| Сторінки (1/3): | « | 1 | » |
Я нахуй всіх муділ послав!
Не підкорився я нікому
Ні честь, ні шану не віддав
Своєму ворогу тупому!
Придурком був єбаний цар,
Хотів собі забрати в дар
Мою країну і данину,
Але пішов у домовину!
Нехай собі він там лежить
А мій народ спокійно спить.
В безпеці, в спокої й без горя
Ми просуваємся до моря.
Там набудуєм кораблів
Порвемо нахер всіх лохів
Хто на дорозі наші стане
Той, швидш за все, скоренько ляже.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126364
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.04.2009
Порвав маг рогу в пух і прах
Звичайно крики: «Нуб ти, нах
У мене лагало, капец.
А ти то юзав , мля трендець!»
А маг йому не відповів.
Похавав, випив, зручно сів.
Бафнувся і до роги йде
«Ацепт дуель, болван, нажми
І свою правду доведи»
Дуелитися знов готовий
Маг сильний, мудрий, гоноровий.
Ну рога шось скакав кругом,
Із стелса виліз і крітом
Застунив – трінкет є на то,
А маг про нього знав давно
За хонор в вендора купив
І стун його вже не страшив,
Клдаун,правда, 5 хвилин
Зате втекти можливість є.
На рогу маг кастнув вівцю
І піробластом по лицю
Вальнув крітою, тай застунив
Наніс три спели, тай забив.
Отак маг рога розгромив.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126362
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.04.2009
Ти не чекав її - прийшла,
Не чорна. Ні! І не коса
Із тебе голову зняла.
Звичайно знав ти, що помреш,
Всі люди знають, так, авжеж ,
Але чомусь всім новина
Ніхто не хоче й не чекає,
Що зараз час його збігає…
Я впевнений,що й ти такий,
Благати будеш і молити,
Кричати, плакати, просити…
Та не послухає тебе!
Стріла ніколи не жаліє.
Ти слухав всіх, всім помагав,
Але у час який настав
Ніхто з тобою не лишився,
Лиш ти один, і лиш вона,
Твоя отруєна стріла!
Хіба ти цього не чекав?
Згадай, як владі дошкуляв!
Раніше, може, серце стане,
Зупиниться і перестане
Гарячу кров переливать…
Чому ти жив? Чому родився?
І чи по тобі залишився
Слід у історії світів?
Про це ти мріяв, це хотів.
Натомість, лиж швидкий кінець…
Напевне, це винагорода.
За добрі справи і діла.
Не треба мучитьсь й терпіти
Не справедливість і зневаги…
Закрити очі і заснути.
В останнє воздуху набрати
І щось хороше ще згадати,
Так буде легше помирать.
Це ж не кінець?.. Хоча хто зна…
(с) by Zoonar
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=126278
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.04.2009