові підніжки
в багнюку лицем і той процент людей
які тебе знову не скривдять є нульовим
хто б що не казав але час є піском
і коли день догорає як останній сірник
коли темінь затуляє нам очі своїми руками
я ловлю себе на думці що дні це не вічність
що можна ще трохи погратись в життя
прокидатись коли заманеться щоб
сонце світило у очі а потім
посеред ночі ти приходитимеш ще раз
і щем поміж ребрами буде пекти
гріховна любов перебродила переболіла і
стала гіркою як осад у склянці гарячої
кави
ми будемо жити неспішно
роками!
століттями!
ми будемо дихати вічно усім на зло
у цих безмістовних рядках!
я всотую пилюку і гамір
помалу так тупим каменем виколюю
прийдешнім світанкам очі і пошепки
говорю про ту ніч де я
розмовляв із тобою
точніше із богом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271174
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2011
декілька секунд до завершення
трохи миттєвостей
декілька вершників які
хочуть бути завше першими
невловимий наш час
декілька кроків
до раю
тільки б не народитися ще раз
ти відчалюєш
а я залишаюсь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270685
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2011
за вогким поворотом руки з'являються промені
за суботою ще один тиждень
за тобою наступна весна
так хочеться раз по раз чогось випити
чи то горілки чи то терпкого вина
що ладен згвалтувати цей космос
давай продовжувати цю безкінечну мовчанку
із тишею
так простіше мислити
і бігати щораз по колу
будь ласка не вішай на гачки ці слова
не згортайся як кров після алкоголю
законцервуй їх на потім
набери жменю повітря в легені
і крикни в повен голос
наголо
перев'яжи рани бинтами і вдягни щось
тепле й комфортне бо буде ще осінь і буде зима
можливо раптова
хто його зна
зачепилась наче пилом сльоза за
повітря і так немов би навмисно
завмерла на кілька зрадливих секунд
ми йшли проти гіркого сонця й
нестерпно пекучого вітру
що промені вплітались у волосся магнітами
і ми шукали ночлігу
ми шукали води і любові
що аж вужі сплітались в клубки
і місяць cповзав за нашими спинами
за вогким поворотом руки
збігає краплина води по руці
і коні у полі пасуться
і сурми сурмлять надвечірніми звуками
я не знаю що буде далі але
щось неодмінно буде
але то не є настільки важливим
щоб зупиняти цей потяг стоп-краном
вже ранок
цікаво а чи можна тебе цілувати
і водночас запивати вином?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270529
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.07.2011
виношую в лоні ідею
і де я тепер після
наших вчорашніх істерик?
все стерто й
каліцтво пророків не зовсім тілесне
душевне скоріш
поріж
розчленуй на кавалки всі дні що пройшли
все те що ми втратили
все те що стало старим і затертим!
краще давай забуватись?!
давай не дусити загноєні рани
з-під наших сердець
холодними тінями до сих пір продовжуєш
писати нікому не потрібні рядки
ти видряпуєш рівно по контурах
на cтінах вірші і прокльони безжальні
блюзнірство скуйовджених бачень!
онімілий кашель...
ось що так вабить в
усій цій давно завареній каші
пробач я залишаюсь
знову і знову танцювати словесний
стриптиз перед вами всіма?
вже набридло ловити ріжучі погляди
звідусіль
як рани у сіль відбиваючись
від куль!
від курв!
вері кул!
культурне життя
ха-ха
просто загрався в поета
альфа-бета відсічення
антракт!
може завершимо зараз виставу?!
і ким ми стали міняючи місцями усе?
знову і знову різати пальці допоки
не буде болю тілесного щоб відчувати
хоч щось і кесаревий тут ні при чому
не допоможе!
виношую в лоні ідею
і де я тепер?
скажіть хоча б хтось?
вишнями переспілими опаду від переспілості
так приємно робитись нещасним що
часто засинаю на балконі під ранок
з недопитим на дні алкоголем
і комом у горлі так дусить відсутність
тебе що аж хочеться вмерти
не дихати й лежати собі
руки склавши
молитись пошепки щоб ніхто не зміг
підслухати
хоча б це
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269519
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.07.2011
ти казала що хочеш мені снитися
щоночі вриватись отак
без жодних попереджень
без зайвих слів і
довжелезних речень у листах
щоб просто снитись і все
приходи коли заманеться
ці двері завше відчинені
для тебе
я хочу навчитись бути терплячим
і чистим як скло проти сонця
будемо чимось незвичним таким
будемо мовчки дивитись у тил
трохи кохатись із тими
хто ближче нам зараз до тіла
але всерівно не з тими хто
конче нам зараз потрібен
але всерівно не з тими
неси мене на руках своїх
туди за небо
провинами грішними
вмиватись будемо
росами чистими
зліпи мене із уст своїх
вишнями спілими
постукай і тобі відчинять
казав господь
втрачай і заново знаходь
ти забуваєшся тихо
як народження нового дня із
лона світанку
все з часом відтане от тільки питання
коли?
ти відчалюєш до протилежного берега
і березень в'їдається тихо у скроні
ми не самотні
я знаю
ми не самотні!
так спокійніше думати
але тебе будитимуть зранку
майбутні коханці і все
завмиратиме
все помиратиме
тихо
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=269221
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2011
Читання книжок, газет, чи то пак простих світських журналів, завжди позитивно впливає на людину. Воно активно розвиває мислення і просторову уяву. Читання інтенсивно підштовхує читача до написання чогось подібного. Не такого як це, але свого. Точність і копіювання, у цьому сенсі, відіграють дріб'язкову роль. Головне думка.
Читання кардинально змінює усю структуру світогляду і взагалі мислення вцілому. Було б дуже важко як би не думка і слово. Вони взаємопов'язані і незламні.
Один відомий письменник з Івано-Франківська сказав мені. Я був би дуже щасливий, як би людина, прочитавши одне з моїх есе, зуміла взяти для себе якомога більше усього. Знайшла подібності і змогла написати таке ж, але своє. Найголовніше, щоб у ньому вона змогла провести порівняльні паралелі. Коли ж так стається, тоді це подобається читачу і він мислить про себе. Бо там є він. Є частинка схожості, але вона є недовершеною. Тоді потрібно конкретизувати і написати так, як би мало бути найправильніше і найточніше.
Ось такий поштовх інколи відбувається від прочитаного чужого до написання свого. Його слова ще до сих пір тримають мене в рівновазі на високих хвилях цього моря-життя. Отож наснаги вам до читання і яскравих думок для писання. Творіть і вдосконалюйтесь, бо чіткої межі цьому не має і ніколи не буде!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268331
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 03.07.2011
захлинайся молитвами
спраглих вокзалів
відпускай закіптюжені
відблиски скла
так щоб проліски
розцвітали між твоїми
лопатками і весна
була твоянемоя
занотовуй на шкірі
кожен порух дерев
і падіння променів
швидкоплинний потік
проклинай на сьогодні
на майбутнє вперед
наш бог має безліч
причин для зради повір
задихайся від
псевдопоглядів кволих
злет і одразу ж швидке
падіння під товщу
не всотуй будь ласка
цієї антилюбові у вени
бо в соте як сонні мурахи
пробігатимуть довше
на твоїх волосинах вони
будуватимуть світ
відчиніть вікна між
розіп'ятим навхрест небом
бо важко дихається
лід зачерствілий на стінах стоїть
і весна вже пробігла повз нас
по хрустких суглобах дощем
а давай зіграємо в покер?
чи можливо ще одну цигарку на двох?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268226
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.07.2011
ми зовсім не схожі із
цими перехожими
ми гоїмо зранені лікті
й коліна прикладаючи подорожники
ми точно це зможемо
бо слова не бувають порожніми
тільки треба повірити
бо з божою поміччю
ми зможемо все
ми зовсім не бачимо
далі ніж треба нашому баченню
бо у цьому не має
потреби нагальної
негайно ми йдемо ногами по небу
щосили вдихаючи гамір
людей і машин
заповнюємо душевні прогалини
зупинись
не поспішай
пора щось змінювати в собі
палити вірші на згаслому вогнищі
вдягатись пристойно
заробляти банкноти
на слові друкованому
розумітись на друзях
у вині хорошому
сьогодні
потрібно відкохуватись
медитую на запах конвалій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267452
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.06.2011
порцелянові сни розбиваються веснами
немов воду веслами сікти
ні я
ні ти
не знаємо вчорашньої миттєвості
стій
зажди
не йди
ми тіні що дремось постійно по стінах і
танемо снігом весною як листя
що сиплеться повільно по вікнах
покірно носимо вірші з кавою у ліжко
трохи голосно мабуть мовчимо
і постіль міняємо на чисту
викреслюємо старі лиця і числа
в календарях
і так до безмежності
уже не з тобою стрічатиму ранок
сумний і насуплений
давай дати посунемо щоб
швидше забулось усе
переливати з порожнього в пусте
усе не те
усе не так як би хотілось
забуватись у часопросторі
просто так
lose yourself
а я думав буде лоскітно
треба щиро молитись
щоб рани загоїлись
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267332
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2011
нам треба два неба щоб кожен
для себе пестив зірки мовчазні
між долонями і вірив у завтра
до світанку протяжність ночей
вкорочується на кілька життів
як поношений одяг і погляди
з-під лоба в підлогу
уже кілька днів лиють дощі -
жахлива погода
потрібно звикати до болю
потрібно звикати до відстаней
поїзди пробігають швидко як
люди крізь сито до наших сердець
дивитись крізь натовп
складно
а ти спробуй
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267331
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2011
заплутався вечір у коси дівочі
і очі глибинні мов озера без дна
так повільно спадає це світло молочне
на зап'ястки твої як на землю трава
і повільно ступає по небу той місяць
що учора співав про нещасну любов
він ще досі не може знайти того місця
де торкав твої руки цілунком й теплом
забриніло щось знову можливо то серце
що невпинно бубнить як дощі восени
нас колише цей ранок - на п'ятах вже серпень
як гарячий пісок що в'їдається в cни
загриміли й забулись мінливі ті грози
а розтерзаний біль не вщухав ні на мить
повік житимеш ти в моїх віршах і прозі
як бiль що у грудях ще досі кричить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267009
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2011
зашивай мені рани небесами
підсипай солі під ноги зимою
ламай біль на шматки до безтями
бо це все що у нас було з тобою
ця нудьга проростає у контури
і повітря вплітається болісно
пропускай через себе все порівно
проклинай тільки тихо й не голосно
кубометрами плісняви й куряви
ми вриваємось знову до близькості
я проллюсь на очах твоїх бурями
і сльозами скроплятиму низько так
ти шукатимеш зашморги вірності
прориватимеш відчай незайманий
загубили десь трішки відвертості
закохались у травах незгаданих
зашивай мені рани пунктирами
під замками прострілені гудзики
я надійно сховав усе вирите
між рядками ще серце настукує
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267007
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2011
ми дуже добре знаємо чим
це все закінчиться
але як завжди ховаємо очі
між пальцями і ключицями
падаємо щоб відключитися
але знову піднімаємося
міцно тримаючи язик
за зубами чи піднебінням
як риба що б'ється хвостами
об гостре каміння гірського хребта
так проходять літа
виходять ріки з берегів
сивіє трава на схилах життя
і народжуються дні як діти із лона землі
а з ними майбутнє і не знаємо ми як
в подальшому бути
ще вчора була вразлива весна
і повітря легше вривалось
в легені і йшло собі знову на волю
сьогодні вже не те
учорашнього не повернеш
а час що часто барабанить
по вікнах як дощ
повік навчатиме нас
підсипаючи солі на зранені
лікті й повіки і ніхто його не спинить
непомітно підкрадеться мов
вітер зі спини що
колише цвіт яблуневий в саду
як мати свою маленьку дитину
господи помилуй
її
засинай моє серденько
засинай
завтра буде завтра
не треба турбуватись про це
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265627
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2011
я люблю дивитись коли ти
нанизуєш своїми
тендітними пальчиками
ці надто чарівні сережки
я люблю дивитись як ти
ненаситно викурюєш смолисту
цигарку й безжально дмеш у долоні
там моє тепло кажеш ти
тримай його
бережи
я люблю дивитись коли ти
спиш скрутившись калачиком
як немовля
не дивуйся
саме так коли ти спиш тоді
ти це ти
моя люба одягайся
хутчіш адже незабаром світатиме
сьогодні ж осінь за
дверима замітатиме всі пороги
листям так що не дивись так
не гаймо ні секунди часу
бо світанок приходить
пізно а треба щоб зненацька
як повінь восени
тільки тісно нам
як тісто місимо і місто
нас всмоктує як воду
із дахів у ринви
нам мерщій треба йти визбирувати
найжовтіші збентежені клапоті
листя у парках і вручати
кожному прохожому
бо так має бути цікавіше
бо та має бути сьогодні
бо так а не інакше
бери найбільші парасолі і
найтепліші рушники
бо сьогодні будуть лити дощі
будемо їх обманювати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264731
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.06.2011
стрімголов утікаю від себе
від тіні що живе
ще на стінах отих
височенних як лід що
лежить під сонцем жарким
і палючим мов очі бездонні твої
і ніхто ще не взмозі його
розтопити
сто тисяч розмов не з тобою
між нами лиш криві лінії і
ніби хочеться раю і
ніби вода вже не та
що учора текла під ногами і
ніби ще рано казати щось вголос
про завтра
про те що можна кохатись словами
про те що потрібно просто мовчати
очима
навчи мене так
ми єдине ціле
але у нас різні цілі і вітри що
ледь дмуть не туди куди б
хотілось насправді поцілити
один на захід
другий на схід
просто у нас такі поцілунки
головне щоб не у протилежний бік
потрібно лиш змінити ландшафти
але нам не можна
набридло уже
ділити цей світ між нами
це як монахи що приходять під
ікони мої де зображена ти
без жодної віри у святу
єдину й непереможну
любов
і знову до бою
і знову з тобою
будь ласка навчи мене так
щоб не хотілось
а щоб завжди було
кому робити вранішню каву у ліжко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264347
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.06.2011
вдихати асфальтні випари й
без виправдань ховати лікті за спиною
треба буди сильною щоб
ніхто
чуєш?
ніхто не зміг тебе скривдити
адже треба міцно триматись за руки
так міцно щоб десь
через місяць ти сказала
занадто впевнено
ти мені вже не потрібен
можеш іти собі і ходити довкола
сьогодні буде вітер не схожий
ні на кого
ти хороший
але йди
не гай часу
лягай собі у ліжко один
набери води у рот
мовчи і не вплітай
мене у свої кляті вірші!
ти віриш у це?
звичайно що ні...
ти бачиш усюди стільки фальшивок
із блефу навколо сшиті так хрестиком
як марення
ми хрестимось
хрестимось і
пестимо когось бо хочеться
як вода що просочується
між ребрами
ми ребуси
усі безсилі і кволі завжди
зажди!
я ще все не сказав
нам поменше би скиглити
і думати через раз
але ти будь сильною
тримайся міцно за руки
уже не мої
не проси
у неба дощів
не проси
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262901
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2011
а давай залишемо все і поїдемо
звідси де
відстань між нами буде нульова
чимдуж утечемо від усіх
ми ж вільні
це як на вістрі ножа
водити губами і жаль
буде тих хто сидітиме по
той бік екрану
у них не залишилось жодного вибору
тільки цей серіал
ніщо інше крім цього життя
нам для щастя багато
не треба
я для тебе
ти для мене
живемо вже знов
як все по-дитячому просто і
простір не бачив ще таких
ніжних долонь
як твої - вони особливі
ти щаслива і
радію вже я
нам монтують нове життя
уже без фотошопу
і фальші із присмаком сліз
тільки жаль що весна
закінчилась так трагічно
і зовсім ліниво
як злива що зігнала посуху
послухай мене
послухай як серце вдихає повітря
послухай це дуже важливо
і кров перетікає вже швидше по жилах
нова серія
новий день
hаppy end.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262685
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.05.2011
одного разу вона промовила невпевнено
а знаєш що налий мені трохи часу за пазуху й
пазли пали й пий червоне вино так щоб тепло було
молитися разом будемо до неба
довірся мені заплющ очі і дай руку
я змовчав і поплив за нею по течії
краплинам дощу також потрібна волога
щоб долетіти до поверхні землі
тим паче у такі розжарені дні як сьогодні
і ще одне зміни будь ласка русло цієї річки
я не хочу мочити ноги
вода і так надто холодна
казала ти
добре
кажу я
ось будь ласка
все що забажаєш
тільки не сльози
чоловіки не люблять цього!
ти ж знаєш
учора було весело літати вище неба
і запам'ятовувати кожен камінчик на
довжелезному березі нашої річки
вишукувати по запаху рослини які
мають ось-ось відійти у вічність
ми робили їм штучне дихання
як дружні поцілунки ніби так має бути
і все оживало у нас на очах
біологія життя - незворотній процес
як на диво музика міста завмирала
після опівночі і ми робили свою
кохання також має власні звуки
вмирати і народжуватись у гарячому ліжку
ще і ще адже у нас багато вільного часу
як все просто
вивчати щось нове щось незвідано тремтливе
жінка-настрій
як зміна погоди
як зміна пори року
як дурман восени
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=262020
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2011
небо бачило усе що творилося до нашого приходу
і буде переглядати ще безліч цікавого опісля нашого відходу
адже попереду залишилась самотня нічогість і
малорухлива безкінечність сипучого часу
це чекання допоки сонце приляже завчасно для нас
як символ народження нового пласту нового раю
так лячно стає на душі від цієї думки адже
стільки драматичних і цікавих картин
відбулось під час його існування
минуле заворожує ворожістю до майбутнього
майбутнє манить оманою щастя
стільки опадало листя під наші підошви
і множилось тварин у лісах
стільки було раптових заморозків
і бомбардувань на чужих подвір'ях
стільки усього що не вистачить нас
не вистачить часу для оповіді
учора хтось крадькома й непомітно
прислав мені із протилежного боку свідомості
проливні дощі і відчай під відчинені навстіж вікна і двері
і хто б сказав що це не весна
і комети бубоніли барабаном у ринвах
і серце виривалось з-під розрихлої землі
а небо бачило усе що коїлось довкола
бачило усе - воно просякнуте вічністю
а ми просто сліпі
і нема на те ради
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261685
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2011
у тебе зараз своє життя
свої
справи
зустрічі
розмови
погроми
грози
сльози
історїі
ми дивні істоти
правда?
нам потрібно спершу втратити
щоб зрозуміти яким же дорогоцінним
і важлим це було
у мене зараз своє життя
свої
погляди
подихи
постріли
доторки
мрії
повірити
що ти є і
щосили вигадую
щось своє
наприклад
сновидіння
і знову тінню
ти пройшла повз мене як завжди
а ніч
пусткою стояла у
пустелі
а я писав щось під зорею
і музика своя у тебе
сніданки
обіди
вечері
кінофільми про
кінець світу
червоне вино
чия вина?
що ти одна
і я ось тут один
граюся в самотність
як же набридло все це!
суцільний концерт!
о Боже
на якого я став схожий?
і відчай у мене свій
і знову відчалює ніч за порогом
до світанку
проблеми
дилеми
де ми?
повітря безжально тисне у груди
повисло і щезло
повноцінне цабе
повільно
повторю ще раз
у. т.е.б.е. з.а.р.а.з. с.в.о.є. ж.и.т.т.я.
і небо
навіть
своє
не таке як
опускаю якір під воду
а у мене
лиш думки
про тебе
що по небу пливуть
я знаю що існує причал
для них
перепочинь
вдихни повітря
зранені лікті
двадцять перше століття
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2011
не втинай мені крила будь ласка
не пускай кинджали між ребрами
я ще хочу кружляти над прірвою
я ще хочу літати під хмарами
не ламай цей день на молекули
не впускай ще зради між пальцями
я ще хочу бігати вдосвіта
я ще хочу співати між айстрами
не тривож вчорашього спогади
не жбурляй намисто між хвилями
я ще хочу вдивлятись у очі тобі
я ще хочу згадати як були ми
разом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260981
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2011
ти знаєш
найважче чекати
допоки сонячний промінь
цього весняного ранку
обережно приляже
на твої полохливі повіки
і ти врешті-решт прокинешся
опісля короткого сну
і короткої ночі
й прошепочеш мені на вухо
солодкі слова
коханий притулися міцніше
ти знаєш
найважче мовчати
про те яка ти чарівна сьогодні
не така як учора
не така як завжди
не така як учорашньої ночі
у моїй голові є безліч
незрозумілих слів які можливо
і не потрібно зараз промовляти
просто хочу зробити щось
без них на рівні відчуттів
кохана притулися міцніше
ти знаєш
найважче дивитись
вже вкотре на твоє шовковисте
волосся і знати що ти не
моя і ніколи не будеш моєю
бо як це людина може бути чиєюсь?
ти вільна як птах
я вільний як вітер
я казав що
сьогодні ти пахнеш
польовими ромашками?
доброго ранку кохана
притулися міцніше
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260683
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2011
кожна секунда
відчайдушних чекань
як поршнем штовхати
по вені
млоскіт на стінах
дихає нашими мріями
а повішана тиша тихо
співає сонети про біль
більш нічого не треба!
я граюся у піжмурки
уже без тебе...
а ікони вмиваються
слізьми під небом і
закільцьована вічність
продирається крадькома
чуєш?
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260180
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2011
блукаю руками у твоєму волоссі
ми босі бредемо бозна-куди
до осені рудоволосої
здавалось прийдемо
здаватись?
не хочу! тільки знову не йди!
не потрібно цих прощай і до завтра
до кращих часів дороги не йдуть
ти прокинешся зранку завчасно
й прошепочеш коханий я тут
знову кров застигатиме повільними
рухами і все як завжди іде в нікуди
тілами гарячими будемо слухати звуки
ти казала що зима замела всі сліди
що я вже існую далеко учора
далеко це тільки за мить
ти від мене на кілька
вимірів знову
вимкнемо світло
викинемо душу на вірші
тихо на серці
віч-на-віч
і
вічність
сховалась у ніч
роздягай мене поглядом
ходи за мною по п'ятах
будемо малювати
по п'ятницях велике
серце людей що кохали
будемо казати що
ми не існуємо
будемо думати що
небо під зорями
будемо мовчати
просто мовчати
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259446
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2011
як завжди зранку кава
я руками тримаю тепло
у вікно хтось жбурнув
трохи смутку на полотна
чиєїсь картини
а чи є взагалі щось подібне
до твого тепла?
і хто зна що потрібно
для щастя
мабуть тебе...
забувайся дурень!
вона не для тебе!
а по небу хтось ходив
ще учора віршами
наївними
не ми
будемо завтра стрічати
не ми
учора було трохи радості...
пригадуєш?
я не хочу цієї тиші!
я не хочу цієї розлуки!
тихіше бо почують що
десь на узбіччі
вічність блукає між снів
ти знаєш вона давно вже
не вірить нікому
ставлю крапку чи кому
відпускаю слова за
вітрами що дмуть по
твоєму волоссю
завтра осінь постелить
нам щастя під ноги
трохи смутку насипле
в кишені глибокі
ти забудеш
і я вже забуду
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258567
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2011
ступати ногами по небу
до тебе
я знаю так треба
пробираюсь навшпиньки
до гарячого подиху тіла
і біль вже позаду
між тобою і мною
тільки тиша і відстань
яку розрізають руки зі
швидкістю світла
солодке повітря
соло повільне
солоні повіки
проявляємо плівку
це наше кіно
цинічний кінець...
не любити тебе?
це забути себе!
все з часом пройде
неодмінно мине
ступати ногами по небу
до тебе
до тебе
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258384
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2011
слова можуть матеріалізуватися
це правда
так гірко прощатися
ти їдеш а я залишаюся
один на один
зі своїми думками
із каменем що б'ється
під лівим ребром
той перший перон
ті руки і очі
я згадую про них щосекунди
після нашої ночі
але це нажаль не для нас
забути?
змиритись?
я втратив той час і
віру що знайду
хоча би вологу в Сахарі
а камінь болить
налийте надії по вінця
в бокал
я п'ю за нас
І love.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258012
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.05.2011
я повішусь дощем
на твоїх обважнілих повіках
і вітром між пальцями
пробіжусь босоніж
ти знаєш не розказуй
мені про завтра
бо майбутнє вже
подорослішало
на мить
.
чим більше ти будеш
вивчати мене
тим
більше будеш розчаровуватись
і все буде як із усіма
попередніми ляльками
лягай навпроти
будемо мовчати у піжмурки
ця ніч прийде й
заколише нас і
коли ще буде така історія?
.
ролі
маски
а давай так?
без пафосу
із галасом будемо
бити стереотипи любові
і з трепетом видалимо
той кадр із плівки
де ти підеш від мене
.
тобі холодно
у плечі?
а мені по
серцю гілками
без листя і
летіти у вись
хіба після
таких свіжих
порцій відчаю і
стисло - недоречних
приречених речень
я хочу любити наших ще
ненароджених дітей
правда дурень?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256891
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2011
не варто вбивати вічність
і ніч ця уже скалічена
і ціла купа справ -
писати тобі вірші у листах
але нічого не виходить...
ти не винна
забирай мої полотна і
вірші шмаркаті!
там твої очі
знай
тільки твої
і кров згортається бо
кисню не має в
легенях моїх
тихо так
кричали голоси
чи голуби
вони святі
я знаю
прокидайся ще до мого прибуття
Київ - Львів
перший перон
я чекаю...
і спорожнілий простір
за нашими спинами
а сліз твоїх щойно змитих
забирає вітер
я їх не помічаю
ти підходиш
і я помираю від
твоїх очей
- можна
я буду твоїм янголом
твоїм охоронцем?
- звичайно що можна
ти ним і є
бо ти є
бо я є
бо ми є
витри
вимір
викинь!
тільки
тілу
тісно!
знову
значить
зникнеш?
просто
правда
прісна
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=256147
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2011
я вигадав частинку
твоєї присутності...
так хотілось помріяти
про те щоб ти
була не
там
а
тут
зі мною
хоча б інколи
хоча...
наш час не
настане ніколи
.
я вигадав усе це
ну знаєш буває таке...
смішно?
я знаю
банально про таке писати
але...
зупинитись не всилі
бо до ранку потрібно
народити пародію нового
вірша про те
що під ребрами б'ється
вже швидше
коли чую твій голос
.
тоді ти горнулась
губами до сонця
і казала
що їдеш а час
невблаганно пішов із тобою
бо місце твоє під чужими руками
чужі очі
чужі листи
чужі ми
.
ті дві години втекли
у безкінечність
і щастя торкнулось
моєї душі
бо
ти і є
щастя
абсолютно
вигадане
і банально
намріяне
але
ти
є
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255748
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2011
час зав'язує нас
у вузли
а ти
зав'язуєш мені серце весною
перекрий всі доступні шляхи
бо сьогодні я втрачу свідомість
і біль не залишить
на серці віршів
хтось блукав на
околицях моєї любові
спалив усі домівки
згвалтував жінок
повбивав дітей
наплював брехнею у очі
я звик
все добре
а людинопотібні
істоти
ненаситно пожирають
правдиву брехню
обмінюють совість на гроші
падають у провалля гріхів
вони звикли
все добре
тим часом
Юда втинає червоні
нитки на спітнілих руках
переписує беззмістовне майбутнє
визбирує істину як
крихти черстві на столі
він звик
все добре
незабаром
відчай
відчалить до берегів Антарктиди
як Титанік потоне у пляшці вина
і слово закінчить своє існування
я пишу сп'янілими буквами
вірші на небі
а у вікна заходить світання
час зав'язує нас у вузли
а ти
зав'язуєш мені серце весною
перекрий всі доступні шляхи
бо сьогодні я втрачу свідомість
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255468
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2011
ми застигали у
позах античності і
час робив своє
діло беззвучно як
найманий убивця
а спицями хтось зв'язував
сьогоднішній вечір із
завтрашнім ранком
можливо то був Бог..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255446
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2011
будь ласка не пиши мені
цих безглуздих листів
про те що весна розквітла у
твоєму волоссі і листя більше
не ляже під наші підошви
твій теплий подих допомагає
квітам проростотати з-під снігу
а ми щосекундно старіємо
так було і буде
один
два
три
зупини подих
попереду безкінечність
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254553
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2011
я мрію про тебе по-різному
часом прокидаюсь і думаю
ну чому так сталось?
ти
поїхала а
я
тут
займаюся усілякими
непотрібними речами
кусаю кінчики пальців
пробиваю виделкою небо
говорю думками - пишу вірші
нам не судилось залишитись
дощі воскресають над хмарами
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254545
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.04.2011
стирати м'якими долонями
відчай що застиг на губах
вдихати солодкі пахощі
твого шовковистого волосся
шукати навпомацки тепла
все просто
де тепло - там і ти
тоді була чарівна
весна із присмаком
любовної залежності
усі закохувались у всіх
і ми також
це як хотіти жити
завтра
і
післязавтра
бачити не так як завжди
мовчати не так як завжди
кохатись не так як завжди
ми любили порівнювати щось
із чимось
дивитись з безкінечністю
у власні наміри
не йти зранку а
залишитись ще на трохи
часу
під теплою ковдрою
під нашими мріями
під м'якими долонями
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2011
кохана одягнись у теплу
весну бо сьогодні ми
йдемо в майбутнє
і візьмемо в дорогу
тільки найнеобхідніше
великий бутль шаленої
пристрасті і багато
історій про сонячне літо
тиша вриватиметься
нам у вуха без
попередження без
гаміру і галасливих слів
без відчаю і вічного
вже затихшого крику
я зроблю так щоб усе
було як найкраще.
зоряна ніч свічки вино
і класичний джаз
ну все як ти любиш
тільки ми удвох
тільки ти і я
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=251166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2011
Я дуже люблю нічого не робити. Точніше робити те, що подобається і стає насолодою у процесі його втілення. Коли людина займається улюбленою справою і їй у цьому ніхто не заважає, тоді можна з упевненістю стверджувати, що це і є справжнім відпочинком не тільки для тіла, а й для душі.
Нещодавно був такий проміжок часу, який був дуже важливим для мене. Він зробив так, що усі енергетичні резерви кудись зникли. Потрібно було постійно заставляти себе робити те, від чого зжимає горло і зв'язує руки. Кудись йти. Щось робити. Невідомо для чого і для кого. Це трішки нагадує полон, де катують полоненого до повного його обезсилення, намагаючись видусити цівку коштовної інформації.
Це було просте людське існування із тягучим поглинанням безкінечного часу, що ніяк не міг завершитись. Він був не потрібен нікому. Хоча, як на диво, цей кошмар завершився дуже швидко. І це дуже радує. Я навчився забувати і знешкоджувати непотрібний мені відрізок часового тривання.
Зараз можна спокійно пити каву о третій годині ночі, і не думати про те, що завтра має трапитись дуже важлива, ба більше вирішальна подія у моєму житті. А зараз для мене основна мета : добре відпочити і набратись сил.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249956
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.03.2011
ти приходи хоча б
колись до моїх
пошматованих і
давно вже скалічених
сновидінь... бо ніч
без тебе не ніч...
ти вагітна моїми
віршами будеш
завойовувати усі ті
міцні фортеці із
височенними мурами
що проростають
біля моєї свідомості
як квіти
з-під теплого снігу
ти безжально вриватимешся
своїми військами
на мої оборонні споруди
не так як завжди
не так як вчорашньої ночі
і будуть здаватись у полон
усі хто мав відбивати
твої ворожі атаки і навали...
минаючи тисячі випадкових
відстаней між нашим
спорожнілим простором я
шукаю як завжди кому б
віддати частинку себе
і є кому
бо ця війна програна...
я хотів присипити своїх оборонців
можна нервово курити повітря
можна удвох заварювати кави
можна віддати те що під лівим ребром
ось так відбувається
захоплення cамотнього серця
так було
і буде
надобраніч...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249694
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.03.2011
Він більше не зміг нічого зрозуміти з того, що творилося довкола. Всього було надто багато. Деталей, розмов, поглядів, голосів, звуків, доторків і передчасник висновків. Щось нове і недосяжне завжди притягує кожну людину. Але в подальшому їх вивченні воно здебільшого призводить до кінцевого призначення - болю. Але біль є лише одним варіантом із безлічі можливих результатів. І тому він не любив цього. Так було добре і йому, і тим хто убиваючи воскресав інієм на вікнах, росою в полях. Він провів чітку межу : між існуванням у суспільстві, та існування поза ним. Не потрібно нікого переконувати зробити так, чи інакше. Це безглузде гаяння часу - найбільша марнота з марнот. Думав він. Бо чиста правда є частиною гіркої брехні. І ніхто не міг із цим погодитись. Бо завжди є "бо", яке дає підстави думати якось інакше, не так як хтось, тобто по-іншому. Постійне відчуття необхідності часу, багато часу... А для чого і для кого? Можливо для придумання нового світу? Світлішого, ніж той, який ми маємо сьогодні. Можливо... Хоча думок з приводу чогось вистачає. Бо є мислення, бо є інтелект, бо є слово, бо...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249577
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.03.2011
Для усіх людей зміна пори року проходить по-різному. Хтось дуже тонко й чуттєво помічає усі деформації у ній, а дехто, абсолютно незалежний від цієї мінливості і живе не вдивляючись у даль. Бо часу обмаль, бо час не має жодного значення. Особисто для мене, ця весна, що прийшла, стала особливою, не такою як усіх попередні. Чомусь саме сьогодні, мені здалось, що розпочнеться переломний момент між закінченням зими і початком весни. І він все ж таки розпочався. Сьогодні мені по-справжньому стало гаряче й не вистачало сонцезахисних окулярів. Снігу вже майже не було. Хіба що у лісах, під кронами дерев де-не-де видніється біла ковдра землі. Вода потічками стікає до наших долонь, пробиваючись крізь шпарини пальців. Черевики, шапки, куртки, шарфи, рукавиці й інше зимове причандалля, потрібно негайно змінювати на щось світліше і комфортніше, бо прийшла весна. Саме її я дуже довго чекав. І думаю, що не я один.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=249576
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.03.2011
я хочу побути сьогодні з тобою
хоча б на декілька тисяч банальних
миттєвостей щоб безстрашно впиватись
руками у безмір твого існування
хапаючи п'яне повітря і шукати
руками тебе мов востаннє наповняючи
тіло пристрастними звуками дощу що
співає під нашими вікнами про
вигадку моєї свідомості хоча це
наша з тобою таємниця тільки наша
так що ані слова про це...
нас роз'єднує безкінечність ночей і
світанків що сплітаються спільними рухами
як та безнадійна любов що блукала у
дворах і на площах нашого власного світу
і не може знайти порятунку від темряви що
пестила місячним світлом наші обличчя
я хочу бути сьогодні з тобою
хоча б сьогодні бо завтра майбутнє
і ти можливо будеш кохати весну а
я тебе і все закінчиться як
завжди трагічно й без назви
я хочу побути сьогодні з тобою
щоб вітер нас гнав де завгодно
бо нам вже всерівно
бо ми вже разом
бо ти є
бо я є
бо ми є
бо
я
тебе
люблю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=248130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2011
кури мої вуста допоки пристрасть буде
вихлюпуватись із наших недопалків і червоне
вино чи то кров закипатиме від п'янких
поцілунків у венах і бокалах
той ранок наступить як завжди після
довжелезних розмов
алкоголю й
роздягаючих
споглядань одне на одного
бо інакше не буває
бо так має бути
ми будемо дивитись на холодне сонце що
сходить під нашими вікнами і говорити
про вічне потім допивати вино і
курити тютюн із однієї цигарки
дихати одним повітрям
дивитись спільними очима
відчувати єдиним серцем
наші повіки будуть щораз важчати і
спадати на очі тьмяним спалахом світла...
...ми заснемо коли світатиме...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=247513
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2011
ще прийде час і ти будеш вмиватись
проливними дощами на чужих підвіконнях
бо осінь придбає квиток до
наступного ранку і залишить тебе наодинці
вже без мене лягатимеш на м'ягкі
простирадла впиваючись руками у
плечі і тихо благаючи не зупинятись
коли наступить світанок голуби прилітатимуть
з довжелезними листами від майбутніх коханців
що писатимуть як дорощає їхнє терпіння
як мліють від такої неземної чарівності
а жовте листя й мокрий пісок
заповзатимуть між пальці і зморшк,
допоки ти не відчуєш що все промайнуло
як мрії змились дощами з-під хмар
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=245340
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2011
Грицько мав пробути великий проміжок часу сам із собою, бо це було йому просто необхідним. Одразу ж виникає запитання. Що робити із цим безнадійним триванням часу? Чому безнадійним, адже його потрібно було постійно кудись зашивати і замуровувати. Та ні, це була не дірка на поношеній сорочці. Також не стіна від світу, що закривала усе. Просто так було потрібно. Думав він.
Нічого просто так не починається і не закінчується у нашому житті. Якщо щось розпочалось, чи закінчилось - це означає, що так мало статись. Так роздумував Гриць, коли було щось, колись і десь. Потрібен деякий час, щоб, для чогось, для когось. У нього завжди винакали запитання з приводу людського тривання у часових відрізках. Також дуже цікавили книги. Вони були усюди. Під ковдрою, на стелі, над ним і у ньому. Він ними жив. Просто проживав їхнє життя з середини.
Час минав. Дні собі йшли, минали, забувались і знешкоджувались, як піхотні міни, на східному кордоні Палестини. Дуже мало людей встигало за їхнім ритмом у зимовий період. Запам'ятовувати кожен день було дуже складно, бо вони у чотирьох стінах, абсолютно нічим не відрізняються один від одного. Тому можлива дезорієнтація. І він це добре усвідомлював. Ще цілий тиждень у нього попереду.
У цьому закритому просторі він добре бачив тільки свій комп'ютер, кухню і туалет. Телебачення навіть не вмикав, бо цікавість до нього втратив дуже давно. Кімната, у якій знаходився Гриць, була доволі скромною. Тут було лиш найнеобхідніше : крісло, стіл, ліжко, телевізор і комп'ютер. Хоча зайвих, дрібних предметів вистачало. От, наприклад, запальничка від діда Влодка. Він не палив, тому для чого вона була йому потрібна? Це питання залишається відкритим. Ось це і було важливим, що він вмів вирізняти з-поміж тих предметів, які, ніби то, були йому непотрібні, ті, які у майбутньому стануть в нагоді.
Важко було сприймати сонячне світло, що час від часу, пробивалось крізь темні штори до його зіниць. Із вулиці долинали різноманітні звуки. Птахи інколи прилітали до підвіконня. Там була годівниця. Щоранку Гриць викидував туди жменьку дрібних сухарів і розмовляв з птахами. Ранок наставав десь після обіду, якщо не пізніше, оскільки він усю ніч проводив за читанням книг і перевтіленням на геороїв з їхніх сторінок. Пив вино невеликими ковтками, заїдаючи грецькими горіхами з медом. Він це дуже любив. Ще були чаї з лимононом, великий бутль закарпатського вина, запаси гречки і макаронів. Цього було достатньо, щоб не померти з голоду.
Сьогодні був напрочуд сонячний і теплий день. Було таке враження, що зима вже закінчується і все скоро повернеться на свої місця. Хоча у неї були свої плани щодо цього. Була середина тижня. Хто зна, чи був це четвер, а можливо, середа? Гриць до цього часу уже не орієнтувався у просторі. Хоча до кінця залишалось не так вже й багато. Він не знав чи зараз ніч, чи день. Чи він голодний, чи ситий. Чи це колись, чи зараз. Де початок і де кінець.
В один із ранків, чи обідів, чи вечерь, Гриць пішов на кухню зробити собі чаю. І сталось так, що киплячий чайник, вихлюпував воду на вогонь, і той враз зник. Газ ширився квартирою. На столі самотньо стояла раритетна запальничка, яку на пам'ять залишив йому дідусь. Читаючи сьогодні Жадана, йому вперше у житті захотілось її випробувати на справність. Гриць неквапливо підійшов до стола, взяв, і спробував запалити. У нього це вийшо не з першого разу, але він її запалив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244902
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.03.2011
ти вбиваєш у мені
все живе і те що
давно вже померло
й лежить під хрестами
убивць і тих хто не вірить...
ти чуєш?
померло!
ти чуєш?
та ні вже не чуєш нажаль...
вовчими іклами щось розриває мене
на частинки втрачених атомів
і душить каменем горло
шукаючи вени й артерії
щоб роз'ятрити зсередини тіло
щоб повернути час і біль
тут лиш Біблія впоміч яка писалась
ще задовго до розп'яття Ісуса
пишу тобі бо я повернуся!
як і всі ти чекаєш весни
що спізнилась на вічність
і пишеш листи
комусь із коханців
без слів і рим
без змісту і зворотньої адреси
ділення світу навпіл як торт
як торг
як торік
я торкався
тебе мов востаннє перед потопом
літаки не літають над східною Європою
бо неба немає а зірки вже попадали
як яблука у саду на трави і квіти
і ворожа кіннота ступає
по наших серцях і все завмирає
бо час у нашому часі сягає
майбутнього
повернись!
благаю!
хоча б у сни міцним алкоголем
чи терпким наркотиком безкінечної дії
що буде дурманити все покоління
і по коліна я буду в лайні
ні просто я на війні
і йду за нею у вічність
вже стерлись відчайдушні рефлекси
серцевого биття
і я вже не я
хоча тобі всерівно на світ і
всерівно що я пишу й говорю
і ворони гніздяться на дахах
комуналок й гуртожитків
я тінь мого правдивого я
забути усе стає неможливо
хоча у людей є здатність
пригадувати
отож ти приходь коли завгодно
я буду чекати
пиши
я
відповім
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244401
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 02.03.2011
За лаштунками світла ховається тінь,
і до неї навмисно торкнулось повітря.
Засинаю сьогодні уже не один,
ми сьогодні будемо кохатись повільно.
І палається вогнище в наших руках,
Так кохання з'єднало навіки з тобою.
В тиху й пристрастну ніч я літаю як птах,
мої крила голубиш своєю рукою.
Ми зриваємо одяг, тілами сплелись;
зорепади дарують любов і малюнки.
Я зроблю що захочеш, ти тільки озвись!
І втамуй мою спрагу своїм поцілунком.
А за ним, горизонтом, де сонце зайшло,
світлі зорі і місяць на нас споглядали.
Ми були вже удвох, нам було все одно,
до нестями ажурно запально кохались.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244320
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.03.2011
Вона була розкута і вільна, як птах, що кружляв собі у небі. В перший же день ми розмовляли про такі речі, про які навіть близькі люди усе життя бояться говорити один одному. Це було важливою складовою нашого знайомства. Ми ділилися усім: теплом, їжею, награбованим товаром із супермаркету та заправок. Пили дощову воду, що збиралась у відрах і мидницях. Висмоктували один в одного кров, коли мали рани й подряпини. Для нас існувало лиш те, що зараз. що буде потім - нас не стосувалося. Зима минала і життя відроджувалося навкруги. Ми це помічали дуже добре. Помічати зміни, на мій погляд, одна з головних фізіологічних ознак людини. Бо помітити щось неможливо, якщо воно не існує. Ми просто подорожували одним маршрутом і так сталось, що наші дороги перетнулися. Інколи вона ставила мені такі дурнуваті питання, що я ледь стримувався і, цілуючи, відповідав: "Ах ти ж моя розумниця!". Чого ще нам було бажати у цьому світі?! Найголовніше те, що попереду буде весна, літо і осінь. Усе решта ж просто не має жодного значення.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243398
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.02.2011
ми майже пережили цю зиму
ми майже пережили цю холоднечу
вже зовсім скоро ми минемо цей кордон
і ти мене покинеш вечером
а вимкнені світлофори і ліхтарі
показуватимуть нам шлях до весни
я кожного дня пишу про неї
щось
ну хоча б слово весна
доторкнись до моєї руки і ти відчуєш тепло
і всі годинники зупиняться від
наших поглядів і доторків
нуль годин
нуль хвилин
нуль - це тільки початок
дівчинко моя
можеш іти
ми перетнули цю межу
ми пережили цю зиму
дякую
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243179
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.02.2011
Автор : Роман Штігер, читає : Юлія Панічкіна
Стомлена кавою, ти чекала світанку.
Рахувала ті кроки, що йшли до весни.
А намисто на шиї розлетілось на крапки,
Покотилось до рук, що обіймали колись.
Ти дивилась на фото при місячнім сяйві,
Писала журливі вірші без смислу і рим.
А те, що навколо здавалось вже зайвим,
Таким підфарбованим, таким вже не тим
Ти допивала ту каву, рахуючи зорі,
І, як завжди, думками летіла у рай
А світанок прикрався у руки поволі,
Заспівавши сонети, так тихо забрав...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242980
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2011
цей мороз малює
візерунки на склі
і ти шепочеш мені
щось романтичне
бо ми віддали всі
коштовності весні
бо вона стала як
наркотична звичка
усі вулиці і
площі кличуть бомжів
ми перетнули через
не один полюс
ти ковтаєш свій
нікотин а я вірші
і не всилі ніхто
вже крикнути вголос
усе безворушне
стоїть і ми удвох
бродили цілу ніч
шукаючи світла
тобі здавалось що
до нас говорив бог
мені примари що
блукали без діла
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242790
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.02.2011
Я радий, що зараз саме так, а не інакше, бо інакше просто не могло бути.
Дуже добре знати чого кожеш від життя. Але потрібно добре знати усі властивості перебудов під час його протікання. У нас завжди є вибір і ми його робимо, формуючи тим самим події, а ті у свою чергу наше життя. Увесь цей шлях складається із безлічі тих виборів, які впливають де ми зараз, з ким, і як думаємо про те, що буде попереду. А можливо вже не думаємо ні про що. Бо так сталось...
У це важко повірити, але ті люди, що проходять крізь наші життя є абсолютно випадковими. І не тільки вони... усі речі, зустрічі, розмови, вчинки, бачення, доторки, звуки і так далі, стають всього лиш краплею у морі того, що ми б могли отримати, якби прожили усі варіанти свого життя одночасно. Їх безліч.
Але на щось інакше вже годі надіятись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242579
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 21.02.2011
Природа і кохання. Саме про них хочу розповісти кілька слів. Природа для мене рай, адже там свободі немає меж. Там завжди можна знайти те, що не маєш і віддати щось в замін. Кохання - чарівне відчуття, що ладне звернути гори і змінити русла річок. Я люблю закохуватись і відчувати, що небайдужий комусь у цьому світі. Ці дві основні складові, шо впливають на писання віршів і взагалі на все моє життя. Адже моє життя - це писання віршів. Можливо, це сказано занадто голосно, але мені чомусь відчувається саме так. Вони завжди надихають мене на творіння поезії. Мені краще пишеться тоді, коли щось добре відчувається на дотик, чи на серці. Бачиться не так, як відчувається, адже бачити щось - це не те, що відчувати без бачення. Краще знайти гармонію між ними і дивитись відчуваючи. Люблю природу і хочу кохати, хочу писати, бо хочу жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242253
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 20.02.2011
Cьогодні свіжу кров отримала зима,
бо знову сніг упав під босі ноги.
Мені ввижалось, що весна уже прийшла
до людей із далекої дороги.
Вона щось гомоніла тихо до дітей,
тулила ніжно губи до намиста.
Все навкруги співало радісних пісень,
бо вже прийшла весна, прозора й чиста.
Те щастя закінчилось вже дуже швидко
і морози схопили все під контроль.
Уже забрала своє тендітне личко
моя весна, доливши у вени кров.
У зламаних ребрах серце стискалося,
немов оживати хотіла весна.
Але воно вже навіки зламалося,
бо зима ця холод до рук принесла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242230
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.02.2011
Сонце вилизувало наші обличчя. День мав бути добрим (в усіх значеннях цього слова). Хоча добре є завжди, але кожного дня по-різному... Дні просто так не минають і не проходять. У них завжди є щось для нас, а у нас для них. Ми співпрацюємо і живемо один біля одного. Це такий механізм, який неможливо знищити, чи пошкодити. Ще не було такого, щоб сонце не сідало, чи не вставало. Одже дні проходять, життя продовжується, земля крутиться. Я знаю, що завтра буде щось, що не було сьогодні. І буде щось таке, від чого мені захочеться співати, танцювати, радіти, сумувати, кричати, співпереживати, втікати, усміхатися, битися, кохатися, вдивлятися, і ще багато чого... Особисто мене це цілком влаштовує. Адже це і називається життям. Цікаво, а що там далі за цим днем?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241972
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 19.02.2011
я дякую тобі за те, що
у нас було і за те, що
у нас вже не буде ніколи.
все добре уже і тихо так стало, бо
ніч ця рано, чи пізно минеться.
скоріш за все, що рано, бо
пізно буде пізніше...
ці вірші буде
писати лютий
мороз на вікні.
тримайся за
плечі мої
і дихай любов'ю,
бо віра з нами,
бо каміння не тоне у воді.
ми, можливо будемо запізнюватись
з весною, бо часу обмаль, бо
час не має жодного значення.
ми, можливо будемо мати одне життя
і серце буде битись під ребрами
і ти і я вже будемо кимось.
ми, можливо ніколи не будемо знати
хто я і хто ти.
забагато можливо.
забагато я і забагато ти.
ми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=241898
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 18.02.2011
можливо там вже світає і чайки
кружляють, мов літаки, що
неодмінно розіб'ються.
і ти вдивляєшся у щось дуже
близьке і знайоме, а там вже
нікого, бо хтось програв у
карти увесь досвід і розум.
таємна розмова на відстані сто
тисяч мільйонів відчуттів.
без жодного слова.
без жодного звуку.
без жодного подиху.
а дощові краплини стікають до
ніг і бог засинає позабувши про
нас грішних, бо важко прощати
щораз знаючи, що неодмінно це
повторится знову...
і ми усі це добре знаємо.
а вітер колише цвіт яблуневий, що
не дасть уже нектару і плодів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240761
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.02.2011
1.
зима закінчувалась. мені так відчувалось. хоча завтра могло статись щось таке, що могло здивувати не тільки мене.
2.
як не дивно цієї зими я жодного разу не захворів. думаю, що частково на це вплинули : цибуля, часник, лимон і червоне вино. але зима ще не закінчувалась, тому радіти цьому факту не було особливої потреби.
3.
дуже важко довіритись людині, щоб можно було розказати їй про усі свої найпотаємніші думки і переживання. "краще бути ніким, адже не буде жодних зобов'язань перед кимось і завтра здаватиметься вічністю".
4.
сьогодні я навчився дихати не дихаючи, хоча про це можна було говорити абсолютно кожному, вдаючи із себе божевільного водолаза без кисневого балона. хоча усе було навпаки.
5.
у четвер люди, що живуть поряд зазвичай орієнтуються по запаху. де пахне найсильніше і найсмачніше - там шанси, що тебе нагодують дуже великі. це незмінна традиція, що продовжується уже протягом довгого проміжку часу.
6.
сьогодні я засинатиму голодний і знесилений. після нашої з нею розмови я оп'янів і не зміг триматись на ногах. ти, коньяк, кава і щось солодке... дуже солодке. скоро ранок...
7.
сьогодні по городоцькій бруківці текла вода, мов гірський потічок і від того мені було добре. передовсім тому, що я це помітив. погода була похмура...
8.
я маю право на особистий простір у цьому матеріальному світі де б не перебував. той, хто швидше побачить ціль (на нейтральній території) і безшумно її знешкодить, той буде мати трофей у вигляді чогось. навіть не буду розпочинати розмову про те, якщо це б була твоя ціль і особиста територія.
9.
я - є і мене немає. бо щось не так. вже зовсім стемніло, хоча це не заважає нікому. це дійство підказує, що дні минають після нічної пустки і солодкого сну. вже кілька днів тепло і я щоночі бачу сновидіння. бо щось змінилося. я - є і мене немає. амінь.
10.
є люди, з якими хочеш бути, з якими можеш бути і з якими ти бути не можеш. і той відсоток людей, з якими ти хочеш бути не завжди є високим, ба більше низьким, бо вони можливо не хочуть бути або попросту не можуть з тобою проживати ці миттєвості життя : секунди, хвилини, години, дні, тижні, місяці, століття - ціле життя...
11.
я стояв собі один і час минав. потім кудись йшов, дивився, вдивлявся, спостерігав, співіснував, переховувався, переминав, перепихав, перестрибував, переступав, перелаштовувався, оминав, заховував, витягував, пожирав повітря, дихав не дихаючи. йшов просто навпомацки.
12.
львів - особливе місто (мені так чомусь думається і бачиться). він красивий кожної пори року, але по особливому неповторний і чарівний. навіть коли падає дощ і холодно, чи сніжить, чи гримить, чи ще якось не так. він всерівно залишається таким як є. львів не піддається зміні погоди і виглядає завжди не так, як учора і післявчора. я в нього закоханий.
13.
сьогодні в ночі я спробував заснути без шкарпеток, штанів, шапки, рукавиць і кросівок. але мені це нажаль не вдалось. було холодно і мурашки перебігали по хребті і суглобах, тож довелось одягнутись. ранок від цього був незабутнім і особливим.
14.
це було щось неймовірне. я забув хто я і я був вже не я. параноя, чи ще щось там, хоча це уже давно не важливо для сприйняття головного. я голодний, п'яний і виснажений. останній день мого божевілля. більше нічого не хочу писати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240745
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 13.02.2011
Для чого ти вриваєшся у сни?
Навіщо обпікаєш серце жалем?
Вже все давно минуло до весни,
учора все забулось і пропало.
Для чого ти вриваєшся у сни?
Коли на моїм серці сум і туга.
Адже ти уже позабула з ким
стрічала це тепло - барвисті смуги.
Для чого ти вриваєшся у сни?
Прошу, залиш минуле десь позаду.
Я буду чекать нової війни,
і це буде подібне вже на зраду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240608
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2011
час промайне, пробіжить і забудеться -
його не зупинить ніхто і ніщо.
завтра зірки світитимуть
ще яскравіше, ніж сьогодні.
завтра усі жінки і чоловіки будуть кохатись
ще сильніше, ніж сьогодні.
завтра буде щось, що не було сьогодні.
завтра і є сьогодні.
бо час минає одинаково,
бо тиша вмирає цнотливою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240561
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.02.2011
шукаю твої очі між зірками
у цю чудову і грайливу ніч.
до неба ми торкаємся руками,
бо вже зостались тільки віч-на-віч.
я свічі запалив, узяв шампанське,
наповнив ним бокали і серця.
а ти промивила мені зненацька:
"кохаю я, мов місяця зоря"
так тихо заснуло усе навкруги -
чути, як грає музика тіла.
ми тільки удвох і вже тануть сніги,
бо ти сьогодні так захотіла.
і все, немов кричало від кохання!
палало, як вогонь твоїх бажань.
так непомітно настало світання,
але це тільки теплий сон нажаль...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2011
Автор : Роман Штігер, читає Наталя Воронюк
давай удвох зіграємо в любов.
так щиро, по-дитячому й наївно,
щоб нам позаздрив будь-який актор,
адже кіно це - тільки наше, спільне.
світити зорі будуть нам обом
і всім закоханим у ніч ясную.
давай удвох зіграємо в любов,
бо я тобі кохання подарую.
і будемо кохатись що є сил
допоки хтось не крикне : "стоп вже знято"
тебе одну я на руках носив,
але любові було забагато...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237782
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.01.2011
сьогодні була надто чарівна ніч і
ти можливо вже спала без мене...
і бачила усі сновидіння, що я тобі
розказав ще учора, коли був листопад.
волосся твоє було надто скромне,
надто мокре і пахло корицею,
що аж янголи закохувались в тебе!
зима викрадала усе, що було
вже сьогодні і те, чого не було у
нас із тобою цієї ночі і не
буде ніколи, бо час завмирає,
а вітер гойдає гілля замерзлих
дерев, які прокинуться весною,
де ми будемо кохатись словами
на відстані... і буде цвісти щось у
твоєму волоссі, де бджоли
збиратимуть мед, а діти суниці
і янголи вкотре закохуватимуться в тебе!
ти допиваєш щоранку уже холодну
каву, прокинувшись думаючи
про те, що ми не будемо разом
і прийде тепло до твоїх підвіконь
свіжим вітром зі сходу і спілими вишнями,
що заповзатимуть до наших кишень,
до терпких губ і теплих долонь,
до нашого ліжка - в міцні обійми,
а янголи будуть закохуватись в тебе!
янголе мій!
забери мої безглузді вірші на згадку
собі у світле майбутнє із
пам'яттю надто короткою, щоб
пригадати щось про те, що пройшло,
адже щось нове прийде із світанком.
можливо я, можливо не я...
але янголи будуть всерівно кохати тебе!
озирнись!
подивись!
усе оживає!
прокидайся, вже ранок...
янголе мій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=237624
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2011
Я маю, що маю... А маю нічого...
Більше не потрібен мені розкіш і фрак,
що взяти в життя, в цю далеку дорогу?
Це не важливо давно - я поет-жебрак.
Завтра завершення, лише перший антракт;
оббиваю коліна через пороги,
вбиваючи в собі цнотливого бога.
Все життя у зіницях, шукай по слідах,
якими ступали покоління до мене...
Той загублений час у замерзлих руках,
і світ ввижається вже зовсім шаленим.
По в'язкому намулі до серця у вени;
всі думки, що течуть у карпатських річках,
де вмивалась красиві дівчата, аж страх.
Зіграває лиш спомин про теплі слова,
що батьки казали мені до зачаття...
Мені було байдуже, ніхто не кричав,
і все життя було подібне прокляттю.
А на водоймах розцвітали латаття,
я вчора ходив туди - сьогодні вже мчав,
як воїн, що буває на вістрі меча.
Я маю, що маю... А маю нічого...
Більше не потрібен мені розкіш і фрак,
що взяти в життя, в цю далеку дорогу?
Це неважливо давно - я поет-жебрак.
Завтра завершення, лише перший антракт;
оббиваю коліна через пороги,
вбиваючи в собі цнотливого бога.
Я маю, що маю... А маю нічого...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=236158
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.01.2011
Автор : Роман Штігер, читає : Ірина Маймур.
Стань на одну ніч повією,
продайся дешевим банкнотам.
Спека в душі, а ти з віалом
стоїш зовсім гола навпроти.
Пристрастю вмиєш усе тіло -
ми шлюб на годину візьмемо.
Наша любов уже закипіла -
ти янгол, а, можливо, демон.
Стань на одну ніч повією,
вкради таємницю цнотливості.
Твоїм вчорашнім повіяло,
а я не взяв її, не стало сміливості.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235911
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2011
Ти дивились мені у очі так пристрасно,
що я почав губитись між зимою і твоїми руками.
Твоє волосся було шовковисте і вкрите квітами.
Воно було чарівне, як і все, до чого
доторкалася ти, і очі чудові мене манили до
вологих уст, що пахли вином і медом.
Я хочу в тебе закохатись, щоб можна
було про когось дивитись сни і чекати весни,
як знак до нової надії, до нового відродження.
Я б міг прокласти цілі схеми і маршрути,
по яких би рухався своїми руками
наодинці з тобою і все завмирало б,
тільки ми там були (у мріях моїх).
І там ти пила зі мною гарячу каву і тулила
свої тендітні долоні до уст моїх, що були
не надто теплі, як сонячні промені.
Ти молода і чарівна, як роса на полях,
як спілі виноградні грона у нашому саду,
з яких я роблю вино і п'ю його щораз
згадуючи про тебе.
Дозволь споглядати на контури тіла твого
і кохати поглядом на відстані орлиного ока.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235568
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 18.01.2011
Наш час уже давно минув -
через секунду вже майбутнє.
Не згадуй, я уже забув
про цю любов із тихим смутком.
І щастя близько так пройде,
без слів, ні сліду не залишить.
А річка швидко віднесе
моє минуле й спілі вишні.
Наш час уже давно минув,
пройшло те щастя, як на крилах.
Я прокидаюся від сну
і вже бракує крові в жилах.
Я хочу встигнути усе,
щоб потім не жаліти знову.
І час той швидко промайне,
бо ці вірші у кожнім слові.
Наш час уже давно минув,
я зможу зупинити вічність!
Якщо пройду ось цю війну,
яка мене не покалічить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=235188
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.01.2011
давай удвох зіграємо в любов.
так щиро, по-дитячому й наївно,
щоб нам позаздрив будь-який актор,
адже кіно це - тільки наше, спільне.
світити зорі будуть нам обом
і всім закоханим у ніч ясную.
давай удвох зіграємо в любов,
бо я тобі кохання подарую.
і будемо кохатись що є сил
допоки хтось не крикне : "стоп вже знято"
тебе одну я на руках носив,
але любові було забагато...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234519
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.01.2011
для мене пересування у просторі
є невід'ємною складовою повсякденного
існування адже рух це життя
і тому я вже давно сам для себе
вирішив що потрібно якомога швидше
вирахувати і спростити усі можливі
дистанції щодо пересування на карті
по якій проходять мої шляхи
це
різноманітні закапелки
підземні та
пішохідні переходи
вулиці
бардюри
тротуари
блокпости
мости
сходові клітки
автомагістралі
кордони
зупинки
і алкогольні супермаркети
час для мене є не менш важливим як
і пересування у цьому часі
управляти часом і пересуванням дуже
вдало як на мене адже можна передбачити
рух власного тіла у просторі і точно
вираховувати час свого прибуття кудись
щоб досягти цієї досконалої точності
потрібно мати багато годинників і
ходити як казав мій хороший знайомий
під асвальтом і бруківкою
потрібно рухатись рівномірно і не поспішаючи
враховувати погодні умови і
фізичну підготовку власного організму
дихати так щоб не дихалось
йти так щоб здавалось що біжиш
думати так щоб не думалось
рухатись по точно розрахованому маршруті
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234075
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 10.01.2011
Давай сховаємо цю ніч собі, бо треба,
втекти нам від усіх далеко, за моря.
І там ми будемо ходити вище неба,
блукаючи під ліхтарями, що горять.
Давай сховаємо цю ніч собі між зорі,
де сріблястий місяць співатиме про нас.
Щоб у розлуці ми уже не знали горя
що стомлено кружлятиме повільний вальс.
Давай сховаємо цю ніч собі у пам'ять,
як знак, що з'єднював минулого любов.
Я буду вірити, що все-таки настане,
те щастя, що зігріє наші душі знов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233665
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 08.01.2011
нічого не сказавши, ти пішла
розглядати сонце, але без мене...
все, що загубила, - давно знайшла, -
без спільних снів, яких вже не повернеш.
вони такі тривкі і непостійні,
такі мінливі, як прихід весни...
ти знаєш, ми були безмежно вільні,
бо вже кохали щиро, як могли.
усе бриніло радістю і сміхом,
любов давала паросткам тепло...
ми вірили, що буде тепле літо,
яке вкраде нас під своє крило
і знову ранок, - кава, як завжди,
що зіграва від холоду зимою...
ти знаєш, як в минулому були
усім поєднані навік з тобою.
не існувало жодних перепон,
які здолати разом не зуміли
я знов беру у руки телефон,
бо дзвониш ти і серце заболіло...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=233063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2011
я буду мчати до тебе через невідомі пороги
через прочинені навстіж двері і вікна
усі кордони будуть відкриті для мене
і я буду оббивати собі коліна і лікті
вступати у протестантські угруповання
ходити на бенкети і зустрічі
вбивати душі і забирати награбоване
дивитись крізь дим на наші фото
стискати в руках сніг і пити росу
спотикатись на кожному пагорбі
і падати
конати
вмирати
просинатись
ще раз
падати
воскресати
вставати
писати романси
потім загоювати подорожниками рани
так щоб кров текла через стебла до
коріння рослин і проникала у
холодну землю на якій ти збирала квіти
і так через кожен наступний рік
до весни до нового відродження...
ненавмисно бачити що ти вже з "кимось"
граєш в любов позабувши про клятву
чогось там не досить серйозного
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232683
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.01.2011
Грався вітер із твоїм волоссям,
і шуміла вода у річках.
Ти стояла самотня і боса,
свіжі квіти тримала в руках.
І шукала, можливо, кохання,
цю краплину - солодкий нектар.
Але знала, що прийде востаннє
і загасне палкий серця жар.
Теплі руки твої, мов чарівність,
що вкривали довкола усе.
Ти була моя зраджена вірність,
яку вітер мов сон рознесе.
І так швидко минали хвилини
до закінчення наших надій.
Не спинити минулого плину,
бо розвіє його суховій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=232398
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2011
ти мені сьогодні знову наснилася
як завжди було це під ранок (вдосвіта)
дивилась так пристрасно і палко що аж
не хотілось прокидатись із холодом
той ранок вже мав би давно прозвучати
козацькими сурмами тихо вдивлятися
до серця у очі тендітними пальцями
крилатими віршами у тіло твоє
я почав згадувати що ти приходила
до мене в журливій ночі при світлій зорі
а карти давно вже відкриті у партії
я програв цю дуель і гріш тій ціні
бо дама накрила вже давно короля
і виходити після поразки й курити
потім пити вино і ще раз курити
дивитись фільм без акторів й зима ця
викрадає у нас хвилини до світла
кордони вже закриті для нашого сну
і місяць повен міcяць ясний як скло
що вимите ріками карпатських річок
ти мені сьогодні знову наснилася
як завжди було це під ранок (вдосвіта)
дивилась так пристрасно і палко що аж
туман огортав поле пізньою осінню
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231317
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.12.2010
Життя обламалось і
вже ніколи не буде іншим...
Думав він,
ВОНО
зруйнувалось,
зникло і
зламалось - без
знаків оклику,
без жодного
входу і виходу.
То взагалі добре ще
живеться, точніше існується,
бо інколи зима стає теплішою,
ніж зазвичай, і пальці на
ногах знову починають відчуватись.
У нього не було будильників
і мап, тому він просинався
коли і де йому заманеться.
Сніг, що танув з дахів, він
забирав із собою про
всяк випадок як річ, необхідну і
корисну у повсякденному вжитку,
адже питної і чистої
води у Львові не так вже й багато.
У його кишенях можна було
знайти жменьку
сирого соняшникового насіння,
трохи пшениці
і вологий тютюн,
тому там гніздилось
кілька птахів, що
не змогли відлетіти у вирій...
Ходив у польській куфайці,
яку одягав по шерстяному светрі,
адже шерсть то було передовсім тепло,
що було найважливішим
для нього у зимовий час.
Ще носив дві шапки,
кільканадцять пар рукавиць,
черевики із підстилками,
безліч шкарпеток "нашого" виробництва,
які старанно сушив
на вогнищі, коли ставало темно,
хоча темно було майже завжди...
Лягав спати вдосвіта, коли уся їжа
у сміттєвих баках була
прочищена і знешкоджена,
як мінні поля в Афганістані.
Просинався коли ставало
дуже холодно і кудись йшов,
можливо, за покликом душі - на захід.
Адже саме ВІН здавався для нього
чимось святим і недосяжним,
таким, що не давало померти,
таким, що зцілювало і підносило до небес.
І він був вільним...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230915
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.12.2010
один два три
багато бруду
багато метушні і тисняви
багато всього
більшість із сумками і наплічниками
вертаються кудись і туди
де ми вже не зустрінемось ніколи
усі їдуть і йдуть до когось і для чогось
я задихаюся від перенасичення
запахів бо не в силі їх розрізнити
невизначені і випадкові
звуки
руки
рухи
розмови
розломи
думки
погляди
хвилини
подихи
порухи
шарудіння
доторки
і буде це доти
доки час зупиниться
для мене і світу
приміський вокзал
час повертатись у реальність
один два три
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=230011
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.12.2010
обезкровлені судини
ще тримають тиск
хоча усім потрібно забувати
задушену реальність...
я змушений писати про
те що розказував грудень
нестерпний мороз і
нікуди його заховати...
можливо квіти розквітнуть у січні
і я буду хворіти крилатими
снами про тебе й руки твої
обіймуть вже не мене...
між нами нічого не зосталось
лише твої
подихи
цілунки
спогади
слова
хоча і їх марно шукати...
огортає холодний вітер
твої теплі вуста і знову
один
і знову
одна
а вранішня заметіль
впускає свої кинджали
до сердець усього світу
той час мимоволі й
безпідставно піддається
омані а земля чимдуж
утікає з-під ніг і ніч
завмирає доволі швидко
як непомітна вразливість
одна історія але мільйони
пустих слів
і зміст усього "цього"
втрачає свої обриси хоча
історія давно завершилась...
історія без початку і кінця...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=229599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2010
Усе, чого ми прагнемо, забирає із собою час, а простір приносить небажане.
Анджей Стасюк
***
так швидко все закінчується
навіть ще толком не розпочавшись
довкола порожнеча, хоча у п'ятницю
і в неділю люди говорять більше
їхні тіла іскряться вогнями і це,
як прелюдія посеред тисячі вулиць
нашого міста
виглядає це так:
спотворення чогось, забування моментів,
простір нічогості, втрачення спогадів,
зимовий садомазохізм, а також іронія
за сталим і надійним...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228019
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.12.2010
можливо це станеться
позавчорашнім літом
а можливо цього не
буде ніколи...
коли годинник зупиниться
ти заповзатимеш собі
під ребра і на повіках
твоїх будуть достигати
вишні і яблука
плоди твої почнуть
опадати у русла гірських
річок і я буду хвилями
щоб підбирати їх до кишень
кров інколи буде текти
до коріння і листя
зриватиметься у гонитві
за вітром...
на твоїх гіллях будуть
гніздитись усі перелітні
птахи зі сходу і їм
щоночі снитиметься рай
але прийде осінь і
поскидає твоє жовто-багряне
листя, а птахи покинуть
свої домівки...
можливо це станеться
позавчорашнім літом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227833
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.12.2010