Петр Щербина

Сторінки (1/4):  « 1»

Розпізнання пензлів

Розпізнання  пензлів  на  тлі  ранкових  ерекцій:
дивись,  я  вже  справжній,  це  я,  а  не  гума.
Пальцями  льону  вдихаю  чорнобиль  лелеці
в  пошуках  втрачених  щасть  в  теплих  думах.

Коли  замість  полуниці  була  кульбаба,
коли  замість  достоєвських  читав  наташок…
Мій  звір  звурдалачувався  в  своїх  лапах
у  хрусткіт  нудоти  в  тілах  фісташок.

Переписати  всі  вірші  ущент  кардинально,
коли  самогон  всотується  в  коріння.
І  поки  ти  уникаєш  мене  орально,
вітер  Іскоростеня  наповнює  мене  полинню.

Альтанка  сниться  тобі,  Н.  Знаю,  це  модно:
німецькі  солодощі,  як  чеська  гвинтівка,
а  мені  інколи  не  буває  холодно
моя  сміливість  –  твоя  поверхнева  плівка.

Обгортка  морозива  і  страх  субстрату,
наповненого  емоціями,  смачними  як  пиво.
Сині  бусли,  і  стіни,  і  вічно  красивий  тато.
Шкільний  альбом  покривається  липким  пилом.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153159
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.11.2009


Володька заведе еМ-Те

Володька  заведе  еМ-Те.
Ми  купим  пляшку  самогону,
і  у  посадку,  наче  в  зону
нас  першим  снігом  замете.
Я  пив.  Ти  пив.  Весна  лежала:
хотілось  холоду  снігам.
Дитинство  кінчилось,  і  сала
ніхто  не  смажитиме  нам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153158
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.11.2009


А ти тримаєш повний кошик слив

А  ти  тримаєш  повний  кошик  слив.
Авто  зелене  між  гілками  саду.
Повітря  в  цвіт  дерев  кладе  помаду
із  твоїх  губ  –  ти  ними  куриш  “слімс”
і  п’єш  вино,  й  цілуєш  мої  плечі,
а  десь  на  дні  тебе  твій  чоловік
у  келих  із  граніту  виллє  сік
під  колір  твого  плаття.  Вечір.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152867
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.10.2009


Отак, щоденно засина

Отак,  щоденно  засина
земля
пророків  та  півкроків,
а  кава  вицвіла.  Високі
будинки
сніг  перетина,
а  десь  весна
в  труні  згубила  сонце  біле...
Ну  як  не  цілувати  тіло
і  тінь  вина
в  мені  горить,
як  сніг  калини,
що  тихо  плаче  в  темноту
небес.
А  де  ж  мені  знайти  оту,
щонічєдину?
Де  ти,  сину?
такий  самотній  голос  мами
в  німім  меду.
А  десь  за  нами
ніч  переплигне  бадилину
старої  брами.
Я  знайду
в  тобі  гарячо-ніжну  квітку.
Брук  тане  в  шоколадну  плитку.
В  живиці  –  кров  сосни.  Іду
ще  від  розбитої  весни
облич.  Облиш
мене  на  осінь  влітку:
смолисто-жовта
ніч.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=152866
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.10.2009