| Сторінки (2/111): | « | 1 2 | » |
Недосяжно розгледіти наскрізь душу!
(Доокруж, як сонячним поглядом глянути…)
Хто там прямо чи покруч усевидющий,
чи, знову, безкрилий, а янгол..?
я так хочу, бува, щоб крізь повний місяць
зорепадами теплі дощі жбурляти їм
Я не відьма та й давно не провісниця, –
досягати прав - не правдами…
захлинається в сльозах життя, не кривда
і від того мені боляче ще утричі, –
хто ж із нас найбільший у світі виродок –
я чи зашморг якийсь заплічний…?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575178
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 17.04.2015
Таточку, чуєш..? Летять лелеки…
Линуть до мене, вітають крильми,
пам’ять мені повертають далеку,
а, пам’ятаєш, як ми
сонця чекали, снігом томились,
марили щастям звичайного дня,
щось майстрували, щось говорили…
як парувала земля…
Таточку, чуєш..? Лелеки в небі…
Знову вони прилетіли до нас…
Жаль, що без тебе… Вкотре – без тебе
квітнем голубиться час…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568629
рубрика: Поезія, Портретна поезія
дата поступления 22.03.2015
Колись твоя параноя буде просити вибачень.
А моя нестерпність стане викиднем
І розквітне у березні пролісками
Навіть асфальт…
Тепер я запросто можу лягати спати,
Бо немає сенсу чекати на твої дзвінки,
Від яких у мене розпочинається розпад
особистості…
А сонячного затемнення буде недостатньо,
Щоб побачити тебе іншим –
Ти не залишаєш світла своєї душі
бо вона холодна…
березень 2015
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568624
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 22.03.2015
***
За роком рік – летять роки,
Їх не зупиниш, не повернеш,
І все в житті уже взнаки:
Не гірше – краще, та не легше.
Дитинство, школа і, як мить –
Життя… І те, що від учора…
Сьогодні – іншим днем болить…
Сьогодні зотліває горем…
Ясніє вічність в іменах,
картинки спогадів – яскраві…
Дитинство вічно буде з нами,
а ми з дитинством – в променад…
Оце як зараз – перший клас!
Із присмаком осоння – осінь…
як швидко пролетів той час,
а пам’ятається і досі.
Спасибі, мовлю, вчителям…
За віру, за любов, за радість…
Ми – відбулися. Щастя Вам.
І завжди бути в авангарді!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561516
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 22.02.2015
***
А ми з тобою – дві душі,
замріяне у сни кохання…
Повір мені, чи все лиши,
від надвечір’я і до рання.
І дай для відповіді знак,
бо я не знаю, що робити…
Світає день, темніє парк,
промінням розповитий…
***
Нездійсненного мрія давня –
Розбудити тебе цілунком
І, солодкої ночі, в травні,
Напоїти жагучим трунком
Й воєдино сплести долоні,
Щоб до ранку не розплітати…
Щоб душею не охолонуть,
Як у приймах чужої хати…
***
Недовго лишилось, кілька годин
тобі, що прилинеш птахою.
У тістечках знову – духмяний кмин
і пахне в кімнаті кавою…
Запалена свічка, бокал з вином,
душа до небес розкрилена…
Метелики й дощ гойдають вікно
Крильми, вітрами й вітрилами…
***
Не сповідалась. Грішною знов пішла,
Зачинила для тебе двері.
І розбився об стіни небесний шквал,
Заощаджуючи на нервах.
Знову віри тобі не має ні як:
Ти протратив усе до нігтя.
Знову стежка зміїста веде на шлях,
І облизує вітер лікті…
***
Ти шепотів: «Для мене – ти одна!»,
а сам від мене йшов до іншої…
Я знову п’ю із чаші, що хмільна
і застеляю простір віршами…
***
Не вгадати тебе,
не торкнувшись…
Увірвусь у твій сон
ненароком…
На сніданок –
в конвертиках суші,
і саке підігрітий
в чоко…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557538
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2015
***
Тринадцяте, п’ятниця – і так щораз
Якась тривка вакханалія:
Кнайпи зачинені в десяте за раз,
І в мінус тікає талія…
Хтось подзвонив у двері, сказали «я».
- Я? та я із хати нікуди…
А звідти крик у відповідь : «Відчиняй!
Бо зараз підтягнуться люди!»
Всю ніч верзлося… о, моя голова…
Чужа й тривка вакханалія
І хочеться крикнути «Ну, постривай!
Тебе дожене мій валіум…»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557537
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.02.2015
...Там кава вже, певно, готова, зварилася...
І добре, що є до кого звернутись з проханням...
Будь ласка, налий мені кави... Втомилася...
З подіями дня й нерозміреним спілкуванням...
А знаєш... це диво: вечір такий погідний...
Ні краплі дощу не впало за день, неймовірно!...
Ця осінь – п’янка, духмяна й така невинна,
Димами прогіркла, зажурена... Боже милий!
А я й не знала: дивись – дерева безлисті...
Гойдаються стримані небеса і не плачуть!
Як дивно... Урбаністично-містичне місто
вже спить і не знає, що нам у ньому не лячно...
листопад, 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534560
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.11.2014
у білому безчассі тиші
де жодного звуку не чути
уявно лежу на узвишші
і роздягнена і роззута
здираю разом зі шкірою
непране простирадло «вчора»...
…чому ти не говорив мені
що в мене всередині море...
а там-таки сонячно й тихо!
незрозуміла ідилія:
горобцями побита стріха
лелеки вертають з вирію...
а руки… вони як і крила
хочуть триматися космосу
по телику – знову про вила
а в мене розмова з логосом...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509508
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 05.07.2014
…Поверх бруду.
Якого нічим вже не змити.
Сніг у грудні
ляже білим і твердо збитим.
Сніг у червні?
Як для літа – занадто просто…
Та для черні –
низьколобий і низькорослий.
Пандора – в зло,
Бо зозла – кинула скриньку. Та…
Лупала дном,
щоб колупати її з кута.
В надії, так,
Плекала мрію зібрати все.
Гештальту знак:
у філіжанці – кава глясе…
липень 2014 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508887
рубрика: Поезія, Езотерична лірика
дата поступления 02.07.2014
Здавалося б – рік.
Це – 12 місяців
це – 365 днів,
це – 8 670 годин,
це – 525 600 хвилин,
це – 31 536 000 секунд,
це – 31 536 000 можливостей…
Перемога чи смерть,
світло чи темрява,
радість чи горе…
Іноді одна мить коштує життя,
іноді одна хвилина вирішує все,
іноді година очікування – втрачений день,
іноді один день, як мить.
Рік життя
у днях, годинах, хвилинах, секундах,
можливостях…
Даруймо мить щастя одне одному!
Одну
з тридцяти одного мільйона
п’ятисот тридцяти шести тисяч секунд життя,
щоб відчути себе знову
ЛЮДИНОЮ.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503797
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2014
Це місто, в якому бруківка - ще під ногами.
Під серцем камінчики слів застрягли, мов кулі.
Ламаєте вщенти життя – легке оригамі,
думками, що злі, сумні, пласкі та знеструмлені..?
То скільки ж вони про мене тепер не сказали?
Багато? Чи, може, не те, що хочеться чути?
Плітки що не день, – події, зупинки, вокзали,
аж ген далеко летять зі швидкістю скутера.
Сьогодні – це місто надій. Для віри й для долі!
Я житиму довго – ще сонце наповнить грона.
Вітрила життя розкриляться в чистому полі –
долати стіни, рови, підкоряти огроми…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503796
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.06.2014
…аби дав Бог, щоб вистачило сили –
усе ще є і віра і надія.
А ніч, найдовша, душу натомила,
і сни – не снять. Вони в таке не вірять.
…аби дав Бог, щоб вистачило духу
зіграти так, як маю те зіграти.
Де – раунд перший: темрява, розпука…
де другий раунд – витримки і гарту.
…аби дав Бог, щоб вистачило щастя, –
де є життя, не має бути смерті!
Бува, як доведеться знову впасти,
Я підведусь, щоб далі йти уперто...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502309
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 31.05.2014
Навчи мене, мамо, того, чого я не вмію.
Навчи мене, мамо, відбутись такою, як ти…
Я мріяла довго. Одна. А тепер – не мрію.
Я стежку згубила й не знаю, куди мені йти.
Навчи мене, мамо, ходити… та так далеко,
щоб знову побачити щастя, де сонце з небес…
Там високо-високо душу несуть лелеки,
Там високо-високо в небі чи доля, чи хрест…
Навчи мене, мамо, допоки є час навчати,
Навчи посміхатися ніжно і тепло, як ти
Я знаю турботу, – прощати і не прощати…
Пробач мені, мамо, пробач мені, рідна… Прости…
травень, 2014
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498749
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.05.2014
Що ж бо, Самотносте, лови…
Я не з тобою, я – сама собою!
Не вірю, що закінчиться любов’ю
цей матч. Пробач мені «голи»!
Мій воротар – моя душа.
Лише вона тримає всі удари…
Така з небес весна пливе примарна,
що вже й вона не вопроша –
чи доля грає, чи фантом,
чи так розкроєні нерівно пазли…
А ми – гротескні, дикі, дивні блазні,
Та… Непереливки обом…
Що ж бо, Самотносте… Ще мить –
й завіса! Постулати, аксіоми…
Життя поставить крапку замість коми,
І вже сумне не заболить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498243
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.05.2014
Це просто тут! Це зараз, ось…
Здригнеться світ і знову змусить
пробігти, кинутися повз
від правди. Знов її позбутись.
Слова – розстріляні. Вони
не перші нам і не останні…
На стадії війни? Вини,
тримаючись за гострі грані?
У сотні збільшилось імен…
Героїв імена – не тлінні…
Сягне до неба постамент –
Чому ж я плакати не вмію..?
Не знаю… хто життя моє
для мене збільшив чи поменшав –
отой бовван, що вкрав мій день,
чи хлопчик, що помер найпершим…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498242
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 11.05.2014
…мені б твої печалі і думки
ув осінь чисту, сонячну, блакитну,
де ще не сплять, шепочуться рокити,
прибілені повітрям срібляним...
Мені б твої роки, і – шаленіть
веселкою з дощу і з блискавиці!
Болять мені не спогади, – очиці,
що злі, як люде, ой, які ж бо злі…
А осінь геть розтринькала тепло…
Мене й тебе – нас порізно вгощала
горнятком кави, що на двох одно,
а нам його, згадай, було все мало…
Й розмова, як мелодія без слів,
мов яблука без листу в листопаді...
Співає іній перші серенади
на щоглах без вітрила й без вітрів…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383531
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2012
Прощалася осінь гіркими сльозами.
Дощило, сніжило, знову навспак…
Не відаю ще… Незрозуміла гамма, –
чи сталося щось, чи щось та й не так..?
Печальні дороги у білих свитинах,
Мені не згорнути знову в сувій,
Заблисли п’янким і тремким ластовинням
дерева, що дотлівали в розвій…
У тім падолисті ми знову злітали,
як небо ув осінь, аби – летіть!
Прощалися?.. ні… ми тонули у щасті…
За крок до зими. До зими за мить…
грудень 2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383529
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2012
І знову з лі-
та в осінь повертаюсь…
Сурмлять лелеки пісеньку німу…
Тобі, мій любий, холодно? Я знаю…
Іди до мене, просто – обійму…
Із ніжністю,
без всякої надії…
Я поцілую і піду…
Лиши саму…
мене –
зимі-повії,
снігам,
що їх без тебе не знайду…
Осінній дощ
і невигойні рани.
А знаєш – я сьогодні
помолюсь…
Прости мене,
як Бог нас всіх прощає…
Хай поцілунком я
до тебе
доторкнусь…
і не скажи,
що віра – зла як відьма.
Вона ще гріє серце багатьом…
Тобі ще холодно?
Тобі ще – безнадійно?
А я молюся…
я – молюся!
Я – молюсь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366628
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.09.2012
…сплю чи ні, чи вартую
сузір’я,
мрію вимріять осінь
ще теплу.
Серпню, як мені любо,
мій милий,
від твоїх ледь помітних
сепій...
…двох однакових ранків
немає,
двох однакових днів –
потому,
зорі в небі космос
тримають,
світ купає мене
в огромі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361175
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2012
Дощиться. Мокро. Райдуга півколом.
Розсипались думки, – збирати їх не буду.
Нехай пливуть як є – корабликами вуду
На волю, ген, пливуть собі на волю.
А я не знаю, що тепер казати
Тобі, що цей вертеп затіяв і навіщо,
Щоб стати поруч, бути ще до мене ближчим.
Чи просто так, щоб виманити з хати…
Іди собі, збирайся й забирайся,
Не треба більше, аніж сталося між нами…
Ти вже не той, якого я кохала,
А я не та, котрої ти не забажав би…
Намріяні слова аби для слова
ущент розбили дзеркала на гострих скелях…
Я піднімаю вгору переможний келих,
Все скінчено. Щоб розпочати знову.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=361174
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.08.2012
Це місто із каменю, музики й слова,
тут можна сидіти в кафе – без обличчя самотньо,
знічев’я курити під ночі покровом
і, вкотре, дивитися соло годинника з боєм.
А потім про щось говорити в дорозі:
банальностей ряд чи «травити» чужі анекдоти…
…до пункту призначення їде автобус
і є співрозмовники поруч і кілька навпроти.
А потім у соцпавутинні, якого до біса,
хтось викладе фото: думки розлетяться крилато,
хтось вичавить з себе трагічну актрису,
щоб знову у вірті вдавати страшних носферату.
Це місто, як чотки, де чорне і біле,
Мов клавіші в ряд, як невивчені ноти і ролі,
Де все – як було: жебраки від горнила –
усі з королем – із хронічним діагнозом: – «голий»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331833
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 20.04.2012
Зеленотраво на душі
і квітнелюбо!
Ще б тільки мріять, розкошіть,
не знати згуби…
Вертеп життя не переграть –
не наші ролі,
О, ніжний Лелю мій, вертай
у щасті й в горі.
І як тремтливо у думках
до тебе линуть,
звучить мелодія п’янка
прелюдій дивних.
Ще б’ється серце, ніби лань,
у пастці, в путах,
звільни його, на долю зглянь,
що сном прикута.
В блискучо зоряних світах
уже весніє,
і зріє істина проста,
що так – не вмію…
Не відвернуть лекала хід,
не маю змоги –
і крають промені як лід
мої дороги…
ну що ж… весна. Весна! Блакить!
Зимі на згубу…
Зеленотраво хочу жить
і квітнелюбо…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=331832
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2012
…доторкнись,
розбуди,
розгорни як сорочку мережану.
розпиши,
воскреси
поцілунками тіло тремке
обережним,
звабливим,
п’янким і жагучим обстеженням
спокуси,
розтопи,
розчахни мого лона букет...
…і заграй,
заспівай
божевільно красиву мелодію
наші рухи
спонтанно
зіллються в єдиновзаєм...
і хмелій,
шепочи,
і веди течією, як лодію,
це безумство,
цю пісню,
шаленство твоє і моє…
доки сльози
заблиснуть з-під вій зацілованих…
доки серце
заб’ється від млості живим…
доки руки
мої не обм’якнуть, заковані,
доки світ –
у мені –
не розлусне твоїм…
11.02.2012
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314109
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 15.02.2012
…коли яблуні виростуть до мого балкону –
радітиму їхнім плодам, щодень один зриваючи.
Сказали – нестача у крові заліза…
Яблука б їсти прицв’яшені
Яблука із іржею.
А в мене ростуть помаранчі від спалахів сонця,
вбиваючи тяму мого я – останньої літери у абетці
Багатосходжень і
Гідро-
метеопрогнозу
…Гіпнозу
що притягує душу мою важку
Нездатну літати але що летітиме в небо
після побачення із землею Тією
Якої так мало лишилося після нас
без реберних
Титанів двох тисячоліть…
Мить залишилася просто сказати усім до побачення
Трохи більше коли ще злітатиму чайкою білою десь
Облітаючи кола знайомих облич
Знічених
Переляканих
останню цигарку плюнувши з рота
Що давно не знав насолоди
Яблука
розбитого навпіл іржею минулих наших розмов
із тими хто наврочено і давно
мріяв побачити мене так
…Навзнак
Що впала в обійми землі востаннє
Не обніжена і ось така!
Не прощенна і вже не прощаючи
нікому
нічого
ніяк
тчк…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=309395
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 27.01.2012
З точністю до одиниці,
магічне, що аж занадто
маркером перекреслено
все, що було неплановим
все, що було означено
незаперечні судження
від поцілунків згарячу
до почуттів пробуджених
ти перекреслив буднями
впевнено до дитячості
наче немає вічності,
поглядів, рук і вдячності.
дивно, що я це бачила
квіти, цукерки, розміри
неба, що не розмічене -
нам його вже не вистачить
що на експромт розкроєне
вже не зіткати наново –
щогли, верхівки, темрява.
сонце дощем заплакане…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=306028
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 12.01.2012
мильна булька
врешті луснула
рожеві скалки
мете двірничиха
сонце
схоже на краплю соку
що ось-ось
поглине темрява
ще один вибух
світової катастрофи
прибирати уламки
машиною
значно легше
аніж руками –
скіпочка до скіпочки.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305663
рубрика: Поезія, Білий вірш
дата поступления 10.01.2012
Може й не видно тобі,
як риби говорять німими ротами,
може й не чути тобі
якою мовою їх голоси…
а осінь гуляє
гуляє міжповерховими сходами –
однаково
на якому поверсі
квадро акваріуму
життя…
І поки світ не стане іншим:
сподіватися марно –
на зміни –
без наших з тобою
слів,
що говорять їх риби німими ротами
за склом
крижаної калюжі
зими, –
де ніхто
нікого
не слухає,
не чує,
не бачить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305662
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.01.2012
Злетівсь на свято цілий світ
І слів, здивований, шукає…
О. Олесь
****
...а їх немає, їх – немає!
Їх проковтнула каламуть,
підступна і продажня суть,
що нам реалій не прощає…
І б’є у груди чорний грудень,
а, втім, крокую до весни!
Ті кроки, – вірою ясні,
зі мною поруч в свято й будень!
І не проспати б те, що рідне!
Ми! Орачі й плугатарі
у відблисках його зорі
нове творімо – слави гідне!
05. 12. 2011 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297933
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 05.12.2011
Форматом А4 блукає курсор моєї свідомості
ним виводить на папері літери
і не бачить
версаче
відпочиває на лініях покрою мого задуму
стіжок за стіжком лягають рядки
як поле що плугом розкраяне
не врунне але з надією
що там у провесінь
щось виросте
милістю
подароване щастя опанувати себе незвіданим
світом якому не байдуже
як воно сам на сам
у – злам
у якому життя – до краю сторіночки
за якою почнеться інший
розчерк-ниточка
літечко...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293464
рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата поступления 15.11.2011
Планета не впала… Це осінь у нас на долоні…
І хмари тримаються ближче до затишку вікон.
Піано в полоні на клавішах білих і чорних,
а день – глумотворець, неначе нема йому віку…
Не час благовістить, така вже судилася доля:
надбитою склянкою хлюпатись в Мертвому морі,
Чекати побачень, зникати за видимим колом,
Та ще – лицедіять на радість міфічній Гоморрі!
Тебе вже не бачу, не чую, зв’язок поза зоною,
Бо нам не можливо тепер озирнутись в минуле…
Давай будем разом… в печері гранити гонори,
де тільки земна у житті нам залишиться куля…
15 листопада 2011 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=293457
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 15.11.2011
І ніякої зваби! …забавка, –
попід хмари втекти і збирати райдугу
Може буде щастя
у байдиках,
може там, – Ойкумена моя незаймана…
Поховаю самотність – куди вже!
…у осінні дими, прогірклі розмовами.
Хай летить до небес, не скривджена,
й не верта
ані крапками, ані комами…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288139
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2011
Коли моєму саду
Впаде останнє червоне яблуко
Я буду плакати –
Бо не визріло ще боками…
Зернята тугі, зелені
Та вже не буде сходів
Отих,
Що вгору за небо вчепляться,
аби питатися вітру,
Коли вже їм
До раю…
Коли моєму саду
Впаде останній листочок
І стане землі сорочкою…
Чи місточком,
Де чекає мене мій тато…
(Навіть озирнутись нема до кого!)
Піду маленькою
З ним за руку,
Як колись, бувало, ходили
У осінь збирати листя
Містом…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=288138
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.10.2011
***
Вітаю, мій друже! Пробач, що не часто пишу…
Турботи заїли, душевна тривога, що в осінь…
Та ну їх сьогодні… лишімо, бо з плином часУ
не стане й життя говорити з тобою як досі…
…Як справи у тебе, чи діти здорові, а сам?
…А як на роботі? Чи пишуться вірші? ...а проза?
…у мене..?! …легкий на тарелі лежить круасан,
і знову на очі чомусь навертаються сльози…
Пусте… із віком стаємо дитинні, сльозливі…
…Та – так… не питайся… я вже не сама – у маршрутці…
Тут люди навколо… пробач, – розмова на линві…
…не хочу, щоб чули й всміхались… а що – настурції..?
Так! Спасибі! На грядках – веселою звабою,
і квітнуть, немов на землі твоєї Америки…
…Що? …я – не чую… Якими, питаєш, барвами...?
Червоними й чорними… це ж – на вкраїнських теренах!
Чекаю дзвінка! …у скайпі ввечері! Так! …дзвони!
А ще – заходь! …Ну, які можуть бути незручності?
Ми ж люди! Ми ж друзі: друзям зАвжди, бува, болить,
…чекає душа, бодай, віртуальної участі…
Так… так, я чекатиму! Як же тепер без тебе!
Питання в нуль – ти знаєш мою наднову адресу…
Чекатиму… так! І проситиму в свідки небо,
аби дочекатись.. так! Звичайно, що не для преси…
09.10.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285324
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 10.10.2011
Пам’яті поета Івана Низового
…І сипались роси на ніжні п’янкі стебелята,
І сонце вставало, заводило погляд у даль,
І світ оживав… Оживала покинута хата
Вітрилами саду і гордими щоглами мальв.
Пташина когорта торкалася співами ранку,
У яблуках зріли соки й рум’яніли боки,
Схилялись гілки аж до ґанку… До чистого ґанку,
Що їх замітали вітри без твоєї руки…
Присяду на сходинку, тут, де любив ти сидіти,
Де ще, по-осінньому, тепло і сонце в чоло…
І квіти, з якими ти вмів говорити у літі…
люблю їх… тобі ж бо так солодко з ними було…
Не вистачить сили і слів, щоб молитись… Заледве,
як пам’ять торкнеться стежинок жовтневим дощем,
душа відгукнеться плачем журавлиним і небом:
«…та як же без тебе..?»
Без тебе…
…Не віриться ще...
8.10.2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=284982
рубрика: Поезія, Присвячення
дата поступления 08.10.2011
немає правди в тому, що сказав..,
як – повернувся, як – пішов у морок,
у листопад, що на тумани хворий,
що знов сумної на дротах заграв…
загоготав, заплакав і затих…
а скло – підступне: все повІсть калюжам:
несужений, неряжений… мій друже!
ти – щастя? …лихо із можливих лих..?
Мінор. Сльотавиться сльоза,
цей вальс мені самій не до вподоби,
а ти вже йдеш?? Іди… у вулиць тромби…
нема життя у тому, що сказав…
сурмить хмаринка, високості – сни,
а серце знов не хоче блазнювати:
пішов… іди. Немає сил тримати,
як прохолоду пізньої роси…
липень 2011
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2011
По вінця вже заграв,
а почуття – невинні…
Хай серце помира,
мов цвіт калини…
Тримає злет крило,
та, граючись у мінус,
німує, що було
у часоплині.
Хтось бавиться у тінь,
хтось у яскраве світло
не тріскотить камін,
не гріє літо…
А ти прийшов – пішов,
ні слова не сказавши…
І стіни без основ
лишив як завше…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268938
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2011
Супротив тіла і душі
і кастаньєт наруга –
Це танго, наче бариші, –
за дружбу і за друга…
А серце, – як золотослів
надій, де й досі – протяг…
Ти не повинен, бо не зміг
спинити час і потяг..
А він пішов! Уже тепер
на швидкості у далі…
Наш липень… Він для нас – помер…
А ластівки – кричали…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268931
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.07.2011
Ці рухи навзаєм, ці....
?
...ці рухи навзаєм, ці лозоплетіння тіл,
ця подорож чиста, сліпа, обережна, повільна,
здається, що ніч ураз спопеліла на тлін
як тільки-но закипіла…
І шепіт дерев і тумани розкажуть про
сон, який і донині триває дивний-предивний,
про те, як зорі тремтять і остигають знов
у простирадлах невинних...
це диво самотніх бажань і стискання рук,
ці рухи правічні: сліпі, обережні, тривожні…
послухай і ти, як падають роси, і в слух
говорять до подорожніх…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=268015
рубрика: Поезія, Iнтимна лірика
дата поступления 01.07.2011
…коливається синьо уповні розлита весна
Зоряна Ель
…коливається синьо уповні розлита весна
в завірюхах солодкого спалаху білих вишень,
розговійся словами, де мрія наснилась страсна
і кохайся зі мною, де губиться в стінах тиша.
Де не варті слова ні причини, ні дії, ні фраз,
де на чорне і біле несіяна в сито доля,
де не буде розмов про мішені й про дикий newдартс,
головні й другорядні призначені кимось ролі.
Наполоханий ранок запізниться в наших очах
і втече на знесилені чорні від вітру віти…
«…а чи любиш мене..?» – запитає між віями жах
і застигне під серцем на довгі німі століття…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=255901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2011
Ти мене із ніжністю не згадуй…
Віктор Кучерук
…Ти мене із ніжністю не згадуй,
захолоне ніжність від вітрів,
від розмов, що так далекі правди,
від яких мене не захистив.
Зголосився… Камінь кинув першим,
нібито, – найкраще буде нам,
заховався, втік, чуже – завершив,
а своє… своє пустив на злам…
Може так і треба в цьому світі:
що – цинічно, то на краще є…
Пригадала я тебе у квітні
й усміхнулась: – Мабуть, не моє…
Проживи життя: – себе без мене,
просто проживи як досі жив…
Я кохала, й думала: « – Ой, леле!!!
Як то є: в оазі – міражі..?»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254972
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.04.2011
***
…Ти надзвичайно лагідна і ніжна –
Мені з тобою хороше безмеж,
А квітень-місяць, нібито сподвижник
дарує щастя і потрійний фреш
…з повітря й сонця, з лагідного вітру,
який торкає скроні і літа…
Моя весна, мов прикінцеві титри,
ще за якими мариться мета…
Люблю, ненавиджу, страждаю разом,
І разом із дощем гублю сльозу…
Яка краса! Яка щаслива казка!
Я нею ще живу в таку грозу…
« –…Ти надзвичайно лагідна і ніжна. –
Мені прошепотіли небеса. –
Хай береже тебе Господь і ближній…»
Скажу в одвіт: – Хай береже краса…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=254448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2011
Мені твої вуста – за все на світі,
як спраглому холодне джерело,
що не зміліло у розкошах літа,
яке б спекотне літо не було…
Я п’ю тебе, і знову хочу пити
і мед, і гіркоту, і біль, і сум…
Моя любове, як без тебе жити,
коли усе здіймається на глум?
Світанки білі, росами сліпучі,
в туманах вишень губиться трава,
десь понад річкою, у прірвах-кручах
сумує солов’їна перезва…
Жива, невінчана, та бита-гнана,
як розкіш, як тремтлива нитка-грань –
відрада, що трима мене від рана
без метушіння… й майже без питань…
Вертає сонце у цнотливе літо,
і матіоли пахнуть від заплав...
Твої вуста – мені за все на світі,
за все на світі - ніжності слова…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=244800
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.03.2011
Незаймисто згораємо нині
Й знову, – з вірою в небеса:
чи насправді покарано винних,
Чом вертають вони назад..?
Усміхаючись дико-влесливо,
безтілесні мерці на плац
повиходили грати весело
у кривавий без правил дартс.
Не до того ж бо Вам, всеможливці: –
…вседозволеність, – не межа… –
Тільки час покладе на полицю
постулат, що занулить жах.
Не адепти ви, навіть не вчені –
Зграя чорних людововків
Що прийшли покуражитись чемно,
Ледь тримаючи кулаки.
Тільки віра збирає нас купи
Тільки вірою дужі ми…
Ще клюватимуть ворони трупи
Перемішані зі слізьми…
ПС
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243623
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 26.02.2011
***
...Ну не пристало нам, поетам,
просити милості у тих,
Хто, власне, вкрав, хто – зрадив злетам,
Хто честь і совість «переміг»…
Чи силою, чи чорним словом
чи, просто, – розчерком пера…
Скажіть нам правду, ви, панове,
яка на вулиці пора...?
Чому за правду – знов карають,
і розпинають вся і всіх
невігласи, «законники», вандали
і дикуни, що б’ють під дих ?!
Скажу! Візьміть мене в кайдани!
Виконуйте свій ниций план
Ви – ті, кому – по барабану
свобода й гомінкий майдан.
Вам – зрадникам людської долі,
що замахнулись на святе
іще воздасться від юдолі,
яка вас прийме в НОВИЙ день…
ну не пристало нам, поетам,
просити милості у вас,
Хто вкрав життя, хто – зрадив злети,
Хто є каліфами на час…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243622
рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата поступления 26.02.2011
***
травмоване тавро
і слід нерівності
де світла не було
не буде милості
а шкіру з двох сторін
у кров попечено
навіщо цей кармін
мені приреченій
ти друг порадник… хто?
слова з харизмами...
яскраве шапіто
виставу визнано!
і бум і тарарам
і пил узбіччями
харам зулмі харам
на все крім вічності.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2010
Не можна бути справжнім на папері,
А по життю цуратися людей,
Чим далі в ліс…тим красивіші двері,
Чим далі в себе, – ти лишень спудей.
Не можна за папір сховати очі,
Слова, що з вуст зриваються самі.
Що є в уяві, то не є пророчим,
Що не згоріло, піде в пересів…
Не пересій себе бажаним й справжнім,
Згорай щодень, щоб виграти цей бій!
Будь лиш собою – вільним, епатажним
Не на папері, а життям своїм!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=213324
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 28.09.2010
Обійми мене так, як ти знаєш – ніжно,
аби тіло обм’якло шовком,
аби серце скотилося в п’яти
і злетіло в безхмарне небо…
Поцілуй мене так, як ти знаєш – м’яко…
І хай терпнуть вуста повільно,
щоб запаморочень із лихвою
стало зараз й позавтра досить...
І скажи тільки так, як ти знаєш – мрійно,
що зі мною цей світ інакший,
що нас двох не вполюють примари,
що прийшли невідомо звідки…
І зроди мене так, як ти знаєш – легко,
може, болем, зрадою й громом…
Доторкнися до тіла подихом –
подивись на моє кохання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=207174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2010
автор першого рядка - Ольга Бражник
Безумовні рефлексії стильного літа...
Може варто змінити свої гардероби?
…на відьмацькі, спонтанні, темні й промітні,
що на сполохи б’ють і звільняють від сноба,
…від умовностей, де гардероб непотрібний,
де ні совість, ні честь, то уже не чесноти,
де харизма – вона чи й єдина – вістрям,
для численної (лише так – в лапках) – «паноти».
Безумовні рефлексії стильного «Знаю!».
Всі шукають якоїсь утіхи із «вірта»…
…Де стилісти? Де ківі? Та де ж папая..?!!!
Ну та де ж бо – на злеті – у люди вже вийти… !!!і
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198599
рубрика: Поезія, Філософська лірика
дата поступления 30.06.2010
Не сказав наостанок «Прости…»,
цілував ми не душу, а сльози,
йшов від мене і нищив мости,
залишаючи зливи і грози.
А душа не змирилась на те,
Впала ниць, наче з кулею в грудях…
Бачиш, мальва на стежці цвіте?
… там і впала без слідства і суду…
Поцілунки, гарячі слова…
Та на вчинки ти був небагатий.
Сива-сива твоя голова,
а любов не уміє прощати…
Не соромся ні сліз, а ні слів,
що було – попливло за водою.
Ти – брехав. Ти любити не вмів,
і не тлів, так як я за тобою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2010
Спокійно, леді, це лише початок
не віртуальних – карколомних трас.
Хіба ж не Ви так прагнули зачаття
цих відчуттів, що як дешевий страз
осяяв день на самовбивчий виклик?
Никнуть
усі слова, перестороги
і перед примхою – усе ніщо.
Ну, що ж! Вперед, і геть усі тривоги,
що підступилася впритул... Про що
тепер ви мрієте, а чи заклякли?
І знов по гальмах, аж вищать колеса,
та чи за себе знов душа горить?
Важливо те, чи й справді слово – лезо,
а чи лікує, чи, бува, болить,
чи, може, затупилося на мріях?
Дійте.
У ризику свої принади.
Ви – особлива. Пережити ще
Вам доведеться не одних при владі,
ще не одним покриє вас дощем
Спокійно, леді...
Тихо...
Все за планом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2010
____________Колишися, калинонько, колишися,
____________Зеленими листочками розпишися.
_Марійка Підгірянка
…Навіжена бранка – таємниця
в тлін проїла все моє чоло:
що в мені не так і що таїться,
може те, що піснею було…
може те, що у тепер негодна –
ані зла, ні болю, ані ніц
перейняти, розповісти потай
що болить й колишеться в мені.
Розпишуся, розпишу свій ранок,
І на вікнах зарясніє світ
Де мені хтось прошепоче: «Панно,
Прибули з яких до нас століть..?
Чи відомі Вам оті події,
що козак калину посадив,
При дорозі як свою надію
Тільки видно серце погубив…»
…Ягоди розірваним намистом
Покотилися сліпим дощем
До землі, до лона їй сповістить
Що калинонька жива іще…
Та немає ні надій, ні щастя.
При дорозі віття їй зломив,
Не козак, а парубчак-напасник,
Що навмисне квіту пригубив…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2010
тумани. перші. осінні.
ліниво на обрій сходять
і мислі – думки печальні
мов завчений крок на сходах.
навіщо краплини трунку
ти часом мені даруєш
тепер я іти не хочу
з життя без надій і грому.
аби щоб із хмаровинням
покинули світ скоріше
усі, хто його не вартий, –
усі, що до сонця прийшлі.
бо їх навертати важко,
вони вже нестямні довго –
від власного «я» їм страшно,
від іншого «ти» судомить.
а – далі? Які їм гранти
присуджені будуть з неба…
не в світі – блакить одвічна
за темряву в серці вища…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2010
…це ж тільки шал
на повноліття,
повнолуння,
Жага до болю,
Волі,
Щастя, що за мить
Перегоріло в попіл,
В дим
Чи на відлуння,
Що вже відлунилось
і знов в мені
горить…
А ти дивись!
Дивися
солодко і гірко
Нехай п’янить,
Шепоче,
кличе на ім’я
мов жало,
мов отрута,
мов чиясь зневіра,
безмежна,
непомірна,
більша ніж моя
Одне за чим
не пожалкую,
не заячу –
за словом –
трепетом
і щастям на вустах,
бо розсміюся знову
й знову –
не заплачу
бо не повірю,
що любити
перестав…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197069
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2010
Не ходи передмістям,
Не знайдеш того, що шукаєш,
Може, вперше тобі
Доведеться забути про літо…
Ластів’яче гніздо
Покидають малі ластів’ята,
Помирають слова,
Щоб не плакати і не любити.
Ми спізнились з тобою
Зустрітись колись на світанку,
Милуватися сонцем
На тисячу років розлуки,
Ми спізнились тепер
І окріп у горняті мовчання
Вистигає у серці
І гріє самотністю руки…
І не тямиться птаха
Від співу на березі травня,
Розсипається ніч
на бермудські трикутники тіні,
Не ходи передмістям,
Не знайдеш того, що шукаєш,
Тільки небо й вітрила
Плюскочуться кольором синім…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=197066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2010
Знайти слова..! Та чи посіяні,
аби збирати урожай?..
тремтінь, що за життя омріяні
з моїх омріяних бажань.
не можна знати кроки горами –
чи ступиш правильно, чи ні…
стежками йти, що не проторені
іти у темряві мені.
Нема шляхів – немає спокою:
розірвано на клапті день,
зриває вітер з вуха локони
на приспіви з твоїх пісень…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2010
Заповзала нічка,
______лаштувала свічку на вікні
Пломеніли ружі
______для кохання-дружби, вогняні.
Хороводив місяць,
______лицар блідолиций круг зірок...
- Чом тобі не спиться,
______жах нічний в зіницях від морок...
- Від мороки літа,
______від дурного світу, геть! Облиш...
Чом про це питаеш,
______чому нічку гаєш, чом не спиш??
- Бо не спиться, друже,
______бо чарують ружі, пломенять...
У росі в тумані,
______запашні, духмяні тихо сплять...
...Догоріла свічка,
______виплакала свічку на свічник,
Тріпотіло серце,
______приклякали герці, танув крик.
Спохватився ранок, -
______не для мене, - рано, - для турбот.
Золотавим сонцем
______блискотить віконце, що навпрот...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=196814
рубрика: Поезія, Пейзажна лірика
дата поступления 20.06.2010
***
Скороминуче все:
Із праху в порох.
Як ходять гори
Бачили у горах?
Пливуть кросівки
Гравієм сліпучим
І день до вечора –
Скороминучий.
То там, то тут
Серед трави стежина,
Цвіла, родила,
Сипалась ожина,
Вода, перетворившись
На крижину,
Стекла між пальці
Миттю часоплину
Скорозбулося?
Скоро й забувати,
Мов концентрована
Пігулка м’яти,
Ковтай скоріш
І буде – нуль на масу.
Все інше просто:
Інше – справа часу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193550
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.06.2010
ніч прийшла
як звичайний подорожній
присіла на плечі
і розповідає казки:
про сон
біля вікон,
про осінь,
що їсти не просить.
про місяць,
що зветься вереснем,
хоч…
скільки у нього
отого вересу
– як перевесла…
про все розповість,
навіть про нас із тобою,
що самотою.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193549
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.06.2010
…Колись, ще у надії на кохання,
Вогонь отой роздмухавши в долонях,
Ти сам казав, що, мабуть, не судилось
Нам бути разом подихом останнім.
Сповідавшись небесним акварелям,
Не зваживши нарівно «за» і «проти»,
Ти просто так зірвавши ніжну квітку,
Розвіяв пелюстки її у скелях.
І жодна з них не принесла бажання,
Лише нещастя в погляді прозорім
До самозречення заради тебе
І лезо гостре на краю мовчання...
Шліфований очікуванням гравій
Урешті перетертий як не в порох,
Сипне межи очі страшні питання
І виступить сльозою в чорній лаві,
Зіниць, що полохливі, що – в чеканні…
І мружаться, щоб не осліпнуть зовсім…
А кава, ніби сирівець в окропі…
Не знає, звісно, що таке – кохання…
А ти? Що – ти, спокуснику безтактний?
Чи пригадаєш завтра мить до щастя,
Що перейшла всі береги рікою
І залишилась як сумний постфактум?
Напевно, знайдуться й на це причини
Вогонь в душі залити очевидний,
Щоб пити – утопитися у щасті…
Лелітку залишивши для почину,
Втім, може й почуттів палких жадання?
Чи відліку нового у стосунках,
Які колись, роздмухавши в долонях,
Приніс як фотокартку на прощання…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193199
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.06.2010
коли із нічого
постане щось
з претензією
на ймення
(неперевершена згуба!)
спиши
координати
і місце його
базування
(обов’язково - в пам’ять,
бо клаптик загубиш)
і збережи
як є
з особливостями
натхнення
(що – „не знайшов”?!
це ж не шкарпетки, бовдур!)
і окресли
знайомство
палким (чи ні?!)
подивуванням
(вкотре?)
коли із нічого
постане щось
неповторне...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193198
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.06.2010
Означ мене побаченням,
а де – немає значення
і ощаслив присутністю,
безумством, щастям втраченим.
У віршах чи листівками,
піснями чи платівками,
чи радістю, чи лютістю –
означ мене присутністю.
А там… Як перемелеться –
чи квітами постелиться,
чи терном отерпатиме
і не дозволить спати нам…
А там… Хай непомічене
йде геть життя скалічене,
невінчане, знеболене,
жагою недозволене…
Означ мене побаченням,
а де – немає значення.
Чи радістю чи лютістю –
означ мене присутністю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193034
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.06.2010
Я не закохана –
я – ошаліла,
Бо не зміліла ще ріка.
Візьми мене
Гарячу, не зотлілу,
а потім…
йди а чи тікай…
Неперевершені слова...
То ми – примати!
Одне,
але – зрони мені…
слова п’янкі,
їх силу не здолати
і в небезпечному вогні.…
А потім...…
Що загадувать на долю?
Як птаха не впіймати вже –
Я не закохана –
я – вільна вволю...…
Ти повернувся?!
Та невже?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193033
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.06.2010
…вилицям - часу
й вітру,
краплям - журби
(на радість!)
я прикуплю за літо
сонце
й снодійну млявість.
…щоб,
як гроза дістане−
з осені гляне
вперто−
відшліфувати
глянець
стало зугарно
й мертвій…
Хай вам
абищо й далі−
Вам,
що шукають
змісту!−
ЗМІСТУ
НЕМА НА ПАЛІ!−
(…Є тільки
−секс і місто…)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192931
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.05.2010
Ти мене не слухаєш… Не треба! –
Вічне тільки сонце в небесах.
Я не вірю в схиблені химери –
шанси є ще випростати стан.
Ти мені на мріяв тиху помсту,
щоб дощем замити всі сліди
та стежки, що метені для гостей,
ще чомусь ведуть тебе сюди.
Ну давай… який ти вибрав спосіб?
Хоч мені про нього знати й зась,
Я скажу, про що мовчала досі…
Ну а ти? Наважишся сказать?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192929
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 31.05.2010
***
Прости, незвичносте,
Пробач, упертосте
Моє невігластво,
Мої відвертості.
Я ще не виросла
В очах підступності,
Прошу не милості –
Прошу заступництва
І дива дивного,
Що просто знищили –
Думки втомилися,
В пісок розкришені…
Немає святості,
Жаги лелечої
І прірва слабкості
Чекає зречення.
А мрій розстріляно
У злет окрилених!
Це ж звідки стрілами
У спину вцілено?!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192707
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.05.2010
Вірності, щирості,
вільності,
щастя,
чи неба безмеж?
Що тобі треба,
стабільності?
Віри? Любові?
Чи теж
світлих відтінків у голосі,
білої квітки в руці?
Хто ти?
Суцвіття на колосі,
хворість чи мед
в молоці?
Стомлені, зломлені,
Скорені –
Чим?
Заповітним теплом?
Ми, наче віття оголене,
вічність,
що десь за вікном…
губиться, піниться, мариться,
цвітом торкає журбу…
Бавиться,
сумнівом грається
з пам’яттю, щоб не забув…
Що нам з тобою, –
ділитися?
Що нам,
сорочку ділить?
Може, сльозами умитися,
може, тоді –
заболить
серце довірою, щирістю
з першого кроку,
знаття б…
Вирости
з власного виросту
Всесвітом,
світлом,
дитям…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192705
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.05.2010
(баєчка)
Подумаєш... Горіти в пеклі,
Як за життя ушкварить гопака.
За щось та буде... Бути смертним
То теж наука. Й неабияка...
Не встань, не сядь, помовч в долоню,
Оце й мистецтво все, лиш озирнись –
Будь завжди ложкою до столу,
А ліпше, мабуть, в блазня одягнись.
Горіти в пеклі не наука...
Ну а мораль „сєй басні” отака:
Дивись, годи, мовчи і слухай,
Будь за горілку і за балика
Збирай потроху хмиз на купу –
Хтось знайдеться, хто чиркне сірника!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192445
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.05.2010
Літа відцвілися і синьому небу свій цвіт віддали,
Згорає зоря, в надвечір’я співають цикади...
І хмуриться ранок – дощі за кордони душі перейшли,
А серце моє стугонить і не знає відради…
Все далі від мене, як пісня, дитячі ясні голоси,
Все далі від мене батьківства святого розмови,
Але для життя я не годен у Бога нічого просить
Аби тільки діти щасливі були і здорові.
Дай, Боже вам щастя в житті, як на полі рясної роси,
Що стане – в пораду, в пошану і вічно на долю
Одне лиш прохання, – я змолоду цього від вас не просив:
Хай буде стежина знайома до рідного дому…
Вертайтеся діти з далеких доріг і найглибших снігів,
Частіше вклоняйтеся мальвам, що вас виглядають
Бо даль-далина заболить, зарясніє і зникне з полів,
Без батькових слів й материнського сонця-розмаю…
(написано на замовлення композитора)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192444
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.05.2010
...не розумію – почалася осінь?
відколи ця прикмета у мені?
стомилася? Усе в житті – відносно,
направду тільки світ заосенів…
а ти не бачив – павоть не летіла?
ще ж бабиного літа не було…
твій поцілунок – прохолодою до тіла,
а тіло ще залюблене в тепло…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192260
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.05.2010
Заплутались у вересні думки:
розхристані, дикунські, голі...
Не відібрати їх у Долі,
як неба синь, де бавляться птахи.
Сурмить у хмарах журавлиний клин,
сезон дощів і на душі неволя, –
заплутались у вересні думки:
розхристані, дикунські, голі...
А по весні така цвіла блакить!
Усе хотілось пам’ятати...
І поцілунки дарувати...
І на прощання – потиски руки...
Заплутались у вересні думки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192258
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.05.2010
Я геть пішла,
мене шукати вже не треба.
облиш мене на тисняву доріг,
я не одна,
я з перелітним птахом в небі
я в полі з вітром, де з Покрови сніг.
я – чорна ніч
ковтаю зорі, наче сором,
що тішились над нами і без нас.
Навіщо ти прийшов?
Щоб дивуватись горю,
чи втішити мене в черговий раз?
Не поспішай,
вповільни кроки, не зарадиш.
Не говори, бо все згорить на тлін…
Бо це ж не ти
колись давав мені поради,
що як полин, що як гіркий полин.
Я геть пішла,
мене шукати вже не треба.
облиш мене, як нехрист оберіг –
я – перекотиполе,
я – хмаринка в небі,
я – поле для не пройдених доріг…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192085
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.05.2010
…Вени –
глибоко,
світла
соромляться
Бояться
пальця,
що їх
шукатиме…
Потаїлись,
вороги,
по–змовницьки:
– Боляче
у полон
бути взятими…
…Ліниво
скрапує
краплями
тиша,
звільна,
нишком –
притишено
в перегук…
Голка
криваву..,
Ген..!
билицю
пише,
полоснувши…
Ой..!
Розчерком
шкіру рук…
…Потішається,
похабниця, –
кра-
пель-
ни-
ця…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=192083
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.05.2010
…Загорни мене у осінь,
в листопад прийди до мене,
щоб у світ простоволосий
грало сонце невтоленне…
Тільки струнами кохання
колиши мене на вітрі,
щоб для холоду закланням
стала пісня й наше літо…
Й щастя в осінь не зотліле
задля квітів і освідчень…
Тихим сумом дощ посіяв
сльози й краплі на обличчя…
й захистив обох від світла
від обмови і від зради...
Ти!..
Прийди мій біль зцілити,
щоб навік мене не втратить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191887
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.05.2010
…”справжнім” чоловікам присвячується…
***
…щоб не було уже опісля.., –
(мене все рівно там не буде...), –
нехай звучить для тебе пісня,
яку почують схожі люде!
Само собою – осміхнуться,
і, зачудовані, промовчать…
Лямурчик? Ха!!! І скажуть, буцім...
й на чатах будуть тільки очі…
…Та – геть..! Оте мені до дідька…
Життя одне – не двічі жити, –
забудуть, бо ім’ям – на Митьку
в годину, що дощем умита.
Аби лиш ти не відвернувся,
не тріпони сльозами з гриви...
Постава – граціозна мушля
на шпажці, як масна олива…
Ось..! Зараз..! Вправно приготуйся!
Мене глитатимуть злослови.
Не переймайся! Перше – взуйся,
і упіймай їх дивну мову!
А там... Як буде! Без конвенцій!
Знайди слова – сміливу нитку,
і вигаптовуй, – для концепцій –
пряме мереживо для свитки..!
P.S.
…щоб не було уже – опісля...
(мене все рівно там не буде…) –
зведи до неба власну пісню
– увірують і неосудять!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191885
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 26.05.2010
і широчіє погляд – всюди осінь –
далеко можна поглядом сягнуть
я зіпсую паперу цілий стосик
але не зможу передати суть
здається, маляр – зайда чи халтурник
необережним пензлем чи мазком
змішавши фарби, необачний дурник,
збагрянив світ, як чиркнув сірником
твій падолист п’янкий, як тепла злива
шепоче тиша з листям у садку
спасибі, осінь, за безмежне диво –
за акварель розбризкану в рядку...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191674
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.05.2010
Не звик балакати? То намовчися вволю,
Потіш мене, і тиші й на «шелесь» не зруш.
Я запишу тобі іще одну гастролю,
Коли ти просто помовчиш у доовкруж.
Відтак, і ти – не прислухайся ж бо у тишу,
Про що захочу я, про те і промовчу.
Давай удвох, щоб не накликать лиха, нишком,
Помовчимо у світ до щастя й до плачу…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191672
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.05.2010
Налетіла чорна хмара,
наче крук
Перебила білий посуд –
їла з рук.
Із долонь моїх ковтала
міти літ…
Білий порох придорожній –
в заповіт…
А світами чорна хмара –
в білий світ,
Чорні вікна, чорні шори,
чорна кліть...
І яке ж тепер століття
ляже в сніг..?
Дощ колосом мурашиним
переміг.
А мені лишились скалки
тарілок,
Буде осінь… Незабаром.
Прийде в строк.
Чорна хмара ходить круком:
світ – вогнем.
Перетліла, перемліла
на тотем...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191460
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.05.2010
Я не вріжу тобі наче хліба ні дня, а ні ночі,
Спеленала вуста у серветку неначе дитя,
Заіржавів мій ніж, а точити немає охочих
Окрім тих, хто не вірить давно у святі почуття.
Відступися... Тут лінія кривди чорніша за привид.
Чорні яблука з раю, що нам дарували роки.
В них згоріли зернята... Надії на час як сновиди
Перейшли за межу, як за здобиччю хижі вовки.
Тільки світло ущербного місяця тінями рам’я –
всепрощаючий тан у мелодіях ритму життя –
На стіні у кімнаті народжує пісню напам’ять,
Пеленає думки у початок наступного дня...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191459
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.05.2010
...погляд
виїв очима
день…
Ти
спантеличений
й досі…
«…Хто се?
Що се вона
таке,
хоче від мене…»
…Хоче?!
Ні!!!
Я лиш
бажала так −
сонцем стати,
квіткою
і росою зійти,
і впасти навзнак.
Перед тобою −
леліткою…
…Щоби згоріти
удвох…
(Ох!
Як це солодко-о-о!)
Голосом
голосно,
кроком у крок
хмелем,
волошкою,
колосом…
Ні!!!
Не обруш!
Листя, що в осінь
падає…
Нас підгребе
воєдино
двірник.
Ладану − ранам…
Ладану!!!
Щоб
возз’єднала мить…
мить,
що думками
вкриється…
Пізно увечері,
майже в ніч,
доторком
не заподіяним…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191271
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.05.2010
…Говори про те,
про що ранок говорить −
пошепки, ледь чутно,
з усмішкою.
…Перепиши музику,
що знає її тільки вітер
і кожного разу грай,
коли я мовчатиму.
…Ходи зі мною
у майбутнє,
бо мені шкода його
без нас.
…Говори про те,
як завтра
прийде ранок
легко, з музикою,
з нами,
що одне з одним
за руку…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191270
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.05.2010
Багато бачив я в житті...
***
«Багато бачив я в житті…» – ти речеш мов образу.
– Не зарікайся, – бозна-що на ранок вразить.
Проступок, випадок чи акт, а може, що напевно, –
життя… Ятрітиме довкруж тобі чужим знаменом.
Лиш «од суми і од тюрми » зректися неможливо.
Не випите вино, не мовлені слова важливі…
Все інше…Геть її! Цю екзотичну панораму…
Бажаєш пана? То узри його в особі хама.
І знову бачення життя набуде змісту й форми –
в рожеві повзунки чи пелюшки тебе загорне,
А там вирішуй – хто ти й що, і – ранги життєбачень:
– Багато бачив ти в житті, чи ще ніяк не бачив?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191088
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.05.2010
Розтанув день, заплющив очі вітер..
***
Розтанув день... Заплющив очі вітер...
а думка ніби пружна тятива,
немов стріла, що випущена притьмом,
жнивує неосвячені жнива.
І сонце натщесерце не смакує –
холодний дощ! Ото було б у смак..!
Мораль одна – не поминайте всує
Затятих несповіданих бурлак.
Не призведи у гріх, моя молитво!
Минувся день… А світла все ж катма!
Заплющив очі вітер – сльози витер!
Розтала ніч як в роті пахлава…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191087
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.05.2010
Прогноз погоди й справді переміг,
Туркочуть голуби схвильовані,
Це ж треба – сніг! У травні білий сніг
Як зерно на землі не скльоване!
Кипить в садках вишнева віхола,
А сніг ріллею, наче просивінь!
Як завжди – нам з тобою ніколи
Бджолою милуватись босою…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190906
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.05.2010
***
Дивне яке –
слово-
-злучення слів,
Шкалик саке
вилив
проміж брів.
і відтепер кричу
в ніч, −
як – сова −
Хронос помер,
а з ним
і
слова…
Хто ти?
З окраїни −
нащо гукнув.
Серце
розкраяв –
вирвав −
забув,
щоби тепер −
так − на узбіччі
літ
вивільнить
пам’яті
кілька біт...
З лою
злою
тепер
упаду в тінь,
мабуть, від болю,
із ночі −
лінь…
Звідки воно −
подивування снам,
нам тепер
дивуватися,
нам…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190905
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.05.2010
Милується роса у різнотрав’ї,
сюркоче стрибунець у лопухах
І соловей не тямиться у гаї,
Гойдає тишу ув очеретах.
Здалека, ген, пробуджується ранок,
Пустим цебром теленька у дворі,
А півень, цісарюючи на ганку,
радіє, що зерниною здобрів.
У березі, де прохолоди царство,
Де течія бринить об камінець,
Мов на базарі, гонорове птаство
Ранкову тишу зводить нанівець.
Гуляє вітер десь під небесами
І пахнуть матіоли на дощі…
Спасибі, Земле, за п’янку наснагу,
За слово, що голубиться в душі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190842
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.05.2010
Хто бачив коли-небудь ночі очі?..
Хто бачив коли-небудь ночі очі..?
Які вони бувають похітливі?
То блискають і зорями лоскочуть,
то плачуть і дарують зливи мливо…
То заведуть думками в шури-мури,
то серед ночі вкажуть шлях до мрії
і так уже в душі тебе розчулять,
що, крий їх, Боже, – вири-чорториї…
А то, бува, спіткнешся випадково
і вихоплять із ночі очі інші:
усевидющі, пильні, неусипні,
пронизливі, проймаючі, невинні,
зелені, сині, карі гонорові,
На перший погляд наче б то здорові,
та – інші очі: очі нуворишів,
що підглядатимуть із ніші в тиші…
…Хто бачив коли-небудь ночі очі,
що у калюжах небеса полощуть?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190840
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.05.2010
(без постскриптуму)
***
...ти обіймИ за плечі –
і спалахне в зірках
наш підлітковий вечір
оспіваний в піснях.
І крізь руман ранковий
шукатиме місток
чи стежку до порому –
в наступного виток.
Життя ж бо та й не вічне,
таки ж одне... Одне.
Як полохлива свічка,
що згарком спалахне.
Весна і літо... Осінь
І сурмами сурмить
лелечий дзвін і просинь –
мережка до зими...
А спогади і пам’ять –
світлинами у степ...
Хай літо буде з нами!
Зима без нас зросте...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190529
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.05.2010
…Пригорнулася хвиля…
і відчутний павітер
розгорнув мої крила
теплим подихом звитий…
Від п’янкої завії
не прокинеться погляд
крізь примружені вії
я побачу як ходить
недосяжна й безмежна
крізь юначу наївність
мовчазна й незалежна
Чоловіча ніжність…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190528
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.05.2010
...Поверни мені день ошатний
бо нависли на виріст хмари,
бо дощі, то листи приватні
і розмови у кулуарах…
...і невтішно без парасолі
і, - коли голова невкрита…
Й невтямки, що живу в неволі
необробленого сграфіто.
…Листопад, як весільний посаг.
Під ногами старенький килим...
Тільки інколи блисне просинь
і ослабнуть жорсткі вудила…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190308
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2010
Хай мені буде
і гріх, і два,
хай мені громом –
прокляття й прокльони,
що я зроблю,
коли я – жива,
фатумна для любові..
…дивна і скрізь наяву
в з’яву – неактуальна.
Вибач мені,
що такою живу
дамою Пік
фатальною.
В міру невірно
згорає час…
– річчя
не має ні правди, ні сили,
щастя –
п’янке, як вино і нуга,
не прокидається сірим…
І до нестями –
безмеж забуття,
наче над прірвою дія…
Хто ти?
Навіщо мене забрав
з мене,
що кодами –
безнадійна..?
Холодно, лютий,
а я – жива!
Відстань –
і подих не захолоне!
Хай там аби що –
сніги чи сльота…
Щастя моє…
Воле моя!
І неволе…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190306
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2010
...Не віриться… Невже весна?
Причинна, ніжна, білопінна, –
ув очі, ніби лій, масна,
а тілу – ще кожуха винна.
Здається, тліє у вогні
останній сніг болючим болем,
а пил, брудніший день при дні,
усе щільніш бере за горло.
...і ночі наче й не було,
очам немає відпочинку,
і знову час – всім снам назло
свій день посіяти на вчинки,
…на сходи. Сходами іти…
Чи вгору? …голчасто, квітчасто...
Чи вниз, на стежку, що колись
Ще приведе мене до щастя…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190052
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2010
Спалахнула зірка, та й на овид,
переплутала із ніччю день –
ранок починається, на подив, –
з філіжанки кави і пісень…
У бокалах – залишки Боржомі,
клапті болю змию з пазурів,
залишаюсь і надалі – homo,
Як би ти не думав, й поготів…
Спозаранку вмиюся до сонця,
най омана йде за рубікон,
божевіллям зблиснуть мої очі
для життя, що дибиться на кон…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190051
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2010
ти маєш дотерпіти сон свідомо
а поза ним –
нехай летять примари –
життя ж було не марне,
не стороннє,
життя було
і є ще за тобою.
А відчаї...
то вітчими нерідні,
їх треба лиш приймати
як за звичку,
ти – незалежний,
недосяжний, ніжний...
і так граційно
вже чекаєш смерті...?
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189816
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.05.2010
Те, що сталося, неможливо втиснути в якісь загальноприйняті рамки і в кліше історій багатьох моїх приятельок, які інколи та попри всі заборони і забобони – «Я – могила!» та й потішать своєю відвертістю. З особливостями і трепетними подробицями, зі сльозами власних (ніколи не читаних у класиці!) почуттів від пережитого, перевідчутого, перевистражданного, але жаданого, жагучого болю, невимовної і невтолимої жаги тіла…
Те, що сталося зі мною, не те що поясненню, не підлягало навіть здоровому глузду ранком наступного дня… Вибух? Незбагненна сила, що підняла душу? А може навпаки?..
…Коли він прийшов і упав на коліна, спочатку я злякалася і подумала, що саме зараз час викликати швидку. Мені…
А потім подумала, що ніхто в світі нам не зможе допомогти... Що я шепотіла йому на вухо тієї миті, опустившись перед ним на коліна, не знаю… Пам’ятаю тільки своє невтішне з полегшенням схлипування і смак його одеколону на своїх вустах…
Ще довго потому вчувався його запах – на подушці, на простирадлі… Навіть з філіжанки, що він з неї пив каву… І це божевілля тривало… не знаю скільки… добу?.. дві?.. століття?
Не годна пам’ятати, бо і того вечора і наступних кілька ранків вперше і востаннє лишила ЙОГО філіжанку на столі... Як пам’ятник, як капличку пам’яті…
Руки без нагадування самі тяглися до неї і ніби внарошне притискали її до вуст, до обличчя у сльозах, до очей, що вбирали, відчували биття власного серця, смакували і боялися щасливих сліз пам’яті, ні, безпам’ятства, щоб не змити, не втратити ЙОГО запах назавжди …
А його не було… День, два, тиждень… Філіжанка сиротою стояла на сто-лі без кави, без ЙОГО запаху, без мого пещення… Її подруги, філіжанки, регота-ли з неї у столі – вилизані до блиску, відшліфовані до рипу мийкою, чисті і безгрішні…
За днем перевівся день, два, три…
День до вечора, ніч до ранку, ранок до ночі. Довго. Вічність…
Ця марність перебивалася кавою, чаєм – різними напоями і нездоровими почуттями самотності МЕНЕДЛЯСВІТУЦЬОГО. Але…
Дзвінок як завжди підняв о пів на шосту. Інерційно піднялася, висмоктала ліки, привіталася до себе самої у дзеркало…
Доброго ранку, дівочко! Як ся маєш?.. Тьху, така гидота і зранку… Своє відображення у дзеркалі не віщувало нічого доброго – печія, біль у хребті, відчуття дарма…
І щось нове…
Що, те не підлягало поясненню.
Здавалося, розум, зотлілий у прах і розвіяний вітриськом з п’ятнадцятого поверху, відновився як Фенікс з попелу… Примусив злити на себе кілька цебер холодної води і повихилятися тілом під музику і олімпійське «Один, два, три – Пішов!».
Чай з екзотикою «соусалу» відновив сили і привів до тями. Хто я? Нащо і звідки? Чого і навіщо? Ім’я? Ніхто і ніяк. Відповіді прийшли само собою з бадьорою ходою на роботу.
Дякувати Богу, там на мене ще-таки чекають і суворим голосом з трубки вимагають зізнатися про місце перебування на цю мить.
Дякувати Богу… А в трубку – «Вже – йду! За п’ять хвилин – буду–у–у!»
…Пообіцяла сама собі, що тільки-но з’явлюся на обід додому – приберу той «пам’ятник»… Не варто перетворювати квартиру на мавзолей однієї ночі. Це просто нице – вартувати власні бажання однією єдиною філіжанкою. Маячня!!! Кількох років поспіль жадань і готовності розуміти? Двічі маячня! Сухий програмний характер очікуваного щастя? Так не буває…
Телефон мовчав, так само, як і кілька днів поспіль… Робота забирала увесь вільний час і час для миті лестивого голосу у трубці… витримала лише до півночі … Вона тривожно забилася у тиші пораненим птахом і все сталося як у казці про Попелюшку. Враз із прекрасної золоченої карети фірми «Обіцянки и С» виріс величезний гарбуз відмови від усього і від самої себе.
Час очікування минув так, як минає весняний день, залишивши після себе аромат від букетика синіх першоцвітів у гранчаку з водою. До речі, пора вже і його у смітник. Час…
Захотілося відкрити навстіж вікно… Захотілося ступнути у простір як у воду і… пливти… пливти… пливти якнайдалі… Легко, безпричинно весело і назавжди.
… Дружина мого боса народила дитину. Дівчинку. Я бачила її – таке спокійне і серйозне дитя у мережаному чепчику…
Вона дивилася на татка розумно, спокійно і з докором…
Пролісковим поглядом очікування…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189810
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.05.2010
…полохлива осінь
і птахи-лелеки
кличуть щедре літо
у щемливу синь,
і несуть на крилах
у смиренну Мекку
до країн далеких,
до чужих святинь.
…вже нема нічого
на гілках крім тиші,
звісткою синиця
стукає в вікно,
не шумить тополя
і поснули вишні,
передзим’ям душу
взято у полон.
…і трава пришерхла
похилилась, впала,
Ще зелена… Тільки…
Ніби, нежива…
Полохлива осінь
у димах зів’яла,
листопад минувся,
дихає зима…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189683
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.05.2010
Замани мене поглядом...
О… і – розвій!
Зерном, цвітом, порохом,
сполохом…
Пересни, перейди, перемлій,
перемрій
словом, піснею,квіткою,
полем…
Недосяжну, омріяну, рвійну
моли
Бути разом віки
і навіки...
Не здригнись, не жалкуй, не проспи,
не спливи
Як… Як роса, як у тиші
кроки…
Не злостись, не мовчи, не чекай,
не лести,
поведи, позови
за собою,
глибиною, рікою, весною
зрости…
Залишись і…
Лишайся з такою...
І – розвій, спопели, розтопчи,
розірви –
на шматки, на плітки,
на пустелю...
Я кохаю тебе, я люблю...
я – люблю!
Та не жди, що я здамся
без бою...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189682
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 15.05.2010
Не скажу тобі
про свою любов…
Розгорну небес
горобине тло.
Калиновий смак,
ягоду терпку
На вустах твоїх
смакува –
ти –
му…
Як червону кров
з калинових грон
принесу на злом
у п’янкий полон…
І в останній схлип
розкажи мені
про одвічний плин,
про цвітіння нив…
Я прощу тобі
твою тінь-любов,
Я покину клин,
перейду покров…
Смакуватиму
полиновий день.
Відшукай мене,
коли знайдеш – де…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189483
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.05.2010
Ми – обоє, ми – двоє, ми – нарізно й разом,
Тільки – «пара» – не скажуть про нас ніколи,
Ще обом вистачає тривог і поразок,
Та не буде на двох – однієї долі.
Осміхнуться і прийдуть нам весни і літа,
І кульбабами легко пурхнуть у небо
Будуть айстри згорати, і – верби жовтіти,
прийде осінь – сховатися в ожередах.
Ми – обоє, ми – двоє, ми – нарізно й разом,
Нам означено біль! не обом, та на раз…!
Шлях – один, а надії – мов квіти у вазі
В профіль різні, та схожі чомусь у анфас…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189482
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.05.2010
…коли наступають на душу…
Мушу –
перехрестити довкола
коло…
Важко…
на білому світі –
Бляшкою
Вколеною бути
цвяшком…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189314
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.05.2010
…не зірвалась до неба у крик журавлиний,
Хоч і рвався той крик із невтішної крові,
стугоніло у грудях і біль розмивало на мливо,
на сльозу, що трималась кілочку не довго…
…і пливла, зігріваючи душу і шкіру,
та спіткнулась, – шукала якоїсь шпарини,
і навпомацки тицялась в дощ, у примари, у віру,
і губилась в калюжах – розтерзана й мирна…
…пересіяні ситом плевели і горе
вже одягнуто в шати сріблястого грудня –
не зірвалась у крик одинокої чайки над морем
із осінніх і вже запізнілих… та – буднів…
…не просіяних… тих, що на світі тримають…
Для доріг, що народяться з першого снігу…
До останнього подиху, кроку і… – Кави немає…
…Ну хоча б на ковточок життю і на втіху…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189313
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.05.2010