Таточка

Сторінки (1/17):  « 1»

Осіння фантазія

Достигли  колоски  у  полі,
Калина  віти  похилила.
Це  осінь,  ідучи  поволі,
Туманом  землю  застелила.
Махнувши  пензлем  своїм  вправним,
Позолотила  все  навкруг,
Зробила  ясен  дуже  гарним
І  одягла  беріз-подруг.
Пішла  у  сад  вона  тихенько,
У  руки  олівці  взяла
І  яблукам  усім  гарненько
Червоний  колір  додала.
У  лісі  дощиком  пустилась
Й  малюючи  гриби  навкруг,
На  землю  тихо  опустилась
Й  дивилась  на  зелений  луг.
Потім  трави  вона  торкнулась,
Шепочучи  щось  тихо  їй.
І  радо  дуже  посміхнулась,
Побачивши  себе  на  ній.
А  в  небі  срібну  павутинку
Повісила  на  радість  всім.
І,  зачекавши  лиш  хвилинку,
Пішла  у  даль  шляхом  своїм.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143922
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.09.2009


Чорно-білий світ

В  чорно-білім  світі  чорно-білі  люди
Метушаться  дуже,  всі  кудись  спішать.
Чорно-біле  сонце  світить  їм  повсюди
Й  променями  хоче  день  новий  вітать.
Чорно-білі  люди,  мов  малі  мурахи
Завжди  у  турботах,  завжди  в  метушні.
В  чорно-білім  небі  чорно-білі  птахи
Дружно  всі  співають  голосні  пісні.
Чорно-білі  хвилі  шумно  і  з  розгоном
Б‘ють,  немов  шалені,  у  морський  пісок.
Чорно-біла  чайка  проліта  з  поклоном
І  дзвенить  у  небі,  мов  гучний  дзвінок.
Чорно-білі  звірі  в  чорно-білім  лісі
Дружно  поховались  за  густі  кущі.
Чорно-білі  птахи  гніздо  звили  в  стрісі
Не  страшні  їм  більше  ніякі  дощі.
Чорно-біла  річка  у  траві  сховалась
І  пливе  тихенько  в  чорно-білі  сни.
Мабуть,  я  на  хвильку  трішечки  загралась,
Та  частенько  сняться  і  мені  вони.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143921
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.09.2009


Давно не брала в свої руки олівці

Давно  не  брала  в  свої  руки  олівці,
І  фарби  у  столі  десь  заховались,
А  аркуші  паперу  у  моїй  руці
За  пензлем  вже  давно  засумували.
Я  не  забула  вас,  не  думайте  про  це.
Мені  лиш  часу  завжди  бракувало,
Щоб  те  село,  наведене  лиш  олівцем,
Знов  фарбами  яскравими  заграло.
Щоб  знову  райдуга  засяяла  над  ним,
І  квіти  у  садочку  розпустились.
Щоб  ясне  сонце  своїм  сяйвом  золотим
Над  цілим  світом  знову  розгорілось.
Щоб  небо  роздало  свою  блакить  навкруг,
І  щоб  волошки  зацвіли  у  полі.
У  руки  проситься  мій  вірний  пензлик-друг
Й  проводить  тонкі  лінії  поволі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143920
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.09.2009


Три хвилини

За  три  хвилини  змінюється  море:
Стає  безжальним  і  бурхливим  водночас.
Навіть  за  день  не  перейти  всі  гори,
Природа  є  сильнішою  за  нас.
За  три  хвилини  змінюється  вітер:
Він  ніжно  гладить  білі  пелюстки
І  огортає  ласкою  всі  квіти,
Та  тихо  шепче  сонячні  казки.
За  три  хвилини  змінюється  щастя.
А  можна  лиш  за  мить  його  зламать.
Та  побороти  усі  бурі  і  напасті  
Можливо,  треба  перед  ними  устоять.
За  три  хвилини  змінюється  доля,
Вона  то  усміхнеться,  то  зламає  все  життя.
Потрібна  нерушима  сила  волі,
Щоб  з  усмішкою  йти  у  майбуття.
За  три  хвилини  змінюється  казка.
Її  так  просто  знову  написать.
І  у  фіналі  вже  не  біль,  і  не  поразка,
А  пісня  щастя,  яку  хочеться  співать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=143919
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.09.2009


Порцелянова лялька

Вона  така  беззахисна  й  красива,
А  її  погляд  зачаровує  на  мить.
І  тільки  посмішка  замріяно  щаслива
Когось  лякає,  а  когось  п'янить.
Вона  комусь  дарує  свою  ласку,
А  інших  вже  не  хоче  помічать.
Вона  лиш  іноді  повірить  в  казку,
Коли  навколо  просто  всі  мовчать.
А  іноді  в  її  скляних  очах
Немає  місця  для  щасливих  днів.
Там  тільки  біль,  страждання,  навіть  страх...
Страх  загубитися  серед  міських  вогнів.
Мені  здається,  я  на  неї  схожа.
Та  бути  лялькою  в  чужих  руках
Не  хочу,  ні,  просто  не  можу...
Не  можу  навіть  у  своїх  думках.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134198
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.06.2009


Смуток

Люблю,  як  тихо  дощ  іде  надворі,
Коли  по  листю  краплі  шелестять.
І  вітер  ледве  чутно,  так  поволі  
Примушує  навкруг  усе  співать.

Люблю,  примружуючи  очі  злегка,
Дивитись  на  краплинки  за  вікном...
Можливо,  доля  сонячна  нелегка
Сховатись  за  дощовим  полотном...

Можливо,  я  не  можу  зупинитись.
Лечу,  як  дощ,  назустріч  світлим  дням...
Просто  мабуть  боюся  заблудитись
І  не  знайти  дороги  по  світам.

Я  швидко  йду,  немов  по  коридору,  
Але  не  бачу  світла  у  кінці...
Чомусь  не  можу  я  піднятись  вгору,
І  засихають  сльози  в  мене  на  лиці.

Не  можу  я  спиратись  на  удачу,  
Не  можу  бути  осторонь  всього.
І  тільки  глибоко  в  душі  я  плачу
Й  не  можу  побороти  смутку  оцього...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133221
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.06.2009


Прощання зі школою

Міняється  усе  навколо:
Пройшли  вже  всі  шкільні  літа.
"Прощай,  -  ми  скажем,  -  рідна  школо,
Колиска  щастя  золота!"
Прощай!  Та  не  сумуй  за  нами...
Хоч  є  багато  так  доріг,
Хоч  ми  й  розбіжимось  світами,
Не  раз  згадаєм  твій  поріг.
Хтось  інший  сяде  знов  за  парти
І  ручку  стисне  у  руці.
Вже  інші  візьмуть  шкільні  карти,
І  зошити,  і  олівці.
Ми  вже  не  вибіжемо  з  школи,
Почувши  голосний  дзвінок.
І  не  повернеться  ніколи
Той  перший  у  житті  урок.
Та  все  ж  не  варто  сумувати
І  лити  сльози  через  край.
Тебе  ми  будем  пам'ятати.
І  ти  нас,  школо,  пам'ятай!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131740
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.05.2009


Якась незрима сила тягне вдалечінь....

Якась  незрима  сила  тягне  вдалечінь
Туди,  де  не  страшні  усі  негоди,
Де  сонце  посміхається  крізь  тінь
Отих  страждань,  недолі  й  непогоди.
Там  вже  давно  немає  страху  й  сліз,
Там  вже  ніхто  над  іншим  не  сміється,
Там  пагін  щастя  із  землі  проріс
І  на  роздоллі  в  синє  небо  пнеться.
Там  хочеться  пройтися  тихо  по  лугам
Ногами  босими  і  в  річці  покупатись,  
Побігати  із  вітром  буйним  по  садкам
І  на  весь  світ  щасливо  засміятись.
Лиш  там  піднятись  можна  в  синю  голубінь
І  поглядом  всю  землю  обійняти,
Заглянути  в  озер  казковую  глибінь
І  вже  ніколи  у  житті  не  сумувати.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131600
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.05.2009


Пейзаж

Синім  -  намалюю  небо,
Жовтим  -  житні  колоски,
А  червоним,  там,  де  треба,
В  житі  покажу  квітки.
Сіра  стежка  примостилась  
Між  житами,  як  змія.
У  колоссі  поселилась
Перепілчина  сім"я.
Намалюю  сонце  ясне  
І  хмаринки  в  небесах,
Щоб  життя  було  прекрасне,  
Вірили  всі  в  чудеса.
Біля  поля  -  гай  зелений
Пензлем  намалюю  я,
Де  тополі  є  і  клени,
І  у  квітах  вся  земля.
З  гаю  гарну  пісню  чути,  
Солов"їний  тихий  спів.
І  сюди  красу  відчути
Вітер  завітав  з  полів.
Намалюю  синю  річку
Своїм  пензлем  вмілим  я,  
Біля  річечки  -  смерічку
Й  чарівного  журавля.
А  картину  подарую
Людям,  квітам,  всім-усім,
А  собі  ще  намалюю
Пензлем  вмілим  я  своїм.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131495
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.05.2009


В твоїх очах на мить відбилось сонце

В  твоїх  очах  на  мить  відбилось  сонце,
Ти  так  несміло  посміхнулась  світу,
І  лиш  тихенько  ти  сказала  "Сон  це"...
І  знову  мчалася  замріяна  на  крилах  вітру.

Ти  бачила  навколо  лиш  казки,
Не  вірила,  що  може  щось  змінитись...
А  вітер  підіймав  усі  ті  пелюстки,
Які  ти  мимохіть  вже  встигла  загубити.

Ти  так  спокійно  йдеш  удалечінь,
Тримаючи  в  руках  букет  із  квітів.
Тебе  чарує  неба  голубінь
І  маки,  що  розкидані  по  житі.

Ти  дивишся  на  тихий  плин  ріки
І  забуваєш  про  усе  на  світі...
І  думаєш,  що  в  морі  маяки
Комусь  освітлюють  шляхи  закриті...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131469
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.05.2009


Ода Україні

Тобі  вклоняюсь,  Україно!
За  квітів  барви  навесні,
За  кожну  радісну  хвилину,
Що  дарувала  ти  мені.
За  сонця  лагідне  прощання,
За  журавлів  у  небесах,  
За  теплий  вечір  і  світання...
Й  веселу  нотку  в  голосох.
Тобі  вклоняюсь  низько-низько.
Як  ненька,  ти  у  нас  одна.
Ти  завжди  поруч,  завжди  близько,
Ти  -  скрипка  щастя  голосна!
Твій  спів  -  це  пісня  птахів  зранку,
Твоя  душа  -  як  та  весна,  
Що  сіє  квіти  на  світанку  
Із  щедрого  свого  зерна.
Безмежна  ти,  як  ті  простори,  
Що  омива  Дніпро-ріка,
Як  літній  бриз  на  синім  морі,
Як  ніжна  мамина  рука.
Ти  землю  навесні  вдягаєш  
В  прекрасний  килим  запашний,
А  собі  в  кошика  збираєш
Кожен  промінчик  золотий.
Ти  доглядаєш  поле  влітку
І  пестиш  соняшник  навкруг.
А  ще  цілуєш  кожну  квітку,
Щоб  барвами  спалахнув  луг.
Ти  в  коси  восени  вплітаєш  
Тумани  синього  Дніпра,  
На  полі  урожай  збираєш,
Бажаєш  кожному  добра.
А  взимку  запрягаєш  в  сани  
Трьох  білих  коників  своїх.
І  все  навкруг  казковим  стане,  
Коли  поїдеш  ти  на  них.
За  все  спасибі,  Україно!
За  кожен  промінь  золотий.
Ти  в  серці  кожної  людини,
Твій  образ  кожному  святий!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131465
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.05.2009


Дивоцвіт

На  березі  срібної  річки
У  тихім  веснянім  гаю,
Де  здавна  ростуть  груші-дички,
Сидить  дівчина,  як  в  раю.
Вона  там  розчісує  коси
Своїм  золотим  гребінцем,
І  тихенько  падають  в  роси
Перлини  срібним  камінцем.
І  пісню  прекрасну  співає
Про  дім,  про  Вкраїну  свою,
А  все  навкруги  розцвітає,
Почувши  той  спів  у  гаю.
І  квіти,  і  води,  і  трави
Дивились  на  ту  дивину.
А  бджоли  лиш  задля  забави  
Понесли  у  світ  новину.
Вони  розповіли  повсюди
Про  дівку  прекрасну  оту,
І  знали  уже  усі  люди
Про  косу  її  золоту.
Багато  мисливців  знайшлося
На  ту  дивовижну  красу.
Не  падають  більше  з  волосся
Ті  срібні  перлини  в  росу...
Не  буде  уже  біля  річки
Чудес  тих  прекрасних,  ясних...
Не  чутимуть  звірі  до  нічки
Мелодій  дзвінких,  голосних...
Лише  біля  срібної  річки
Залишилась  квітка  мала,
Вона  у  час  темної  нічки
Всі  перли  з  роси  одягла.
Частенько  вночі  розцвітає
Перлинами  квітка  тоді,
Коли  різнотрав'я  буяє
І  місяць  стоїть  на  воді.
Своїм  ароматом  прекрасним
Вона  зачаровує  світ
І  навіть  місяць  пригасне,
Побачивши  цей  дивоцвіт.
А  пісня  над  світом  літає
І  нотами  вмить  забринить,
Коли  її  дівка  співає
І  з  вітром  собі  гомонить.
Тож  люди,  повірте  у  казку.
Вона  не  проходить  дарма.
Знайдіть  в  себе  в  серці  ви  ласку,
Коли  у  вас  зла  там  нема.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131450
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.05.2009


Сон

Мені  сьогодні  снився  дивний  сон:
Немов  іду  я  десь  по  коридору,
І  світло  ллється  із  усіх  вікон
І  піднімається  кудись  далеко  вгору.
Мені  назустріч  все  нові  світи.
Усе  таке  незвідане,  далеке...
Лиш  треба  цей  місточок  перейти
І  полетіть  увись,  немов  лелека.
Усе  навколо  ніби  із  казок:
Таке  прекрасне  й  зовсім  невідоме.
Здається,  що  зробивши  тільки  крок,
Потрапиш  ти  у  марево  казкове.
Здається,  що  торкнутися  зірок  
Можливо,  треба  тільки  захотіти.
І  зорі  посплітаються  в  вінок
І  допоможуть  тобі  в  небо  полетіти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131447
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.05.2009


Море

Море  -  таке  мінливе  і  непостійне.  Воно  то  спокійне,  то  таке  бурхливе  і  хвилююче,  що  не  можна  стримати  почуттів,  дивлячись  на  його  простори...  Воно  заворожує  своєю  красою  і  ненаситністю,  змінами  кольорів  від  ніжно  блакитного  до  темно  синього,  майже  чорного,  воно  чарує  своїми  хвилями,  що  білими  хмарками  стеляться  у  твоїх  ніг,  немов  показують,  що  життя  не  стоїть  на  місці,  а  рухається  вперед,  немов  ті  хвилі.  Вони  з  розбігу  вриваються  на  гладенький  шовк  піску,  а  потім  поспішають  назад  в  море,  залишаючи  як  згадку  про  себе  легенькі  малюнки,  вимиті  на  золотистій  ковдрі  піску.
Дивлячись  на  безмежні  простори  моря,  поневолі  задумуєшся  над  своїм  життям,  над  вчинками,  поринаєш  у  світ  казкових  мрій  і  сподівань.  Здається,  що  все  так  просто  і  невимушено,  що  хочеться  радіти  і  кричати  на  весь  світ  про  своє  безмежне  щастя.
А  іноді,  коли  море  розлючене  на  цей  світ,  воно  кидає  несамовиті  хвилі  на  безлюдний  берег,  намагаючись  таким  чином  помститися  за  принесене  йому  зло.  Воно  хвилями  вдаряється  в  скелі,  змиває  на  своєму  шляху  все,  що  трапляється...
У  морі  можна  знайти  натхнення,  щастя,  можна  просто  усміхнутися,  дивлячись  на  його  безмежну  блакить,  а  ще  можна  знайти  душевний  спокій,  оскільки  його  чаруюча  краса  так  впливає  на  людину,  що  забуваєш  про  всі  негаразди,  суперечки,  конфлікти,  повністю  забуваєш  про  швидкий  плин  часу.  Здається,  що  життя  зупиняється  на  певний  момент...  і  все  так  прекрасно,  що  навіть  не  хочеться  повертатися  до  реальності.  
Море  -  це  те,  що  ніколи  в  житті  не  набридне,  що  завжди  буде  приносити  тільки  задоволення,  воно,  на  відміну  від  людини,  ніколи  не  обдурить  і  не  зрадить....  
Море  -  це  не  просто  вода,  це  стиль  життя...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131373
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.05.2009


Гіркий мед

Ведмідь  медок  любив,  ой,  дуже.
Тож  вирішив  будь-що  його  знайти.
Не  важко  це  було,  мій  друже,
Лише  на  пасіку  треба  піти.
"А  там  же  меду  так  багато,
Що  зможу  я  наїстись  досхочу,
Але  й  додому  треба  взяти,
Тому  я  й  бочку  прихвачу."
Ведмідь  вирішує  хутенько
На  пасіку  швидесенько  іти,
А  там  уже  зрання  раненько
Бджоли  взялися  медок  носити.
Із  вуликів  йде  гарний  запах
Від  нього  і  Ведмідь,  мабуть  зомлів.
Та  ось  уже  і  мед  на  лапах,
О,  як  же  довго  він  його  хотів.
А  Бджоли  зразу  зрозуміли,
Що  тут  задумано  недобре,
І  з  ким  вони  вже  мають  діло
Та  й  Ведмедя  укусили  добре.
А  наш  Ведмідь  від  болю  й  ляку  
Мершій  тікать  давай  у  ліс.
Не  бачили  вже  Бджоли  небораку,
А  він  зализував  свій  ніс.
Мораль  оповідання  дійсно  є:
Лихий  кінець  обов'язково  жде
Того,  хто  по  чуже  готове  йде.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131355
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.05.2009


Обід лиски

У  зеленому  лісочку,
Під  деревом,  в  холодочку,
Там  сидить  руденька  Лиска  
На  дуба  дивиться  зблизька.
Серед  гілля  бачить  пташку,  
Що  гніздо  будує  тяжко.
Лиска  ж  дума  схитрувати
Пташки  м"ясом  смакувати.
"Але  як?"  -  вона  гадає,
Зажурилась  і  не  знає...
Ось  надумала  Лисичка:
"Раз  така  я  невеличка,
Можу  враз  туди  забратись
І  до  пташечки  дістатись.
Тож  тоді  незаперечно  
М"ясом  зласую  безпечно."
І  Лисичка  розігналась,  
Враз  у  дерево  впилялась...
Підстрибнула  на  два  метра...
Геп  об  землю  -  тріщать  ребра.
Лиску  пташечка  узріла,
Пурхнула  і  полетіла.
Зажурилася  Лисичка
Без  обіду  вже  сестричка.
Тепер  буде  голодати
І  на  долю  нарікати.
Тож  берись  за  ту  роботу,
Коли  є  не  лиш  охота.
Треба  мати  і  уміння,
Впевненість  в  собі,  терпіння.
І  тоді  твоя  турбота
Буде  так,  а    не  робота.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131347
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.05.2009


Бажання

Я  хочу  стати  сонцем  ясним
Й  світити  всім  у  небесах,
Щоб  життя  було  прекрасним,
Вірили  всі  в  чудеса.
Я  хочу  стати  морем  синім
І  гнати  хвилі  всім  до  ніг,
Щоб  радість  кожному  віднині
Ішла  у  дім  через  поріг.
Я  хочу  пташкою  літати
У  небі  синім,  в  вишині...
І  Україну  прославляти,
Співаючи  свої  пісні.
Я  бути  хочу  вітром  в  полі
І  колоски  гнуть  до  землі,
І  усміхатися  тополі,
Що  віти  простяга  малі.
На  дощ  я  хочу  обернутись
І  окропити  все  навкруг,
Щоб  знов  на  небо  повернутись
Й  веселку  кинуть  через  луг.
Я  хочу  бачить  радість  в  світі
І  щастя  в  кожного  в  очах,
Веселими  щоб  росли  діти
Та  мали  лиш  тепло  в  серцях.́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131336
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.05.2009