| Сторінки (1/17): | « | 1 | » |
Чи то серце болить, чи душа
Що зібралась в далеку дорогу,
Зупинилася біля порогу,
А прощатися не поспіша…
Вже немає про що говорить,
Та й вона говорити не хоче
Лиш ховає заплакані очі,
Та у грудях все дужче болить.
Що скажу я душі своїй вслід?
Що чекає її за порогом?
Покаянний уклін перед Богом,
Чи прокляття на тисячу літ?
І, здається, нічого не жаль:
Ні грошей, ні пролитої крові,
Лише втрачені миті любові
Ріжуть серце моє наче сталь.
У минуле нема вороття,
Та у плині сакральної ночі
Тяжким докором видяться очі,
Ті, які я кохав все життя.
Я знаходжу основи буття,
Бо у плині останньої ночі
Я з любов’ю вдивляюся в очі,
Ті, які я кохав все життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364604
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.09.2012
Не полишай мене у мороці дощу,
Стікають струмені потужної печалі,
Прости мене, і я себе прощу,
І задихнуся запахом конвалій.
Не полишай мене з собою сам на сам,
Зігрій коханням місячним крізь хмари,
Тепла твого я зливі не віддам,
Сховаю в серці прощенню до пари.
Не полишай мене, і я не відпущу
Тебе, любове, перша і остання,
Життя змивають струмені дощу,
Та не під силу їм твоє кохання.
Не полишай мене, прохаю. Назавжди
Залиш мене у своєму полоні,
Я витру очі мокрі від води
І засміюся тихо у долоні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=225557
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.11.2010
Чи то серце болить, чи душа,
Що зібралась в далеку дорогу,
Зупинилася біля порогу,
А прощатися не поспіша.
Вже немає про що говорить,
Та й вона говорити не хоче,
Лиш ховає заплакані очі,
Лише в грудях все дужче болить.
І немає краси слів і фраз,
Лише правда, яка мене крає,
Час омани і істини час,
Хоч для істини часу немає.
Отче Наш! Я без Тебе бродив
По незвіданим нетрям і далям,
Як це гірко: без Бога любив,
Як це страшно: без Бога вмираю...
Я просив би тебе, Отче Наш,
Та біда, що просити не вмію,
Вже прощення надії нема,
Та остання вмирає надія!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192737
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.05.2010
Разве это весна? Весна?
Когда ветер морозный клокочет,
Приосанясь, как взбалмошный кочет,
У распахнутого окна.
Разве это весна? Она?
Когда снег кругом по колено,
И дрожат озябшие стены,
И промёрзла вода до дна.
Разве это весна? Весна?
Когда стаей густой вороны
Заменяют деревьям кроны
И орут, словно сам сатана.
Разве это весна? Сама?
Даже мартовские коты,
Безобразно поджав хвосты,
От простуды бегут в дома.
Разве это весна? Когда
Прилетевшие в города
Скворцы и прочая ерунда
Дохнут с голоду – вот беда!
Разве это весна? Скажи!
Когда руки сводит мороз,
И свисают сосульки слёз,
И метель по ночам кружит.
Разве это весна? От сна
Не проснулся в лесу медведь,
Даже птицы не могут петь,
Продолжают дети болеть,
Продолжают печки гореть,
Валит снежная пелена…
Разве это уже весна?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142408
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 21.08.2009
Упало облако на крышу с высоты.
Упало и разбилось на осколки,
Так разбиваются о ложь и кривотолки
Все наши детские наивные мечты.
А сколько их на свете - этих крыш,
И сколько облаков уже разбилось,
И сколько раз нам видеть приходилось:
Взлетает в небо облачком малыш,
Но тяжелея с каждым днём от дел,
От брачных уз, от суеты и долга -
Идёт вперёд, настойчиво и долго,
Но напрочь позабыв о высоте.
И падает седая голова
С небес на крышу, будто бы на плаху.
Прольётся дождик кровью на рубаху,
И гром прочтёт прощальные слова...
Но солнце пробежит по шпилям крыш,
И снова, насмехаясь над словами,
Мир распахнув прозрачными крылами,
Умчится в небо облачком малыш!
Безбрежна высоты святая власть.
Покуда плоть жива, покуда дышит,
Она всегда стремиться будет выше
И никаких запретов не услышит,
Не побоится облачком на крышу
С поломанными крыльями упасть...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142407
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 21.08.2009
Тесно на небе облакам,
Тесно, но всё же одиноко,
Что в тесноте привычной проку,
Когда просторно лишь словам?
Ненужным, праздным голосам,
Которые души не греют.
И пальцев кончики немеют
От холода надменных дам.
Для потепленья нет причин,
И потому вдвойне обидно,
Что слёзы есть, но их не видно
На выбритых щеках мужчин.
Лишь только искренность детей
Способна душу растревожить,
Но и она проходит тоже
С годами юности моей.
Всё стало «на круги своя»,
Все заняты важнейшим делом,
Своей душой и чьим-то телом,
И в этом низость бытия.
Несчастна глупостью Земля,
А, может, это счастье глупо
И потому на совесть скупо,
И оттого несчастен я?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142388
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 21.08.2009
О Боже, якщо ти ще є,
Віддай мені те, що моє.
Верни мою зранену душу,
Ну чому я вірити мушу
Брехливим, облудним словам?
Іуди, воздасться же вам!
О Боже, якщо ти ще є,
Прости мені те, що моє.
Ненависть і в розпачі ночі,
Все те, що забути я хочу,
І біль свій, і розпач, і срам.
Іуди, воздасться же Вам!
Воздасться же вам за слова,
Якщо іще правда жива,
Якщо іще сонце встає,
І вільні осини ще є.
Воздасться же вам за діла,
Ви стільки насіяли зла,
Що я б і за вік не згрішив.
Мій гріх, що з іудами жив.
О Боже! Якщо ти ще є,
Помилуй хоч серце моє,
Нехай його туга не крає.
Я знаю, що раю немає,
Але доки совість ще є -
Спаси мені те, що моє...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142387
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.08.2009
Во дворе вновь зимы крестный ход,
Тропари ветер в окна поёт,
К образам я поставлю свечу
И молчу.
Я молитвы слова позабыл,
Я босой посредине зимы.
Перед Богом и перед людьми
Нагрешил.
Бессловесна молитва моя,
В головах моих судьи стоят
И их глаз затыкает мне рот
Синий лёд.
Плечи давит молчанья стена,
Я шепчу лишь одни имена,
А они, как в пустыне мираж,
Отче наш…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142190
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 20.08.2009
Весь мир – театр, а люди в нём – актёры…
Сияет рампа, мечутся суфлёры,
Ждёт зритель, молча замер зал.
Оркестр, занавес, финал…
Весь мир – театр, что говорить о школе,
И Бог здесь – я, расписываю роли,
Что малое дитя, то целый мир,
И я, словно Творец, вершу мирами!
А мир сидит и хлопает глазами,
И пальцем ковыряется в носу,
Но образ этот я сквозь годы пронесу,
Он мне дороже многих, между нами.
Учитель я, а значит я творец,
Я жду, но не услышу слов суфлёра.
И я несу терновый свой венец –
Театр одного актёра.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142187
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 20.08.2009
Скінчилися мандри, у ангела складені крила,
Вже Звір, посміхаючись, гострить свої пазури.
Без неба не жить, а піднятися в небо несила,
І стомлене серце частіше і дужче болить.
Став день замалим, затісною на шиї краватка,
Людські пересуди до зашморгу звузили світ,
Свобода безжально відміряна рівнем достатку
І чартерним рейсом обмежено кожний політ.
Піднятися б в небо, хоча б хоч на мить, хоч востаннє,
А далі, згораючи, каменем вниз, перервати політ.
А хтось на землі загадає наївно бажання,
Побачивши в небі палаючий ангела слід.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141794
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.08.2009
Яшка наш проснулся рано,
Прыгнул радостно с дивана,
Выгнулся мостиком,
Покрутил хвостиком.
Чистил зубки он котлетой,
Пасты нет вкусней на свете.
Поцарапал тапки,
Облизал лапки.
Зубки вычистил опять
И решил идти гулять.
Лишь за дверь он сунул нос,
Распушил, как белка, хвост.
Не поймёт, хмурится:
Белый двор, как курица.
С перепугу побежал,
Поскользнулся и упал.
Снова смотрит, не поймёт,
Ведь впервые видит лёд.
А на улице мороз,
Мёрзнут лапки, мёрзнет нос.
Только вышла я во двор,
Он со мной затеял спор:
-Кто над Яшей пошутил,
Холодильник не закрыл?
Или я сошёл с ума?
-Яша! Это же зима!
-Нет, пойдём скорее в дом,
Я согреюсь, а потом
Ты расскажешь, Лиза, мне
Всё, что знаешь о зиме.
Через час, забыв про страх,
Спал наш Яшка на руках.
Видел он во сне потом
Белой шапкой крытый дом,
Снег, сверкающий на солнце,
Лужи, мёрзлые до донца.
Он подрагивал во сне
И сквозь сон мурлыкал мне:
-Ты не бойся, ведь сама
Знаешь, что пришла зима…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141793
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 17.08.2009
Чи ви бували в Україні,
Де небо, мов волошки, синє,
Де роси ніжні, золотаві
Кохають шовковисті трави,
І б’є сивинами Дніпро
У груди берегу крутому.
І шлях завжди веде додому,
І нива дихає добром?
Чи ви бували в Україні,
Де за столом сидить родина,
І над степами пісня лине?
Злітає вдаль за словом слово,
Неначе заповідь Христова,
У серці струнами бринить,
А серце плаче і болить,
І б’ється пташкою у груди,
Бо збайдужілим вже не буде
Бо чує вічність в пісні тій
І немовляти крик у ній,
І материнських слів турбота.
І гнів, і радість, і скорбота
Вже пісня річкою тече.
В ній щире батьківське плече,
Кургани серед степу сиві,
Хліба святі на світлій ниві.
У пісні тій козацька воля,
Тарасова лихая доля.
В ній спів сліпого бандуриста
І слово правди променисте.
Одвічний заклик до свободи
У ній – душа мого народу!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141758
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.08.2009
Рушаючи у нелегку дорогу,
І в радості, і у лихі часи
за милістю звертайся не до Бога,
Благословення в матері проси.
Коли на сам залишишся з бідою,
І зрадять всі, і вже не сила жить,
Лиш серце матері залишиться з тобою,
Підтримає, зігріє, захистить.
Прислухайся, почуй, поглянь довкола:
Воно в перестуку натруджених коліс,
А літнім ранком падає додолу
Росою чистих материнських сліз.
Воно пройде незримою ходою
Усі стежини, тисячі доріг.
Де ти ідеш, воно завжди з тобою
Як головний і вічний оберіг.
Його любов не зміряти роками,
Не оплатить печалей і тривог,
Та знаю я, що рідне слово Мама
Таке ж святе, неначе слово Бог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141756
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.08.2009
Родился у нас котёнок
Чёрный, буд-то негритёнок,
Словно ноченька мордашка.
Мы его назвали Яшка.
Пусть соседи нам твердят:
-Не зовут так негритят!
Их зовут то Джон, то Смит,
Лиза всем им говорит:
-Пусть другие как хотят
Называют негритят,
А у нас не нергитёнок,
Просто, маленький котёнок.
Он родился в Украине,
Украинец он отныне.
Любит сало он и кашку,
Значит, будет зваться Яшка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141699
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 16.08.2009
І мертвим,
і живим,
і ненародженим
політикам…
Не вчіть мене любити Україну!..
Над вашими потугами – сміюсь.
Не говоріть про мову солов’їну,
Бо тою мовою я Господу молюсь.
В тій мові присмак чути польський і румунський,
А вже російський – то і поготів.
Та саме з нею батько мій під Курськом
У полум’ї пекельному горів.
Не вам голодомором нас лякати
І над живими ставити свічу,
Із болем тридцять третього мене родила мати,
І, поминаючи покійних , я мовчу…
Бо бачу велетенські кладовища
Сучасні, не минулі, а на них
Десятки тисяч тих сорокарічних,
Що мали б бути ще серед живих…
Я знаю, що колись і Вам воздасться
За скоєний перед своїм народом гріх.
За вкрадене у України щастя,
За нас усіх: і мертвих , і живих !..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141698
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.08.2009
Все менше сну, все більше безсоння,
Фіранка саваном на підвіконня,
А навколо глупа ніч.
Сумління докори - ненажери,
Дим від цигарки малює химери
На тлі мовчазних сторіч.
Хочеться плакати, а не плачу,
Ще тільки вчора і я, неначе,
Злим був і молодим.
Ще тільки вчора гріло багаття,
Згасло, і віра стала розп'яттям,
Очі з'їдає дим.
Що моя воля? Що моя доля?
Стежка-доріжка у чистім полі.
І на душі навскіс
Лягли, мов ноти, знаками терцій,
Пробивши груди прямо під серце,
Рвані сліди коліс.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141680
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.08.2009
Важкими росами ногами босими
Поволі йду.
Давно помітно вже початок осені
В моїм саду.
Вже дні осінні, і вже перші інії,
І перший сніг.
Вже віє холодом, став сад оголеним,
Маленьким світ.
Вітрами скорими троянди скорені
І їх не жаль.
Немає гонору, не стало сорому –
Лише печаль.
Забуто сто доріг, кохання перший гріх,
Не лине сміх.
Час за водою збіг, і вже в руках моїх
Не тане сніг.
Катує холодом, у скронях молотом
Звучить набат.
Вже сльози пролито, пекельним золотом
Згорає сад.
Неждано, зопалу згора до попелу –
Сліду нема.
Твір стане драмою, і вже за брамою
Чека зима.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141679
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.08.2009