| Сторінки (6/592): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Ти так далеко.
На твоїх полях
дозрівають злаки,
Золотом Сонця
наливаючись.
Я, пальці сплітаючи,
по небу малюю Знаки.
Руни карбую,
пишУ заклинання.
Мені б знАння,
коли тебе знову почую.
Відчую
твої руки на спИні,
у точці, де виростуть
Крила.
При Ярилі
Присягнуся твоєю бути.
Не забути б
Відання Предків.
Не померти б
завчасно.
Вчасно
переродитись,
змінитись,
зміцнитись
у Щасті
й у Вірі.
ПрийнЯти врожай у серце.
Твоєї Довіри
достатньо,
аби
напоїти цілі світи!
Лиш тільки - СВІТИ
своєю Любов"ю
над моїми землями,
Ділися блакитною кров"ю
і своїми зернами,
щоб я народила
НАРОД,
у якого
Росою скроплені очі,
щоб Бачити,
Відати, пробачати
і Бога шукати
в собі.
Сонце знайти
у тім"ї,
знаючи хто МИ...
Родини і сім"ї
знову вкидатимуть сім"я
у наші з тобою
зЕмлі Рос.
Здавна повелось-
збирати врожАї
і в Ирії-РАї
співати пісень...
Світанок...
Скоро Сварожий День..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356282
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2012
Тук-тук
Кап-кап
ненароджений дощ
просився у гості
Тук-тук
Дзень-дзень
ти намагався
почути мій голос
Тук-тук
Теньк-теньк
моє серце набубнявіло
від твоєї весни
Тук-тук
Шурх-шурх
осінь непевно ступає
оглядаючи запахом літо
Тук-тук
Тшшшш...
дай мені руку
ми будемо разом
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356118
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2012
Ти добре знаєш,
як то
птахом літати
туди,
де твоя душа.
Мене Розглядати
зверху
розпростерту
у травах
на берегах озер Дани.
Хоронити мій спокій,
поки хОджу
по різних світах,
шукаючи наш спільний дім.
Твої очі і руки знаходжу
майже у всім.
Дякую всім,
хто нагадав про тебе
В дорозі.
Стою на порозі,
Руку до кіс прикладаю.
Тебе
Чекаю...
Двері прочинені,
Книги прочитані,
Ліжко розстелене,
На столі -
твій улюблений чай.
Не барись! Не чекай,
А до відкосу
зіприся плечем
і подивись
довго і лагідно.
Я обернусь...
кинусь на груди
і розкИдаю ягоди
своїх сліз
від Любові.
І потягну у хату
на лави дубові,
І стягатиму одіж,
зціловуючи втому...
Ти - вдома...
Милий.
Нарешті... Ти... Вдома...
На щастя підкова
рипне по-над дверима.
Доля незримо
поправить рушник
і поцілує у скроню.
Прокинеться доня
і захоче до тата.
Скільки можна чекати?
Повкладались тривоги всі спати...
Я млію,
спостерігаючи, як ти їж.
-Хлібину розріж.
Немов нікуди й не ходив...
Лиш стерті постолИ
мовчки говорять
про биті шляхи.
Ходи вже до мене,
Коханий, ходи.
Напийсь криничної води.
Умию відварами з трави
й сорочку одягну
на тебе білу з льону.
Бери мене на руки
й в Див веди...
Ти вдома...
Рідний..
Вдома...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2012
Весь день сьогоднішній - Тобі,
щоб кожна мить
так солодко дзвеніла,
щоб сутність моя
не змаліла,
щоб твої ріки
не зміліли
і не занІмились вуста.
Дописую листа
і ніжно
відпускаю в Простір.
Мовчу-співаю стоголосо,
щоб ти почув
і запалився мною -
для тебе не залишуся німою,
як огортатиму собою,
мов росою -
стечу водою
по тілу, аж до ніг,
Щоб ти не стримався,
не зміг!
в цю ніч
не відпускав
мене від себе...
Весь день сьогоднішній -
для тебе...
Вся ніч сьогоднішня -
Тобі...
Все тіло моє, наче небо,
Твоє...
Я вся - Твоя.
Ти лиш
ЛЮБИ!...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355903
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2012
НАпнуте небо
У часі, що між листами.
Слів повні жмені -
Горять по-між нами.
Тшшш!...
Помовч...
Послухай Тишу...
Я тебе не залишу,
Лиш на Вічність
дотОркну вуста,
Добудую моста
між наших душ
і спраглих тіл.
В моїх баченнях
немає Атіл,
тільки ЗорАни і Ари...
На твОїх плечах
засинатимуть хмари.
На долонях-
заб"ють джерела Істин.
Мені б коло Тебе сісти
й напитись із твоїх рук.
Напнутись, як лук
від твого шаленства
і тихих обіймів.
Сховатись надійно
від...
Дивитись на Схід
І ловити разОм
зелений промінь Світанку.
З сАмого ранку
у роси пірнати
на нІмо шукати
твоїх пальців струмки.
Губи терпкІ
і розчахнуті груди!
Я
Твоєю
Буду...
навікИ...
Посплітаю в вінки
квіти, трави, слова-
В небесах голова,
По спинІ - хвилі рікИ.
Навспаки
Час повернУ,
щоб ще раз зустрітись-
Вогнем загорітись
з Тобою
НАМ.
Служити Богам.
Відати, знати.
Творити й кохати...
НАпнуте небо
У часі між стиком кохання.
Слів - повні жмені...
Любов - то Диво... Мовчання...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355776
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2012
-Йой! А діто той, Ковалишин, знаєш? То помер відей!
- А то чого? Брешут, певне!
- Та нє! Серце у "го було...
І з таким щирим подивом в очах:
- Йо! А то хіба є люде без серця?
І сміється самими очима, дивлячись на мене крадькома, як на чужинку, чи правильно зрозуміла її жарт)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355501
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2012
Підслухана розмова двох дівчаток 7 і 8 років.
Соломія : Я - дочка царя!
Ївга : А я - дочка Бога!
У Соломії перехоплює подих, адже останнє слово завжди має бути за нею!
Соломія : Та ти що?! У нього ж син!!!
)))))))))))))))))
Цікаво, що б вона відповіла, якби таке їй сказав хлопчик?)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355499
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.08.2012
Мелісами густо вкрита
Дорога у гори, до Бога й до Тебе.
Мовчати, як говорити...
Я Чую Тебе... То чОго ще треба?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355373
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2012
Тугу
Місяць за хмари
в підводі везе
Чумацьким шляхом
зоряними кОнями.
Без припони
мої почуття
до Тебе.
Стихійно рушаю
навспак.
Дай тільки знак,
що потрібна.
Дощить дрібно
По тілу і
по душі.
Дощі.
Очищаюся.
Зливаюся з каменем.
Шлях надламаний,
Не весь видимий
на перЕд вирина -
Ступай!
То й нехай!!!
Очі заплющу
І в Безодню,
крізь хмари,
де ти - Симарглом -
підхопиш,
не даш упасти...
Ось воно!
Ще мить
і... Щастя!
Серце не підводить.
А місяць хай
подалі везе тугу
у срібній своїй підводі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355369
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.08.2012
Плаєм...
Словом граєм,
пальці сплітаєм
пОза мЕжами.
Незалежними
Живемо і вмираємо,
Час зупиняємо
в мить,
у котрій чекаємо
одне одного читаємо
пальцями, подихами,
астралами.
Діждалися ми!
Сяйва нашої крові
блакитно-синьої.
По струні Любові
променем
лину я
у спільне
Місце Сили
і Спокою.
Райдісною
толОкою
зкличем
птахІв на плАї
Сонцем у Раї...
Пальці сплітаєм.
ПОза МЕжами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354832
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.08.2012
Сокотить серпень
суниці соковиті
сушить соняхи
Сонцем стоявним
Стримує солод
стікаючих соків
споконвічних стожарів
схиляє свідомість
Сумує солом"яно
Слухає Спокій
Споглядаючий Серпень
Спостерігаючи снить
Се Століття...
В Сю МИТЬ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354609
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2012
Скрижалі зоряні ледь розгорнуті.
Ебонітові небеса синім торкнуті.
Роси випали на хвилину швидше.
Пересмішник проводжає геть колишнє.
Екватор спокою по лінії місяця.
Ніч пройдЕ... Сни залишаться.
Ь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354608
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2012
По колу
колородить Стихіями.
Руками несмілими
Хмари розводити,
Минуле читати,
Людей проводити.
В майбутньому діяти
Вітрами і крилами.
І дихати. Дихати!
Вдихаючи вірити.
Безпричинно плакати.
Вічно і вірно кохати...
рАзом літати
під хмарами і дощем...
Вкритися плащем
Темносинім,
у білі горохи.
ПолякАти калюжі трохи
гумовими чоботами
на босу ногу.
Й в Дорогу!
Приймати пологи
у Сонця.
Крізь чай і солодке
знаходити простощастя
коротке і вічне.
А зранку
відкрити велику банку
Коханого варення...
З журавлини.
Запарити чай з гІлок малини.
Довше життя люблю!
Вимолюю від тебе сина...
Така чиста й проста.
Чекаю на твого листа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354462
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2012
Мелодія вітру
на слова дощу.
Руки - назад!
Полечу...
Ім"я твоє прошепчУ,
як заклинання.
Заплутане в кОсах
чекання.
Плесо води.
Надвечір знайди,
загорни мене
Сонцем.
Це знаки згори.
Три...
- Подивитись у вічі.
- Побачити Вічність.
- Довіряти собі.
Привіт!
То... Це Ти?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354460
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.08.2012
Переходами,
Порталами,
Перехрестями,
СтежкАми,
сОснами,
Перевеслами
Міряти до Тебе
шляхи биті
ногами босими.
Переноситись
з мІста в місто,
зі світу - у світ.
Святилище Вісти
За горОю
всьогО
Лиш...
Мостами дороги наші
до обИдвох сердець,
не розуміючи нащо
ідуть навпростець.
Раптово доторкуєм руки.
Навколишні дії і звуки -
Ніщо
навпроти
співу наших душ
у твоїх обіймах.
Не поруш
нашу Тишу
на тому мості,
під одинАдцятим Сонцем.
Спітніла одіж,
пальці тривожні
і цілунки
зі смаком чекання...
НавмАння
обмацую твоє лице
і пірнаю у очі -
сни пророчі
знайшли тебе тут.
Підійдуть
наші тіла,
як і душі
підійшли тоді,
коли на те час.
Суть
стікає із нас
у чашу Ночі,
у прим"ятість трави.
Нам сюди...
Забрели
одне в одного,
наче звірі...
Я так в Тебе вірю!
Ти є,
Серце моє..
Нам разОм
любити,
світи творити,
відкривати портали,
не розмикаючи рук.
І ловити собою
ЗіркИ, що упали
в Ту Ніч...
без розлук
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354173
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2012
Обіймаючи ясена
на другому валі
ловиш Всесвіту
Спокійні кружала.
Серцем своїм
Вогонь віддавала,
у танці кружляла,
себе визволяла
від Себе.
Від погляду в небо
Тіло терпне,
бо небо - внизу,
Потопає в воді,
Як тоді,
коли нас не було.
Коли дикі вихри енергій
Жили самі по собі.
Трава росте на голові
ОбручАми-вінками.
Зазирнути до
Великої Мами
під полУ -
Там
з Нічого
Дана сіє і жне
Наші дні
і вгорУ
пАде вода,
щоб зійтися з Вогнем.
пом"янем
Те, що відбУло,
відійшло, пережИло...
Як натягнуті жили
сітка небачених бачень.
попереду стільки побачень,
дивних зустрічей і пробачень.
Ще іти і іти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354164
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2012
Засурмило!
Дощем проливним змило
ніч з моїх грудей,
Сон з моїх вій і брів.
Ти сорочку одів
нОву
навиворіт,
щоб вроки не брались.
Ми з тобою кохались,
стОраз стелились вишиттям,
Раділи життям
і одне одним.
Подихом холодним
Вітер цвів на
наших шкірах.
Не наситились ще
обидва голодні,
два напівзвіра...
Ось тільки довіра
Світанком замріла,
На голе тіло
теж сорочку наділа,
Дозріла
до того,
щоб знову роздітись-
Собою ділитись,
Вогнями любитись,
на мить зупинитись
перед вибухом,
виверженням,
перед початком
Нового життя
Й в небуття
з тобою
на Вічність,
В майбуття -
на дещицю.
Дощовицю
по наших тілах
спітнілих...
Пальці зніміли,
дУмки змаліли,
жаринами тліли
до того часу,
коли
Знов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352885
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2012
Трояндовим чаєм
захід Сонця напоює вдячно
мої очі і відчуття.
Я млію назустріч,
щоб якнайбільше влитись
у Бога навпроти.
Спинитись,
щоб роздивитись
Сварогом ковані Ворота,
в які потрібно увійти.
Ти шепчеш з Дива:
"Прилети,
Вогняна Птахо,
в мої сни
Собою,
Вільною,
Єдиною,
Моєю..."
Я мОлюся у відповідь
крилами і мріями Борея* -
Моя мета
крізь відстань
відродитися твоєю
Й напитись трав"яного чаю
з твоїх очей,
світанків і ночей...
Кохаю...
*Борей - Борей (грец. Borrhas, Boreas) — бог північного вітру, син Зоряного неба й Ранкової зірки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352773
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.07.2012
Заручені бірюзою
і листами невИдимими...
Людей навколо
видимо-невидимо!
А я - очі заплющу
і лиш Тебе Чую.
Ти - Вітром у скроні,
Ти - жаром у лоні,
Ти птахом - у зорі.
Поволі - поволі
Входи, захоплюй і мрій!
Скоро мій...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352660
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2012
Дві насінини
Проростуть одночасно
Якась виживе
***
Вітер напився
.роси і води з джерел
П"яний літає
***
Туман спадає
Прокидається осінь
в дзеркалах літа
***
Самотня птаха
Вітер застряг між пір"я
Крапка у небі
***
Намисто впало
Кольорове на землю
Як позбирати?
***
Очі зелені
Всесвіт у них потонув
Тебе не видно
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352657
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2012
ПерУна тиждень...
А Сили Батько не дає.
Дощем так довго з Неба ллє,
а скУпиться на блИскавки
і грОми.
В душі моїй
туди-сюди пороми
думок снують,
Дощем падУть
на сутінки надій.
Перуне, Батьку мій,
Та ж зглянься наді мною!
Ввійди у мене
повноцінною грозою
і громовицями
відкрий ворота в Сваргу
і ясність Дару
зазирнути в Див.
Раптовий мій порив -
Благослови в дорогу
І засурми у свОї рОги
Так, щоб не зчулася Земля
у мене під ногами
Й заграла з Вітром
знОву нові гами
Із Пісні Вічності...
І з щастя
зІткане недавно полотно
На два розкрай!
я вишию на ньому Рай
й сорОчки зшию
для Вогнів
і Перуниці на собі
Його руками витчу.
Це так незвично...
Видіння
пучками ловлЮ
І населяю на прозору волосінь.
Я прагну в твою Сінь...
Осяяну вологими Сонцями
Я скріплюю Покон серцями
в ПерУнів тиждень,
Батьку, будь із нами...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352307
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2012
У нас дощить,
і вітер кожну мить
нагадує мені про тебе,
заплутавшись у віти.
Я -не боюсь згоріти,
Бо ти є ти, бо я є я.
Є Бог. І вітер...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352130
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2012
Відуне...
Відання крізь страх.
Стікаючи Безмежжям
у польоти,
Тремтінням пальців
Я спитаю :"Хто Ти?"
У Всесвіті, де я
була одна...
Відуне...
Відання крізь Час.
Не кожному із нас дано.
Цілуючи видіннями давно
бездонне позірковане небесне тло.
Я знала світ,
в якому НАС ще не було.
Відуне...
Відання крізь Жар...
Палаючи і тліючи у тілі,
В очах твоїх - нескінченність стожар,
В руках твоїх - небачені ще цілі
І Сила в крилах розімлілих...
Відуне...
Відання крізь нас.
Я твоя донька,
Твоя Жінка й Дика Мати.
Моє Призначення - Тебе Приймати
І відати десь поруч,
в спільнім сні -
Прилинути. Поглянути. Карпати.
Відчути. Прийняти. Кохати.
Побачити Тебе в Мені...
Вогонь в Вогні...
Відуне...
Відання крізь "МИ"...
Богами. Всесвітом. Крильми.
Деревами. Землею і Дітьми...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352077
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2012
Пахне чимось.
Світить щось.
Насолода.
Я творю...
пропускаю
через двері
свого серця.
Говорять тихо...
Малахітові дверці
дитинства
прочинені
ще трошки.
І світло це
з запахами
Прилинуть...
Від мами
відірвусь.
озирнусь
і побіжу
кудись,
де пахне чимось,
де світить щось,
де хтось ще
мене не знає-
Пахне,
Світить.
Чекає.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351812
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2012
Приливи. Море.
Я живу над Тобою.
Полин.
Птахою дикою в серце прилинь
і я спУщусь з гори,
Де живу над Тобою
Забери.
Забери мене в гості
до гір.
Я там пісню плету.
Із дерев проросту.
Залишайся сьогоді зі мною.
Ми впадЕм у траву,
Наче рОси зі сну.
Я тебе обійму
Всім Безмежжям своїм
Хоч на мить, хоч на дві
Залишися моїм..
Над горою вітри. Із моєї нори,
із моєї хатини не йди.
БОги сон принесуть.
ТИ мене не забудь...
Свою лють-
В кулаки!
Свою Суть-
На грядки!
На полині гіркі
Всі слова настоЮ.
Перед Богом стою.
Себе
Тобі віддаю.
Відаю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351810
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2012
Пілігріме,
Слів твоїх кроки
Насиляю на
горобинове намисто
Чисто-чисто
у небі,
у твоїх очах
і у душі.
Я - твоє Диво,
Я диво-всіх.
Ми всі не такі.
Вже й , часом, чужі.
У небі
і у дощі.
Тільки руки ще рАзом,
Тільки блискає раз за разом,
Тільки зорі повільно падУть
на нашу пілігрімову путь.
Небеса тільки руками розведУть:
-Що вже робити з вами,
Ті, що поєднались Дивами?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351564
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2012
Шелест пір"я-
Вітер діє,
Ворожить,
Не сміє
торкнути усю...
В мене є мрія
про довір"я
до серця.
Вітер колише волосся
між шляхом згубився.
Ти мені снився...
Я й далі-
у сні
пір"їною
в твому крилі
Лечу...Лину,
як пахощ полину,
гірчу у сльозі,
що скотилась
від щастя
обличчям
у сні...
Обличчям на твоїх долонях,
загорнена в Силу.
У Сонце.
Я сплю. Я з Тобою говОрю.
Ти сказав щось таке,
що надранок згадати не можу.
Ворожу.
Трав"яні вІрші пишу,
Кавалок душі залишу
з Тобою...
Такою
ще не була -
Дивокохаю...
Може згадаю?
Твої слова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.07.2012
Ти мій
найбільший компромат.
Невідомо
звідки узятий,
з якого світу
і з яких образ
Нараз
посплітався
з тіні і світла.
Ти мій
найбільший компроміс
перед тим,
що совістю зветься,
що у серці
чимось озветься
незвіданим і легким,
ледь чужим,
невловимо летким...
Ти мій
найбільший компро-він...
Незрозумілий,
неЯсний, нізвідки!
Лишаючи
невидимі мітки
дороги назад
я до тебе іду,
найбільший мій
компромат...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351069
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2012
Настіж двері!
Настіж серця!
Під босі ноги
шкло стереотипів!
Втопити!
Зневагу у щасті,
а байдужість - у...
вибирАйте самі -
Можливо-шалене кохання,
чи реальне бажання
Дива?
Що ти зробила,
щоб очі і серце
твОї
сьогодні
Світили?
- Втопила
це місто
у свому Щасті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351066
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2012
Ялицею пахли
мольфарові руки
За крок до Безмежжя,
За крок від Розлуки.
В диких хащах
мОя вовчиця
Щось десь ухопить,
чогось не навчиться...
Принюхуюсь тихо-
димом зі спориша
Втікає навшпиньки
з тіла душа.
Ідучи на поклик,
тілом прикута,
цим світом, як лезом,
на два розчахнута!
Ти пестити будеш,
не чуючи рику...
Вибач - не твоя...
Нічия...
Бо Дика.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350437
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.07.2012
Розплющу очі
поглядом несмілим
і випущу на волю
усі свої скрипкИ!
Торкнутися Тебе
уперше я посмію,
коли
моїх скрипОк
торкнешся Ти...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350330
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2012
Мені б,
слова свої-
у жмені -
й розсипати
на домотканне
полотно.
Усі чуття,
що визрівають
в мЕні-
в рунічну в"язь -
і в твоє душодно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350328
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.07.2012
Парує,
Дихає
Дністер...
Росою
шкіру обпече
Твій спогад.
І тіло
нагістю стече
у Тівер-воду...
Долоні
Дивно
Крилами
схоронять перса...
Я народилася
в цю мить?
Чи я воскресла?..
Зтужілі хвилі
ноги обіймають
тужно.
Грозою в серце
Ти
Ввійдеш
аж надто пружно
І душу
громом заведеш
у танець зливи!..
Я в Тиші
птахою завмру
в цю мить щасливу
і створю
Диво,
щоб в свому світі
у Тівер* рибою пірнуть,
А в твому,
над Дніпром,
розправить Крила...
Чекаєш...
Милий...
*Тівер - давня назва Дністра
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350094
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.07.2012
Вологість сну.
Тебе нема...
Лиш ковилу
Колише вітер
над тим слідОм,
що Ти ступив...
Я обіймУ,
усе приймУ,
Зітру крилом,
щоб Ти стулив
своЇ уста
колись на мОїх
на цілу Вічність...
Волога ніч.
Мене нема...
Лиш твОю Січ
огОрне мла
і Місяць сріблом
оберЕ свій Шлях,
Ти озирнись,
Душею Ти побач,
То буду я...
Лишень пробач,
що трохи безтілесна...
Світанку перевесло
торкнеться нас.
Ще трохи
й Час
У Вічність обернеться...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348934
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2012
Неділя.
Довгі спідниці
ворожать
вихром надій.
"При надії"
кожна мить
народжує Спокій.
Ти зрайдій,
бо приймаєш
Життя в свОї руки
І колишеш його, як дитя.
Стерня
впивається в босість
і пахне Петрів батіг...
Просто сісти,
спертись на скирту,
обійнявши весь світ,
крихти сніданку
роздати птахам...
Скільки ще нам?
Набуватись?
Ще трохи побути
ТУТ
в Молитві і Щасті,
без лишнього руху,
Без дії...
Вдихати на повну
Неділю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348930
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.07.2012
Цілий світ
у бездонній
краплині води,
що прокЛАДає дорогу
по щоці, по шиї,
а далі - за пазуху
впАде Світлом!
Ом-м-м...
Іван-чаю поля
просяться в руки,
Сонячно-рАнкові
тЕрпкі розлуки
чебрецю з ялівцем...
На схід Сонця - лицем
замовляла
в подолі зібрані трави.
Викрешуючи іскри
каменем,
З серця вОгняними
Лавами
Тобі
назУстріч
Водою з семи джерел...
В менІ
Жерла вулканів,
Гирла річок!
Долю малюю Польотом
і тремтінням свічок...
Босий крок
в ритуальне коло...
Всесвіт - навколо...
Я дограЮ
в свій п"ятий бубен*,
творячи з тобою нОвий Світ.
МИ
БУ́ДЕМ!
Трави і квіт
у Тівер - вінком...
Ом-м-м...
Цілий Всесвіт
в бездоганній
краплині Води...
* Шамани виграють 7-9 бубнів протягом свого життя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348800
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2012
Виміри Щастя
стозначні.
Однозначно
існує Хтось,
хто створив
це Життя
і стовимірність
Щастя.
Радість безмежна.
Безмежна Любов.
З босих ніг
проростає коріння
Вдячності
у безмежність Землі.
Безмежно легко
позахмарністю
та позабережністю
обережно
дихаю
і стаю Повітрям,
Вітром,
Вітрилом і
повітряним замком.
Виросли Крила!
У замОк
складаю руки,
З іскри- полум"я!
Безмежжя Вогню
у сутностях Сонця
і щирості ватри.
Горю!
Палаю!
Даю
тепло і надсилу.
Зкорилась,
Змирилась,
Дар прийняла...
Вогню...
Оголю
спИну, босу ногу
і розпущені коси
пущУ по Воді.
Як тоді
Безмежно
віддамся,
омиюся, здамся
і назавждИ
Прийму...
Міняються
кольори і відтінки,
запахИ і сприйняття,
переплавляються звуки
у дивне Щось...
Я вловила і нарешті прийняла
стовимірність Щастя.
Люблю...
Бо я - Хтось...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=348697
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.07.2012
Свідомість лиш одна -
Ти - Птах.
Розправив крила!
Тебе літати вчила,
Тепер - лети!
І вітром, наче гребнем,
Пір"їни Ти розчісуй,
Красою невимовною
забарвлюй свій політ.
І крилами, як хвилями
із неозорим Спокоєм
Ти заколисуй Світ...
Свідомість лиш одна...
Ти - Птах у ній,
Як я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347831
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2012
Запахло степом...
У найраніших моїх ранках
Всі гори уклоняються світанку,
А в моїм серці -
Простір, срібна ковилА
І неозора в неозорості земля.
Запахло степом.
І в тиші саме цього ранку
На сході Сонце дня будує замки,
А вітер, раптом,
Поривом-полинОм
В уяві крутить магію млином -
Запахло степом.
І знову я вмиваюся росою зранку,
Усю минулу ніч твоя була коханка.
Горів-тріщав Вогонь,
Впивалася свободами твоїми,
щоб наші душі крізь часи тремтіли...
І гори мОї враз, на мить, затерпли,
Коли запахло, вранці, твОїм степом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347830
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2012
ДРИМБА
"Музика дримби несе в собі давню магію. Дримба зачаровує людей і приборкує звірів. Дримба здатна лікувати тіло й душу. Вона пробуджує енергію природи і наділяє людину особливою силою".
Ця історія могла трапитися у будь-якому часі і просторі. В минулому, чи в майбутті. Тому, мабуть, це не є так важливо зараз. Єдине, що історія ця, наче дерево, має глибоке коріння і товстий шкарубатий стовбур, розлогу крону і безліч юних гілочок, що стримлять в Небо. Захоплює в себе і минуле, і нинішнє, і те, що , напевне, має статися з нами...
***
Ще колись давно, у ті часи, коли Боги жили поруч людей, сивочолий Сварог відпочивав у своїй кувачниці*, присівши на порозі. Поруч лежав нещодавно викуваний велетенський меч, виблискував на Сонці. Сварог був вдоволений роботою, аж співати хотів! Коли , раптом, Вітер-Стрибожич, заплутавшись у гілках бузини, почав , випадково, награвати на деревині дивну мелодію, що захопила старого своєю правдивою тужливістю та проханням про допомогу. Той виплутав вітра і заходився окрилено майструвати щось з дерева, схоже на гребінця. Дмухнув на нього – той загудів, приклав до губ – наче вітер у деревах зашумів, торкнув зубчик – затремтів звук довколо. Та не те щось. Супиться коваль, міркує. Як ось, Лада його пливе по полю зеленому – молока несе холодного напитись, стежкою босими ногами ступає і посміхається усьому, дивується... Замилувався Сварог жоною і як блискавкою думка осінила його враз. Забіг до кузні і відшукав шматок срібла, що на перстеники тримав. Узяв молоточка і ну виковувати коло маленьке, а від нього – два променя поруч, що не торкаються . Сидить,гладить творіння своє, перебирає пальцями, гріє... Бере волос свій і в вогонь кладе, вистукує молоточком дзвінким по волосині тій у струну перетворює і мугикає у вуса, а тоді – у воду студену вогнем розкалену струну – загартовує. Кріпить ту струну у центр кола і поміж промені пускає шляхом людським – з одного боку – Життя, з іншого – Смерть. А ти йди собі просто – не зблудиш ніколи!
Засяяв оберегом на долоні працьовитій дивний інструмент. Лада підійшла, обійняла мужа, а той вкладає в її рученьки дарунок свій і посміхається у вус – найкраща Лада його! Втішилася та, до губ піднесла коло маленьке, пальцем струну ледь торкнула, як заспівав срібним голосом Свароговий дарунок і пісня з душі Ладиної вирвалася, що зранку до ночі в думках співана і вплелася в звуки диханням її :«Люблю-ю-ю!!!...»
Втішився Сварог і наробив пригорщі таких звукових Всесвітів. Волхвам роздав і людям звичайним теж. Волхви та мольфари грають і проганяють зло та хвороби усілякі звуком небесним, настроюють власні та чужі душі на відаючий лад, наче камертоном. А жінки райдіють граючи, чоловіків ще більше до себе причаровуючи, настрій закликаючи і думки правдиві на світ викликаючи.
***
Так чи не так, а прийшла у наш світ дримба. Чи то музичний інструмент, чи то мольфарський здобуток, чи й просто забавка для жінок і дітей. Та будь де, вона вчасна та потрібна.
Та дорога, що йде по центру дримби у кожного своя, тому ліпше не давати своєї дримби нікому. Бо то такий собі провідник Всесвіту, по якому він потрапляє в нас, змінюючи сутність і усвідомлення світу. Слухати чи грати на ній – то приймати участь у найглибших чарах....
***
Юнак ліз крізь хащі , дерся догори, прямував до цілі – мольфарової хати. З давніх давен велося у нашім краю – якщо хлопцеві приглянулася дівчина, запалила вогонь в ньому, то дарував їй дримбу, як знак Любові та бажання. Пішов не дорогою, а навпростець, аби швидше. Так, ніби не знає, що люди кажуть :»Хто поперекує, той дома не ночує». Ай я! Та що було робити, коли захтів дарунок своїй коханій зробити, здивувати її чимсь. Час йшов до Купала. Тож вирішив Юрко не купити, як всі, дримбу у Василя-майстра, а справити своїй Даринці мольфарську, аби не така, як у решти. Аби звірка від її звуків слухалася і вороги друзями ставали. От тепер і ловив ногами навпомацки дорогу крізь ліс, відводив руками густі ялинові віти і намагався вгорі вигледіти жовте око місяця – повня ж, а темно,хоч в око стрель!
Ліс поволі наповнився нічними дивними звуками. Шурхотіло звідусіль, крехтало, свистіло, плямкало і спалахувало вогнями. Юрко вже й не рад був зі своєї ідеї, але куди вже назад – краще вперед. Згадував оповідки різні про чугайстрів, навок, лісовиків і тихо складав пальці, як дідо-пастух вчив – від нечистих –одразу ставало не так страшно. Хлопець геть стомився і сів під перше-ліпше дерево, обперся і почав намагатися стишити своє серце, що гупало, як бубен. Поволі спокій прийшов до нього і Юрко, заплющивши очі, намагався пригадати дорогу до мольфарової хижі, по якій колись ходив за дня по ліки для неньки. Раптом юнак так чітко побачив у своїх думках потрібну стежку, що від несподіванки, аж очі розплющив і , вже наяву, знову побачив стежину залиту місячним сяйвом. Це ж треба таке!!! Юрко не повірив сам собі, як , часами, не вірив і дідові, коли той розповідав про усілякі дивовижі, які траплялися з ним у горах та лісі. Дідо часто повторював, що хто чистий серцем – тому ніц не буде ніде. Що ліс прийме, як рідного. Подякував тихо дідові та Богові й ступив на дорогу. За якусь хвилю вже вийшов на галявину, а там рукою подати до джерела та хати під дубом. Юрко завернув за малинник і ніби натнувся на невидиму перешкоду, підняв очі і від здивування присів. Біля хати мольфара колом сиділи високі, сивочолі, в довгих одежах старці і про щось розмірено говорили. Чутно голосів не було, лиш ватерка потріскувала в такт вітру. Мольфар обернувся і помітив хлопця.
- Юрасю, ану ходи но сюди! – поманив пальцем і Юрка, наче сила невідома потягнугнула через кущі до кола. Не знав, що робити і куди руки подіти, тож лиш поважливо вклонився людям. Ті відповіли на привітаня і схвально переглянулися.
Мольфар же ж встав і , ніби продовжуючи почату розмову, ворожив голосом
- Застарий я вже. Маю тут добути, бо потрібен людям. Не лишу їх напризволяще і не просіт! Жию туй спокон віку, то й вмру тут. Та й самі знаєте, які зараз часи. Нема того, як колись і нема ще того, що має бути. Закриті люде до вас. Тре’ зерно спершу посіяти знову, аби повернути душі до Сонця... Але, видите, що пройшов сей юнак крізь ваші стіни, видко таки чистий серцем і з кріпким якимсь наміром йшов д’мені... то може б ми ’го відправили? Та й крев в нему Гнатова – добра. Гнат знаючим був – тримав то в собі в серци, як свічку запалену. Бачу її в Юркові.
Юрко ніц не розумів з того, що робилося і говорилося навколо, лиш стрепенувся на словах «відправити» :«Йой! Даринка!!» і почав прислухатися , коли дідове імено зачув. Один з кола встав, узяв довгу бороду у руку, наче вирішуючи, а тоді пильно глянув Юркові у вічі і не відкриваючи уст тихо сказав йому
- Підеш з нами...Отримаєш нове ім’я, будеш учитися і повернешся, як час стане. Як ніч Сварожа закінчиться, а ранок Його прийде... Збирайся ! – і обернувся спиною до вогнища.
Не відчув Юрко страху, лиш цікавість і спрагу якусь донині йому невідому. От тільки серце йому трепетало, як птаха ранена , до сліз доводило :»Дарко! Даринка, Даруся моя...»
Старці повставали, збираючись іти. Тихо спадали до землі їх білі одежі. Лиш останній підійшов легко до Юрка і між складок полотна витягнув і вклав в долоню юнака золотаву теплу дримбу.
- маєш годину до світанку...
Над горами встав туман і десь там на обрії Сонце народжувалося вмите росами. Даринка вийшла на моріжок і легко потягнулася назустріч золотому колові. Босі ноги трималися землі, а тонка лляна сорочка огортала ще сонне тіло. Дарина підійшла до межі, там щось заблищало на бузиновому кущі, привертаючи її увагу. На гілці, на шкіряній шворочці висіла дримба. Даруся пригорнула дримбу до серця :»Приніс таки..» Посміхнулася ранкові і щасливо закружляла по траві, надто переповнена щастям і любов’ю! А тоді, впала долі, приклала дримбу до уст, закрила очі і поринула у магію. Відчула поруч Юрка коханого, тепло його і руки несмілі... лиш пальцем торкнула струну, як по тілу пройшлося таке тихе та рідне «Люблюююю», а далі вирвалося з неї і полетіло до неба, наче жайвір, співаючи :»Юрасююю...» Дарина лежала і чулася легкою , повною, всемогутньою і вічною...
Тої ночі Юрко пропав безвісти...
***
Наші душі кружляють у танці часу, простору, світів. Можуть гуляти по Всесвіту, блукати у снах. Тішаться , наче діти, райдіють. І мають змогу повертатися в тіла, іноді, навіть, пізнаючи одне одного, як час їхній прийде...
***
У горах збирається світати. Я усю ніч лежала горілиць і блимала очима на зорі. Щось тягне мене сюди. Беру свою дримбу, з якою певне чи не народилася, прикладаю до вуст і здається мені, що цілує мене хтось через неї, що шепіт Всесвіту іде назовні крізь звуки її, і натягуюсь я тоді, наче струна і хтось торкає мене, і видаю я тоді заперте у моїй свідомості, закладене заборонами, заховане за віками тремтливе «Люблюююю...». Як полотно час рветься і не годна замовкнути, повторяючи, як удари серця тобі назустріч, пульсую словами, сльозами і знемагаю від чекання. Що зі мною діється? Затискую живу теплу дримбу у кулаці і чую когось поруч. Час прийшов...
Світає...
У цілому Світі світає!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347371
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.06.2012
Затихну
ПОміж часом,
Простором і світом.
І з дивним звуком
рАптом Всесвіт
Втомить Землю квітом,
щоб викинуть
за межі наших тіл
Всесилля те,
що називаємо душею.
Ось справа твОя тінь...
Ти знов назвав мене своєю...
Й моя душа
на звуки шепоту твогО,
Як звірка мчить
сполохано межею
Нескошених полів
з непереборною палітрою небес.
Я ще живу
і все ще БЕЗ
Глибинних поглядів твоЇх
у мОї вічі.
Тремтять видіння наші,
наче свічі
На зламах предковічних мрій
Я тихо прошепочу : "Муже мій..."
Розкину руки і
зроблЮ останній крок
зі скелі сьогодення
Угору, в Небо,
До Зірок
І заразОм
у ТЕ Життя -
До Тебе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347193
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2012
В моЇх очах
дзеркалить Сонце захід.
Й по озеру
"мурашками" рябИть
від тихої закоханості
Вітру.
Лиш мить
і я вже ТАМ,
де твій Дніпро
приймає в себе Сонце
тАкож...
Кургани віковічні
важать
так багато,
що зрушити їх час
не під силу людям...
То хай так
і надалі буде...
І мої очі
хай дзеркалять
тоді уже
твої Сонця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346774
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.06.2012
Самітнику,
шукаю Тебе в снах.
Такий короткий шлях
від Іскри до "люблЮ..."
Твої Дива губами я ловлЮ
ЛюблЮ...
Жадаю подихів, емоцій,
твОїх Сил
і прагнень-поривань
з душі свобідної
та з рукокрил!
Я входжу в Див -
нашіптую у Всесвіт обереги...
Вже з мОїх берегів
виходять Ріки,
твоїм обіймам
я не маю ліку,
тому корюся,
волею Богів
Долонею до Тебе доторкнуся
І видихну від щастя...
До Тебе, як до ватри
пригорнуся
І повернусь у Тебе,
як до свого дому.
І дивна втома
по тілу,
як вода...
Ходи сюда!
Самітнику...
Ти вже не сам..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346541
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.06.2012
Я дихаю дощем,
яким мене цілуєш
із тих далеких місць,
де Творимо Дива...
Кожен мій крок
по цій землі -
це Крок до Тебе.
Туман легкий,
неначе лебідь
спадає полотном
по тілу вниз,
Оголюючи мОю Суть.
Твої Вітри мене несуть
Тобі назустріч
у місце Див
і доленосних стріч...
Моя Душа давно вже
зв"язана з твоєю
Минулими життями
і твОренням нових -
Сонцесяйних, Живозолотих,
Прозорих, Джерелоголубих...
Від Щастя
В Серці
СПОКІЙ
й тихий щем...
Я ДИХАЮ
ТВОЇМ дощем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346252
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2012
Руни мовчать.
Сонце покірно сходить.
Крізь сни до мене говорить
Той, хто...
вміє до мене мовчати.
Вийти в поле
й кричати!!!
Спочатку почати
Молитись
і Лад наводити
У свОїх діЯннях,
Яснобаченнях й снах...
У власних Чуттях...
Я знаю чогО я шукаю...
Самотність є необхідна...
На замкИ закриваю
Повновіддя єства!
До часу -
Сам.
До часу -
Сама...
Скоро жнива...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345986
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.06.2012
Я
ТЕБЕ
БАЧУ...
Плачу
краплями
водограю,
Граю
словами
мелодію
з сну.
Я засну,
розбуди мене
у найдовшу
Ніч,
З передплічь
зцілуй
краплю роси,
Попроси
бути з тобою
навІк.
Чоловік
твій зМУЖнів
і вже дужий!
Не байдужий
до мОїх світів,
занімів,
затерп
від чекання.
НавмАння
біжу через ліс,
плутаю слід.
Тобі
не слід
торкатись мене,
поки не зІйде
Сонце
назавждИ...
Жди!!!
Плутає папороть
ноги,
втікає дорога,
з порогу
гукає ненька...
Маленька,
найменша зірка
вказує Шлях
міжсезонню...
Сьогодні!!!
Не втрать мене
нізАщо!
У хащі
Рви Квіт
ВогнянИй...
Вий!
Вий вовком,
Клич мою Душу...
Мушу!
Маю
відгукнутись,
обернутись,
Твоєю стати.
Спати
лягай на мЕні
в траву.
ЗаберУ
всі печалі,
вагання і сум.
Струм...
Струмом вдарять
За мить
твОї очі -
Хочу!!!
ТЕБЕ у СОБІ
На Купала.
Я зірвала
Квітку ТвоЮ
і лишилась жива...
На жнива
нас повінчають
БогИ...
Я
прямую Туди,
ТИ Веди...
Свідомість затерто.
Померти,
щоб відродитись
для ТЕБЕ
НЕБОМ...
СтрибнУ крізь
Вогонь!
По солонь*
закружляю
у дикому танці.
МИ - обранці
Долі.
впАдем долі
втомлені і щасливі...
Злива
Наших рук,
перетворених в Крила...
Я народила
В польоті!
Ти - поруч...
Ловимо поглядом Зорі.
Хвилі прозорі
Пронизують наскрізь...
Скрізь
Є МИ і БОГ.
В обидвох.
Ти обіймаєш,
Любиш,
Смієшся і плачеш...
Я теж...
вДИВляюсь
і...
БАЧУ...
* По солонь - по ходу Сонця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345657
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2012
А суки, вони такі,
Непередбачувані,
як і погода.
У погляді – погорда,
Бо що воно, життя?
Розмінюватися? Хай!
З гріха – та й в каяття...
А суки, вони такі,
Повітряно-легкі,
Як щось скажи –
Відріжуть, мов ножем,
І гостро, з куражем
Накажуть поглядом
Стороннім...
Постороннім
Вхід заказаний
У їх світи,
Бо суки, вони такі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345480
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.06.2012
Тонни часу
і відстаней сотні.
На моїх плечАх
зріють душі
кількох людей.
Твій голос
зтушовує межі.
Телефон - то Ніщо,
коли не чуєш МЕНЕ.
По коліна у воду
в оазисі пОсеред міста,
Хай дивують усі,
ВідкІль така ще дурна?!
Матір Божа
безмежно зворушна
в своЇй незворушності
білій
і кам"яній...
Всі вклоняються,
та чи хоч хтось
ТЕБЕ чує?
Як я чую Тебе
по коліна в воді?..
Ти дзвонитимеш щОраз,
щоб перевірити чи я
все ще я.
Чуючи голос,
намагаючись почути ще щось,
по-між тим
я сміюся у слухавку, як і тоді.
Бо інструменти зв"язку -
зовсІм ні до чого,
коли я ловлЮ неіснуючих риб
по коліна в воді..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345277
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2012
Гранями грань
Ранить гранітні написи
Ми пишем нові нариси.
Людям шукаєм заміну
А вони б"ють ножами
у спину.
Ковтаємо слину перед
стрибками.
Розмахуємо руками,
у очі – словами,
у серце – думками,
у душу – листами,
яких не напишуть ніколи
Яких не надішлють
надвечір коли хочеться
спати і вити вовком
Бігти вовком, але мусим
іти спокійним кроком
вимушено посміхатись
Собі брехати,
Що дійсно щасливі,
Що щирі і ...
Насправді вразливі
Заходьте у гості.
Серцями
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345203
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.06.2012
Червоне Сонце ген на захід,
Енеєм вкОтре збирається в похід...
Бескиди всюди порозкидані, як руни,
Розклали крила свої сосни-гуни,
Ефір небесний у вечірніх травах,
Цілющість рОсяна - Волховська справа..
Ь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344608
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2012
Її винесло на берег праворуч від мене і ліворуч від пірсу. Щодня море підштовхувало її на метр-два у наш бік. Та ось, вже кілька днів, як вона зупинилася на одному місці і застигла в нерухомості. Велика дерев»яна колода чорного кольору. Відполірована і натерта морем до дивного теплого блиску, настільки природнього, що так і хотілося торкнутися. Вона одразу ж привабила увагу дітей і тих просто таки магнітом тягнуло туди бавитися. Я ж сідала коло неї, щоб писати вірші. Сиділося тут особливо зручно, захищено якось і хвилі з особливою приємністю лоскотали п»яти, ненав»язливо виказуючи свою присутність...
Позавчора я лежала на звичному місці і чудувалася заходом Сонця, коли раптом помітила велетенську чорну кішку. Шерсть її виблискувала у останніх променях, коли вона потягнулася, зверхньо глянула на мене і теж вляглася, щоб звести свої очі на захід. Я принишкла. Озирнулася навсебіч – ні душі. Думаю – примарилося, мабуть. НА Сонці перебула, от і ввижається усіляке. Я щосили трусонула головою, але кішка не зникла. Лежала, як і лежала до того. Ще йф, здається, муркотіла від задоволення. Вона була непомірно велика! Мислю, щонавряд чи я б обхопила її голову обидвома руками. Мені було лячно, цікаво і якось просто водночас. Тож я розслабилася (ітак нікого немає поруч, щоб викрити моє пляжне божевілля) і спокійно провела Сонце до спочинку. Почала збиратися додому, демонстративно не зважаючи на чорну кішку. Та ж, почала голосно пирхати у вуса від вечірнього бризу, а потім, неначе кошеня почала бавитися з білими баранцями на хвилях, підстрибуючи і тішучись своєю грою. У мене навіть закралася думка, що кішка хоче показати себе випадковому глядачеві у всій своїй красі. Я повільно почала іти у бік місяця, що вийшов з-за обрію, прямуючи додому. Не витримала – озирнулася. Кішка зробила останній приголомшливий пірует і цілком пірнула у пісок, з головою. Та , за мить, вистромила свою морду і поДИВИлась, ніби зі сміхом, на мене глибокими бурштиновими з зеленими іскрами очима, в яких відбивалося два повні місяці. Я поглинула в її погляд, наче у вир і за лічені секунди , здається, потрапила в центр Всесвіту. Наче у зірковому вирі мене понесло у дивному танці, де злилися Яв і навське царство. Мене всмоктало вглиб глибин і тут же піднесло на вершину висі. Я побачила Суть... За хвилину я вже стояла босими ногами на піску і дивилася у бурштинові очі. Мені видалося, що ми з Нею порозумілися і вона неабияк вдоволена з того. Кивком подякувала. Ми майже одночасно обернулися одна від одної. Цілу ніч мені снилася дивна кішка...
З самого ранку, підходячи до моря, я аж спинилася від несподіванки, бо на березі з піску стриміла гігантська голова, повернута на захід і ледь-ледь стригла вітер вухами. Я присіла і, вказуючи рукою, покликала дітей : «Дивіться! Кішка!!!» «Та яка ж це кішка, мам?! Це ж просто колода! Чорна колода!!!»,- і, втішеніщо розкусили мій намір охитрити їх, сміючись подалися купатися. Я ж вельми здивовано підійшла до дивної чорної колоди і поклала руку на теплу лискучу поверхню між «вухами»...
Кішка замуркотіла...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344599
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.06.2012
Півмісяць Істини
у намистинах
древніх переспІвів
Передзвонів
квітів
і росистих трав.
Так близько
видно Прав!
Прикриєш очі
І між пальці -
Сяйво -
заплутані у пЕрстені
легенди
Чебрецевим квітом
на зелену сукню...
Сонце в руки
І неси!
Всю Землю,
Всі Слова,
Всі історичні лиця
У камені,
що в сріблі,
на твоїй правиці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344387
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2012
Рими живучі
З морем народжую знов
Спрага не мучить
***
Не чую себе
Новий запах у Тиші
Голод за Диким
***
Пиши-не пиши
Але пісок не папір
Змиє хвилею
***
Вечір не довго
Бавиться кольорами
Сонце заходить
***
Ромашки листок
Минуле чи майбутнє
Завтра не прийде
***
Солоні хвилі
І сьози солоні теж
Де тоді правда?
***
Вологий пісок
Босі сліди від ноги
Тут були діти
***
Ця нескінченність
Захід Сонця чарує
Равлик у мушлі
***
Крила розкрила
По них жилками хоку
Метелик живий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344235
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.06.2012
Бриль Сонця
Застигає за
Крисами неба-
синьо-сизими,
наче навЕсні.
Вчора голими
руками
рвала кропиву
і згадувала бабцю.
пУчки пекли
аж до сАмого вечора
Так, що аж
не змогла писати...
А для мене
важливо
УСЕ!
І Сонце,
І кропивА,
І бабця,
І...
Писати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344230
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.06.2012
Ти ніхто.
Просто персонаж
З книги Буття.
Ім"я тобі,
неважливо яке -
Яків, Мойсей, Лука...
Для тебе створена
Аз-Бу-Ка
і ще з тисячі
різних благ,
з яких маєш ви-бір.
Навіть, кілька сот вір!
Все для тебе,
бо ти - Ніхто,
бо ти, чомусь,
не вчишся бути щасливим,
Ти й далі вразливий
від своЇх сподівань і думок,
Далі віриш у рок
і не починаєш за Зіркою йти,
щоб просто жити.
Хм... Таке враження, що ти -
Ніхто -
пісок у чужих сандлях...
Квіти мигдалю
рожевлять світанки,
Джерельна вода -
у шклянку,
сутінковий спів
пернатих з крилами
Всесвіт відкрили нам...
Все має
Внутрішню Суть,
як і ТИ...
Пора іти -
від щастя світитись,
Дерева садити,
Радіти,
Молитись.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343366
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2012
Мрії дрімають,
заколисані вітром
і шурхотінням піску.
Далекі скупчення хмар
натягують струни
між землею і небом -
Гратимуть струни
арфи дощу,
знову колишучи мрії.
Безнадійно щасливий
Простір такий неозорий!
Окреслений прозоро
піснею жай-віра.
І беззаперечна Віра,
як Простір
вривається подихом
в мою кров,
перевтілюючи
мрії з киснем
в Любов..
Я братиму на
небесній арфі
акорди дивні,
виколисуючи ними
ще чиїсь Мрії
Дитинні...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=343363
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.06.2012
Яриле мiй,
до повнi другоi Тобi
лишатись тут.
Мене тримай
в своiх обiймах
аж до Купайла!
Не вiдпускай...
Яриле мiй,
Мiй муже ясноокий,
у моэ лоно
дай зерно,
щоби дитям твоiм
на веснi проросло.
Яриле мiй...
Люблю життя
Понад усе!..
I яснiсть думки
Тут
з Тобою здобуваю...
Яриле мiй...
Кохаю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342496
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2012
Мак-си-мум
Одиночества.
Дело за скворцами
Кричать и
бездумно ссориться
Целый день
носиться с соломой
в клюве
и всякими там
жуками для
сотни птенцов.
Моё же дело -
слушать арфу
на берегу
и новый ханг-гонг;
Волны слушать
подошвами ног;
Волосами -
бег облаков;
Всем телом
впитывать пот
натруженый
моря;
Ртом хватать
чиь-то сны...
Ночь слушать
открытыми настежь глазами
И упиваться
своей юной душой,
которая сбросила
старую кожу;
Ранить пальцы
об осколки
заброшеных раковин;
Удивляться утрам,
что проникают
в глубины сердца;
Надеяться на
ещё один стих
Изнутри;
Обнажаться
в который раз
навстречу
вопиющим
своей красотою
снам...
Дождаться момента,
когда уснут
все мои мысли
И...
Наслаждаться
Максимум
Одиночеством...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342494
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2012
Раптово зникають всi звуки,
Сонце простягує руку
Промiнням, крiзь хмари,
Море випасає цiлi отари
своiх хвиль.
Сотнi миль
роздiляють нашi серця,
що є лиш
скупченням гладких
м"язевих тканин,
якi без душi
нiчого не вартi.
Я все ще стою на вартi,
щоб нашi серця
не зотлiли,
щоб битись хотiли
ритмом одним.
Дихаю ним...
За кiлька днiв
вiзьмемось за руки.
Тодi, знову...
Раптово зникнуть всi звуки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342331
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2012
Молитись усвiдомлено,
щомитi дякуючи
за Життя.
Гойдати душу
в молочних хвилях
Небуття.
Пшеничний тiк...
I Всесвiт стiк
крiзь моi пальцi,
мов потiк...
Я - атом
у Твоiх руках
iз ледь помiтним
розчерком пера
в кiнцi...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342327
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.06.2012
Дивитися на Сонце
крiзь вiтражi iз хвиль,
порозцяцькованих з самого дна
iскрОю Божою.
Лежу не дихаючи зовсiм,
Лише вдихаю шкiрою
ту ласку Божу,
що струменить з небес,
проходить товщу вод
й запалює мене.
Я не вмираю,
бо душа - безсмертна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342083
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2012
Менi б пiрнути у своi зеленi шати,
В яких приборкую драконiв,
I вiтер схiдний осiдлати,
Облизуючи губи ледь солонi.
Привiт, мiй Друже! Гайда лiтати!!!
Над морем ти своi розкинеш крила,
Шорстка спина врiзається у груди,
I нiжнiсть хвилею, що нас накрила,
Вiдносить пам"ять у далекий грудень...
Привiт, мiй Друже. Давно не снила...
Бурштинний погляд - Сонце визирати-
Я так давно з твоiх очей не пила!
На твоiх крилах нам разом вiтри лапати!
Я вiчнicть вже нiкого не любила...
Привiт, мiй Друже! Гайда лiтати?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342081
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2012
Вона молилася вiршАми,
Руками, римами, пером,
Вона вмивалася дощами
В своєму свiтi за столом.
Вона молилася таланом,
Любов"ю дивною. Чолом
Торкалася небесного паркану
I засинала на паперах за столом.
Волосся плуталось з рядками,
Лишалась Вiра лиш одна,
Осяяна зсередини Богами,
ВiршЕм. Молилася. Вона...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341284
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2012
То де ж Ти?
Коло прибережних вод
за Ирiєм
раптово зупинився?
А Час застиг,
засклiв пiском
разОм з Тобою...
То де ж Ти?
Дивний спiв
вечiрнiх хвиль
i сонячних заграв
менi Твоi думки
доносять.
Я ж поглядом
молЮсь...
I сню всю Твою Путь.
То де ж Ти?
Дорога в Небо
мiж хмарами
змiiться,
осяяна
Сварогом й Перуном.
За вранiшнiм туманом
увесь тутешнiй свiт.
I пальцем лиш
так легко здерти позолоту
з церковних бань
й багатих куполiв.
То де ж Ти?
Мене, ось, вiтер
напинає, мов вiтрило,
Здається, що не тут вже,
Ще мить- i полечу,
намочу ноги
у Всесвiтню Суть
I десь за обрiєм
вiдчую я Тебе...
То де ж Ти?
Долонею серцЯ
чужi торкаю,
малюючи думками виднокiл,
Збиваючи росу слIдом,
як i вiки томУ.
У кожнiй барвi
все ж Тебе шукаю,
У кожнiм коренi
й в зеленому листку...
То де ж Ти є?!
У прибережних водах
Ирiю
спочити захотiв...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341277
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.06.2012
Тебе я
не надихаюсь
не впаду
не нап"юся
Сама себе
часами я боюся,
Чекаючи
що розІб"ю свій політ
Не об твої теплі очі,
а об чужого серця лід...
І я десь там
немає слова "Нам"
є слово "лиш тобі"
мовчи!
Вуста стули
лиш серцем доторкай
І я мовчатиму
крізь час
Не забувай
Про "Нас"
ТИ спраглий
музики півслова
Моя рука дрижить...
Пірнути я готова
В ніч...
У чому річ?
Медобори...
Вічність Сонця
і століття, як вітраж.
Дику ти прокинув знову
Вовк із серця входить в раж!
Потяг душ, як потяг крові
Вітер мій вогонь не здме!
Я
Впускатиму
Тебе
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339991
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2012
Ніжність...
Ти хвилями
хвилюєш
обіймаєш
цілуєш
кожен клаптик
моєї новОї шкіри.
І моя віра
в тебе
зростає
і сумніви зникають,
Бо падаючи,
розправляю крила
по-над землею
за крок
до смерті...
Я знову народилась!!!
І Тиша б'є
у сто церковних дзвонів...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339989
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2012
чи не забагато рим?
і звуків напівчутних?
чи зловиш в сні за руку
даруючи хвилини незабутні?
Чи?
зІтреш з пам"яті усе
дощенту!
Дощем упадеш
на зотлілу кіноленту
Востаннє краплею
цілуючи в висок...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339250
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2012
Мріяти,
Триматись за руки,
пропускати крізь себе,
наче воду
Звуки.
Чіплятись,
НЕ дивитися вгору,
купатися в світлі
Роду.
Насичення.
Вода.
У Сяйво
пірнути,
як в
Во-
Ду...
Долоні солоні
й вологі.
Волоокі хмари
споглядАють,
схвально кивають -
Бути дощу!
Я лечу.
Омріяні крила,
Омріяні люди
навколо.
Все злилось
в
Пульсуєче Коло
І в Нерухомість...
Натомість
Помічаю
Миті,
що Сонцем
залиті
навік
в бурштині.
Де Ти
в мені?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2012
Мовчиш?
Мовчи
І не тривож
мене словами.
Байдужість свОю
не пересипай
цукрами
напівмеж.
Ти кроку
не ступив,
Тепер
мене клянеш
і винуватиш
в чорно-білості
своїх дзеркал.
Ти не мене
шукав,
А просто крикнув -
я й прийшла
на поклик
кревний,
на запах сліз.
Чумацький віз
по небу віз
мене
усупереч
тривогам
і зневірі в Бога
Востаннє обійму
руками пальці
зійдуться в танці
І полум"я моє
й твоЯ вода.
Мені пора...
Додому,
де тебе
не було, не будЕ
й нема...
Мовчиш?
Мовчи..
Бо й я - німа...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338416
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.05.2012
Солов»ї-менестрелі залишають невидимий слід,
Ріжучи в ночі напруженим нервом,
Ділючи Простір на два
Душачи душу, вмираючи в Космос концертом
На сценах галактичних октав
***
Лицедіють зболені ночі
Росою на крилах хрущів
Полиском обрію ранок зрегочеться
Сміхом прокине тернові кущі.
Укриє пелюстям, подібно троянді,
В долоню укладе майже весь світ
Відбитий у краплі живиці оманливо
Сьомим коліном солов»їної пісні політ
Вранішній дід на веселку підкине на промені,
Коромисло Весни зачепивши на мить,
Шаркнуть приском сади у півсонній половені
В повінь білого сяйва пірнути раптово зкортить
Лице вмити у морі зелених ще колосів,
Розчинити у собі теплу ріллю, наче гріх
Закричати собі, впитись золота золотом
Сонця дух, торкаючись твОїми пальцями, знов мене переміг...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338041
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2012
Голоси і ритми
Предків
Сплітаються в генах
Бездоганно
І не повторити ніяк
Солов"їної пісні
наспіваної вспак.
Мій сонячний знак
На твоїх передпліччях
лишився
з сАмого ранку.
Я - куртизанка.
Куртизаню віршами
Малюю картини
мазками,
стукаю серцем,
як в мами
і болЮ
спогадом карми.
Бери мене
майже задармо -
За сонячний промінь,
за запах полину...
За сміху розмінну монету
Продається ціла Планета
мОїх світів...
У Захід примарний
знов відлетів
твій журавель..
Сутеніє...
Небесні сині
нині
"при надії"...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.05.2012
Хто до того,
щоб розімкнути
мушлю моЮ
На раз?
Чи я дійсно
так закрита
До Тебе?
Щораз
заглядаючи
в очі моЇ
знизу вверх
Ти вигадуєш
вІрші.
Де ти тепер?
Трохи юний,
Дещо віщий?
Та й навіщо
Знати?..
Коли
Нема комУ
Розкривати
Стулену мушлю
мого Неба...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337664
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.05.2012
Самотності
Струмінь
Століття
Сумують
Стуливши
Сузір"я
Створюй
Сучасність
Саджай
Секвої
Сім стЕжок...
Ступай без страхУ
Сам з Собою
до Сонця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336434
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2012
Включи
Вимкни
Я майструю
колажі
не дістає
кількох
елементів
Постаменти
реакцій
Реінкарнація
Крил
ТИ закрив
своє серце
нАглухо
люки задраяв
Забув
Викинув
Заховав
і пропав
з поля зору...
Неозорий
Космос
Лівої руки
Писання
від святого Луки-
екстрасистоли
втрати
Твої лати
ні до чого
Супроти мого
Знання
про твою Сутність.
Основне -
це Присутність
Там, де...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336432
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.05.2012
Стомитися
двічі...
Від того, що
ставиш бар"єри
і дозволяєш
дивитися в вічі...
Лава стікатиме
твоїми пальцями
через сторіччя...
Обмеження тіл-
одні протиріччя.
Кулі енергій
у різних руках.
Мої сліди петляють
і губиться погляд
в роках...
Зв"Язки ключів
недоречно так
схожі.
Талісмани і люди
інтимність тривожать...
Ти читатимеш вголос
Те, що належить
Тільки Тобі...
Вибач, що
народилася
цього разу
"не така" і "не зовсім тоді"...
БАйдуже!
Вітер
Слова
По!
Не!
Се!
Що ж ти твориш,
Ве-ле-се?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335956
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2012
Запах кави..
ТістЕчко...
Музика.
Пам"яті течку
відмикаю новим ключем...
Тихий щем
Там,
де заснула душа.
- Вирушай!!!
Вирушаю
в дорогу додому,
не кажучи нікому,
про плани на завждИ.
І замість крапки
ставлю кому...
Зажди!
Не поспішай...
Не йди
без мене
у сяйво дивне і зелене.
Туди,
де не протизаконно
Бути щасливим,
де на рамі віконній
вІдбиток твоєї руки,
Мамо,
Мерехтливо
притягує погляд...
Ти поряд.
Полум"яний метелик
на свічці
не згасне ніколи.
І давній кафель
на коричневій пічці
пахне бабусиним Сонцем
І сільською школою...
І Калачі "по колу"
смакують найкраще...
Тепле молоко натще...
Запах трави зранку...
Щастя...
Ще трохи
в переповнену шклянку)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335949
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2012
Куб на кубі.
Багатогранність ілюзій.
Оптичні обмани.
Я ввожу в оману
своїми знаннями
простОрів геометрій,
А для симетрії
описую кола
Поезій
у мЕжах реалій.
Мої сандалі
коштують гривню,
Рівно, як твої слова,
що не перетнуться
нізАщо,
Як паралельні прямі...
Розумієш?
Саме тому наші щастя
Геометрично німі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334193
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2012
Счастье
вьёт гнёзда
в сердцах,
словно Птица.
Вновь родиться
в зелёном листе
на сирени
или клевером
четырёхлепестковым...
Главное ведь - не бояться!
Моё сердце - подкова
Тебе на счастье...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334074
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 30.04.2012
Паралельно...
Жити
в паралельних світах
просто.
З кишені
посипалось просо,
яке я сіяла Там.
Не віддам!
Ані йоти
того Часу,
що проводжу
у снах з тобою.
З рудою,
як Сонце душою
входитиму
в сплетіння
твоїх пальців,
І в затишок
Твоїх сердець
у різних вимірах
Любові.
Твої Крила,
як Нові
ворота у Всесвіт.
Паралельно!
Тут
Мій Світ...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334063
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2012
Проблематично
питати
порою
про пару.
Перкусія
пальцями
По плечах.
Полетіли!!!
Побачимо
Петрос
Пробачимо
Полюс
Планети
Північний?
Південний?
Полуднево
Прикро -
Паркани
Погорди,
Паролі
Природи,
Протяги
Правди...
Прийдеш?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334059
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.04.2012
Зриватись в прірву
снів пророчих.
Дивитись в очі,
Коли
Входити будеш в мене.
Зелене
з просинню крило
твоє торкаю...
Завело!
Звело
у вирву шалу!
Намішало
трав
у сУрицю*
Єство.
Що то булО?
Знов зранку
Сонце встало...
Я відкидаю наметало*
Зі свОїх пліч.
У чому річ?
ТИ, як з металу!..
Стікає ніч
між пальцями
у Відьми.
ПерстЕні
дзенькотом
співають колискову.
Ось мОї
найсильніші кови*!
Клади печаті і окови,
Собою спопели до тла!
До мого тіла
Звіра допусти.
Пусти!!!
ПрийдУ сама...
Впусти...
У глибину...
Бо я так хочу!!!
Ти що мені пророчиш?
Драконе!
Лише дивись
у мої очі...
Суриця - напій Богів
Наметало - накидка-плащ з капюшоном
Кови - чари
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333302
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.04.2012
Перуне, батьку,
Зійди в думки,
І громовицями своїми
Очисти шлях
Доньці своїй,
Омий дощами
Шелест мрій,
Багатовіддям
Щиро зсій
Моє чоло,
Що заціловане
Думками.
І розцяцькуй
Сріблами голос,
Задми тривог
Моїх громи
І світло
Викарбуй з пітьми
Кресалами
Небесними своїми,
Сурітися* дозволь
У Сур»їному** сяйві,
По персті*** божому
Босою ступати
І окунатися у вищу
Благодать...
І в Ір**** пірнуть
З десницею твоєю.
Перуне, батьку,
Дякую за все!
За дощ, що знов
Зцілив мене
З найважчих митей,
За нитки золоті,
Що знов з»єднали
Моє серце з Сонцем,
За день, що
Переходить в ніч
І Хорсу клониться
На пліч
Моя рука і
Погляд мій...
Перуне, батьку,
Мої слова – Тобі...
*Сурітися - бродити
** Сур"їному - сонячному
***Перст - земля, грунт
**** Ір - Вирій, Рай
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=333196
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2012
Гори кличуть - манять спокоєм...
Натовпом на устах роз"ятрілі слова.
І в думках :"Після цього, хто ти є?"
Волі прагне Та, якої для тебе нема...
Голосно
Ненавиджу
І
Відпускаю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332687
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2012
Тік-так... Твої очі глибокі до спазму.
Тік-так... Твої руки несміло нестерпні.
Тік-так... Час стікає у шклянку оргазмів.
Тік-так... Доторкнутись Душі і... померти.
Тік-так...
Тільки так...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332686
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.04.2012
Латеральна безвихідь...
Мітральний клапан здає.
Це - не твоє...
Чи то, швидше,
сАме твоє
небажання Любити...
Абортувати?
Родити?
До різних лікарів
ходити
По непотрібний діагноз.
НЕ допоможе діаліз...
Аналіз крові:
БТЛ - Без Твоєї Любові.
Exitus lethalis*
*Exitus lethalis (лат)- летальний кінець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332588
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2012
Жити...
Мушу...
душу краплі із воску.
На щоки
Допоки ми чекатимем
на диво
До того часу диво
Бог красиво
відійде убік
А через рік
прийде дивитися
І як там ми без Нього...
І обійматиме, тулитиме
до себе
ніжно і наставницько
Його оселя
в моєму серці
в твоєму серці
Його оселя -я. Моя оселя- Ти)
Із Райдуги мости
Звести
щоб не забути
повернутися до Нього
із іскрами в очах
і Всесвітом в долонях
Я твоя доня
краплини світла, що
даровано мені
Тобою.
Знов проростуть
в моєму лоні
Щасливими дітьми
солоні сльози
чищеня
Ціна кохання
Відьми...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332444
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.04.2012
Прикладаючи руку
до зеленої точки серця...
Рвати таємні зв"язки,
Що виплітала ночами
травами й волоссям.
Рветься!!!!!!
З корінням виполюю
Бур"ян почуттів.
Знову
здалося -
Хтось кличе...
На деякий час
знову стати землею,
нижче трави -
ЗВИЧНО.
Коріння сліз
по полю обличчя...
Весна...
Равлик без мушлі...
Жити...
Мушу..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332388
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.04.2012
Тиша на пагорбах днів
Спочивають ті, що уже не живуть
На алеях рокІв
Тихо шурхає спокій
ТвОя тепла рука поруч
Живі повАгом снують
У місті майже забутих імен
Твоє серце б"ється
Ліворуч
АмЕн...
Тиша...
Потім...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332379
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.04.2012
Накрило!
Заплутались крила.
Душа заблудила...
В Твоїй...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332039
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2012
Пробач мене...
Прости.
Без санкцій
Перетнула я кордон.
Я - Відьма,
Ти – Дракон.
Куди іти?
За запахом?
За змахом крил?
Спинитись до пори?
Зіщулитись у тебе
Під рукою,
Як дике вовченя,
І нагло
дихати тобою?
залишити без крапок
Усі між нами «І»
Я вся –
Тобі
Простелена, як поле...
І не дізнаєшся ніколи,
Що вже
переступила я закон...
Я – Відьма,
Ти – Дракон...
До мене підійшов?..
То ж вибач...
За Любов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330817
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.04.2012
Плавитись.
Зникати
НавІки
з цього світу.
Пальці, як пера
малюють невидимі ріки
по моїх жилах.
Сенс тільки у крилах.
Літати!
Вуста розтуляти
Назустріч
твоєму дощу.
Не пущУ
навали інкубів
під мої спідниці.
У мріях рук
не спинити.
навіть на хвилю!
Я вивчаю тебе
так повільно,
як тільки можу.
Долаючи за милею милю
твоїх перепон,
серце тривожу,
наближаюсь впритул
до твого "ВІЛЬНО"
Божевільно!..
Є мЕжі й закон.
А я так часто
перетинала межУ,
випускаючи Вовка,
Що зараз просто стою,
Ставлю блоки,
намагаюсь загубити
Твої очі
серед зелених бруньОк.
Не дивитись!!!
Закритись!
Ще один крок
І...
Врятуюся втечею
У іншу реальність.
Залишиться тільки
Спонтанність
Моєї руки
Назустріч.
І вовчий слід
на плечі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329823
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2012
Руки тремтять.
Зводить скули.
Ким ми були
Одне одному
в минулих життях?
І хто ,самовільно,
мене перетяг
З того часу,
де можна булО
просто дивитися в очі,
Ніяковіти,
За волосся ховатись?...
Мої вІрші пророчі.
За руку триматись.
Прощатись.
Звикати до переходів
І мінливої моди
на колір волосся
та розмір сідниць.
Доводиться...
Довелося
Ховати хвоста
У розрІзах спідниць.
І очі ховати,
щоб знову не обпектись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329817
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.04.2012
Крабові палочки твоїх думок
Ніяк не смакують у мій салат.
Я потягую крізь соломинку холодне мок...
Мокко, тобто. Наводжу цинамонами* лад.
Ароматами дикими у бруківку чашки,
Мету порцеляну із дзенькотом вниз.
Ну чого ж ти для травлення надто тяжкий?
Крабові палочки, зневага і рис...
Мабуть я вже й не такий гурман,
Як думав багато хто і навіть ти.
Я не шеф-повар наших стосунків.Вибач.Обман!
Від завтра, я - Архітектор. Будую мости!
*Цинамон - кориця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329258
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.04.2012
Я
не я
Я не янгол
я
гола і не я
німа
ціна
уцінена
успішна
знову грішна
знов не я
О-нов-ле-на
окрилена
вона
вина
і сум
за крилами
за кригами вина
за брилами
за скелями
бескидами
і стіно-стелями
розправлюся сама
відрощу два крила
не янгол я
Чи янгол я
?
Сама...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329123
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2012
почало перти
всі сумніви- в конверти
за марки і замки
покИ
Покину місто це
чуже
і так знайоме,
аж до болю
Мій Києве,
я не з тобою
я зраджую тобі
з собою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329116
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.04.2012
Вирватися
і бігти.
Бігти!!!
Залежати
тільки від себе.
Дихати без потреби.
Люблю...
За вітром
всі дУмки гублю.
Відриваю гудзики-
за собою сію.
Люблю
Це все, що я вмію.
Зомлію,
коли добіжу
за межУ
обіймів твоЇх.
ТИ переміг!
Мені б
водою
між пальців
стекти...
Не має сили
втекти
від себе.
У кисні
немає потреби...
Дихаю шкірою
повною мірою.
Люблю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328827
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.04.2012
Торкнутись
Раптом.
Очі закрити долонями.
Вуста - вустами.
Пірнути під Тебе,
Зірвавши соціум
до шкіри.
О! Скільки в Тобі віри!!!
Блукатимуть звуки
розбудженої ліри
по мЕні
зверху вниз
І знову вгору.
Вдаватиму покору,
щоби приспати
Твого Звіра,
який готовий
до війни.
А я - за мир!
Ти спробуй - дожени!
Спіймаєш - буду твоя,
ще раз звойована,
як Троя.
Складаю зброю,
Але з погордою
в очах...
Кохаю Твого Звіра.
Луска, як шкіра.
Раптово доторкнусь...
О, Боже!
Скільки в Тобі віри...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327770
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2012
По венах
Від долоні
Свобода
струменить.
Болить?
сЕрця не спинити
на пів дорозі
до...
Свобода струменить.
Ще мить!
ІскрА.
У лівому.
Зелена...
Лети до мене-
Входи у мОю Суть
І спалюй
власну лють
у подиху
вогняному Дракона.
Любитиму до скону!
І знемагатиму
від того,
що трапилось із нами
в далекому Колись.
Не поспішай.
Поволі обернись.
По венах
На прощання
Свобода
Струменить...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327765
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.04.2012
Вдих-видих; Вдих-видих; Вдих-видих...
Зовсім непомітно доторкаюся носом до Твого плеча.
Вдих-видих; Вдих-видих; Вдих-видих...
Наповнюю Тобою усі свої легені.
Вдих-видих
Маленькі альвеоли дружньо обіймають Тебе, щоб затримати в мені бодай на секунду довше...
Вдих-видих; Вдих-видих; Вдих-видих...
Заплющую очі і стискаю в кулаці Твій запах. Паморочиться в голові!
Вдих-видих; Вдих-видих; Вдих-видих...
Це неможливо! Живіт спазмує і мені видається, що я застогнала від того болю занадто голосно. (Тільки б не помітив) Закусую нижню губу.
Вдих-видих; Вдих-видих;
Зовсім-зовсім поволі відсторонююсь від Тебе; ледь відсуваюся, не подаючи знаку, що тепер то Ти вже надовго залишишся в темно-синій глибині моєї Душі...
Вдих-видих; Вдих-видих; Вдих-видих...
Зітхаю, як дитина, з потроєнним видихом. Тобі це подобається
Вдих-видих;
Подаю руку на прощання.
Вдих-видих; Вдих-видих;
Затримуєш мою руку в своїй дещо довше ніж завжди. Відпускаєш. Розвертаюся і йду.
Вдих-видих; Вдих-видих; Вдих-видих...
Крадькома підношу праву руку до носа і... розчиняюся у повітрі...
Вдих-видих; Вдих-видих;
Моя телепортація, на жаль, чи на щастя, не можлива без Тебе, без Твого Запаху...
Вдих-видих; Вдих-видих; Вдих-видих...
Де я?..
Вдих...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327204
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2012
Ти тут?
У сні?
Так близько-
Запах чую...
Усоте я сама ночую!
Ти тут?
Ти ТУТ
Бо пучки пальців
аж за мить завмерли
від клаптиків сузірь,
що на твоїх руках.
Затерпло все...
І подих по-між нас
Затерп.
Стоп-кадр.
Не сон - вертеп!
Ти тут?
Невже?
Чому ти пропадаєш?
НЕ знаєш?
Знов зникаєш?
Чи помер?
Звикаю
до зустрічей
у сні...
Ти тут?
Чи ні?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327185
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.04.2012