| Сторінки (3/206): | « | 1 2 3 | » |
Благую вість в народ несли
Давай, народжуйся, ледащо
Які тобі іще часи?
Час не буває підходящим
Всіх первородних повбивав
Союз, до того, як сам згинув
Бог на те глянув і сказав:
Ну з днем народження, мій сину.
В пітьмі оливкові сади
Сопуть тихенько учні сонні
А Бог підштовхує: Іди
Це лише два гвіздки в долоні.
Горять покришки і щити
Сніжить на кров лютневе небо
Ти вибач, Боже, час іти
Майдан не станеться без мене
Фіалки попри все й весна
В очах холодних побратима
Війна паскудить все, війна
І ”сам не знаю де погину”
(с) грудень 2023 -січень 2024
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1010456
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2024
Хочется крикнути в небо:
Сонце! Агов! Зупинись!
Кажуть, колись Ісус Навин
У Яхве цього допросивсь
Там до землі чужої
Ходили прадавні юдеї
Писали в пожовклі сувої
А ми ж стоїмо за своєю
І схочем - не скажемо всує
Утрачене Боже ім’я
– А може Він спить і не чує? –
Питався пророк Ілля
Сто днів нас катують, вбивають
І двісті… і… лік облиш
Чом не відповідаєш?
Мовчиш?
Не вдягнем ярма на шию
Хто нас вбиває – не браття
Ти ж Сам казав: ви туговиї
Що ж ще перевіряти?
Вороги проти нас безсилі
Атомним жаром не стерти
Віри широкої крила
Й готовність до самопожертви
Тривають жнива криваві
Їм кров наша – замість горілки
Ми мужні, ми витривалі
Але хоч шепни:
Ще скільки?
Колись тут усе розквітне
У новім, щасливім краї
Летять в нас ракети і дрони
Найкращі, вас Бог викликає.
05 жовтня 22р. 224 день війни
О. Панченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=961922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2022
Ну от і він, останній день весни
Але війна, як безкінечний лютий
Сирени уриваються у сни
Вмирають дні та йдуть у вічність люди
Де ти, Маріє? Розп'яли Христа
За те, що не зігнувся у Пілата
Як праведна то жертва і свята
Навіщо віра й мова наша теж розп'ята?
Не вірю в Бога, що убив свого
Єдиного й улюбленого Сина
а вірю в ЗСУ і ТРО
І що воскресла наша Україна
Воскресла Україна навесні
В крові, пилюці, змучена, розп’ята
І душі наші, і пісні сумні
Та будемо веселих ще співати.
31 травня 2022р., 97 доба війни
О. Панченко
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2022
Не забувай, що ти завжди жіночна
І пам'ятай в тяжкі часи розлуки
У неньки України твої очі
В дружини України твої руки
Не забувай, що ти завжди кохана
І можу я піду кудись далеко
Та повернувся пізно або рано
Барвінком в полі, клекотом лелеки
Малиновим промінням на світанку
Твої я губи й скроні поцілую
Вплетуся я відлунням в колисанку
Що на ніч наші діти чують
І перемоги прийде час й година
Ти в новім домі сядь біля вікна
Поглянь навкруг, як квітне Україна
Вона для мене як і ти одна
О. Панченко
8 березня 2022р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942828
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2022
Доброго вечора, ми з України!
Буде спокійною ніч
Доброго вечора, вічно і нині
Ми тут стоїмо пліч-о-пліч
Щось вибухає, горить і палає
Ми ваш пильнуємо сон
Ворога цілодобово долаємо
Нас у строю аж мільйон
Доброго вечора, ми Збройні Сили
Боронимо небо й лани
Курку москальську всадим на вила
Супергерої - це ми!
Доброго вечора, це Україна!
Матір, дружина, сестра
Лише перед нею схиляю коліна
Для щастя її та добра
Доброго вечора, ми з України!
Буде спокійною ніч
Доброго вечора, вічно і нині
Ми тут стоїмо пліч-о-пліч
О. Панченко
20 березня 22, 25 день війни
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2022
Ти, рашист, напав на Київ
там тебе у прірву скинуть
ти не знав, що Київ-Мати?
Матір треба шанувати!
Ти, рашист, напав на Харків
будеш довго кров'ю харкати
сдохнеш, підлий, як скотина
Бо це Харків, Україна!
Ти, рашист, палив Чернігів
і похований під снігом
Ти чіпав наш древній Ніжин
на шматки тебе там ріжуть
Ти прийшов з війною в Суми
і похований без суму
Куп'янськ, Щастя, Волноваха
думав їм принести страху?
Ні, не станем на коліна
бо Донбас - це Україна
Маріуполь і Одесса
не зігнулися під пресом,
Ми від Дону до Карпат
почали всі воювать
Ми незламні, нездоланні
Вас побємо безталанних
й відбудуємо руїни
Бо Єдина Україна!
О. Панченко
лютий-смертень(березень) 2022
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941477
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.03.2022
наст знову ламають, куча спаму в останніх коментах, недоступний функціонал.
Вмирає сайт за такої "роботи"
вірш номер 22 отримав 67700 спам-коментів
http://mail.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=22
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2022
В мене вкрали вірші з сайту Клуб Поезії.
ТОВ ЦЕНТР НАВЧАЛЬНОЇ ЛІТЕРАТУРИ видав книгу "Листя трави" Волта Вітмена, де використав мої переклади с сайту клубу ось ці: http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10788
Там вказано, що перекладач - Са Пачико - мій старий нік на сайті.
[url="https://www.yakaboo.ua/ua/listja-travi.html?gclid=CjwKCAiArOqOBhBmEiwAsgeLmUM0XhOVGc_LOP_8fQB3YfEmGTGhlrnJR5QwsuSGTOFCtFpb5aHwJBoCzCIQAvD_BwE"]Ось книга у продажу[/url]
[url="http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=211359"]ось анонс початку перекладу тут, на моїй сторінці в 2010 році.[/url]
При реєстрації як Волт Вітмен я вказвав, що я - Панченко Олександр Миколайович.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2022
і знов в голові лиш вірші
від об’явлення і до буття
еволюція - cyка, всевишній!
і мінливість-спадковість життя
не час для дощів, час для зливи,
не розплати час - час каяття
життя все таке мінливе
буремне таке життя
і навіть коли все навколо
стрімко летить шкереберть
знай, що було - не найгірше
найгірше попереду - смерть
боротися і перемагати
чи впасти, сказавши "здаюсь!"
є вибір чи вихід, свобода чи грати
і я, мов барвінок, плетусь
сплітаюсь, вплітаюсь, зливаюсь
з потоком таких ось, як я
життя ти таке буремне
коротке таке життя
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2021
Щастя - це те, що тримаєш в руках
і щастя, коли випускаєш
щастя, коли маєш весь білий світ
і коли нічого не маєш
щастя шукати і щастя знайти
щастя це дотик і спогад
просто щастя - це я,
просто щастя - це ти
та чи щастям є факт -
ми не поруч?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2021
but, really
who I am
what makes me special?
I have one head, two hands
and a pair of legs
my hair is not curly
my style so casual
sometimes I'm funny
and sometimes I'm sad
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903267
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.02.2021
Кожен живе окремо
Створив собі правила
І операційну систему
В колі своїх вайбер-чатів
забув, як людей помічати
З собою спілкуєшся сам
Твіти, пошари, репости,
Жарти
Часом тупі
Часом, можливо, гострі
Лайкай світлини свої
Лайкай, щоб не залаяти
Лайкай, щоб не загавкати
Лайкай, щоб не завити.
Ми вже безнадійно давно
Закрилися у карантині
у самоізоляції від життя
Створили фейсбук-картину
А ви це нарешті помітили?
Знайома в далекому місті
Днями писала “як справи?”
Справи не те, щоб “як”
А ось вже її нестало...
Сказали короновірус
В іншої тато в лікарні,
В іншої спогади хмарні
В іншої життя шкереберть
І всіх нас чекає смерть...
А я абсолютно нічим…
А я на весь світ безпорадний
Боже, ти може відчим?
Щось зовсім не схожий на батька.
А я щось кажу, говорю,
Мовлю і ствержую в віршах...
Хоча, ну який я поет?
Але так набридла ця тиша…
ОлександрПанченко
Написано 5 травня 2020 року
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=874650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2020
ти вся бліда, шалено скаче пульс,
оголена, долівець на платформі
ти не хвилюйся, я досвідчений хірург
все буде в нормі,
приготуйте морфій
і ось як у сповільненім кіно
застигло тіло, ніжне, то’нке, біле
не б'ється серце крізь розсічене вікно
дай боже сили,
тримайся мила
і все моє мистецтво і знання
все в унітаз, усі слова - непотріб
тебе врятує лиш любов і каяття
але не морфій
не обман “все в нормі”
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854666
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.11.2019
і ось для мене ватра не горить
між нами - вічність, між нами - мить
між нами - пустелі, між нами - сади
між нами найгірше: самі я і ти
хоч ватра не горить
і марні всі дари
але якщо є що сказати -
говори
і пісня ця сумна
в ній мова не про нас
та саме нас уперто так єднав
цей cучий час
між нами мовчання, між нами слова
між нами і мир був, між нами війна
між нами - гріхи, серед нас - каяття
між нами найкраще: самі ти і я
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854569
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.11.2019
Вылетает ночная птица
Из пелены облаков
Листая крылом страницы
Далёких, забытых снов
За ней улетело лето
Угасла моя весна
Лишь дождик заплакал где-то:
Где же теперь
Где де теперь она?
Я хочу улететь за птицей
В страну голубых облаков
Где больше не будет сниться
Мне шорох твоих шагов
Где больше не будет осень
Тревожить дождем меня
Но вдруг меня небо спросит:
Где же теперь
Где де теперь она?
Я снова спою о птице
О прошлых, хранимых днях
Быть может, меня ты слышишь
Быть может, ты помнишь меня
Пусть все улетело с птицей
И прошлого нам не вернуть
Мы с новой начнем страницы
И новый проторим путь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839275
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 19.06.2019
Чую голос із майбутнього чарівний
Гомін ранку в травах-росах срібляних
Чую голос, і жаданий путь, і дивний
Плине, бавиться, мов діти, мерехтить
[b]Приспів[/b]
Майбутнє і чарівне
Не будь до мене гнівне
Не будь до мене гнівне
Жорстоке не будь
Від чистоти по суті
У чарівне майбутнє
У чарівне майбутнє
Я починаю путь
Чую голос із майбутнього чарівний
Кличе він мене в краї чудових див
Чую голос, він питає неуклінний:
А сьогодні що для завтра я зробив?
[b]Приспів[/b]
Присягаюсь, стану краще: щирим, добрим
І в біді не кину друзів в злидарях
Чую голос, і спішу на його поклик
Хай я першим покрокую на цей шлях
[b]Приспів[/b]
Прекрасное далеко
Слова:
Ю. Ентін
Музика:
Е. Крилатов
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838191
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.06.2019
Знову рік в минуле відбуває
Чистою сторінкою новий
За вікном сніг білий вистилає
Полотно для звершень та подій
Ніч чарівна, рік почнеться в тиші
Кожен побажав в небесний блог
Я скажу вам просто в цьому вірші:
З Новим Роком, з роком перемог!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=819723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2018
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=cSMqesZz3tU[/youtube]
Всяк народ и всяк в народе должен выбрать и решать:
То ли Ложь избрать иль Правду, за Добро иль Зло стоять?
Тот, кто сделал выбор верный - свет им Божий, чистота
А козлы всё станут слева, овцы ж в лоне у Христа.
Ты избрал себе, Народ Мой, верный но тернистый путь
Так неужто прихоть Доли вдруг заставит вас свернуть?
И хоть Зло и процветает, Истина сильней давно
Пусть и изгнана, незвана, ходит рядом всё равно
Полки ангелов небесных воинством ее хранят
Зло пойдет во тьму навечно, лишь Добро сияет нам
Беззаботен страшный Мститель, в книгу записал он всех
Те, кто “разделяй и властвуй” совершали смертный грех
Истина всегда судима, царствует кругом Обман
Но то царство тьма поглотит, скроет навсегда туман
Бог из тени наблюдает за народом за своим
В час назначенный, урочный, всякий будет им судим.
Мы сейчас всё видим смутно: малы, велики ли мы
Те кто слаб и маловерен - те в руках своей судьбы
Но душа душе пророчит, среди шумных площадей
Как Дельфийский дух вещает слово снова об одном:
“Сыновья твои всё в рабстве, и смирились со грехом”
=============
“Once to every man and nation comes the moment to decide,
In the strife of Truth with Falsehood, for the good or evil side;
Some great cause, God’s new Messiah, offering each the bloom or blight,
Parts the goats upon the left hand, and the sheep upon the right,
And the choice goes by forever ’twixt that darkness and that light.”
“Hast thou chosen, O my people, on whose party thou shalt stand,
Ere the Doom from its worn sandals shakes the dust against our land?
Though the cause of Evil prosper, yet ’tis Truth alone is strong,
And, albeit she wander outcast now, I see around her throng
Troops of beautiful, tall angels, to enshield her from all wrong.”
“Careless seems the great Avenger; history’s pages but record
One death-grapple in the darkness ‘twixt old systems and the Word;
Truth forever on the scaffold, Wrong forever on the throne,—
Yet that scaffold sways the future, and, behind the dim unknown,
Standeth God within the shadow, keeping watch above his own.”
“We see dimly in the Present what is small and what is great,
Slow of faith how weak an arm may turn the iron helm of fate,
But the soul is still oracular; amid the market’s din,
List the ominous stern whisper from the Delphic cave within,
‘They enslave their children’s children who make compromise with sin.'”
Я, Александр Панченко, разрешаю распространять этот перевод под лицензией
CC-BY-NC
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816373
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.12.2018
хочется жить
и плакать
в небо
ставшее плахой
и ночь
превратилась в Голгофу
помилуй их, Отче
спаси!
кричу:
дай мне эту чашу
мимо них - пронеси
он говорит: ты слаб
каждый из них тверд
утром была жизнь
вечером
цинковый гроб
рядом идет война
за полосою - мир
они и во смерти
стоят
держат небо за нас
каждый навеки
солдат
кажый сегодня
ты
Родилось как ответ на стих "Смолою", Kallina http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816171
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=816303
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.12.2018
Сплинув геть наш час
Місць нема для нас
Де був рій
Наших мрій
Що згубили нас?
Хто вічно жити хоче?
Хто вічно жити хоче?
Втрачений той шанс
Рішень, мрій, і нам
Лише мить світ дарує
в півсекунди час
Хто вічно жити хоче?
Хто вічно жити хоче?
Любити вічно хоче
Коли любов вмира.
Мокрий ніс теплих сліз
Ось весь світ - доторкнись, я приніс
І мати вічність можна
Любити вічно можна
Назавжди - ось вже тут
Хто вічно жити хоче?
Хто вічно жити хоче?
Назавжди - ось вже тут
Хто вічно вірним був?
Ритміко-змістовний переклад виконано 11.11.18
(с) О.Панченко, після перегляду фільму “Богемна рапсодія”
https://www.youtube.com/watch?v=_Jtpf8N5IDE
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=813509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2018
Із тонкої нитки маленькими вузликами
Сплела раптом доля тебе
У білий гаптунок сніжинок кришталеви́х
І в димне вбрання голубе...
Хай хворий безумець я,
блазень і покидьок
Торкнувся на мить чистоти
Її замарав.
І не став сам чистіший
Об мене забруднена ти
Куди я поліз із душею кривавою?
На що сподівався? Чому?
Лишив по собі незагоєну рану
Створив поміж нами стіну
І вже не златається
Вже не загоїться
І будемо жити оттак
І є лише час.
Він неспішно підлікує́
Від дурощів нас
І від ран.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794450
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2018
Всі нитки ведуть до суті
Всі річки течуть до моря
Залишилось в коханні ні люті
Ні щастя, ні мрії, ні горя
Я шукаю новий зміст
в старих та затертих словах
До віршів - та хіба ж то хист?
То хвора моя голова
Тут знаки - вони розділові
Вони перешкода між нами
Скажи-но слова наказові
Карай мене тими словами
Скажи-но слова ласкаві
Я третього слова воскресну
Ти ж п’єш молоко у каві
І шлеш мене в ходу хресну
Розквітне весняний цвіт
Слова від людей - забобони
Я дарую тобі новий заповіт
Перешитий зі старого закону.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2018
у чашці холодніє чай
так несподівано та стрімко
в минуле відлітає час
так невблаганно й незупинно
ковтками наближаю дно
сум ріже стрілкою по колу
сніг м’яко стукає в вікно
це в гості проситься він кволо
у чашці холодніє час
секунди мов по краплі -ліки
останній чай, останній раз
і все залишиться навіки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772184
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2018
The Road goes ever on and on
Until it joins some larger way
Where many paths and errands meet.
And whither then? I cannot say
И все вперед стремится Путь
До перекрестков вдаль
Там встретят тысячи дорог
Что изберу? Как знать…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756180
рубрика: Поезія, Пейзажная лирика
дата поступления 19.10.2017
Покрий мене від всього зла
Хай омофор твій забруднився
Та й син твій трохи забарився
прийти й судити злі діла...
Не був Голгофою Майдан
Він був лиш хрещенням до бою
Тож радуйся, Господь з тобою
благословенна у жонах
І проросте нове життя
На світу старого руїнах
Хай святиться твоє ім’я
О Пріснодіво Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2017
Що залишилося між нами
питаєш ти так обережно
Які обрати б тут слова
щоб описати все безмежжя
моїх примарних почуттів,
твій образ світлом огорнутий
душа кричить, а бракне слів
словам тебе не повернути
вони, ти бач, не горобці
і розлетілися по світу
я наловлю їх у вірші
вірші мої
ви позашлюбні діти
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755592
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2017
Здається, що один й нема нікого
Життя моє складніше, ніж вірші
Чи в них душа торкається до Бога
Чи може Бог торкається душі?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751537
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2017
Я ляжу в землю й ґрунтом загорнуся
Що не помре, те, кажуть, не зросте
Зерном озимим на весну молюся
Моє кохання, грішне і святе
Скує земля в тюрму у плоті й дусі
Ще й сніг хурделить і мороз гуде
Я вірю, що воскресну, відроджуся
Й моє кохання, грішне і святе
Усім на подив з мертвих брил проб’юся
Не я один, все квітне і цвіте
Весна іде, з весною звеселюся
Й моє кохання, грішне і святе
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751534
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2017
Вдихну і видихну, і не скажу нічого
Хай тут звучить промовисте мовчання
Ти вже пішла, холодно і ранково
Бо я – твоє небажане бажання
Прийшла й пішла, і ніби й не збулася
Моя ти нерозв’язана задача
Життя - не пазл, не склалося - не кайся
Кохання ж краплею лишилося на здачу
Пірну і випірну із мрій про неможливе
Що скинеш безнадійності кайдани
І посмішка сумна - стає щаслива
І осінь мрій ховає нас в тумани…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2017
Не закохуйся в мене, це небезпечно
Не пригадуй моїх поцілунків та слів
Бо кохання і пристрасть – це різні речі
Пристрасть – жар та вогонь,
а кохання, нажаль, не буває без розпачу й сліз.
Не захоплюйся мною, я простий і звичайний
Серед тисяч таких же звичайно-простих
Знаєш, раптом опівночі розвіються чари
А без чар ти готовий
Сприйняти буденність життєвих коліз?
Ми пилинки, навкруг лиш тюрма із умовностей гратів
Ми роса, що висушує сонячний схід
Від кохання лиш серце болить
І одне слід тобі пам’ятати
За кохання ми платимо надто високу ціну
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2017
І знову пригадалися ті дні
Буремний наш Майдан,
брати й сестрички
І постріли, нажаль, не по мені
І каченя, що плаває по річці...
І ось я тут питаюся себе
Три лютих дні, а після – аж три роки
Чи мріяли тоді ми про таке
Що у перед не рушимо ні кроку?
Люстрація, реформи на словах
Забуті і далекі ідеали
Руїна в душах, думках, головах
І ми ж самі це «по-новому» обирали…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2017
Спитай мене, чому так пахнуть квіти
Спитай мене, куди летять вітри
До тебе, моя мила і привітна
І лише я не там, не там де ти
Я знаю відповідь про все
Себе ти марно не карай
У мене добре, добре все
Але про мене не питай
Спитай мене, куди біжать всі води
Спитай мене, навіщо зорепад
Тебе вітають зорі, твою вроду
І лише я не повернусь назад
Спитай мене, чи сонце завжди сяє
Спитай мене де небосхилу край
І лиш про те коли любов вмирає
Ти не питай, мене ти не питай
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718877
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2017
ти торкалася клавіш
ти писала про душу
ти казала забути
твої дотики мушу
ти бажала ні звуку
ти просила ні слова
і я мужньо мовчав
а ти пишеш... і знову
ти торкаєшся днів
що давно відлетіли
непростих почуттів
у буремному тілі
та й коли ти мовчиш
це гучніше за оклик
двісті вольт по душі
означє твій дотик
мое слово криве
почуття-інваліди
хто ж тепер уже ми?
не коханці, не друзі
сусіди?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2016
чекаєш у погоди моря
або вважаєш "все - сміття"
воно ж неспиниться, минає
життя
сижу один посеред ночі
нас двоє - я і монітор
крихі слова у куцих віршах
ам атор
мене читали і знайомі
й незнайомі крізь рядки
вдавали, що такі величні
малюки
куди я йшов і що знаходив
і що тримав в полоні дум
я б розказав але на разі
спати йду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2016
Революція з сайту поезії
відбувається на Майданах сердця.
Пробиваючи келаврові шари
невігластва, зневіри і зради
Наша важка артилерія
слово, строфа і рима
підриває болотну стабільність
показує сутність "покращення"
Досить почуттям анастезії
словником, як балончиком перця
Я видмухую пари з вуст
вимоги до внутрішньої Ради
Розпускаю своїх депутів
Оголошую імпічмент меншовартості
Українець.
Патріот
Поет
Людина
Я є.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2016
Виливайся, душа, виливайся
О, папере, ти стерпиш, ти стерпиш
Коли та, що в полон не здалася
Каже ріжучи: «зрадник – ти, перший»
Відродися, душа, відродися
Голки-думки зі сну тебе збудять
Коли двоє в одне не злилися
Того вже не зішєш, лиш забудеш
Часе, часе, тікай не спиняйся
От, між нами поставлено крапку
Ти у снах мені вже не з’являйся
Ми навчимося жити спочатку.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=681045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2016
Не мене до світанку ти збудиш
Не про мене ти потайки плачеш
Хоч мене ти повік не забудеш
Хоч мені ти повік не пробачиш
Хай здаються нудними ці вірші
Але ти їх до ком пам’ятаєш
Я не бог, не святий, не всевишній
Ну а ти вже мені не прощаєш
Як так вийшло, що наші стосунки
Ми самі перевтілили в грати?
Забувай всі мої поцілунки
А твоїх вже мені не чекати.
Я кричав і до чорта й до бога
Ти ж була вище всіх іпостасей
Вже немає між нами нічого
Та в мені ти навік відбулася...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680853
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2016
Хто тобі я? Лиш мить? Курча кволе?
Що сама ж приручала до волі
Не легкі випускні в твоїй школі:
«не турбуй мене більше ніколи»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2016
Не знаю, що тобі писати
В житті змінилось небагато
Ти там і ниточка між нами
Не стерлась
діями, подіями, роками...
Скучаю. Хочу пригорнути
Забути? як же все забути?
І відпускав, і забував
і не дзвонив
і зрозумів
що тяжко зрадив
що дармо втратив
що любив
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2016
жаль не потраченных минут
на то, чтоб приютить котенка
на то, чтоб посмеяться звонко
мгновенья быстро убегут
жаль не потраченных минут
чтоб прошептать “ моя родная”
чтоб дольше подождать трамвая
в котором счастье привезут
жаль мне потраченных минут
на глупые стихи без мыслей
на то, чтоб божий образ втиснуть
там, где и людского не ждут…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634475
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 09.01.2016
Мы старый мир до основания разрушим
А в новом мы на чем построим души?
Нам чужд тот план и кем-то спущенный регламент
Устали строить под собой фундамент
Устали вновь не жить во имя идеала
Но вариантов нам судьба не выдавала…
Мы не больны, мы только покалечены
не вылечены вовсе, лишь залечены
а те кто сверху – как бы безупречны
да только трещины на них
сплошные трещины
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=634474
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 09.01.2016
Кто может жить с Тобою, Бог Небесный
Кто на святой горе Твоей стоял?
Лишь тот, кто ходит непорочно, честно
Кто в сердце Божью истину избрал
Кто языком не открывает тайны
Кто искренность свою готов явить
И кто готов покинутому всеми
Помочь, чтоб делом Бога восхвалить
Не тот, кто возрастал сребром и златом
Не тот, кто за дары меняет суд
А тот, кто страхом Господа богатый
Те устоят, вовеки не пройдут
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588189
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 18.06.2015
Ех, яблучко,
Покотилося
Знов до нас москалі
Заявилися
Заявилися
Незапрошені
Ох ішли б ви геть
По хорошому
По хорошому
Їм «не веліно»
У них бог Хуйло
Замість Членіна
В славу Членіна
Незапрошені
Будували в нас
«Кривососію»
«Кривососія»
В них не склалася
На укропі, бач
Обламалася
Обламалася
Покотилася
Ех, яблучком
Подавилася
Ех, яблучком
Подавилася
Ех, яблучко
Крізь катається
Від своїх Хуйло
Відмовляється
Від солдат Хуйло
Сам відхреститься
Ні могилки їм
І не хрестика
Ех, нехристі
Незапрошені
Ви біжіть від нас
По хорошому
***
Ех, йшов солдат
Форма в латочку
Президент у нас
Петрик П'яточкін
Петрик П'яточкін
З шоколадками
Пів країни вкрив
Лише латками
Коли Петрик так
Далі гратимеш
У Ростов на Дон
Сам тікатимеш
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583373
рубрика: Поезія,
дата поступления 24.05.2015
Червоні стяги майоріють, схрестився молот й гострий серп
Ми в боротьбі з тоталіризмом все знов будуєм ссср
Реформи не для аппарату, при владі – тіж, що і завжди
Ще й кажуть хочем забагато, а тут війна - чекай біди
Не можна рушити комсоргів і викривати палачів
Вони ж тепер бо олігархи, вони ж тепер бач паничі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582216
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 19.05.2015
кому вниз, кому вверх,
кому молот, кому - серп
ком у низменных страстей
больше, выше и красней
кому "ни", а кому "да"
а стране совков - звезда.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579217
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 06.05.2015
Чи ти щаслива?
Сподіваюсь, що щаслива
Чи ти красива?
Ти - накраща із красивих!
Чи ти чарівна?
Ти чарівна наче небо
Як жаль, що тут є я
Один-один, без тебе...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567085
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.03.2015
Я все ещё на Майдане
Я все ещё не победил
Уж сколько Небесных Сотен
Что плакать не хватит сил
Ору непокорно и горько:
"Убийцы сменили воров!"
Мне можно разрезать горло
Но не заглушить этот зов
Вы ж мимо снуете всё, мимо!
Лишь кинув вопрос мне про то
«Раз ты патриот Украины
так что ж ты еще не в АТО?»
Кричу шоколадной пастве
Я истина, азьмь ваша честь
Мой тыл – под Дебальцево, в Счастье
А передовая – здесь!
И вот разошлись и зеваки
И вновь - я и Бог,
потому
С глазами голодной собаки
Я вою на правду-луну.
Услыште, услыште!
Запёрто…
Все ждете, решит кто-то "там"
Все ждете мессию, реформы
Тут каждый день нужен Майдан!
Проснитесь, проснитесь, проснитесь!
Наш фронт так далек от побед:
Враги и в собезе и в жеке,
И в Раде ВАШ пилят бюджет!
Мой глас вопиющий в пустыне
Кого и зачем я зову?
Ведь я провокатор отныне
Ау!
Ау!
Ау!
(Отклик на пост БЖ "Прорвавшееся")
БЖ, фрагмент:
[quote]Я не знаю, что делать. Мою страну разрывают на части: с одной стороны, путинские ватники и оккупанты с одураченным ими малороссийским холопским населением, которое жаждет жить в "совке" и верить в царя (лишь бы получить свою гречку и прочие соцпакеты мерзкой мещанской стабильности вкупе с воспоминаниями о прекрасной "ленинской" юности), с другой стороны - предавшие или забывшие Майдан диванные вышиватники, которые в лице моих псевдоединомышленников расхаживают по улицам в камуфляже, в то время, как волонтеры тратят все силы на сбор средств и одежды нашим умирающим воинам. Они, приезжая сюда на побывку и видя эту комнатную армию, бьют её. И правильно делают, потому что, когда я вижу камуфло на мирном человеке, мне легче выдержать какого угодно пацифиста и ватника, чем подобного горе-бойца. Не доиграли мальчишки в войнушки - так это называется. У меня подвергают себя опасности там близкие друзья, ради которых я отдам жизнь. А тут... Тошнит.[/quote]
[url="https://www.facebook.com/yevzhik/posts/796041773764268"][b]via Facebook[/b][/url]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564353
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.03.2015
Кузьма, в небі птахом оклику
Скрябаєш душу та сердце
В вічність пійшов, як по вулиці
Війна, катастрофи - мине все
А музика вічна, залишиться
Старі фотографії...
Втішуся...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556600
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.02.2015
Ничего еще не закончено.
Впереди самое сложное.
Услышьте! Не игнорируйте
просьбы и вопли о помощи!
Ведь пока они защищают нас
мы можем спать спокойно
дай копейку, и не убавится
от нас в небо Жизни Достойный...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553169
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 20.01.2015
Ты убивал нас, делая сильнее.
Четырнадцатый год – как точка старта,
В скрижалях сердца и горит и греет,
как у «Динамо» закалялась Спарта.
Уж год прошёл,
но навсегда мне стал ответом
чистилища февраль.
Жара – как летом.
Гудит Майдан, пылают Профсоюзы,
Смешались в кучу люди, кони, грузы…
Сталь духа против тысячи орудий.
Забудь нас, Боже, если сами мы забудем!
Почтамт. Без штампов с нами навсегда
под флагами лежат отцы и дети.
И смерть рыдала, ЛЮДИ, не вода.
Тела – Отчизне,
Душу– Богу,
Жизнь – Победе.
Я в Златоверхом.
Госпиталь.
Живые.
Сидит, и тихо курит сигареты
несломленный душою, в переломах.
И в теле дыры. Снайпер. Пуля. Промах.
И шутит: «Завтра нам венки с портретом»
...Санчасть уходит. Блестки на глазах.
Им: «вот ваши аптечки»
а Ему: «пусть вернутся назад!»
Вот мой народ.
Ничем вы не сотрете.
Я навсегда за тот восход стою в ответе.
Дивчина без зубов, в кровавой рвоте
Пьет чай
и улыбается рассвету.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551493
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 14.01.2015
Вот год прошёл, но как вчера
всё было это…
Число двадцатое. Февраль.
жара, как летом.
Гудит Майдан
пылают Профсоюзы
Смешались в кучу
люди, кони, грузы…
Под флагами лежат отцы и дети
Тела – Отчизне.
Души – лишь Победе.
А в Златоверхом госпиталь.
Живые.
Несломленные души
в переломах.
А в ком-то пуля…
снайпер сделал промах.
Смеются: «Лучше жгут венка с портретом»
Провожают медиков,
блестят глаза
Им: «вот ваши аптечки»
а Ему: «пусть вернутся назад!»
Я запомнил, ничем не сотрете
Утро новой жизни,
и всё мне светит
Дивчина, без зубов в кровавой рвоте
Пьет чай
и улыбается рассвету…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550860
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 12.01.2015
Прочти, читатель не спеша
Всё в жизни – план, всё в жизни – случай,
Счастливый, радостный, везучий
И чья-то хрупкая душа
И чья-то хрупкая душа
Дрожит, тебе доверив тайны
Ты запланировал случайно
Как отогреть ее дыша.
Чтоб отогреть ее дыша
Вам нужен очень общий воздух
В случайность плановых вопросов
Стереотипы сокрушать
Стереотипы сокрушав
Окрепнут и тела и души
И план случайность не нарушит
Прочти, читатель не спеша…
(2014-12)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548919
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 05.01.2015
Не той москаль, хто не скаче
а той москаль, що за чужим щастям плаче
Лаєшся на руїни, а що зробив для України?
Рядові воюють сміло, дяка ж - генеральським рилам
Віддав милий за країну пів-ноги та око
Дужче ще його люблю, ніжно і глибоко
Не будь з ближнім на ножі, ми в одному бліндажі
Остання цигарка горить
За Україну як дам прикурить
Без патронів і броні, без води і берців
ми долали ворогів полум'яним сердцем
війна вічною не буде, з того боку теж є люди
Або від нас від?бетесь, або вб'єтесь
Що, москалик, прикусив? Хто ж тебе сюди просив?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545843
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 23.12.2014
Не рви́
Напружені
Не́рви
Прірва?
Зроби
Перерву
Відверто
Відкрий
Заперте
Сходи́
Сходять
У церкву
До купи
Не купиш
Не зіб’єш
цв’яхами
Це – наше
Це – з нами
Знам’я
Цунамі
Накрило
На крило́
На крила
Хвиля
Хвилина
Година
Час
Без зупину
Гину
Народжуюсь
З народом
Згоджуюсь
Сходжусь
Скочусь
Скачуть
Хто зна
Хто знав
Хто з нами
Не з нами
Немиті
Наймані
Намистом
Наймити
Мости
У місті
Містять
Будні і
Містику
Разом
Газон із
Газом
Не гаразди
Градом
Тітушки
Душа
З голче вушко
Друзі
Друзів
Не звуть
Ворогами
Назвуть
Ворогами
Нас з вами
Пи Жи ти
По-новому
Пиши
Відмовляться
Й мами
І з батогами
Стануть
«богами»
Псевдо
Псевдоніми
Псевдо німі
Ні.
Годі!
Не ми
Раби
Не рви
Напружені
Нерви.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545486
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.12.2014
Свято наближається, наближається
Царський трон здригається, аж гикається
За зорею прийде ранок
Новий день, новий світанок
І поновлених старих
Ми люструємо усіх
Свято наближається, наближається
Донбас повертається, слізно кається
В боротьбі, трудах та муках
Проникають вільним духом
І включаються думки
Але поки не у всіх.
Свято наближається, наближається.
Раз, два, хунта
Три, чотири, п'ять
Годі жартувать
Та ледарювать
Скоро світом
будем панувать
Зростай, хунта!
на мотив:
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=l_Cdz9NtT1U[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544681
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.12.2014
Путь истины есть,
самый лучший путь жизни,
И лучше его не найти
Христос нас учил,
что давать нужно щедро,
Чтоб счастье души обрести
Истину усвой,
Веру всем яви живой,
Совершенствуй правдой дни свои
Покажи, что путь истины твой
Путь Бога избрав
и Творца восхваляя
Ты с миром соблазнов порвал
Безбожных людей
Жизнь в Христе удивляет,
Что ты путь Господний избрал
Истину усвой,
В стороне оставь мир злой,
Посвятив Христу себя во всем
Покажи, что путь истины твой
К обману всегда
прибегать будет дьявол
Ему можешь противостать
Щит веры тебе
предоставит защиту
Чтоб стрелы его отражать
Истину усвой,
Чтоб не пасть пред сатаной
В всеоружье Божье облачась
Покажи, что путь истины твой
Слаба наша плоть,
и лукаво так сердце
Борьба их гнетет весь твой дух
Уверенным будь,
что ты все одолеешь,
Ведь Бог - твой помощник и друг.
Истину усвой,
Не сойди на путь плохой.
Усмиряя члены тела ты
Покажи, что путь истины твой
(переработка, основано на
тексте неизвестного автора)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544444
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 17.12.2014
В двух шагах от земли
Разрывались огни
Патронташ вместо строф
Красный торф
Море причин
Плесну всю правду в микрофон
Выход один
Не подведи, один патрон
Прощай, АТО!
Прощай, АТО!
В двух часах – сто минут
Прикрывай, к нам идут
В двух словах от любви
Пли!
Море причин
Стучатся градом в потолок
Выход один
Чтоб я в аду тебя сберег
Море причин
Враг прорывается в обход
Выход один
Храни себя, мой брат укроп
Прощай, окоп!
Прощай, окоп!
Прощай, окоп!
Прощай, окоп!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535997
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 10.11.2014
Я знову встану до світанку
Надіну чисту вишиванку
І позіхнувши, похрещусь,
Бандері люто помолюсь
В молитві розіб’ю свій лоб
Й піду у сад, садить укроп
Для прапора посію льон
Провітрю попри хати схрон
Шоб шмайсер мій не заржавів!
Тай справ багато поготів:
Спущу із цепу двох рабів
Бо всеж навчились наших слів
І лиш мене побачать нині
Кричать так: "Слава Україні!"
І скачуть, вже ж не москалі.
А ще є справи у селі:
Поб’ю сусіда-забіяку,
І москаляку – на гілляку.
Перед Америкой зігнусь
Євросоюзу посміхнусь
Й пройду по добрим справам тест!
Піду, протру фашистський хрест
Дістану вила при комині
Зпалю в аптечці вату нині.
От так весь день не присідала,
Надвечір вкраду десь шмат сала
Під оковиту сльози лила
Співала «Нічку», аж спітніла…
От, знов забула, трясця-мать
Опівдні хлопчика розп’ять!
Аж так у справах закрутилась
Хоч анітрохи не лінилась
Але ж як добре тепер знать
Чим день прийдешній розважать…
(С) копі-лефт перекладено мною на бандерівську
з зразка народної творчості
знайденого в інеті,
дозволяється народне розповсюдження без вказання автора
Оригинал:
Опять проснулась спозаранку,
Надела чисту вишиванку.
Зевнула и перекрестилась.
Бандере яро помолилась,
Разбила аж в молитве лоб!
Пошла сажать в саду укроп.
Посеяла для флага лен,
Проветрила за хатой схрон,
Чтоб шмайсер мой не заржавел!
Еще сегодня уйма дел:
Порвать соседа-забияку
И москаляку на гилляку.
Перед Америкой прогнуться,
Евросоюзу улыбнуться,
Ой, мало ли прекрасных мест!
Пойду протру фашистский крест.
Достану вилы из-за печки,
Сожгу всю вату из аптечки
Вот так весь день и не присела.
На ужин кусень сала съела.
Хлебнув горилку, я всплакнула,
Тихонько “Нічку” затянула.
Опять забыла, вашу мать,
Я в полдень мальчика распять!
С утра в заботах закрутилась,
Совсем, видать, перегрузилась.
Зато я буду точно знать,
Чем день грядущий мне занять...
(с) неизвестен
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535733
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2014
І Муженко, і Гелетей
Вина не пили. Лиш єлей
все ливсь у генеральске чрево
Солдат прикритий поверхнево
Вони ж казали що є все,
Таких нам казок наплели,
А наші гинуть соколи
Поля від крові залилися
А за котлами - знов котли...
О ви, убогі! Буде бито
Все ваше краденеє жито!
А люд прокинеться... Підуть
всі "пижені", нові царята
І на Оновленій Землі
Врага не буде, супостата
А буде мир, і мати, й хата
І Люди будуть на землі.
І будуть люди, мир і слава
І без царів й панів держава
Квіує, пестує дітей
Усім вино є і єлей.
== За мотивами Т.Г. Шевченка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535695
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 09.11.2014
[b]РАДИКАЛЬНА ПАРТІЯ[/b]
Ми - нова, потужна сила
Кажуть радикальні вила
В списку ж глядь - великі й малі
Лише радикальні граблі
[b]БЛОК ПОРОШЕНКА[/b]
Час єднатись! Що це, що?
Це Блок Пральний Порошок
А коли їх оберуть
Все підряд вони зіпруть!
[b]НАРОДНИЙ ФРОНТ[/b]
В нас команда сильна, фронт
Розтулили вшир ми рот
Крим злили і гривню вмить
Друзі, знов нас оберіть!
[b]Опозиційний Блок[/b]
Стара пісня знову лине:
Стабільність, мир, традиції
До народу України
Ми у опозиції
[b]ПРАВИЙ СЕКТОР[/b]
Патріоти й добре б'ються
А в новинах й на ТБ
вперто ігноруються
Знаю, вміють воювати
Чи зуміють керувати?
[b]САМОПОМІЧ[/b]
Візми й зроби, а не чекай
що змінить хтось твій рідний край
Коли ми станем поряд і пліч-о-пліч
Чи буде нам потрібна "Самопоміч"?
[b]Комуністична партія[/b]
Ми знову тут, червона зрада
Чому ви Ленінцям не раді?
[b]Сильна Україна[/b]
Всі знають - Україна Сильна
Але наші текст написаний дебільно
Горлав Тигипко: "Сильна Україна"
Народ відповідав луною: "хрін вам! хрін вам!"
[b]Громадянська позиція[/b]
Говоримо ми правильні слова,
і в нас Гриценко - голова
Завжди все вірно говорив,
нічого з того не зробив....
[b]Батьківщина[/b]
Україна переможе!
Вірю-вірю, Юля може!
Переконують з завзяттям
У палатках білі браття
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528600
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 08.10.2014
Ой укропе, зелений та рясний
Про Різдво твоє співаю й Причастя
Щоб повік козаки пам'ятали
На Вкраїні укроп гартували
Ой укропе, зелений, духм’яний
Не забили тебе гради й тумани
Ти цвітещ, жовтим квітом палаєш
Ти межу хорониш, зберігаєш
У часи зимові, не теплі
Сіяли укроп в холодні землі
Сіяли укроп у морози
Сіяли ми кволі і босі
І не бачить нам укропського квіту
Птахом-беркутом ті сходи побито
І ми плакали, і ми ридали
Та укроп все одно засівали.
У часи зимові, не теплі
Сіяли укроп в холодні землі
Сніг із поля мішками носили
Той укроп додавав сили
Крізь кийки і щити, крізь негоди
Крізь сніги проросли перші сходи
Сходив, сходив той укроп, перше жито
Кров’ю нашою укроп той полито
Сіяли укроп ми на сході
Небрати кричали нам: годі, годі
І лили окропом печеним
Та укроп ріс духм’яний, зелений
Уродився укроп наш найкращий
Бо народ у нас весь робтящий
Уродився для доброї справи
Пам’ятай про це, сину мій славний
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523143
рубрика: Поезія, Балада
дата поступления 13.09.2014
Вечный революционер
Дух, что тело рвет с собою
Рвет за правду, счастье, волю, -
Он живет, не зная смерть.
Ни поповское мученье
Ни острог и заточенье
Ни войска ученые
Ни пушки калёные
Ни шпионы там и тут
В гроб его не заведут
Он не умер, он живет!
Пусть тысячи лет родился
Но вчера лишь он открылся
И уж в полной силе тут
И вздымается, крепится
Он спешит, и с ним зарница
Словом сильным, как трубою
Миллион ведет с собою, -
Миллионы идут враз
Ибо слышен духа глас
Голос духа ширит весть:
По домам крестьян средь ночи
В инструментах у рабочих
По местам обид и слез
И лишь только он раздастся
Исчезает грусть, несчастья
Сила бьёт ключом, упорство
Не рыдать, а добывать
Хоть бы детям, не себе
Лучшую судьбу в борьбе
Вечный революционер
Дух, наука, мысль и воля
Не уступят мраку поля
Не дадут упасть теперь
Развалилась зла руина,
Котится, ревет лавина
Супротив не будет силы,
Чтоб ее остановили,
И не угасить огня
Вновь начавшегося дня!
1880
ОРИГІНАЛ
Вічний революцйонер —
Дух, що тіло рве до бою,
Рве за поступ, щастя й волю, —
Він живе, він ще не вмер.
Ні попівськiї тортури,
Ні тюремні царські мури,
Ані війська муштровані,
Ні гармати лаштовані,
Ні шпіонське ремесло
В гріб його ще не звело.
Він не вмер, він ще живе!
Хоч від тисяч літ родився,
Та аж вчора розповився
І о власній силі йде.
І простується, міцніє,
І спішить туди, де дніє;
Словом сильним, мов трубою,
Міліони зве з собою, —
Міліони радо йдуть,
Бо се голос духа чуть.
Голос духа чути скрізь:
По курних хатах мужицьких,
По верстатах ремісницьких,
По місцях недолі й сліз.
І де тільки він роздасться,
Щезнуть сльози, сум нещастя,
Сила родиться й завзяття
Не ридать, а добувати,
Хоч синам, як не собі,
Кращу долю в боротьбі.
Вічний революцйонер —
Дух, наука, думка, воля —
Не уступить пітьмі поля,
Не дасть спутатись тепер.
Розвалилась зла руїна,
Покотилася лавина,
І де в світі тая сила,
Щоб в бігу її спинила,
Щоб згасила, мов огень,
Розвидняющийся день?
[1880]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517392
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 15.08.2014
На юних скронях - білий лід
Кривавим димом полум’янить Схід
Спекотним видалося літо
З Росії шлють “братні” ракето-привіти
В роті хліб черствий, наче лезо
Збили “Боїнг” террористи під Торезом
Вся країна під штики, усі солдати
Україну незалежну не зламати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513211
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 24.07.2014
Двадцять п’ять слів і прощання мов прощення
Двадцять п’ять сліз в сподіванні хорошого
Двадцять п’ять років давно вже в минулому
Двадцять п’ять кроків звучали мов постріли
Кожен з нас просто трапився
Згодилися на ролі
Бути стандартним квапився
Міняли міста і паролі
Гірше тобі від гіркого
Мало було на весіллі
Може життя моє – дірка?
Та я не бажаю похмілля
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2014
П'ятим Президентом Петя
Пятьдесят процентів прийняв
"покращення" перервалось
"по-новому" в п'ятий вимір...
Поцілуйте Петі п'яти
Поцьмайте в потилицю
При причині повставати
обираєм милиці...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501478
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.05.2014
Цой жив, ну а я малость помер
Загнав всех железных коней
Последним пою этот номер
За упокой? Стой, не пей
Цой жив, так и я понемногу
Процентов на двадцать пять
Гряду, изменяя дороги
Себе только б не изменять
Цой жив, ну и я подвоскресну
Непавший в кровавом бою
Майданом крещеный, как песней
Той, что сейчас вам пою
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500900
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.05.2014
Прийди, мій брат, прийди, проголосуй
Не вір ні рейтингам, ані чуткам, ні статкам
Тверезо зваж, у совісті відчуй
Того,хто є достойним, гідним, вартим.
Хто громадянин з них, хто патріот?
А хто лише намалював картинку
А хто ще гірше – Кремлінський сексот
Дивись не на слова, дивись на вчинки.
Прийди, мій брат, прийди та обери
Не вір тому, що «там за нас усе обрали»
Це голос твій, тож гучно говори
Щоб в тебе Україну не забрали.
Прийди, мій брат, прийди, проголосуй
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500896
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 24.05.2014
никакого выбора нет
между свободой и плахой
или страшное будущее
или будущее без страха
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491123
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 08.04.2014
Автор: Женя Беркович (Россия)
Государство проебывает войну за войной.
Патриоты гордятся страной,
диссиденты - своей виной,
президент смотрит на всех,
как на непарную выдру - Ной,
он все понимает про войны,
но до сих пор не выиграл
ни одной.
Государство лезет в амбиции и долги,
экспортирует бомбы,
импортирует пироги,
зачисляет в герои и во враги,
выпивает, не приседая,
на ход ноги,
отправляет в поход детей,
возвращайся цинковым -
но смоги.
Государство несет хоругви и бьет кресты,
Все в порядке: ряды чисты, по углам посты,
звезды блещут,
враги трепещут,
поджав хвосты.
Государство порвется, но снова придет вторым.
Барабаны дружно хуярят, тырым-тырым.
это все,
разумеется,
не про Крым.
Александр Панченко (Украина):
Государство снова лезет в пыл войны
Патриоты перед смертью все равны
Осуждаем иль молчим
Жизнь проходит - мы стоим
позабывшие, увы - государство - это мы.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490217
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.04.2014
Боюсь, Андрей, что после смерти
вам не доверят автомат
"Рабів до раю не пускають"
Вас ждут Люцифер, мрак и ад
Ведь вы боитесь Украины
Где вы живете и росли
Вы предаете честь, свободу
"покою" полному могил
И вроде вы по зову рода
Не слабый штиль, а крепкий Шталь
вы ж презираете свободу
не украинец вы - москаль!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488915
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 29.03.2014
К 200-летию Тараса Шевченко его творчество стало актуально как никогда. Кажется, что он действительно предвидел все, что сейчас происходит в нашей стране - и борьбу на Майдане, и противостояние с Царем-Самодержцем. Прошу вас уделить несколько минут и прочесть. Я выбрал самое важное. Если не указано иначе - перевод мой – Панченко Александра.
[img]http://durdom.in.ua/public/sys/img_531c7f5e62ac9.jpg[/img]
«Мені тринадцятий минало», ок. 1847 г., фрагмент
Мне лет тринадцать убывало
Я пас ягняток за селом
И то ли солнышко сияло
Иль просто ветром принесло
И мне так любо, любо стало
Как бы у Бога…
Но недолго солнце грело
Недолго молилось
Запекло, зажгло по сердцу
И рай запалило
И как проснулся. И смотрю:
Село почернело
Божье небо голубое
Ликом побледнело
Посмотрел, а вот ягнята
Не мои ягнята
Посмотрел еще на хаты
Да нет моей хаты
Не дал же мне Бог ничего!
И рыдал, и плакал
Тяжела слеза! Текла
Каплею за каплей…
[img]http://www.pohlyad.com/application/images/foto/11/1535637_642197965819140_80772199_n.jpg[/img]
Фрагмент поэмы «Гайдамаки», 1838 год. «Гомоніла Україна»
Рокотала Украина
Долго рокотала
Долго-долго кровь степями
Текла да хлестала
Текла, текла да усохла
Степы зеленеют
Деды лежат, а над ними
Могилы синеют
Что с того, что шпиль высокий
Никто их не знает
Никто в чувствах не заплачет
И не упомянет
Только ветер в небесах
Веет над травою
Только ранняя роса
Плиты те покроет
Моет их. И лишь восход
Высушит, согреет
Что же внукам? Все равно!
Панам жито сеют
Рокотала Украина
Долго рокотала
Долго-долго кровь степями
Текла да хлестала
И днем и ночью бой, гранаты
Земля стонет, гнется
Грустно, страшно, ну а вспомнишь
Сердце улыбнется.
[img]http://allukraine.co.ua/wp-content/gallery/maydan/niberoeva_11_12.jpg[/img]
[img]http://kor.ill.in.ua/m/610x385/1328907.jpg[/img]
Фрагмент поемы "Гайдамаки", пер. Юрій Шеляженко
Взошло солнце. Украина
Вся сгорела, тлела.
Знать тихонько взаперти
По домам сидела.
Всюду виселицы в селах
И тела замученные —
Трупы чужаков богатых
Кучею на куче.
По дорогам, на распутьях
Злые псы, вороны
Кости гложут, клюют очи;
Шляхту не хоронят.
Да и некому! Остались
Дети и собаки...
Даже девки с рогачами
Ушли в гайдамаки.
[img]http://storage1.censor.net.ua/images/1/5/5/1/155157c4106cdd66f44274f8695af457/640x380.jpg[/img]
Вот такое было горе
Всюду в Украине.
Горше пекла... А зачем же,
За что люди гибнут?
Одного мы края дети,
Жить бы и брататься...
Не умеют, не желают
Уживаться братцы!
Жаждут крови, крови брата;
Люто им неймется,
Что тому в богатой хате
Весело живется.
«Кончим брата! Спалим хату!» —
Кликнули, и сталось.
Все, конец... Да нет, на горе
Сироты остались.
В слезах росли и выросли.
Обделенных руки
Развязались — и кровь за кровь,
И муки за муки!
[img]http://udf.by/js/timthumb.php?src=http://udf.by/uploads/posts/2014-01/thumbs/1390473750_2014-01-22t140903z_544372875_lr2ea1m13ash6_rtrmadp_3_ukraine.jpg&w=662&zc=1&q=100[/img]
[img]http://euromaydan.in/wp-content/uploads/2014/02/Bg33jg9IIAAXJ5F.jpg[/img]
«Минають дні, минають ночі», 1845 , фрагмент
Проходят дни… проходят ночи;
Прошло и лето; шелестит
Лист пожелтевший; гаснут очи;
Заснули думы; сердце спит.
И все прошло, и уж не знаю
Живу ли я, иль доживаю,
Иль так, по миру волочусь
Ведь уж не плачу, не смеюсь
Судьба моя, где ты? Где ты?
Стала никакою
Коли ты доброй, Бог не дал
Пусть же будет злою!
Страшно в кандалы попасть,
Умереть в неволе
Но страшней – уснуть и спать
Спать на вольной воле
И уснуть навек, в века
Не оставить следа
Ничего… И всё равно
Был ты или не был!
Судьба моя, где ты? Где ты?
Стала никакою
Коли ты доброй, Бог не дал
Пусть же будет злою!
[img]http://img-fotki.yandex.ru/get/5103/varjag-2007.c0/0_48b41_a01e2f50_L[/img]
«І виріс я на чужині», 1848г., фрагмент
И вырос я в чужом краю
В нем седина виски снедает
Хоть одинок, но в том стою,
Что лучше нет и не бывает
Под взором Бога, чем Днипро
Да наша славная краина
Но вижу я, что там добро
Лишь где нас нет. И в час руины
мне как то снова довелось
опять приехать в Украину,
Да в то чудесное село
Где родился, где мать меня
Ребенком в койке пеленала
Где на лампаду да свечу
Последний грош она отдала
Просила Бога, чтоб судьба
любила бы ее ребенка
Как хорошо, что ты ушла
А то бы мама прокляла
Ты Бога за судьбу потомка,
За мой талант.
Уж хуже некуда. Беда
в том замечательном селе
Чернее люди, чем в смоле
Влачатся, ссохлись, изнурились
Садов тех зелень изгнила
Дома с побелкой обвалились
В трясине пруд, что у села.
В селе пожар как бы случился
А люд наш разума лишился
Безмолвно в панщину идут
Да и детей с собой ведут!
И зарыдал я…
[img]http://i.obozrevatel.ua/8/1251916/gallery/763099.jpg[/img]
Но ведь не только в том селе
А вот – кругом по Украине
Людей всех в ярма запрягли
Паны лукаво... Гибнут! В гирях!
В ярме козацкие сыны
А те недобрые паны
Жиду, как брату по дешевке
Сбывают душу за штаны
Ох, тяжко, плохо, я в пустыне
Я обречен здесь угасать.
Но еще хуже в Украине
Терпеть, и плакать, и – МОЛЧАТЬ!
[img]http://ic.pics.livejournal.com/otdel_63/30603520/537535/537535_900.jpg[/img]
«І Архімед, і Галілей», 1860р., полностью:
И Архимед, и Галилей
Вина не видели. Елей
Бежал в монашеское чрево
А вы, о слуги Вечной Девы
По миру всюду побрели
И крохи хлеба унесли
Царям убогим. Будет бито
Царями сеяное жито!
А люди возрастут. Умрут
Все не рожденные царята
И на очищенной земле
Врага не будет, супостата
А будет сын, и мать, и хата
И будут люди на земле!
[img]http://ukrnews24.com/wp-content/uploads/2013/09/001-142.jpg[/img]
[img]http://www.polemika.com.ua/images/2014-04/135658/1072180_original_1.jpg[/img]
КАВКАЗ, поема, фрагмент, пер. с украинского Павла Антокольского.
За горами горы, тучами повиты,
Засеяны горем, кровию политы.
Спокон веку Прометея
Там орел карает,
Что ни день долбит он ребра,
Сердце разбивает.
Разбивает, да не выпьет
Крови животворной —
Вновь и вновь смеется сердце
И живет упорно.
И душа не гибнет наша,
Не слабеет воля,
Ненасытный не распашет
На дне моря поля.
Не скует души бессмертной,
Не осилит слова,
Не охает славы Бога,
Вечного, живого.
[img]http://bm.img.com.ua/berlin/storage/news/600x500/3/49/1c858dbf4ca1ecfc01252a4829c9c493.jpg[/img]
Не нам с тобой затеять распрю!
Не нам дела твои судить!
Нам только плакать, плакать, плакать
И хлеб насущный замесить
Кровавым потом и слезами.
Кат издевается над нами,
А правде — спать и пьяной быть.
Так когда ж она проснется?
И когда ты ляжешь
Опочить, усталый Боже,
Жить нам дашь когда же?
Верим мы творящей силе
Господа-владыки.
Встанет правда, встанет воля,
И Тебя, великий,
Будут славить все народы
Вовеки и веки,
А пока — струятся реки...
Кровавые реки!
[img]http://joinfo.ua/images/news/2014/02/5309c13510af2_image1.png[/img]
КАВКАЗ, фрагмент перевод мой:
Слава вам, синим горам
Что льдами укрыты
И вам, гордым рыцарям
Богом не забытым
Боритесь – и поборете
Бог вам пособляет!
С вами правда, с вами слава
И воля святая!
Этот текст в прочтении Сергея Нигояна:
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=CyFqqstK7e0[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484566
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 09.03.2014
Я в этот день вам говорю «простите»
Не потому, что так назначен срок
А чтоб пустить добро к себе в обитель
Открыть души заветный уголок
Я в этот день прошу у вас прощенья
Не потому, что прегрешений рой
А потому, что жить без обновленья
Нельзя…
Окаменеешь и душой
Я в этот день прошу послать нам мира
Лишь потому, что не хочу войны
Под формой и нашивками мундира
Все разные...
А в смерти - все равны…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483137
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 03.03.2014
Така наша доля, і участь, і келих
Боротись, боротись аж доки є сил
Вже годі з нас сліз, причитань та істерик
Чекає нас зброя, і порох, і пил
Така нам країна дісталася в спадок,
Та інша чи краща не варта благань.
Козацького роду я вірний нащадок
Я вирішів «бути» на сотню питань!
Вставай, Україно! Розлуки доволі
Які ми з тобою ще будем багаті!
Блакиттю під небом у жовтому полі
Збудованм щастям у звільненій хаті!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483136
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 03.03.2014
Гей, пливе кача по тисині
Пливе кача по тисині
Сотня наша в небі
В Бога на потребі
А я на землі
я на землі
Гей, за волю згинули мою
За волю згинули мою
Бути вас достойним
Бути вас достойним
У небес молю
У небес молю
Гей, надійде час, воскресне Русь
Надійде час, воскресне Русь
Зчезнуть всі руїни
Розцвіте Вкраїна
Й до вас долучусь
До вас долучусь
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481400
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.02.2014
Виходьте в натуп! В наступ! В наступ!
УСІМ! УСІМ! УСІМ! УСІМ!
Вступайте в діло вила й заступ!
Горіть й палайте шини в дим!
Виходьте кожен! Кожен! Кожен!
ВПЕРЕД! ВПЕРЕД! ВПЕРЕД! ВПЕРЕД!
Ти чуєш голос України?
Вона нас зве!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480288
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 18.02.2014
Летіли-летіли
повітрями
Перлами
Стертими
Жертвами
Нервами
Закутими
Атмосферами
Вірили
Думали
Дихали
Бігали
За милими
Крилами
Летіли-летіли
Не досягти
Висоти
Не цвісти
Не мріяти
Не чекати
Забрати
За віру
За грати
Повстати
Воскреснути
Мирними
протестами
Кулями
Охрестані
І уже не мирними
годі бути смирними
Годі балакати
Причитати-плакати
танцювати
плакатИ
Розп'яті
Свободи
забраті
І друзі убиті
Себе подолати
Катів зупинити
Розкритися
Розцвісти
Втратити
І знайти
І будувати
Заводи і хати
І знову літати
І знову у ділі
Летіли-летіли
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479645
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2014
Здавалось ти моя легенька втрата,
що зможу за потреби повернути
Жорстокий час й гірка мені відплата
Ти та єдина, що ніколи забути
Я йшов з забралом попід кулі, прагнув волі,
У пеклі, на Грушевського в вогні
Просив-будив я невблаганну, сплячу долю
«О дай-пошли очищення мені»
І гра моя перетворилася у грати
Вино розпусти - у гірку отруту
Ні, не готовий я тебе за так втрачати
Ось кров моя очищення й спокути.
Я йшов з забралом попід кулі, прагнув волі,
У пеклі, на Грушевського в вогні
Просив-будив я невблаганну, сплячу долю
«О дай-пошли очищення мені»
Стояли ми, освячені вогнями
Закопчені в вуаль покришкодиму
Кийками нас й тортурами вінчали
Тепер моя навік ти, Україна!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479136
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.02.2014
Буде жити Україна і слава, і воля.
Разом, браття українці, творимо ми долю.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття, у своїй сторонці.
Душу й тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
Станем, браття, в бій кривавий від Сяну до Дону,
В ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє,
Що на Неньці-Україні ми здійснили мрії.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
А завзяття, праця щира свого ще докаже,
Слово волі в Україні ділом ми покажем,
За Карпати відіб'ється, згомонить степами,
України справа стане поміж ворогами.
Душу, тіло ми положим за нашу свободу,
І покажем, що ми, браття, козацького роду.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474901
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.01.2014
Обрядился в демократа
Всякий рыговский бандит
И лапшу электорату
Про «покращення» твердит
Миздрав лечить не может
Коммунисты продались
На бигмордах с толстой рожей
Ялынкович, чтоб он скис
Метамарфозы…
Подпримазались к народу
И Яйцюк, и Тягничок
И боксерка наш, Виталик
Надорвал в борьбе пупок
Понакрали, поделили
С толтомордым обнялись
Кто за правду и с народом -
"Провокатор" и "фашист"
Метамарфозы…
Это точно не нормально,
Так быть точно не должно:
Все, что было незаконно,
Стало уЗЕКонено
Воровать, делить не сложно,
Только вот ведь в чем беда:
Можна драть с народа кожу,
Ну а душу - никогда.
Метамарфозы…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474724
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 24.01.2014
Я есть народ, и правды моей сила
Никем, никак не будет отнята
Какие беды и чума бы не косила
А сила, сила снова расцвела
Чтоб жить, я в разрешеньях не нуждаюсь.
Чтоб жить, я кандалы свои порву,
Я уверяюсь и я утверждаюсь,
ведь я живу.
Тевтония! Меня ты пожирала,
И вешала моих родных детей
Моё железо, хлеб и уголь крала…
Ты духом стала гаже и срамней!
Ты думала – тобою весь поедаюсь? —
Но, подавившись, падаешь в траву…
Я уверяюсь и я утверждаюсь,
ведь я живу.
Я есть народ, и правды моей сила
Никем, никак не будет отнята
Какие беды и чума бы не косила
А сила, сила снова расцвела
Сыны мои и братья, украинцы
я буду вас за подвиг прославлять,—
Отцу, жене летите в помощь птицей,
детей своих спешите избавлять!
На украинских нивах, на российских,
на белоруских пажитях больших -
Убейте вы врагов чернозлодейских,
Без сожалений убивайте их!
Пусть ранен я – немало не смущаюсь,
Закончу бой – пшеницу уберу.
Я уверяюсь и я утверждаюсь,
ведь я живу.
Из ран зерно той жизни колосится,
которым мир весь будем удивлять,
Земля какая! а зерно! Водица!
Ну как тут не сиять?
Сияю я, крылами раскрываясь,
Своих орлов маню, прошу, зову…
Я уверяюсь и я утверждаюсь,
ведь я живу.
Всё будет: небо чисто голубое,
Жизнь закипит, забегает как ртуть,
И заблестят косилки в поле
Заводы загудут…
Наладим жизнь – я в том не сомневаюсь,
И тучу с солнца как пылиночку смахну…
Я утвердился и я утверждаюсь,
Я так живу.
Я есть народ, и правды моей сила
Никем, никак не будет отнята
Какие беды и чума бы не косила
А сила, сила снова расцвела!
Фашистский гад! Держись, я возвращаюсь!
Тебе несу я доску гробову!
Я утвердился и я утверждаюсь.
Я так живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474375
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 22.01.2014
У нас тут сталося Різдво
Різдво народу України
Неволі скинемо ярмо
Та відбудуємо руїни
Що нам стидатись? Поряд - кат
Ми ж за свої права віднині
У нас немає крайніх хат
Бо ми народ, бо ми єдині
Через війну і смрад й руїни
Всі залишалися Людьми
Від щастя плаче Україна
Жаль, що кривавими слізьми
22.01.14
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474356
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.01.2014
Коли нас зрадили сто раз
То ми сказали: «Годі, досить!»
Вам мерседеси і унітаз
із золота.
А ми вже майже босі.
Ми разом вийшли на Майдан
І без надії сподівались
Що все мине без люті й ран
Але не так все відбувалось
В ночі напали беркута
І нас скубли, кидали, били
Дітей, синів по животах
По головах, ногах щосили
Вважав четвертий наш «гарант»
Що ми здригнемось, розійдемся
Що досить нам залізних грат
Щоб захололо наше серце
Та так не буде. Нас – мільйон
Ми знову стали на Майдані
Бо ми тут влада і закон,
А не та банда на дивані
Вони ж зібрались вчотирьох
Чотири ніби то «гаранти»
І промовляли: «Ах і ох,
Що ж нам робити з цим Майданом?»
Ха, ха! Шановні, годі, брек!
Бо кожен з вас сто раз нас зрадив
Ми зараз оголосим чек
А кожен з вас нехай заплатить
Два Леоніди й два Вітьки
Нас продавали по шматочку
І крали все у власні лантухи
Народ вважали ви за квочку
Але розплати час настав
І пролунає над ланами:
«Народ вирішує, Майдан
Що нам тепер робити з вами!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469759
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 02.01.2014
Таит он силу, жизнь и страсть
Сопротивление невзгодам
Приобретений новых вязь
И дней удачных хороводы
Желаю, чтоб мечта сбылась
И чтоб под тёмным небосводом
Звездою Рождества зажглась
Блестела долгожданным входом
Грядет год Синего Коня
Гремя серебряной поводой
Грядет, копытами звеня
Так с Новым Годом, с Новым Годом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469613
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.01.2014
Що зараз треба поету?
Не треба грошей та визнань
В новім році - нових, творчих злетів
В новім році читацьких кохань!
На бандитів поети сміються
І пронизують їх гострим словом
Новий рік і революція
Сталася революція
А ви готові?
Не богам я молюся
сам відновляю руїни
Новий рік і революція
Сталася революція
Ми пишемо історію країни
Я гарант конституції
Я народ, й кажу нині
Сталася революція
Сталася революція
Новий рік ропочася в країні
***
Я первый раз в жизни пошел встречать новый год на Майдане. Мы с женой помогали в палатке СКР (студенська координацийна рада) у ГлавПочтамта - мы раздавали бутерброды, горячий чай. Потом я использовал "свободный микрофон" и читал стихи у КМДА.
И это были не технологии. Это были люди.
И мы знаем ЗАЧЕМ и ПОЧЕМУ мы стоим на Майдане.
Революция - это переворот в сознании. И у тех, кто на Майдане он уже произошел.
Мы поверили, почувствовали и впитали в кровь что "єдиним джерелом влади в Україні є народ" - и это и есть наша главная, военная тайна.
#евромайдан #євромайдан #euromaidan #НовыйГодНаМайдане #НовийРікНаМайдані
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469612
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 01.01.2014
Зажгись, и гори, мое пламя!
Коснись белоснежных страниц
Все те, кто не хочет быть с нами
Голубем падают вниз
Горите, горите идеи
И мысли, и чувства в словах
Пепел ветрами развеет
Ветрами развеет страх
Электрический пес – железный
Я из плоти, я – Гай Монтег
Одуванчики, запах меда
И страницы, как белый снег
И [i]она[/i] - не бежит. Сумашедше?
Жизнь смакует по капле и дождь
В груди оказалось сердце
В телестенах укуталась ложь
А жена сдала чувства в утиль
Мир иллюзий ничем не разрушишь
Ей давно перелили кровь
Жаль, нельзя перелить её душу…
Зажгись, и гори, мое пламя!
И пусть я не Прометей
Но знания – вот мое знамя
Поток из живых идей
И пусть они пустят за мною
Хоть свору железных собак!
Навсегда унесу с собою
Их уютный спокойствия мрак
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457866
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 01.11.2013
Ценности вытеснены ценниками
Духовность – религией
Государство – бюрократией
Жизнь отступает пред прозябанием
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428179
рубрика: Поезія, Гражданская лирика
дата поступления 29.05.2013
Гірко
у душі - дірка
тонелю -
кінця не чекаєш
Не плач
коли про Лбв читаєш
Боже!
пошли їй світло
поверни
у посмішку літо
Ватра повинна палати
А вона...
вже ледь жевріє
жевріє проти обставин
жертвує
всім до останнього
для нього
без сумніву
без зрад
без ваганняя
а він вважжає так треба
а він бачить те вогнище
теплом домашнім
але ж їй уже не важливо
вона просто горить.
згорає
ні на що не чекає
Амінь?
Аллілуя?
а може...
почує?
повірить?
і буде горіти
для себе й дитини
Ватричка,
не згорай для нього!
---
КНЦ
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426749
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 23.05.2013
Дьявол носит Прада
Дьявол водит «Ладу»
где его награда,
в чём его отрада?
может, ему надо
чтоб мы стали стадом
и сгорали адом
с ним, несчастным, рядом
иль счастливым ладом
и эдемским садом
обернувшись гадом
в поворотах МКАДа
шепча "так вам надо"
Бог садился в «Ладу»
Бог рядился в Прада
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424581
рубрика: Поезія, Философская лирика
дата поступления 13.05.2013
оригинал: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351998
постель согретая теплом
и ты, как чудо
о том, что были мы вдвоем
сама забуду
война-соперница, ушел
пылает пламя
и лишь напомнит о былом
штабное знамя
окопы, грязь и тишина
друг пулю встретил
но, ты же выжил, старина
под пляской смерти
слез нет, иссохли у живых
сожглись тоскою
заупокойный мой триптих
шаги конвоя
уже так мало до заката
уже так мало до конца
держись, солдат, победа
рядом
сыны железного креста
_______________________
бывает, смотришь на не совсем удачный стих, и видишь не отсутствие рифмы (местами), не некоторые шаблоннности, а именно некое СОСТОЯНИЕ - возможно, то что передал автор, возможно, что то свое.
Собственно, рескрипт, априори не претендует на оригинальность, просто попытка дополнить ИДЕЮ еще и опорой ФОРМЫ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352030
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 21.07.2012
я гарних віршів не пишу
поганих розсип
життя в кишені залишу
цигарку й постріл
а у руках копірки шмат
й шаблон для віри
у бога не проходить блат
підмазать миром?
я не народжую життя
і не рятую
останній благочестя клапт
піду зґвалтую
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352019
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 21.07.2012
В цьому році так ніжно й привітно
Розцвіли й зав’язалися вишні
То невже буде кінець цього світу
А, Всевишній?
В цьому році негадано в гості
Ти й кохання з’явились до мене
То невже без душі ми, лиш з плоті
А, Ленін?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340415
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.05.2012
Під колесами – місто
Над дорогою – небо
І слова, мов намисто
В вірш збираю для тебе
На зупинці кохання
Чекає маршрутку зелену
Ранній час до світання
І я їду до тебе крізь клени
Місто вкуталось в шати
В почуття із туманом та снігом
А кохання росте і крізь грати
паросток скресує кригу
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=340369
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 28.05.2012
Я точно знаю, що не геній я у віршах
Мені відомо, я не з кращих працівник
І інколи здається, я у світі лишній
Я прогинатись та схилятись бач, не звик
І я не з тих, кого охрестять батьком кращим
зразковим бізнесменом я не став
І інколи буваю я ледащим
А інколи я вчасно не змовчав
Так, я не з тих, за ким ведуть рахунок
І гори вірою не я, нажаль, порушу
Та все ж від бога маю куций подарунок
Латати дірки у жіночих душах
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337582
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 15.05.2012
Ты глядишь открытым отчаяньем
Одиночество сказано взглядом
Когда в мире ничто не случайно
Чем ты станешь? Пилюлею? Ядом?
Чем я стану, твой первый встречный
Новой строчкой из старой басни?
Взгляд кричит громче гула и речи
Он как бритва заточен, опасен
Взгляд кричит, бьется в стену, в душу
Сокрушает мои бастионы
Сделаю шаг или струшу?
Чувства или законы?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337581
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.05.2012
кішки пройшлися по душі
шкрябали нерви,
топталися в вірші
але ж я не перший
я не останній
далі - буде
далі буде щей не таке
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=337262
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 14.05.2012
. Существует в мире субстанция, ускользающая от определения,
. но не исчезающая из сознания.
Марк Аврелий
Охота за неизведанным
Это произошло в Карелии в начале лета 1978 года. Мой мотострелковый полк располагался в поселке Свободное, недалеко от границы с Финляндией. Места там своей красотой впечатляли, как невиданные ранее картины. Огромные мохнатые ели, живописные озера, скалы и сам ландшафт, с затерянными в густых зарослях леса остатками заброшенных финских хуторков. Все это захватывающе держало в волнующе-сладком, таинственном и комфортном тонусе… Во многих местах вдоль границы не ступала нога человека еще с окончания войны. С тех пор местность, условным радиусом 25 – 30 километров, стала пограничной зоной и была на больших участках абсолютно безлюдна.
На восточной стороне поселка, недалеко от старинной деревянной финской церкви, рядом с таким же древним кладбищем стоял небольшой памятник в честь погибших русских солдат. В штабе дивизии был оборудован небольшой стенд с описанием их подвига. Три бойца, в небольшом пространстве между озерами, в неравном бою сдерживали колонну вражеской техники, с помощью смелости, мужества и одной покалеченной пушки. Ребята наверняка ее любили как родную. И она не подвела однополчан в самые тяжелые часы боя. С разбитым защитным щитком и поврежденным дульным тормозом она продолжала посылать снаряды куда было нужно. Ребята погибли, но удерживаемую позицию до подхода подкрепления не сдали.
В этом краю, где вместе с грибами можно было найти вражескую каску, кинжал из булатной стали, парочку гранат и кучу патронов, также росли ярко-красные ягоды земляники. И мне было понятно, по какой причине они были такого цвета…
Наш полк выполнял определенные тактические задачи, и его боевая подготовка была направлена на их успешную реализацию.
В свободное от службы время основная часть офицерского состава пропадала на озерах (полных рыбы на любой вкус), красовавшимся рядом с поселком сразу с двух его сторон. Ну а охотников (как это ни странно) у нас было немного.
Ну а я с детства был неравнодушен к лесистой местности, охоте и всему, что связано с понятием «общение с природой». А охота в таких глухих местах была настоящим подарком судьбы… Несколько раз принимал участие в коллективной, организованной местными егерями, охоте. В основном мы охотились недалеко от расположения полка. Дичи (любой) всегда было достаточно и здесь. Это было неплохо, но никто из моих товарищей не проявлял желания углубляться в чащу леса. Меня же вечно тянуло углубиться в лес, и причем одного. И неважно мне было, будут там трофеи или нет.
Сама по себе одиночная охота была мне ближе и интересней. Один на один с лесом и его обитателями. Захватывающее путешествие в незнакомые глухие места, где кроме зверей никто не мог мне повстречаться, что могло быть лучше? Это было для меня намного заманчивей и привлекательней, чем охота в паре даже с лучшим другом… Такую мою особенность в полку знали, и особо не осуждали, так как я всегда возвращался к исходу дня вовремя и без проблем. Командир полка только раз заметил, чтобы я брал с собой сигнальные ракеты для определения, где меня искать, если заблужусь.
В то утро всё было как всегда, не считая того, что сам день был замечательным. Солнце ярко озаряло можжевеловые кустарники и деревья, зайчики играли в просветах листов. Я не спеша двигался в сторону от привычного маршрута, исследуя новые участки этой полной дикой жизни местности.
Лес тихо пел свою обычную песню, стучали дятлы, шумели от небольшого ветра листья дубов и гудели, потрескивая сосны. Пронеслась серой молнией сойка, попыталась на лету что-то схватить, но лишь защелкала, огорчившись неудаче. Пахли ели, тем особым, «наркотическим» запахом смолы. Переменчивый ветерок, мешая коктейль запахов, добавлял сюда запах дикой ромашки, полыни и мха. Мох пах не по болотному, а северо-зимним букетом, напоминая о снеге и морозе, посреди пышного шествия этого лета. Наконец, мой взгляд вволю искупался в буйстве красок, талантливо оброненных здесь великим художником - Природой. Мой слух удовлетворился волшебной музыкой этого места и я прикинул возможности другого маршрута, чтобы вернуться сюда еще раз.
Внезапный поворот старой заросшей травой бывшей финской дороги, показался мне знакомым. Всё, что здесь открылось взору, показалось близким и родным, похожим на то, что я уже видел прежде. Но нет, оглядевшись повнимательнее, я обнаружил несколько приметных ориентиров, которые не забыл бы. Например скалу, со сломанной у ее подножия елью. Или заросшую тропу на северной стороне склона, ведущую к старым, поросшим мхом, бетонным развалинам странного сооружения.
Тем не менее, с каждой минутой это место, этот пейзаж казался мне ближе и роднее, чем то, что видел и знал я ранее. Расположение деревьев, камней, фундамента древнего строения, изгиб ручья, впадающего в небольшое озерцо, - все это удивительно гармонировало с моим внутренним «Я». Будто бы некая часть моей души в прошлом соприкасалась с этим местом. Странно, ведь я видел и более красивые места. Здешний лес, да и вся местность, хранили нетронутую красоту уже много лет, ведь попасть сюда было довольно сложно. Я отчетливо чувствовал, что в этом месте есть что-то особенное, таинственное и близкое мне одновременно. Дикое заброшенное место, казалось, ждало меня, но, не так как домашний котенок, готовый тереться о ноги и мурлыкать…
Споткнувшись, под ногами я обнаружил заросший травой объект, вытесанный из камня. Он был похож на большую могильную плиту с непонятной символикой и готическим шрифтом. И тут все вокруг внезапно замерло… МЕРТВАЯ ТИШИНА… Неописуемое, потрясающее ощущение.
Я соприкоснулся с чем-то ошеломляюще НЕПОСТИЖИМЫМ, но реально существующим. В тот самый миг - ощутимо ДЕЙСТВУЮЩИМ, но абсолютно непонятно, каким образом и зачем…?
Рассказать об этом мне давно очень хочется. Но, к сожалению, ни таланта, ни словарного запаса явно не хватает. И всё же попробую…
Что- то завораживающие уверенно, осторожно и в то же время мягко проникало в каждую клетку тела. Словно миллиарды невидимых глаз внимательно, но без агрессии меня рассматривали и каким-то непостижимым образом давали почувствовать свое явное, но настороженное расположение. Это было запредельное, непостижимое, но, абсолютно реальное ощущение Проникновения Иного…
В единый миг мой мозг загрузился информацией обо всём, что меня окружало. Мне стало понятно абсолютно ВСЁ на белом свете. Прошлое и будущее не были разделены, а происходили одновременно. Все вокруг меня было мною, а я сам – любой частичкой того, что меня окружало.
И вот еще что… Тогда же я (мгновенно!) овладел каким-то важнейшим в мире сокровенным знанием, значение которого невозможно оценить или переоценить. Как, впрочем, и осмыслить….
Ошеломленный и шокированный, я без сопротивления отдался неконтролируемому потоку, удивительных по форме и содержанию мыслей, которое даровало это место…
…Прошёл уже час, как я вышел к дороге, ведущей домой. И все же, все мысли возвращались к тому необычному месту в чаще леса у развалин. И вот, когда я уже подходил к нашему воен,ному городку, у меня возникло удивительное ощущение будто бы некая часть меня «вытекла» из тела, и осталась на той Поляне. Или наоборот чем-то новым заполнились моя душа и тело, взятым в том глухом, странном и удивительном месте. На какую-то секунду я полностью ощутил, как это будет буквально, когда «одна нога здесь, другая – там». Потом это ощущение уменьшилось, но не исчезло.
Прошло некоторое время. Находясь в расположении части, чем бы я не занимался, какие бы задачи не решал, меня не покидало удивительное чувство причастности к чему-то невероятному, таинственному, запредельному. Мне не удавалось не то, что в этом как-то разобраться, но даже как-то что-то осмыслить. Разумеется, я не смог поделиться своим переживанием ни с кем.
Тем не менее, меня тянуло в то удивительное, таинственное место, как магнитом… Я дождался конца недели и прямо с утра в обычной охотничьей экипировке направился в лес.
Сердце билось, как будто шел я не просто к живописному участку леса, а на некое тайное свидание. Впрочем, в этот раз Поляна не показалась мне такой уж красивой. Я внимательно оглядывался, отыскивая ту красоту, что так пленила меня в прошлый раз. Но теперь место не казалось мне более необычным, чем другие экзотические поляны в этом лесу…
И вдруг я уверенно и без малейших сомнений ощутил, что не внешняя красота места в прошлый раз так глубоко впечатлила меня, а то невероятное состояние гармонии и единения с чем-то…
Вокруг меня амфитеатром стояли сосны, и я почувствовал себя в центре их внимания. Их ветви всеволновыми антеннами принимали мои сигналы. Мое тело как бы осталось без одежды – каждая клетка ощутила небольшое вибрирование воздуха, волновые, сканирующие движения атмосферы. Солнце просвечивало меня насквозь. Казалось, что я под окуляром гигантского микроскопа, что окружающий мир разбирает меня на клетки, на атомы, изучает и пропускает сквозь себя, сквозь собственную структуру. Я уже не был человеком из плоти и крови, я был этой поляной – ее деревьями, ее ручейками, ее травой и мхом, всеми жуками, мотыльками, птицами. Я был диким зверем, волком рыскающим в поисках добычи, зайцем, петляющим по поляне от волка, медведем, роющим берлогу. Я был весь открыт Природе, и Природа открывала себя вся, не оставляя скрытого или тайного.
Всё, что мне мешало, было оставлено, и я полностью растворился... Солнечная корона пульсировала в такт моему сердцу, галактическая беспредельность наполнила все тело и мозг. Я заполнял Вселенную, Вселенная заполняла меня, мы соединились в единое целое, не встречая никаких препятствий друг в друге.
В какой-то неуловимый момент – ВСЕ снова замерло! Снова МЕРТВАЯ ТИШИНА…
Прошел только миг, но мне казалось, что сквозь меня прошла вечность…
Теперь я точно знал, что это была за связь, что за ощущение родства посетило меня. Причина была не в этом месте. Эта родственная, пуповинная связь – она уже существовала, и с момента моего рождения она была. Моя сущность, мое сознание – небольшая искра, частица некоего великого целого. Я – Поляна, Поляна – Вселенная, Вселенная – я. Эта связь непрерывна, я был связан до моего рождения и буду частью этого после смерти… Это была простая, казалось бы очевидная истина, но она пришла не через ум и даже не через сердце – она просто стала некоей частью меня.
В моем сознании не отпечатался ни обратный путь, ни несколько последующих дней. Но вот, снова можно было «идти на охоту». И, несмотря на великолепие пережитых на Поляне чувств, я сильно сомневался – стоит ли идти туда снова? Не стали ли эти посещения некоей зависимостью, страстью, своеобразным наркотиком? Вся окружавшая меня жизнь и деятельность в гарнизоне казалась мне какой-то тусклой и «зашореной» . Люди и их дела напоминали «мышиную» возню в старом сарае. Все казалось мне серым и не нужным, по сравнению с тем, что я получал при Посещении… Своей Поляны.
Каждый раз там что–то наполняло меня какой-то удивительной и невозможной в описании энергией. Я получал там ответы на все вопросы без исключения. Достаточно было только кратко сформулировать мысль-вопрос. Это очень впечатляло и озадачивало одновременно. Позже оказалось, что если в повседневной жизни в полку, или в служебной командировке, возникал какой-то вопрос, мне достаточно было вспомнить и представить свою «Поляну» и, как правило, я быстро получал удовлетворяющий меня ответ.
…
Но вот, однажды, произошло то, что навсегда осталось для меня неразгаданной загадкой.
После очередного посещения Поляны, на выходе из северной ее части, пройдя метров 50 по открытой местности, я снова ощутил, знакомую мне, внезапно возникшую тишину. Это уже давно стало для меня своеобразным сигналом для начала знакомых мне, но при этом всегда новых «чудес».
И вдруг, я четко и ясно услышал за своей спиной голос. Впечатление было такое, что кто-то сказал кому-то спокойно, не громко и утверждавшие: «Не видит…!».
Это было до такой степени неожиданно, что я вместо того, чтобы обернуться – замер на месте. Кругом – мертвая тишина… Мозг заработал как сверхскоростной компьютер. Миллионы мыслей мгновенно промелькнули у меня в мозгу, анализируя ситуацию. То, что это мне это не послышалось, было абсолютно понятно. Я был уверен на «триста» процентов, что радиусом в 10 км нет, и не может быть ни одной живой души. В этих местах я бродил уже много раз и хорошо это знал.
Я медленно обернулся, стараясь показать (неизвестно кому!) абсолютное спокойствие. Но, позади меня никого не было… И это было еще более ошеломительным, чем четко и проникновенно произнесенное - «Не видит…». Ко мне вернулась обычная подвижность, и я быстро осмотрел все позади себя и затем вокруг. Даже намека нигде не было на присутствие людей. Таким озадаченным я себя никогда еще не чувствовал.
Но более всего потрясло то, что я очутился у своего дома в поселке внезапно, не потеряв на обратную дорогу обычного времени! Было еще совсем светло и на часах было другое время. Около двух часов времени - исчезли начисто… Как такое могло произойти?
Но самое удивительное было впереди…
Командование дивизии приняло решение о переводе меня к новому месту службы в соседний полк.
Когда я появился на своей Поляне перед отъездом, ничего не предвещало каких- либо неожиданностей. Мне казалось, что за лето я уже адаптировался к любым чудесам. Но одна мысль меня не покидала с самого начала. Что-то постоянно, легкими «толчками» (отчетливо и мягко одновременно) напоминало о загруженной в меня, какой- то очень важной информации, понять и принять которую я был просто обязан. Это ощущалось как нечто сокровенное и судьбоносное для меня. Тем не менее, при этом периодически возникала мысль (да и убедительно ощущалось), что для меня достаточно того, что ЭТО уже во мне есть, и что ОНО само "сработает" когда будет нужно. Что мне ни думать, ни делать ничего не надо.
Поляна встретила меня во всей красе осени. Расположившись на своем любимом месте и наслаждаясь привычным комфортным состоянием души и тела, я размышлял о возможностях посещения Поляны в будущем. В какой -то момент мягко и медленно все вокруг начало замирать. Я уже привычно сосредоточился.
И тут пошла информация... Четкие, ясные картины и пояснения к ним. Все было внятно и на тот момент понятно. Удивляло только то, что это все я каким-то образом уже знал! Хотя видел и принимал эту "ленту событий" явно впервые!
Из всего увиденного и осознанного ошеломляющим было то, что я, оказывается, в мироздании - ВЕЧЕН. Вернее моя душа (которая и есть я), временно находится в этом теле, мужчины тридцати трех лет. Стало понятно, что и ранее (в другом веке) у меня уже было другое тело, и не раз! Кроме всего этого мне было предельно ясно дано знать, что я владею обширнейшими знаниями и умею очень многое. И все это, всегда и постоянно со мной.
В самом конце "ленты событий" была (странным, неясным образом) сформулирована какая- то моя личная задача по жизни, которую я должен был выполнить…
Внезапно мне на глаза попался огромный филин, который сидел на ветке недалеко от меня, почти сливаясь с коричневым стволом дерева. Когда на мне останавливался его взгляд, мне казалось, что кроме него еще что-то огромное и таинственное внимательно изучающее, смотрит на меня.
Через некоторое время, непонятным уму образом, было дано ощутить, что это (что-то огромное и таинственное) являлось реальной запредельной Силой, о существовании которой, я и не подозревал. Но, интуитивно пользовался ее защитой и поддержкой на протяжении всей своей жизни, совершенно не подозревая о Ее наличии. Мне, как в калейдоскопе, было показано несколько эпизодов из жизни в прошлом, где в довольно опасных и щекотливых ситуациях удалось выйти «сухим из воды», каким-то непостижимым и чудесным образом. Выход из одной рисковой и практически «патовой» для меня ситуации показался просто невероятным везением. Теперь было абсолютно понятно, что это было далеко не везение, а настоящая защита и поддержка.
Все сразу встало на свои места. Многие непонятные, и неясные по жизни моменты (а их хватало) прояснились, исчезли многие белые пятна.
Никогда еще в жизни я не испытывал такого подъема и уверенности в себе и в своем будущем, как в те минуты осознания причастности к могучему, таинственному, но дружественному мне Запредельному.
Через два года, покидая Карелию и возвращаясь домой, я предполагал, что подобные места где-то существуют еще, только нужно их уметь найти и распознать. Через некоторое время я его нашел. Но, совершенно случайно, и это останется темой для другого рассказа
P.S. Мои попытки осознать, осмыслить, как-то разобраться в том, чем одарила меня «Поляна», а затем и «Место Силы» ( у меня на Родине), не удаются до сих пор…
Георгий Тарасов (Профессор)
Александр Панченко (Са Пачико).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=335041
рубрика: Проза, Лирика
дата поступления 04.05.2012
Так дивно усе починалось
Ти ніжно до мене торкалась
Гарячою шкірою - тіла
Так скромно і трохи несміло
Я сам собі дивним здавався
Тебе, наче казки торкався
Ти шарфиком сноту прикрила
Я зняв, й вкрив цілунками тіло
Цілую, торкаюся, пещу
Сьогодні тебе я розбещу
І там, де ти тільки бажала
Вуста мої все цілували
Здавалося б з шкіри та плоті
Всі наші цілунки солодкі
Здолали ми грань непорушну
І от…
…вже торкаються душі
2016:
Так странно… и все начиналось
Меня ты так нежно касалась
Горящею кожей по телу
Так чудно. Немного несмело…
И сам я плод странных желаний
Тебе подарю сто касаний
Ты шарфом укрылась, балуя
Я снял, и покрыл поцелуями
Целую, касаюсь, играю
Сегодня тебя совращаю
И там где ты только желала
Уста мои всё целовали
Казалось бы в плоти ликует
Вся нега и плен поцелуев
Но вот, вдруг все грани разрушим
и наши касаются…
души
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329797
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2012
Мысли снова разбежались
Время сжалилось и сжалось
Губами шепчу чуть дыша
Кто ты женщина?
Кто ты женщина?
Кто ты женщина?
Что хочет твоя душа?
В твоих кудрях не раз терялся
И глазам без боя сдавался
Покорился… но дальше решал
Кто ты женщина?
Кто ты женщина?
Кто ты женщина?
Что хочет твоя душа?
Тебе памятник поставлю?
Песнею тебя восславлю?
Но взаправду ты выше похвал*
Здравствуй женщина
Славься женщина
Просто женщина
Неразгаданный мой идеал
-----
написан 8 марта 12г., доделан
------
* Эта строчка должна звучать:
"но в натуре - ты выше похвал",
однако учитывая то, что сочетание "в натуре"
стало почти ругательством - оставляю так.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=327589
рубрика: Поезія, Лирика
дата поступления 04.04.2012
От нам знову по п’ятнадцять
Хоч давно вже вдвічі більше
Перехожі? Хай сміються
Поцілунки, квіти, вірші
Ось у гості завітала
Та весна, де ми мов діти
Ти такого не чекала
Поцілунки, вірші, квіти
Ось і час для розставання
Так, спасибі за дарунки
Їх було аж забагато
Квіти, вірші, поцілунки
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=326010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2012
=========================
В якості музичного супроводу звучить не ковер-композиція з "Шреку"
а більш музично-незвичний оригінал гр. "The Monkees" (1966)
=========================
Я вважав любов бува лиш у казках
Але не про мене ці казки
Хай проходить мимо
Весь оцей амур
Та не знав я - зрушиться цей мур
Тебе зустрів
І от я вірю
Забуті всі
Зневіри мої
Я покохав
(о-ооо-т-ааааа-к)
І от я вірю
Тебе не зневірю
Я повік
Я вважав любов - то лиш біда
Адже не повернеш те, що дав
Нащо всі ці спроби
Нащо весь цей біль
Та не оминув любовний хміль…
Тебе зустрів
І от я вірю
Забуті всі
Зневіри мої
Я покохав
(о-ооо-т-ааааа-к)
І тепер я вірю
Тебе не зневірю
Я повік
Нащо всі ці спроби
Це усе пусте
Коли хочеш сонця - дощ іде!
Я мов прозрів
І от я вірю
Забуті всі
Зневіри мої
Я покохав
(о-ооо-т-ааааа-к)
І тепер я вірю
Тебе не зневірю
Я повік
======
I thought love was only true in fairytales
Meant for someone else but not for me
Love was out to get me,
that's the way it seemed
Dissappointment haunted all my dreams
Then I saw her face
Now I'm a believer.
Not a trace
Of doubt in my mind.
I'm in love
(ooooooaaaahhh)
I'm a believer, I couldn't leave her
If I tried
I thought love was more or less a given thing
The more I gave the less I got, Oh Yeah
What's the use of trying
All you get is pain
When I wanted sunshine I got rain
Then I saw her face,
Now i'm a believer.
Not a trace
Of doubt in my mind.
I'm in love
(ooooooaaaaahhhh)
I'm a believer, I couldn't leave her
If I tried
What's the use in tyring
All you get is pain
When I wanted sunshine I got rain!
Then I saw her face
Now I'm a believer!
Not a trace
Of doubt in my mind
I'm in love
(ooooooaaaahhh)
I'm a believer, I couldn't leave her
If I tried
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325734
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 28.03.2012