| Сторінки (6/555): | « | 1 2 3 4 5 6 | » |
Чи повинен поет написати багато?
І від чого залежить його строка?
Чи потрібно чорнило втискати завзято?
Чи важливо, що в нього тремтить рука?
Чи вірші, що складаються тут у шухляду,
Все ж доповнюють змістом цей дивний світ?
Чи смакує це хто, як плиту шоколаду
Цей нектар пережитих тобою літ?
Чи повинен...Не думай, продовжуй, юначе!
Хай калатає це невпинне перо!
Запиши всі емоції, думи й новини
Всім на щастя, а, може, усім на зло!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1008946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2024
Коли ти там, де вир тобі товариш,
Несе тебе куди жадає Бог,
Тоді свободу сильно не насвариш,
Інакше на душі зростає мох.
Наплив іде і лік вже не спинити;
У розпал злив чкурнути під навіс.
Коли ти там, де хочеться прожити,
Хіба важливо, що скрипить завіс?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023
Хороводи - хороводи; плакали, крутились.
Засипали гріб землею, поки не сказились.
Били в дзвін, давали знати, але все по краплі,
Як завжди тягли резину, і на ті же граблі...
По краплині було мало, ми платили морем.
Заливало нам країну кровію і горем.
Поки хижі очі вражі, косо оглядались.
Сиві хлопці в камуфляжі з фронту повертались.
Хтось з щитом, а хтось на ньому, втрачені довіку.
Стільки смутку накидали цьому чоловіку.
Хороводи-хороводи, ціни мов сказились.
Відсипайте допомогу, лиш би не спізнились.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2023
Ніч. Всі сплять, а я іще не можу,
Голову турбують все думки.
Стрес на виклик часто дуже множу,
Плани заганяю у кутки.
День. Всі йдуть, а я уже не хочу.
Стопи притомились від ходьби,
Мрій клубок на ниточки торочу
Скільки ж тут такої боротьби.
Північ знов, та очі не зімкнути.
Муза п'є, співає і бурчить;
Косу запліта квітками рути,
По папері олівцем гарчить.
Та мені до цього не звикати:
Я - портал, а думка як стріла
Розбиває сну чарівні ґрати,
Щоб сягнути далі, ніж тіла
...і торкнутись душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2023
Чим довше ми живемо, тим менше ми чутливі.
Проходять повз нас чари, емоції, чуття.
І може з тих проплилих якісь і є важливі,
Але їх промиває крізь сито небуття.
Коли всьому є вартість, людина зневажає
Свої старі закони і ніжні почуття.
В потугах сьогодення тихенько забуває
Коли? кому? навіщо? для чого нам життя?
Я втрату відчуваю по граму по краплині;
Мої важезні двері ховають щось на дно,
Невже усе змететься і щезне в цьому плині?
Якщо б мене спитали: мені не все одно!
Ох скільки ще не видно за обрієм туманним,
І скільки б не шукали очима весь об'єм,
Мов айсберг наша творчість народу притаманним
Ще величчю і даром ми цілий світ ов'єм.
Лиш вистояти б в цьому потоці гірськоплиннім,
Не дати притопити свої терпкі думки,
Знайти своє містечко у світі негостиннім
Й тугіше затягнути розпущені лямки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2022
Я сидів на балконі в Греції,
І радів від морської ідилії.
Після казок і вод Венеції,
Я потрапив між джунглі Бразилії.
Курічіба зустріла хмарами,
Криком птахів, контрастом вулиці
Католицькими всюди храмами
І людьми, що під дахом туляться.
Я ходив по нерівних кам'янках,
Споглядав хмарочоси між парками,
Зупинявся повчитись на пам'ятках
Заслухався на вулиці сварками.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2022
Час депресій і час для чаю,
Вітер листям сирим жбурляє,
Завиває балтійське море,
Горло в шарфик ховає хворе.
Звірі в сплячку впадають зимню,
За осінню тримаюсь гривню,
Час невпинно чеканить миті,
Ночі жовтнем тепер оповиті.
Хмари в небі, неначе вівці
По краплині, струмку і цівці
Засилають вологу в землю
Підкріпляючи пору темню.
Чаю час і депресій доби
Час зважати свої хвороби
В ніч молитись, а днем постити,
До весни щоб рум'яним дожити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2021
Живемо в часі, коли всім пох*р,
Живемо в часі, коли всім ср*ть.
Шукають тварі по світі лохів,
І як самому таким не стать!?
Не стати лохом, не стати твар'ю,
А зберегти собі чистий стан.
Не просмердітися цею гар'ю,
І залишити цей смердостан.
Тримати слово, рости духовно,
І хоч на хвилечку в час такий
Втішатись думкою, що ще повно
Людей з прикметником "я місткий".
Люблю родину, ціную друзів,
Кохаю рідну і милу теж.
Я бачив цінність безмежних вузів,
А моя мудрість не знає меж.
Я Вам як приклад, я вам - опора,
Я - скеля, ватра і чоловік,
Лінивій шкапі у бік я шпора
Я - маховик, я кручу цей вік.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2021
For once I thought that I am older
And I am stable at one field
I got my heart in one hands' holder
And I collected juicy yield.
She laughed, she smiled and very kindly
She cherished me and our dreams,
But all that shattered swiftly, wildly
In traumas old, in grudge and screams.
If I had known that ever after
I'll face the same repeating grief,
I would exchange the love for laughter
And never gave in my belief
In me... In my optimism... In my capacity.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2021
Люблю я вірші Симоненка,
Натхненні, чарівні, живі.
Se puristaa sama kuin kenkä
Ajattelen я в голові.
Вдихаю я їх tosi hyvin
Ne tuovat mulle весну.
Як фіни обожнюють Moomin,
Так я їх строку потрясну.
Ei mitään niin kiinnostaa mua
Niin paljon kuin hänen рядки.
Kaikille pitäisi kuulla
Ці щирі душі колядки.
Цей вірш - потік слів на українській та фінській мові.
Tämä runo on sanavirta ukrainaksi ja suomeksi.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909358
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.03.2021
Якщо подумати нам про долю:
У когось рівна, як крокви скат.
Кривенька в когось, за них я молю.
Постую в піст, рамадан, шабат.
Якщо подумати нам про сонце:
Комусь воно обпекло боки,
Комусь ласкаво гріє віконце,
А третім дало міцні смаки.
Якщо подумати про цей вечір:
То хтось заснув, заманивши сон,
А хтось в дорогу збирає речі,
Бо більше разом не в унісон.
Нас так багато, ми такі різні,
І нас оточує різне все;
Думки такі небезпечно наскрізні,
Що розривають життя корсет.
І все назовні із нього рветься,
Історій житих, ладів і доль.
Аж настрій звідкись такий береться,
Що забуваєш про власну роль.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2020
Я походжу від свого діда,
А мій дід від своїх дідів.
Від Аврелія, Еврипіда
А чи інших можливо родів.
Я походжу від свого діда,
А це значить, що дід - в мені.
Вже спаливши свого боліда,
Дід живе у онука руні.
Милий діду, починь спокійно,
Ти віддав все благим рукам;
Ми на стражі безперебійно,
Стережемо отут твій храм.
Не впадемо лицем в багнюку,
В обладунках і на коні.
Ми розмажемо ту гадюку,
Що гріховні пече вогні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2020
І так і ні, і за і проти.
Туди й назад, згори униз.
Мовчать постійно п'яні ноти,
І багатіють всі від криз.
А згоду дали нам відмови,
І заборону кріпить "Так".
Відсієм жито від полови:
Сміття залишим, зерна - в бак.
І так і ні, що за - те проти,
Посередині, справа, вверх.
Як коні ржемо від скорботи,
І у церквах танцюєм тверк.
Сьогодні чесність стала злою,
А дружба знає лиш платню,
Усі кайфують від застою,
Сховавши руки у матню.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2020
Як мати усе, так не мати нічого,
І бути постійно так, наче і ні.
Ввірватись до лісу дрімуче-густого,
Щоб раптом довкола зустріти лиш пні.
Закритись від світу, і вити самотньо,
А потім впускати людей у свій сад.
Вони там посіють хаосу безодню,
В Антарктиці зроблять військовий парад.
Усе, що в тобі, те в сучасному світі,
Зїжджаються стріхи на грані епох,
І навіть коли б тобі жить на орбіті,
Суспільство завжди тобі пише пролог.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890530
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2020
Пиши щодня, хоч трішки, та пиши.
Оті рядки, зігріють комусь душу.
Хоч не святий і часто ти грішиш,
Пиши, мій друг, і я писати мушу.
А може вірш, що викинутий в тишу,
Закриє щіль в чиємусь кораблі?
Своїм віршем я сиріт заколишу
Чи збадьорю на зламанім щаблі.
І словом гідним зточимо поліпи,
Заб'єм на смерть журбу і песимізм,
Зласкаєм того, хто щелепу зціпив
І важко переносить катаклізм.
Пиши щодня і я писати буду,
Гострімо слово-меч собі зрання,
Щоб криця розбивала груду,
Яку ми називаєм незнання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888363
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2020
Ми - попіл, пісок і пил,
Начиння лиш для могил.
І байдуже звідки ти,
Я теж звідти міг прийти.
Як швидко минає життя,
В секунду - серцебиття.
Будь ласка, як маєш стебло,
Висаджуй усюди добро.
Написано 07.05.2017р.
у місті Болонья, Італія.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020
Що тобі треба, людино?
Рвешся постійно на дах.
Май хоч сапу, хоч кадило,
Ти перетворишся в прах.
Що тобі треба, людино?
В скільки згориш ти до тла?
В сорок? У сто? За годину?
Час очищатись від зла?
Що відчуваєш, людино?
Лячно? Байдуже? Чи сміх?
Дихай лише на третину,
Щоб приховати свій гріх.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2020
Ніяк не звикну до цього вітру.
У нього завжди арктичний гнів:
Свистить постійно мені в макітру,
Неначе з дуру ошаленів.
Ніяк не звикну до цього вітру,
Його ненавиджу більш за все:
Він вириває мою палітру
І в шалі вихрем її несе.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2020
Україні потрібні поети,
Щоб контентом залити весь світ.
Щоб малечі показувать злети,
І навчить уникати боліт.
Україні потрібні герої,
І творці, що обмерзли, як цвіт,
Щоб із маси донині сирої
Народився небачений плід.
Присвячено тим, в кого опускаються руки!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873390
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.04.2020
Нам потрібен культурний вибух,
Щоб прострілило тут і там;
Щоб на цих шедевральних глибах,
Ми звели український храм.
Щоб в цю церкву ішли усі ми
Від великого до мала,
Помолитись за міць Русі би
І позбавитись нам від зла.
Нам потрібен культурний промінь,
Що освітить нам шлях вперед,
Нам потрібна культурна повінь,
Що розчистить цей очерет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872745
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2020
Бились цвяхи у небукові труни
Влада "рішала" проблеми.
Хтось розпинався з гучної трибуни,
Доки знайшли епістему.
Людям закритим все зносило башні,
Світ прогнивав зсередИни.
Влада "рішала" проблеми вчорашні,
Баченням як у дитини.
Нас було мало з охотою завтра,
Всім давай сите сьогодні.
Втім не погашена мріяна ватра
Буде водою безодні.
Ми побудуємо те, що плекали
Завтра чи років за сотні.
Ми найчистіші ідеї вливали,
Тож більш не будем скорботні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871046
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.04.2020
Мы не боялись, нас часто сливали.
Нам было так не впервые.
Воском и ложью нам уши втирали,
Делали нам болевые.
Телик орал, но от громкости крика
Стать аргументу сильнее?
Может сейчас хоть и голосом фрика
Дать расковаться идее?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870983
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.04.2020
Kuule maailma kuinka heikko
On sinun nykytilanne.
Joku on ostannut Lidlista Veikko:
Mikko ja Jyrki ja Anne.
Ihmiset kuolevat Italiassa
Ranskassa myös ongelmaa.
Kärsivät kehot vielä Kiinassa,
Eikö se on järjestelmä?
Me emme fiksu, no totta se oikein
Kukaan ei voita, jos yksin
Auta jos jaksat ja katso nyt poikki
Normalisoituuko syksyyn?
*Written in Finnish language.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870980
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.04.2020
I cannot sleep, my life is too uneven;
I cannot rest, my blood is way too fast.
My mind through nights by memories is driven
And this all story put me on a test.
When world does melt and doctors on frontier
Are battling hard to save another life;
I ask myself in passionate endeavour
Whom should I pray from midnight until five.
There is no answer, people full of anger
Around the globe are choken by "too much".
It's time to grab re-estimation hanger:
Dismantle this by using super clutch.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870816
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.04.2020
Aihe virallinen: Istu kotona!
Наша свобода - площадь балкона.
Elderly people exposed to the risk -
Старого укладу чуємо тріск.
Aihe vaarallinen, syy on korona;
Дома из пищи лишь корка батона
Communication leads to pneumonia;
Чим ваша, владо, обмежена дія?
Kyllä, me pärjätään, mut koska se loppu?
Кто этим вирусам даст по галопу?
Who's gonna answer for thousands of bodies?
І чи назавжди закрили колодязь?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870812
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.04.2020
Раптом твій одяг став неважливим,
Двісті кросівок без діла лежать.
Можеш удома залитися пивом,
Стіни регочуть аж шибки дрижать.
Раптом тоналка залишилась в тумбі,
Ну а для кого? Як вдома сама.
Бачиш, бабуся любов дає клумбі,
А в тебе і тої любові нема.
Вірус усіх нас загнав у дилему,
Що важливіше, для чого живем?
Ну ж бо, візьмися рукою за клему,
Акумулятор залий ти дощем.
Раптом ми вийдемо з кризи вже скоро;
Жаль як не зміниться наш світогляд.
Ми повернемось до свого старого,
Зрадивши раціо й тисячі клятв.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=870144
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.03.2020
Тут у світі коронавірус,
Заблоковує нам ходи.
Вже не спробуєш грецьких гірос
І болонських садів плоди.
Всіх ув'язнює ця недуга,
Ми удома як у тюрмі.
Не пожати за плечі друга,
Не розтанути у юрбі.
Може цей смертоносний виклик
Змусить нас оцінити знов:
Скільки ми перенесли цих лих,
І повірити у любов.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868605
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.03.2020
Хто я? Скажи мені, мамо.
Де є мої ще поля?
Я безпорадно блукало,
Я ще наївне теля.
Хто ми? Скажіть мені, зорі.
Де є для нас ареал?
Ми лиєм сльози прозорі,
Збільшуєм наш арсенал.
Хто ти? Скажи мені, світе.
В чому твій задум і зміст?
Плід від якої освіти,
Дасть мені стать в повен зріст?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866255
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.02.2020
Кожен з нас пряде свою дорогу,
Кожен з нас в поразці чи біді
Тонко відчуває як потроху
Нас з'їдають сумніви бліді.
Кожен з них за кроком лупить випад,
Кожен з них пускає корінці.
Серед літа зацвітає липа,
Ну а результати - лиш в кінці.
Пам'ятай в поразці й перемозі,
Що твій шлях постійно до мети
Буде лиш перерваний в знемозі,
Якщо ти відмовишся іти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865839
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2020
Бути я хочу тупим і щасливим,
Витерти з мізків здобутий фактаж.
Хай покриває туманом все сивим,
Хай забуття набирає кураж.
Бути я хочу безумно щасливим;
В світі жахливім сьогодні живем.
Та якби був я тупим й галасливим,
В мене б не було подібних дилем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=864637
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2020
Тривогам не дай затушити жаринок надії.
І мужність окремих буде ще донесена всім.
Зжувати спочатку неправда ще зможе події,
Та правда із часом розірве весь світ наче грім.
І мертві повстануть, розкажуть про власні мотиви.
І вражені будуть мільйони затуплених глав.
На винних поллються страждання як зморені зливи,
А щирі серця непорушними будуть як сплав.
Принижених здіймуть, а злети закінчаться в трощі.
Жорстоко пройдуться по всіх, хто нечесно прожив.
І та справедливість залишить наступним ще мощі,
Щоб вірив, боявся і всім що дістав, дорожив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863213
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2020
Ви проривали оборони,
Стріляли вітром і дощем,
Збивали довбакам корони,
Росли між скелями кущем.
В окопах гнили, рили шанці,
Перебирали кулемет.
Ви тренувались на бляшанці,
Щоб Батьківщині дати злет.
Ви крили тил, коли всі спали,
Збирали трупи і куски.
Ваші позиції палали,
Каски служили за миски.
І може люди все не бачать,
Та хлопці років з двадцяти
Ворожі задуми партачать,
Щоб тихо-мирно спав і ти.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=863210
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2020
Ах, мій народе, збовтаний у крові
Тримай свій стяг, допоки є снаги.
Синів своїх хорониш у діброві,
З усіх боків обсіли вороги.
Ах, мій народ, від горя нетямущий,
Коли прийде для тебе легший час?
Хай морок пережитий і грядущий
Лиш в щільну купу спонукає нас.
Ах, мій народ, ти й критики не чуєш,
На кожен голос ти лиш б'єш у дзвін,
Ти треш на пил, свистиш і вередуєш,
Як жаль, що ти сприймаєш лиш уклін.
Ах, мій народ, як син твій я благаю,
Розкутайся із вічного ярма.
У нас гребців в човні - до небокраю,
Лиш дурнів обираєм до керма.
Ах, мій народ, розбовтаний у крові,
Тримай свій стяг і я тримаю теж.
Ми криті омофором при Покрові,
Але чи цю опору ти знайдеш?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2020
Бовтало човен, а ми не чули.
Весь світ котився в тартарари,
Терпіло людство, стискало скули,
Але стояло в підніжжі гори.
Ніхто не крикнув: "Гайда нагору!"
Ніхто не зліз зі своїх возів.
Адже всім першим дарують фору,
Та жоден долю таку не хотів.
Тріщали шви і рвались поволі,
Куйовдив вітер рабів систем.
Ніхто не бачив за межі поля
І жили всі лиш теперішнім днем.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860337
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.01.2020
Contemplating about life.
Life with purpose and sexy wife.
Contemplating about death
Thoughts that visit before last breath.
Kuka olen ja mitä teen?
Miks oon tullut Suomeen?
Kuinka hyvää on elämä
Tässä hetkessa missä mä.
Як пройти по тонких мостах,
І не знести нікому дах?
Як залишити по собі,
Лиш шедеврів на сто томів?
Как воспрянуть на высоту,
Где не видно бытия срамоту?
Как простить всем "заслуги" их,
И вцарапать все это в стих?
(Eng) This lyrics are written in 4 languages: English, Finnish, Ukrainian and Russian.
(Fin) Tämä runo on kirjoitettu neljällä eri kielellä: englanniksi, suomeksi, ukrainaksi ja venäjäksi.
(Укр) Цей вірш написано 4-ма мовами: англійською, фінською, українською та російською.
(Рус) Этот стих написан на 4-х языках: английском, финском, украинском и русском.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860033
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 02.01.2020
А яка в мене є запаска?
Ціле колесо? Тільки скат?
Чим життя ще мене поляска?
Скільки в мене ще буде свят?
Я вишу на одвірку долі,
Ну а далі - лиш мій стрибок.
Не боюся я зовсім болю,
Лиш невчасно стягти курок.
Ось пістон заганяю в дуло,
Зарядивши цей револьвер.
Хай все буде, і будь що було:
Зараз гахне мій феєрверк.
P.S. це не про суїцид...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855429
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2019
Я не зміг тут знайти роботу,
Хоч і ринки усі пробрів.
Заглядав я за нею в гроти,
Не спускав я із неї снів.
Всі казали: ми дуже вдячні,
Але Ви не пройшли в фінал.
І думки навіщали лячні,
Що я є абсолютний провал.
Що у світі моя особистість
Не вартує шкарлупки яйця.
І до часу цього барвистість
Все зникала з мого лиця.
Я не зміг тут знайти роботу,
Та її я собі створив.
Вона знесла мою скорботу,
І запевнила: я - прорив.
Присвячується всім, хто читає:
Ніколи не сумнівайтеся в собі!
Впевненість - це єдина річ, яка
винесе вас на берег з будь-якого
шторму.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855427
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.11.2019
Я сиджу серед пещених квітів,
Що ніколи не знали біди.
Не ходили по збитій орбіті
І не пили брудної води.
В їх житті наш щодень - це жахіття.
Як без сну? Як без грошей і мод?
А хіба тут бувало століття,
Щоб в руці не лежав бутерброд?
Часом думаю - так має бути:
Брак не має чіпати дітей,
Хай лиш нам із історії чути
Про колоди невдалих мастей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852483
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.10.2019
Усе! Пора... дзвеніли шаблі.
І гімн козацький все лунав,
І всі прості кидали граблі,
Бомжі вилазили з канав.
Тряслося небо, рвали сурми,
Стріляли палки і стовпи,
Гуділи всі радянські тюрми
Від зшаленілої юрби.
І знали всі, що більш не буде
Отут московського ярма.
Повітря йшло у вільні груди,
І порох ширився з гармат.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850246
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2019
У Франковім парку, що у Львові,
Я пишу ці рядки пречудові.
Біля мене ці зграї голубок,
Крихти хліба збирають до губок.
Є ще пари на лавках обабіч,
Є бездомні, що тут будуть на ніч.
Є солдати, що ходять по місту;
Камуфляж додають цьому тісту.
Цока чобіт його по бруківці.
Мати пестить дитя по голівці,
Бабця внука веде із садочку,
А сержант коригує У-точку.
Знай же місто, що повне студентів,
Що ти повне щасливих моментів.
Лиш тому, що десь там в однострої
Автомати тримають герої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850245
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.10.2019
Як легко загубити свої орієнтири
Коли посеред моря не видно маяка.
Не гострять огірками косу чи клин сокири,
Не купиш собі щастя за чверть від п'ятака.
Так соромно зізнатись, що також помилявся,
Що знов орієнтиром я знехтував, на жаль.
Маяк мені, до речі, на обріях з'являвся,
Та я не швартувався, a плив собі у даль.
Тому за кожен вибір, який ми не вхопили,
Колись прийде розплата: чи щастя, чи біда.
Наш келих унікальний і з нього ми лиш пили:
У когось в ньому сльози, а в когось лиш вода.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837998
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2019
Саме час починати любити,
І виходити за межу.
Час прекрасних людей хвалити,
А образи віддати ножу.
Саме час чаруватись небом,
Чайкам дати кричати всю ніч;
Доброчесності стати гербом,
І горіти, як сотня свіч.
Заливати у серце спокій,
І церковний взивати дзвін.
В усвідомленості глибокій
Розкривати життя до змін.
Пити воду солодку і знати,
Що у молоді - цілий світ.
Хай нам почесті і зарплати
Не потоплять душі політ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833955
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 30.04.2019
Ми крутились на стільки стрілок,
Що була аж пуста казна.
Під собою вже сотні гілок
Ми пиляємо допізна.
Ми хотіли вершки лиш зразу,
Без пожертви і поту рік.
Ми носили в собі заразу,
Не декаду, а цілий вік.
Ми були вже смертельно хворі,
Свою мову здавали в ясу.
У маленькій сирій коморі
Лиш окремі вбачали красу.
А коли найніжніший пагін
Зворушив українську ріллю,
Все стоптав нам якийсь корчагін,
Що і слова не відав "люблю".
Нас крутили на стільки стрілок,
Що забули про борозну.
Україна - це не присілок:
Ви державу збудили грізну!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833310
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2019
Я так боюся бути непочутим,
Я так боюсь залишитись ніким.
Слова свої пославши на редути,
Згубити їх запал і грізність рим.
Відчути міць написаного слова,
Можливо тільки в часі грозовім,
Коли твої слова, неначе дрова,
Розпалюють багаття, ширять грім.
Коли читач зі спокою трупного,
З твого вірша злітає на диби;
Коли хорей на взуту в розмір ногу,
Лупцює сам дактИлі і ямбИ.
Тоді ти відчуваєш: не даремно
Я в руки взяв чорнило і папір;
Вірші завжди світили там, де темно,
І всім сліпим народжували зір.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833108
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2019
Як добре, що люди придумали ручку,
Як добре, що є ще й сьогодні папір.
На ньому можливо начеркати взбучку,
Описувать горе на власний манір.
І словом в'юнким можна ляпаса дати,
А реченням ніжним - вкладати на ніч.
Віршами можливо хребет поламати,
І Чорною радою вразити Січ.
Здавалось, лиш букви, а скільки в них сили.
І хто нам серця до хореїв в'язав.
Слова споконвіку плекали чи били,
Немає нічого, що я б тут додав.
Лиш в шалі часів, що непевністю стогнуть.
Змалюємо шлях свій в словесній гряді,
Хай рідного слова джерела не сохнуть,
Бо слово - то сіль у піснях й коляді.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833107
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.04.2019
Як закрутити цій думці уста,
Щоб її тіло дозріло.
Кожен щоб з нас усвідомив устав;
Жити щоб знову кортіло?
Дощ прорізає безликий туман,
Каплями лугу чи солі.
В бронежилеті стоїть отаман,
Дихає тихо й поволі.
Хлопець задумливо зжав автомат,
Холод прикладу на скроні.
"Ви голосуйте в епоху доплат,
Хто там постане на троні.
Поки ці Ваші непевні думки,
Роєм обурюють мізки,
Я буду тут помічати димки,
Міни виймати з берізки.
Буду я пліт піднімати з землі,
Свій сухпайок віддавати;
Людям, що досі живуть у імлі,
Буду надію кувати.
І коли я відійду у бліндаж,
Щоб дві години поспати,
Знявши в плечей цей брудний камуфляж
Хочу на Вас уповати.
Що за спиною моєю стоять
Ті, хто цінують ці жертви.
І чергова перепещена бл*дь
Нас не рахує за мертвих".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830407
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2019
Ми можемо не вірити в майбутнє,
На зло іти постійно не туди.
Але щось в нас не зламане, могутнє,
Не впустить з рук потрібної вузди.
Качає знов від борту і до борту,
Водою б'є солоною в лице.
Такі шторми не снилися і чорту,
Бо курку тут породжує яйце.
Світогляд - лусь, і знову в щіпки, втроє
Коли це все спокійно одійде?
На ґрунті ми гребемо у каное,
Закон же тут гвалтує і краде.
А може це - забава інтелекту:
Тенет не рвать, а в часі грозовім
Знайти найменування для проекту,
І вчитись жити в світі повним змін?
P.S. Працювати з тим, що є
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830404
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.03.2019
Я повинен усе записати,
Всіх людей, що обабіч сидять.
Я повинен себе розпитати,
Де я буду за років так з п'ять?
Я сиджу і чекаю відльоту,
Білий сніг покриває асфальт.
Мене сумнів турбує на йоту,
Чи я зможу закрити гештальт?
Є п'ять днів серед друзів і рідних,
Є п'ять шансів пробачить собі.
Нарівняти уявлень нерівних
Й далі все це тягти на горбі.
Я лиш дуже попрошу у неба,
Позитивних і сонячних діб,
Це деньки мені стимулом треба,
Віддаляючим мій власний гріб.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825857
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2019
У світі все: розбрат, війна, безчинство,
Нерозуміння, втома, заздрість, стрес.
Куди ж годиться це столітнє свинство?
О, скільки ж душ, пропущених крізь прес.
Молитвам зась, все вперлося у корок.
Нас сім мільярдів, кожен - сам, один.
Якийсь всесвітній, надглобальний морок.
І згодні всі на вічність цих рутин.
Не згоден я! Іти шляхом розрухи,
Згнивання душ і тління почуттів.
Мені вже млосно від пітьми й задухи,
Пора святити штучних цих чортів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824835
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.02.2019
Ти прекрасна людина, і вдень і вночі.
Ти безмежна, глибока і цінна.
Я без тебе ніколи б не брав сургучі,
Якби ти була інша чи змінна.
Ти - мій стимул кремезний ще й далі іти,
Ти - мій привід горіти аргоном.
Я для тебе у мандрах зорю на світи,
Я із воїна став агрономом.
І вирощую я не свавілля, а цвіт,
Щоб красою тебе оточити.
Так яскраво мене просвітив твій софіт,
Що тепер мушу заново жити.
Та ні каплі жалю; ти прекрасна завжди,
Хоч виказують втому повіки.
Я бажаю тобі більш не знати нужди,
Будь, матусю, без горя навіки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=824830
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 10.02.2019
Я хочу подякувати тобі,
Розмова - це завжди двоє.
Дякую, що прокрутив в голові,
Те, що я шкрябав рукою.
Дякую щиро, терплячий друже,
Що лірику поважаєш.
Заглядаюсь в маленьку калюжу,
А морем ти надихаєш.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=823225
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.01.2019
We have only us.
No more and no less.
We have only fuss
With joy and with stress.
Still moving ahead
By power of will,
And wind blowing dead
Hot hearts forced to chill.
But that's all we have
No more and no less.
Don't place on shelve
Your road to success.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=821808
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 18.01.2019
We are so blue and we are so black,
Ставимо вкотре вже в важкістю глек
Hartiaan päälle; menemme nyt.
Хлещет кроваво над спинами кнут.
Людство терпляче, з червоних порід
Had gone through powder and assasin creed.
Ныне пред нами открытая трасса
Toivon et kasvataan me maailmassa.
Если умеешь с другими мечтать
Emmekaa voineet tääs mitään muuta.
Треба всі війни навіки приспать.
From Ulan Bator to village in Uta.
Ihmiset ovat veljet ja siskot
Меч между ними не должен стоять
Life should be less like a war, more a disko
Люди, не кидайте більше проклять.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=818518
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.12.2018
(Укр) На сьогоднішній день, я розмовляю 4 мовами. Цей вірш - найперша спроба поєднати усі мови в одному творі.
(Рус) На сегодняшний день, я разговариваю на 4 языках. Этот стих - первая попытка объединить все языки в одном произведении.
(Eng) At the moment, I speak 4 languages. This piece of lyrics is the first effort to unite all of them in one composition.
(Fin) Tässä hetkessä minä puhun 4 kieliä. Tämä runosäe on ensimmäinen yritys yhdistää kaikkea kieliä samaan teokseen.
***
Lyrics dead or are still alive?
Ми із музою шпарим джайв!
Suomessa kirjoitan jo,
Но я только острю копьё!
Я напишу про цілий світ,
As you see, I'm increasing speed.
Слово - это острейший клин,
Kerron sulle nyt jotakin.
Среди тысяч чужих дорог,
Löydän aina niin oikean raidan,
А по ній до вершини я гайда,
And my lyrics are life in blog.
Mistä hakea minun uus,
Стиль и технику. Всё впитай!
Now I offer a ship to cruise,
В стрічку вдумуйся і читай.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=815203
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.11.2018
Відкладати життя: на хвилинку, на дотик, на подих...
Відкладати життя, щоб копійку сховати у щіль.
Відкладати життя, щоб дідів хоронить безбородих,
Забувати про все, лиш мовчи, не розказуй про міль.
І душа хай мовчить, хай емоцій не пискнуть сопрано
Хай твоє сьогодення порожнім зостанеться знов.
Відкладати життя, нам у 20, у 30 зарано,
І постійно журитись, що хтось там колись запоров.
Йти вперед, але так, щоб не кидати друзів,
Знати ціль, але ніжно торкатись людей.
Як літак, поступово здійматись на смузі,
І найкращому вчити рум'яних, бадьорих дітей.
Всі наверх! Хай ваш вік не диктує путівок.
Хай харизма, як ватра, несе всім довкола тепло.
Відкладати життя, до отримання вами готівок:
Чи не краще прорватись, крізь це рекламоване тло?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806941
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2018
Я сиджу на балконі в Греції,
І так солодко мліє душа.
Не потрібні мені і спеції
Для перченого зараз вірша.
У Афінах все було поспіхом:
Переїзди, Акрополь, метро.
А Порос зустрічав нас з посміхом.
Я відчув його щире нутро.
Я чекав на щасливу Грецію,
І її я сповна вдихнув.
Зараз слухаю її терцію,
Й забуваю який я був.
Невдоволений і зароблений,
Ціле літо, як сивий віл.
Без натхнення є муж озлоблений,
Всім показує свій оскіл.
Я сиджу на балконі в Греції,
Синє море блищить від зір.
І мені не потрібні спеції,
Я обожнюю свій пломбір.
*мій вірш № 500, мабуть, це знаково, що він написаний на землі філософів, науковців і великих мислителів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803846
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2018
Fame and money. A weird race?
Who are you, honey, without grace?
Jaws of hunger for dollar sign;
Can I NOT be with you in line!?
Time is flying and flying us
In a hurry to under the bus.
Maybe someday in sorrow ore
People stop and receive some more...
More of wisdom and more of hope,
Stop from rolling a downhill slope.
Switch on natural human glow
And pick up dreams from a burning stove.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801113
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 28.07.2018
Колись я був голодний
Постійно на межі.
І розум мій холодний
Кував слова-мечі.
Я зкусував вудила,
Відводив біль убік.
Тримала мене сила,
Як камінь чоловік.
Я рвав ідеї оптом
По вигідній ціні,
Накриком і надоптом
Вбивав їх у стіні.
Тепер лиш раз в декаду
Записую в папір,
Яку щемну блокаду
Я пережив з тих пір.
Як цінності змінились,
Куди тепер іду,
Які кумири змились
Без віри і сліду.
І хоч би як не скрутно,
Хоч навіть щастя вщент
Майбутнє каламутно
І втома як цемент.
Та знову повертаю
До рими і віршів;
У них я розгортаю
Аеропорт душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800735
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.07.2018
Я попросив і мені все дали:
Спокій, безпеку і гроші.
Тільки от музу мою продали
В руки чиїсь нехороші.
Рідко приходить, галдиче всю ніч,
Топче тут постіль в чоботях,
Гумою топить муровану піч,
Зранку - вже знову на потяг.
Музо, вгамуйся, і спати лягай
Нишком до мого багаття.
В снах спільних, мила, до бога сягай,
Дай мені віршів зачаття.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800732
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 25.07.2018
Мусор*, roskat*, trash*, сміття
Люди, виручайте.
Прочитав своє лиття:
Чесно, вибачайте.
Вже 500, а тут лиш хлам,
Сиро і убого.
Я постійно бачив храм,
А була берлога.
Ненавиджу кожен свій вірш і кожну картину.
Це і є стимулом рухатися далі.
*Мусор - (рос.) сміття
*Roskat - (фін.) сміття
*Trash - (англ.) сміття
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793575
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 28.05.2018
Ми були вдвох, лиш я і моя доля.
Тернистий шлях збивав обох нас з ніг.
Хотілося упасти серед поля.
Та мрія була впасти за поріг.
Дійти свій шлях, цей швидкоплинний струмінь,
Провчити все, що досі не зумів.
Стягнути всіх потрібних у свій курінь
І скласти мудрість визначних умів.
Забити цвях туди, де конче треба.
Зкришити сум на попіл і змести.
Мені, як птаху вже замало неба,
Я хочу далі, вище ще рости.
За вік короткий стільки треба знати,
За мить куценьку, стільки полюбить.
Засунути в кишеню всі Карпати,
І Чорне море в серце перелить.
Та ми лиш вдвох, лиш я і моя доля.
У ній краї, знайомства і думки.
Кожній людині необхідна воля,
Та світ лиш пропонує соловки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791249
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 11.05.2018
Ти була дика, наче ти вовчиця:
Кричала "Ні", рубала все з плеча;
В очах твоїх гриміла блискавиця,
Тобі лиш бракувало ще меча.
Я брав на штурм, відходив, озирався,
Калатав в дзвін, водою поливав.
Вогнем палив, на шмаття розривався,
Тебе то кляв, то щиро обіймав.
І враз ти була ніжна, часом тиха,
Та лиш вночі, коли лежала ниць.
Але лиш прокидалась - стільки лиха
Мені ти роздавала із полиць.
Я стільки їв твоїх безглуздих цілей,
В такі світи ходив по твій вінок.
Збирав тобі дари з глибин і з мілей,
А ти це все кидала у станок.
Та я не втомлюсь, доленько примхлива,
З тобою вічно різати книші,
Мені вже стала рідна твоя грива,
Ти мені винна часточку душі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791247
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.05.2018
Скільки болю і скільки щастя,
Лиш від того, що я живу.
То ура переходило в трясця,
То могильна плита в рандеву.
Моя муза була самотня,
І не чув я її плачу.
Заковтала її безодня,
І топила в свою сечу.
Але ти відцуралась від мене,
Мій червоний ручний хробачок.
Тож тепер я рятую гени,
Музі кинув надії гачок.
15.08.2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2018
Не кохайте нікого ніколи,
Хай у серці буває лиш шовк.
І якщо ця любов на Миколи,
І якщо вам хтось вуха розтовк.
Ви байдужі для всіх, окрім мами;
Лиш у неї душа аж на двох.
Від Аляски і до Йокогами,
Ви для мами початок й пролог.
Я не кращий з синів, що на світі.
Навіть в тисячу не увійду.
Але знайте усі на орбіті,
Я для матері в бога вкраду.
Хоча мати цього й не попросить,
В неї інша життєва мета.
Не дай бог, маму смерть оголосить,
Всюди зрине гірка німота.
Присвячено моїй мамі К.М.Г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786152
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 05.04.2018
Я стаю все дедалі складніший.
Не вкладаюсь думками в слова.
Як знайти для думок таких нішу,
Коли з ними - квадрат голова.
Все так криво, збудовано п'яно,
На конфлікті тримається світ.
Щосуботи вкривають "поляну",
Щоб не мити взуття від боліт.
Краще все це запити-забути,
Будь-що буде, хай діти метуть
Всю цю суміш із бруду і рути,
Може внуки колись заживуть.
Так батьки доживали за кимось,
Так тепер доживаємо ми.
Та ще й горді такі, що й не снилось.
Може вистачить досі пихи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778881
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.02.2018
Бджоли цілують в уста конюшину,
Черевцем ластівка гладить траву,
Грози навідують нашу країну.
Бусел наспівує пісню нову.
Клекіт лелеки всі чують довкола,
Жайвір у житі невтомно тріщить.
Пару волів вже чекає стодола.
Свіжість вирує, бо трішки дощить.
Грім розірвав сизе небо надвоє,
Блискавка черкнула юну вербу.
В полі корови снують чередою.
Жінка ж дала відпочити серпу.
Знову затишшя, і тільки зозуля
Тихо кладе своїх діток комусь.
Завтра надвечір вже інша мамуля
Цьому нащадку дістане кусь-кусь.
Сонце зібрало промінчики й спати
Тихо за обрій пішло до рання.
Лиш соловей біля рідної хати
Все заколисував наше спання.
Останні два вірші - присвячені символам України: рослинні і тваринні.
Вони якнайкраще характеризують душу українського народу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765991
рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата поступления 14.12.2017
Калина з вербою стояли удвох,
Їм сонях розказував вірші.
Барвінок обіймами взявся за мох.
І дні їх ставали не гірші.
І айстри махали до маків у степ,
Дзвіночки стрибали між мальви.
У гості ходив цей квітковий вертеп,
Ще й в жита позичивши барви.
Тополя плекала пшеничні поля,
Черемха цвіла в конюшині.
Акація знає, що рідна рілля
Нас хлібом годує до нині.
*Мені довелося сьогодні згадати усю красу Батьківщини.
Скільки у нас символів, скільки любові і шани до матері-природи, скільки неоціненних багатств і скільки неоцінених дарів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765360
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2017
Ми не плакали тоді,
Гріх зірватись зараз.
Ми ж ходили по воді
Без чудес і залоз.
Ми зривались в прірву, вниз
Ребрами за гілля.
Насилялись на карниз.
От було свавілля.
Ми не рюмсали тоді,
Зараз не до втоми.
Піт тече по бороді,
Зовсім без оскоми.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764369
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 06.12.2017
Поточний ліміт - 2 твори,
А я не складу й одного.
Здіймаюсь на фінські гори,
І лізти мені ого-го.
Затримайся час на хвилику,
Мені необхідна ця мить,
Я здую із мрії пилинку
І спробую нею прожить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755811
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2017
Мені здається ти не просто вмерла,
Так наче ти ніколи у не жила.
Ти не найвища, але ти Говерла.
Для мене своє значення плела.
Але тебе немає і не було.
Ні тиші, ні вібрацій, ні шумів.
Якесь тверде занадто в роті дуло,
Тому подумав трохи. Не зумів.
Зуміти розстріляти власну музу,
Хоч ти й душа, і тіла геть нема.
Не смію кий націлити на лузу,
І кома там, де має бути крапка,
.................................а дарма.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740342
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 03.07.2017
Здається, що так вже давно не писав,
Що думка відсохла від рими;
Тому що пірнав від морів до канав,
Хотів наловити в них риби.
Мені би Венеру, та сам не сягну
Такого складного польоту.
Літопису взяти чорнило чи хну?
Як дати словам обороту?
Складні відчуття: я втрачаю щодня,
То друга, то матір, то віру.
Чому не такий я, як той молодняк,
Що схожий потребами звіру?
Не хочу я дуже, як Герберт Уелс
В дипресію впасти від світу.
Мені лиш потрібно зіскочити з рельс,
І вижити, вставши з граніту.
* Граніт знань не лише важко піддається згризанню, він також своєю неймовірною вагою розчавить Вашу стару систему цінностей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740340
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.07.2017
Ти знаєш, здається, що я не такий.
Салфетку подай і ще кави налий.
Привіт не сказати цим втраченим снам,
І годі підходити ближче до дам.
Немає того, що чіпляло завжди:
Не вір, сподівайся, ніколи не жди.
Емоції люди складають у льох;
З північного боку на серці в них мох.
Закрита країна, закриті думки,
Ласкавої більше не бачу руки.
А може так правильно: сам по собі
Окремо тут жінка, і сам чоловік.
Ти знаєш, здається, що я не такий.
Для інших персон мов шпигун я бридкий.
Коли запитання: "Як звати тебе?"
Для когось, - неначе кинджал у хребет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=725262
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.03.2017
А світ як був, таким і залишився:
Читаєш ці події всі сумні.
І як би ти до Бога не молився,
Все рівно хтось палає у вогні.
Когось війна поклала у могилу,
Комусь печаль накинула петлю.
Яку б то в Бога попросити силу,
Щоб просто вбити цю зловіщу тлю.
А світ як був, таким і буде далі,
І літ твоїх все менше на землі.
А поки ти міняв свої сандалі,
Мільйон ідей розвіялось у млі.
Шліфуємось. Вмираємо. По колу.
Додумався, сказав, і знов помер.
Розумні носять думку цю до столу:
Та чи слова поборють цих химер?
А світ як був,.. до біса далі стрічку!
Як важко всім достукатись в серця.
Безмозкий, в хаті, запали-но свічку.
Хай всі йдуть споглядати на мерця.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723741
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.03.2017
Лиш вперед, назад нема дороги,
Лиш вперед, бо доля в нас така.
Бути певним стержнем перемоги,
Всяка річ про це нам натяка.
Тільки так, і тільки знову в море,
Тільки ми, і більш ніхто крім нас.
Будь на місці, коли прийде горе,
Будь міцним, простим і без прикрас.
Кожен брат стоїть на свому місці,
І сестра розріджує туман.
Тут ще темно, та ми по берізці
Бачимо, що близиться вже стан.
Де ми сильні, вірні і єдині,
Де стоїть за нас потужний степ.
Ну і не почулося ж людині,
Український в світ іде вертеп.
Відкриття від нашого народу,
Всюди коять щастя і весну.
Бог обрав для нас таку породу,
Що не знищиш міць її рясну.
Ми росли, вже вільні від Союзу,
Ми плекали силу й родовід.
Буду сам оберігати шлюзу,
Що дарує Батьківщині цвіт.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721201
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 02.03.2017
Кожен хоче кут, щоб притулитись.
Кожен хоче родичів, дітей.
І немає віку, щоб змиритись:
Пошук цей між планів та ідей.
Кожен хоче кутик, щоб тулитись.
Кожен мріє про свою гору,
Щоб під нею нишком помолитись,
І скидати тонни тягару.
Кожен хоче кут, щоб притулитись.
Тільки кут, оце лише й всього.
Навіть світ ще здатен розвалитись,
Тільки не цей кут, всього мого.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=716108
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 03.02.2017
Мені здається, що я не живий:
Крізь мене проходять століття.
Я камінь, неначе отой межовий,
Що ясену чухає віття.
Мені приснилось, що я портал
Для всіх, хто уміє творити.
Мене перековують наче метал,
Щоб з мене щось путнє зробити.
Єдина проблема: а як же я?
Ніхто і ніким зостанусь.
Для когось лопата, для когось швея.
Щоб біль свій сховати - зап'янусь!?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714110
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.01.2017
Ти носила в собі таємниче,
Через усмішку видно поля.
Відійди на секунду, паниче,
Хай краси доторкне немовля.
Панич, ти на всі грані дорослий,
І вона, наче в скелі міцній.
Але в рік мені цей високосний,
Оглянути дозволь її стрій.
Хай вона і не знає, що поруч
Тільки вроди тихенький збирач.
Хай вона підійде і власноруч,
Увімкне світловий вимикач.
Буде гола чи вдіта - байдуже;
Усміх буде чи сльози в очах;
Бережи її вроду, о муже,
Бо від неї з'їжджає мій дах.
Присвячено незнайомці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2017
Я кричав, а ти не чула:
Прикидалась, що глуха.
Де цинізм такий здобула,
Що аж вітер затиха?
Ти кричала, я корився,
Прислуговував, як міг.
Тільки вчора зупинився,
Майже лежачи у ніг.
Ти просила, я дарую:
Волю, щастя, майбуття.
Хай невпинно завирує,
Без мого твоє життя.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712971
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2017
Гадаю, що якби я був вдома, то такого б не написав. Мені б просто в голову не прийшло, що існують українські традиції, які живуть і урочисто підтримуються лише в Україні.
Сьогодні святий вечір, і я далеко від дому, один в своїй квартирі, але мені зовсім не сумно, мені затишно, бо я знаю, що десь у рідній стороні, в маленькій хатині на краю села, без комп'ютера і комунального опалення, без ліхтарів на вулиці і асфальтованої дороги, витає дух свята. Моя родина, зібравшись разом, сидить за столом. На столі, як завжди в цей день, - 12 страв, горить свічка, і має присутність маленький Ісусик, якого звикли зображувати жмутом сіна. В хліві сумирно пережовує свою вечерю корова, свиня час від часу порохкує, наче заявляючи корові, що вона не сама. Кури мирно дрімають на сідалах, лише зрідка автоматично відкриваючи заспані очі. Чорно-білий пес спить у своїй буді, не бажаючи виходити на мороз і витричати тепло, яке так довго дозрівало в його затишному будиночку. Коти задоволено муркають і труться спинами, викидаючи свої довгі хвости вгору, об ніжки столу.
В кухні тепло, і навіть не стільки від розпаленого п'єцу, як від гарячих сердець сімейних людей, які, навіть не зважаючи на всю свою зайнятість, зуміли зібратись там усі разом. І я з ними. Хай тільки лише в думках, хай лише на мить, але я там. Ми всі разом ліпимо вареники, дядько намагається вразити мене своїми жартами, а я лише посміхаюсь на його коментарі. Сестра, брат, його дружина, син Миколка. Щось святе є в присутності усіх на цій маленькій кухні. Бабуся, заклопотана біля вареників, просить мою тітку, яку я з дитинства називаю "мамою", подати скалку. Анна тре в макітрі мак на кутю, а моя мама, посміхаючись на всі свої рівненькі зуби, тонкими пальцями доліплює останні варенички. Тріщить піч, кипить вода. Все своє, все рідне. Сестра швиденько спускається в льох, аби дістати банку салату чи огірків. Атмосфера просто неймовірна.
Сьогодні ніч перед Різдвом, зірка у морозному безхмарному небі уже з'явилась. Люди лягають у ліжко раніше, адже скоро прокидатись до церкви, аби зустріти народження Ісуса Христа в його храмі. Священник, промовляючи науку при закінченні служби, не зможе стримати сліз. І буде, ковтаючи сльози від щастя, вітати "увесь нарід із народженням спасителя". Люди будуть відчувати неймовірне піднесення їх душ на новий рівень. Багато хто, заслужено вважаючи Різдво Христове початком нового етапу життя, дасть обіцянки, які довго визрівали в їхніх головах. Чарівне свято - Різдво; його прихід дарує людям те, що так довго відбирали в людей усі незгоди і нещастя, - надію!
Надворі холодно, і я, підійшовши тихенько під віконечко хати моїх рідних, спостерігаю, як вони разом їдять пісні страви. Відчуваю себе маленьким колядником, захеканим і рум'яним, тією дитиною, яка підходить під чуже вікно, аби співом сповістити людей, що "нова радість стала, яка не бувала", і що "над вертепом звізда ясна, на весь світ засіяла". Трішки хвилююсь перед тим, як почати, але зібравши ностальгію і хвилювання в свій 24-річний кулак, я стукаю в шибку і кричу так, що луна іде по всьому селу: "Пане господАрю, дозвольте заколядувати!?" Веселі обличчя обертаються від столу до вікна, найменша сестричка підбігає і відкриває тюль, з цікавістю розглядаючи обличчя колядника. І я вже точно знаю, що мені відчинять...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710615
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.01.2017
Творити зі злості легше,
Творити зі злості хочеться.
Коли крига по серцю креше,
Поки вістря по жилах топчеться.
Про одне захотілось подумати,
Аби твори народжені злостями
Не змогли наші нерви розхрумати,
І покрити убитеє млостями.
В цьому світі вже повно сердитого,
А у творчості є ще місія:
Взяти голуба вже побитого
І зробити йому ремісію.
А якщо ми із вже сердитого
Візьмем дурі і ще прибавимо,
То куди ж ми несамовитого
Постраждалого ми приплавимо?
П.С. творчість - для ремісії
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708544
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.12.2016
Я знову з тобою співав,
Ти плескав мене у груди.
Не знаю де ти ночував,
Свистів повз кремезні споруди.
Скажи мені, де ти не був?
О вітре із рідного дому,
Клянись, що мене не забув!
Будь-ласка, не згадуй про втому.
Ми знову з тобою удвох,
До річки прибігли щодуху.
Колись я заліз у льох,
І там не відчув твого руху.
Та навіть у тьмі тих стін,
Я знав, що ти нишком зі мною.
Ти вітер моїх перемін,
Ти тиша, що вріже грозою.
Ти пошепки щось сказав,
І я не почув все чітко.
Та, вітре, ти рацію мав,
Закінчаться наші бідки.
І серед моїх ланів,
Де бусел шукає жабу.
Не буде вже більше панів,
Зведемо могутню державу.
Ти, вітре, такий чудний.
І рідний і дуже мудрий.
Я голос твій чарівний,
Записую зараз без пудри.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689740
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.09.2016
Тримайся земле, моя!
Я виріс такий для тебе!
Твої незабутні зелені поля
І сміхом наповнене небо.
Тримайся, о мій нарід!
Тримайся сім'є, дитино.
Міцніший ти всіх порід,
Щоб витримать цю годину.
Тримайся моя рідня,
Тримайся своєї сили.
Немає такого пня,
З якого нам втешуть могили.
Тримайся мій рідний краю,
Твій подих я чую всюди.
Світанку, струмочку, гаю.
Найкращі на світі люди.
Тримайся, бо я люблю
Тебе, все про тебе і, власне,
У віршах своїх топлю,
Усе, що є в тебе прекрасне.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689134
рубрика: Поезія, Сюжетні, драматургічні вірші
дата поступления 16.09.2016
Думки летять за небокрай,
А ноги ходять по землі.
Мені б хотілося у рай,
Та я малий на тому тлі.
Я треба тут, серед людей,
Де кличуть усмішку юрбою,
Де іскру дав нам Прометей,
Сплативши власною журбою.
Потрібен тут, де люди різні,
Сховавши усмішки за губи,
Бувають чемні, але грізні;
І дмуть із заздрістю у труби.
Мій рай - це там, де я живу,
Де хліб свій потом здобуваю,
Де людям в сні та наяву
По вінця радість наливаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689132
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 16.09.2016
Жарко. Ніч. Ще сон гуляє в місті.
Ти лежиш далеко, не моя.
Можеш бути ти за миль із двісті.
Це ж така дещиця ці поля.
Ти далеко, але також близько.
Я тебе тримаю за плече.
Ми разом пригнулись низько-низько,
Слухаємо: річенька тече.
Птах співає, кличе в гай кохану.
Місяць світить тихо нам в лице.
Дякую розлогому каштану,
Що дозволив стати під крильце.
Я тебе тримаю ніжно-ніжно,
Ти завмерла і тремтиш, як клен.
Буддо поможи, Ісусе, Вішно!
В тебе губи смаку, як мадлен.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2016
Я сижу, а время, как песок
Сыпется сквозь пальцы на бетонку.
Где-то щас кому-то срок истек,
И за ним не броситься вдогонку.
Я сижу и трачу все вот здесь.
Вдох за вдохом чувствую волненья.
Лень плюс время - страшные как смесь.
Держит твердо глотку поколенья.
Ты идешь, а я еще сижу.
Сколько фраз останутся безгласны,
Как сказал, так слово я сдержу,
Столько ожиданий есть прекрасны.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681766
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 04.08.2016
Це сто вже та двісті, плюс сто сімдесят,
Далеко закинуто вудку.
Вирощую вірші, як тих поросят.
Продовбую власну я лудку.
І творчість зриває мене на ходу
З цієї плавкої рутини.
Вона поки долю мою молоду,
Заповнює сміхом дитини.
Вітаю і дякую, музо моя,
За ласку й постійні візити.
Я б зовсім не викрутив цього руля,
Без тебе; не знаю, як жити.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681230
рубрика: Поезія, Нарис
дата поступления 01.08.2016
Я один. Слуга цієї карми.
Раб, повстанець, син і голова.
Капітан бездонної казарми.
Все ковтаю зрощені слова.
Скільки вас втопилося в печері:
В цій моїй криниці, що без дна?
Завжди починаємо з вечері,
Згодом вам і істина мутна.
Я один. І так було спокону.
Раб, чаклун, відьмак і поводир.
Я ніколи не належав лону,
Хоч у ньому і знаходив мир.
Я один. Так є, так завжди буде.
Душі в клітках довго не живуть.
Доки в світі ще панують люди,
Хай замки на клітях одімкнуть.
*Yksi - (із фінської)-"один"
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680162
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.07.2016
Розкажи мені, мамо, про те,
Як колись ти ночами не спала.
Дуже хочу почути оте золоте
Шепотіння твого покривала.
Розкажи мені все до кінця:
Від пологів і далі, в майбутнє.
Розкажи, як котилися сльози з вінця
І про щастя твоє незабутнє.
Розкажи, я тебе обійму
І погладжу по спині, як доцю.
Я утому твою неземну перейму
І дозволю сказати: "я хоцю!"
Ти дорожча за світ і життя,
Тільки ти розкажи, що турбує.
Завтра може не бути, нема вороття.
Кожен син за батьками журбує.
Любив, люблю, буду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679125
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 20.07.2016
Балон, босоніжки і боса нога,
Калатає потяг в дорозі.
І Бог цій країні завжди помагав,
Та люди заплутались в Бозі.
Давайте лежати, хай пастор пасе!
Давайте з колін не вставати!
Нам душі чортяка постійно сосе,
Не маєм снаги будувати.
Лиш в гріх ми заходимо, наче у клуб:
Хильнути цей келих суботи.
Хитається прутик, а був колись дуб.
Він п'яний такий від роботи?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678832
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.07.2016
Неможливо конкретно сказати про тебе,
Лиш схожа тепер на лілею.
Неможливо рукою дістати до неба,
Та можна дістати душею.
Нечесно: залізти назад під перину,
І їсти з тобою там вату [солодку].
Нечесно: підводити час на годину,
Та можна цю мить цінувати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=657494
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2016
Не напишу тобі, хоч і хочу.
Хоч і сниться мені уночі,
Як на вушко тобі знов шепочу,
Спи маленьке моє, чь-чь-чі.
Твій режим вже давненько змінився,
Твоі очі втомились чекать,
Хоч би пагінець в серці пробився
Через довго непоєну рать.
Просто віра в щасливе майбутнє
Завершилась ще вчора твоя.
І все спільне оте незабутнє,
Віддаляється, наче маяк.
Не напишу тобі, хоч і треба.
Хоч і сниться мені уночі,
Як протягую руки до неба:
Там спить зірка моя: чь-чь-чі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2016
Хочу повернутись в роки, коли я був малий, босоногий і моєю найбільшою мрією було кататись на старенькому велосипеді "Україна" під рамою. Хочу мріяти про мяч із шкірзамінника; хочу бігти до річки, мов вітер, щоб дядько не встиг мене зловити і змусити збирати яблука. Знаєте, зараз я б погодився навіть на збирання яблук. Різати їх для корови, яка от-от рожевим вечором прийде додому із пасовища. Мрію повернутись в часи, коли виходячи за коровою на вигін, палкою бив кропиву. Стинання цієї жалячої трави постійно дарувало терпкий аромат. Палка, яка була важка для моєї слабкої дитячої руки, свистіла в повітрі. Замурзаний хлопчик доходить до половини дороги, вдихає на повні груди запах липи. Він чує як здалеку реве корова, яка поспішає додому. Хочеться, повернутись в той час, коли я лише формувався і сказати собі надзвичайні речі: від того, чим займатись, до деталей, які майже не мають значення. Яких людей уникати, у кого просити вибачення наперед. Зробити речі, які не наважився, оминути негативних людей і вберегти певні стосунки від розвалу, розлуки, від самотності. Змусити себе концентруватись на важливому і відкидати непотрібне. Деякі речі просто неможливо зрозуміти до певного періоду в житті. Вони такі очевидні, коли дивишся назад і такі незрозумілі, коли намагаєшся передбачити вдивляючись у майбутнє, мов у туман. Дивіться на все правильно, щоб не роздовбати собі психіку важким чоботом, який пошитий із ваших власних виборів. Щасти вам...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653366
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 21.03.2016
Мене хтось тримає рукою за серце,
А я не пручаюсь ласкавій руці.
Мої все для тебе розчинені дверці:
Від того молодшаю я на лиці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653050
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2016
Ми такі цікаві й безнадійні.
Молодість ще гріє нам серця.
Ми дуби рубаємо постійні,
Глянувши лиш скоса на мерця.
Звісно, з часом, шал від вчинків сяде,
Ми згадаєм все, що в нас було.
Мій фальшивий, непостійний, ряде,
Де моє справжнісіньке крило?
Ми такі цікаві й безнадійні,
Обриваєм цвіт рукою геть.
Лиш твої ще риси мелодійні,
Мою душу заповняють вщерть.
П.С. після довгої відпустки, вона нарешті повернулась, моя муза.
Дякую тобі за натхнення
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2016
Стоїків ніхто не любить. Вони нікому не потрібні. А ні, стоп: їм ніхто не потрібен. Холодне тепло. Хіба таке буває? Відчуття стабільного щастя без жодних поривів, як істинна любов до життя. Ні до чого не пориваєшся, ні без чого не страждаєш: тотальний спокій. Дуже важко, стараючись перебувати в тотальному спокої, пояснити цей свій стан людям, які хочуть твого тепла. Просто вимагають тебе всього, і найбільше і найпалкіше захоплюються тобою, коли ти просто феєрверком згораєш у емоціях. Байдуже що: сльози в захлинанні чи сміх до болю в животі, просто дай їм ці емоції. За відсутності цього, тебе молекулярно рознесуть зсередини на шматочки. А твої згорання: не безкінечні.
Все частіше починаю задумуватись про важливість правильних слів у житті. Про важливість хорошого і, що неймовірно важливо, стриманого ставлення до людей. Починаючи спілкування із людиною одразу оцінюється її вигляд, звички, манера говорити, якісь моральні принципи і, якщо ця мізерно мала і смішна поверхнева інформація нам імпонує: усе, ми попали; на любов: просто через кілька днів, одразу, не знаючи нічогісінько про людину. Той мізер, який ми побачили - ніщо, порівняно з тим, що ми мали б знати про іншу особу перед тим, як вручити їй чи йому відповідальне слово "люблю!". Постійно копаю вглиб себе і безспростовно бачу, що я бездонний, безкінечно безгранний і новий, кожен день. Отже, так само і кожна людина. То чи можна побачити ким є особа, що вам подобається за кілька днів? А тим паче, побачити її настільки пронизливо, щоб обдарувати її своєю прив'язаністю і титулом любові? Ні, ні, і ще раз ні.
Постійно аналізую усі свої відносини із тими, кому казав, що люблю. Люди не достойні цього слова, і я був недостойним його для багатьох із них. А річ лише в тім, що кожен раз, коли стосункам наставав кінець, моя (і гадаю, аналогічно, їхня) віра в святість любові була кинута в черговий тартар. Скільки є сходів і рівнів під нульовим балконом, куди може упасти уявлення про любов? А кожна наступна людина через оці зневіри недоотримує вашого чарівного ставлення в геометричних пропорціях. Відверто кажучи, власники розбитих сердець б'ють їх далі, але уже іншим людям. І усе це: як помста, як кара самим собі і як зневіра в існуванні любові. Пора виходити на новий рівень, перевернути ці ганебні поривання людини окрилятись із кожними стосунками. Спробувати любити людей по-новому: не зважаючи ні на що. Можна ж любити людину, знаючи, що вона просто десь є. І все. Просто за те, що ця людина - голос тих, слів, якими вона говорить; комбінація тих емоції, якими вона відчуває; і спогад тих моментів, які ви пережили разом. Хай іде далі, не згадуючи про вас, хай зустрічає на шляху все: від відчаю до солодких і довгоочікуваних перемог. А любов ваша все рівно житиме. Бо любов - це те, що залежить лише від вас! Якщо любиш когось - це твоє почуття, це твій вибір і твоє натхнення. Кожна людина принесе у ваше життя щось нове, тому потрібно цінувати кожну особистість: від Чарлі Гордона* до Стівена Хокінга.
Працюймо над обдумуванням своїх уявлень про любов, щоб усе життя не накопичувати розчарування.
П.С. Насправді, будь яка людина - розіб'є вам серце, просто потрібно знайти того, хто цього вартий. (Якщо я не помиляюсь, то це думка Боба Марлі, але виправте мене, якщо це не так).
*Чарлі Гордон - головний герой з книги Деніела Кіза - "Квіти для Елджернона".
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630807
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2015
Не забув до сьогодні про тебе ні грама
Бо ти ж мені була, як сонце, як мама.
Не забув до сьогодні про тебе ні трішки,
Бо любив інтелекту я твого горішки.
Не забуду і далі твій запах чи погляд,
Як складається в бантик твоя верхня губка.
Годувала мене і в посилений догляд
Ти завжди замикала мене, як голубка.
Надзвичайно живучий мій дотик любові.
Ти уже не зі мною, а я все люблю.
Нам вже рік, і я знову з тобою у Львові.
Ех, якби ж то знання, що я зараз не сплю.
Вітаю з річницею.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628514
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.12.2015
Здається, простого голосу - недостатньо. Кричати в рупор - безглуздо. Гучномовці не здатні пробити броню зачерствілих душ. Жоден поет за всю історію не промив мізки і не змусив усвідомити їх всю унікальність українського народу. Шмат відхоплений у кишеню сьогодні завжди важив для них більше, ніж великий пьєдестал гордості для майбутніх поколінь і нащадків українського народу, держави козаків і русів. У руках нашого народу було все: від меча Арея до незламного і безстрашного духу борців за свободу Донбасу та гарячих сердець революціонерів гідності. На жаль руки лише роблять, а для успіху рукам потрібна голова. Інтелект, який скерує нас до розвитку і поваги одне до одного - відсутній. Ми не можемо обрати гідних через бюрократію. Через бар'єри і зневіру в можливості змін. Не вистачає сили, щоб змусити когось змінитись. Напевно, варто змінитись самому. Найбільше болить, коли їдеш у автобусі в іншій країні, дуже далеко від рідної землі, і бачиш, як знайомі з азіатської країни весело передивляються відео, відзняте у Верховній Раді України, а під інтернет-постом кричущий іронією заголовок: "Ukrainian parliament turned into a zoo". Важко проковтнути клубок, який ширшаво застряг у горлі. І цей цирк - після тисяч смертей, і цей хаос після клятв і офіцерських обіцянок. Невже честь більше нічого не означає?
Моя праця тут маленька і незначна. Миття кают (включаючи туалети) після того, як п'яні громадяни Європи "потусять" на кораблі - нелегка справа. Уже звик до неприємних речей, які по собі залишають у каютах нетверезі люди. Але я працюю і несу гідно свою маленьку працю, будучи прибиральником. А ви, шановні представники величезного народу, найбільшої країни Європи, дозволяєте собі ганьбити мою Батьківщину? Не зрозумію ніколи. І скорше пекло замерзне, ніж Бог забуде вам ці знущання.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628511
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2015
Цілий день на душі було неспокійно. Постійно сняться незручні сни. Не тому, що вони погані чи вульгарні (хоча бували і такі), а тому, що вони настільки інтимні і лише наші, що розказати про них, не можу нікому. А все це згущується. Хмарне небо постійно нагадує мені, що уже давно потрібно подбати про внутрішнє тепло, а де його взяти, якщо ти пішла. Просто вирвавши шматочки тепла із мене. Тепер тут порожньо, а уже зима. Боюсь, що коли вдарять морози, то без тебе просто заледенію. Але ти далеко. Але ти не моя.
Цілий день стримувався від написання цього, але воно кипить в мені, наче вулкан. І ось, заглядаючи в очі цієї ночі, я здався і виплеснув усе, що уже давно тривожить. Не знаю, слабкість це чи сила. Просто воно в мені.
Можливо ти не перша, хто це прочитає, і, мабуть, була б дуже рада взагалі не бачити цього. Бо ж нове життя для того і існує, щоб не озиратись назад, особливо на такий неприборканий і постійно бурхливий острів, як я.
Їдучи із роботи, в автобусі було повно людей, але я їхав в цілковитій самотності. Відчужений. Нічий. Втомлений і спраглий за твоїм теплом. Чим далі в це життя без тебе - тим частіше тебе згадую і тим болючіші спогади. І болючіші вони не від того, що вони погані, а від того, що те хороше, що мені постійно згадується уже не повториться.
На останок цього коротенького опису душевного стану напишу одне питання, яке мене постійно турбує: чому усе те виринає в мені знову і знову, якщо мої страждання односторонні. Завжди було навпаки. Думаєш про людину в сто раз більше, коли вона думає про тебе. Хіба не так? Ми завжди читали думки одне одного, коли ще були разом. Навіть не з півслова. А просто говорили одне за одного, вгадуючи стовідсотково наперед фразу, яка має злинути з уст коханої людини.
Гарних снів. Будь сильною.
Андрій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627251
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.12.2015
Про тебе не забуто. Про тебе часто згадувано. Єдина річ, яка змінилась - це той факт, що я не перевіряю твоі сторінки і коментарі постійно, щоб побачити, що відбувається в твоєму житті, бо це роз'їдає мене із середини. Уже шкодую, що зайшов на сторінки свого минулого життя знову. Тобі подобається те, що робить мені боляче, але я клянусь, що переборю свою біль, аби ти знайшла своє щастя. Просто подорожую якомога більше, а міг би брати тебе у ці подорожі зі мною. Спільна каюта, твоє тепло, розкочегарені серця, караоке з тобою і заспівані пісні кінгс-оф-леона. Пізно.
Сьогодні, коди я прогулювався по вулицях старого міста у Стокгольмі, я в цілковитій тверезості і свідомості згадував тебе і казав другові, що найбільше люблю саме червоноволосих дівчат. Друг посміхався і не знав, що я говорю про тебе. Даремно це все. Бо тобі просто настала пора бути щасливою. Не втрать свій шанс!
Будь умнічкою!
Андрій
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625707
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2015
Коли я був маленький, мене завжди оточували працею. Більшість моїх приємних спогадів - саме перерви між працею. Громаджу висушене сіно з братом, спека неможлива. Ми за 10 кілометрів від дому, до багажників велосипедів привязані пляшки з водою. До річки далеко. Притомившись від шпаркого сонця, ми присіли, щоб випити води. Вона солодка, найсолодша в моєму житті, бо випита заслужено. До приїзду дядька із трактором та причепом для сіна, із велетенськими, мов руки монстра, драбинами, ще більше години. Ми присіли відпочити. У лісі, що за ровом, чути якийсь тріск та спів пташок; ящірка тішиться сонцю, на посірілій куповині, яку давно уже вирив кріт. Брат скубе траву і викидає із заготовленого сіна якісь патики, яких стовідсотково не захоче жувати корова. Село. Мій погляд спрямований у далечину - туди, де нечесні люди прорідили ще донедавна густо засаджену молодими деревами соснину. Жаль, але вдіяти нічого не можна. Одна надія, що природа, зневажаючи людську зневагу, засипле цей пустир насінням нових дерев і пробачить нам важкі колеса Камазів.
З того часу, коли сидів втомлений і з мозолями від граблів, я робив чимало роботи у своєму житті. Починаючи від замішування бетону і закінчуючи рятуванням життя людей. Багато витекло води, багато пережито стосунків із людьми, багато перечитано потрібної і непотрібної літератури, але крізь увесь цей час, спливає у пам'яті фраза мого хрещеного батька про роботу: допомагають тим, хто робить. Усі мої спроби і досягнення, які вартували довгих років практики і довгих вечорів самовдосконалення завжди зустрічали підтримку рідних. Мені допомагали, бо я робив. Ніщо не дається просто так, для того, щоб мати якусь гордість за досягнення, більшість має бути зроблено саме тобою. Це показник того, що тобі не байдуже, що ти поборов свою лінь, що ти кожен день вкладав частинку терплячої праці у те, що маєш.
Подув вітер, хмара закрила сонце і стало легше на тому спекотному полі. Брат кивнув мені, натякаючи, що потрібно збирати сіно до валу. Мій брат зробив у сто разів більше, ніж я, тому я допоможу йому: доробити те поле і не лише його. Допомагають тим, хто робить.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=624908
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.11.2015