Данна Есеннік

Сторінки (1/3):  « 1»

Написалось…

А  вчора  ще  билось  серце…на  повні  груди…билось.  Це  ти  його  запустив,  подарував  крила,  вдихнув  надію,  показав  шлях...  Ні,  ти  не  говорив  нічого,  просто  тримав  за  руку  і  дивився  своїми  блакитними  очима  так…,  що  хотілося  жити,  хотілося  бачити  ці  очі  кожної  хвилини,  кожної  секунди,  щомиті…Так,  я  можливо,  збожеволіла,  адже  знаю  тебе  кілька  днів…Але,  виявляється,  й  таке  буває  –  щоб  покохати  –  достатньо  однієї  посмішки  і  щирого,  справжнього  погляду.  Мені  не  прийшлося  звикати  до  тебе,  до  твого  голосу,  твого  запаху…це  все,  наче  було  знайоме  і  рідне  давно…у  іншому  житті.  Ти  спитав  у  мене,  як  я  жила  раніше…,  коли  не  було  тебе…  А  я  зніяковівши,  верзла  дурниці.  А  насправді,  чекала  ж  на  тебе  все  життя,  яке  тепер  розділилось  на  дві  нерівні  половини.  Одна  сіра,  велика  –  це  життя  до  тебе,  інша  -  прекрасного  кольору  –  ти.  Існувала  якось,  поки  не  зустріла  тебе,  але  навряд  зможу  так  після  нашої  зустрічі.  Не  йди  з  мого  життя,  благаю.  І  пробач,  пробач,  що  не  даю  завойовувати  себе…  Не  витримую  потрібної  дистанції,  паузи…Тому,  що  ти  вже  це  зробив,  завоював  мене  з  блискавичною  швидкістю…  просто  посміхнувшись,  тоді,  коли  ця  посмішка  була  життєво  необхідною.  Я  розумію,  що  не  повинна  говорити  тобі  про  це  зараз,  але  по-іншому  просто  не  можу.            
               Ще  вчора  я  була  на  сьомому  небі…  І  ти  зник.  Зник  так  само  швидко  ,  як  і  з»явився…  А  мене,  наче  з  тієї  усієї  висоти,  чиясь  велична,  сильна  рука  –  жбурнула  на  землю.  І  вперше,  лежачи  на  землі,  мені  не  хочеться  плакати  від  нестерпного  болю.  Адже  я  щаслива,  щаслива  тому  що  кохаю.  І  нехай  це  не  взаємно…  Але  ж  кохання,  воно  не  вимагає  взаємності,  вигоди,  нагороди…Можна  просто  любити,  і  бути  щасливим  від  того,  що  є  кого  любити.  Що  на  цьому  світі  є  людина,  яка  варта  твого  кохання.  Я  не  буду  давати  тобі  порожніх  обіцянок,  не  зраджу,  не  заставлятиму  ревнувати,  не  брехатиму.  Якщо  дозволиш  –  візьму  тебе  за  руку,  і  покажу  мій  світ.  Мій  особистий  світ.  В  якому  було  все  –  і  радість,  і  страждання,  розчарування,  пристрасть,  зрада,  обман…було  все…крім  тебе.  І  можливо,  увійшовши  в  цей  світ  –  ти  зробиш  його  кращим.  Дуже  хочеться  в  це  вірити…І  я  в  це  вірю.  Всім  серцем.  Як  маленька  дівчинка,  якій  пообіцяв  святий  Миколай  здійснення  найзаповітнішої  мрії.  І  хоча  й  мій  Миколай  довго  барився,  забував  про  мене…Але  я  вірю,  що  цього  разу  буде  все  по-іншому.  І  ми  будемо  щасливі.  Я  знаю.  Знаю,  що  лише  твій  погляд  змушує  мене  ніяковіти,  лише  від  твоїх  рук  –  тілом  пробігає  струм,  і  лише  твої  солодкі  поцілунки  відносять  у  блакить  небес.  Ти  вмієш  слухати,  і  я  з  задоволення  слухаю  тебе.  З  тобою  легко,  спокійно…
               Ти  найкраще,  що  зі  мною  траплялось.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191617
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.05.2010


*

Сигарета  дрожит  в  руке,
В  этот  дивный,  холодный  вечер
Я  хочу  по-скорей  к  тебе,-
Но  боюсь  ,  что  случайно  встречу...

Под  окном  гитара  поет-
В  каждой  ноте  твой  голос  слышу...
Этот  голос  мне  жить  не  дает,
Я  люблю  тебя...  Ненавижу!

Немогу  я  никак  уснуть
По  пятам  ходит  образ  твой...
А  листва  заметает  путь,
По  котором  ушел  с  другой

Я  возьму  акварель  и  холст-
Нарисую  себе  любовь
Я  сожгу  этот  хрупкий  мост...
Я  убью  эту  дикую  боль!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133155
рубрика: Інше, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 09.06.2009


Де ти є?

На  вустах  вже  застиг  поцілунок  -  
Той  солодкий,  п'янкий  та  гарячий...
Той  щоденний,  жаданий  дарунок  -
Що  колись  дарував  нетерпляче.

Ти  пішов...залишивши  минуле
Те  життя,  що  назвав  "утопічним"
Дивно...Біль  і  образи  забула...
І  любитиму  я  тебе  вічно.

Час  іде,  і  минають  години
Що  робити,  як  жити  мені?
Я  рахую  секунди,  хвилини
Я  чекаю  і  ночі  і  дні...

Як  я  голос  твій  мрію  почути
І  як  серце  б'ється  твоє...
Цілувати,  кохати  й  забути,-
Що  на  світі  крім  нас  хтось  ще  є.

Я  так  хочу,  щоб  ти  повернувся,
До  грудей  мене  пригорнув...
Подивився  у  очі  й  всміхнувся
Що  кохаєш  нарешті  збагнув...

Та  набридло  це  вічне  чекання  -  
Не  витримує  серце  моє.
Я  вмираю  за  справжнє  кохання...
А  тебе  все  нема,  -  де  ти  є???

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133069
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.06.2009