| Сторінки (4/377): | « | 1 2 3 4 | » |
Я вважала, що неможливо когось втратити, насправді ні разу його не маючи.
Але я втратила тебе.
Хоча ні разу до тебе не торкалася.
Я вважала, що неможливо покохати чиїсь очі, знаючи лише їх колір.
Але я покохала.
Хоча їх погляд ні разу не спинявся на мені.
Я вважала, що неможливо залікувати чиїсь рани, не торкаючись до них зеленкою.
Але я залікувала.
Хоча мої доторки сняться тобі лиш під ранок.
Я вважала, що неможливо втратити себе поміж інших.
Проте я втрачала.
А ти мене неодмінно знаходив.
Втім я чітко вважала, що можливо з’єднати наші сонця докупи,
не спричинивши глобального вибуху.
Але ти унеможливив це.
Ти сказав, що воно в нас одне, лише спить у різних місцях.
Вибух відміняється.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534039
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.11.2014
Мабуть прийду до тебе колись в снах,
В речах давно нами забутих, у спогАдках,
В пожовклих нерозквітлих пелюстках,
Й крилом на коміру червоної помади.
Мабуть не повернуся більше в дні,
Коли назустріч ми летіли, як «ікари».
А ти скажи мені, скажи мені!
Чому тоді не оминули неба кари?..
Мабуть прийду до тебе у віках
СтатУї бронзою, запиленою сумом.
А ти згадаєш, що була така,
Що відспівала з болем свою пісню сурми…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533378
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.10.2014
Нещодавно в мене з’явилося непереборне бажання
зняти з себе шкіру
-й оновитися-
А все тому, що десь на спині так несамовито болить,
ніби щось прорізується крізь шкіру назустріч сонцю
-чи місяцю-
І все частіше в мене почало пересихати у роті,
ніби водотоки позабивало осіннім листям
-і недопалками-
Проте руки мої заніміли в районі плеча,
що я ніяк не могла дотягнутися до спини і намацати –
що там
-за холера-
Але однієї ночі я скрутилася клубком
-змії-
і вгледіла свою спину –
там пробивалися назовні темні чорні крила,
на вістрях яких були шпичаки,
що прорізувалися крізь шкіру боляче, але нестримно.
Потому я відчула, що в моєму роті проростає
зелений мох
і обплітає моє піднебіння гущавиною.
І враз до мене дійшло,
що я непорушна стат́уя,
з крилами демона і обрубаними руками,
ніби натяком на Венеру, але глузливістю з неї.
Я непорушна самотня демониця. А все ще думала, що я жива…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529822
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.10.2014
Моє серце сьогодні у різних місцях:
З тобою в лікарні, і дома – із сином.
Воно розділилось, немовби наш стяг,
Що так звідусіль майорить Україной.
Воно роз’єдналось на дві полоси,
Немовби той прапор – що жовто-блакитний.
Його вгамуватись проси-не проси…
А мамине серце турботне в ці миті.
І саме в такі нерозв'язні хвилини
Я мушу всю волю зібрати в кулак.
Бо що ця проблема на фоні з країной,
Коли помирає під «Градом» козак?
Я знаю, що юність здолає недугу,
І ти зовсім скоро вернешся додому.
Отак і країна здолає н́е-др́уга
І щастя та мир буде кожному дому.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523837
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 16.09.2014
Мене вколола колючість твоїх шипшинових слів.
Та я сплела з них терновий вінок і одягла його на чоло.
Ти не думай, я не страждальниця. Це не правда. Вдаю таку.
Проте десь всередині шлункові соки омивають кислотою солодкі сни.
Від цього різко болить печінка і колючки пронизують легені.
Я ледве дихаю.
Але вдаю, що можу з легкістю надути повітряну кулю у формі риби,
яка пливтиме по течії через скупчення повітряних мас,
що випадатимуть униз дощами і зрошуватимуть ті колючки,
з яких ростимуть твої слова.
Якщо захочеш забрати їх назад,
то відпусти повітряну рибу у вільне плавання
берегами дощових хмар.
Подалі від твоїх слів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523006
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.09.2014
Обірвались між нами з тобою нитки.
Ти скажи, хто за це відповість?
Ти не чуєш мої недолугі дзвінки
Й нарікання на внутрішню злість.
Я не хочу твій голос забути, повір.
Він відгомоном в серці моєму.
Та розлука підкралась, неначе той звір,
Що кричить про якусь анафему*.
Чи зустрінемось ще ми у місті дощів?
Чи торкнеться до мене твій погляд?
Ти все рівно чекай недолугих дзвінків…
Ти зі мною у серці… Ти поряд.
06.09.2014
* тут - прокляття
photo by команданте Че
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521962
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 07.09.2014
У цій частині світу сумно і надто лячно.
Небесні залізні птахи падають, ніби зірки.
За будь-яку ласку люди не надто і вдячні,
А іншого, менш сильного, зацьковують залюбки.
У цій країні козацтва пшениця не стигне.
Поля переорані орком й засіяні «градом».
І Бог на поміч ніяк до стражденних не встигне.
Тому молодецькі вуста захлинаються «ядом».
В цій частині країни сонце сходить завчасно
Від куряви та від вибухів, що вітер розносить.
А той, хто у всьому винен, коли він заплатить?..
І в цім незнанні Україна заходить у осінь…
22.08.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519397
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 25.08.2014
Наша з тобою географія набила собі гулю на лобі
і на глобусі з’явилася нова гора
Вона вся вкрита бузковою кригою і пахне сніжними конваліями,
адже у мені такого кольору смуток і такого запаху мої сльози
Наше з тобою географічне положення настільки полярне
що північне сяйво розлетілося по всій атмосфері
І тепер замість озону в ній молочні краплі суму
Наші з тобою часові пояси настільки різняться в годинах
що, коли в мене сходить сонце, у тебе воно заходить
І здається, що насправді це два різних сонця
а ми з тобою на різних планетах
Я сумна самотня Троянда, давно не полита нічиїми ласкавими руками
і не зрошена теплими стрімкими дощами
А ти – Маленький Принц, котрий блукає по своїй планеті
та шукає себе поміж хвиль океану
та прихистку в інших троянд, егоїстичних та самозакоханих,
але неодмінно красивіших, ніж я
Наша з тобою географія не дозволяє нам бути одночасно в одному місці разом
адже тоді б всі цифрові годинники оскаженіли
а піщані повтікали б на прибережну полосу
і час би зупинився для всіх довкола
Ми не можемо так ризикувати
Осідлай скоріше Морфеєвого змія та прийди до мене уві сні
саме тоді, коли будеш дивитися на захід свого сонця
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516403
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.08.2014
Мені говорили, що ти всотуєш мед, як трутень.
Насправді ж ти працелюбний солдат,
що продукує ті соти.
Мені говорили, що ти п’єш горілку,
ніби не бачиш байкальського дна гранчастої чарки.
Насправді ж ти час від часу запиваєш свої проблеми.
Почни з ними боротися.
Ти їх побореш.
Ти гарний солдат.
Мені говорили, що ти збиваєшся повсякчас з манівців
і втрачаєш себе.
Насправді ж ти, як ніхто інший, знаєш
де ти і хто ти.
І насправді бачиш користь в своєму існуванні,
адже ти вмілий солдат.
Мені говорили, що ти затятий холостяк
і не шукаєш постійних стосунків.
Насправді ж ти ніжний та чуйний,
а також вірний та люблячий.
Просто тебе не знайшла ще та,
котрій буде потрібен такий працелюбний,
гарний та вмілий солдат кохання,
як ТИ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516202
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.08.2014
У прокуреній кімнаті витає дим…
від твоїх сигарет…
від випарів поту наших тіл.
Крізь відкриту фіранку ледь проникає п’янке повітря…
і вогкість вранішніх вулиць…
і голос перекрикувань самотніх людей.
А ми лежимо у цій задушливій задимленій труні…
і нагадуємо двох фараонів,
муміфікованих одним на двох простирадлом…
Однією сигаретою на двох
ми розкурюємо ладан наших минулих стосунків,
і спалюємо їхній спомин на вогнищі уламків думок,
як інквізиція спалила б мене отаку оголену…
і розпатлану
в самому лише твоєму потові і промоклому простирадлі…
Ми граємо у міста лише задля того,
аби здоланий зробив переможцю каву в постіль.
Насправді ж я махлюю,
бо називаю ті міста, в яких мріється побувати з тобою…
Тому перші і останні літери зникають з їхніх назв,
ніби скромність і виваженість вчорашнього вечора…
Розкрию тобі страшенну таємницю.
Мені подобається бути здоланою тобою…
у ліжку і в цій географічній грі…
Адже лише своєю покірністю я можу засвідчити те,
що терплю весь цей бруд і прокуреність твоєї кімнати,
і гірку та несмачну каву лише задля того,
аби принести її для тебе в ліжко
і зробити її своїми руками якомога смачнішою,
з додаванням терпкого післянічного поту
та дрібки цинамону з цнотою в моєму серці…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513227
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 24.07.2014
Ти. Це так, ніби мати частину себе десь не поряд.
Ти. Це так, ніби душі злетіли й забули вернутись.
Ти. Ти, яку я б воліла спасти від всякого горя.
Ти. Ти та, яку я додому хотіла б вернути.
Ти. Це всеосяжна блакить і неозора свідомість.
Ти. Мій лікар, моя провина, моя душевна сестра.
Ти. Ти всім віддаєш і ніколи не просиш натомість.
Ти. І попри усі вимоги, у серці лиш доброта.
Ти вузликом на хустиночці
зав'язана навіки напам’ять.
Ти номером на телефоні
прикріплена завжди в думках.
Ти та, про кого я згадую і з днями,
тим більше з роками.
Моя бірюзова ти дівчинка…
Сховай в моїм серці свій страх!
З Днем народження, моя кохана!
photo by Весняна Осінь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512816
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.07.2014
Десь в паралельній реальності сходяться разом світила,
Припливи стають відпливами і тягнуть за ними душі.
Місяць сяє яскравіше, а сонце давно не світило.
На небі розкидано чайками іще не доспілі груші…
Десь в паралельній реальності озлоблення входить в теорію.
Люди не так заклопотані, але все так само самотні.
Війни та катаклізми не вивчають у школі з історії.
Біологи дивляться в атоми, натомість там бачать безодні…
______
Десь в паралельній реальності я надто щаслива дружина.
І діти мої не заплакані, вночі не бояться жахіть.
Я там не згадаю напевно коли і за ким я тужила.
Й ловитиму усмішку в дзеркалі не зрідка, а мимохіть.
Отак в паралельній реальності вбачаю я інші речі,
Які б ми усі хотіли, які боїмося втрачати…
І все було би приємнішим і добрішим таки, до речі…
А тут в нас суцільні обмеження і всеосяжні соц. грати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512693
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2014
[i]Мне не важно, кто ты. (?)
и неважно, где… (?)
Лишь бы просыпался
ночью
рядом и во мне…
Мне не важно, с кем ты. (?)
и не важно, в чём…
Лишь бы плыл
волнами
ты ко мне --- ручьём…
Или бурей в океане,
чайкой по ветру…
Вспомни, что-то между нами
было поутру.
Ты придешь и тихо скажешь:
«Я с тобой, смотри…»
…
И меня обескуражит
мягкий свет…
внутри…
И не важно – в бури, в грозы,
или в знойный блеск…
Ты ложишься буквой прозы
в мыслях о тебе…
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511472
рубрика: Поезія, Интимная лирика
дата поступления 15.07.2014
бережи себе,
моя мила мушле,
від життєвого дріб’язкового
піску…
створи з нього
найпрекраснішу
перлину,
яку ти подаруєш…
мені
при зустрічі.
вона
неодмінно
буде пахнути
Атлантикою …
і фаст-фудом…
але таким солодким
…та бажаним…
29.06.2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510988
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.07.2014
Давай закуримо місячне сяйво і видихнемо молочний шлях…
Повір, це гарно і надто вільно.. це просто легкий надрив легень.
Давай закуримо й нап’ємось оцту… це лиш іржавий у дошку цвях.
І буде свято посеред буднів і буде світлим один лиш день.
Давай нап’ємось досхочу віскі, чи може пива, текіли з джином?
Це ж надто легко – узяти гору над своїм его й налить бокал.
В духмянім сяйві місячних струменів співати будемо без упину.
Ніхто з оточення не скаже зайвого і не насварить за наш вокал.
…..
Тому що п’яному усе до лампочки… аби лиш місяць в чарці палав…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510064
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 08.07.2014
Без тебя ни часа, как без воздуха…
Без тебя ни дня, как без шоколада…
Без тебя мне больно и скучно так.
Иногда я думаю, что так надо…
Без тебя ни мили по небу вплавь.
Без тебя ни вздоха моих сердец…
Без тебя я ни олово и не сплав.
Просто стык от чужих ран – их рубец…
Без тебя и вода не в ту сторону.
Без тебя и грозы не так громок рык…
Без тебя мне лететь… пусть хоть вороном.
Лишь бы ты не спугнул мой негромкий крик…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509118
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.07.2014
Ти розчепірюєш пальці, розправляєш руки, хапаєш безпорадно грудьми вітер, ніби хочеш злетіти…
А насправді ти падаєш зморена й збайдужіла долілиць…
Ти так хотіла збагнути сенс свого /всього/ буття, а насправді не можеш навіть збагнути,
яким чином у тебе на зап’ясті опинилася мураха…
Твоє шовкове надприємне волосся коливається у такт вітрові, і тобі здається,
що ти у велетенському маятнику, і якась невидима рука рухає твоїм життям.
Насправді ж ти сп’яніла самотня дитина, що заблукала у нетрях власних думок, не досягнувши й вісімнадцяти… чи двадцяти одного скоріше…
Тобі ввижаються смарагдові зелені очі, ніби віщування Предтечі, ніби Олександрійський маяк твого внутрішнього океану…
Тобі здається, що ти йдеш на їх світло і оклик…
Насправді ж ти дивишся впритул на кішку всередині себе, і бачиш її очі між своїх ребер… їх холодну зеленкувату яскравість…
Тобі здається, що краще було б кинутися з кручі вниз…
Але от у чім річ… у твоїй місцевості сама рівнина…
Тому ти кидаєшся в обійму кращому ліпшому…
І в цьому і є весь сенс твого /не всього/ буття…
Але тобі здається, що життя так і скінчиться… Безпорадний милий ангел з шовковим світлим волоссям і смарагдовими очима у віддзеркаленні мрій… Прокинься!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508118
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.06.2014
Как приятно бывать для кого-то ещё интересной.
И не только как мама, и конечно не так как супруга.
Быть кому-то ручьём из заливистой громкою песней,
Или просто приятным рассказчиком снов друг для друга.
Как приятно бывать для кого-то немного красивой.
И не только как женщина (далеко уж) не средних годов.
Быть кому-то вкуснейше шелковою вишней иль сливой,
Или млечно-ванильным киселём между двух берегов.
Как приятно бывать для кого-то рассказчиком тайн,
Билетёром, кондуктором, даже звездою балета.
____________
Мы плывем в Сан-Франциско, под нами усталый трамвай.
И романтика музыке в такт разливается ветром…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506814
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 23.06.2014
Подаруй мені сонце… але просто так… нізащо.
Просто так через те, що ти бачиш у моїх очах,
Як тебе огортає моє всеосяжне тепло.
Та моя от душа, ніби зранений зболений птах…
Подаруй мені місяць, але так аби зорі при нім.
Подаруй мені сяйво його - незабутньо й надовго.
Аби небо вночі стало теж аж таким голубим,
Ніби ночі і дні сперечаються й любляться довго.
Подаруй мені щастя, але так, щоби діти і дім,
Щоби сонце і місяці, і зорі навіки на двох.
Подаруй мені спокій і тишу, й турботу у нім…
Подаруй навесні мені в'язку конвалій й бузок…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506167
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.06.2014
Мы с тобою давно не те…
Мне под тридцать, тебе – за сорок (?)
И мгновенья летят во мгле
Ты всё шепчешь, как будто дорог
Тот мотив, что поют мосты
Когда реки их сладко греют
Или мы, или я и ты
Всё пустые местоименья…
Мы с тобою давно на «ты»
Хоть ниразу мы не встречались
Ты все веришь… мечты… мечты…
Хоть от них до реалий – малость…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504433
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.06.2014
Ти – білий лелека у вирії краснім,
У дальніх краях заблука…
Чи стрінеш ти сходи*, як наші, прекрасні,
Твоя чи дорога близька
До нас? А за пагорбом море червоне
Втонуло у наших сльозах…
Чи близькі дороги чи так неозорі,
Як тії волошки в степах?..
Він – білий лелека у чорнім жупані,
Твою захопив самоту.
Сьогодні навіки – одружена пані
Ти разом із ним на лету…
Нехай синє небо осяє веселка,
І дощ опаде лиш з зіниць
Від щастя. Від радості будь ти весела,
Нехай линуть душі у вись!
07.06.2014
сходи* - сходи сонця
Присвячується дню розпису коханої подружки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503960
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 08.06.2014
Коли б напитися досхочу п’янкої води із твоїх зіниць
То не варто було б вже й протирати кришталь твоїх очей
Адже він і так чистий, ніби глибинне озеро серед гір
Коли б пригорнути твої зламані крила до своїх ледь відрощених
Ти б відчув невимовну вдячність та спокій
Ніби сліпе кошеня під грудьми у кішки – вдячність і спокій
Коли б ти прийшов напитися джерельної води із моїх потрісканих рук
Ти би не сахався і не гидився, ти би поцілував їх, стомлені долоні,
Що сіють і сіють, жнуть і жнуть жнива на нашій сумній ниві спогадів
Коли б ти просто усміхнувся сонячному зайчику на моїх устах
Ти би відчув щастя у закутку серця і відраду у затінку душі
Адже це так радісно – просто ЖИТИ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503347
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.06.2014
Дозволь доторкнутись до тебе хоч раз…
Та ні, не рукою… лиш поглядом.
Сказати натхненно лише пару фраз,
Потому завіятись порохом
Дозволь подивитись у очі сумні,
У їхню янтарну глибінь.
За мной не сумуй, я благаю, о ні!
Не варто питати про біль
Мені лише доста спогадок про тебе,
Про міцне кремезне плече
А більше повір, мені зовсім не треба…
Лише щось у серці пече…
то кров, ніби струмом, тече…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501711
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2014
на перетині Тибру й Євфрату
на перетині двох хитрих схем
хай би Бог подарив тобі фарту
аби ти обійшла злам систем
на перетині травня і червня
поміж надто не рідних людей
ти помітиш, що спротив даремний
адже буде все так – саме те
не міркуй, що образиш коханих,
аби ти не була в браку дій (!)
щоб світила ти, зіронька рання,
в небосхилі важливих подій
for K. A. А.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501481
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2014
А хочеш, я муркну, як кішечка?
А хочеш, скажу, що твоя?
Прийду і приляжу на ліжечко,
І ми розпочнемо з нуля…
І ковдру чіпати не станемо,
Бо досі нам вдвох гаряче!
В обіймах інтимних розтанемо
Й на ранок утнемо іще…
_________
Хіба насолода – це гріх?
Хіба не для цього ми є?
Якщо ти себе не зберіг,
Викохуй знов серце своє…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473810
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.01.2014
Ти знаєш, що буде тоді?
Ти знаєш, навіщо слова?
Навіщо усі ті думки,
Про те, чи права-неправа?..
Ти бачиш, гармидер в душі,
І нежить на вулиці ллє?
Я вкотре пишу невірші,
Лиш серце тривожу своє.
Ти чуєш, скоріш геть іди!
І душу мою не бентеж.
Навічно лишив ти сліди…
І я тебе… знаєш?.. я теж…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473251
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.01.2014
На когось сніг ображений… мабуть, як я на себе
За те, що не пишу вірші, свої чуття ховаю.
І він піде (чи випаде) отам, де геть не треба,
Можливо у Сахарі чи в підніжжі Гімалаїв.
А що йому уже втрачати, все і так позаду…
Усі минулі сніжні баби і хрумкі льоди.
Він зовсім тут не цінний… звикли всі до снігопаду
Тому він забереться і піде кудись туди…
Отак і я пішла б, як сніг, в далекі гори,
Або куди завгодно – ген, за небокрай.
Бо бути неугодним – то велике горе…
Тому тебе чекаю я… Ти просто знай…
p.s. таки дочекалася :))) хоч і не 1 грудня
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464393
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2013
Как странно думать о судьбе,
И о тебе лишь вспоминая.
И лгать себе, и врать себе,
Что без тебя не будет рая…
Не сладко мне, не грустно мне…
Лишь пустота сошла на веки.
Моя душа в плену, в огне,
В твоих руках она навеки.
Как кукла я, как манекен
В умелых чарах кукловода.
О персты те, как сладок плен,
Как нежеланна мне свобода…
_____________
Внутри меня, вблизи меня
Костер любви погас тотчас…
Ведь вместе были, не любя,
А саге дань былой о нас…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458231
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 03.11.2013
Вже чекати незмога, коли ти нарешті прийдеш
І ввірвешся в наш світ – тихий й трохи (занадто) помірний?
І ос́яйним лицем все те добре в душі колихнеш,
Що заховано вглиб… Ти так сильно усім нам потрібний!
Стільки тихих ночей і немислимо втрачених днів
Ми чекали на мить, що з’єднає нас разом з тобою.
Ну коли ти прийдеш? Щоб в душі все оте розбудив,
Що зовуть беззавітно-благою до сина любов’ю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443005
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 13.08.2013
Ти йшла до нього, ніби мірний вітер
Вривається у затишні оселі.
Ти йшла до нього серед буйних квітів,
Німих зірок і потайних містерій…
Пливла до нього, як самотній човен
Серед пустих та затхлих бухт-причалів…
І ніби він порожній… та все ж повен
Турбот і смутку… і густих печалей…
Проблема в тім, щоби кохати вміло
Без вороття, звороту та затримки…
Я не кажу, що ти не вміла… Вміла!
Але...
листком закоханість упала з гілки…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424942
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2013
Самотність із присмаком кави...
У горсточках суму -
безодня...
І ранок не буде ласкавим.
Подумай про
"завтра" сьогодні.
Одинокість зі звуком джазу
(так солодко...
й надто манірно)
Подумай про "завтра" одразу,
Як стане нестерпно надмірно.
---------------------
Самотність із відзвоном волі,
Бо хто не літав - той не знає,
Шо митей буває доволі
Для вільних пташок в небокраї!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410090
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.03.2013
З глибини неботворчого броду
Із безодні покійних сердець
З холоднечі, розбурхавши воду
Випливає русалка-малець
В неї вічка ще надто закриті,
Укриває луску жовтизна…
Та вже манить у сині блакиті
Вона юних хлопчин… дивина
Ще в утробі у матері, в ікрах
Всі русалки-зачатки хмільні
Вчаться бурхати мрії завітні
І манити у надра землі
От і зараз русалка доросла
Грає в сурми та пісні співа
На камінні вона чеше коси
Й виглядає наступних зівак
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409653
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.03.2013
сумний трамвай моїх старих симпатій
відходить від північного депо
твої слова – це лиш вогонь-багаття,
які згорають, ніби й не було…
вразливий місяць зоряного неба
закрився від твоїх маслЯних рук
і доторків йому навряд чи треба
бо твої руки – лиш минулий гук
пустий вагон твоїх подвійних душ
летить назустріч небуттю й безодні
втікай в наш світ, цурайся ти чимдуж
своєї невибагливої плоті
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400961
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.02.2013
Поле... Пшеничнеє поле
Снилось мені у вівторок
Колос... Наповнений колос
Промовив до мене вголос.
Воду... Налийте ж бо воду
В поле від заходу-сходу
Ждіть... Урожаю чекайте...
Його у любові плекайте...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=391558
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 11.01.2013
Чи вертаються всі журавлі із далеких країв?..
Чи вертають додому усі відсторонені діти?..
Як, скажіть, врятувати отих перелітних птахів,
Що у серці любов до Вкраїни зуміли зігріти?..
Ті птахи, пташенята, що змушено кинули край,
Ці сади солов’їні, ці милі для ока долини…
Як їх знову провести туди, де буяє розмай,
Бо ж вони так далеко від милої серцю Вкраїни?..
Лиш у мріях, у снах вони ходять по рідних місцях,
Лиш в думках поринають у сповнених спомином літо…
Чи ж терном заросте невідречена стежка оця,
По якій повернуть на Вкраїну заблукані діти?..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375586
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.11.2012
Мені здається, ти смієшся з мене,
Немов трухлявий пень сміється з дуба.
Смієшся так, як ніби навіжений…
А все тому, що я тобі не люба.
Мені здається, ти кепкуєш з мене,
Немов глузує рясний дощ із моря.
І злива заглушає шторм шалений…
А все тому, що досі ти не поряд.
_____________________
Мені здається, ти мене неволиш,
Немов неволять мову скриті губи.
Та прагну поцілунку я всього лиш!..
А все тому, що надто мені люба!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=364079
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.09.2012
Я люблю, коли він цілує мене… ненароком
Відганяє з думок всі вчорашні й майбутні проблеми
Коли ближчим стає на десятки чи сотні кроків
І вирішує усі мої незчисленні дилеми
Я люблю, коли він витанцьовує драйв чи стриптиз
Він такий невимовно гарний і зовсім не хтивий
Коли одяг скидає все нижче.. чимдуж униз…
Але робить надмірно він це… якось так… невинно
Я люблю, коли градом у нього з очей блискавиці
Коли поглядом манить мене… а зовсім не тілом
…
…
Я заплющую стомлені й такі надважкі зіниці
І відгукуюсь на його тепло… якось так… невміло
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=357807
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.08.2012
Я тебе не чекаю сьогодні у себе у гОстях
Не малюю яскраві ніким не прочитані знімки
Я з тобою не граю ні в карти, ні навіть у кості
Бо з руками у мене проблема, немовби в каліки
Я все мрію тебе пригорнути до себе безбожно
І заглянути в очі, немовби німе цуценя
Від твоєї байдужості зовсім мені не тривожно
Бо розгорнуті руки шукають тебе навмання
Я тебе не благаю шукати мене серед інших
Пробиратись до мене крізь стіни, чи може крізь терни,
Відчайдушно мені призначати усі твої вІрші…
… я тебе не благаю… та хочу все ж цьОго нестерпно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=356160
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.08.2012
Ти могла б подарувати йому вічність…
РозсипАти до ніг його пелюсткИ.
Могла б примножити його дволикість,
Не думати, що це дасться колись взнакИ.
Ти могла б подарувати йому сина –
Невимовно гарного і живого.
Але якби ти його не просила,
Він все ж відмовиться від дарунку твого.
Ти могла б подарувати йому скромність,
Та він не знає чужих імен й облич.
Ти маєш на диво жваву безвідмовність,
Але в собі несеш сукупність протиріч…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354700
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.08.2012
Лиш тільки бачити тебе, лиш тільки раз
Не варто уст торкатися, не варто слів
Ні кривд не варто, ні абияких образ
Мене лиш погляд твій торкати так зумів
Лиш тільки бачити тебе…скоріш прийди
Не слід любов таїти за стіною
Побудь для мене ніжною струною
Що серця музикою скриє від біди…
(ковточок дай цілющої води…)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=354248
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.07.2012
У мене так ниє між ребер, ніби хтось висмоктує з мене душу, намотує на свої трухляві пальці мої кишки і зчавлює передсердя безперервними рухами.
Я знаю, хто то… хто той хижий волоцюга, що бродить по моєму змученому тілу…
Я знаю його, я бачила його вже не вперше… І що жахливіше, я впевнена, що це наша не остання зустріч…
Чому він так любить знущатися з людей?
Він кровопивця? Мазохіст? Патологоанатом?
Навіщо він чіпляє саме за живе між ребер?
Навіщо він розбурхує в венах кров до 9-тибального шторму?
Він ненавидить спокій і врівноваженість…
Він засуджує звичку й байдужість…
Він пригнічує егоїзм та безжертовність…
Він – АМУР. Волоцюга сердечних доріг та злодій спокійних душ!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352705
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 24.07.2012
Назви мене якось по-іншому…
Назви мене по-особливому!
Не Яхве, не Вішну й не Крішна… ну
Назви, як завгодно, лиш милою!
Збуди мене вранішнім доторком,
Поклич мене звуками сповіді,
Допоки не зблисне аж током тим,
Який витанцьовує в проводі.
___
Вдягни не обручку й не пасочок,
Й не мрій натягнути окови!
В тепло загорни… (ну будь-ласочка!)
Й не бійся віддачі раптово…
(назви найласкавішим словом…)
20.07.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351982
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2012
Мені не можна нікого кохати
Ні тебе ні когось іще
Заховайте мене хоч за грати
Бо вбиває цей серця щем
Мені не можна нікого любити
Ні тебе ні когось іще
Та не заздрять мені і сновиди
Бо на серці гроза з дощем
Мені забракло б тебе в обіймах
Та й поцілунків було б замало
Бо ранить душу туга підпільна
Яка у розпач віднині впала
Мені не доста твоїх говірок
Й веселих губ, і сумних очей
….
Мені набридло ховати вирок
Від твого серця…
й від свого ще…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351455
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 19.07.2012
Перекрикнути власне серце?..
А чи можна… а чи можливо?
Коли в грудях озветься все це,
Ніби рання червнева злива
Перекрикнути власні мрії?..
А чи треба… чи необхідно?
Коли в грудях все заніміє,
І старе надто враз обридне
Відштовхнути вразливі очі?..
(так зухвальці не раз чинили)
Я б змогла… але ж не охоче
Бо із них ніби сумом злива
Пригорнути до себе погляд
Що аж надто мені відрадний?
Переверни він мій світогляд
Вгору дриґом…
...я безпорадна
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=346129
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.06.2012
В душі моїй не спрага… повінь – від того, що я не пишу… не виливаю свої сум’яття та сумніви на папір думок та спогадів… вони накопичуються у мені та заливають мої скроні…
Літери в голові розтікаються краплинами та перемішуються з кров’ю, витісняючи її… від цього у мене знекровлення від власних думок… але моє бліде обличчя все ж гарно імпонує серпанку дивакуватого місяця
Моя незмога до писанини примножує мою вразливість, бо відкриті чакри черпають енергію звідусіль, але не надсилають нікуди її натомість…Переповнення наближене до спустошення…
Хмарами скупчуються над моєю головою чужі висновки та доводи, але з них не ллється цілющий дощ розуміння. Лише хмура відраза та холоднеча… так не цікаво.
Не спрага, а повінь зносить дах із мого карткового будинку відчувань, а він все такий же тривкий та оманливий. Бо і зовнішність моя оманлива. Вразливо-невразлива, вродливо-невідрадна.
_________
Змайструвати би ковчег, не Ноєв звісно, але міцний – із моїх надмірних потуг і пустити по океану невіднайдених образів, нездійсненних мрій та нечітких обрисів. І ніяка повінь моїх сумнівів була б йому не страшна…
Пливіть, літерииииииииии…………….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=344146
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.06.2012
Невибагливий день призначає дощу рандеву
Впарасолений світ… я до тебе назустріч пливу
Крізь гігантів-машин і недбалих "зжебрачених" лиць
Шкандибаю, чіпляюсь та йду… хоч би навіть і ниць
І червневі краплини стікають з розпатланих лип
Я крізь терни іду… пробираюся далі, углиб
Впарасолений дощ непомітним щитом дріботить
Ти сховайся від злив… залишилось чекати ще мить
По калюжам пливу… парасоля мені за кермо
І ГРВІ не пройме… від кохання скоріш помремо
Впарасолений люд не помітить знебарвлених рук
Ти чекай. Я вже йду… на твій лик і на поклику звук…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342437
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2012
Я поводжуся так, що ніби мені п'ятнадцять
І не можу стримати усмішки й закоханих вічей
Тобі свій спротив приношу на срібній таці я
Розкидаючи божевілля й нестриманість навсібіч
Я поводжуся так, що ніби мені замало
Того, що було, що є і що буде, мабуть, завжди
Поєднання спротиву й божевілля настало
Подивися, що з цього вийде! Чекай… не йди…
Я поводжуся так, що ніби то я не розсудна
Все мелю впереміш з пилюкою ці дрібниці
Збоку, знаю, здається, що надто вже я абсурдна
Бо скотитися хочу сльозою з твоєї зіниці
Я поводжуся так, що ніби мене не стало
Розчинилася я у тобі й у твоїй подобі
Але ясно тепер, що мене все ж тобі замало
Умикаю спротив. Так значно тобі до вподоби (?)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=339706
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.05.2012
Ти втікаєш від мене, як скуйовджена прядка волосся від екстравагантно-педантичної зачіски.
Ти втікаєш від мене, як мрійливо-наївне пташеня від набридлого гнізда.
Ти втікаєш від мене, як перелякана маленька дівчинка від зграї грізних собак.
Ти втікаєш від мене, як зляканий щур, що залишає корабель, який тоне.
Ти втікаєш від мене, наче вільний та аморфно-невагомий дим від приземленого вогню.
Ти втікаєш, бо боїшся моїх солодких сліз, моєї відстороненої усмішки, моїх невибагливих уст, моїх нездійсненних мрій…
Ти так і не зрозумів, що я твій найтепліший прихисток, твій найкращий друг, твоя надчутлива коханка… і частина твого серця… жива і вірна…
Без тебе я іржава баржа, що невпинно тоне.
Без тебе я озлоблена дика собака, яка зализує невиліковні рани щодня.
Без тебе я наче покинута спустошена домівка, у якої протікає дах.
Без тебе я лише вуглик, що жевріє, але так і не розгориться.
Повернися!..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338467
рубрика: Проза, Iнтимна лірика
дата поступления 19.05.2012
Як ти, схиливши голову, дрімаєш
Ввижається мені щоранку, кожен раз…
Як під світанок десь таки в розмаї
Спливають з уст туманність заповітних фраз
Що ти бурмочеш, сонно та дрімотно
Ледь-ледь помітно розімкнувши очі
Як там тобі нестерпно і самотньо
І що без мене спати так не хочеш
Як ти бажаєш взути черевики
Що віднесуть тебе за милі та крізь сни
Аби цілунком розімкнуть повіки
Мені… й напитися вустами до снаги
______________
Як я стуливши очі, тихо плачу
Тобі ввижатися не може… й не могло
Бо ти відходиш в небо, та одначе
Ми будемо разОм… «усім вітрам на зло»…
не автобіогр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337311
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2012
Він захоплює мене невизначеністю,
Ласими очима та жорстким волоссям.
Тим, що я сумую за його (не)близькістю,
Й знаю, «взяв» би мене, якби довелося
Він затягує мене морською хворобою,
Від якої зводить нутро й хочеться вити.
На ньому тисячі уст… й не поставити проби.
Але й таких гульвіс чом би не любити
Я сумую за його неквапними рухами,
За манливим поглядом між десятками кроків.
За куривом кави, що нагадує круків…
Але цукор в сільничці сприймаю як докір
(своїй мнимій суворості як німий докір…)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336716
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2012
не люблю я вовсе пустых слов
бережно ль брезгливо опустевших
что летят, дымя, сорвиголов
будто пули с ран… перегоревших
не горьки в массовке семена
в душах, словно в небе, воссиявши
где ценою жизни есть одна
та, которой в мире нету краше
не словестны миги и шаги
что ты сделал к сердцу своих близких
эти грани кладом береги
не бросайся ними на пол низкий
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335311
рубрика: Поезія, Стихи, которые не вошли в рубрику
дата поступления 05.05.2012
Примружую очі, щоб уявити тебе (не) оголеним
Торкаюсь руками своїми віддАвна кволими
Гортаю сторінки книжок непрочитано-різних
І бачу у них твої рани протерті… наскрізні
Примружую очі, прогріті нічними кошмарами
В них ми – перехожі, за руки із різними скнарами
Ти бачиш ті самі кошмари, лише з хепі-ендами
В житті наставляємо надто відмінні акценти ми
_________________________
Примружую очі, щоб кавою нюх насолОдити
Обпеченим зерням мені відтепер не нашкодиш ти
Я бачу наскрізь тобою (не) відкриті сторінки
Покайся. Порви всі оголено-стомлені знімки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=332117
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.04.2012
Я знаю чого тобі бракує
Крилець за спиною у темного ангела
Відвертих розмов ніпрощо із тишею
Прихованих усмішок в дзеркальних друзках
І маленького сірого котика на стелі
Я знаю чого тобі треба
Вишиванки зі стразами морських перлин
Краплин свіжого поту зі скляних стін
Натруджених зіниць над відкритими книгами
І розбризканих літер по аркушам моря
Я знаю чого ти не вартуєш
Переляканих перехожих зі смішними одежами
Непроникливих очей із пустими зіницями
Порожніх розмов із мимолітними персонажами
Та всепоглинаючої соціальної реальності
Я знаю яка ти
Ти – ковток свіжої води у пустелях душ приречених людей
Ти – маленька колібрі поміж квітчастих, але одиноких квіток
Ти – крихітна частинка серця, якої не вистачає сотням мільйонів
Ти – дивна невидима тінь сподівань батьків
Ти – відбиток слів на папірусах минулого та екранах майбутнього…
Ти – саме Слово…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322711
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 17.03.2012
Ти так і не подзвонив…
Не залишив відміток своєї присутності на екрані мого телефону.
Ти так і не зрозумів,
Що сторони світу розриваються лише у двох напрямках – туди і назад.
Я ж залишаюся – між…
Ти так і не збагнув, що пророчими бувають не лише сни, а й вічні безсоння.
Проте результат цих пророцтв надто різний: або ти їх, або вони тебе… до болю.
Ти так і не привітав мене з моїм 13 днем, 26 весною та 39 хвилиною самотності у собі
і надсоціальності у тобі…
Хоча міг і не вітати, а хоча б поспівчувати.
Але найголовніше ти відчув…
Що у моєму серці затишок, у моїх думках свіжість, а мій годинник завжди б’є 13 разів,
Один з яких (зайвий?) – про запас… на майбутнє…
___________________
Не відмітками в телефоні важливі люди,
А відбитками своїх слідів в нашій душі.
Не компас вказує нам шлях в майбуття,
А внутрішні відчуття і противага стереотипам.
Не вічні безсоння вбивають хвору уяву і знищують пророцтва,
А їх постійна відсутність.
Та не самотність у собі буває надто гнітючою,
А надмірна соціальність в інших.
І якщо Ви також чуєте 13 стукотів годинника, то майбутнє у Вас точно є…
Його Вам напророчить безсоння…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=321463
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.03.2012
Я могла б собою твою самотність скрасити
Відгукнутись на окрики й зойки в темряві дня
Я б тебе піддержала аби лиш не дати впасти і…
І щоночі тобі гукала б твоє ім’я
Я могла б собою твою самотність виткати
На поблідлих стінах і поміж шовкових ковдр
Та боюся що ти не захочеш (відвикнув ти)
Аби хтось окрім тебе зім’яв твоїх мрій декор
Я могла б собою твою самотність сповнити
Як у глечик, по вінця надлити свою любов
Та напрочуд чудово у ній себе чуєш* ти
….
Відкидаєш мою жагу сумувати вдвох…
*відчуваєш
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313688
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2012
В мені твоє кохання не заплаче
В тобі моя любов не загорить
Твої уста такі палкі, одначе
Розлука, ніби прапор, майорить
І дотики тремкі, як ніжні віти
Та не теплом палахкотить від них
В очах весна, котра дарує квіти
Та зимний спокій в тих очах притих.
І не заб’ється серце з переляку
Від неминучих та гірких прощань
Бо звикло воно жити «на відзнаку»
Без суму і без болю… без вагань…
*не автобіогр.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311854
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.02.2012
Как грустно мне от того, что ты не бываешь во мне
Теряешься между строк пока недошитой книги
Приткнуться бы мне в плече, когда ты не здесь, а извне
Придумать тебе глаза, и имя, и адрес… /сдвиги/
Как скучно мне от того, что выдуман вновь финал
Придуманы все шаги, продуманы акты /ноты/…
Представить, что ты летишь сквозь ночи ко мне в астрал
И крошишь снега во сне, как будто пусты банкноты
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311680
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.02.2012
Якщо я вивергну із кратера свого повітряприймача
правду?
То чи розіллється вона всепоглинаючо-теплою звуколавою
на ґрунт сприйняття інших?
Чи вони відсахнуться від її стрімкого спуску і
повтікають деінде?
_________________________
Правда – це річ така ж суб’єктивна, як зубна щітка…
У кожного вона своя (якщо взагалі є)
Можливо не варто ділитися з кимось своєю щіткою, давати комусь у полон свою любі й рідні мікроби? Нехай собі мирно спочивають між жорстких реалій і час від часу пікетують на знак неприйняття нової зубної пасти, що можна ототожнити з яким-небудь прогресивним (чи регресивним) нововведенням…
_____________________
З поверхні землі до неба простягається дим. То починає своє розбурхування та жарке пробудження донедавна дрімотний вулкан… Збирає докупи усі свої сили, щоби відтворити та здійснити свою місію – прояв непокори природі, що навкруги буяє своїми псевдочеснотами та зменшено-оманливими багатствами.
Цей вулкан – наш ментальний вулкан – ми з вами… У нас у кожного своя правда, своя доля та свій шлях життєвий. Але є одне, що нас поєднує – наша КРАЇНА! Доста мовчати! Час прокидатися!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311000
рубрика: Проза, Патріотичні вірші
дата поступления 03.02.2012
Ми з тобою поборемо злидні та ріки солоні
Проберемось крізь темряву інших /невдячних/ сердець
Прокладемо дорогу, що інеєм стане на скроні
І ніколи в ніяку погоду не зникне внівець
Ми з тобою розпалимо вогнище трісками суму
І руками роздмухаєм вітер, що зветься – союз…
Наяву і у снах ти ніколи такого не думав -
От і я про майбутнє і мріяти навіть боюсь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310694
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.02.2012
Шоколадна кав’ярня підморгує часу у тон
І смакує із цмоком свої надто кислі цукерки
Заливає за пазуху гнів та сирий самогон
А на стінах розклеює тюлі діряво-обдерті
Шоколадна кав’ярня приймає гостей з розрахунку
На вільготні стосунки вона неспроможна вестися
Подає шоколад лиш четверто-гнилого ґатунку
Та за цінами, що перевищують навіть і вищий
Шоколадні цукерки наразі даються із сумом
Бо нарозхват в народу… в якого гординя в очах…
А коханка в обіймах з бридким та гладким товстосумом
Насолоду плекає в кав’ярні, що зветься – ЖИТТЯ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309478
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 27.01.2012
Всесвіт осквернив могилу
часу,
зіштовхуючи кораблі своєї ненависті
в Океані Караючої Дійсності…
Витягнувши цвяхи з труни
часу,
надумавши врешті його звільнити,
люди лиш поглумилися над історією…
Нарікаючи на сусідів за те, що
час
похований живцем,
вони не дивляться у свої очі в дзеркальному склі…
Їм соромно не бачити свого відображення…
Через свою боязливість
люди навіть не здогадуються,
що саме у тому-таки дзеркалі відображається
ЧАС
Їхній час сплив!..
при житті… посмертно… час
* тут люди не в абсолютно конкретному значенні, а скоріше як статистична всесвітоособа
**vivus … post mortem … tempus (лат.) - при житті… посмертно… час
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=308753
рубрика: Поезія, Верлібр
дата поступления 24.01.2012
У дірявих від тиші будинках
Де в жмуркИ розігралися тіні
Між дірок в стелі та перестінках
Славить туга сонети невпинні
__________________________________
У штучних домівках під скрип тихих стін
Й у класики на підвіконні
Солдатики граються в штучний обмін –
Серця паперові й картонні
Під синьо-зеленою хвоєю туї
(ялинку ж забули ввібрати)
Танцюють й співають грайливі статУї
Під гул запальної гармати
______________________________
На кріслах й диванах в пияцтва обіймах
Чи просто дешевого бренді
Така само штучна й нікчемна людина
В свята теревенить про бредні
І в східного сонця яскравих усмішках
Вона бачить сни у салаті….
Кому з нас потрібні свята в перемішку
Із штучною радістю… браття?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304535
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.01.2012
Ти можеш просто про мене не думати?
Закрити очі і не бачити моїх... очей?..
Звільнити мої сни від тебе... назавжди
Нехай я лишуся взагалі без них... хоча...
Ти можеш просто забути трояндовий запах мого волосся,
Якого ти ніразу не торкався, але \мабуть\ так хотів?
І колір моєї шкіри, яку ти ніколи і не цілував і не пестив?..
Ти ніби прототип Чарівника країни Оз,
Лиш звешся Чарівником моїх тривожних снів...
Я ж – злякана Дороті, у якої серце полохливіше за Левове
Начаклуй нам розлуку у сні і більше не приходь,
Бо несила наяву жити без твоїх магічних доторків,
Які наразі такі недоречні...
_____
Дивна я насправді... адже звертаюся не до Тебе,
А більше до своєї хворої підсвідомості...
Ти можеш просто ЙОГО забути?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=300309
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.12.2011
Десять вітрил кохання – нігті кольору цноти
Впасти посеред парку – втриматися б у сторіччі
Десять відлунь зітхання – звуки німі цейтноту
Скрикнути би від болю – тільки наразі нічим
Десять відтінків ночі – кішка, диван і шоко
Вперто тримають поруч, тишком зітхають в вуха
Десять причин для шалу – сльози укриті шоком
Від пережитих істин і надбридкого звуку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=296374
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.11.2011
Уявляю я Вас у багряних своїх простирадлах
У постелі із гусячим пухом і тонких матерій
Як у Ваших руках заніміла моя закуйовджена прядка
А в очах ніби блискає сяйво далеких містерій
Уявляю я Вас, притулившись до стін двокімнатки
Поміж пальців – затиснуте пір’я /розірвана вена/
Ви всміхаєтесь ніби на знак безумовно-стрімкої поразки
І в різкій контратаці із ніжністю йдете до мене
Потерпаю від наступу Ваших стрімких ополченців
Ви /скажу я Вам чесно/ стійкий та умілий боєць
І моє забуття рівне викрикам в тисячі терцій
Проголошує мниму поразку для наших сердець
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295097
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.11.2011
Блукаєш моїми снами, перекидаєшся в них котом
Забуваєш, де подів мої таблетки від застуди
І пригнічуєш мій запах своїми сигаретами
Приходиш під зиму у кінці дощового листопада
Вишукуєш червонасті листки з килимів осені
Розкидані німими деревами і заплаканим небом
Чаруєш проникливим зором і нахабною посмішкою
Як Чеширський кіт заманює свою Алісу
А потім у сні перекидаєшся кроликом і граєш зі мною у карти
Зникаєш безвісти після обіцянок вічної любові
Прикипаєш міцним каменем до моїх рук, коли з’являєшся
Але я вже збудувала свій дім і льох в ньому не кам'яний
Допікаєш моїй холодності напередодні облудного грудня
Вжахаєшся, коли з-під моїх вій вириваються на волю чорні граки
Ніби блискавиці руйнівної грози… і спалюють тебе дотла
Не дивуйся моїй відчуженості… засинай без перевтілень
Не дивуйся моїй сльозливості… надворі ж бо дощова осінь
Не дивуйся моїй стійкості… твоя посмішка терпить фіаско
Не дивуйся моїй забудькуватості… не пам’ятаю і своїх обіцянок теж…
Краще здивуйся моїй крижаній холодності… бо і я їй дивуюся несамовито
Я гарна акторка….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291345
рубрика: Проза, Поетична мініатюра
дата поступления 07.11.2011
Згадалося, як років з два тому
П’яніла від натхненного бажання
Мені здавалось, що в тобі тону
Й зриваюся із скелі в вир без знань я
Що позакласний вичитаний вірш
Мені не втямити ні під яким напором
Бо від туману стало лише гірш
А ти надув мені його на скроні
Чи бачив ученицю ти сп’янілу
Від тих предметів, що читаєш ти?
В мої очах туга була несміла
За тим, що не зумів розповісти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291149
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.11.2011
Психічний розлад на переламі Нічного шляху
Знімаєш шапку й щомога сунеш в далекий ящик
В твою труну тобою ж вбиті іржаві цвяхи
І покаяння не переборе цікаве: нащо?
________________
Природний потяг – замкнути душу й сховатись в кожух
Промити вени і повикручувать хвилясті мізки
Забути те, що потрібно і що ти зможеш
І в актреванші всупереч себе пробігти різко
Примарний безлад і жвавий сумнів в ночі оковах
Прикрасив цвинтар блідно-червоним струмком покути…
Уже не варто каміння зносить в німих альковах
Це не поможе гріхи вчорашні навік забути
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=291032
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 05.11.2011
Ти не вмієш бувати чужим
Приміряєш на себе одяг
В ньому будеш постійно таким
Що виводить із НЕЇ протяг
Відкриваєш кватирку в часі
Намагаєшся бути вічним
Держиш розум завжди в балансі
І виводиш з картин сторіччя
Ти не вмієш кружляти в вальсі
Бо у звичку квікстеп і танго
Тут вже ноги твої в балансі
За партнерку – одна панянка
За плечима у неї осінь
Їй так личать твої прикраси
Їх так часто у тебе просить
Але ти їх не можеш вкрасти
Ти не вмієш злочинцем бути
Навіть попри минуле темне
Намагаєшся все забути
Те від чого ночами верне
Та приходить невдячна панна
Все випрошує в тебе одяг
Замальовує звичні рани…
Ти вкрадеш, але не сьогодні
_______________
але віра не має статку
все випрошує до останку
прислухаєшся до панянки
і за ґратами мерзнеш зранку
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288910
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.10.2011
Давай себе построим новый дом
С мечтами, вдохновленными во взгляде
Где мысли равнодушные притом
Застынут, как соринки на помаде
Давай построим из цветного кирпича
Где каждый цвет – воздушное веяние
Где радуга засветит на моих плечах
И песни птиц, как вольности сознание
Давай себе построим мирный дом
Но только без банальности и грез
Перевернем мы будни к верху дном
Представим, что их ураган унёс
Закатывай скорее рукава!
Стряхни с волос ничтожные сомнения!
Нас ждут необычайные дела,
Где мы строители удачного строения!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288514
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 25.10.2011
Фікус
У мене пальці пахнуть мертвою геранню
А з-під нігтів повиростали зів’ялі листочки
Які тягнуться до самотнього фікуса
Та він не тягнеться у відповідь
Сумно дивиться у вікно на хмари
І мріє стати лелекою чи жабою
Що помандрує вслід за птахами у вирій
Жаба більш на нього схожа… така ж зелена
Фікус свариться з хмарами бо вони зважають йому
Спостерігати за птахами котрі не повертаюся більше назад
А якщо і повернуться то його вже не буде
Він вчинить самогубство на очах у герані
Яка мовчатиме зрадницько-по-змовницьки
За те що фікус у мріях не бере її з собою у вирій
Залишає вмирати наодинці і повільно
А вона все ж не вмирає а чекає його повернення
Лелеки пролетіли над будинком і зникли
Фікус так і залишився на віконні непоміченим
Лише мої пальці що пахнуть геранню
Поливатимуть його кожну потрібну мить
Бо вони чули про роздуми щодо самогубства
Тому своїми листочками тягнуться до нього
А ще… тепер на фікусі сидить маленька іграшкова жабка…
… така ж зелена і приємна на дотик… як і він…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287604
рубрика: Проза, Поетичний, природний нарис
дата поступления 21.10.2011
Двічі за ніч ти приходив до мене з обличчям Януса
Роздивлявся мої нутрощі і відлякував світло
Наливав у очі отруту з бездонного глечика правди
І дивився чи опаную я її так швидко як ти
Двічі за ніч я згадувала твоє справжнє обличчя з-поміж двох
І не розуміла різниці між твоїми очима та нічним видивом
Від отрути пересихали сльозогони і випадали вії
Але мої сновиди замазували рани на них медом і оловом
Двічі за ніч я народжувалася в своїх мертвих думках
Споглядала сни крізь мікроскоп і в руках з мензуркою
Все намагалася відділити гарні новини від поганих
Але вони нероздільні як твої обличчя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=287313
рубрика: Проза, Поетична мініатюра
дата поступления 19.10.2011
Хотіла написати тобі листа із заплющеними очима
Але у мене безсоння і повіки не закриваються
Хотіла вишкрябати літери своїми нігтями
Проте бутони на пальцях не мають належного кольору
Ще мені хотілося заварити тобі каву з корицею
Втім ти не любиш присмаку яблучного пирога у роті
Тому мушу писати листа мовою птахів
Які стукають зимою у твою шибку і просять пшоно
Та літери в листі схожі на їхні закручені дзьоби
Які викльовують перецвілі бутони з замерзлих дерев
А от кориця цього року не визріла
Бо дощ забув її полити і вона здичавіла
Отак і я можу здичавіти, якщо ти не прочитаєш мого листа
І не прийдеш до мене у ліжко та не проженеш моє безсоння.
Я
_______________________
Я приходив до тебе вчора уночі і намагався відкрити тобі повіки
Але ти спала мирним сном і не зустріла мене з рушником
Я відганяв від твого вікна воронів з листками паперу в дзьобі
Однак вони несамовито билися у вікно. Що вони хотіли з мене?
Ти залишила каву на кухні, але вона охолола
А я так не люблю підігрітий яблучний пиріг
Якщо тобі так добре спиться без мене
То навіщо ти мене кличеш щоночі?
Я прийду до тебе ще завтра але ти неодмінно прокинься
Бо твоє безсоння зганяє злість на воронах, які випивають мою каву
Зоставляючи на дні ночі лише корицю і бутони зів’ялих троянд
Морфей
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286969
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.10.2011
* * *
Незримі душі та вірян серця
Єднає позарозумове диво –
Рука святого Бога і Отця
Що все людське на світі породила
* * *
Волошок сині і небесні пелюстки
Вмивають росами старечі пальці
Коли щоранку чимчикують залюбки
Стежками мрій, дитинства і овацій
* * *
Мелодії та гами нотних станів
Вриватимуться в закутки людських сердець
Коли муз́ика чистий і безгранний
Та грає нотами, як знаками мудрець
* * *
Лише за руку з мудрістю батьків
З фундаментом душевних їхніх знань
Ти досягнеш усяких сподівань
Яких сліпі не досягнуть й віки
* * *
З давніх-давен від наших праотців
Від їхніх вірувань та щирої любові
До Неба чистого, Дерев й Землі святої
Повинні ми черпати знання ці
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286215
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 14.10.2011
Ти думаєш варто ділити непотріб на два?
Чи з крайнощів в крайнощі перекидати слова?
Зірвати волосся разом із нікчемним корінням,
Аби у твій розум навідалось вдале прозріння?
Ти думаєш варто вмикати гучніше скандали,
Аби глядачів навкруги вони більше зібрали?
Чи варто шукати загублені кимось стежки,
Які не ведуть до добра, а скоріш навпаки?
Не варто непотріб збирати навколо проблем,
І крайнощі вводити в стан нескінченних дилем.
Й зривати волосся у стані незрячого тіла,
Аби відшукати розрішення даного діла.
Не варто при людях скандали і сварки зчиняти,
Бо ви не актори й життя ваше – теж не театр.
Так будьте ласкаві до себе й до рідних так само.
Життям своїм правте розумно, уміло і справно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=286016
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 13.10.2011
Ти мрієш доторкнутися до ліжка мого
Й відчути сонячне тепло із моїх уст
І випити мене від вій аж до мізинця на нозі
Щоб усі соки в мені перетворилися на іній
Ти мрієш заблукати в тенетах моїх снів
Якими я живу як у реаліях
А потім віднайти в моєму пупкові нитку Аріадни
І вийти з безсонниці наче з темного лабіринту
Ти мрієш полонити море благань з моїх губ і язика
Щоби вони увіллялися в океан твоїх бажань
І розтеклися водою зі струмків наших тіл, особливо очей
Які плакатимуть дощовими краплями на мокре простирадло
А я мрію лише про запах твоїх долонь на моїх щоках
Про всеохоплюючий туман над нашими ореолами
Про друге пришестя бажань після першого потопу дощових сліз
І про маленьке чудо, оповите ниткою Аріадни з мого пупка
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285918
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2011
Ознака безкінечності – у маминій любові
А міра безвідмовності – в її святих долонях
В ній музикою мудрості – є нотки розуміння
Ласкаві очі мамині – це щирості прозріння
І Алкіону* піснею злетять із уст її слова
Від них безсмертна сила й мужність у серці ожива
Дасть мамі змогу і снагУ все в світі побороти
І задля свого малюка відкрити в Рай ворота
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285581
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2011
на мені сотні тисяч рубців що розпечені сіллю
і мій заклик не сип мені солі... уже "не канає"
ще півсотні із них уживаються з червами й гниллю
та з відкритих повік це не видно аби хто спитає
крізь поранене небо вичікують сірі примари
їм занадто вульгарно дивитися людям у очі
я тремтячим листком загорнулась йому ж бо до пари
але він обігріти мене все ж так само не хоче
млявий дощ повишкрябує букви на лисім віконні
що втрачало цнотливість у всякій ганебній постелі
я ж забула зашторити тюлі що вже напівсонні
а рубцями покриті повіки вдивляються в стелю
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285309
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2011
Усі вчинки й слова зібралися в пазл докупи
Усі недомовки і дії розбрелись кудись навмання
І горщик з геранню розбився від стріл що залишив Амур
А висохлі мрії стікали сльозами з їхніх кінців
А моя найтаємніша мрія плекає свою нікчемність
Невинністю вмивається а зі шкіри сиплеться порох
Їй не судилося збутися і це вбиває найбільше зі всіх війн в мені
Бо слова і вчинки ніщо в порівняні з гниллю на щоках
Чорнила закрили очі і стікають не сльозами, а воском
І я немов та скляна лялька розіб’юся завтра через брак уміння корисливих рук
І ніхто не пришиє до моїх скронь сірі ґудзики
Адже вони як і сни розбрелися кудись навмання
Я ж залишилася в чистилищі між пеклом своїх переживань
І тим таки пеклом спустошених мрій
Не забудьте щоразу випивати таблетку заспокійливого
Перш ніж почати жити таємними мріями
Що збудуться лише в іншому вимірі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284934
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 07.10.2011
Для когось кохання – це ліки і дар безкоштовно-прекрасний.
Для когось воно – важка ноша і хрест непосильний, тягар.
Для когось кохання – відлуння думок потаємних й невчасних.
Для когось воно – нагорода, для інших – солодкий нектар.
Для щирих кохання – відрада і роздуми про нескінченність,
Про любі й ласкаві очиці і ранок під спраглим світанком
Для втомлених – поштовх у бік за вдану й сутужну нікчемність,
Бо сила не в рухах і діях, вона – у сердечних фіранках.
Для мене кохання – потреба, як прояви внутрішніх шлюзів,
Як чисті й закриті зіниці малого дитяти у снах.
Кохання для мене – це змога й відкритість у виборі й русі,
Який приведе до союзу і вічності в пристрасних днях.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284702
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.10.2011
дорогоцінний (діряво-донний) відділ душі
навстіж відкритий (відкрито-ниций) до інших душ
тихенько прозу (чи вірш бездарний) їм розкажи
вони ж сприймають і поважають тебе чимдуж
працею змінний (на зміну ліні) прийшов талант
перо як зброю (всіх обеззброїв) сивий атлант
чорнявим круком (в болоті руки) приніс гаразд
ніхто й не втямив, що є не справжнім його «смарагд»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284237
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.10.2011
Чомусь так сумно від закінчення минулого літа
У росі заплелися на вузол пісн́і мураш́ині
І невдячна осінь золотом штучно-багряним розшита
А хмари напудрили свої б́оки у червоно-синє
На підвіконні вистукує тихі серенади коханець-дощ
Я милуюся його заплаканим і любим зором
А він все ніяк не від́ійде від мого вікна, хоч
Ненавмисно, але зраджує мене щоночі із зорями
Я не чекатиму від нього байдужо-типової вірності,
Адже також зраджуватиму його зі сміливим снігом
Який огорне мене досі не знаною гідністю
У ночі грудневі і буде мені справжнім тихим гідом
Чомусь вже не сумно по закінченню сірого вересня
Адже дощі такі ж самі зрадники як і ми, люди
І хай дощ стукає у вікно… поки не зникне безвісти
Допоки на зміну йому прийде романтичний грудень
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283162
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.09.2011
Незворушною зимою… років десь так десять т́ому
Відкидаючи кохання, я відчула сильну втому
Від непривальних чуттів, що зривалися словами
Від цілунків і зізнань, непромовлених устами
Років десь так десять згодом, необдумано сказавши,
Я відчула, що слідкую за життям без гри та фальшу,
Що я граю роль свою, ніби я лише заміна
А акторкою в балеті грає інша знатна прима
Близько неї лицедії і приблудні (не) герої
Я ж за ширмою зітхаю і не знаю… де я, хто я?..
Де, коли і в яку пору розміняла я білети,
Ставши маною і тінню прими штучного балету?
І чому всі десять років не пригадую причини,
Задля чого я сховала серце у жорстку личину.
І навіщо зажбурнула почуття під три чорти…
А на сцені промайнула гра героїв – я і ти…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=283016
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 27.09.2011
Їй наснилось, що знову щоденно
Він приносить їй мрії зелені
Заплітає у коси серпанки
І цілує її до останку.
Їй наснилось, що якось в ту пору
Подарунком він виклав простори
І брущатка засяяла сонцем
А на шиї її – два віконця
Привідкрили у серце дверцята
Де і мрії… і сиві лещата
Затискають між ребер щоденно
Будні сірі та мрії зелені.
Їй наснилось, що рівно опівдні
Заспівають німотні ті півні,
Що розбудять всі спомини милі,
Коли спокій вкривав усе тіло
А його сірі очі востаннє
Заливались сльозами безжально…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282769
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 26.09.2011
До боли /к изголовью лбом/ и в бровь
Меж стен и окон /вперемешку/ с пылью
Стрелою через вену к сердцу /кровь/
Осколки /неотложно/ резко вынув
И анестетик просочится сквозь слезу
Что непременно скатится /в подушку/
Когда вчерашнее на полку отложу
И Богу одолжу на утро душу
А к вечеру проклятьем отвлекусь
Вкусив раствор приправленный тосолом
И к дьяволу на ужин поднимусь…
Ушел наркоз… и жизнь запляшет снова
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=282048
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.09.2011
… кулю в скроню, тупо в голову… чи просто між ребер
… і свинець залився мені за пазуху, як у гнилу чашку
… відірвалась від звички втрачати себе… через біль учорашній
… і шукати когось, щоб потім поранитись – все важче і важче…
… у самотності іноді так комфортно, що аж страшно…
… особливо коли нема кому потерти спинку у душі
… а в душі посварилися дві облізлі кішки
… і понакручували нерви на хвости і бігають по колу
… і коли стомлююся дотягуватися пазурами до оголених повік
… тоді вмикаю тишу… і з неї звучить чийсь голос
«прогнися… пригнися… пригни… при…» ШО?
… дайте кулю… сама її ковтну щоб вона допливла до серця
… щоб не боліло більше… не нервували коти у душі
… і щоб у душі не було чого-кого терти…
… просто куля, свинець…
… і повільний капець…
13.09.2011
п.с. не автобіографічно на 100 %
п.п.с. рима в кінці - самоіронія!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281887
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.09.2011
Как трудно описать… вот только незачем
Який в душі (по тілу) біль та щем
Как трудно подобрать слова… та только попусту
Щоб розказати (приховати) річ просту
О том, что много дней (годов, минут) назад
Зів’яв, струсивши всі листки, опалий сад
О том, как жизнь свернула… к пропасти
Як важко описати (підібрать) слова в листі
Та і не треба… і кому яке є діло
Як я багато років (днів) тому вогнем горіла
А вот сейчас все мои швы сплелись в канат
Стеченье… глупое стеченье… жизнь – театр…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281736
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.09.2011
Із чого складаються помисли?
З моментів щасливих, ідей
Сюжетом до вічної повісті
Є перше падіння людей
Із чого складається щастя?
З привітних та щирих очей
Сережок з блакитним топазом
І порухів вільних плечей
Із чого складається дружба?
Із грані безгранних сердець
Які, наче в тріснуту кружку,
Готові зібрати скелець
Із чого складаюся Я?
З нервових закінчень на вії
І в кожнім рядочку – ім’я
А вірші – як тисячні мрії
п.с. Соррі за банальщину і за неправильні наголоси в деяких моментах. Але тут – Я… без зайвих слів і нерозуміння, без критики та осуду, без лукавства і обману…
У кожному вірші – Я. Навіть якщо написано не 100 % про мене.
Тут – я щаслива. Вчора я відчувала себе самотньою. Завтра я буду нещасна. А через тиждень – апатична. Я мінлива, як і всі ми.
Прошу сприймати мою творчість як частину мене. І ніколи не думати, що ви (ти, він, хтось) знає краще мене за мене… (соррі у цьому випадку за тавтологію)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281345
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.09.2011
сьогодні наступаю втретє на ті самі граблі
і лже-коханців згадую… та їх до себе ваблю
висмикую з макітрі мляві білі коси
й загадки не загадую… вбираю пОстіль
лягаю гола й неприкрита – сторч у згубу
(цнотливість ?) свою душу в їх обіймах гУблю
приймаю в дар нестримно-похітливе тіло
а в носі роз’їдає запах поту й мила
і завтра всьоме проклинаю свій непотріб
свої чуття замолюю й складаю в сивий погріб
і заново приманюю все тих таки коханців
…
навчать мене ті граблі?.. чи затиснуть в дверях пальці?...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280266
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.09.2011
1. зовсім маленьке визнання чужими = велике нерозуміння рідними
2. мила щира усмішка перехожого (продавця, контролера) = нещира радість за зовсім маленьке досягнення
3. зовсім маленьке особисте досягнення = нікчемне досягнення на загальному фоні та розумінні рідних
4. особливе розуміння чужими через призму внутрішніх виливів-віршів = абсолютне нерозуміння близьких через призму зовнішньої оболонки
5. обманна зовнішня оболонка = цілковита протилежність внутрішньому стану
6. прояв внутрішньо-таємного стану = зовсім маленьке визнання чужими….
коло замкнулося…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280187
рубрика: Проза, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.09.2011
Маленьким нікчемним малим пташеням
Розіб’юся вщент об крислатий асфальт
В ту мить попрощаюсь з мерзотним життям…
І стану мурашкою – дельтою альф
Відродження мрій не зазнає ефекту
Бо лапки навхрест не зімкнуться тоді
Вони повидряпують в стані афекту
Слова недоладні у звичній журбі
Буддизм пророкує відродження в смерті
Праобраз твоїх непорядних учинків
Ніким не загоєні руки подерті
Болітимуть звично й у іншому світі
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=279662
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 09.09.2011
воды мне -
как прежде мучит жажда дороги -
…это так невыносимо -
не выносите меня вперед ногами -
ноги ходят по тропе -
тропа белого порошка -
кокаин!!!!!
дороги бывают разными…
(feat biryuza)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=278016
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 31.08.2011
Ти поетка із інших життів – із епох недовершених Метрів
Твої очі – відлуння віків… в них відродження (чи подих смерті?)
Ти чаклунка (словами старійшин) – невагома й пухка квінтесенція
Серце щире палає у віршах… під тобою і Рим, й навіть Греція
Влада в цупких твоїх обладунках – не насмілиться ворог пручатись
Ти поетка й словесна чаклунка. Під ногами – із літер брущатка
P.S. Хоча саме завтра наша річниця, але маю сумнів, що я завтра щось напишу. Тому тримай подарунок наперед (всупереч забобонам) :)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277923
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2011
Скільки слів не промовлено, стогонів;
Скільки ще нездійсн́енних ж бо мрій;
Скільки усмішок, вдихів і порухів
Не досягли пристанища й приймів?
Скільки стежок не стоптано, пагорбів;
Скільки зір залишилось без ліку?
І волошок, троянд, стиглих маківок
Не торкнуть пазух ніздрів… О, скільки?!
Скільки сліз буде пролито? – Море!
Скільки окриків й зойків? – Хтозна!..
Невимовне й невтішне всяк горе…
(коли рідні вмирають…)
Мало слів, сліз і зойків катма…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277638
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2011
Мій порочний та грішний Адаме,
Вкотре з сумом пишу я листи
Несказанна ця відстань між нами
І за обрієм мрій ходиш ти
Мій самотній й уважний Адаме
Вкотре в сон проникаєш тихцем
Не поменшає відстань між нами
Заборонне єднання оце.
Сивокосий, манірний Адаме
Не відчуєш моєї жаги
Я ж розруха й омана бездарна
І вона тобі ж не до снаги
___________
Мій (не мій) ти далекий Адаме
Не приходь, я благаю, у сни
Бо тріпоче це серце… а марне
Ми ж по різні шляхи-полюси
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277527
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 29.08.2011
Бурштиновими краплями із восково-тьмяних нежданих думок
Повистрибують на гранітну бруківку абеткові букви.
І злетить, закружлявши у вальсі, самотній опалий листок.
А тривожний фонтан надто тихо вихлюпує waterні звуки.
І мої розгалужені звивини спогад спіймають невдячний,
Як коханці вбирали мене у солодко-лестиві слова.
Й шоколадно-бурштинові буси засиплють бруківку… й невдача!
Від гранітно-фонтанних думок так нестерпно болить голова.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277039
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.08.2011
Присіла нишком юна діва
В душі самотній заштормило
Відчувши дух і гірську міць
Ввібрала… й кинулась у ніч
Сумним думкам не видно краю
Вбачає в всьому крах для раю
Очиці кольору вершини
Вмиваються в її провину
Перед творцем і богохульним
Царем й пройдисвітом розгульним
Та мала би плекать (!) провину
Під звук гітарної струни
У ніч янтарну і невинну…
Бо назва їй – Кінець Глави
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=276326
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.08.2011
Під поглядом всевидящого ока,
Під променем яскравої зорі
Ти в губи цілуватимеш, допоки
Не сполохнеться серце, що в імлі.
Близь Богом ненависних прихожан,
Святих, що не різняться і від мертвих
Я у очах побачу диво-жар,
Якому все підвладно… й після смерті.
І під негласну суть людських турбот,
Під гамірливий сміх малих дітей
Впаду в обійми… як у синь висот…
Бо ти в моєму серці – Прометей.
10.08.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275743
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 18.08.2011
Дорогой к вечности
Рукой с беспечностью
Закату солнца, улыбке смерти – прямо в глаза
Слёза не редкая
Фотоотметками
Без прав на визг… в руке ручник, ногами – в тормоза
Вся жизнь картинками
Она – как льдинка
Тончайшим слоем – растает в слезы, истечет
__________________
В обнимку с радостью
Губя нервозность всю
Я знаю все же бесценной жизни счёт
14.08.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=275435
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 16.08.2011
Вампір прилітатиме ніччю на крилах вечірньої зірки
Й зубами із кров’ю чужинців із шиї зніматиме мірки
Отруйно-пурпурною слиною омиє намічені рани
І шия із кольору цноти набуде відтінку багряного
Осушить з живої артерії всі білі тільця наднікчемні
Й своє проіржавлене тіло утопить в очицях зелених
А власниця мертвих зіниць, пробуджена солодом ночі,
З вампіром за руки у ніч кривавою дівою скочить
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272804
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.07.2011