| Сторінки (1/82): | « | 1 | » |
Хібаж я знаю?
Ні не знаю!
Як мрія у долоні
завмирає,
без права на нове
життя
без дозволу на переписку
і без майбуття.
Хібаж я знаю?
Зовсім я не знаю..
Як сили іноді
Хватає
та застрягає сила
в горлі
і кашляється потім
чорним.
Хібаж я знаю?
Звідки ж мені
взнати,
як на очах повсюду
грати,
як темні крапки
навкруги,
і вороги всі.
Вороги.
Хібаж я знаю?
Цього не хотіла б
знати.
Як вміють в тебе до
краплини
душу брати
І не повернуть.
Хочеш? Плач!
А запасної в тебе то
немає.
Хібаж я знаю...
Це я точно знаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336803
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.05.2012
Іграшковий хлопчик
Так реалістично плаче
Маленький горобчик
Каже, не пробачить
Ляльковод я вмілий
Знов мені повіриш
Без прохань і сили
Серце своє виймеш
Ниточки в руках моїх
Серденько в долоньках стука
Ні , не відпущу я !
Що ти кажеш? Сука..?
Я колись , як лялька,
Затуливши рот
Все тобі прощала,
А тепер самая... ляльковод
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336795
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 12.05.2012
Коханий невже ти не бачиш,
Як падають обриси
Замкнутих в просторі днів?.
Коханий «нічого не значиш»
Лунає так гучно і лунко,
У погляді, зовсім без слів.
Коханий давай будем разом
Палити по собі мости,
Дороги снігами змітати
Коханий не треба образи
Тулити до серця
« На потім « цинічно ховати.
Коханий невже ти не чуєш,
Що тиша скрізь щезла
Розтанула в шумі безпомічних слів?
Коханий невже не рахуєш
Останні хвилини,
Колись таких радісних днів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325896
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.03.2012
Стільки спокою…Стільки тиші
Так лежати в обіймах твоїх
Краща музика - Чуть як ти дишеш
І торкаєшся подихом
Легким до губ моїх.
М’яко падаю в сон солодкий
В нім так добре, бо там тільки ти.
Чом ці миті такі короткі
У обіймах пухких дрімоти?.
Прокидатись не хочу милий
І не хочу я ранок знайти.
Де б мені стільки взяти сили
Щоб цю мить зупинить на завжди…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325884
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2012
Співаєш гарно
Мені про щастя , милий .
І стільки маєш
Доблесті і стільки сили.
Облизуєш губи
На щось сподіваючись,
Дивишся в очі
Ніби ховаючись.
Береш за руки
Ніби я вже погодилась.
Намагаєшся зламати
Стіни , що поміж нами зводились.
Рвеш контекст
Щоб скоріше заплутати.
Брешеш солодко …
І не відпустиш ти?
Самоствердження
За рахунок мій.
Бідний хлопчик
Заручник попсових мрій.
Співаєш гарно
Всі курки на мене звівши
Так солодко…
Та я не люблю спів , а поважаю вірші.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325643
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2012
Засинало втомне думками місто,
Коли я лишень ішла додому,
Розсипало ліхтарів намисто
Навертаючи на думи більшу втому.
Лише пси бродячі
«Мають діло» з опівнічним перехожим
Навесні вони такі невдячні
На людей простих занадто схожі.
Б’ється серце , як листок тріпоче,
Напиваючись нічним повітрям,
Наче із грудей зірватись хоче
Й полетіти із торішнім листям.
Якби мені «вчора» відпустити
Так щоб не забути про «сьогодні»
По собі , щоб двері не закрити,
Якщо всі важливі «за і проти» згодні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325636
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.03.2012
Я давно не писала
Слова завш ховались від мене
По темних кутках.
Я давно перебрала
Стільки тисяч мільйонів думок
В своїх ненадійно дірявих руках.
Я давно перестала
Вірить фразам, мінливим тонам
Завше вбитим чиїмось устами.
Я давно уже не помічала
Колір неба і шурхіт трави
Під своїми ногами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278747
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 05.09.2011
Як гадаєш, хто ти?
Сидячи навпроти
Куриш і мовчиш,
А в душі кричиш.
Знаєш, час прийде
Щастя і тебе знайде
І відкриє очі
Й відпустить не схоче.
Вір , що знов воскресне серце
Колись вбите мегагерцом
І заб’ється знов
Розжене по жилах кров.
Як гадаєш, хто ти?
«За» ти , або «проти»?
Почекай і взнаєш
Які Бог на тебе плани має.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278631
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.09.2011
А було б таки й не злецьки
ЖИТИ !!!!!!!!
Так щоби ніхто і не
Помітив
Щоб ніхто і в сні далекім не зумів
Почути
Що така істота , як то ти, могла би
Бути.
А було би не погано по ночам тай
Спати!
Та мені (я відчуваю) сну не
Знати.
Хоч закриті серед ночі
Очі
Та я на сторожі , може хто «убить
Захоче».
А булоб таки приємно щастя
Взнати!
Щоби з кимось поділитись , чи добрим рукам
Віддати.
Хоч би трішечки його
Відчути
Щоб така істота , як то я , змогла би
Бути….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278627
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 04.09.2011
Скільки занедбано блокнотів
Нерівним почерком.
Печаттю різного чорнила .
Скільки занедбано невинних слів
Заплетених в суцвіття фраз.
Тих що я в очі говорить несміла.
Скільки занедбано ночей
Чогось безсонних
Світлих та тремтливих.
Скільки занедбано нових ідей
Недопрацьованих
В руках невмілих .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243237
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 24.02.2011
Колись серце вщент розірветься,
Бо життя не щербет солодкий.
Колись мабуть навколо все зміниться
Бо в усього такий вік короткий.
Колись може я зможу бачити ,
Бо колись це мусило б статись.
Колись може ти зможеш пробачити,
Бо колись я би мала б здатись.
Колись може душа відлетить кудись
Бо покинути мусила б тіло.
Колись може і стане оте «колись»,
Бо я двері в «колись» не закрила.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242788
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 22.02.2011
Така гарна брехня. І я вірю.
І пірнаю в обійми безжальні
І облизую смак темноти з уст твоїх.
Така гарна брехня. Та я вірю
І вже вітер і руки твої обіймають оголену спину.
І безмовною пристрастю спинено час.
Така гарна брехня. Я знов вірю.
І жагою ти спалюєш «гусячу» шкіру .
І без слів щось шепочеш і кличеш на край.
Така гарна брехня. А я вірю?
Та немає часу сумніватись у справжності фраз.
І не варто гадати на «любить не любить»
Така ж гарна брехня!!! Що ж ? Я вірю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=242785
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.02.2011
Хто я? В безмовності днів
Душа страчена. Тіло вішане на гвіздок.
Все вітрами дую в чужі сеця.
Знов помиляюсь отримуючи “шах і мат”.
Хто я? Нескінченна віра “в людей”.
Так сильно бє по обличчю
Рука реальності,
Люди в цинічності своїй втоплені.
Хто я? Парость з землі холодної.
Зимою своєю вічною гноблена .
Зневірою напоталу віддана.
Сама -собою вмерша по весні.
Хто я? В безмежності віри в час.
Сіра постать ніким не помічена.
Вдоволена своїм маскуванням.
Підло стоячи в стороні від всіх.
Хтоя? Пісок у руках твоїх.
Все сиплюсь з пустого в порожнє
слова римуючи. Тьму оспівуючи.
Вічно невільна сама в собі...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=223366
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 20.11.2010
А знаєш як буває? коли добродій вітер
Зриває капелюхи з перехожих.
Думки тривожить.
А віриш , дощ і влітку
Нагадує мені про осінь?
І смутку просить.
А скажеш чому мені і досі
Приносить радість коли ноги босі.?
Трава їх росить …
А можеш мені зірок насипати в долоню
Щоб всім світити.?
Зірки дарити…
А правда, що коли любиш
То усе прощаєш?
І біль не взнаєш
А хочеш розкажу тобі
Де живе щастя , серед презирства світу?
В обіймах вітру!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216158
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.10.2010
Тихий неспокій.
Відданий на волю вітряного моря корабель. Вітрила шовкові і напнуті доволі тай щогли цілі й якорі нові.
Та тихий неспокій…
А море в цю пору таке тихе, як ніколи і боятися нема чого. Та розплетені коси знову мокрі, та не від вогкого вітру , а від сліз.
І тихий неспокій…
Серце крається все більше з кожною м’якою хвилею, з кожною новою секундою незрозумілої напруги.
Через тихий неспокій…
Думки проносяться в голові кометами, лишаючи лише холодний слід свій. І гіркота застиглих губ не дає сказати ні слова. Нема логіки.
Просто тихий неспокій.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=216153
рубрика: Проза, Філософська лірика
дата поступления 14.10.2010
Нащо ти мені порізав стропи,
Як мені тепер тай не розбитись?
Як не цілувати землю,
Чорну і сиру в останній раз.
Нащо ти мені попалив крила,
Як мені тепер щиряти в небі?
Як мені носить на спині шрами?
Йти по світу тай лякать людей.
Нащо ти мені обрізав мої коси
Як мені тепер дивитись в очі?
Як мені надіятись тай вірить?
Знов прожити тисячі смертей.
Нащо ти мені тай вирвав серце,
Як мені тепер на світі жить?
Як носити в грудях крихти правди?
Втілювати страх , тай без образ.
Нащо ти мене тай знову рвеш у клоччя?
Як мені тепер змогти,
Як зупинитись…..?
В темнім мареві серед тіней…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215959
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.10.2010
Буває так , що думки як вода… Течуть в суворій послідовності. Переливаючись та з’єднуючись одна в одну.
А потім враз стихають і стають безмежним океаном із думок…
Буває так , що думки наче павутина… Чіпляються одна за одну. Злипаються поміж собою, малюються у складні й чудернацькі візерунки.
А потім враз, ти помічаєш , що як не крути , а павутинові думки то замкнута багаторівнева послідовність складена у «спіраль»…
Буває так , що думки як леза найгостріших ножів… Ріжуть все що їм трапляється на шляху. Зовсім не тішать , а ранять і болять в грудях такі думки.
А потім враз і немає таких думок, пішли вони, щезли, але біль від їх гостроти залишається в грудях надовго а подекуди й назавше…
Буває так, що думки як попіл… Той , що вогнем недавно ще жеврів. І ти думки ті все бережеш та закриваєш від вітрів злих.
А потім враз, захочеш доторкнутися до них , погрітись. Та від найменших доторків розсиплються вони і стануть за НІЩО для тебе…
А ще буває так , що думка все ніяк не озоветься у тобі… Усе втіка вона від тебе як пісок крізь пальці. І ти нервуєш і вже клясти погодивсь долю, бо тобі без думки ну ніяк.
А потім враз ти помічаєш , що мріючи і пишучи про думку ти знайдеш і відкриєш тисячі нових ще не обдуманих думок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215958
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2010
Він вже минає
Застиглий у химерах ночі. День.
Тихенько йде собі
І не вертає
Знімаючи мене з петель.
Вбиваючи надію
Виправити те що скоїла
Я мимоволі.
А може і навмисно
А може просто мені
В днях коротких тісно.
І в ночах може тісно
Стало. І в душі щемить
А зараз хтось вже певно спить.
І може думає про мене
Химерну королеву
У підданстві своїх
Заангажованих думок
Боюсь зробити лишній крок.
Щоби не випасти із
Рамок. Собою створених.
Собою! Скованих на славу,
На дні , на місяці і на роки.
Сплетінням лівої руки.
Мені б торкнутися до ночі
І холоду її відчути враз.
Може б тоді я спокою зазнала.
А я колись собі так знала.
Що день минаючи прощає
Усе що скоєно й забуто
В нім. І заглядаючи
Із острахом у очі
Готується віддатись,
Аж до ранку, у обійми ночі.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190415
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2010
Ти правий. Я палю себе у пристрасті, у тишині, у гучності і у самотності, в містах шалених.
Ти правий. Я травлю себе у ревнощах у горах брудних слів, думок у вчинках нелогічних.
Ти правий. Я втікаю від слабкостей своїх, від легкості в можливостях, нещирих рук і ницих усмішок єхидних днів.
Ти правий. Я горю за тим , що більш за все люблю, за тих кого люблю, за те що правдою я звикла звати.
Ти правий. Я кожен день роздарюю себе для всіх, для тих хто того всього і не вартий , хто із тим не згодний.
Ти правий. Я вмираю день у день , і повстаю коли на небі сонце сходить, заради того щоб умерти ще раз, заради ще одного дня, можливості спокутувати гріх вчорашній, і як завжди згрішити мимоволі знов.
Ти правий. Я у темноті своїй осінній лишилась жити назавжди, у неможливості своїй втопилась, у тишині своїй німою стала знов і руки вже болять від мови жестів, закута я в своїх шістьох стінах.
Ти правий…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=171924
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.02.2010
Не слухай ти мене. Не слухай!
Бо я безжалісна брехуха.
Я серед ночі тільки справді вільна.
Я в повню відьма, я варила зілля.
Я привертала і тебе й його
Щоб спробувати хмелю серденька твого.
Я на мітлі, тай серед ночі.
Не заглядай в мої холодні очі.
Ти душу збережи і спину.
І не куштуй кохання мого зі смаком полину.
Ти не чекай від мене слів жагучих
Шукай білявку це «реально круче».
А я лише вкраду у тебе серце
Я його вирву і підсмажу з перцем.
Ти духом хирлявий мені не рівня.
Бо я вмираю вранці з першим криком півня.
Не слухай ти мене! Йди спи!
Бо я на смак полину і ропи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=162070
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.12.2009
Тихенько ніч спускається на вії.
І вії опускаються…
Сьогоднішній день закінчився вже.
І я прощаюся…
В обіймах рук твоїх шукаю спокою
І в них ховаюся…
Ти просиш щоб зосталась я.
І я лишаюся…
Тихенько сходить місяць в небесах.
І в повню вигинається…
Мені так добре із тобою буть.
І лід ламається…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=160025
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.12.2009
П’ята стіна , то стеля.
П’яна зовсім без хмелю.
Мовчу ,дивлюсь .
Злякать боюсь.
Так близько.
Не підпускаю.
Ненавиджу близькість .
Втікаю.
Ти більшого від мене не жди.
Цілуй у лоба.
Йди
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157026
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.11.2009
Обдумався! Шукаєш «осінню» «весну»?
Говориш «Я без тебе не засну…»
Гребешся в листі. Що , ти «пролісків» шукаєш?
А їх там вже чотири роки як немає!
Прости, та ти усю « весну» проспав.
Втомилась я чекать… і ти це знав.
Не бійсь, прийде весна ще у твої края
Але уже не наша … Не твоя і не моя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=157022
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.11.2009
В останній раз!
Отак, нараз?
Я відпускаю руки!
А, просто так з розпуки.
А що іще мені,
Я й так вже на стіні.
Не звикла я просити,
І там де треба бити.
Борюся з сутністю,
Із силою (її відсутністю).
Повторюю слова і фрази.
Говорю не одразу.
Тепер же замовкаю.
Востаннє вже стрибаю.
Точно в останній раз?
Отак? На раз!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155177
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.11.2009
Серпанком з закривавленої рути,
Світанку край в дугу загнутий
І сонце, коло із вогню, зринає.
«Засвітить» усе те ,що хтось ховає.
А ранок душить ніч теплом обридлим,
І ніч здається. І ховається , бо вже надворі видно
Все вище й вище сонце. Зарево вкриває землю.
Вже новий день прийшов! Хоча… даремно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155170
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.11.2009
Так тісно в серці,
Шрам на шрамі.
Про все , що в мені діється
Не кажу мамі.
Не сплю вночі
Бо задихаюсь.
Я жити не люблю
Та я стараюсь....
Ховаюся від вітру
Та він усе сильніш.
Я пам’ятаю все що було
Вчора, і було раніш.
Вдягаюсь в чорне
Так тихіше для душі.
Броню готую
(Передбачую ножі).
Не забуваю горесті
Та всього болю.
Кудись іду
Несу його з собою.
Чого ж мені чекать
Від цього світу
Пітьми густої,
Чи рідкого світла?
Чи може...
Вже й не сподіватись
А просто (як завжди)
В собі сховатись...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150477
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.10.2009
Слова – лише тремтіння пустоти.
Але мовчиш ти.
Слова – лише із серця вітер,
Інтерпретація застиглих літер.
Слова, мені зараз були б доречі,
А ти знімаєш плед і оголяєш мої плечі.
Слова. Мені б єдиний звук!
Врятуй від мук...
Слова мені потрібні, а не поцілунки
Зі смаком трунку.
Слова, або хоча б єдиний погляд в очі.
Скажи, чого ти хочеш....
Слова. Ати все в пристрасть топиш.
Ти звик мене палити. Й ти це робиш.
Слова - лише відлуння пустоти....
Але чого ж мовчиш ти?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150413
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.10.2009
Не відречись від мене.
Коли в кінці важкого шляху,
Я раптом у житті зазнаю краху.
Не загуби мене.
Коли я «хрест» свій донести не зможу
А горесті по світу, не втоплю, а лиш примножу.
Не забувай мене.
Коли я жити знов не схочу,
І дихати у такт уже не стане мочі.
Не «продавай» мене.
Коли неварта стану й ламаного срібняка.
Безжальний світ цей... Ну а я, яка?
Не відречись від мене!
Коли у розпалі тяжкої битви
Я складу руки для молитви.
Не загуби мене!
Коли серед густого диму ночі,
Я на хвилину, зболено закрию очі.
Не забувай мене!
Коли вітри розвіють прах
І позначки зітруть, що на моїх руках.
Не «продавай» мене!
Коли я і сама продам повітря рване,
І навіть як мене не стане....
Не відречись від мене....
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=148196
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.10.2009
А ти як завжди ніжно поцілуєш в скроню.
В своїй руці зіжмеш мою долоню.
А ти як завжди світ моїх очей.
І серед днів пустих , і серед сповнених ночей.
А ти як завжди – сила і відвага,
Водночас пристрасть незгасима і повага.
А ти як завжди море моїх снів
Я погляди твої читаю, тож нетреба й слів.
А ти як завжди для мене стіна.
Моя ти осінь і моя зима.
А ти як завжди лиш мене у снах малюєш.
А я лише тобі пишу... бо лиш тебе люблю я...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145623
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.09.2009
Майстерно покриваючи життя безкомпромісним матом,
Ховаю душу , десь подальш за грати.
Лишаю лезом на руках кривавий слід,
Зубами й нігтями кришу холодний лід.
Ще крок і падаю. Та вже не піднімаюсь
Такою як була , ще мить назад, вже не лишаюсь.
Сльозливими потоками спинити хочу біль.
Та лише сиплю ранами їдучу сіль.
Тамую спрагу в теплоті, за допомогою вина.
Без докорів руйную душу , що лише мені дана.
Знов нарікаю , ремствую на долю,
Що так безжалісно забрала в мене волю.
Втікаю, і ховаюсь та все нижче й глибше.
Відмовлюсь я від того, що здавалося б на ліпше.
Бо краще мені сумніваюся що буде
Піду як завш гострити кігті й зуби.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145622
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.09.2009
Сонця немає
Небо зникає
Ніхто не питає..
Тримай...
Звикай...
Тікай.
Двері зачиняються
Світло вимикається
Вже починається
Тримай...
Звикай...
Тікай.
Лезо до шиї
Хтось уже ниє
Ніч все прикриє
Тримай...
Звикай...
Тікай.
П’яту хвилину
Червону слину
Ніж у спину
Тримай.
Звикай.
Тікай!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145363
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.09.2009
Чорна кішка серед ночі
Загубитися не хоче.
Тихо так собі муркоче
Заглядаючи у очі.
Чорна кішка серед ночі
Ріже душу в мілкі клоччя.
Серця, що собі тріпоче
Знов позбутися захоче.
Чорна кішка серед ночі
Вірить у слова пророчі
І зурочить всім охочим
Під покровом тьми і ночі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=145362
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.09.2009
Гарячі твої губи. Розлук зустрічних
Гірко - солодкий смак і запах.
Найбільш бажаний із страхів панічних,
Лишитися не у твоїх безжальних лапах.
Тобою дишу. І без алкоголю
П’янію. Б’ю на сполох щоб не провалитись
Глибше. Щоб лишитися собою.
Щоб потім часом «юшкою не вмитись».
Шляху нема назад. Зустрічна смуга.
Мене не жалують твої безжальні очі.
Я у тобі знайти хотіла друга,
А те що я в тобі знайшла я мать нехочу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142405
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.08.2009
А я як звук зачинених дверей…Пустих кімнат…
Ти йдеш і не повернешся назад.
А я рахую кількість кроків,
Проведених з тобою днів і місяців і років.
А я ще досі тримаю запах твій в долонях.
Ти залишив свої важкі сліди на скронях.
Я поки й досі розтікаюсь медом по твоїх губах…
Я звуся попелом…А зватись мала – прах…
Я поки й досі звук зачинених дверей
Пройдених днів. І втрачених ідей…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=140221
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.08.2009
Треба спати, а не спиця
Чи співати? Ні молиться.
Написати? Ні болять у мене руки!
Що як завше? Помираю від розпуки…
Завтра краще? Дуже сумніваюсь.
Треба вірити? Та я, все маюсь, маюсь!
Може кинуть все? «Піти втопиця»?
Треба спати …. Та чогось не спиця!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139080
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.07.2009
Маленькі янголи вночі
Пекли із медом калачі,
Щоб зранку вийнявши із печі
Їх дарувати для малечі.
Щоб усім діткам догодити
Ліпили ще й із тіста квіти.
Вже від мазурок та від пампушок
По всьому світу йде смачний душок.
Яке ж то щастя вставши вранці,
Чи у сорочці чи у штанцях,
Та з теплим , свіжим молоком
Поласувать калачиком з медком!
В янголиків така робота -
Усмішка на обличчях у босоти.
Найкраща в світі нагорода –
Якщо тобі калачик до вподоби.
(картина Євгенії Гапчинської)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=139076
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.07.2009
Відштовхую, щоб ближче пригорнути.
Втікаю, щоб наздогнаною бути.
Я плачу, щоб сильніш сміятись.
Ховаюсь, щоби потім не боятись.
Спочатку дуже гірко, щоби потім мед.
Почну зі шпильки потім буде і кросівок й кед.
Загнати в глухий кут , щоб потім відпустити.
Сто разів вмерти, щоб дійшло, що треба жити…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138845
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.07.2009
Чорний шоколад.
Лікуюсь від зрад.
Кава і вино.
Все життя – лайно.
Чорно-білі фільми.
Думаю , що вільна…
«Секс, бокс, рок*н*рол»?
Краще фольк чи сол!.
Плакать? Не мені!
Я співам пісні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138776
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.07.2009
Біжу. На добре й світле завше мало часу.
Крізь світ, долаю стрічний вітер,
А він стежки по мені зовсім витер.
Біжу. Не можу зупинитись і на мить
Та ще багато треба встигнути зробити
Я кожен день спішу дожити.
Біжу… І падаю… І ноги в кров…
Немає часу на спочинок, спокій
Встигаю тільки рахувати роки.
Біжу. До цілі так безмежно , так далеко
А сили менше , запалу нема
Біжу, а навкруги весь час зима…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138756
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.07.2009
Блаженні, ті що вірують , що світло буде.
І ті що знають , що Господь їх не забуде.
Блаженні, ті що вірують ,що правда ще жива
І ті , хто робить й бачить навкруги дива.
Блаженні, ті що вірують у Судний день.
І ті хто написав про це пісень.
Блаженні, ті що вірують ,і гори повертають.
І ті що «ВІН» казав утілюють , не просто знають.
Блаженні, ті що вірують ,що горе не біда
І ті , що знають , що життя то штука не проста.
Блаженні, ті що вірують ,у кращий світ
І ті , хто розтопити можуть душу-лід.
Блаженні, ті що вірують у небеса
І ті , що знають , що життя не тільки біль, але й краса.
Блаженні, ті що вірують і люблять й знають.
Блаженні, ті що йдуть , та не минають…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=138744
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.07.2009
Дивися скільки в мені сили,
Хоч вирвала із рук останні жили,
Щоб було добре їм усім.
Моя остання цифра сім.
Скажи невже це все того вартує?.
Мені найбільше в 21 липня чорним дує.
Хай буде то останній день.
Хтось дзвонить в двері… Чуєш..? дзень…
Почуй , те що я довго так просила.
Я хочу слабкості! А я все – сила….
П’ять днів ще. Спокій подаруй!
Молю тебе… І не мудруй.
Тлумач. Чого то не мене несуть?
Дай спокою, дай віри в суть!
Прости якщо тепер не так,
Я в двадцять другий рік чекаю знак…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137713
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.07.2009
Малий , невже тобі така я треба?
Я ж не несу тобі до ніг зірок із неба.
І не зітхаю перед місяцем вночі,
Тай не печу тобі я калачі.
Малий, невже того я варта?
Я ж не відро води , я кварта.
Та я ніколи тихою не стану!
Ти ж знаєш на умови не престану.
Малий, невже тобі не шкода нервів?
Я ж не слабка, я сильне стерво!
Я добра тільки з тими хто мені «болить»,
Не з тих я, хто вночі спокійно спить.
Малий повір , що я не янгол з неба.
Сміливець! Спробуй, якщо справді треба!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=137711
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.07.2009
Я так бігла. А я так спішила!
А куди?
Я так жити хотіла
Я так вірила. Я сподівалась!
Ти наївна!
Та я ж не зламалась!
Я так думала. Мислила так.
Щось новеньке…
Я з Богом в душі, отож не бідняк!
Я так бачила. Бачила світ!
Не бреши!
Зорі падають з віт.
Я так очі. Так очі тягнула до неба.
Що? сліпа ж ти!
Та вірити треба!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133679
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.06.2009
Біла тиша.
Сиджу як миша.
Темна , пуста.
Давно не та.
Відлік назад.
Не дощ, а град.
Три, два, раз.
Без лишніх фраз.
Просто так хочу.
А тиша лоскоче.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=133584
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.06.2009
Я чорні стрічки заплету у коси.
Намокли ноги, бо надворі роси.
Я попід вікнами піду я к мара
В них світло, а в мене темна нора.
Що є в них чого я не маю?
Піду погляну може взнаю.
Я тьмою вкриюсь, щоб ніхто не бачив
Ще скільки часу мені Бог назначив.
Щоб ніхто ніколи й не почув
Що зі мною голос мій колись був.
Я босими ногами , та й по колючках.
Мені уже не боляче і це не страх.
Чого боятися? Хіба себе…
І того мороку , що у мені живе.
Так ! Я нічна потвора! Я звір одинокий!
Мені вже сотні , тисячі , мільйони років.
Так я стара! Я попелом давно вже стала.
Я землю цю ще молодою знала.
Так я іду під вікнами! Так я мара!
Так! Я з стрічками чорними. Я не жива.
Я із землі цієї . Я як гори.
Я чорний одинокий ворон…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130834
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.05.2009
Мамо не плач.
Мамо пробач.
Мамо я ж не вмираю!
(Хоча хто його знає…)
Мамо я виросла вже…мабуть…
Ніщо не змусить тебе забуть.
Мамо як завше ти мені потрібна.
Знаю , що вперта! На тебе ж подібна!
Ні мені тепло ! Мамо ну що ти?
Ну не ношу я під брюки колготи!
Ні я не схудла! ( Ще б кілька кіло,
Що б вже геть зовсім добре було).
Мамо! Ну так, я завше сумую,
Але ж ти любиш мене і такую.
Мамо давай я тебе поцілую.
Мамо ти ж знаєш тебе завш люблю я.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130728
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.05.2009
А новий день уже минає.
Хай він мені усе прощає.
Я завш роблю якісь дурниці.
Я помічаю всі дрібниці.
Всі погляди і всі полутона
Можливо через це я і сама.
Сонце спалило мені душу вщент
Не допоміг навіть брезент.
Я попелом давно вже стала.
Колись мене земля це знала.
Я разом з вітром в небо полечу!
Не можу я летіти . Я за все плачу.
За всі несказані слова.
За те що я колись давно була жива.
За те що в мене очі сині.
В всіх бідах саме вони винні.
Я винна що крізь біль сміялась.
І в тому що людей боялась.
Я винна в тім,
Що відкривалась їм.
Я знаю що в усьому винна тільки я
В тім , що нещасна вся моя сім*я
І що на дворі друг мій вітер
З усіх облич усмішки витер.
Я завше бачила надто багато
Мене за це ви можете карати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130618
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.05.2009
Сидиш і куриш. Я мовчу.
Я по рахунках тобі заплачу.
Я в окулярах. Ти у капелюсі.
Як завше, в голос не молюся.
Із диму кільця. Вино по поясок.
Я знов і знов наслухалась казок.
Твої слова не ранять більш мене.
«Ти вже?, закрий вікно із нього дме».
Куди ти дзвониш? Що ти скажеш?
Ти пудрою мені по мізках мажеш.
Ти пахнеш нею вже давно.
Не треба впарювать мені лайно.
Нема нікого? Знову й знову.
Не хочу далі вести цю розмову.
Не бійся не купляла трунків.
Бувай малий. Сто тисяч поцілунків...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130433
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2009
Танцюєм танці. Очі в очі.
Мою свідомість раниш і лоскочеш.
Якісь незвідані бажання.
Ти насолоду вплів в страждання.
Ти сліпиш , палиш, обпікаєш,
І все сильніше у обіймах затискаєш.
Я не здаюся! Я ж бо не з таких
Хто упаде до ніг твоїх.
Танцюєм наче мексиканці
Без жодних правил. Брудні танці.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130422
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2009
Тихо-тихо ходить лихо в постолах.
Лячно-лячно ставить плями на словах.
Справді-справді випав серед літа сніг.
Тихше-тихше , не кажи такого - гріх.
Скоро-скоро висохне уся трава.
Сухо-сухо , хоч земля іще жива.
Сизо-сизо опускається на тебе ніч.
Тепло-тепло йди ховайсь на піч.
Слово-слово я скажу тобі тихіш.
Смачно-смачно , вже сідай і їж.
Спати-сапати на земельку ляг,
Синій-синій хай тобі присниться неба стяг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130340
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2009
Що буде як закінчиться весна?
В що перетворяться твої медові губи?
Що з нами буде?
Що буде якщо сонце спалить вщент?
Невже тобі мого тепла замало?
А я не знала.
Що буде як вітри зірвуть останній цвіт?
Ким буду я тоді для тебе?
Безмежним небом?
Що буде як моря всі фрази витруть?
Казати правду стане сили,
Поб’єш всі перепони і всі брили?
Що буде як вогонь погасне?
Чи буду ніжними, як завше твої руки?
Не вмреш від скуки?
Що буде як короткими знов ночі стануть?
Чи тобі хватить часу , щоб пізнать,
А може ти ночами будеш спать?
Що буде як закінчиться весна?
Де буду я коли повернеться ВОНА?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130273
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2009
Чому я залишаюся німою,
В моїх віршах , в моїх думках , в моїх бажаннях?
Кому пишу я вільною рукою?
Тобі? Йому ? Чи може їм усім?
Кому сказати можна , що болить?
Хіба комусь із них потрібно болю?
Кому кричати , коли кожен з них ще спить.
І сниться їм , що вони лиш самі з собою.
Чому зима моя – це чорний ангел смерті?
І крила чорні й пір’я не живе.
Чому мої хороші мрії стерті,
А залишилося лиш зло саме.
Чому я пам’ятаю кожні болю миті?
Від цього лиш болить ще більш
Чому мої думки усе ж для них відкриті?
Не варто це! Але чому ж , чому ж?
Чому для смерті я співаю оди?
Холодні руки в неї, ноги певно теж.
Чому пишу я де мої медалі й нагороди?
Хіба потрібно це мені? Мовчи, авжеж!
Чому так темно , холодно у моїх творах
Як в темнім льосі , темному підвалі.
Чому ховаюсь я серед людей , не в горах?
Хіба сховатись серед них це думки вдалі?
Чому моя надія – героїня не вмирає
Хоч всі її убити мріють все ж?
Надіюсь , що не вмре вона ж бо знає,
Що я помру бер всього цього. Ну авжеж!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=129990
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.05.2009
Я із пустого у порожнє ллю
Не люблю?
Іди і більш не повертайся!
Куди ти ? залишайся!
І двері не забудь закрити!
А може все простити?
Не треба говорить «Прости»!
Прошу не йди…
І забери з собою свої речі.
Як недоречні…
Не треба голову мені дурити!
Лишити?
Іди і серця мені не рви!
Не реви..
Якась у нас тут опера мильна
Не залишай мене , бо я не сильна.
Іди ! Я вже тебе забула!
А ти себе сама почула?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128283
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.04.2009
Листок із зошита. Клітинка.
І у стільця похила спинка
І ручка з чорним чорнилом
Колишеться як корабель з вітрилом.
Завжди одні і ті ж слова
Собі пишу, щоб знати що жива
Завжди одні і ті ж почуття .
Не втратити б чуття.
Завжди кажу що пишу лиш собі.
Не правда! Їм. Тобі.
Як завше душу на папір зіллю.
Я це, хоч і не зізнаюсь собі , люблю.
Завжди непевність . завше «Мабуть»
Невизначеність мені душу слабить.
Завжди обірваність. Немає сенсу.
можливо треба йти до екстрасенса?
Мабуть мені не слід писати?
Піду і буду як і всі Вони , все спати.
Не можу спати , бо писати мушу,
Щоб хоч комусь віддати душу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=128281
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.04.2009
Ноги мої вовки гріють і від захвату аж мліють
Руки мої ворони крилами ховають. Вони знають.
На голові моїй вінець із терна. Жива я чи вже вмерла?
В косах моїх стрічки ночі. Очі внеї чорні очі…
Я лежу посеред снігу гарного. Я не знаю нічого більш чорного.
Я умиюся росою ночі. Ні! У мене також чорні очі
Я укриюся зірками й небом. Хіба ще щось треба?
Я укрилася , та зябнуть всі клітини. Ні , не гріють вовчі спини.
Вовчики брати мої , а ворони сестриці. На яву це чи сниться?
На землі нікого більш ріднішого ніж ви. Всі «вони» мене по світу розвели.
Чому ж мені не тепло серед вас? Чому ж не млію від прикрас?
Чому ж не вірю я покровам ночі? Чому ж я знов втікати хочу?
Втечу на край землі я звами братчики й сестриці, і викую собі там серце з криці.
А коли викую, піду поміж людей. Я розкажу їм як вмирають без смертей.
Я повернусь до вас брати й сестрички. Не заслужу медалі й лички.
Серед них давно нема для мене місця. Я їм розкажу як засихає листя
Про біль і зраду заспівам пісні. Це не потрібно більш мені…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127804
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.04.2009
Що таке воля ? Та вона як кисень, яким ми дихаємо повсякчас. Без кисню мало проживе людина, а потім мозок вмре назавжди і нараз.
Для кожної людини різна кількість волі. Комусь достатньо одного ковтка на все життя. А хтось вмирає лиш її зазнавши, а інший не живе без неї й чотирьох хвилині мусить повсякчас лиш волею одною бути ситим не знаючи других боків життя.
Що таке воля ? Це безкрайнє небо! А люди птахи, що ширяють в нім. Та треба знати й пам’ятати , не всі пташки літають в небі, лишаються ще й птахи на землі.
Що таке воля? Я не знаю! Бо не зазнала я польоту птах і не надихалась холодним киснем. Я бачила аспекти волі без прикрас.
Хто вільний в цьому світі? Може ти? Чи той хто має купу золотих металів, паперу-грошей, тисячі прикрас? Невільник він всіх тих скарбів на світі , які ще не належали йому. Він раб металу, жовтого металу в якому як в багні зав’яз.
Чому невільник той , хто ходить у кайданах? Бо він дурний й не буде її мати допоки він не виховає волі в серці! Бо серце , як відомо, у кайдани не скувать!
Хто вільний? Може він , чи може я? Я як і ти не виховала волі. Її відчую лише раз , тоді коли душа звільниться від оболонки грішної зможе злетіти в небо наче птах. І буде дихать киснем волі, холодним киснем волі без прикрас…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127801
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.04.2009
Колись я так собі хотіла
Покинути обридле тіло
І з вітром, тай у зоре світ
Зривати пелюстки з весняних віт.
Летіти десь за виднокрай
І думати , що «Ось він, Рай!»
Кометам заплітать хвости
І звісно досягти мети.
Хотіла з вітром я , напару,
Зробити з тросів мостових гітару.
І грати і співати на весь світ,
Веснянками кришити лід.
Хотілось волі відкусити
І яблука з дерев трусити.
Хотілося вже не казать «Якби.»
І не хотілось знать журби.
Хотілось так мені. Колись
Та поки що ті мрії не збулись.
А я завжди собі хотіла
Покинути обридле тіло…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127592
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.04.2009
Чогось не радуюсь тепер. А жаль.
В душі , як завше сум й печаль.
Чогось вночі весь час не спиться
Водою я не можу більш нипиться
Чогось світлішими зіниці стали
Хоча колись так гарно вигравали.
Чогось мені не милий білий світ
Уже не хочеться залишити пособі слід
Чогось не пишеться поем красивих
А лиш віршів пишу, тай то якихось сивих.
Чогось ніхто вже не цікавить душу
А щоб всім було добре посміхатись мушу.
Чогось не плачеться. Як завше в надвечірок.
Не радує веселий гул вечірок.
Чогось в волоссі сивину знахожу.
Брешу! Брехати я ще можу!
Чогось так часто сняться сни
Нема в них осені нема весни.
Чогось уже й не хочеться кохати
А тільки плакати і тільки спати.
Чогось усе покрилося у чорні шалі
А так не хочеться мені печалі!.
Чогось не радуюсь тепер… Так прикро .
А серце вже до суму звикло…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127536
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.04.2009
Піду умиюся росою
З давно неходжених доріг.
Згадаю як була малою
І як коліна била об поріг.
Так, як колись, стрічки у коси
Пурпурна данина минувших літ.
Погляну як зерниться просо
І як синіє барвінковий цвіт.
Мабуть піду збирати трави
Плести вінки із польових квіток.
І буду дивуватися з небесної заграви.
Радіти радістю малих діток.
Серпанками помию ноги
Хай холодно! Та серце все ж хоробре!
Вивчатиму забуті стежки і дороги
Бо тільки тут мені насправді добре
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127520
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.04.2009
Я ховаюсь від них , я боюсь їх. Я зневажаю їх , бо вони ніколи нічого доброго мені не дали. Вони вміють лише забирати і нічого не давати взамін. Вони вміють розбивати душі і серця і не вміють сказати навіть «Прости». Вони несуть розруху і біль. Вони завжди завдають мені болю. Я ненавиджу біль. Та й хто його любить.
Я ховалася від них у книжках, вони знайшли мене. Я ховалася в музиці моїй, а вони прийшли й сказали, що то не музика , а шум. Я ховалася від них в моїх віршах, а виявилася, що я писала їх для таких як вони.
Я розстелила душу перед ними, як рушник.
І от моя душа як ганчірка, розтерзана. Та я заберу її і заховаю, бо це найдорожче , що в мене є, (в мене нема більш нічого і нікого). І я мирюся з цим , бо значить так треба. Так сказаноі написано, а що написано те незнищенно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127463
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.04.2009
*Кохання*
Кохання багато прощає
Як Бог нам прощає гріхи
Кохання багато не знає
І навіть зриває дахи
Кохання багато в що вірить
І вірою красить цей світ
Кохання завжди усіх мирить
І квіти зриває з зелених ще віт
Кохання не бавиться злістю
А щастям серце повнить
Кохання дає тобі змісту
І будить все те що ще спить
Кохання блукає по світу
І вабить з собою в похід
Кохання зцілить навіть душу убиту
Воно залишає усюди свій слід
Кохання приходить і не залишає
Нікого , й ніколи . й за тисячу літ
Кохання не вмре. Не вмирає.
Коханням живе увесь світ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127461
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.04.2009
Ще вмерти рано?
«Але ж жити пізно!»
Мені так мрії говорили грізно
І в попихах штовхаючи на край
розказували що за казка Рай
І ось стою я на краєчку світу
І бачу голову від страху не покриту
Зігнуту голову , як на уклін
І постать , що не може встать з колін
А грати геть відсутні. Чи то я не бачу.
Проте та постать тихо вічно плаче
Кайдани? Ні на ній нема кайданів
Проте повз неї сотні, тисячі капканів
І сковують вони її
А діти її у війні.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127430
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.04.2009
Сто тисяч років , днів перестороги
І вже кричать давно немає змоги
Та ще слова сказала я не всім
Хоча здаються пустотою вони вам усім.
Так холодно мені! Хоча і не зима.
Це мабуть через те що я сама.
І душно мені! Душно , хоч вітри
Мовчи та бійся. Сльози втри.
Земля так гріє мої босі ноги
В часи біди, часи перестороги.
Трава в руці - творіння Бога
Останнього в житті кінця, порога.
Мовчання – це моя прерогатива
І не кажи мені , що я дурна і хтива.
Мені нема кому сказати й слова
А може просто я вже не здорова?
А може знову дивний сум
Накинувся на мене пустотою дум?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127424
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.04.2009
Прости мені затерті фрази
Прости несказані слова
Чи можеш ти сказать одразу
Щоб я в твоїм житті більш не була?
Затихнуть спогади , як всі моря стихають
І висохнуть можливо , як моря
Давай пом́овчим . Всі все і так вже знають
Де небо спочиває й де його края.
Торкнися поглядом , якщо ти справді йдеш
І не давай причин тебе вернути.
Спитаєш «Було добре?» я скажу «Авжеж!».
Чи може краще ще могло би бути?
Я в спокій замотаюсь наче в шаль
Та посмішки немає на обличчі
Твоє обличчя, як лещата, сковує печаль
Тебе я на прощання поцілую тричі.
Не треба дихать пристрастю! «Прощай!!»
Не треба думати про те чого немає
Ти сонце вранішнє вітай
Воно, можливо, всі секрети світу знає.
Долонями долоню не тримай
Бо жар в мені горить. Я не згасаю
Та ти скоріш скажи мені прощай
І не шепчи мені того , про що я знаю
Пусти мене із лагідних обійм
І не кажи . що простір поміж нами
Розкажеш потім колись їм
Тим хто нас поділив мостами
«Прощай!» Прощай мені зайорзані до дірок фрази.
«Прощай!» Прощай за тещо поміж нами тут було
«Прощай!» .І не тримай образи
За те що поміж нами буть могло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127413
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.04.2009
Дідо в брилику сидить
Не чіпай його він спить.
Дідо в брилику сопе тихенько
А ти поспівай йому пісень маленька.
Дідо в брилику багато в світі знає
Він нам потім на дуді заграє.
Дідо в брилику робить дуду з листка гарбузика,
Він проснеться й полоскоче пузика.
Дідо в брилику в садку зробив хатинку,
Щоб порадувать тебе дитинку.
Дідо в брилику у лобик поцілує
І стежками до ставків мандрує.
Дідо в брилику наловить тобі рибки
І нажарить на медку із липки.
Дідо в брилику колючий наче їжачок.
Він так любить своїх діточок.
Дідо в брилику – старенький сивий дід.
Він мені дорожчий за весь світ!
Дідо в брилику мене найбільше любить.
Це така любов яка не згубить!
Дідо в брилику. На його брилі шов.
І не смій казать , що він пішов!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127400
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.04.2009
Колись мама заплітала
Із піснями червоні стрічки.
Чи ж вона тоді іще не знала
Що із часом висохнуть усі річки?
Колись мама говорила ,
Що добра немає.
Нащо ж розбудити сміла?
Тай сама не знає!
Колись мама все співала
Веснянки та пісні,
Та із річки воду брала
У морози злісні.
Колись мама все навчала
Науки простої,
Та все сльози витирала
У мене малої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127349
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.04.2009
Пурпурне небо у засланні маків
Холодне сонце в вишині небес
Не чиста річка у потоці шлаків
Вже осінь стала. Мак озяблий щез.
Пронизуй вітре холодом – зимово
Кружляй із листом в широті небес
Морозь всі фрази. Кожне , кожне слово
Бо мак озяблий так давно вже щез
Хай листя зжовкле вкриє мокру землю
Хай спуститься уся вода з небес
Хай ти лелієш літо , та уже даремно
Бо мак озяблий в осені вже щез
Так скоро-скоро холоди звірюки.
Мінорно падатиме сніг з небес
Так скоро-скоро. Вже холонуть руки.
Давно-давно вже мак озяб і щез.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127336
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.04.2009
Хто ж це розділив нас в різні категорії
Хто це каже ми з тобою – алегорія
Хто між нами будував паркани
Хто нас прагне упіймати у капкани?
Хто у щирість нашу все не вірить
Хто у нас з тобою волю « тирить»
Хто мені й тобі зв’язав руки
Хто нам бажає болю і муки
Хто нам очі чорним зав’язав
Хто мені й тобі печаль віддав
Хто мені посипав попелом волосся
Хто тобі сказав що все звелося
Хто тобі й мені сказав як треба
Хто мені заборонив іти до тебе
Хто нам поділом цим ноги перебив
Хто із нас тоді від болю вив
Хтож це нас покрив порогами
Хто нас розділив не близькими дорогами?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127293
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.04.2009
А маки тоді таки пахли росою
І знову дурманили , очі мені закривали
А руки твої такі теплі, як літо саме
І рухи твої хоч сміливі але не даремні
Трава поміж нас і ці пристрасні маки
І їх пелюстки ти мені заплітаєш у коси
А пристрасть вирує , як буйствують трави
І ти такий милий і дуже ласкавий
Закрий мені очі пориньмо у вітер
Відчуй як жагою мене покриває
Цілуй мені губи , від спраги вони оніміли
Залишмо на потім тривоги печать
Солодким серпанком укрий моє тіло
Бо завтра все буде зовсім не так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127289
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.04.2009
Загублені дороги і шляхи
Нікого не ведуть ніколи
Вже зірвані давно дахи
І вже обсміяні усі проколи
Закриті очі , стиснуті долоні
В оскомі щелепу звело
Від болю посивіли скроні
Від всього того чого не було.
Обрізане давно волосся
І пальці всі в болючих шрамах
Не правда! Ще не все звелося!
Піду поставлю свічечок у храмах.
Душевним мороком покрило розум
Сердечні справи не цікавлять вже давно
Для чого все це? Вся ця дивна проза?
Для чого цей надрив? Тупе рожно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127217
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.04.2009
Дайте пітьми. Набридло в ігри гратися.
Дайте пітьми. Трохи пітьми. Щоб сховатися.
Дайте пітьми. Щоб нею вкритися.
Дайте пітьми. Трохи пітьми. Нею вдавитися.
Дайте пітьми. Щоб в ній розчинитися.
Дайте пітьми. Трохи пітьми. Нею напитися.
Дайте пітьми. Щоб нікого не бачити.
Дайте пітьми. Трохи пітьми. Плачеш ти?
Дайте пітьми. Я її в коси заплету.
Дайте пітьми. Трохи пітьми. Оту!
Дайте пітьми. Щоб краю невидіти.
Дайте пітьми. Трохи пітьми. Ненавидіти.
Дайте пітьми. Холоду дайте!
Дайте пітьми. Трохи пітьми. Нічого не лишайте.
Дайте пітьми. Рани вкрить.
Дайте пітьми. Трохи пітьми. Бо болить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127195
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.04.2009
Мабуть доросла надто , щоб писать поеми
Давно до сказані і пересказані всі теореми.
Мабуть доросла надто , щоб сказать «Болить»
Давно навчилася робити вигляд , що біль спить.
Мабуть доросла надто , щоб сказать що помиляюсь
Давно я помилкам і бідам не схиляюсь
Мабуть доросла надто я , щоб довіряти
Давно не вірю людям. Що іще сказати?
Мабуть доросла надто , щоб у щось ще вірить
Давно я знаю , що усі в усіх все «тирять».
Мабуть доросла надто , щоб поплакати
Давно я знаю нідочого це таким як ти
Мабуть доросла надто!! Так не порокам!
Давно я знаю душу свою не продам…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127193
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.04.2009
Чом плачеш ти? Знов плачеш ти?
Треба йти.
Кажеш болить? Переболить !
Все ще спить.
Чом руки ломиш ? Когось так молиш?
Пізно молить.
Кажеш сама ? Як билина?
Як тепер жить.
Кажеш ніхто? Завше ніхто?
Хочеться нить.
Чом знов не треба? Завше не треба!
З порожнього лить.
Кажеш що рани? Не заживають?
Треба «забить».
Чом знову сирі? Як же сирі…
Треба сушить…
Кажеш квітками ? Якими квітками?
Треба садить.
Чом знову землею? Холодною і чорною..
Мабуть убить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127119
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.04.2009
..."Все що нас не вбиває робить нас сильнішими"...
Навіщо мені стільки сили?
Вбий мене нарешті.
Скажи тим ,що траву косили
І скажи тій решті.
Навіщо мені сили стільки?
Лобом бити стіни?
Скажи мені років ще скільки
Коли нарешті я умру , чи згину?
Мені стільки сили навіщо?
Ходить по світах чужих?
Скажи навіщо сни не віщі
Про не моїх людей, тих злих?
Сили навіщо стільки мені
Коли , скажи умре лиха година
Коли закінчиться дія пені
І до землі уже зігнеться спина…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127118
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.04.2009
Замов за мене слово там
Де це уже не має значення
Замов за мене слово там
Де знають все моє призначення
Замов за мене слово там
Де сніг не тане
Замов за мене слово там
Де хтось мені Любов’ю стане
Замов за мене слово там
Де вони
Замов за мене слово там
Де всі дороги розвели
Замов за мене слово там
Де слів нема
Замов за мене слово там
Де я вже буду не сама
Замов за мене слово там
Де може він вже знає сам
Замов за мене слово там
Де я йому усе віддам
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127084
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.04.2009
Прости мені що я раніш тебе не знала
Прости, що уночі спокійно спала
Прости, що я не йшла у бій завзято
Прости, що в серпні не завжди для мене свято
Прости ,що очі плакали , та не за тебе
Прости ! За тебе зараз плакать треба
Прости, що не ношу я жовте й синє
Прости, що оточили тебе свині
Прости, що не тризуб на моїй майці
Прости! На ній лиш пальми на Ямайці
Прости, що не була за тебе гордою
Прости, що милувалася чужою мордою
Прости, що не завжди тобою милувалась
Прости, що думати про тебе забувалася
Прости, що за кордон я їхати мріяла
Прости , що не добро я на святій земельці сіяла
Прости , що Батьківщиною не називала
Прости !! Я на коліна пред тобою стала
Прости ! Я зараз все збагнула
Прости! Я тебе мила осягнула
Прости, бо я боротися за тебе буду
Прости! Тебе я більш ніколи не забуду!!
12.07.2004
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127083
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.04.2009
Я знаю ангелом мені не бути
Я знаю, що живе все, незабуте
Я знаю що мені й тобі
Життя прожити у тяжкій журбі
Я знаю що нічого не вернути
Я знаю запах рук твоїх і рути
Я знаю бути щось могло
Та те що логіка жива перемогло
Я знаю що сказала нам так доля
Я знаю що закінчилась і сила й воля
Я знаю що не все сказала
І те що тобі добре з нею знала
Я знаю разом нам не бути
Я знаю треба все «дурне» забути
Я знаю що давно усе пройшло
До мене це давним-давно дійшло
Я знаю все це, але я забула
А ти як завше скажеш «розова бамбула».
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127062
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.04.2009
Чого ти знов за мною ходиш
І душу від оскоми зводиш?
Чого тобі від мене треба?
Я не для тебе ,не для тебе!
Чого ти мов ворона крячеш,
А поночах мені на вухо плачеш?
Чого ти змушуєш мене писати,
І не спокійно завше засинати?
Чого ти голову мені забив
І руку з ручкою в судомі звів?
Чого ти не відпустиш , не залишиш?
А знову кажеш і кричиш і пишеш?
Чого ти римами мені співаєш
І позою своєю мені душу краєш?
Чого без тебе більше не живу
І я тепер не знаю куди йду?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127061
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.04.2009
Життя навчило не чекать добра
Коли здаэться , що воно вже близько.
Життя казало «прикидайсь що не жива
І на твоїм шляху не буде дуже слизько»
Життя учило, не тримать удар,
А убивати нищити і рвать зубами.
Тих хто із нас бере навар,
Тих хто є проти ,хто не з нами.
Життя учило що кохання то фуфло
Воно ослабить м’язи. «Зліва в зуби!»
Життя учило «почуття – мурло,
Забудь про них і стисни по сильніше губи»
Життя учило «бийсь поки стоїш
Бо як впадеш вважай що ти вже вбита!»
Життя учило «прикидайсь що спиш
Бо як заснеш, проснешся , а по тобі колоситься жито»
Життя учило «друзів не бува
Лише соратники і сраколизи»
Життя учило «лишнє не кажи і будь німа
А тих усіх на вогнище і хмизу більше хмизу.»
Життя учило «ти одна сильніша їх усіх
Вони дурні а ти стратегія й атака»
Життя учило «не зважай на гріх
Нехай шкварчить на полум’ї їх срака»
Життя казало «вір лише собі самій
Вони все розпатякають і без нагоди»
Життя казало «в їх серцях великий змій
Бо їм не ти потрібна а медалі й нагороди»
Життя навчило приховать місця слабкі
Подалі від дурних очей
Життя казало що «вони ламкі
Коли втрапляють в руки не простих людей»
Життя навчило буть завжди готовою до бою
І слабкості нема тут міcця
Життя казало «бути злою, злою
Як в звірів те що слабше з’їсця»
Життя учило мудрості війни
Воно казало «не бува інакше»
Життя казало «ми дочки й сини
І маєм шанувати сильних завше»
Життя текло мов ріки й океани
І сіяло зерно образи й страху
І сходило воно в важкі лимани
Щоб ми тим часом не зазнали краху!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127019
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.04.2009
Тоді ,коли моря великі зіллються в теплі океани. Солоні теплі океани, які все падають з твоїх очей.
Тоді, коли полина соки все ллються теплими холодними рядками. Лягають гіркими рядками на вуста твої.
Тоді ,коли пурпурні й чорні стяги неба. Вриваються жагучими стрічками в темно тінь зіниць твоїх.
Тоді ,коли з зимової холодної землиці росте трава. Росте трава і стелиться зеленими лугами тобі під стопи.
Тоді ,коли вуалі неба літають в широті небес. Вуалі неба вплітаються тобі в волосся.
Тоді, коли десь там у стратосфері шугає синій - синій вітер. Шугає вітер ти тримай його в долоні.
Тод, коли червоні повені повітря лягають тихо по прямій землі. Лягають тихо по прямій землі лиш твого серця.
Тоді, коли снігами білими вкриває холод сині хмари неба. Снігами білими твоєї шкіри.
Тоді, коли хвости комет лякають зорі в верховітті неба. Лякають зорі в верховітті неба почуттів твоїх.
Тоді ,коли хвости води тікають по негодах вітру. Тікають по негодах вітру слів твоїх.
Тоді ,коли в пустелях білих ,зимою в холод і мороз, в річках ,яких там не буває ,гарячі лотоси цвітуть. Тоді коли гарячі лотоси цвітуть в твоїй душі.
Тоді, як аромати неба розкажуть загадки небес. Розкажуть загадки небес твоїх.
Тоді, коли натхнення вітру шепоче що там ще щемить. Захочеш крикнути з всієї мочі «прекрасний час цей, зупинись на мить!!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=127018
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.04.2009
Чи тобі не жаль ,що осінь
Розіпнула роки , як хрести?.
Чи тобі не жаль, на дворі просінь
А її збираєш вже не ти?
Чи тобі не жаль,що холод і зима
Покривали землю білим заревом?
Чи тобі не жаль? Та ти одна
А життя твоє то марево!
Чи тобі не жаль ,що листя впало?
По землі розкидав вітер злий.
Чи тобі не жаль ? Воно пропало.
А ти стояла! Ще стоїш? То стій!
Чи тобі не жаль, що сплуталось волосся?
Коли вітер вміло розплітав
Чи тобі не жаль? Усе звелося
А ти кажеш ніби він не знав?
Чи тобі не жаль що не вернути
Те що із дощем пройшло?
Чи тобі не жаль ? Уже не повернути
А ти чекаєш того чого й не було.
Чи тобі не жаль, що сльози ллються
По щоках річками теплих снів?
Чи тобі не жаль. Стрічки порвуться
А ти кажеш що ніхто не вмів.
Чи тобі не жаль покласти душу
На пожертву за усе пусте?
Чи тобі не жаль? Кажи що « мушу»
А собі ти знаєш що воно не те.
Чи тобі не жаль пройде що має?
Вітри розійдуться. Чи ж тобі не знати
Чи тобі не жаль? Усе буває
А ти будеш все – стояти, виглядати і чекати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126948
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.04.2009
Порвані мої листи
Ті ,що писані тобі та не для тебе
Я писала їх собі! Лише для себе.
Порвані мої листи
Ті ,що в них написано багато
Я спалила їх. Танцюй , бо свято!
Порвані мої листи
Ті ,в яких я плакалась молилась
Я листів позбулась , а печаль лишилась.
Порвані мої листи
Ті ,в яких я правду говорила
Я листи писавши серце гріла.
Порвані мої листи
Ті ,що жовтими давно вже стали
Я забула все що в них казала.
Порвані мої листи
Ті ,що вже сплили водою
Я писала їх коли ще не була такою злою.
Порвані мої листи
Ті ,що час не пожалів
Я писала їх. А ти не вмів.
Порвані мої листи
Ті, що осені вітрами стали
Я молилась їм. А ви не знали.
Порвані мої листи
Ті що писані тобі, та не для тебе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126947
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.04.2009