Тетяна Яковенко

Сторінки (1/5):  « 1»

Косичка.

Мама  заплела  Тетянці  
Лиш  одну  косичку  вранці.
А  засмучена  косичка  
Каже:  "Хочу  я  сестричку,

Щоб  було  мені  з  ким  гратись  
І  під  бантиком  ховатись".

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120885
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.03.2009


Чому у слона великі вуха?

Слоника  зліпила  Ната  
Й  запитала  в  свого  тата:
- Чом  в  слона  великі  вуха?
- Розкажу,  сідай,  послухай:
В  джунглях  слон  великий  жив  
Та  ніхто  з  ним  не  дружив.  
Слон  завжди,  йдучи  додому,  
Підслуховував  розмову.
То  в  дупло  він  зазирне  
-  Як  папуга  там  живе?  
Як  виховує  маляток,  
Неслухняних  пташеняток?
То  в  кущі  наставить  вухо,  
Щоб  розмову  зміг  підслухать:  
Де  й  чому  удав  сварився?  
Як  і  з  ким  він  помирився?
Лиш  почує  -  хтось  сміється,  
Слон  тихенько  підкрадеться  
Й  вуха  виставивши,  знову  
Підслуховує  розмову.
Шепотілись  дві  горили  
Слон  же  з  усієї  сили  
Намагався  розтягнути  
Вуха  ширше,  щоб  почути.
Все  розтягував  слон  вуха,  
Щоб  усіх  і  скрізь  підслухать
І  зробилися  вони  
Дивної  величини.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=120884
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 12.03.2009


І стала цукром сліз пролитих сіль.

Солоні  сльози  в  океані  печалі
Течуть  приречено  з  розгублених  очей
В  повітрі  зависа  слова  останні,
Німий  вердикт  зачинених  дверей

Та  треба  жити  далі.  Як?-  не  знаю.
Ти  розірвав  намисто  із  перлин
Майбутніх  наших  днів  і  хапаю  
Їх  падаючих  в  прірву  з  висоти.

Немає  вороття.  Спустошив  серце:
Де  був  у  ньому  ти-тепер  діра.
Самотність  в`є  у  нім  собі  кубельце,
Латає    дірку  спогадом  журба.

Страждання  простяга  в  обіймах  руки,
У  скронях  вуликом  гуде  нестерпний  біль.
Мене  врятують  і  зміцнять  ці  муки
І  стане  цукром  сліз,промитих  сіль.

Усі  страждання  нас  виводять  з  себе.
Коли  вовчицею  завив  біль  у  душі
І  огорнув  її  нещастя  терен
Лише  молитва  стала  втіхою  мені.

Якщо  надтріснув  дзвін,  то  звук  безсилий,
Глухий  лунає  в  ньому
Розбити  навпіл  дзвін,то  ці  частини
Знов  дзвінко  задзвенять,  мов  дві  струни

Ось  так  й  в  моїм  розбитім  серці  навпіл
Лунає  знов  музика  життя
Та  в  ній  нема  про  тебе  нотних  знаків
І  сні  минулого  замів  твоє  ім`я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117972
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2009


Падіння

Я  безнадійний  чую  крик,  болючий,
У  муках  скрегіт  стиснутих  зубів-
Крик  каменю,  що  падає  із  кручі
В  щелепу  річки  спінених  кликів.

Приречений  благає  врятувати,
Чіпляє  за  пісок  ,траву,  гілки.
Відлученням  жалю  стогне  скеля-мати
«Якби  могли  його  схопить,  якби!»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117794
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2009


Миттєвісчть вічності

Падіння  краплі  –  це  її  життя
Єдиній  подих,  погляд.  Тільки  чути:
«кап-кап»,-  вистукують  дрібніх
Краплин  серця,
Коли  простягує  земля  в  обіймах  руки.

Минуле,  сьогодення,  майбуття-
Змішалось  все  в  землі…
Останій  дотик…
Єдина  мить  для  щастя  й  каяття…
Єдина  мить?-Чи  вічності  це  поклик.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117792
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2009