| Сторінки (1/4): | « | 1 | » |
Зачем живу я,
На этом белом свете
Я только горе приношу
И все желают моей смерти
Да только Он не помогает
Всегда была я человеком
Всегда хотела я любви
И быт желанной и счастливой
Да только мне не повезло
На этом белом свете.
Иметь то о чем мечтают.
В моей души бурлит огонь.
Огонь который все сжигает, убивает
И кто ж повинен в этом
Да никто
Уж так сложилась моя жизнь
Теперь должна я умереть.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132068
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 31.05.2009
Коли ми щось робимо ми завжди оперуємося якимось потребами. Потреби керують нами, хто надає їх, той може контролювати користувачів.
Сумніви, сумніви по поводу своєї поведінки, вчинків, свого життя. Чи правильно це! Чи правильно я роблю, чи правильно я живу, чи правильно я думаю. Чому я не впевнена в правильності свого буття.
Зміни. Змінюватися добре. Потреба в змінах. Присутність її стимулює розвиток життя.
Змиритися, чому ми адаптовуємося під події. Невже це краще? Краще! Для всіх!
Контроль. Хто контролює, кого контролюють, для чого це робиться? Ми живемо і наживаємо собі контролерів, а чому ми не контролери свого життя, чому хтось має вирішувати, має казати нам, як бути, як жити, як думати, як відчувати, як посміхатися, як кохати, і цей перелік ще можна довго продовжувати.
Ми влюбляємося, і тут же сумніваємося. Чому у нас проявляється сумнів? По поводу кого? По поводу себе, чи нього (неї)? Чи по поводу кохання? Що це? Невже це любов. Тоді чому нас постійно переслідують думки, бажання вільності, свободи і одночасно прив’язаність, така приємна і жадана. І така нестерпна.
Можливо це не у всіх. Можливо це тільки в деяких. Хтось чекав великого кохання, а получив великий набір думок, які не тільки в голові, а й в серці, в душі. І важко стало, і легко буває, але тільки буває.
Що це? Чому так багато думок. Невже є потреба перекласти своє рішення на когось другого, свій груз, важкість, сумнів і злість. Невже той хтось вирішить краще, правильніше. От ми і наблизилися до істини. Слово правильно. Це те що не дає нам вільно думати, відчувати, жити.
Правильність. Ми живемо по правилам і законам, по рішенням інших, чужих людей. І все що ми не приймаємо, ми спочатку погоджуємо це з правильністю, а тоді діємо.
Душа кричить, а язик мовчить. Душа розривається, вона прагне, чогось, когось. Вона не знає. Вона прагне, жадає. Але знає, що цього не буде. І не переживає, вона змирилася, вона чекає того, чого не буде. Але є друге…
Вирватися за межі своїх думок. Як ви думаєте це можливо. Щось подібне на нірвану? А звідки ви знаєте, ви були у стані нірвани, я ні, тому сказати не можу. Вирватися за межі своїх зобов’язань, обов’язків, потреб, необхідності і полетіти. Чому нам потрібно звільнитися? Від чого, ми ж не в рабстві? Чи це стало модно, постійно потребувати свободу? Можливо це просто мода – бути вільним. Хоча ми самі себе огородили від себе. Ми в полоні своїх же думок. І так буде завжди.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132065
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.05.2009
Є багато людей, які не знають чого хочуть в цьому житті, чого їм потрібно, чого не вистачає. І тоді наступає непорозуміння, збентеженість, невпевненість. Стає страшно за себе, страшно жити. Життя набирає форми страшного сна, які всі чекають поки він зникне і забудеться. Пропадає інтерес жити, любити, радіти за когось і за себе, і інші радості і частинки красивого щасливого життя. І хто ж повіре? Що з якоїсь невпевненості і невизначеності породжується не інтерес жити. А це неправильно, треба вміти бути сильним, не завжди ви зможете отримати піддержку, підтримку і пораду від рідних, друзів і навіть від незнайомих людей. Тому, я ще раз повторюю, треба бути сильним, а точніше мати свободу, велику волю, яку так важко осягнути. І не треба боятися, коли виникає якась проблема, і ви не знаєте навіть приблизно як її вирішити, а вирішення потребує негайності, адекватності і гуманності. Просто зупиніться, вдихніть глибоко і будьте впевнені у собі, у своїй персоні, у своїй значущості, важливості. Не надійтеся завжди на своїх близьких і не близьких людей, тому що це з вашого боку буде егоїстично, завжди звертатися за якоюсь порадою, а самі ви ні собі, ні іншим не можете нічим порадити! Але відійдемо від критики, я хочу вам сказати, я намагаюся достукатися до вашої свідомості. Не понижуйте свої сили, ви зможете самі все вирішити, для того нас і Всевишній створив поодинці. І побачите як зміниться життя, яке воно стане гарним, милим, теплим, надійним, безконечним, таким прекрасним, що схочеться сказати - «Я хочу жити, а не існувати»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131903
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.05.2009
Вітер гуляє, а ви пропадаєте
Все що ви знаєте, все відлітає
Тепер ви ніхто
Ніхто є і вітер
А хто ж тоді хтось?
Не знаєте ви, не знаю і я
Та що ми говоримо
Все це брехня!
Всі ми є хтось, а дехто когось
І так все життя
І немає кінця
А можливо і є.
Це є думки, а ви є життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131902
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.05.2009