| Сторінки (1/38): | « | 1 | » |
Кульбаби облітає білий цвіт
На землю пухом ніжним осідає,
А ти вже не приходиш стільки літ
Неначе вже тебе ніде немає.
З тобою розійшлися ми на світанні
Як співом залилися солов'ї.
Тоді настав кінець в нашім коханні
Замовкли чарівні для нас пісні.
Любов нашу розвіяв в полі вітер
Стежинку затрусили пелюстки
Вогонь наших сердець замовк навіки
Їх загасили крапельки роси.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336962
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2012
Останній раз твої губи доторкнулись до моїх
І ти пішов, я знала - назавжди.
Твої сліди замів ранковий сніг,
А серце огорнув холодний лід.
Немає вже для мене квітучої весни
Лишився тільки острах жорстокої зими.
Від самотності болить душа моя
І я вже не така,яка була.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198655
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2010
Любов уміє просто лиш любити,
Вона умов не ставить, бо вміє все стерпіти.
Любов чекає і не вимагає,
Дарує волю тільки тим, хто її шукає!
Любові відстань не страшна,
Вона іде туди, де є закохана душа.
Вона об'єднує розкиданих по світі,
Вони у ній одно, якщо це є любові діти.
Любов завжди кладе мости,
І першою назустріч буде йти.
Вона усе погане забуває, широке серце має...
І коли десь славиться чиєсь, а не її ім'я
у тінь ховається вона.
Вся втомлена у пошуках когось, про себе забуває,
Летить віддатись повністю, у неї меж немає...
Любов уміє біль у серці відчитати,
Молитись й непомітно хрест дітей на себе брати.
Хоча сама під тягарем його буде вмлівати,
Життя віддасть, щоби його комусь подарувати.
Любов не виправдовує себе, мовчить,
В надії і в покорі лиш тремтить.
Любов не судить, прагне оправдати
Очистить душу інших, підозри відігнати.
Любов є радісна, любов є терпелива,
Любов є тиха, лагідна і не зрадлива.
Вона не розчаровується, розуміє,
Любов ніколи не минає, вона прощати вміє.
Любов є вічна, як її Творець
Вона шукає зболених сердець.
Знайшовши їх, життя їм прагне облегшити,
Не задля слави, а просто безкорисливо служити.
Любов за кожну рану добротою відплатить
І усміхнеться так, наче нічого й не болить.
Любов не можна просто вбити,
Вона уміє потайки любити .
Любов не замикається в собі,
Вона шукає правди і добра в душі
Вона веде закоханих до Вічної Любові
Туди і лиш туди спрямовані їх долі.
Любов сильніша смерті,
Любові водам не згасити,
Ти зрозумієш це тоді,
Коли почнеш по-справжньому любити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.06.2010
зачем ты разбил мои мечты?!
(ведь ты же знаешь что иногда они сбиваются)
зачем тебе я если ты любишь другую?!
(ведь ты же знаешь что я ревную)
зачем тебе видеть мои слезы?!
(ведь ты все равно не захочешь их остановить)
зачем тебе моя боль?!
(ведь она из-за тебя)
зачем ты убиваешь меня так медленно?!
(ведь я же люблю тебя)
зачем тебе все это?!
я знаю зачем,
ты просто играешь !
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195989
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 16.06.2010
Техпідримка:
- Слухаю вас.
Клієнт:
- Е-е-е-е-е ... після деяких роздумів і сумнівів, я вирішив знову інсталювати "Любов". Могли б ви мені допомогти?
Техпідримка:
- Зрозуміло. Якщо ви готові, то почнемо прямо зараз.
Клієнт:
- Ну ... Я не дуже розбираюся в процесі, але думаю, що готовий. З чого починати?
Техпідримка:
- Перш за все, відкрийте "Серце". Ви знаєте, де у вас "Серце"?
Клієнт:
- Так, але чи можна інсталювати "Любов", якщо включені інші програми?
Техпідримка:
- Які програми працюють?
Клієнт:
- Е-е-е-е ... У мене увімкнуто "минулі образи," низька самооцінка ","Розчарування і зневіра ".
Техпідримка:
- З "минулими образами" проблем бути не повинно. "Любов" поступово вигрузить їх з оперативної пам'яті, щоб вони не заважали роботі інших програм, але збереже їх у вигляді темпових файлів. "Любов" також сама поступово витіснить "низьку самооцінку" за допомогою власного модуля "Більш Висока Самоцінка", однак, ви повинні самі стерти "Розчарування і зневіру" повністю, так як вони перешкоджають інсталяції "Любові".
Клієнт:
- Але я не знаю, як їх стерти! Ви можете мене навчити?
Техпідримка:
- Звичайно. Ідіть в стартове меню та спробуйте включити "Прощення". Клікайте стільки разів, скільки буде потрібно, поки повністю не зітруться "Розчарування і зневіра".
Клієнт:
- Добре, все вийшло! Дякую ... ой ... "Любов" сама почала інсталюватись... А це нормально?
Техпідримка:
- Так, але пам'ятайте, що у вас є тільки базове програмне забезпечення. Остаточний апгрейд забезпечать "Інші Серця".
Клієнт:
- Ой ... вискочило повідомлення "Помилка! Програма не працює з внутрішніми компонентами". Що це значить?
Техпідримка:
- Не хвилюйтеся. Це значить, що програма "Любов" вже працює із зовнішніми компонентами, але ще не завантажилася в "Ваше Серце". Це не технічний термін і означає, що, перш за все, треба полюбити себе.
Клієнт:
- Що ж мені тепер робити?
Техпідримка:
- Клацніть на "Самоодобрення", а потім увімкніть наступні файли: "Самопрощення" і "Усвідомлення Своїх переваг", а також "Визнання Своїх Недостатків".
Клієнт:
- ОК, зроблено!
Техпідримка:
- А тепер необхідно скопіювати це в "Моє Серце", і система сама знищить несумісні файли. Однак вам доведеться вручну стерти "багатослівна самокритика" з усіх меню, а також очистити Корзину. Переконайтеся, що "багатослівна самокритика" знищена назавжди і ніколи, ні за яких обставин більше не завантажуйте цей файл!
Клієнт:
- Все получилось! "Моє Серце" наповнюється новими файлами! На моніторі виникли "Усмішка" і "Душевна Рівновага"! Так завжди буває?
Техпідримка:
- Не завжди ... Іноді це займає набагато більше часу ... Отже, "Любов" проінстальована. Ще одна деталь: "Любов" - це безкоштовне програмне забезпечення. Для нормальної роботи її необхідно дарувати іншим і вони взамін подарують вам свою.
Клієнт:
- Дякую!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195430
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.06.2010
тільки залишились ще три крапки в моїй душі.
як жаль, що серце віддало все тобі...
лишилась пустота і море чорних сліз в мені.
це все, що залишив ти мені в житті...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195426
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.06.2010
Ти є мій біль,
Ти є страждання,
Ти є мій вирок у коханні.
Ти серце моє вирвав без жалю,
А я ще досі так тебе люблю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195243
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.06.2010
как много раз я пыталась забыть
но все повторялось опять
тот день тот миг и ты передо мной...
я до сих пор люблю тебя ты слышишь, родной
я не смогла тебя тогда остановить
и ты ушел,а я осталась смотреть
как моя жизнь прощалась с тобой...
но я до сих пор люблю тебя ты слышишь, родной
и если бы знала я
что когда-то еще встречу тебя
ты был бы со мной
потому что я люблю тебя мой дорогой
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178604
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.03.2010
Не давай клятвы в любви
Если точно не знаешь что это такое.
Не клянись смертью друзей
Ведь это безумие !
Любви не нужны обещания,
Только честность и страсть
Восхваляются ею
Если любишь, то сердцем скажи
И ничего большего не надо.
А если нет то просто тихо уйди
Ведь глупые страдания напрасно...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165827
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 12.01.2010
Ах біль мого серця,
благаю не рви.
Як забути тебе
ти тільки скажи?!
Жити без тебе -
для мене це стах.
без твоїх очей -
це вічність в ночах.
Та любить й ненавидить -
не можу вже так
відпусти ти мене,
бо життя йде не в такт...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=165824
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.01.2010
все закончилось так быстро
мы не жалели ни о чем...
разошлись не вспомнив про любвь
но поняли что не жить нам без нее.
ты был с другой, а я с другим...
встречались лишь в мечтах
где в обнимку до утра
только слышно было нашего признание слова
но в жизни мы жилы совсем не так
считали что любовь - наш враг.
но больше так нельзя
я хочу сказать, что не могу жить без тебя!
Люблю....
убить это чувство?!
прости, не могу...
я лучше сама умру!
исчезнет оно, не станет меня
потому что любовь - моя душа!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=163993
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.01.2010
Куди біжить життя і як його спинити
Любов свою знайшла і як тепер згубити
Для чого це життя коли мети немає
Для чого ці слова коли любов вмирає
приспів:
Не плачу бо сльози не вічність
Побачу згадаю про ніжність
Забуду, щоб потім згадати
Зустріну, щоб більш не вітати.
Куди біжить життя, якби воно спинилось
Можливо, моє серце було б не помилилось
В думках нема меж
Душі уже немає
А як моя любов
Нехай вона вмирає .
приспів
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=159591
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.12.2009
Так хочу пригорнутися до тебе
Відчути ніжність твоїх рук
Забути все
Й полинути у світ солодких мук
Так хочу я відчути
Шалений стук твого серденька
Поцілувати твої губи
І тихо прошептати:" я з тобою, мій рідненький"
Так хочу я запам'ятати
Твій погляд на моїм лиці
Закарбувати пісню слів твоїх
В моєму серці назавжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=158790
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.12.2009
Пусто. Холодно. Ночь забрала мою душу, подчинила чувства и мысли. Ты отобрала сердце. Не слышу его стука. Наверное, оно уже давно умерло, замерзло, когда ты ушла. Но я не имею права. Точнее, просто не позволю себе этого...Его зовут Билл. В глубине души я ненавижу его. Но я не имею права на это. Я считаю, что он недостоен тебя, но разве, видя его счастье, я могу его разрушить? Да и, если он не достоен тебя, тогда, разве я достоин? Да, черт возьми, я считаю себя гораздо выше и лучше его, ведь так любить, как я он не сможет, никто не сможет, ведь лишь я чувствую все твои эмоции, лишь я могу придти к тебе в любую секунду, когда ты попросишь. Я, не он, он не сможет заменить меня, никогда!!! Но ты ушла к нему...От меня...Мое сердце чувствует тебя. И иногда в него вселяется беспричинная грусть. Тогда я просто хочу придти к тебе, обнять и быть рядом, согреть тебя огнем любви. Даже, если ты не любишь, я один всегда мог помочь тебе и поддержать тебя в любой ситуации. Я один мог понять, как тебе плохо потому, что каждая капелька твоей боли находила свое отражение в моей душе...Если боль тебе причинил он, я готов на многое, даже убить того, кто ранит твою душу. Пусть моя и растерзана болью и любовью, я хочу твоего счастья...Меня касаются лучи солнца, медленно скользят по моей кожи, но они не греют. Когда солнце успело замерзнуть? Наверно, когда ты покинула меня. Ты просто забрала все тепло из моей души и из этого мира. Ты...Ты...Кристи...Даже, если слышишь меня, не слушай, так лучше, для нас обоих...Я хочу твоего счастья...Больше, чем чего либо на этом свете...Прости меня за то, что прошу вернуться. Просто этого со всем отчаянием желает моя душа...Не слушай...
Лука
Фото. Медленно провожу рукой по щеке, волосам, губам, обрамленным сияющей улыбкой. Это фото - просто иллюзия, самообман. Ты же не такой. Не такая фальшивая улыбка озаряет твое личико, совсем не такой огонь в глазах. Этот образ - полная противоположность тебе настоящему. Настоящий ты в моем сердце. Такой, каким был со мной. В тебе словно живет несколько разных личностей, совсем разных, отрицающих друг друга, ты умело меняешь их. Ты и романтик, мечтающий о настоящей любви и ищущий ее. Ты мой ангел и мой дьявол. Ты мой рай и мой ад. Но таким ты открывался только для меня. Остальным ты показывал только какую-то сторону своей личности или носил маски. Мне было больно, когда ты пытался казаться не таким, каким ты есть на самом деле. Но ты был вынужден так делать. Каждая маска становилась частью тебя, но это не портило тебя. Ты открывался с новой стороны, порой неожиданной для себя самого. Но и эту сторону видела только я...Ты открывал ее для меня...Твой образ навсегда в моем сердце. Но я не могу вернуться. Никак. Я хочу, но я не могу рисковать твоей жизнью. Я знаю, ты страдаешь, ты просишь меня вернуться, я чувствую твою боль каждой клеточкой своего тела. Но это может стоить твоей жизни. Это слишком большая плата за любовь. Я не позволю тебе заплатить ее. Ты веришь, что я счастлива и я рада, что смогла вселить в твое маленькое наивное сердечко эту веру. Мне больно обманывать тебя, но это ради тебя самого и когда-нибудь ты поймешь это...Знаешь, Билли не может мне дать одного - того, что дано только тебе, любящего сердца рядом. Хотя он может быть и любит, но я ничего к нему не чувствую. Мне он нужен только, чтобы ты поверил в иллюзию моей любви. Да, я использую его, но твоя жизнь мне дороже. Лишь твое сердце - то, стук которого может слиться с моим в одну неповторимую мелодию. Такое сердце только твое,Лука...Но я не позволю тебе узнать это...Знаешь, мы, наверно, уже никогда не будем вместе. Билли слишком легко верит в иллюзию любви между нами, ты слишком легко веришь в то, что ее нет. Это было бы хорошо, если бы не было так больно...Мой дорогой, между нами словно тысяча морей, которые нельзя преодолеть. Вечная преграда между нами. Но я верю, не прекращаю верить в то, что все-таки еще встречу взгляд твоих глубоких карих глаз. Даже, если придется умереть ради этого. Я бы умерла за нашу любовь. Только не ты. Я тебе не позволю...Я мечтаю увидеть тебя, обнять и сказать, как я тебя люблю...А еще лучше показать. Забрать у тебя всю боль, которую сама же и причинила. Заставить тебя поверить в то, что это чувство жило во мне все это время...Мы пройдем эти 1000 морей. Только подожди. Я верю в это.
Кристи
Нас с тобой разделяет 1000 морей. Ты так близко, я даже могу придти к тебе, даже могу послать этого Билли всем чертям и поцеловать тебя, насильно, пусть без любви, но почувствовать тебя рядом. Но я не сделаю этого. Мне больно, но после этого будет еще больнее. Да и я просто разрушу твое счастье. Я хочу этого, ты даже не представляешь, насколько, но я не могу такое допустить. Быть рядом со мной, но несчастной я тебе не позволю. Ты слишком много для меня значишь. Я не могу причинять тебе боль...Я бы прошел 1000 морей, 1000 лет без времени, чтобы увидеть мерцание тысячи звезд в твоих бездонных янтарных глазах. 1000 морей? Много или мало? Слишком большое расстояние для нашей любви, таящее в себе так много боли. Мне почему-то все еще кажется, что ты любишь меня. Почему? Ты бы не покинула, если бы любила, если бы я был нужен тебе. 1000 морей между нами...Бесконечно далекое расстояние...Мои слезы. Чувствуешь ли ты их? Моя грусть, моя боль, бездонное море моей любви. Каждая секунда без тебя, как год. 1000 лет без времени. 1000 шагов через бесконечность. К тебе, любовь моя. Хочу быть с тобой, хочу слушать биение твоего сердца, хочу целовать твои сладкие губки...Хочу, но слишком сильно люблю, чтобы рушить твою жизнь своим желанием. Может, если я умру, если эта разлука убьет меня, она ведь медленно разносит яд по моему телу, может, я встречу тебя после смерти и мы будем вместе, и я буду любить тебя и отдавать тебе любовь. Там не будет его, там не будет боли, печали. Только мы. Едины. Свободны. Я люблю! Слышишь? Но...просто забудь и будь счастлива...Может, так лучше...
Лука
Лука, ты знаешь, где-то в этом мире есть место, о котором знаем только мы двое...Нет, не ищи долго, не нужно...Ты же и так знаешь, где оно. Совсем близко и так далеко. В сердцах друг друга. Только мы чувствуем связь между нами, только мы осознаем, насколько сильной может быть любовь. Ты считаешь меня ничтожеством, ты думаешь, что я просто променяла тебя на Билли. Ты не понимаешь, что тебя мне не способен заменить ни один человек в этом мире, ты один такой, который может пробудить мое сердце, заставить его биться в бешеном ритме или тихо замереть просто от одного взгляда на тебя. Ты считаешь, что я счастлива? После того, как ты каждый день чувствуешь мою грусть и боль, ты все еще веришь в мое счастье? Тебя так легко обмануть...И так больно это делать, даже, чтобы уберечь...Знал бы ты, сколько раз я хотела придти к тебе и признаться в том, что этого счастья не было никогда, моего счастья нет без тебя... Мой дорогой, мой любимый...Ты знаешь, моя боль...она твоя...до последней капли...она из-за тебя. Почему мы не можем быть счастливыми вместе? Мы просто убиваем друг друга, причиняем невыносимую боль, раним сами себя, но продолжаем так делать потому, что по-другому нельзя. Но это хорошо, что не знаешь, знал бы, пришел бы, ты в безопасности, а это для меня важнее всего в этом мире...Твои слезы ломают меня, рушат мой мир, я чувствую, что просто больше так не могу. Лука, прекрати, остановись, это же ради тебя!!! Я люблю тебя!!! Люблю до сумасшествия, до помутнения рассудка, только не терзай мою душу. Знай, что не брошу, не покину, знай, что мое сердце всегда рядом с тобой. Прости, что это говорю...Прости. Прости. Тысячу раз прости. За то, что причиняю тебе боль, но все равно люблю безумно. Пойми, что так должно быть. Просто потому, что моя любовь убивает меня саму. Мне кажется, мое сердце уже перестало биться...Боль в тебе немного приутихла, ты словно услышал крик моей души, мои признания. В мою душу поселился страх. Лишь теперь, когда боль немного поутихла, я поняла, что ты ведь теперь можешь пойти ко мне и разрушить свою жизнь...Лука!!! Я люблю тебя, но я хочу уберечь...Прости меня за это признание. Я бы так хотела, чтобы ты просто услышал его и сохранил в сердце, чтобы уменьшил страдания, но ты придешь. Я боюсь этого, но я почти уверена в этом. Прости меня, пойми, остановись...Я просто хочу спасти...
Кристи
Что происходит? Ты пытаешься признаться мне в любви? Пытаешься оживить мой мир? Или ты обманываешь меня? Обманываешь любовью? Да это еще больнее, неужели тебе так приятно причинять мне боль?...Но нет...Я чувствую, что любишь. Что страдаешь, что хочешь вернуться ко мне. Да, я глупый, наивный, но я верю тебе. Пусть ты и покинула, но я люблю тебя. Черт, Кристи, любимая, я должен узнать, правда это или ложь...Если правда, тогда, зачем ты покинула? Кто для тебя Билли? Ты же сама сказала мне, что счастлива с ним!!! Кристи, я пойду к тебе, чтобы узнать все раз и навеки. Если разобьешь сердце, так тому и быть, я просто смирюсь...или умру...не знаю, на что хватит сил. Если это правда, сделаешь меня счастливым, невероятно, необъятно счастливым. Боль в сердце немного поутихла, но оно отказывается верить. Я узнаю, любимая, узнаю....Мы пройдем 1000 морей, 1000 лет без времени, 1000 бесконечностей, чтобы быть вместе...или создадим еще 1000 преград нашей любви. Я узнаю, я приду, я надеюсь, ты ждешь меня. Может быть, теперь мы будем вместе. Вместе мы сможем быть свободными. Я хочу в это верить. Шаги в бесконечность. Медленно, словно иду на смерть, так боюсь, что это крах всему, во что верил...1000 маленьких прозрачных слезинок...1000 раз сказать "люблю" или лишь один, но навсегда. Ты можешь подарить мне счастье, можешь разрушить мою жизнь, я полностью зависим от тебя, ты решаешь мою судьбу...Я отдаю ее тебе, я всегда принадлежал тебе...Моя Кристи, я надеюсь, ты не лгала, когда говорила, что любишь...Если твое счастье настоящее, я просто уйду из твоей жизни. Или уйду насовсем?! Не знаю, просто ступаю в неизвестность. Медленные шаги навстречу своей любви...или смерти?
Лука
Зачем? Зачем я сделала это? Ты поверил, глупой, наивной верой, такой, какой верил в мое счастье. Ты поверил в мою любовь...Да, я люблю тебя!!! Всем сердцем, каждой клеточкой своего тела...Но тебе нельзя сюда идти. Это сгубит тебя. Мы не должны видеться. Тихие, нерешительные шаги...Знаю, что это не Билли, просто знаю, что это ты. Я узнаю тебя из тысячи, к тебе тянется мое сердце...лишь секунда...Тону в плавящемся шоколаде твоих глаз...В бездонной глубине янтаря...В озерах твоей печали...Их наполняют слезы...Они обрамляют твое лицо, стекая по щекам...Мы не возьмем с собой никого и ничего, мы просто уйдем за 1000 морей, туда, где 1000 звезд проносятся мимо...Я бы так хотела этого...Ты обнимаешь меня, нерешительно прижимаешься ко мне, я не сдерживаюсь, прижимаю тебя к себе еще сильнее...Невольно по моим щекам струятся слезы...Ты просишь, чтобы я сказала, правда ли то, что я сказала, люблю ли тебя. Я сумела лишь кивнуть, на большее сил не хватило. Меня сковал дикий, нечеловеческий страх, мне было невыносимо больно. Все угрозы убить тебя вдруг явно ожили в сознании...Но я все же была неимоверно счастлива ощущать тебя рядом, только не могла тебе это сказать. Я слишком сильно боялась. Потерять навсегда...Я боялась даже коснуться, боялась даже тогда, когда мои слезы падали на твое лицо, когда ты положил свою голову мне на колени и плакал вместе со мной. Я лишь теперь осознавала, насколько сильно боялась потерять тебя...На миг действительно показалось, будто мы за 1000 морей отсюда, проживаем 1000 лет без времени, а 1000 звезд проносятся мимо и отражаются в твоих прекрасных глазах, придавая им магический блеск.
- Лука, уходи... - знал бы ты, насколько больно произнести эти два слова.
Ты поднял на меня испуганные глаза, вмиг снова наполнившиеся слезами.
- Но ты же говорила...
- Так нужно. Ради тебя. Уходи.
Так хочу остановить, притянуть тебя к себе, поцеловать. Быть вместе. Ты же все-таки когда-нибудь поймешь. Даже через 1000 лет. Но поймешь. Прошу, не плачь. Не смотри так, иначе я не удержусь, не отпущу, не смогу, погублю. Если еще этого не сделала. Иди...Прости меня...Прощай...
* * *
Они сделали это. Они посмели. Но как они узнали? Они осмелились. Как? Зачем? Я просто чувствую, что где-то за 1000 морей отсюда перестало биться маленькое сердечко, которое всегда самозабвенно отдавало себя мне...Сердце, навсегда соединенное с моим. До самой смерти...Я не смогла видеть твою смерть, я не сумела попрощаться. Может, я слабая. Ты простишь меня? Я тихо прощаюсь с тобой там, где могли быть только ты и я...В моем сердце. Оно готово разорваться на части, но оно еще стучит...Хотя знает, что теперь навсегда разбито. Я сама погубила тебя, сама убила. Почему я позволила этому случиться? Почему? Лука, любимый, прости меня...Хотя тебе уже безразлично. Уже все. Просто где-то в душе образовалась пустота, зияющая дыра, которую нельзя заполнить ничем. И слезы...Боже, как их много! Говорят, от слез проходит боль. Но по-моему даже во всех людях нет столько боли, сколько ее сейчас во мне. Я хочу умереть!!! Вслед за тобой!!!...За что? Из-за меня. Я дала тебе возможность увидеть огонь любви в моем сердце. Я позволила подарить мне мгновение счастья в обмен на твою жизнь. Надежды...Они разбились в прах. Я виновата в твоей смерти! Я виновата! Я! Но тогда почему они не убили меня? Я бы сделала все, чтобы ты жил. Я даже не сказала тебе, как люблю. Я даже не прикоснулась к твоим губам перед смертью, я не подарила тебе последние мгновения любви и нежности. Ты же наверно думал обо мне перед смертью. А я даже не подарила тебе капельку нежности и капельку страсти, смешав их в один коктейль только для тебя. Как когда-то. Я не смогла попрощаться...Если бы я видела твою смерть, я бы просто умерла рядом с тобой, не выдержав невыносимой боли.Лука , скажи мне, что ты живешь, что ты рядом со мной, что ты сейчас войдешь в мою комнату и накроешь мои губы своими, скажешь мне "люблю". Наверно, я никогда уже не буду прежней, не смогу просто жить и получать удовольствие. Улыбаться, зная, что ты больше никогда не улыбнешься? Зачем? Боже, почему ты не забрал меня? Я же виновата в смерти моего самого любимого человека. Я отдала свою любовь только одному. Смерть - слишком большая плата за любовь! Хотя это бессмысленно...что-то просить у Бога, который допустил твою смерть. Теперь все бессмысленно. Теперь нас разделяет 1000 морей. 1000 лет без времени. Теперь отражение 1000 звезд бесконечно далеки...Теперь это действительно непреодолимая преграда между нами...Когда-то эта преграда падет...Я приду к тебе...Верь мне...1000 лет без времени...Совсем скоро...Осталось только 1000 морей...
* * *
Ветер холодный, он проникает в самую душу, превращая ее во льдинку...Солнце скользит по надгробию, скользит по фигурным буквам и падает на лицо девушки, прижимающейся к холодному мрамору...Оно не согревает, мир замерз, из нее ушла любовь...И надежда...Она впервые пришла на эту могилу за последние полгода...Ее глаза не смеялись уже давно. Кажется, печаль подчинила их навсегда. На могиле фигурными буквами выведено имя Лука Катнер.На фото улыбка. Фальшивая. Настоящую знала только одина она. Ее любовь из-за которой он умер. Она потеряла все.И любовь, и смысл жизни, и саму жизнь. Рядом с именем сотни раз черным маркером выведено: "Из-за меня". Слезы на лице. За эти несколько месяцев оно постарело на несколько лет. Огонь в них вспыхивает лишь, когда она одними губами беззвучно шепчет имя любимого:
- Лука...
Ветер приносит ответ тихим шепотом листвы, касаясь кожи девушки:
- Все будет хорошо...Не плачь...Скучаю...Люблю...
Она лишь на миг подводит голову, оглядывается, в глазах зияет пустота и потерянность. Тихий, почти беззвучный ответ вплетается в шелест листвы, гонимой ветром:
- Нет...Без тебя не будет...
Ветер уносит эти слова далеко. Туда, где стирается преграда между жизнью и смерть.. За 1000 морей, где 1000 звезд освещают янтарные глаза, полные слез...Она чувствует эти слезы, как свои. Они снова стали одним целым. Так далеко и так близко...
* * *
- Ты ждешь меня? Я приду.. не плачь...Я люблю тебя...Мы будем вместе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153993
рубрика: Проза, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 07.11.2009
Любов - довготерпелива,
любов - лагідна,
вона не заздрить,
любов не чваниться,
не надимається,
не бешкетує,
не шукає свого,
не поривається до гніву,
не задумує зла,
не тішиться, коли хтось чинить кривду,
радіє правдою,
все зносить,
в усе вірить,
усього надіється,
все перетерпить.
Любов ніколи не переменає.
*Послання Ап.Павла I до Корінтян(XIII;4-8)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=153562
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.11.2009
******************************
Твоя рука в моїй руці
І ми разом крокуєм по житті.
Ми подолаєм всі напасті
Ми побудуєм своє щастя.
Ту вірність пронесемо крізь віки
Кохання своє збережем до сивини.
Ми гімн напишемо йому
Про ранки росяні й весну,
Про щирі свої почуття,
Які повели нас в життя,-
В складну дорогу терням вкриту
Яку пройдем ми до кінця.
І всі обітниці буття
Які складали ми у вівтаря
Ніколи зламані не будуть.
Ми станем одного серця вічні половинки
Котрі не розірвуть свій такт.
Ми будемо любити щиро й без зупинки
Допоки будеш ти і я.
********************************
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151076
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.10.2009
Ти виглядаєш таким щасливим
Здається радість у тобі живе
Та глянувши у очі твої темно-сині
Я бачу чашу болю сповнену до дна.
Я знаю, що смієшся ти крізь сльози
Й ховаєшся у темні грози
Під маскою того "смішного Я"
В якого на шматки розірвана душа.
Тобі потрібно багато так тепла
Любові, ніжності, добра
Щоб серце твоє розігріти
Щоб розбудити почуття
Щоб захотів ти знов любити
Щоб захотілось тобі просто жити!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=151005
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.10.2009
Хто не кохає, той не знає
Як боляче коли кохання вмирає
Як серце рветься на частинки
Як по лиці котяться сльозинки
Як німіє душа почувши розлуки слова
Як ридає вона і здається, що майбутнього вже нема
І як важко розуміти, що ти знову одна...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148791
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.10.2009
Моя душа як біла чайка,
Постійно б'ється до морської глибини.
Вона шукає того щастя,
Яке колись подарував їй ти.
Та знаю я, що все минуло.
Життя назад не повернеш!
Лиш тільки спогад той журбою
На серце ляже тугою п'янкою.
Осіннє листя вальсом заколише
І вітер понесе далеко десь з собою
Ті думи мої, які ще досі сповнені тобою.
Та дощ не зможе змити спогад цей
І серце моє не забуде,
Бо образ твій живе в мені
І вічно жити буде.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147763
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.09.2009
Плакала береза,
плакала осина,
тільки конопля - ржала як скотина...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147443
рубрика: Інше, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.09.2009
Я знаю, ти не мій.І не будеш мій.Ти вже комусь належиш у цьому житті.А в наступних хто знає, як все буде?!
Мої губи ніколи не знали присмаку твоїх.Мої плечі ніколи не відчували тепла твоїх таких ніжних рук.Мої вуха ніколи не чули від тебе гарних слів.Ти ніколи не приходив у мої сни.Ти не знаєш, коли в мене день народження.Ти не знаєш, що я люблю.Між нами нічого не було і бути не може, у принципі.Є та межа, яку мені переступити не можна.А тобі?! Ти з кимось іншим.Тобі, може, й все одно...
Я ніколи тебе не просила ні про що, я не бігала за тобою, як інші, не плакала ридма через своє кохання.Я не дивилась на тебе благальним поглядом самотнього песика, не писала жалібних смс, не дзвонила і не мовчала в трубку.
Я не збирала про тебе інформації з усіх можливих джерел,не мала твоєї фотографії на комп'ютері й у телефоні.Я не гуляла поблизу твого будинку тільки щоб побачити тебе, не фліртувала з тобою чи твоїми друзями, не запрошувала на танець.Я не писала тобі листів і не присвячувала своїх віршів.
Я не читала романів про кохання, думаючи про тебе.Я не мріяла про Нас.Я не ревнувала тебе до своїх подруг, не чекала вітань"із Новим роком",не намагалась влитись в твою компанію.Я ніколи і нікому не говорила про свої почуття, не вела щоденника,але й не уявляла свого життя без тебе.Я тільки тихо кохала тебе серцем.
Мені вистачало кількох твоїх поглядів,кількох слів і усмішок.Мені вистачало того,що ти є.Завтра межа між нами збільшиться до неймовірних розмірів.Можливо, ми ніколи більше не побачимось.Можливо, не впізнаємо одне одного.Можливо, така доля...А ти,будь-ласка,будь щасливим і дозволь мене просто тебе кохати.Це все, чого в тебе прошу...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146096
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.09.2009
Не задавай мне свой немой вопрос :"Что я для тебя?!".Потому что мой ответ всегда будет такой:
Ты - моя боль и свет
Ты - мой покой и стах!
Ты - привкус неба на моих губах
Ты - мелодия что я всегда пою.
Ты - моя жизнь, которую я так люблю!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146087
рубрика: Інше, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 19.09.2009
Живеш - розчаровуєшся - сумуєш - забиваєш на життя - бачиш сонце- відчуваєш біль - плачеш з дощем - потім усміхаєшся - проливаєш кров в ім'я кохання - знову плачеш - уже без дощу- висихаєш - прагнеш повернутися до життя - цілуєш смерть у губи - блажаєш померти - на зло,живеш собі - приходить довгожданний день - і тобі стає легко - нарешті забуваєш про біль - страх - сльози - ти відлітаєш - летиш над землею - дивишся на неї згори - виливаєш душу разом із дощем - заспокоюєшся - збувається мрія - ти розчиняєшся в реальності - тебе більше нема...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=146083
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.09.2009
Я подарую тобі крапельку тепла,
Яка зігріє серце від морозів,
І спокою наллю тобі сповна,
Щоб у душі приборкати всі грози.
Я розкажу про сонечко ясне,
З його промінням прилечу до тебе.
І ніжний дотик розповість про те,
Що є любов безмежна як те небо.
Я намалюю радість у твоїх очах,
В глибоких ,як небес простори,
І ніжність розмалюю у словах,
Словах безмежних,як мрійливе море.
Я буду ангелом твого життя,
Який зітре всі сльози і страждання.
Я відішлю усе у забуття,
Залишу тільки радість і бажання.
Я вбережу тебе від самоти
Навчу,як можна в вічності любити.
Для мене лиш єдиний тільки ти.
І я не знаю,як без тебе жити.
М.С.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145895
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.09.2009
Тихий, прохолодний осінній ранок...
Все місто ще спить окутане туманом
Тільки листя жовто-багряне
Щось шепоче під моїм вікном
Немов хоче нагадати про зрадливу любов.
Та серце моє вже не плаче,
Бо звільнилось від страшних оков
Тільки от рани на серці моєму лишилися знов...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145102
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2009
Коли ти поруч
Я відчуваю, що живу
Я відчуваю, що є крила і я лечу
Я відчуваю, що люблю
Так сильно й ніжно як ніхто тебе ще не любив.
Я відчуваю, що моє серце б'ється так
Ніби вибиває нової пісні такт.
Я відчуваю, що тону в твоїх очах
Таких ніжних і бездонних...
Я відчуваю, що з тобою я не така, яка є
В моїй душі все навпаки.
Я відчуваю, що знайшла тебе
Знайшла то, чого шукала
Чого мені так довго не вистачало
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144991
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.09.2009
Я сижу перед окном
Теплый ветер веет своим теплом...
Я вспоминаю старый, тихий дом
В котом мы были с тобой вдвоем.
Как просыпались по утрам
И как любили по ночам
Тот тихий шепот,ласки губ.
Прикосновения теплых твоих рук
Сводили так меня с ума
Что я была готова на все ради тебя...
Но сщас ты очень далеко..
В другой стране, в другой земле..
И отражение твое вижу только я в луне..
И кровю пишу по стекле
Что я хочу к тебе!
Хочу быть там где будешь ты,
Хочу быть, милый, просто рядом!
Хочу чтобы была рука в руке
и чтоб друг другу оставались навсегда верны..!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144905
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 11.09.2009
Я так хочу услышать голос твой
Хоть на минутку будь со мной
Прошу тебя любимый мой
Я так скучаю за тобой...
Ты все мое,моя судьба
Ты мое горе и душа
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144152
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 03.09.2009
Чому болить душа моя,
Коли зустріну знову тебе я,
Чому у муках моє серце стогне
І від болю так пече...
Чому те небо голубе
Стає червоним як та грань?!
І кров пульсує в жилах вже без бажань...
Ти відпусти мене, не муч, прошу
Бо так довго я не проживу...!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144006
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.09.2009
Я так скучаю по тебе...
Слезы катятся по щеке...
Фотография твоя в руке,на ней ты и я...
Синь твоих глаз полоняет меня
И я понимаю что не могу без тебя...
Не могу без нежности рук...
И прикосновений твоих теплых губ...
Ведь я так люблю тебя
Как не любил никогда ты меня..
Я всегда твоя,только ты не мой..
Наверно мне навсегда быть одной...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=144001
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 02.09.2009
Ты ушел, а я страдала
Все только о тебе мечтала
Звонила и писала..
Но потом узнала
Что с другой уже гуляешь..
И стихи ей о любви читаешь..
Как больно мне тогда было
Ведь бросил ты меня из-за нее
Твоя любовь теперь ее...
Но ничего, переживу
Хоть сильно так тебя люблю...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142954
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 26.08.2009
Кульбаби облітає цвіт
На землю пухом білим осідає
А ти вже не приходиш скільки літ
Неначе вже тебе ніде немає.
З тобою розійшлись ми на світанні
Як співом залилися солов'ї
Тоді настав кінець в нашім коханні
Замовкли чарівні для нас пісні.
Любов нашу розвіяв в полі вітер
Стежинку затрусили пелюстки
Вогонь сердець замовк навіки
Їх загасили крапельки роси..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142680
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.08.2009
Україно, ти мати моя дорога
Щастя і долю мені ти дала
Ти дала мені крила орлиці
Напоїла водою кохання з криниці.
Ти любов до землі,Україно,привила
Й голос мого народу в мені породила
Ти дала мені міць і вкраїнськую вроду
Й між братими Вкраїни незламную згоду.
Ти мене колихала на гіллі калини
Й пісню ніжну співала про долю Вкраїни
Все що було в тебе ти нам віддала
Щоб і сщастя і доля вкраїнського роду цвіла.
Ти, як мати мені навіки
Я уста прикладаю свої до твоєї руки
І цілую тебе за усе що дала ти мені
У прекрасній і рідній моїй стороні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142676
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.08.2009
Осіннє листя вже пожовкло так давно
Але кохання в моїм серці не пройшло
Воно лиш починає дужче вирувать
І милого чарівні очі більш кохать
Ой листя,осіннє листя
Навіщо ти листя пожовкло й зійшло
Кохання, моє ти кохання
Чому ти кохання так пізно прийшло
Осіннє листя усе нам згадає
І пісню ту ніжну нам заспіває
Як ми стрічались і як ми кохались
І як навіки ми розлучались
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142626
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.08.2009
Квіти чарівні,квіти червоні
Як не любити вас в сонячнім лоні?!
Як же не бути в вас у полоні
Квіти кохання, щастя і долі..
Щастя і радість приносите ви
В нашому серці і в домі завжди
Запахом ніжним, променем чистим
Влиєтесь в душу звоном іскристим.
Звоном іскристим, співом травиці
Плескотом хвиль, світлом зірниці.
Наповнете душу своїми піснями
Теплими веснами, світлими днями.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142587
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.08.2009
Чи знаєш,що таке "кохати"?
Усе без сумнівів віддати,
Без крил по небу так літати ,
Що світу білого не знати...
Твій подих тихий пам"ятати,
У очі твої знов пірнати,
Твої слова не забувати...
(Невзмозі сльози приховати...)
Вірші для тебе лиш писати,
Пісні про тебе всі співати,
З думками тими засинати...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142585
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.08.2009
І знову сльози, знов сама
Кохаю я чи ні, незна
Не покидай мене прошу
Без тебе я не проживу.
Не проживу ні дня ні ночі,
Не проживу життя своє дівоче.
Це не твоя поразка, а моя
У всьому винна тільки я...!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142574
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.08.2009
Відлунали бої.Розпустили вже листя смереки
У колишні покинуті гнізда знов вернулись лелеки
Та до отчого рідного дому не вернулась усмішка сина
Десь загинула вона у калиновім гаю ніжна та мила.
Навіки заснула вона і нічим вже її не збудити
Ні куванням зозулі в вишневому саду
Ні піснями дівчат чорнобрових у синього ставу
Не прийдеться збудити її у зеленому лузі.
Лежить в могилі під червоною калиною
Спочиває тихо бо в бою загинув
Він загинув за рідну за нашу країну
І віддав своє серце за свою Батьківщину.
Сині роси лягають на юнацьку могилу
Шепчуть ніжну пісню про його Батьківщину
І хрещатий барвінок обплітає її
Сині квіти свої приклада до землі.
І в калині від нього молодіє любов
В гронах ніжних червоних ожила його кров
Вона юність його колихає на гіллі
І дає її вітру і сіє у зіллі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142573
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.08.2009