Конвалія

Сторінки (1/67):  « 1»

Глибокі, як небо, очі…

Глибокі,  як  небо,  очі  вдивляються  в  його  душу,
Шукають  скарби  незнані,  що  втому  її  порушать.
Замри!  Нехай  нап'ється.  Насититись  дай  їй  вповні,
Нехай  смакує,  хай  дивиться.  Цілуй  губи  її  пересохлі.

Позбав  її  від  звичної  деперсії,
Виведи  токсини  з  її  тіла,
Витягни  ніж  із  її  серця,
Розправ  її  вже  посивілі  крила,
Заший  всі  рани,  хоч  вже  й  не  кровоточать.
Зніми  петлю.  І  не  питай,  чи  хоче.
Будь  поруч,  коли  стане  їй  погано.
Не  йди,  коли  повірить  у  незнане,
В  омріяне,  неждане,  та  жадане.
Залишся  назавжди.
Бо  як  розіб'єш,
Уже  не  склеїш,
Уже  не  зцілиш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=654380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2016


Карпати-гори

Всього  лиш  день,  та  вартий  пів  життя.
Схід  сонця  в  Мармаросах  і  тиша-забуття.
І  небо  так  низько,  -  ось  вже  на  долоні.
В  живу  росу  я  занурюсь  по  скроні.

Якщо  є  рай,  то  він  ось  тут  —  у  горах:
В  величних  соснах,  ріках,  потічках,
В  солодко-рум”яних  та  пахких  світанках
У  місячно-зоряних  диво-ночах.

Та  більше  щастя  —  поруч  Ваші  очі.
Спокійно  й  легко  на  душі  цієї  ночі.
Я  Вас  люблю!  І  що  із  цим    робити?
Сказати?  Мліти?  Серцем  обігріти...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=389327
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2013


П"янію…

П"янію!  Обертом  йде  голова  -
Безмежно  я  щаслива
(Та  не  від  пива  чи  вина),
Бо  з  яблунь  білих  -    злива!

І  я  вся  в  білому  стою,
Обличчя  задираю,
Вдихаю,  дихаю,  літаю.
Я  вже  в  раю?  Не  знаю...

Впаду  в  траву  й  в  кульбаби-зорі.
Втоплю  свій  погляд  у  блакить.
Так,  я  живу!  Так,  я  на  волі!
Я  знаю,  задля  чого  жить.

Малому  синові  я  маю
Красу  життя  відкрити  всю,
Любов  у  серці  я  всплекаю,
Щоб  так,  як  я,  радів  життю.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334245
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 30.04.2012


Вишнева….

Ти  кажеш  -  напиши  вірша.
А  знаєш,  вже  не  вмію...
Адже  моя  душа  черства:
Вже  не  люблю  й  не  вірю.

Була,  як  вишня  у  цвіту,
Та  вітер  ураганний
Рвав,  бив,  гнув  талію  тонку,
Залишив  голі  рани.

Пооббивать  хотів  ввесь  цвіт,
Та  я  в  гіллі  сховала;
Він  полетів,  а  я  в  весні
Своїх  діток  плекала.

Я  листячком  їх  огорну,
Щоб  птах  який  не  клюнув,
Під  сонечком  заколишу
І  ще  міцнішой  стану.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=330344
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.04.2012


Про душу

Заберіть  її,  чи  знищіть,  чи  закиньте
Десь  подалі:  в  прірву  чи  підвали.
Так  пече,  як  перець,  ви  повірте.
Так  болить,  як  балкой-битой  били.

То  холодною  хлюпоче  хвилею,
То  як  лід  лежить  незламно.
І  пече  палає  полум”ям,
І  як  лист  тріпоче  лагідно.

Літала  ластівкою,  люблячись  у  літі,
Сумна  тепер  сидить  і  серце  ссе.
То  красувалась,  як  конвалія  у  квіті,
Зім"ята,  зтоптана,  зів”яла  вже.

Кому  віддати  дешево,  задарма?
Вона  і  лагідна,  і  любляча,  й  ласкава...
Ну,  що  ж,  нікому?  Така  вже  в  мене  карма.
Душа?  Її  я  Музою  назвала.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313644
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2012


Боляче

Боляче,  коли  кажуть:  "я  йду"  і  насправді  йдуть,
боляче  дивитись  в  очі,  які  були  для  тебе  океаном,
боляче  знати,  що  зараз  в  них  плещуться  інші,
що  це  тіло,  обціловане  тобою  до  міліметра,
зараз  голубиться  в  інших  обіймах.
Боляче  звертатись  на  ім"я,  бо  звертаєшся,  наче,  до  чужої  людини.
В  тої,  іншої,  і"мям  було  -  "коханий".
Боляче,  а  ще  страшно...
страшно  жити  далі  без  серця  -
воно  стукотіло  тільки  з  ним  поруч,
страшно  дивитись  в  очі  іншим,  бо  вже  не  віриш  нікому,
страшно  зустрітися  ще  раз  і...  збожеволіти.
Та  найстрашніше  болять  слова:
       чому  тато  пішов  від  нас,  матусю?
     чому  він  пішов?
   чому  пішов?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313366
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 12.02.2012


Непотрібна воля

Все  тяжче  думати,  і  бачити,  і  чути  -
Я  журавлем  у  вирій  полетіла  б,
Та  не  можу,  бо  незримі  пути
Життя,  а  може  я  на  себе  вділа.

Ви,  прадіди,  діди,  все  ж  добре,
Що  не  дізнаєтесь  ніколи:
Нащадок  ваш,  створіння  мудре,
У  нього  вже  свої  закони.

Ви  свою  кров  лили  за  віру  і  за  волю,
ТА  воля  не  потрібна  нам  була...
В  чужій  країні  ми  шукаєм  іншу  долю,
А  ви  ж  колись  не  знали  більше  зла.

Ми  сяєм  звиду  –  то  лиш  позолота,
Бо  як  послухаєш  –  то  не  слова  –  іржа:
«Я  хочу  вирватися  із  цього  болота»  -
Сказало  раз  всезнаюче  хлоп"я.

А  дівчина,  вся  молода  та  гарна,
Мені  відкрила  новину-секрет:
«Украінского  нет,  -  впевняє  пава,  -
Єсть  суржик,  а  украінского  нет».

Ми  віддаєм  свої  харчі,  людей  і  землю
Й  щасливі,  що  комусь  потрібні  стали.
Взлітаєм  високо  –  під  саму  стелю,
Забувши,  що  до  неба  ВИ  літали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297138
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 01.12.2011


Чорна зима…

Звук,  іще,  і  безліч  зайвих  звуків
Так  прагнуть  відірвать  мене,
Та  я  до  вух  притисну  міцно  руки,
Послухаю,  як  серце  кров  жене.

Тумани,  бруд,  брехливі  всі  прогнози,
Новини,  фільми  і  громадський  транспорт,
І  люди,  що  бодають  наче  кози,
Псуючи  настрій,  заводячи  у  ступор.

А  ти  –  такий  ввесь  чемний  і  пристойний,
Від  тебе  голки  бігають  по  венах,
Ввесь  час  боюся,  що  тебе  я  не  достойна,
Ім’я  твоє  шукаю  на  конвертах.

Та  сотні  птахів-сумнівів
Все  ще  живі,  хоч  вже  й  підбиті,
Зметуть  крилом  минулий  тлін,
Хоч  під  волоссям  моїм  скриті...

Ти  утікаєш  знов  від  мене,
Як  жук  від  подиху  мого.
Ні,  ти  не  з"їдеш,  звісно,  з  теми,
Тебе  не  стане  самого.

Сьогодні  я  зламала  ніготь,
Та  застогнала  не  від  болю,
Тебе  з  думок  хотіла  вирвать,
З  тих,  що  живуть  в  обох  півкулях.

Хоч  чорне  пір’я,  наче  сніг,
Засипле  всю  мою  планету,
Ношу  в  душі,  як  оберіг,
Ті,  що  співав  мені  куплети.

Твої  легені  такі  сильні
Чорну  зиму  змогли  б  прогнати,
А  очі  вільні  і  щасливі,
Мені  б  хоч  капіляром  стати.

Щаслива  стати,  ну,  хоча  б  повітрям,
Яким  на  мить  наповниш  ти  легені;
Сніжинкою,  підхваченою  вітром,
На  твоїй  посмішці  дозволь  загинуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2011


Ножиці

Магнітний  блиск  червоних  ножиць
Так  заворожуючи  близько...
Пробігший  мій  по  лезу  палець,
Підкаже  як  могло  будь  слизько.

Приниженою  я  зосталась,
Сміливою  лиш  в  снах  була.
Душа  металась,  намагалась,
Та  я  її  в  полон  взяла.

ЗапАлю  свІчки,  візьму  фотки
І  ножиці  в  руці  стисну:
Я  буду  різати,  колоти,
А  потім  геть  усе  спалю.

Коли  безумними  стаєм,
Сміливість  враз  сама  приходить...
Я  втрималась,  хоч  і  над  краєм,
Над  прірвою  всього,  за  мить

До  вічного  безумства,  болю,
До  смерті  тіла  і  душі.
Для  мене  ти  ─  лиш  крапля  гною,
Лиш  осад  десь  там  на  душі.

Є  гарні  друзі,  гарні  книги,
Хороша  музика  вкінець
І  не  є  кінцем  дороги
Розірваний  з  тобой  вінець.

Знайшов  свій  шлях  серед  руїн?
Іди  ж  тепер  ним  до  захОду.
Живу  я  вже  в  своїй  країні  -  
Закрила  візи,  немає  входу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271320
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2011


Сенс

Ти  любиш  збирати  свої  сльози  в  долоні,
Розвішувати  їх  по  кімнаті,  як  зорі.
Коли  тобі  сумно  –  папір  дістаєш,
Сніжинки  усміхнені  вмить  вирізаєш.

Під  ковдрою  заховаєш  очі,
Бути  тут  ти  аж  ніяк  не  хочеш.
Роздерта  шкіра  й  сльози  не  при  чому  –
На  всій  планеті  ти  не  маєш  свого  дому.

Ти  загубилась  тут:  як  бути,  що  робити?
Це  не  твоє  життя  ,  це  спроби  якось  жити.
То  з  надією,  з  жаром  б’єшся,
То  від  відчаю  вмерти  рвешся.

А,  може,  сенс  твого  життя  –
Шукати  сенс  свого  життя?..

Коли  ти  знов  пусті  думки  ловитимеш,
Чужі  серця,  що  рвані,  знову  шитимеш,
Лише  для  тебе  листя  так  шепочеться,
Згадай  про  це  і  жити  знов  захочеться.

Росою  освіжи  гарячі  скроні
І  вилий  сльози,  що  печуть  долоні.
Забудь  про  сенс  –  живи  лиш  почуттями!
А  я  тобі  свої  до  дна  віддам.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271319
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2011


Я вже звільнилась…

Так  раптом  зникла  вся  облуда,
Раптово  й  швидко  душа  померла...
Я  захлинулася  від  бруду.
Між  мною  й  світом  виросла  Говерла.

Я  майже  повністю  звільнилась,
Хоч  тіло  робить  спроби  жить,
Мені  лиш  крок  зробить  лишилось  –  
До  забуття  одна  лиш  мить.

Всі  думають,  що  я  безумна…
А  хто  вони?  Скажіть!  ПрошУ!
Живуть  собі  і    їм  не  сумно
Тягнути  вік  нещастя  нОшу.

Життя  підступне  і  зрадливе:
Коли  ти  зовсім  не  чекав,
Біда  впаде  на  плечі  зливой,
Раптово  так,  щоб  не  дрімав.

І  в  кожен  раз,  наступний  раз
Сильніше  б’є,  жалю  немавши.
Гартуючи,  то  ж,  без  образ,
Свою  безумну  гру  почавши.

«Чи  витримаєш  ти  в  цей  раз?
Я  раджу  тобі  здаться!
Все  рівно  потім,  хай  не  зараз,  
Ти  мусиш  поламаться»...

Можливо  це  не  той  момент,
Коли  пора  прощаться,
Але  мій  світ  розбитий  вщент  -
По  склу  болить  топтаться.

Я  вже  не  бачу.  Мої  сльози
Повипікали  очі  карі.
Не  можу  більш  кричать  погрози  -
В  легенях  ввесь  пісок  Сахари.

Застрягло  в  горлі  щось  ядуче,
Напевно,  то  моя  душа,
Я  виплюну  її,  болючу,
Разом  і  розум,  хай  не  заважа.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=267069
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 26.06.2011


Метелики під моїми ногами…

Метелики  під  моїми  ногами,
Ластівки  в  моїй  голові.
Крадуся  помірними  словами  -
Не  бійтеся,  пташата  голосні.

Глибоке,  безкрайньо  щире  небо,
Не  страшно  утонуть  в  тобі;
Насправді,  я  в  тобі  –  амеба,
Як  хочеш  забирай  собі.

Проміння  лагідне  лоскоче  спину
Так,  ніби  підганя  вперед.
Розплутавши  життєву  павутину,
Солоной  гіркоти  напилась  вщерть.

Тепер  іду  і  руки,  як  вітрила,
Розкинула,  мов  хочу  обійнять
Всю  землю  й  небо,  що  мені  відкрили  -
Свободу-волю  не  годиться  віддавать.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=266202
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.06.2011


Все буде так, як хочеш

Скажи,  ти  ж  знала,  так  буває,
Коли  ти  мрієш  ─    сум  зникає,
Папір  вспромозі  так  зробить,
Щоб  мрії  в  ціль  перетворить.

Сміливість  думки  межі  ставить,
Вона  так  сильна,  що  заставить
Все  бути  так,  як  хочеш  ти,
Лиш  ти  плануєш,  куди  йти.

Якщо  ти  знаєш,  чого  хочеш,
Воно  знайде  й  посеред  ночі.
Ти  лиш  піймай  завітну  мить
І  не  питай,  чому  щастить.

Поки  ти  знаєш  задля  чого,
Не  схибиш  з  вірної  дороги.
Себе  поможе  віднайти
Той,  кого  любиш  сильно  ти.

Завжди  буває,
Щось  є  й  зникає,
Коли  це  стане,
Лиш  бог  вгадає...

Ну  й  хай  собі  скоріш  летить,
Забудь  про  це,  хай  не  болить,
Бо  замість  нього  прийде  краще,
Лиш  далі  йди,  не  будь  ледащой!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261775
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.05.2011


Чудо світу

Хто  каже,  що  сонце  –  єдине  світило  –
Не  бачив  ніколи  тебе.
Кого  не  дивує  вже  ніяке  диво,
Той  точно  не  бачив  тебе.

Коли  тебе  стріла,  то  стало  так  тепло,
Так  затишно  й  вільно  ураз,
І  віра  моя  в  майбуття    добре  кріпла
При  зустрічі  нашій  щораз.

Ти  –  янгол,  що  жити  між  нами  лишився.
Я  твОє  ім’я,  мов  молитву  шепчу.
Місяць  у  хмарах  вже  вкотре  втопився,
А  я  із  тобою  від  буднів  втечу.

Ти  посміхнешся  –  я  миттю  розтану,
Холодним  струмком  до  тебе  біжу.
Якщо  не  поставиш  між  нами  заставу,
Тебе  підхвачу  й  уперед  понесу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2011


Летіла птаха

Летіла  птаха,  хмари  оминавши,
Із  сонечком  у  піжмурки  зігравши,
І  тішилась  життям  своїм  щасливим,
Що  не  кажи,  не  в  кожного  є  крила.

І  не  лякав  її  пекучий  грудень,
Тепло  лиш  лоскотало  її  груди.
Вона  завжди  була  там,  де  весна,
А  де  весна,  там  смутку  не  бува.

Летіла  птаха  низько  над  рікою,
Милуючись  у  відблисках  собою,
Аж  там,  в  камінні,  ВІН  журивсь  і  плакав,
Все  пір’ячко  сльозами  він  закрапав.

- Чому  сумуєш?  Навкруги  весна  ж?
- Тому  й  сумую,  бо  в  останній  раз
Милуюся  цим  сонцем  і  цим  небом,
Бо  не  пірну  більш  над  безмежним  степом…

-            Не  плач,  маленький,  я  з  тобою  буду!
Хотіла  весну  бачити  я  всюду,
Та  як  тебе  зустріла,  зрозуміла,
Більше  без  тебе  та  весна  не  мила!

Враз  біль  його  вона  крилом  зігнала
І  сльози  безкінечні  вгамувала.
Вона  й  не  знала,  що  буває  інше  щастя,
Не  жалкувала,  що  від  неба  відреклася.

А  він,  можливо,  не  хотів  збагнути,
Що  його  птаха  може  весну  позабути.
Сказав:  «Прощай!»  й  пірнув  у  річку  стрімко,
А  птаха  лиш  зітхнула  дзвінко.

Омивши  добре  камінці  сльозами,
Шепнула  річці:  «Як  ти  міг,  коханий?»
Лягла  на  вже  холодний  камінь,
В  останній  раз  згадавши  теплий  травень...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260999
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.05.2011


Разочарование

Так  вот  какой  ты?  Я  не  знала,
Такою  дурою  была─
Мечтала,  руки  целовала
И  в  вечной  верности  клялась.
Ты  так  шутливо  улыбался,
И  так  небрежно  обнимал,
И  повторял  мне,  что  влюбился,
Что  ввек  такую  не  встречал.

Как  снег  под  солнечным  сияньем,
Растаяла  от  слов  твоих
И  думала,  что  мир  стенанья
Придуман,  но  не  для  двоих.
Ночами  на  твоё  смотрела
От  ласк  уснувшее  лицо
И  тихо  в  ушко  обещала
Отдать  всю  жизнь  и  всё  тепло.

Ты  говорил  мне  между  прочем,
Чтоб  замуж  вышла  за  тебя,
Ты  обещал  и  счастье,  и  прочее  -
Я  в  сеть  попала,  чуть  дыша...
Но  ты  меня  совсем  не  понял.
А,  может,  виновата  я?
С  тебя  я  сделала  героя,
Я  верила  тебе  й  в  тебя.

Устала  думать  за  обоих,
Причин  устала  я  искать.
Прошу  у  сердца  я  покоя,
Тебе  ж  его  не  занимать.
Я  сильно  разочаровалась
В  любви  и  счастье  своему,
Но  всё  же  страсть  к  тебе  осталась,
Сильна,  как  прежде.  Не  пойму.

От  ревности  я  задыхаюсь,
А  от  любви  дышать  хочу.
От  близости  к  тебе  ─  влюбляюсь,
От  расставаний  я  умру.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259330
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.05.2011


Игра с собой

Жизнь  есть  и  без  тебя,
Но  где,  но  кто  подскажет,
Как  жить  мне,  не  любя,
Забыть  тебя  поможет?

Пыталась  я  найти
В  работе  утешенье.
С  друзьями  обрести
Забвенное  спасенье.

Я  улыбалась  всем
И  говорила  ловко.
Все  думали  совсем
Забыла  всё  так  лёгко.

Но  часто  в  темноте,
Наедине  с  собою,
Ставало  страшно  мне,
Что  увлеклась  игрою.

Не  обмануть  себя,
Хоть  как  ты  не  старайся,
И  спрятаться  нельзя  -
Могу  и  не  пытаться.

Ведь  больше  никогда
Мне  не  вернуть  обратно,
Разлучница-судьба
Украла  безвозвратно,

Твоё  тепло  и  ласку
И  дарит  их  другой.
Поверила  я  в  сказку,
Что  ты  и  есть  любовь.

Забрала  б  навсегда
И  не  ятрила  раны,
Нет,  сводит  иногда
И  путает  все  планы.

Ведь  так  легко  любить,
Так  трудно  ненавидеть.
И  надо  жизнь  прожить,
Чтобы  тебя  забыть...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259326
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.05.2011


Горить багрянцем сонце

Горить  багрянцем  сонце,
Ховаючись  за  обрій,
Десь  там,  у  тій  сторонці
Ти  зник  від  моїх  мрій.

Майбутнє  наше  малювала
Яскравим  кольором  кохання.
Щодня  чіткіше  уявляла  –
Невтомно  шепотів  зізнання.

Я  серце  вирвала  з  грудей
Й  тобі  навік  віддала.
Тобою,  немає  більш  людей...
Лиш  поруч  буть  жадала.

Не  зрозумів.  Мав  інші  цілі.
Я  йшла  і  не  могла  підти.
Зшивала  спогади  безцінні.
Лиш  ти  –  не  мала  більш  мети.

Так  боляче  словами  різав
І  байдуже  сміявся  в  трубку,
А  відчай  горло  роздирав,
Долоні  м`яли  незабудку.

Пече  і  зараз  там,  де  серце.
Хто  винен  в  цьому:  ти  чи  я?
Щоденно  думаю  про  все  це,
Цілуючи  твоє  маля.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259126
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2011


Вічне слово поета

Тепле  вранішнє  сонце
Не  прокинулось  ще,
На  галявині  роси
Виступають  дощем,
Темний  ліс  величавий
Завісу  створив,
Від  вітрів  й  ураганів
Він  усіх  захистив.
Не  врятує  лиш  світу
Від  людини  ніяк,
Укорочує  віку
Йому  кожен  «маніяк».
Людське  вражеє  око
Скрізь  устигає.
Людина  людину
Тут  теж  убиває...
На  галявині  цій,
Де  в  коліно  трава,
На  галявині  мрій
Не  ступала  нога.

Раптом  в  лісі  густому
Щось  злякало  птахів
І  прогнало  утому
Із  зелених  верхів.
Насувалося  лихо  ─
Це  відчули  птахи  ─
Наближалися  тихо
Чиїсь  злі  голоси.
Тут  і  крики,  і  лемент,
І  ненависть,  і  плач,
Тут  на  вічну,  на  смерть
Веде  винних  палач.
А  чи  винні,  чи  ні,
Судити  не  нам,
На  жорстокій  війні
Невинних  нема.
А  коли  ця  війна
На  словах,  не  на  діях,
То  і  суду  нема,
Залишилась  надія.
Млявий  вогник  надії
Гасне  все  на  очах,
Як  несправджені  мрії
Гинуть  вже  на  устах.

Йдуть  приречені  тихо,
Примирились  уже,
Тільки  юний  хлопчина
Вогник  в  серці  несе.
Рветься  слово  до  бою,
Серце  стогне  й  щемить,
Обливається  кров’ю
Й  думка  жаром  горить:
«Сонце,  вітер  і  хмари,
Море,  лан  золотий!
Вас  у  мене  украли  ─
Камінь  в  серці  важкий.
Не  побачу  більш  сонця,
Що  ласкає  теплом,
Наливає  серця
Й  душу  щирим  добром.
Не  почую  більш  вітру,
Що  шумить  над  вербою  ─
Скільки  всього  зі  світу
Він  поніс  за  собою.
Як  ударить  у  вуха
Гострим  словом  своїм,
І  печаль,  і  недуга
Пройдуть  разом  із  ним.
Сонце,  швидше  здіймися,
Пролий  світло  у  душу,
Я  усе  ж  помирати
У  мороці  мушу.
Та  яка  вже  різниця?
Не  готовий  я  був.
Може  смерть  ─  це  дурниця?
Я  про  других  забув?..
Забув  про  життя…
Що  зумів  я  зробити?
Чи  устиг  до  пуття
Свого  віку  прожити?
Не  караю  себе  ─
Я  боровся  без  страху.
І  за  слово  своє
Я  терпітиму  жаху.
Помню  рідне  село,
Мою  матінку  рідну.
Хто  догляне  її?
Поховає  хто  бідну?..
Що  зробив  я  не  те,
Що  сказати  не  встиг?
Вітер  попіл  змете,
Голос  в  грудях  застиг…
Ні,  я  думать  не  смію,
Хоч  і  ніколи  вже,
Хай  усе,  в  що  я  вірю,
Слово  ввік  збереже.

Щось  за  гуркіт  полинув,
Його  вітер  поніс,
У  далеку  долину
Разом  з  криком  одніс.
Ні,  мовчати  не  буду,
Хоч  у  грудях  пече,
Чогось  ноги  німіють
І  холод  бере.
Так  хочеться  крикнуть,
Крикнуть  слово  палке…
Та  голос  розтанув.
Щось  у  горлі  важке.
Вітре,  дай  мені  сили!
Зігрій,  сонце,  мене!
Серце  в  болі  завило,
Постріл  в  морок  жене.
Очі  в  гору  здійнявши,
І  вдихнувши  востаннє,
Що  є  сил,  навіть,  більше
Крикнув  своє  бажання:
«Не  боїмось  вас,  кати,
Нас  повік  не  здолати!
Моє  слово    не  стратиш  -
Буде  в  пісні  звучати!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=259123
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 12.05.2011


Если б знал ты…

Ах,  если  б  знал  ты,  как  мне  сложно
Сидеть  и  ждать  тебя  одной.
Я  от  любой  тревоги  ложной
Готова  ринуть  за  тобой.

Ах,  если  б  знал  ты,  как  мне  сложно
Лежать  в  ужасной  пустоте,
Когда  всё  тело  бьётся  дрожью
От  звуков,  образов  во  тьме.

Я  не  могу  уснуть  от  мыслей,
От  слёз  немеющей  любви.
И  только  сердца  стукот  быстрый
Я  слышу  с  ночи  до  зари.

Не  шёпот  нежный,  не  признанья
И  не  дыхание  твоё,
Лишь  стук  дождя  сквозь  стон  отчаянья
В  немое,  сонное  стекло.

Ах,  если  б  знал  ты,  как  мне  сложно
Смотреть  часами  в  потолок,
Боясь  вздохнуть  неосторожно
И  не  услышать  твой  звонок.

Боюсь  услышать  в  телефоне,
Что  связи  с  абонентом  нет.
А  что  ему?  Без  церемоний
Смертельный  мне  даёт  ответ.

Ах,  если  б  знал  ты,  как  мне  сложно
Рыдать,  бояться  за  тебя.
Ведь,  подскажи  мне,  разве  можно
Так  жить,  по-прежнему  любя.

Не  злись,  пыталась  я  смириться
С  моей  несчастною  судьбой…
Но  всё  ведь  может  измениться,
Ты  просто  выбери  ─  любовь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258908
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.05.2011


Вирок пам`ятати

Чого  варті  всі  слова  без  тебе?
Взяти  б  та  упасти  десь  у  небо,
Вуха  й  очі  затулити  хмарою,
Стати  легкою,  прозорою  примарою.

Нащо  дихати  й  не  чути  тебе  поруч,
Без  сенсу  кидатись  праворуч  і  ліворуч?
Було  б  краще  так  пірнути  в  море,
Щоб  не  бачити  барв  світу  кольорових.

Наберу  я  мулу  повні  жмені
І  води  солоної  в  легені.
Вийду  я  русалкою  на  хвилі:
Без  жалю,  без  серця,  без  надії.

Забуду  все,  бо  небезпечна  пам`ять,
Тебе  ж  бо  може  блискавкою  вдарить…
Пірнеш  у  море  влітку  з  головою,
Щось  забере  тебе  на  дно  з  собою…

Ні!..  Залишуся  на  землі-неволі,
Змирюся  з  планами  моєй  химерной  долі
І  вирок  пам`ятати  з  покорою  прийму,
Бо  треба,  бо  для  тебе,  бо  лиш  тобой  живу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258780
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2011


Не умею любить

Ты  правду  осознал  -  я  не  могу  любить!
Мне  мама  говорит:  «Попробуй  проще  жить».
Но  как  смотреть  в  глаза,  счастливые  до  боли
И  знать,  что  до  конца  я  сердцем  не  с  тобою.

Могу  я  притворяться,  искусственно  смеяться,
Но  холод  на  душе,
С  тобой  хочу  расстаться.  Забыться  и  остаться
Одной  на  всей  земле.

Боюсь  тебе  я  верить.  Боюсь  тебя  казнить.
Тебе  боюсь  ответить,  чтоб  сердце  не  разбить.
Я  не  хочу  тебя,  и  не  люблю,  наверно,
И  видеть  не  хочу  тебя  я  повседневно.

И  слышать  голос  твой,  и  запах  ощущать,
И  поцелуй  ловить,  и  вновь  тебя  прощать.
Мы,  может,  поспешили,  но  виновата  я.
Прости,  прости,  ты    милый.  Я  не  твоя  судьба.

Прости,  найди  другую  ─  не  обо  мне  ж  мечтал.
Не  думай,  что  впустую  ─  тебя  мне  Бог  послал,
Но  поняла  не  так  я  все  призраки  судьбы.
Любить  я  разучилась.  Лети,  прошу,  лети!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258694
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.05.2011


Скажи відверто

Усе  в  житті  у  нашім  плинне:
Кохання,  вірність,  слава,  час.
Те,  що  було,  колись  загине,
Й  колись  не  стане  зовсім  нас.

Але  тоді  все  рівно  буде,
А  зараз  мучає  печаль.
Та  чому  пам'ять  не  забуде,
І  не  впаде  у  вічність,  в  даль?

Змиритись  можна  навіть  з  смертю,
З  байдужістю  і  поготів,
Лиш  побалакати  б  відверто,
Забувши  холод  почуттів.

Ну,  хоч  на  мить,  щоб  зрозуміти,
Що  помилки  ніде  нема,
Щоб  на  дорозі  не  стояти  –
Десь  поруч  пройде  та  –  нова.

Я  розумію  –  зовсім  різні,
Але  ж  ми  тягнемось  чомусь.
Можливо  завтра  буде  пізно,
Та  ти  говориш:  «Хай,  колись».

Хоч  на  секунду  будь  дорослим,
Відкинь  всі  принципи  свої.
Бо  це  не  жарти,  це  серйозно,
Бо  я  довірилась  тобі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2011


Как хорошо!

Как  хорошо,  что  не  люблю,
Тебя  не  обнимаю
И  взгляд  свой  нежный  не  дарю,
Улыбку  не  скрывая.
Как  хорошо,  что  не  скучаю,
Что  не  приходишь  ты  во  сне
И  от  разлук  не  умираю.
Всё!  Чуждо  это  чувство  мне.
Как  хорошо,  что  ждать  не  надо,
Чтоб  утонуть  в  твоих  глазах
И  трепетать  уже  от  взгляда.
Теперь  ухмылка  на  устах.
Как  хорошо,  что  ветер  больше
Мне  не  напомнит  шёпот  твой
И  хорошо,  что  даже  позже
Не  стану  я  твоей  женой.
Я  верю  –  это  хорошо,
Ведь  все  те  ссоры  и  обиды
В  секунду  вытрут  в  порошок
Всё,  что  пытались  мы  увидеть
В  друг  друге,  чтобы  полюбить...
Но,  хорошо,  что  дождь  идёт  -
Он  сильный,  он  сможет  смыть
Всё,  что  память  бережёт.

Любовь,  быть  может  –  это  сила
И  счастье,  жизнь,  и  добро,
Она,  быть  может,  дарит  крыла,
Но  мне,  увы,  не  суждено.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258519
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.05.2011


Надвечір`я

Вже  чорні  дерева  пронизують  ще  блакитне  небо.
Лише  мить  тому  я  ловила  останні  промені  світла,
Я  повільно  всотувала  все  тепло  його,  ніби
Рептилія  на  камінні,  відігріваючи  свої  кінці,
Та  все  боячись,  що  буде  замало.
І  ось  сонце  змінили  ліхтарі,
Повисипали  теплокровні  жваво,
Блукаючи  містом  немов  упирі,
Немов  боячись,  що  сонце  їх  знищить.
Я  постою  ще  під  помаранчевим  ліхтарем,
Вберу  в  себе  його  штучне  тепло,
Почуваючись  метеликом  чи  комарем,
Хтось  запросить    на  штучне  вино.
Я  посміхнуся,  звісно,  штучно,
Скажу  слова,  що  прийнято  казать
Й  втечу  по-швидше  в  своє  справжнє  ліжко,
Де  можна  тепло  і  по-справжньому  поспать…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258347
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.05.2011


Мамі

До  сьогоднішнього  чудового  свята  Дня  матері!!!



Я  хочу  завжди  бути  із  тобою,
З  твоєю  радістю,  з  твоєй  журбою.
Я  хочу  бачити  ласкаві  твої  очі,
Твою  усмішку,  навіть,  сльози  опівночі.

Завжди  гадала:  «Нащо  говорити,
Коли  все  скажуть  вчинки  норовисті».
Але,  чи  може  щось,  крім  слів  любові,
Відкрити  тобі  душу  мою  вповні?

Завжди  боялась  я,  чи  зрозумієш,
Чи  може  зрозуміти  не  зумієш.
Тепер  я  знаю,  що  дарма  боялась  -
На  всі  мої  проблеми  озивалась.

Ти  в  мене  у  житті  така  єдина.
Пробач  мені,  якщо  у  чомусь  винна.
І  знай:  усе,  що  вмію  я,─  від  тебе,
Усе,  що  знаю  я,─  лише  від  тебе.

Суворим  словом  ти  навчила  мене  жити,
Ласкавим  серцем  ти  навчила,  як  любити.
Всі  теплі,  щирі  фрази  і  всі  квіти
В  словах:  «люблю  я»  хочу  помістити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258339
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.05.2011


Путь к звездам

Так  трудно  верить  в  то,  в  что  верю,
Когда  никто  не  верит  мне.
Так  трудно  выбрать  ту  аллею,
Правильную,  но  на  горе.

Я  подымаюсь  по-тихоньку,
Срываюсь,  может,  но  ползу.
Мне  говорят:  «Уйди  в  сторонку»  ─
Я  улыбнусь  и  дальше  жму.

Но  кто-то  мудрый  знает  больше,
Всю  жизнь  катая  коллею,
Мне  скажет:  «Ты  пожалеешь  позже,
Прошу,  как  мать  тебя  свою,

Спустись  на  землю,  будь  как  люди,
Мечтатель  нынче  не  в  цене,
Никто  й  тебя  ценить  не  будет,
Окажешься  в  момент  на  дне»...

Я  не  хочу  и  я  не  буду
Топтаться  с  вами  наравне.
Впаду  на  дно  ─  вмиг  позабуду,
Быстрей  свой  путь  начну  вдвойне.

Я  не  такая,  как  все  люди,
Я  к  своей  цели  гордо  йду.
Хоть  выскочек  никто  не  любит,
А  я  вас  крепко  всех  люблю.

И  я  прошу  вас,  не  мешайте,
Не  обессудьте  меня  зря,
Ведь  я  для  вас  стремлюсь,  представьте,
Ведь  это  всё  не  для  себя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258127
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 07.05.2011


Паралельний світ

Повітря  нерухоме  
         всю  сплутало  мене.
Ні  поруху,  ні  звуку,  
         усе  чомусь  німе.
Так  сильно  давить  плечі,
         що  неможливо  дихать,
Та  й  серцю  вже  набридло  
         десь  там  у  грудях  пригать.
О,  як  же  зрозуміти  
         хто  я  і  де  знаходжусь?
Чи  ще  не  божевільна,
         бо  скоро  точно  тронусь.
Довкола  все  ніби  знайоме,
         та  разом  з  тим  таке  чуже.
Чому  ж  тут  скрізь  нема  нікого?
         Гірка  самотність  душить  вже!
Так  ніби  в  паралельний  світ
         потрапила  я  раптом.
Мить  –  чути  звідкись  голоси,
         відкіль  –  не  відгадати.
Я  буду  довго,  навіть,  вічно
         по  світу  цім  блукати,
Та  я  знайду  його,  я  знаю,  
         інакше  не  бувати.
Хтось  має  ж  ще,  так  як  і  я,
         десь  затишку  шукати,
Іще  в  цім  світі  самоти
           хтось  має  існувати?
Якщо  це  так  –  його  почую,  
           відчувши  кислий  присмак
І  щось  у  шлунку  так  раптово,
           але  і  тепло  стисне.
Тоді  спадуть  тяжкі  окови  
           самотності  і  смутку.
Не  вип`ю  й  краплі  однієї
           більше  гіркого  трунку!
Не  припиню  ніколи  пошук  
             і  в  темряві  й  при  світлі,
І  все  одно  його  знайду,
             в  якім  не  був  би  світі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=258124
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.05.2011


Атлант

Я  не  знала,  що  таке  можливо,
І  тому  солоні  мої  очі,
Злякалася,  гарчала  тихо  й  хижо,
Хоч  все  міцніше  притискалася  щоночі.

Думки  хазяйновито  так  бродили,
Мов  хмари  в  небі  –  хто  ними  керує?
Важкі,  грозові  думи  обложили,
І  ти,  мов  сонце,  від  моїх  очей  тікаєш.

Та  серце  знов  садОвить  мене  в  потяг.
Вже  розклад  руху  вивчила  напам’ять.
Вдягну  по-швидше  сексуальний  одяг:
Поля,  дерева,  кілометри  вмить  розтануть.

Лечу  до  тебе,  доле,  наречений,
І  швидкість  розганяє  всі  хмарки.
Нехай  перечить  десь  якийсь  учений,
Та  невагомі  всі  людські  думки.

Якби  поменше  думати,  а  серцем
Все  відчувати,  бачити  і  чути,
Чи  мали  б  відчай  і  розпука  в  ньому  місце?
Чи  почуття  вдягали  б  на  нас  пута?

Я  знов  з  тобою,  в  щастя  наш  політ,
А  хтось  вважа  -  кохання  арештанти.
Тобі  –  життя  моє,  і  небо,  і  ввесь  світ!
Тримай  міцніше,  мій  палкий  Атланте!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2011


Такая я

Прости  меня,  мне  очень  сложно,
Всегда  такою  я  была,
Но  лишь  тебе  не  осторожно
Свою  печаль  я  выдала.

Я  очень  разная  бываю,
Сама  себя  я  не  пойму,
И  за  собой  не  успеваю.
Я  жизнь  запутала  свою.

Порой  мне  хочется  смеяться
И  обнимать  от  счастья  всех;
Порой  мне  хочется  остаться
Подальше  от  житейских  спех;

Порой  хочу  сбежать  от  мира,
Закутаясь  в  огромный  плед;
Иль  говорить  небрежно,  сыро,
Не  сдерживая  свой  обет.

Понять  тебе  меня  не  просто.
Сама  себя  я  не  пойму.
И  хмуришься  ты  очень  грозно,
Когда  я  дуюсь  и  грущу.

Но,  несмотря  на  всё  ─  ты  любишь,
Ты  терпишь,  веришь  ты  в  меня.
И  ты,  я  знаю,  не  отступишь,
И  не  сбежишь,  судьбу  кляня.

Я  знаю,  милый,  ты  хороший,
Ты  самый  лучший  на  земле,
И  ни  за  что  меня  не  бросишь.
Я  вся  принадлежу  тебе.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257945
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.05.2011


Прощай

Прощай,  друг  мой,  мне  очень  сложно
Тебя  навеки  отпускать.
Пусть  моё  сердце  злобно  гложет
Вопрос  один:  «Кто  виноват?»

Быть  может,  я  умру  от  боли,
Что  жжёт  и  рвётся  изнутри,
Но  всё  равно,  хочу  я  воли.
Лишь  на  меня  ты  не  смотри.

Пускай  любить  тебя  до  смерти
Я  буду  сильно  и  страдать,
Но  лучше  так,  чем  безответной
Любви  былой  существовать.

Пусть  лучше  так,  чем  ненавидеть
Ты  будешь  всех  из-за  меня.
Я  не  хочу  тебя  обидеть
И  чтобы  ты,  судьбу  кляня,

С  ненавистью  в  глаза  смотрел,
Ворчал  подчас  от  пустяков.
Женитьба  ─  это  не  предел
И  не  путы  тяжких  оков.

Лети,  любимый  мой,  так  надо
И  не  смотри  назад,  прошу.
Я  не  хочу  ведь  быть  преградой,
Я  лишь  помочь  тебе  хочу.

Оставь  меня,  мне  очень  сложно.
Пусть  плакать  буду  день  за  днём.
Я  поняла,  что  невозможно
Идти  вдвоём  одним  путём.

Мне  говорят,  что  время  лечит,
Быть  может,  спорить  не  хочу,
Но  обниму  тебя  за  плечи
И  тихо  в  ушко  прошепчу:

«Прости  меня  за  всё,  любимый,
Тебя  забыть  я  не  смогу.
Что  ж  жизнь  со  мной  невыносима...
Я  всё  пойму,  я  всё  прощу».

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257732
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.05.2011


Дурманить голову весна

Дурманить  голову  весна,
Лоскоче  ароматами,
Тут  бджоли  із  бджолятами
І  вишня  запашна.

Забувшись,  я  радітиму
І  травню  веселковому,
Й  повітрю  загадковому,
І  сонечку  привітному.

Вслухатимусь  в  жужжання,
Шуршання  й  щебетання,
Прокинусь  вранці  зрання,
Щоб  загадать  бажання.

Вкладу  його  до  вітру  в  руки  -
У  небо  хай  здіймається,
Росою  омивається  -
Розтануть  мої  муки.

Тобі  весна    підкаже,
Бо  я  чомусь  не  можу,
Слів  влучних  не  знаходжу,
Шлях  вірний  хай  покаже.

Глянь,  бусели  гніздяться
І  ластівки  під  стріхою.
Їм  будуть  скоро  втіхою
Пташата,  що  народяться.

Й  ми  щастям  тобі  будемо  -
Не  бійся,  не  тікай,
Зла  в  думці  не  тримай,  -
Проблеми  всі  обійдемо.

Весні  синонім  мрія
І  радість,  і  любов,
І  «закипає  кров»,
І  «не  вмира  надія»...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257685
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.05.2011


Щастя є!

Як  виявилось,  щастя  є  -
Лежить,  сопе  собі  тихенько,
Дитяточко  моє  мале,
Прижму  тебе  скоріш  близенько.

Люблю  дивитись  як  ти  спиш,
Як  посміхаєшся,  як  плачеш.
Радію  щиро  і  без  меж.
Ти  ще  не  знаєш,  скільки  значиш.

Твої  маленькі  рученята
І  пальчики,  як  ниточки
Я  не  втомлюся  цілувати,
Так  сяють  очі-зірочки!

Губки  твої,  мов  пелЮсточки,
Очі,  як  поле  волошок.
Лиш  удвох  ми,  зате  укупочці.
Нас  теплО  огортає  і  затишок.

Капілярчик  твій  кожен  я  вивчила  -
Не  втомилася  милуватися.
Життям  важким  уже  навчена  -
Ніколи  не  треба  здаватися.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257509
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.05.2011


Не уходи

Мой  любимый,  хороший,
Только  не  уходи.
Это  всё  ненарочно,
Это  всё  позади.
Наплевать  мне  на  гордость,
Наплевать  на  ввесь  мир.
Без  тебя  в  жизни  пропасть,
Без  тебя  мир  не  мил.
Это  всё  испытанья,
Они  лучшие  судьи.
Несмотря  на  стенанья,
На  все  чёрствые  будни,
Просто  верь  и  терпи,
Я  уже  научилась,
Просто  верь  и  люби,
Всем  невзгодам  в  немилость.
Нас  хотят  разлучить
Все,  и  всё,  и  всегда.
Нас  хотят  проучить
За  любовь  навсегда.
Я  не  буду  глупить,
Сомневаться  в  тебе,
Буду  сильно  любить,
Покоряться  мечте.
А  мечта  -  это  ты.
Моей  жизни  ты  свет.
Только  не  уходи,
Не  нарушь  свой  обет.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257504
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.05.2011


Я шукала потрібні слова

Я  шукала  потрібні  слова
В  словниках  української  мови
І  в  підручники  до  перевтоми
Поринала  моя  голова.
Там  галактики  слів,  їх  мільйони,
І  нові,  і  давно  вже  забуті,
Й  ті,  що  в  пам"яті  міцно  закуті,
Перебрала  усе  я  до  коми.
Не  знайшла,  не  існує,  напевно,
Навіть,  слово  колись  звучить  вперше.
Всі  минулі  здобутки  зітерши,
Я  творити  почну  натхненно.
Прелюблю,  наднеможу  без  тебе,
Благаю,  вмоляю,  ввіряю,
Впрошаю  так  дуже,  як  знаю,
Тебе,  а  не  бога,  чи  небо,
Тебе,  бо  тобою  лиш  мрію,
Тебе,  бо  лише  з  тобою,
Без  тебе  не  буду  собою.
Накрий  мене  тінню  своєю.

Але  знову  не  те  все,  не  знаю,
Як  сказати,  відкрити,  завірити,
В  мою  віру  затято  повірити...
Все  знайду,  але  часу  вже  згаю.
А  поки  що  –  пірну  в  твої  очі
І  за  руки  схвачу,  щоб  не  втік,
Й  поцілунок  віддам,  щоб  не  пік.
Ну  дивись,  ну  читай,  я  так  хочу!
Усе  випивай,  хоч  сп"янієш
Чи  геть  обпечешся  в  вогні,
Бо  ж  очі  п"янкі,  голосні,
Хоч  від  них  мої  думи  почуєш.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2011


"Я скрізь шукала тебе…"

Я  скрізь  шукала  тебе  і  знайшла.
Ти  був  іншим  зовсім,  аніж  він.
Долі  нитка  нас  в  клубок  сплела
І  не  було  уже  бетонних  стін,

І  зникла  зовсім  стеля  заважка.
Як  хмарки,  вільно  ми  летіли  в  небо,
Лише  в  твоїй  руці  моя  рука,
Якщо  єдині  ми,  комусь  так  треба.

Більше  ніж  ти,  ніхто  не  розумів,
Скажи  ж  тоді  –  чому  порвалась  нитка?
Чому  піти  собі  без  слів  зумів?
Вважав,  що  небо,  то  залізна  клітка?

Я  й  досі  є,  я  ще  існую...
Можливо,  треба  так  комусь?
Я  й  далі  впевнено  крокую,
Та  вже  назад  не  повернусь.

Заглянь  у  очі,  глибоко,  як  зможеш,
Побачиш  душу,  що  завжди  жива.
«Це  не  твоя  душа»  -  ти  скажеш.
Моя,  тільки  давно  нова.

Не  хочу  знову,  щоб  мене
Тягнув  будь-хто  додолу.
Хай  краще  небо  забере  –
Без  стін  і  без  забору.

Буває  дощ,  буває  зимно.
Вночі  так  страшно  й  лиш  зірки
Ведуть  мене  дорогой    рівной,
Я  стану  там,  як  і  вони.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257320
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.05.2011


Я й досі зберігаю

Я  й  досі  зберігаю  твої  речі,
Про  тебе  пам’ять  сліпо  бережу.
Мій  мозок  потребує  втечі!
Та  я  про  це  нікому  не  скажу.

Тебе  любитиму  до  смерті,
Якщо  від  ненависті  не  згорю.
Ти  хочеш  побалакати  відверто?
Вітаємо!  Джек-пот!  Тобі  цю  зустріч  подарю.

Але,  як  думаєш,  чи  зможу
Сказать  хоч  фразу  я  криву?
Себе  сама  до  прірви  я  підвожу,
Можливо  хай,  й  без  тебе  проживу?

Я  попрошу  тебе  на  зовсім  зникнуть
Й  сама  повірю  в  щирість  даних  слів.  
Якщо  бажатиму  дурню  якусь  я  крикнуть,
До  крові  язика  вкушу,  щоби  не  смів.

А  ти  подзвониш
І  серце  в  мить  заглохне.
Нема  ніде  в  кімнаті  схову!
А  може…  Батарея  здохне?

Як  зустріну  тебе  –  заридаю,
Так,  як  ніколи  в  житті,
Руками  своїми  змотаю,
Задушу  я  в  своїм  почутті.

Я  стану  з  тобою  єдиним,
Хоч  на  мить,  та  для  мене,  як  вік.
Уявлю  тебе  зовсім  невинним  –  
Ти  ще  хлопець,  а  не  чоловік.

Тебе  сповню  собою  по  вінця,
Я  в  тобі  розтоплюся  ущент,
Мою  кров  твоє  гнатиме  серце,
А  наші  душі  склеїть  «Момент».

Мої  сльози  з  твого  лиця,
І  мій  крик  із  твоїх  грудей  –  
Якщо  не  лякає  обставина  ця,
То  зустрінемось  там,  де  немає  людей…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257046
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2011


Тобі всерівно

Чомусь  так  страждаю,
Й  гадаю,  й  тікаю
Від  власних  думок.
Вони  доганяють
Та  я  не  впізнаю
Своїх  помилок.
Себе  почуваю
І  скуто,  і  сумно.
На  серці  печаль,
І  холодом  дує
Так  сильно  і  зимно
Твій  погляд  нажаль.
Сміття  почуттів
Переповнює  душу,
Пече  в  голові.
Змести  не  можливо
Твій  образ  бездушний…
Всерівно  тобі.
Ніщо  не  врятує.
Кохання  штурмує,
Але  не  злама.
Хвилину  спокою
Нам  доля  дарує,
Життя  ж  забира…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=257042
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.05.2011


Летіти

Цікаво,  як  воно  –
Летіти
Вниз  головою  зверху?
Чи  буду  думати
Про  квіти?
Чи  вмить  помру  від  страху?
Чи  буду  взагалі
Я  думать?
Чи  може  я  зомлію?
Чи  зможу
Сльози-сміх  я  стримать,
Радіти,
Що  розумію?
Кожной  клітинкою,
Атомом
Піймаю  насолоду.
Це  не  лишиться
Лиш  задумом,
Бо  маю  душу  молоду.
Бо  я  така:
Я  ризиком  живу,
Я  з  ним  ночую
Й  їжджу  на  роботу,
Я  ризик  на  обід
Жую,  його  курю,
Я  ризик  є
І  ризику  в  мені  достоту!
І  геть  не  страшно
Так  летіти  стрімко,
І  геть  не  тошно
Десь  упасти  мілко,
Бо  майже  наближаючись
До  теплої  землі,
Розправлю  крила,
Граючись
Із  вітром:  «Гей,  лови!»
Вже  не  болять  кістки,
Що  заросли.
Вже  мізки  пам"яті  не  ймуть.
Можливо  й  ви  такі  колись  були?
Або  то  я,  як  ви,  була,  мабуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255220
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 21.04.2011


Коли проходиш мимо

Ти,  як  завжди,  проходиш  мимо.
І  я  тебе  не  зупинила:
Засоромилась,  боялась,
Потім  геть  тебе  б  злякалась.

Зиркнув  в  очі  так  надмінно
І  пішов  собі  помірно.
В  грудях  льодовите  серце
Постукоче  й  не  озветься,

Бо  не  зна  воно  кохання,
Бо  розбещене  ще  зрання.
Твої  очі  темно-карі
На  можуть  бачити  печалі.

Ти  звик  до  щастя,  що  минає,
А  відтак  його  не  знаєш;
І  дощ,  що  тихо  з  стріх  скрапає,
Лиш  дратівливість  викликає.

А  я  б  могла  тебе  навчити
Несамовито  так  любити,
Радіти  сонцю  восени,
Химерним  образам  зими,

І  мову  квітів  розуміти,
Життя  сповна  своє  прожити,
Навчитись  вірити  й  любити.
І  днем  минулим  дорожити.

Сказать  тобі  це  все  хотіла.
Мовчала.  Очі  говорили.
Але  пройшов  ти  знову  мимо,
А  я  чомусь  не  зупинила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255205
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2011


Ще хоч раз

Не  клеїться  у  нас  з  тобою,
А  ніби  ж  щирі  почуття…
Давай  ще  раз  займемсь  любов’ю
І  десь  втечем  у  небуття.

Дай  ще  хоч  раз  тебе  побачить,
Тільки  при  зустрічі  мовчи,
Бо  зможу  знов  тобі  пробачить,
Від  серця  біль  все  тягнучи.

Дай  ще  хоч  раз  поцілувати
Твої  натомлені  повіки,
Дай  смертну  спрагу  втамувати,
Вустами  склеївшись  навіки.

Дозволь  мені  хоч  на  хвилинку
Небудь  байдужою  тобі,
Дозволь  мені  хоч  на  граминку
Стать  часткою  твоєй  душі.

Щодня  кажу  собі  сердито,
Що  вже  нічого  не  вернеш,
Шляхи  назад  давно  закриті,
Лиш  біль  собі  ти  принесеш.

Та  хіба  може  бути  гірше,
З  надієй  стиснуть  телефон,
Коли  вчувається  не  вперше
До  болі  дорогий  рінгтон.

А  коли  й  справді  ти  подзвониш,
Я  все-одно  не  відповім.
Ти  сам  щораз  нас  знов  хорониш.
Поплачу  тихо,  та  й  повсім.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255011
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2011


"Я ненавиджу тебе…"

Я  ненавиджу  тебе,  чуєш?
Я  не  вірю  і  слову  твому.
Робиш  вигляд,  неначе  жартуєш,
Викликаючи  в  мене  нудьгу.
Дико  мутить  уже  від  згадки  –
Ти  хотів  знов  мене  провести.
Підійшовши  до  краю  кладки,
Так  хотіла  я  глибоко  впасти…
Чесно  вірила,  що  зумію
Вільно  дихати  там,  на  дні.
За  хвіст  тримала  свою  мрію:
Другий  шанс  –  це  вже  рідкість  в  житті.
Зупинись,  я  прошу,  буде  пізно,
Бо  не  вмію  тримати  себе,
Коли  взнаю,  що  серце  залізне,
Клянуся,  я  знищу  тебе.
Тікай  хутчіше  що  є  духу,
Не  озираючись  назад,
Коли  подам  тобі  я  руку,
Ти  зникни  десь  у  листопад.
Забудь  мій  номер  телефону,
Забудь,  що  пам’ятав  мене!
Вивчай  прийоми  оборони
І  не  страждай  –  усе  мине.
Але  якщо  кохаєш  сильно,
Вкради  хутчіш    і  не  питай.
Мені  без  тебе  й  влітку  зимно.
Зігрій  і  більш  не  відпускай.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255009
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2011


Якщо думати…

Якщо  думати  над  змістом  свого  життя,
То  можна  з’їхати  з  глузду.
Бродити  містом  і  до  пуття,
Не  вміти  звільнити  ту  пастку.
Шукати  відповідь  
В  очах  у  прохожих,
У  поруху  вуст.
Та  знати  заздалегідь,  
Холодні,  бо  схожі
На  купку  медуз.
Дивитись  на  небо,  
А  потім  під  ноги,
Ну  може  хоч  там,
Знайдеться  де-небудь
Покажчик  дороги,
Життєвий  карт-план.
Та  небо,  грайливо
Моргаючи  зорями,
Затято  мовчить.
Дорога  мінлива,
Їй  байдуже  хто  є  ми,
За  обрій  помчить.
А  вже  набродившись,
Уже  находившись,
Присісти  на  мить,
У  долі  спитавшись,
Де  сенс    той  шукати,
Для  чого  так  жить?
Вдивлятися  пильно
У  знаки  навколо,
Ну  може  хоч  раз
Відкриє  прихильно
Свої  плани  доля,
Без  зайвих  прикрас.
І  раптом  побачити,
Точніше  помітити
Її  очі  поруч.
І  все  зрозуміти.
Померти  й  ожити,
Щоб  жить  рука  об  руч…
Метою  життя,
Єдиною  ціллю
Побачить  її.
Свої  почуття
В  її  втілить  мрію,
Ростити  в  собі.
Єдина  навіки,
Вустами  своїми
Щодня  воскрешає.
Єдині  навіки.
Народження  «ми»,
Життям  напуває.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254792
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2011


Сумніви

Я  хочу  вийти  з  лабіринту  сумнівів,
Але  гублюсь  ще  більше.
Заплуталася  в  павутинні  здогадів.
Затягує  сильніше.
У  вчинках  я  керуюсь  чомусь  страхом,
А  треба  –  мрією.
Різну  фігню  вважаю  долі  знаком.
Інакше  вмію  я?
Мені  потрібно  тебе  бачити  і  відчувати  -
Ти  певно  проти.
На  відстані  смертельно  боляче  кохати.
Існують  квоти…
Та  я  не  хочу.  Не  потрібно  більш  нічого.
Помру  я  з  голоду.
Хіба  для  того  ми  зустрілися?  Хіба  для  того?
Іржаве  золото.
По  неслухняному  волоссю  провести  рукою,
Знайти  пір’їнку;
Від  холоду  сховати  за  собою;
Втерти  сльозинку;
Поцілувати  кутик  твоїх  вуст,
Потім  вуста;
Знайти  до  серця  твого  міст,
Щоб  жити  там,
Щоб  бачить  твою  усмішку  щасливу,
Щоб  бути  при  тобі,
Тобою  дихати.  Все  інше  –  не  важливо.
Віддайсь  мені!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254788
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.04.2011


Апельсини

Вибач,  я    не  змогла…
Ну  як  можна  було  встояти  перед  цим  запахом?
Він  швидко  і  легко  проник  в  мої  легені,
Наситивши  кожну  клітинку,
І  стало  так  легко  дихаться,
Ніби  до  цього,  я  жила  лише  з  однією  легенею.
Цей  солодкий  запах  апельсину…
Зима  така  скупа  на  запахи,
Що  іноді  здається  –  невже  я  дихаю?
А  тут  ці  цитрини…

Ну  досить  давити  на  жалість,
В  мене  її  немає.
Досить  натякати  на  старість,
Коли  весна  в  жилах  грає.
Й  не  треба  кидатись  погрозами,
Тут  все  рівно  нічого  не  зміниш.
Хочеш  –  жди  все  життя  під  наркозами.
Й  не  бреши,  що  мене  не  заміниш.

Будеш  так,  як  і  він  торгувати
Апельсинами  десь  на  базарі?
І  ти  будеш  як  клубочок  вати
Аромат  той  у  себе  вбирати?
Й  кожну  ніч  без  жалю  і  утоми
Його  радо  почнеш  дарувати?
А  наш  дім,  наче  царські  хороми,
Квіти  цитруса  будуть  вкрашати?

Так,  можливо,  ти  зможеш,  ти  правий…
Але  ще,  його  ніжні  губи
Мають  запах  магічно-кавовий,
А  ти  кави  не  п’єш,  вона  згубна…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=228065
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.12.2010


Змагання зі світом

Я  хотіла  змінити  світ,
А  світ  прагнув  змінити  мене...
Надихає  пахощами  цвіт
І  здається,  що  біда  мине.

Я  щодня  все  знову  починаю:
Планувати,  вірити  і  жить;
Та,  здається,  місця  я  не  знаю,
Де  себе  можливо  проявить.

І  там  візьму,  і  тут  дотронусь.
Я  знаю  смак  цього  життя.
Хоч  гіркий  присмак  ─    не  лякаюсь,
Не  маю  звички  ─    каяття.

Так  ніби  ж  все  роблю  я  вірно:
Свої  думки  кручу  на  плюс,
В  роботу  геть  пірнаю  бурну,
На  негатив  і  не  дивлюсь.

А  щось  не  те,  ну  щось  не  клеїть.
Чекала  змін,  а  їх  нема.
Ну  що  іще  можливо  скоїть,
Щоб  не  було  все  задарма.

Чого  я  хочу  ─  не  буває,
Що  не  бажаю  ─  з  тим  мирюсь.
Таке  відверто  набридає.
Боюсь,  а  раптом  помилюсь.

Та  новий  день  приносить  віру,
Змирюсь  з  усим,  що  було  вже.
Кажеш,  в  кожного  є  міра?
А  вибір  є  у  нас,  скажи?

І  далі  пробую  все  сміло,
Щоб,  раптом,  доля  не  втекла.
Коли  сміюся,  то  це  щиро,
А  коли  плачу,  то  дарма.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227513
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 09.12.2010


Кава

Коли  ти  п’єш  каву,
Твої  губи  стають  такими  теплими  і  запашними.
Коли  ти  плачеш  –
Твої  очі  такі  м’які  й  солоні.
Коли  ти  спиш  –
Маєш  екзотично-кислуватий  присмак.
Коли  тобі  добре,
Ти  стаєш  солодким,  як  вино.

Я  так  обожнюю  тебе  куштувати,
Кожної  миті  –  це  новий  смак:
Горіхів,  перцю,  солодкої  вати…
Ловлю  я  кожен  твій  умовний  знак.
Що  викликає  вмить  рефлекси  безумовні,
Та  найчастіше  лиш  один  рефлекс…
З  тобою  ми,  як  підлітки  бездомні:
Не  маємо  нічого,  та  маєм  гарний  секс.
Більше  нічого  й  не  бажаєм,
Лише  п’янкої  ейфорії.
Я  -  наркоман,  й  без  тебе  так  ламає.
Не  вмію  мріяти,  та  певна,  що  ти  –  мрія.
Неначе  знаючи  сакральну  таємницю,
Над  іншими  сміє́  мося  відверто;
Кудись  спішать,  все  за  грішми  женуться,  ницо!
Щоб  на  ногах  обох  стояти  твердо.
П’ять  гривень  на  день  –  з  нас  цього  достатньо,
Та  й  лежати  приємніше,  аніж  стояти.
Тобою  обідаю  й  вечеряю  жадно,
Собою  напоїш,  щоб  знов  похмеляти.
Ти  –  моє  натхнення,  а  я  твоя  згуба,
Тебе  не  пускаю,  тримаю  в  собі.
До  болі  кусаю  за  шию  та  груди.
Можливо  ти  ситий,  та  я  –  іще  ні!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227069
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.12.2010


Солодкий сон

Ти  сердишся  -  чому  лишень
твого  плеча  торкнусь  щокою,
вмить    сон  спокійною  рікою
відносить;  чи  то  ніч,  чи  день...

Твоє  тепло  -  найкращі  ліки
душевних  та  тілесних  ран.
Так  солодко  моїм  вустам
цілунком  ніжити  повіки.

А  пахнеш  ти  таким  чимсь  рідним...
Так  цукор  у  дитинстві  пах,
чи  шоколад  в  юних  літах,
чи  вишні  цвіт  далеким  квітнем...

Я  буду  спати  міцно  й  довго,
вбираючи  твоє  тепло,
прокинувшись  віддам  його,
щоб  з  часом  насититись  знову.
́́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=227055
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.12.2010


Апатія

Все  втратило  сенс
Заберу  свої  речі
Навіть  вранішній  секс
Не  врятує  від  втечі

Якщо  я  не  єдина
Якщо  я  не  остання
Ти  -  звичайна  людина
Розривають  питання

Проковтну  їх  і  ра́зом
Біль,  образу  і  сумнів
Залишу  лиш  відразу
Хай  боронить  від  дурнів.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219869
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 03.11.2010


Пагінець життя

Поміж  бурхливих  буднів,
Поміж  ракет    і  бомб,
У  полі  тім  бекрайнім,
З  підземних  катакомб,
Іще  стікали  кров’ю
Поранені  бійці;
Не  чули  вони  болю  ─
Такі  були  міцні.
Від  бомбових  ударів
Здригалася  земля,
Від  вогнища  пожарів
Горіли  небеса.
Це  ─  хаос  нищівний.
Тут  лише  смерть  і  сльози.
В  пекельний  час  німий
Звучать  кроваві  грози.
Там  в  пустирі  у  полі,
В  окопі  неглибокім,
Серед  вогню  і  болі,
Під  небом  жовтооким,
Наперекір  природі
Із  надр  небуття
Вривається  малесенький
Пагінчичок  життя.
Відкрило  оченята
Із  криком  немовля,
Лиш  прагло  запитати:
«Оце  і  є  життя?»
«Життя  ─  то  ти,  а  це…»  ─
Хотіла  мовить  мати…
Її  німе  лице
Буде  повік  мовчати.

…Теплу  на  зміну  прийде  холод,
Завжди  війну  замінить  мир,
Багатству  в  зміну  буде  голод,
Замінить  смерть  життєвий  вир.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198762
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 01.07.2010


Біг по колу

Навіщо  знову  біг  по  колу,
Навіщо  знову  так  страждати?
Впавши  вкотре  з  ніг  додолу,
Я  зумію  гордо  встати.

Я  прикидатися  умію,
А  ти  подумаєш,  я  зла,
Що  душу  й  серця  я  не  маю,
Не  озирнувшися  пішла.

А  я  ішла,  кусавши  губи,
Солоні  сльози  їх  пекли,
І  вслід  твої  образи  грубі
На  серце  каменем  лягли.

Ти  змусив  сам  мене  піти,
Хоч  ти  цього  й  не  зрозумів.
Нам  не  було  куди  пливти,
Наш  човен  водоспад  розбив.

Уламки  викинув  на  берег,
А  краще  б  зовсім  утопив.
В  тих  почуттів,  надмірно  кволих,
Не  вистачило  б  більше  сил.

Розлука    завжди  неприємна
І  завжди  боляче  комусь,
А  в  нас  подвійна,  бо  взаємна.
Я  все  стерплю,  тобі  клянусь.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197597
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2010


"Я ненавиджу тебе і кохаю…"

Я  ненавиджу  тебе  і  кохаю.
Я  так  звикла  до  милих  очей.
Я  без  тебе  смертельно  страждаю,
Хоч  нема  вже  тут  твоїх  речей.
Чому  ж  серце  –  не  камінь  безгрішний?
І  навіщо  мені  мої  губи?
Якщо  безліч  написано  віршів,
Та  для  тебе  вони  -  мертві  риби.
Кожне  слово  –  це  хвиля  чуттєва,
Яка  хоче  тебе  пробудити,
Та  гори  скелясті,  до  неба
Море  зможе  лише  намочити.
Навіть  тисячі  слів,  що  я  знаю,
Тобі  не  пояснять  від  чого
Кохання  щораз  воскрешаю
Й  хороню  його  знову  і  знову...

Для  чого,  мамо,  очі  мені  карі,
Для  чого  чорні  брови,  стрункість  тіла?
Не  бути  мені,  грішній,  з  милим  в  парі…
Бо  серце  воїна  ти  дати  не  зуміла.
Хай  витікає  молодість  з  слізьми,
Хай  гнеться  до  землі  від  суму  тіло.
Для  чого  вроду  ти  дала  мені,  скажи?
А  долю  десь  напевно  розгубила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197411
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2010


До тебе

Я  не  знаю,  що  зробити,
Вчора  ніч  всю  міркувала
І  сьогодні  нудно  жити,
Скрізь  ідею  я  шукала,

Як  тобі  сказать,  донести,
Пояснити,  довести,
Мову  серця  перекласти
Й  викласти  в  мої  листи?

А  можливо  вчинки  мусять
Говорити  за  слова…
Вкотре  я  собі  клянуся,
Хочу  вірить  –  не  дарма.

Бо  зробити  ладна  будь-що,
Тільки  б  знати,  що  робити,
Тільки  б  ти  помітив  ту,  що
Прагне  задля  тебе  жити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2010


"Чому не має радості…"

Чому  не  має  радості  від  нашого  кохання
І  сумом  не  проймає  тижневе  розставання?
Розмови  наші  –  розпач,  з  утомою  і  злістю,
А  часом  навіть  голос  твій  я  слухаю  з  ненавистю.

Чому  ти  робиш  вигляд,  що  все  у  нас  чудово?
Чому  щодня  ми  сваримось  і  миримося  знову?
Від  кількості  повторів  вже  не  сприймаються  слова,
Як  обіцянки  кінця  світу…  Аж  обертом  йде  голова.

І  рішення  твоїх  проблем  –  це  зникнути  на  тиждень-другий.
Ти  відмикаєш  телефон,  до  одинокості  враз  праглий.
Істерика  той  час  минає,  образи  якось  забуваю,
Ти  знов  приходиш,  бо  вже  знаєш,  себе  я  винной  відчуваю.

І  я  прошу  пробачення  і  плачу  за  тобою.
Кохання  ти  виборюєш  підлою  ціною.
Не  муч  моє  заморене,  тобою  рване  серце,
Я  не  помру  без  тебе,  а  як  помру  –  воскресну.
́́́

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2010


Кохай, або піду

Далекоглядні  грандіозні  плани
Ти  будувати  зовсім  не  хотів.
Я  окунулась  у  кохання  ванну,
А  ти  лиш  трохи  ноги  намочив.

Вчепилася  кліщем  у  твоє  тіло
(Солодшим  від  нектару  був  тоді)
І  я  пила,  пила  тебе  без  міри  -
Лише  тобою,  лиш  для  тебе,  лиш  тобі.

Червоно-жовте  листя  із  дерев
Посипалося  з  жалем  і  зів"яло.
Моє  кохання  не  терпітиме  перерв.
Твоє  кохання  тліє  надто  мляво.

Я  хочу  барв  яскравих,  музики  гучної,
Емоцій  щирих  і  підтримки  у  біду,
Й  кохання  до  останку,  з  головою.
Вже  досить  сліз!  Або  кохай,  або  піду!!!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186709
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.04.2010


Магнолія

Злегка  зелені  деревцята,
Прокинувшись  зі  сну,
Все  тягнуть  гілля-рученята,
Піймаючи  весну.

Якби  проходив  десь  ти  мимо,
Хутенько  так  спіймала  б,
І  як  корінням  би  обвила,
І  більш  зими  не  знала  б.

Ти  був  би  сонечком
Веселим,  сяючим,
А  я  б  листочками
З  промінням  граючись,

Тихенько  шепотом
Тобі  б  зізналася,
Що  в  інших  клопоти,
А  я  кохаюся.

Якби  тебе  скоріш  знайшла,
Цвіла  б  п’янкой  магнолієй,
Ти  -  сонной  бджілкою  кружляв
Над  білосніжной  кроною.

Тебе  б  пелюсткой  огорнула,
Якби  чи  дощ,  чи  вітер.
Минуле  б  разом  ми  забули.
Я  зможу  вічно  квітнуть.

А  зможу,  бо  для  тебе,
Моя  чарівна  весно!
Спускайсь  скоріше  з  неба,
Щоби  і  я  воскресла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=186691
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.04.2010


Я не вмію

Я  не  вмію  зовсім  малювати,
Я  не  вмію  шити  і  в'язати,
Не  вмію  душ  людських  читати,
Без  калькулятора  не  вмію  рахувати.

Я  забуваю  дати  й  імена.
Із  кухнею  у  нас  давно  війна.
Не  знаю,  що  цьому  вина  ─  
До  злиднів  я  завжди  німа.

Співаю  я  як  вовк  на  місяць,
Мене  політики  всі  бісять,
Як  юнаки  один  другого  місять  ─
Таких  давно  б  веліла  вішать.

Та  я  обожнюю  погожим  ранком,
Як  сонце  зустрічається  з  серпанком,
Іти  назустріч  долі  і  світанку,
Хмеліти  співом  птахів  до  останку.

Обожнюю  також  в  дощовий  вечір
Вслухатись  в  тихі  його  речі,
Хвалитись  свічці  даром  втечі,
Лиш  ковдру  слід  стягнуть  на  плечі.

Люблю  я  гарні,  мудрі  книги,
Такі,  щоб  рушилася  крига.
Завжди  кручуся,  мов  та  дзиґа,
Та  лиш  вперед  прямую  стиха.

Я  свято  вірю  в  силу  слова,
Людей  ціную  по  вимові.
Для  мене  вже  є  сенс  в  розмові,
Якщо  лунає  рідна  мова.

У  мене  є  чіткі  життєві  цілі.
Свої  слова  доказую  на  ділі.
Всі  справи  починаю  вже  з  неділі,
Хутчіш  завершую  й  вперед  до  новой  цілі.

Недарма  треба  голову  носити
І  щирим  словом  вміти  говорити.
Не  можливо  все  завжди  уміти,
Важливо  світ  цей  і  життя  своє  любити.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181575
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.04.2010


Те, кто рядом

Ты  был  другом  моим  -  самым  верным  и  лучшим,
Утешением  был,  когда  в  жизни  гроза,
И  давал  понимать,  что  в  сердце  заблудшем,
Есть  другие  мечты,  путь  в  другие  врата.

Я  жила  для  себя.  Непонятно  мне  было,
Как  мне  дорого  то,  что  не  сменно  и  рядом.
Я  совсем  потерялась,  совсем  я  забыла...
Я  счастья  искала,  оказавшееся  ядом.

А  счастья  же  близко,  не  надо  искать,
Оно  всем  дано,  без  исключения,  Богом.
Мы  забыли,  что  близкое  можно  потерять,
А  заботу  о  нем  не  считали  мы  долгом.

С  каждым  днем  все  сильней  разрывается  сердце.
Почему  же  так  много  познало  потерь?
И  время  не  лечит.  Лишь  частицами  кварца
Улетает  оно  в  приоткрытую  дверь.

Я  прижму  фотографию,  дрожь  в  руке  стихнет.
Через  соль  вечных  слез  очень  больно  смотреть.
Я  усну  и  сознанье  на  время  отвыкнет,
Что  хозяйка  судьбы  нашей  -  вечная  смерть.

Я  проснусь  поутру  -  боль  в  глазах  меня  будит  -
И  с  надеждой  открою  опухшие  веки.
Ведь  реальность  -  лишь  сон,  что  поступки  осудит.
Оказалось,  не  сон  -  тебя  нету  навеки...

Я  пойму  это,  вновь  про  себя  проклиная,
Что  вернулась  опять  в  этот  чертовый  мир,
И  опять  этот  мир  для  себя  принимаю,
Ведь,  надеюсь,  что  путь  ты  к  себе  не  закрыл.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181558
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 03.04.2010


Зачем?

Зачем  мне  жизнь,
И  муки,  и  стенанья?
Зачем  мне  жизнь?
Зачем  существованье?

Зачем  любовь?
Зачем  мы  к  ней  стремимся?
Она  -  лишь  боль,
Мы  боли  все  боимся.

Но  опиумом  служит  вера,
Мы  упованье  видим  в  ней.
И  эта  глупая  манера:
"Терпи,  скучай,  люби,  жалей".

Мы  верим  в  мир,
Мы  верим  в  бога,  -
Для  жизни  нужен  нам  кумир,
Тогда  легка  люба  дорога...

Но,  я  одна,  совсем  одна.
Средь  миллионов  жизней  -
Моя  -  лишь  мне  одной  нужна.
Я  презираю,  жизнь,  тебя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181554
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 03.04.2010


Третій вагон

Що?  Ти  вже  їдеш?  Ну,  давай!
Пора.  Я  розумію.
Ну,  що  ж,  тоді,  не  забувай!
А  я  чекати  вмію.
Не  бійся,  все  чудово  буде.
Та,  не  хвилюйсь  даремно.
Іди,  а  то  вітер  круте
Спідницею  не  чемно.
Ні,  вже  не  буду  як  тоді
Я  потяг  доганяти.
Поглянь,  не  зручно  так  мені
На  каблуках  скакати.
Ти  обійми  мене  скоріш
І  не  дивися  в  очі!
Мовчи,  що  не  побачимсь  більш,
Зустрінемсь,  коли  схочеш...
Що  ти  не  хочеш?  Їхати?
А...  Їхати  вночі...
А  я  не  хочу  дихати,
То  ж  краще  ти  мовчи...
Зіжму  твої  долоні
Холодними  руками.
Питаєш,  чом  холодні?
Бо  вітер  дме  між  нами.
Давай  іще  разочок
Обіймеш  на  прощання
І  поцілуєш  в  очі,
Продовживши  мовчання.
Ну  все,  все,  йди,  бо  он  гукають!
І  я  собі  піду  вже...
А,  знаєш,  щастя  не  шукають,
Про  рідне  позабувши!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181470
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.04.2010


Візьми мене!

Візьми  мене,  поки  не  зникла.
Люби  мене,  поки  я  звикла.
Цілуй  мене,  поки  я  плачу,
Але  не  бійсь  -  і  так  пробачу.

Згвалтуй  мене,  тільки  не  душу,
І  не  пускай,  хоч  йти  вже  мушу.
Вкради,  бо  я  не  продаюся.
Сховай,  а  то  людей  боюся.

Знайди  мене,  щоб  знов  згубити.
Згадай  мене,  щоб  знов  забути.
Скажи  слова,  в  які  не  вірю.
Й  не  залишай  -  сама  не  вмію!

Убий  мене,  щоб  я  воскресла.
Бери  все  те,  що  я  принесла.
Цілуй  мої  тонкі  сліди
Й,  молю,  нікуди  більш  не  йди!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181460
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.04.2010


Квітка

Так  хочеться  мати  хоч  краплю  надії.
Так  хочеться  думати,  що  все  добре.
Хоч  по  зимі  вилазять  з  нірок  змії,
Але  ж  і  птахи  прилітають  вкотре.
Так  хочеться  йти  цими  пустими  вулицями,
Кайфувати  від  теплої  весни,
Насолоджуватись  бруньками  та  жовтими  променями,
Задираючи  обличчя  догори.
Так  хочеться  вдихати  теплий  подих  вітру,
(Що  пахне  димом,  тому  напевно  й  теплий),
Звільнитись  від  набридлого  вже  светру,
Вдягтися  в  образ  геть  відвертий.
Та  сигарети  закінчились,  як  назло,
Забула  я  купить  на  ранок  кави,
І  почту  провіряла  вже  раз  сто  -  
Нікому  не  цікаві  мої  справи...
Вже  так  набридло  бути  лиш  стовпом,
Що  десь  у  полі  провода  тримає,
Бо  все,  що  з"єднує  мене  зі  світом,
Негода  перша  миттю  розламає.
Дивитись  страшно  на  руїни
І  розуміть,  що  то  моє  життя.
І  ні  до  чого  ситуація  в  країні,
Так  само,  як  і  ні  при  чім  тут  я...
Я  ще  хваталася  за  нитки  павутини,
Та  не  мене,  звичайно,  не  мене
Назвеш  найкращой  квіткою  на  Україні,
 Й  це  решту  сили  жити  забере.
Та  відцвіте  та  квітка,  та  загине
Уся  її  чарівність  і  краса,
А  я  стовпом  стоятиму  й  не  здвине
Мене  ніяка  квітка  чи  трава!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181423
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.04.2010


Далекий, мовчазний

Чому  такий  холодний  ти?
Все  мозком  хочеш  осягнути.
Хоч  кажеш,  що  нема  мети,
Все  в  ланцюжок  давно  замкнуте.
Чи  є  я  в  тому  ланцюжку,
А  чи  мене  у  нім  немає...
Сміття,  що  гниє  у  мішку,
І  все  це  справи  не  міняє.
Я  -  лише  слово  десь  в  дужках,
Бо  ж,  в  принципі,  й  без  нього  можна.
Й  кохання,  що  живе  в  думках,
Вже  й  на  кохання  геть  не  схоже.
Від  цього  світу  просто  нудить.
Самозакохані  дибіли!..
Щодня  суспільство  дужче  тровить,
Я  лиш  дивуюсь  -  звідки  сили.
У  тебе  є  свої  проблеми,
Свої  життя  і  почуття.
Щодня  вирішуєш  дилеми,
Живеш  в  собі  й  для  себе.  Я  -
Лиш  та,  що  думає  про  тебе,
Що  ладна  все  віддать  дарма,
Щоби  ділить  з  тобою  небо,
Хай  хоч  те  небо,  то  тюрьма...
Далеко,  надто  ти  далеко,
І  справа  тут  не  в  кілометрах.
І  не  від  пристрасті  та  спека,
Бо  від  байдужості  той  страх.
А  ти  продовжуєш  мовчати,
Своє  щось  думаєш,  рахуєш.
Я  вже  боюся  тебе  звати,
Бо,  так,  тобі  часу  бракує.
І  знову  ніч  і  чорні  вікна.
Ці  нерви  так  мене  дістали  -
Кидають  знов  образи  гіркі.
Згадаю  те,  як  ми  мовчали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181419
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.04.2010


Коли не можна гірше (Ю. П. )

То  був  найгірший  рік  в  моїм  житті...
Щодня  цей  світ  все  тонше  і  пряміше.
Я  вже  не  мала  цілі,  ні  мети,
Лягла  на  хвилі,  руки  розпростерши.
Та  все  на  дно  тягли  мене  ті  хвилі,
Життєва  правда  била  риб"ячим  хвостом.
Пливла  до  сонця,  а  до  нього  -  милі,
І  кредо  "не  здаватись",  стало  моїм  клеймом.
Багато  втрат,  занадто  їх  багато,
Як  для  одної  маленької  людини,
В  якої  в  серці  й  в  голові  горить  багаття,
Замість  очей,  щоправда,  дві  крижини...
Занадто  бачили  вони  -  більше  не  здатні,
Бо  гірш  за  смерть,  нема,  напевно,  зла...
За  смерть  людей,  і  душ,  і  ідеалів,
І  дружби,  і  кохання,  і  добра.
Чи  жить  на  цьому  цвинтарі  самотньо?
Чи  йти  шукати  правди  там  деінде?
Прийняти  те,  що  вже  не  відворотньо.
Чи  стати  рибою,  щоб  вже  не  потонути?
Хіба  такого  я  шукала  в  цьому  місті?
Хіба  цього  я  так  чекала  від  життя?
Нікому  не  цікаві  ті  амбіції,
Мій  біль  нікому  не  цікавий,  як  і  я...
Позич  мені  хоч  трохи  того  щастя.
Так  хочу  й  я  його  скоріш  відчути!
Як  не  позичиш  -  доведеться  вкрасти.
Коли  прошу  щось,  то  ніхто  не  хоче  чути.

19.09.08

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=178582
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.03.2010


Чар-зілля

Ти  знаєш,  чого  хочеш,
Ти  маєш  власну  ціль.
Мене  ж  посеред  ночі
Проймає  в  серці  біль.
І  важко  сплющить  очі,
Сховавшись  так  від  світу.
Піду  шукать  у  ночі
Чаклунського  чар-цвіту.
Ходитиму  я  в  лузі,
По  березі  над  річкой.
В  своїй  глибокій  тузі,
Сколю  ноги  травичкой,
І  склом,  і  будяками,
(Чому  я  не  обулась?)
У  лісі  за  пеньками,
Так  як  колись  навчилась...
Бо  місяць  коли  вповні,
Збирай  чарівне  зілля,
Уплівши  стрічки  нові
З  котрогось  із  весілля.
Поки  роса  не  впала,
Не  остудила  землю,
Поки  земля  не  взяла
Всю  силу  зілля  темну.
Вертатиму  дорогою,
Мені  не  буде  страшно.
Скоріше  з  осторогою,
Мов  своє  власне  щастя,
До  серця  притискатиму,  
Щоби  ніхто  не  бачив,
Мов  про  дитину  дбатиму,
Що  без  любові  плаче.
Питати  стану  з  відчаю
У  зірочок  високих,
У  соловейка  в  гаю,
Квіток  блакитнооких:
Чи  любить  мене  милий?
Чи  просто  хоче  ласки?
Чи  стане  в  мене  сили
Відкрити  всі  підказки?
Що  маю  я  зробити,
Щоб  стать  йому  єдиною?
Щоб  задля  мене  жити?
Бо  як  без  нього?  Згину  я...
Молитиму  я  небо,
Благати  буду  місяць.
Не  можу  більш  без  тебе.
Для  тебе  сонце  світить!
Зроблю  все  так,  як  треба,-
Через  неділлю  Трійця.
Хай  допоможе  небо!..
Ти  пий  й  мені  довірся.
Якщо  ж  і  це  даремно,
Є  в  мене  інше  зілля:
Лиш  мить  -  навіки  темно
Мені  від  того  пійла.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131599
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.05.2009


"Ти фарбуєш свої нігті в зелене..."

Ти  фарбуєш  свої  нігті  в  зелене;
Одягаєш  коротку  спідницю;
Любиш  пиво,  переважно,  темне;
Не  любиш  говорити  про  всяку  дурницю.
Ти  тихо  смієшся  і  плачеш  тихо,
Аж  занадто  ховаючи  свої  почуття;
Терпеливо  пірнаєш  в  ілюзії  дикі,
Що  фонтанують  із  мене  крізь  тебе  в  життя.
Ти  мого  спокою  хранитель  мовчазний,
Як  Цербер,  не  пускаючи  до  мене  смутку.
Твій  вирок  час  від  часу  надто  злий,
Він  просто  вчить  не  зупинятись  на  здобутку.
Розпечене  небо  мене  накриває...
Під  призмою  розбещеності  почуттів,
Моє  серце  все  дужче  палає,  згорає...
Ти  мій  лікар  сердець.  Пальців.  Скотчу.  Бинтів.
Я  померти  боюсь,  бо  не  хочу  без  тебе,
Та  й  з  тобою  також,  як  це  місто  без  нас?
Ці  вокзали,  і  фести,  і  пиво  під  небом?
Як  культура?  Накриє  усе  декаданс.
Маєм  різну  мету,  але  вектор  єдиний.
Мого  натхнення  ти  факторіал.
Часом  вважаєш  моє  мовлення  дивним,
Але  маєш  безмежний  потенціал.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131595
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.05.2009


Спокута

Не  забувай,  як  я  не  можу,
Страждай  сильніше,  аніж  я,
І  не  зникай,  хай  твої  очі
Замучать  гірко  і  сповна.
Не  спи  вночі,  як  я  не  спала,
І  не  люби  нікого  більш,
І  як  мені  сльоза  украла,
Тобі  світ  сонця  вкраде  теж.
Зима  навік  тебе  забрала,
Хай  не  залишить  більш  тебе.
Й  холодним  сніжним  покривалом
Хай  душу  й  серце  замете.
І  в  кожних,  не  моїх,  очах
Мене  вбачай  із  трепетінням.
І  хай  тебе  приводить  в  жах
Довічність  даного  видіння.
Хай  кожна  річ  і  кожен  звук
Тобі  про  мене  нагадає.
Помреш  від  цих  страшних  ти  мук,
Ніщо  тобі  не  помагає.
І  плач,  згадавши  ті  слова,
Що  без  утоми  говорив  ти.
І  пам"ять  їх  не  захова,
Хоч  як  не  будеш  ти  молити.
Шукай  мене,  благай  мене
Страждання  адські  зупинити
І  повернути  все  старе,
Все  наше  щастя  десь  забуте.
І  обіцяй  тяжку  спокуту
За  все,  що  я  перенесла.
І  поклоняйсь  мені,  як  культу,
Відмовившись  від  благ  життя.
І  ти  не  думай  -  не  мовчала,
Але  ж  й  тебе  не  прокляла.
Відчуй  лиш  те,  що  я  відчула,
Живи  лиш  тим,  чим  я  жила.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129143
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 07.05.2009