Либідь

Сторінки (1/6):  « 1»

Спогад

Літо,  дощ,  морок...
       це  все,  що  залишу  собі.
Камінь,  біль,  спогад,
       холоднеє  небо  вгорі.
Запах  липневої  зливи,
       дотик  зрадливих  фраз...  я...
...я  хочу,  щоб  ти  був  щ  а  с  л  и  в  и  й,
хоча  би  заради  нас.

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117986
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2009


колись давно

Напевно  я  таки  втомилася  іти
         по  тій  пустельній  і  тернистій  ниві,
дай  мені,  Боже,  сили  не  впасти,
       тому  що  встать  на  ноги  не  зумію.
Зла  доля  наворожила  мені,
       аби  жила,  не  знаючи  світання,
аби  весь  світ  був,  наче  у  пітьмі,
       а  в  серці  -  камінь,  кинутий  коханням!
За  що  ж  караєш,  Господи  мене?
       За  те,  що  жити  хочу,  як  всі  люди?!
Мовчиш?  ...  мовчи:(  ...а  за  вікном  мете,
       ще  зовсім  трішечки  й  мене  не  буде.
Ще  зовсім  трішечки  і  зацвітуть  сади,
       і  виведуть  лелеченьки  дитяток,
лиш  тільки  я  втомилася  іти,
       пробачте,  люди...  я  не  ставлю  крапок

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117934
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2009


МОЄ МІСТО

В  старечих  хащах  дідівського  лісу,
Серед  полян,  урочищ  та  дібров
Виросло  прекрасне  княже  місто,
Веселе  і  легке,  неначе  сон.
Воно  омите  росами  й  дощами,
Осушене  проміннячком  тепла,
Засвічене  малими  ліхтарями,
За  нього  в  світі  кращого  нема!
Тут  височіють  рештки  старих  замків
І  клумби  повні  квітів,  як  в  гаю,
Багато  тут  красивих  світлих  ранків,
І  зелень  буйна  тут,  немов  в  гаю.
У  місті  храми  і  собори  височіють,
Над  ними  небо  синьооке  голубіє,
А  над  хмаринами,  над  небесами
Сміється  сонце,  наче  рідна  мама:)
У  тиші  саду,  серед  кленів  парку
Зустріне  лев  закоханую  пару,
Чатує  він  сердечні  таємниці
Синів  і  дочок  Афродіт-цариці.
Мужні  герої  є  у  цьому  місті,
Свої  легенди  і  свої  балади,
Своя  історія  з  великої  криниці,
Свій  герб  і  прапор  -  символ  влади.
Як  ж  не  любити  це  чарівне  місто,
Де  чути  відгомін  далеких  днів,
Засновником  його  є  князь  Данило,
А  назва  міста  цього  -  древній  ЛЬВІВ!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117909
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2009


С В І Т

Я  страшенно  закохана  в  С  В  І  Т!
Я  люблю  його  тихі  простори,
В  безупинному  хаосі  літ
Ніжні  місячні  сни  вечорові.
         Золотаві  вершечки  дерев
         У  лякливім  сріблястім  тумані,
         Тихий  регіт  смішних  хризантем
         І  замучений  стукіт  трамваїв...
Я  люблю  голосну  тишину
І  світанням  запалений  вечір,
Чашку  чаю  з  лимоном  до  сну,
Дрімоту,  що  крадеться  за  плечі.
       Я  люблю  все,  чим  плачу  й  сміюсь,
       Все,  що  ранить  мене  і  лікує.
       І  бджолиний  пекучий  укус,
       І  твій  погляд,  що  ядом  цілує:)
Я  страшенно  з  а  к  о  х  а  н  а  в  світ,
І,  напевно,  не  навчена  жити,
Мабуть  з  часом  ЖИТТЯ  навчить  -  
НЕБЕЗПЕЧНО  так  сліпо  любити!!!
     Все  ж,  вливаюсь  в  буденний  екстаз
     І  впиваюсь  життєвим  потоком  -  
     С  В  І  Т  -  нерозгадана  книга  для  нас,
     Що  чекає  на  свого  ПРОРОКА!

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117906
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.02.2009


про життя

...А  час  іде  і  жити  далі  треба,
І  кожен  крок  вивчати  на  ходу,
Цвісти  для  інших  і  рости  для  себе,
Може  й  до  фінішу  колись  дійду.
І  неважливо,  як  втамую  спрагу  -
Гірським  потоком,  чи  спокійним  джерелом,  
Створю  поему  чи  циганську  сагу,
Сміятимусь  чи  плакатиму  в  тон.
...І  як  учора,  зустрічатиму  схід  сонця,
Вестиму  діалог  про  сенс  життя,
Колись  згадаю  про  минуле  край  віконця,
А  поки.....  ждатиму  лик  завтрашнього  дня...

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117774
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2009


*

Я  напитися  хочу....Мабуть  збожеволіло  
Те  юне  дівчисько,  що  вірило  в  Бога!
В  буденності  смерті  щось  серце  накоїло,  
В  покірності  тіло  віддалось  любові.
Я  напитися  хочу...із  дна  океану  
І  віддати  себе  на  поталу  язичникам,
У  екстазі  напівнепритомного  шалу
Доторкнутись  до  чаші,  що  зветься  вічністю!
Я  напитися  хочу...  із  райського  саду  
Того  соку,  що  вмить  огортається  полум'ям,
Ти  моя  найп'янкіша  гріховна  розрада,  
лиш  з  Тобою  я  завжди  прощаюся  з  розумом....

адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=117773
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.02.2009