Mariana

ode to the beloved

Saved  me  from  the  darkest  night  and  sorrow…
And  from  the  longest,  coldest  winter  night…
Every  word  from  you  brings  hope  for  bright  tomorrow,
Every  smile  you  give  –  my  wings  to  fly.
Don’t  hide  from  me  when  everything  is  gloomy.
Sweet  words  are  nothing  but  you  have  my  heart.
And  all  my  love  I  send  u  with  the  moonlight
You  have  to  find  in  me  new  way,  new  start…
Everything  in  you  I  love  so  deeply.
Don’t  run  from  me,  don’t  go  away  to  far…
Sweet  words  are  nothing  but  my  soul  is  with  you.
Only  you  have  the  key  to  loving  heart.
Like  miracle  I  found  you  between  faces…
I  lost  my  mind,  I  fall  in  love  with  you….
My  heart  beats  only  for  the  one  I  care
And  both  of  us  should  know  this  love  is  true.
No  one  can  give  me  happiness  like  you  do.
And  no  one  can  be  even  close  as  good.
Love  found  me  like  the  magic  voodoo
How  can  I  fight  it  even  if  I  should?
As  sun  raise  up  above  the  Earth  through  darkness,  
Same  way  my  happiness  grows  big  with  seeing  you.

 

Sweet  words  are  nothing  but  my  love  is  true…

 

And  no  one  can  be  better  through  the  lifetime,

 

No  one  can  be  as  good  as  you…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.05.2012

living with the devil

If  u  hurt  me  once…shame  on  you…
If  u  hurt  me  twice  shame  on  me….

Prologue
In  our  life  we  often  meet  people  who  we  call  lucky…..  They  have  good  marks  at  school…marry  to  beautiful  girls…find  better  jobs  and  do  all  that  easy  without  any  troubles  on  their  heads…
I  would  never  call  myself  one  of  them….
Maybe  it’s  a  date  of  births,  or  the  sings  of  my  parents  and  grandparents.  I  don’t  know  for  sure  and  will  never  know.  But  in  my  life  there  were  so  little  of  good  things  and  so  many  of  hard  moments  that  if  I  wanted  to  choose  a  color  for  my  life  it  would  be  gray  and  only  gray  if  not  black  or  brown….
Many  people  say  that  there  always  is  someone  who  lives  worse  than  u  do.  And  people  in  Africa  have  not  enough  of  food  and  water.  But  hey!  I’m  not  in  Africa.  I  have  never  been  to  Africa  and  never  will  be…  I  live  in  Europe  and  please  don’t  laugh  if  u  know  such  country  as  my  motherland….  I  live  in  Ukraine.
And  maybe  there  are  people  sick  and  disabled  ones.  Maybe  at  this  moment  someone  cries  and  someone  dies.  But  there  are  lots  of  those  who  spend  their  money  and  live  a  happy  life.  And  I  prefer  to  think  about  them.  Lucky  ones…
So  as  u  already  know  I’m  unlucky  and  live  in  a  country  where  no  one  care  and  there  is  nothing  to  be  done  to  change  the  situation.
Oh,  by  the  way,  my  name  is  Mariana…
 



1.
As  we  talk  with  my  friend  from  Syria  on  the  phone  I  say  to  him  to  hold  on  coz  Shaytana  is  near  and  I  may  be  in  trouble…
-  From  where  do  u  know  this  word?
-  I  always  knew  this  word-  I  say…
-    It  means  Devil…
-  I  know.  And  she  is  a  real  devil  in  a  flash.  Wallah.
I  hear  he  is  laughing.  He  always  laughs  when  I  use  this  Arabic  word  which  means  I  swear.
- So  who  is  she?
- My  mother  in  law.  She  is  a  Shaytana  and  if  she  hears  me  speak  with  u  than  I’m  in  a  big  trouble.  Bye!!!!
I  hang  up  the  phone  and  turn  around.  There  she  is.  She  is  standing  behind  the  door  and  I  can  see  her  huge  body  through  the  door  glass.  Awful!  In  my  mind  I  started  to  pray  to  all  gods  I  could  remember  that  she  didn’t  hear  my  talking  right  now.  She  enters  the  room  and  I  can  see  she  is  in  her  usual  mood  to  bite  my  head  off….  Just  looking  around  to  find  a  reason.  Ahh  that  means  I’m  in  the  safe  side.  If  she  heard  me  than  she  would  start  to  yell  and  call  me  names  by  now.  All  this  long  seconds  of  waiting  tell  me  I  can  relax  a  bit.  All  is  going  to  be  the  same  as  usual;  she  yells  at  me  and  me  listening  and  tries  to  stay  cool.  But  wallah  for  11  years  of  knowing  her  I  have  lost  all  my  temper…
-  Why  are  you  sitting  here?  
-  And  why  not?  –  I’m  not  in  the  mood  to  have  a  fight  but  I  don’t  know  what  else  I  can  say  to  these  stupid  words….
-  Its  Saturday  and  all  people  do  house  work  and  cleaning  and  you  sit  here!  –  She  starts  to  yell  and  I  am  not  surprised  at  all  –  go  and  do  something!
-  What  I  should  do?
-  Anything!  You  wasting  time  and  this  day  for  sitting  at  computer  and  doing  nothing!  Go  and  wash  the  floor!
-  Ok  I  will  do  in  a  minute  or  two.
-  Go  now!  You  always  eat  and  never  do  any  work!  I  have  never  seen  that  a  daughter  in  law  was  so  lazy  and  careless….  Go  and  do  some  cleaning!
-  Ok!  Ok!  I  will  go  in  a  few  minutes!
She  walks  out  of  my  room  leaving  the  door  opened  as  she  knows  I  hate  it  and  long  for  at  least  a  bit  of  privacy!  I  start  to  boil  but  do  my  best  to  calm  myself  down.  She  is  with  black  hair  she  always  has  to  color  because  it  would  be  grey  long  time  ago…with  a  huge  nose  and  eyes  that  have  not  much  of  eyelashes  and  eyebrows.  But  the  worse  is  that  she  is  stupid.  Having  no  higher  education  left  her  far  behind  anyone  I  know.  Sometimes  she  can  say  something  so  stupid  in  front  of  people  that  her  husband  (my  father  in  law)  hide  his  eyes  from  embarrassment.
I  close  all  chats  I  had  and  text  to  my  friends  I  will  be  busy  and  chat  with  them  later  and  go  to  wash  the  floor  in  the  kitchen.  As  I  bring  the  water  and  start  to  wash  the  floor  I  remember  the  day  I  was  washing  the  walls  at  my  father’s  house  before  my  wedding.  It  was  7  years  ago  but  it  seems  that  it  was  centuries  ago  and  those  happy  times  when  I  was  free  left  far  behind.  I  smile  to  myself  coz  I  know  I  was  so  blind  then.  I  was  stupid.  Young  and  stupid.  
I  met  him  at  15.  He  was  7  years  older  than  me  and  seem  so  smart  and  a  great  guy.  He  treated  me  nicely  and  I  liked  his  attention.  So  at  my  16th  birthday  he  said  he  loves  me  and  wants  me  and  I  was  scared  but  said  “yes”…  After  that  we  were  officially  a  couple  and  start  dating.  That  was  my  first  mistake.  I  shouldn’t  go  for  it  and  be  with  him  ever.  There  were  a  young  boy  of  my  age  but  he  couldn’t  compete  with  a  man.  So  he  lost  a  ballet  and  I  lost  my  virginity.  
When  I  was  16  my  mother  had  a  stroke  and  died  at  the  age  of  38.  That  was  so  awful  and  sad  that  I  can  go  through  it  till  now  and  for  more  than  10  years  I  miss  her  everyday  and  cry  every  time  I  visit  her  grave.  I  always  go  alone  and  don’t  let  anyone  to  go  with  me.  It’s  my  grief  and  I  don’t  want  to  share  the  moment  with  a  person  who  is  not  worth  it.  That  was  the  biggest  punch  of  destiny  in  to  my  16  year  old  stomach  and  I  was  broken.  I  remember  she  was  in  a  hospital  for  3  days  in  an  intensive  care  unit  and  in  the  middle  of  the  night  all  were  awake  and  I  get  up  to  ask  what’s  wrong.  No  one  could  say  a  word….  They  just  gave  me  my  mom’s  jewelry.  I  started  to  yell  at  them.  I  said  that  they  shouldn’t  do  like  that  or  I  may  think  bad  things  happen  to  my  mom.
-Mom’s  dead…  -said  my  brother.  He  was  only  11.  I  remember  I  fall  in  to  my  father’s  arms  and  the  world  was  spinning  around  me…
No  words  to  tell  how  it  hurts.  I  remember  two  moments  were  the  most  painful.  When  they  opened  a  coffin  and  the  other  when  they  closed  it  and  start  to  bury  her.  It  was  like  a  slap  and  it  told  me  it’s  over  and  I  don’t  have  a  mother  anymore.  He  was  there  yes  and  he  was  holding  me  and  I  was  repeating  only  one  thing:  -  She  is  my  mother….!
Since  that  day  I  was  different  and  never  will  be  the  same.  I  was  broken  and  hurt.  I  lost  the  best  person  on  earth.  I  lost  all.
I  couldn’t  find  the  inner  peace  again…and  all  the  time  when  I  should  be  feeling  happy  I  cried.  I  often  turn  around  to  the  wall  or  to  some  corner  and  cried…silently.  Tears  were  rolling  from  my  eyes  and  he  was  looking  to  other  way  pretending  he  don’t  see  it.  It  took  me  6  month  to  get  a  little  better  and  start  to  look  for  other  goals.  So  I  started  to  think  that  if  I  will  be  married  and  have  a  family  of  my  own  I’ll  be  happy.  By  that  time  it  seemed  to  be  a  good  idea.  I  lost  a  family.  I  lost  my  mother.  I’ll  need  to  find  a  new  family.  My  own.  
I  wash  the  floor  and  feel  I’m  hungry….its  spring  now  and  I  don’t  want  to  eat  usual  food  so  whenever  I  open  the  fridge  I  hunt  for  vegetables.    I  finished  my  work  and  decided  to  have  breakfast.  Its  11:16  and  I  had  only  coffee  till  now.  I  found  fresh  cabbage  in  the  fridge  and  cut  a  little  for  myself…than  a  slice  of  grey  bread  and  I  wanted  to  go  but  saw  cheese  and  suddenly  I  want  that  cheese  so  I  take  it  and  cut  a  slice  for  myself…  My  mistake…  Shaytana  enters  the  kitchen  at  the  same  moment  I’m  going  to  eat.  Always!  This  time  also.  So  she  sees  me  taking  cheese  she  bought  and  she  is  ready  to  kill  me  for  that.  I  can  see  it  on  her  face  expression.
- Why  did  you  took  that  cheese?  Put  it  away!  It’s  for  a  kid  not  for  you!
I  have  nothing  to  say…  it’s  silly  to  put  it  back  when  I  already  took  it  and  it  sucks  that  she  says  such  things.  She  always  hates  me  for  I  eat.  She  wishes  me  to  do  all  the  work  but  never  eat.  Even  when  I  don’t  eat  anything  she  still  say  I  already  eat  a  lot  and  no  one  else  had  time  to  do  so.    I  remember  a  year  ago  I  was  so  depressed  I  didn’t  eat  anything  for  two  weeks.  Only  tea  and  coffee.  And  she  didn’t  even  notice  and  was  yelling  I  eat  all  her  food.  I  hate  her  and  I  have  to  bear  with  her.  
We  live  here  with  my  in-laws  more  than  7  years  and  we  have  not  enough  of  money  to  rent  separate  flat  so  I  have  nowhere  to  live  if  I  will  fight  with  her.  I  have  no  choice.  So  I  will  not  eat  this  cheese…  I  will  put  it  back  later.  To  hell  with  her  and  her  cheese.
As  I  come  to  my  room  from  the  kitchen  I  put  the  plate  on  the  table  and  fall  on  my  bed.  I  cry.  Not  because  of  her.  I  cry  coz  I  am  so  tired  of  all  of  that.  I  know  I  don’t  have  to  react  on  her  words.  I  know!  But  I  can’t.  When  someone  treats  you  worse  than  a  dog,  even  someone  as  stupid  and  ugly  as  she  is,  it  still  hurts.
She  enters  again….  
- You  took  shower  and  spilled  water  next  to  the  bathtub!  Go  and  clean  it  immediately!  You  care  only  for  food!  You  already  ate  and  who  will  clean  after  you?  Go  now  or  I  will  throw  you  out  of  the  house!
- It  wasn’t  me.
- Yes  it  was  you!  There  was  no  one  else  in  the  shower!  Go  I  tell  you  or  you  will  be  sorry!
I  get  up  and  go  to  clean  a  few  drops  of  water  that  were  there.  It  took  me  1  min  not  more.  I  think  I’ll  start  to  take  my  antidepressant  pills  again.  I  can’t  stay  sane  with  her  without  pills.  I  will  lose  my  mind  or  be  depressed  again.  
At  this  moment  I  have  only  one  wish…  I  need  a  hug…  and  I  want  only  one  man  on  earth  to  hug  me.  But  he  is  so  far  away!  My  honey.  So  I’m  unlucky  and  lonely.
I  chew  my  cabbage  and  think  of  him.  Not  my  husband  who  never  gave  me  love  and  care  and  never  made  me  happy.  But  a  man  who  showed  me  there  is  another  way.  Better  way  in  life.  Who  become  a  friend  and  lover.  Who  support  me  and  calm  me  down  when  I  feel  like  losing  my  mind.  We  met  too  late  but  I’m  still  happy  I  have  him  in  my  life  as  he  refilled  me  with  hope  again.  It  was  my  honey  who  saved  me  from  depression  a  year  ago.  It’s  him  who  cares  for  me  daily.  Who  supports  me  and  makes  me  smile  and  laugh.  Who  shares  with  me  all.  The  one  and  only.  He  is  a  great  person.  I’ve  never  met  anyone  as  good  as  he  is.  But  as  I  said  we  live  in  different  countries  and  in  different  worlds…  so  I’m  unlucky…  
Maybe  I’m  a  bad  person  that  I  dream  about  other  way  and  other  life  while  my  son  plays  behind  my  back.  But  one  wise  woman  once  told  me  that  we  have  to  care  for  our  happiness.  Children  will  grow  up  and  leave  us  building  their  own  life  and  we  will  be  left  behind  old  and  lonely.  We  all  will  die  in  the  end  and  we  won’t  get  another  chance.  So  we  have  to  live  this  life  better.
I  failed  to  find  my  happiness  with  a  family  of  my  own.  With  a  husband  and  son.  It  wasn’t  what  I  needed  and  made  me  only  more  depressed.  I  was  feeling  constant  emptiness  in  my  soul  and  was  in  need  of  something  I  couldn’t  describe.  I  was  lost  and  I  had  no  idea  what  to  do  to  be  better  and  fine  happiness  and  peace  I’m  looking  for.  So  I  started  to  chat  with  other  people  around  the  world.  Boys  and  men  from  Pakistan,  India,  Algeria,  Egypt,  Jordan,  United  Arab  Emirates,  all  east  and  Asia,  were  in  my  friend  list  and  it  kept  me  occupied  and  helped  me  to  forget  for  some  time  about  my  own  situation.  
So  now  I  also  try  to  stop  myself  from  these  dreams  of  running  away  from  this  hell  and  be  there  where  I’ll  be  loved  and  cared  for.  I  can’t  let  myself  to  dream  about  it.  It’s  too  much  for  me.  I  have  an  anchor  here  –  my  son.
She  enters  the  room  almost  breaking  through  the  door  and  yell  again.  In  my  thoughts  I  don’t  hear  what  she  says.  And  I  see  she  notice  I  am  not  here,  flying  in  clouds,  daydreaming.
- and  clean  it  all…Do  you  hear  what  I  tell  you?  Wash  the  entire  wardrobe  and  put  all  the  clothes  there.  I  told  you  many  times  to  do  it  but  you  are  too  lazy  to  do  any  work.  You  can  only  eat  and  nothing  more…  
I  ignore  that  hoping  she  will  leave.  She  does.  Slamming  the  door  she  walks  away.  Good.  I  still  lay  on  my  bed  and  check  my  incoming  messages  in  case  someone  text.  Nothing.    
I  suddenly  start  to  cry  again.  No  reason,  than  why?  Where  this  pain  in  my  soul  does  comes  from?  Why  I’m  a  silly  girl  sitting  at  home  and  crying  alone?  No  answers.  No  one  to  tell  me  what  to  do  and  how  to  live  my  life  so  I  could  be  happy.  Maybe  that’s  because  no  one  knows.  
I  wipe  my  tears  and  go  to  wash  the  wardrobe  she  was  speaking  about.  I  should  better  do  it  or  she  will  come  again  and  will  say  even  more  nasty  things.  During  this  long  7  years  she  called  me  so  many  bad  names  I  can’t  even  remember  all.  It  gives  her  pleasure  to  hurt  someone.  Shaytan  in  a  flash.  Instinctively  she  finds  a  place  where  it  hurts  the  most  and  hits  there  with  no  mercy.  


2.
It  wasn’t  always  that  bad….  When  I  first  met  my  husband  it  seemed  right.  He  was  7  years  older  than  me  and  I  was  too  young  to  know  what  a  woman  needs.  I  was  taken  by  his  way  of  treating  me…like  a  teacher  treat    a  student…  so  he  win  me  without  trying  hard.  And  when  I  first  met  his  mother  it  also  wasn’t  that  bad…  I  remember  she  wasn’t  paying  attention  to  me  at  all  and  talk  only  with  other  people  in  the  room.  It  was  ok  with  me  as  I  was  little  shy  at  that  time.  When  we  started  to  date  and  I  start  to  come  more  often  to  visit  him  she  started  to  speak  to  me  and  ask  questions.  I  was  doing  my  best  to  make  her  like  me.  Once  she  asked  me  to  bring  her  the  slippers  and  I  did  it,  like  a  dog  brings  them  to  its  master,  but  I  did,  I  obeyed,  and  when  she  was  asking  something  I  did  all  she  wanted…  at  first…  long  time  ago…
I  remember  he  called  me  and  I  was  coming  to  his  place.  I  was  walking  about  2-3  kilometers  to  see  him  as  I  was  needed  him  for  not  to  stay  lonely  in  a  little  flat  with  a  drunken  father  and  a  young  brother…  To  see  that  was  hurting  me  too  much  and  I  was  grabbing  any  chance  to  run  away.  So  there  I  was  walking  pretty  long  distance  to  see  him…to  be  with  him…  to  watch  TV  together  or  listen  to  music…  and  then  he  sent  me  away  alone  or  walks  me  home.  When  he  offered  to  take  a  taxi  I  always  refuse.  I  wanted  to  walk  and  have  some  time  in  private  and  that  was  my  only  chance.  
Somehow  there  was  no  one  better  than  he  was…  Somehow  there  was  no  one  else…  So  we  were  dating  for  long  3  years.  And  when  he  said  it’s  time  to  get  married  I  said  yes.  But  that  was  a  part  when  she  started  to  turn  in  to  evil  shaytan.  She  hated  me  and  was  hoping  he  will  leave  me  when  he  will  have  enough.  And  as  soon  as  she  heard  we  want  to  go  on  she  had  objections.  I  didn’t  know  that.  She  told  me  all  this  a  few  years  later  when  we  were  fighting.  She  told  me  she  never  wanted  to  let  me  in  their  family.  I  wasn’t  good  enough.  But  at  that  time  I  didn’t  knew  that…
Later  she  was  fighting  with  me  and  telling  me  that  I  never  was  good  enough  for  their  family  as  my  father  in  law  was  a  head  of  a  factory  and  my  father  was  a  simple  worker….  All  their  friends  were  the  same.  They  were  thinking  of  themselves  as  about  upper  class  and  my  family  were  not.    So  she  did  her  best  to  not  let  us  marry  and  I’m  sorry  she  failed.  It  was  a  right  way  and  I  was  wrong  and  blind…
She  is  so  bossy  that  it  makes  me  lose  my  mind.  She  always  tells  everyone  and  especially  to  me  what  to  do  and  how  to  do  it,  how  to  put  everything  in  order  and  so  on.    And  she  can’t  tell,  suggest  or  ask.  She  commands  with  half  yelling  half  ordering.    And  when  someone  order  u  and  command  the  natural  reaction  of  your  mind  is  to  resist  and  run.  I  always  hide  in  my  room  and  close  the  door  and  she  learned  to  open  them  from  the  outside  and  now  I  have  no  space  to  hide  from  that  woman.  Ahh  headache  is  not  that  bad  as  she  is…
When  she  refused  to  let  us  marry  and  was  delaying  the  event  for  too  long  my  future  husband  told  that  if  I  get  pregnant  there  will  be  no  other  chance.  So  I  thought  having  a  husband  and  child  should  make  me  happy.  It  was  my  silly  illusion  that  a  family  and  motherhood  gives  inner  peace  and  happiness.  So  we  did  it.  On  April  14th  at  11:30  am….    
First  few  weeks  I  was  happy  because  I  had  new  hopes  and  dreams…  than  we  asked  his  mother  to  take  me  the  doctors  because  I  feel  unwell  and  there  they  told  us  I’m  pregnant….  She  was  in  shock  and  very  angry  at  him.    He  told  her  that  he  will  leave  me  like  that  and  she  convinced  him  to  marry  as  a  noble  man  should.  So  we  started  to  get  ready.  
I  was  afraid  to  tell  my  father  but  I  had  to.  One  day  I  told  him  I’m  pregnant.  I  was  18  years  old  and  I  was  studying  at  the  university,  2nd  year  student.  So  all  he  said  was:  
- How  about  your  study?
- A  lot  of  girls  study  and  have  kids…  I  will  manage  dad…
- Than  what  can  I  say….
And  he  went  away  out  of  the  flat  in  a  bad  mood  and  I  was  thinking  what  it  will  be  like  to  be  married…  And  soon  I  realized  there  will  be  not  much  difference…  till  that  time  we  were  together  for  three  years  and  we  were  living  together  from  time  to  time  at  my  granny’s  flat  and  we  were  working  together  in  a  night  club  and  billiard,  so  there  were  not  much  difference  in  the  end.  But  I  had  hope.  
Till  the  day  we  were  getting  married  I  wasn’t  thinking  that  I  love  him  or  anything  like  that.  But  I  lost  my  mom  and  my  father  had  little  salary  and  my  brother  on  his  neck,  so  I  knew  I  have  to  get  married  and    live  my  life  and  I  did  it.  I  was  comfortable  with  him  and  I  was  sure  he  will  be  a  good  husband.  Was  wrong…  
When  all  our  parents  realized  there  will  be  no  other  chance  they  start  to  get  ready  for  our  wedding.  At  one  point  our  parents  needed  to  meet  to  discuss  all  the  details.  It  was  so  awful!  His  mother  and  father  were  sitting  in  my  small  flat  and  show  with  their  entire  look  they  think  that  we  are,  as  all  inside  the  flat,  pathetic.      I  saw  that  in  their  manner  to  sit  and  talk.  And  my  father  also  felt  it.  He  had  no  choice  and  didn’t  say  anything  but  I  was  so  sorry  for  him.    
The  big  day  was  planned  for  July  24th.  We  were  paying  for  our  guests  and  they  paid  for  their  gests  so  we  had  30  people  to  pay  and  they  paid  for  the  rest  70.  In  the  end  shaytana  said  that  we  paid  not  enough  even  when  her  husband  said  all  is  well.
The  day  before  our  wedding  I  had  to  wash  all  the  stairs  and  walls  in  the  building.  My  dress  was  sewn  for  me  and  it  was  nice  and  simple,  the  way  I  wanted  it  to  be  and  much  more  cheaply  than  a  bought  one.  I  also  did  all  my  makeup  and  manicure….  I  wanted  to  save  money  for  my  father….  And  it  was  all.  We  went  to  put  stamps  in  our  passports  in  ordinary  day  and  without  any  celebration  and  the  day  of  wedding  was  the  ceremony  at  church  and  a  big  party.    I  don’t  remember  it  much…  I  remember  traditional  wedding  greetings  at  my  place.  And  then  I  was  married  and  fainted  in  church.  My  dress  was  too  tight  and  I  was  short  of  breath  and  fainted.    After  the  wedding  shaytana  said  that  all  was  well  except  I  fainted  in  front  of  gests  and  priest.  
All  the  wedding  I  was  sitting  next  to  that  man  with  a  feeling  like  it’s  not  me.  Like  in  sitting  next  to  this  couple  and  watch  them  and  it’s  not  my  wedding.  It  was  a  strange  feeling.  Maybe  with  that  I  was  comforting  myself  as  I  knew  I  make  the  biggest  mistake  in  my  life.  Second  biggest  mistake.  First  was  to  agree  to  get  pregnant  at  18.        
At  6  am  we  were  back  home.  I  untie  all  my  dress  and  took  all  hair  pins  out  and  we  went  to  bed.  No  sex.  Just  sleep.  We  were  tired.  So  that  was  it.  I  was  married  and  didn’t  even  notice  it.  In  a  few  days  when  we  saw  the  tape  with  our  wedding  recorded  on  it  I  realized  it  was  me  there…  I  was  married  now.  And  pregnant.  At  18.  Without  mother  and  with  an  evil  mother  in  law.  
Since  that  day  my  happy  dreams  were  destroying  themselves  day  after  day.
She  decided  that  if  I’m  not  as  good  and  rich  as  they  would  wish  I  should  be  like  a  slave  and  do  all  house  work  while  she  will  lay  on  the  sofa  with  her  hand  in  her  pants  (on  her  belly  as  she  always  explains…)  so  she  tried  her  best  to  make  me  her  slave  as  soon  as  I  gave  birth  and  was  capable  to  do  any  work.  We  started  to  fight  coz  I  didn’t  want  to  do  all  the  work  she  wanted  me  to  do.  
- I  always  thought  that  if  I’ll  have  a  daughter  in  law  she  will  be  doing  all  the  work  in  the  house  and  I  will  have  rest…!
- I’m  not  a  Cinderella  or  a  slave  to  do  all  the  work…!
- But  you  are  not  doing  any  work  at  all….!
- That’s  what  you  think.  I  do  all  I  need  to  do!
An  interesting  fact  was  that  my  father  in  law  and  my  husband  always  hide  and  try  to  stay  out  of  our  fights.  And  it  was  even  good  because  I  could  also  say  a  lot  of  bad  stuff  to  her.    And  only  when  she  was  crossing  all  possible  lines  they  were  interfering  and  calm  her  down  or  took  her  away  for  some  time.  
She  came  to  me  at  night  when  my  son  was  few  month  old  to  tell  me  what  to  do  and  how  to  do.  She  was  commenting  at  everything  and  all  I  did  was  bad  or  wrong  or  not  good  enough.  So  when  I  told  her  to  leave  me  alone  and  go  away  she  started  to  yell.
- You  can’t  do  anything  right.  And  you  don’t  even  want  to  listen  what  older  people  say  to  you.  
- Leave  me  alone  at  least  at  night!  MY  baby  is  crying  and  you  yell  here…
- U  can  only  lay  on  bed  and  do  nothing.  Look  around.  You  didn’t  wash  the  floor  and  the  baby  has  nothing  to  breathe  with.  
- I  had  no  time  to  do  it!  I  need  to  take  care  of  the  baby  and  wash  the  clothes  and  iron  all  his  stuff  and  cook…
- And  you  didn’t  put  all  his  clothes  in  order!  You  are  a  lousy  mother!!!
- I  don’t  care  if  it  is  in  order  or  no.  I  hate  order.  I  know  where  all  of  the  clothes  are  so  I  need  no  order!
- You  lived  in  pig  house  with  your  father  and  now  try  to  do  the  same  here  but  I  won’t  let  you!
- I  don’t  need  to  do  anything!  U  r  a  pig  already!
- What  did  you  said?  Repeat  it!  You  are  a  little  bitch!  You  killed  your  mother  and  now  came  here  to  kill  us  all!
After  those  words  I  took  my  son  on  my  hands  and  walk  away  in  to  another  room.  At  that  moment  my  father  in  law  came  and  told  her  to  stop  speaking  stupid  stuff.  He  took  her  away  and  I  was  crying  hugging  my  baby.  At  that  time  my  husband  was  away  hanging  out  with  friends  after  work…
Once  she  even  tried  to  hit  me  and  I  had  to  jump  away  from  her  slap  me  in  the  face.  She  always  could  make  my  life  miserable.  Always  knew  where  it  will  hurt  the  most.  Always  calling  me  names  and  insulting  my  father  and  my  family.  Always  saying  I’m  fat  and  ugly  and  when  I  wear  any  new  clothes  she  use  to  say:
- Will  you  go  to  university  at  these  clothes?  You  look  like  a  clown  in  a  circus!
- Care  about  yourself  and  what  you  wear.  And  I  will  be  a  clown.
- But  you  live  in  our  house!  People  will  laugh  at  us  too.  When  you  will  live  alone  than  do  what  you  want.  But  till  you  live  in  our  house  you  have  to  do  as  we  say!
My  clothes  were  fine  and  no  one  ever  laughed  at  me.  She  wanted  me  to  look  worse  than  I  did  and  made  those  comments  to  make  me  sad  and  angry.  Sometimes  she  could…  
She  was  huge  and  fat  herself  but  always  pay  attention  to  extra  weight  I  gain  after  giving  birth.  And  if  I  said  look  at  you,  she  was  telling  her  age  is  an  excuse  and  my  age  is  not.
So  she  was  poisoning  every  minute  of  my  life  and  still  doing  so.
And  the  worse  was  when  someone  came  to  visit  us.
When  my  father  came  to  visit  she  was  showing  that  she  is  better  that  us  and  making  herself  as  a  queen.  She  was  telling  how  lazy  I  am  and  that  I  don’t  do  anything.    And  when  my  friends  came  or  group  mates  she  was  coming  to  my  room  sitting  between  us  and  also  telling  how  bad  I  am  and  that  I  don’t  do  anything  and  don’t  wash  the  floor  or  dishes  and  don’t  put  stuffs  in  order  and  don’t  help  her  or  say  bad  words.  My  friends  were  in  shock  and  didn’t  know  how  to  react  to  that  situation.  No  one  had  courage  to  ask  her  to  leave  the  room  and  no  one  had  courage  to  tell  her  to  shut  up.  So  we  had  to  wait  till  she  finish  or  someone  will  call  for  her….
Soon  they  all  knew  it  and  stop  visiting  me….  I  stop  asking  them  to  come…I  knew  why  they  don’t  want  to…..Her  poison  is  strong  enough  to  kill  the  entire  good  thing  in  a  human  being….
My  father  also  notice  how  she  treat  him  and  he  couldn’t  come…to  told  me  direct  that  he  won’t  come  to  visit  me  until  I’m  alone  in  the  house  and  I  didn’t  mind….  It  was  a  good  decision.  So  if  I  was  alone  and  I  knew  I  will  be  alone  in  the  house  for  sure  I  called  my  father  and  he  came  to  visit  me.
 She  is  my  worst  nightmare  and  disgust.  I  hate  her.  But  I  can’t  let  myself  to  take  a  knife  and  kill  the  bitch…  So  I  keep  going  as  its  all  is  spinning  around.
3.
Another  year  pass  away  and  I’m  still  not  out  of  this  hell.  My  friend  tells  me  to  run  away  but  I  can’t.  My  son  –  where  will  we  live?  On  what  money?  I  still  earn  so  little  and  spend  much  more.  An  empty  credit  card  is  yelling  for  attention  I  can’t  give  to  it…  So  I  can’t  run  away.  Not  even  planning  to  or  trying  to.  Just  stuck  here  and  I  know  it.  This  year  it’s  a  little  bit  different  than  it  was  last  year.  I  lost  some  weight  for  the  first  during  last  10  years!  I  was  dieting!  I  was  on  a  diet  for  the  last  6  months  and  I  lost  16  kg!  Cool  ha?
I  decided  to  change  my  look  and  made  a  mistake  when  bought  blond  hair  color…  My  hair  is  dark  and  with  red  shine.  But  sometimes  even  from  black  to  purple.  And  after  I  hit  my  hair  with  blond  color  it  became  yellow  like  acid.  My  girls  were  saying  I’m  like  a  victim  of  Chernobyl.  And  I  really  was  looking  like  radioactive  gypsy.    So  I  run  to  buy  more  color  and  this  time  like  brass,  the  color  of  light  chestnut.  It  didn’t  work  and  I  was  orange!  Like  a  carrot!  Awful  look  was  even  more  funny  coz  a  small  hairs  that  just  started  to  grow  were  now  very  orange  and  very  visible!  I  was  yelling  for  help.  My  head  was  looking  like  a  torch!  I  eventually  bought  my  old  color  and  colored  it  again  third,  time  in  a  row,  hoping  all  my  hair  won’t  fall  out  and  I  won’t  end  up  bald  like  a  cancer  patients  after  chemo.  Luckily  my  hair  is  still  with  me.  The  color  wasn’t  as  I  expected.  It  was  lighter  and  I  was  red!  I  end  up  being  a  red  bitch  and  I  had  no  courage  to  hurt  my  hair  with  another  round  of  cheep  hair  color.  I  was  out  of  money.  But  I  never  buy  expensive  hair  color.  Through  all  my  life  what  is  expensive  it’s  not  for  me.  So  I  still  have  the  remains  of  Chernobyl  victim  looks.  
Till  the  end  of  summer  thanks  to  my  diet  and  exercises  I  lost  some  more  weight  and  now  look  ok.  My  hair  grow  a  bit  longer  and  it’s  the  same  color  as  usual  so  I’m  not  shy  to  walk  out  with  my  hair  lose  anymore.
Since  I  start  to  lose  weight  I  have  changed  a  bit.  It’s  all  started  a  year  ago.  

My  granny  had  a  hemorrhage  and  she  was  in  the  hospital.  The  health  care  in  our  country  is  awful  like  everything  else  actually.  So  the  doctors  told  us  she  can’t  get  up….  My  granny  need  to  lay  down  all  the  time  but  as  hemorrhage  hit  her  brain  she  don’t  recognize  us,  talk  silly  stuff  and  can’t  control  herself.  So  someone  had  to  stay  with  her  all  the  time  and  watch  she  won’t  get  up  and  hurt  herself.  My  father  stayed  for  the  day.  And  his  sister  changed  him  for  the  night  for  the  first  2  weeks  but  in  the  end  they  had  to  go  back  to  work.  So  my  father  gave  me  a  call  and  asked  if  I  can  do  it.  I  said  yes.  I  stayed  for  the  day  and  most  of  the  times  for  the  night  to  let  my  father  have  rest.  The  atmosphere  was  gloomy  and  depressing  there.  My  husband  was  at  home  and  didn’t  care  much  and  I  was  in  that  awful  place  where  people  die  sooner  than  get  well.  In  a  room  there  were  four  patients  and  at  every  bed  there  was  a  chair…a  simple  dining  room  chair  for  those  who  sit  at  their  relatives  beds  and  care  for  them  instead  of  the  nurses.  So  I  was  sitting  on  that  chair  or  walk  around  the  bed  all  night  coz  I  had  to  be  awake  and  watch  my  granny  not  to  get  up…  I  catch  her  a  few  times  during  the  night  as  she  wake  up  and  then  she  fall  asleep  again.  I  manage  to  sleep  2  hours  a  night  on  that  hard  chair  holding  my  hand  on  my  grandma’s  hand  to  feel  if  she  wake  up  or  try  to  move.  
My  husband  and  my  mother  in  law  were  telling  to  me  that  it’s  not  good  that  I  always  go  for  the  night.
- You  don’t  have  your  own  family?  –  Yelled  shaytana  when  I  was  getting  ready  to  go  to  the  hospital  for  the  night  –  I  will  go  and  check  if  u  r  going  to  the  hospital  or  no!
- I  do  have  a  family  and  that’s  why  I’m  going….
During  that  time  my  only  support  was  a  friend  from  US.  He  came  to  Ukraine  to  study  and  lived  in  Kiev  so  we  talk  on  the  phone  a  lot.  I  call  him  and  we  talk  for  long  hours…  from  9  pm  to  3  am  he  was  with  me…  when  the  light  was  off  the  long  hospital  halls  were  empty  we  were  talking  quietly  and  it  was  my  saving.  His  name  is  Kiven.  He  is  away  now.  Went  back  home.  But  still  is  a  good  friend  and  support  to  me  in  my  everyday  boring  living.
I  was  talking  on  the  phone  with  Kiven  that  day  and  he  was  a  bit  tipsy….  We  were  talking  and  laughing…  
- Hey  I  want  to  meet  you  –  he  sound  drunk  but  wasn’t  joking.
- I  don’t  know  if  I  can.  You  know  I’m  married.
- I  know  but  hey,  you  won’t  be  sorry.  You  can  have  sex  with  an  awesome  guy  like  me!
- I  WONT  REFUSE  TO  HAVE  SEX  WITH  YOU….hahahahahha
- I  will  need  a  whole  bottle  of  whisky  to  fuck  you  but  don’t  worry  I’ll  do  it  for  you.
It  hit  me  like  a  slap  in  the  face.  Did  he  say  that?  Was  I  really  that  awful  that  a  man  need  to  get  drunk  to  be  able  to  fuck  me?  Those  words  hurt  me  more  than  anything  the  old  bitch  ever  told.  I  felt  I  have  a  huge  lump  in  my  throat  and  I  can’t  speak….
And  I  start  to  look  for  a  way  to  get  better  since  then…  His  words  were  on  my  mind  all  the  time  and  it  still  hurts  when  I  remember….  Kiven  is  an  amazing  person.  I  have  always  liked  him  and  respected  him.  He  is  the  one  who  can  make  me  happy  or  bring  me  down  with  only  one  word.  I’ve  never  got  angry  for  those  words  though.  If  he  said  it  then  it’s  true.  So  it’s  my  bad  not  his.  And  one  more  thing  about  him:  he  always  knows  everything…  or  at  least  the  most  of  the  questions  I  have  is  answered  by  him.  He  always  knows  what  to  do...  what  medicine  to  take...  how  to  act...  If  I’m  in  trouble  he  is  the  first  on  my  mind…  Ant  I  love  him  as  a  person,  as  a  friend,  because  I  know  I  can  count  on  him.  This  is  how  it  was  during  last  two  years.  If  I  don’t  know  what  to  do  I  call  him  or  text  him  and  he  tells  me  all  I  need  to  know.  He  is  awesome!
He  was  in  Kiev,  in  Ukraine  and  we  could  talk  everyday  on  the  phone  or  chat  at  social  networks.  But  in  the  end  of  5th  year  of  his  education  Kiven  left  Ukraine  and  went  home  and  I  was  left  alone.  We  chat  but  rarely  and  I  was  missing  him.  So  I  found  a  new  diet  and  decided  to  try  it  to  be  occupied.  For  the  first  week  I  lost  5  kg  and  I  was  so  happy  I  wanted  to  go  for  it  and  become  slim  again.  I  was  weak  and  I  couldn’t  do  the  work  out  so  I  started  with  belly  dance.  I  had  some  video  lessons  turn  that  on  and  repeat.  In  the  middle  of  every  workout  I  had  heartache  and  had  to  make  a  break.  But  I  liked  dancing  and  I  even  had  special  music  to  do  it.  Once  I  send  a  small  video  to  Kiven  and  he  saw  me  doing  the  dance.  He  told  me  it’s  good  though  we  both  knew  I  was  awful.  His  words  and  support  gave  me  wings  and  I  dint  gave  up…  I  kept  doing  my  exercises  daily  and  after  a  few  months  I  manage  to  dance  without  any  discomfort.  So  again  thanks  to  my  honey,  my  dear  friend,  I  manage  not  to  give  up  but  go  on  improving  my  body.  
I  always  admire  Kiven.  With  his  weird  ideas,  knowledge,  sense  of  humor.  He  is  awesome  (his  words)  and  confident.  He  gives  me  what  I  need.  Like  confidence  and  support  I  had  a  lack  of  it.  He  makes  me  think  about  my  life  style,  my  problems,  and  my  appearance.  Thanks  to  him  I’ve  changed  a  lot.  Always  made  me  laugh,  saying  I  should  kill  the  old  bitch  and  live  happily  without  her  in  my  life.  I’m  not  that  kind  of  person  who  can  get  so  angry  to  be  ready  to  kill…but  that  idea  always  made  me  laugh….
Sometimes  we  talk  about  different  stuff.  Like  religion  or  different  lifestyles  in  our  countries.  Kiven  went  to  India,  as  he  live  in  US  but  was  born  in  India,  and  he  is  there  now.  So  sometimes  he  tells  me  what  is  going  on  there  or  how  he  is  doing  and  I’m  always  happy  to  know  all  about  him.
-today  i  have  been  to  my  doctor  friend.  an  old  lady  came  to  him  while  we  were  chatting  &  started  explaining  her  symptoms…he  asked  her  to  move  1  leg  while  touching  her  knee  &  she  started  moving  the  other  leg  in  the  wrong  way.  he  gave  her  an  oral  thermometer  &  she  kept  it  under  her  tounge  without  closing  it..  he  was  so  frustrated  &  it  was  so  funny  to  see  her
and  then  came  an  old  guy  around  70  with  a  6  pack.  he  says  he  is  a  shepherd  &  that  a  fly  like  insect  farted  in  his  mouth  &  he  fell  sick.  also  those  insects  only  like  shepherds  as  they  smell  like  sheep  too
-do  insects  fart?????
-nope  u  silly.  that  was  his  theory.  he  told  it  to  my  doctor  friend.  he  is  his  patient
he  asked  him  what    happened    to  u  &  he  said  that  coz  of  that  fart  he  got  flu
-i  hear  stories  of  demons;  superstitions,  black  magic,  etc…a  lot  of  illiterate  people  live  in  India.
-no  i  dont  believe  in  black  magic  but  i  think  some  people  have  extra  powers
-what  makes  u  think  so??  have  u  seen  anything  like  that  ???
-had  tried  some  shit  myself  and  then  met  and  old  man  who  never  knew  me  but  told  me  what  i  was  doing...  and  said  i  should  stop  playing  with  that  coz  i  don’t  know  how  to  do  it  correct  and  it  may  hurt  me....  was  in  shock  how  he  knows  and  really  stopped
and  also  met  a  girl  who  told  she  can  see  aura...though  i  cant  be  sure  if  she  saw  it  or  only  told  so  hahahahaha
-i  went  to  my  friends  place  coz  he  invited  me  to  test  a  man  claiming  to  be  a  fortune  teller.  s.o.b  told  80%right  just  by  looking  at  our  faces  ...  including  where  i  have  a  mole/birth  mark
-people  do  black  magic  in  Ukraine  ??  what  do  u  call  it  there??  what  kinda  shit  have  u  tried  ???  r  u  a  witch??
-im  a  lousy  witch  as  it  turned  out  hahahahha....  i  tryed  to  tell  the  future  on  the  coffe...  i  had  a  book  and  half  of  what  i  saw  came  true...  the  rest  i  couldnt  tractate  right....  the  old  man  told  me  if  i  want  to  do  it  a  should  go  and  learn  how  to  do  it  right  coz  i  connect  wuith  the  dead  mans  world  and  without  knowldge  its  harmful...  i  got  scared  and  desided  to  hell  with  that  coffee
my  friends  still  ask  me  to  do  it  and  tell  what  is  going  to  happen  to  them  in  the  futere  but  i  say  i  lost  the  book
-w.T.F  ???  future  on  the  coffee  ???  how  ??
-when  u  want  to  know  smth  u  drink  a  coffe  using  only  one  hand  dont  swithing  them  and  u  leave  the  rest  in  a  cup....i  dont  know  how  to  call  it  in  english...  and  then  i  turn  the  cup  upside  down  and  look  at  the  sauser  for  the  past  but  i  never  do  that  no  one  cares  and  at  the  cup  i  see  figures  they  mean  what  will  be  in  a  future...
-is  there  a  dead  man's  world  ???  be  logical
-i  understand  but  it  still  scary  when  someone  u  dont  know  tells  u  what  u  do  at  home
i  may  use  wrong  words  to  explaine  in  english  but  i  hope  u  will  understand
-what  if  its  instant  coffee??  what  coffee  beans  should  be  used??or  powder  is  enough  ?  what  did  u  see  that  came  true  ??
-a  cat  in  a  cup  means  a  secret  u  have  to  keep  and  untill  u  keep  your  mouth  shut  no  one  can  hurt  u...  an  owul  means  sickness  or  death...  a  broken  hear  also  means  health  problems....  a  dog  is  a  loyal  friens...  and  so  on
-what  kinda  coffee  one  must  drink  so  see  the  future  ??  cappuchino  ?  mocha?American  black  ??Indian  ??
-its  coffe  powder  to  make  coffee  and  tell....with  beans  its  different...  if  i  find  a  book  u  can  try  hahahah  u  need  to  take  sum  number  of  coffee  beans  in  your  hands  and  think  of  a  question  and  then  thow  them  on  the  table  and  count  how  much  will  fall  "with  that  cut  in  the  middle"  up  and  i  read  the  answer
it  doesnt  mean  what  coffee  just  black  coffee...  not  instant...
can  be  done  on  tea  leaves  but  i  nver  try  it..  when  i  saw  awul  in  my  cup  old  bitch  had  news  that  har  sister  had  a  stroke  next  day....  i  also  saw  that  my  friend  will  have  a  baby  and  she  was  pregnant  by  then  just  didnt  know....  and  once  i  saw  a  hat  in  my  cup...  it  told  that  a  woman  i  a  hat  will  ask  questions  and  try  to  harm  me...  and  indeed  at  work  one  of  the  cleaning  women  came  and  start  to  bug  me  with  questions  and  i  told  her  to  leave  me  alone...
but  after  that  man  scared  me  i  put  that  book  away  and  have  no  idea  where  is  it...  maybe  at  work...
-hmmm  ....  so  dear  witch  ,  the  coffee  didn't  tell  u  about  me  ??
do  you  believe  in  dead  people  world  ???
--it  wasnt  clear  and  i  wasnt  that  skillfull...hahahah  told  u  i  have  to  go  and  learn  to  be  good  at  it
-when  people  die,they  just  die..  they  go  nowhere..  like  a  rat  dies&goes  to  dead  world  ??
-i  do  believe  there  must  be  smth  more  than  just  death
-hahahha  dont  be  in  a  hurry  without  that  small  book  its  no  use
-I'll  try  it  with  coffee  beans  as  i  don't  like  black  coffee
--how  abt  religion  then?  
r  u  atheist?
-religion  is  what  we  created..  men  were  nomadic  before  &we  started  forming  small  societies  ..  what  brings  people  together  is  a  common  belief  ..  that  was  provided  by  religion  .  if  religion  were  to  be  true  ,why  we  have  so  many  religions??
-i  secretly  hope  u  r  right  coz  if  no  then  ill  burn  in  hell  for  sure
-Islam  &Christianity  share  the  same  common  principles  &  even  saints  ..  they  both  have  jacobs  &Abrahams..  both  born  @same  place.  i  think  2  brothers  with  same  set  of  ideas  had  a  fight  &1  started  Christianity  &the  other  Islam  .  1  called  Jesus  &the  other  Muhammad  .  1  called  Jevovah&the  other  Allah
y  would  u  burn  in  hell  ??  why  would  u  go  there  ??
-islam  belive  in  jesus  but  they  dont  accept  him  as  son  of  god  they  say  he  is  a  prophet  only  like  muhammad
hahahahha  coz  im  not  a  good  religious  person  and  its  my  place  to  go  in  the  end...
-when  u  die  you  die  like  any  other  being  ..like  a  chicken  or  pig  ..  they  are  living  too&according  to  you  should  meet  u&eat  u  in  hell/wherever  u  go  after  death
-i  read  koran  a  lil  and  its  so  similar  to  bible....  all  the  same  just  in  islam  in  koran  they  tell  how  to  trade,  eat,  fight,  get  marry,  all  is  in  there
nice...  now  u  associate  me  with  a  pig...
-i  gave  an  example
-i  told  without  even  reading  Koran  that  its  similar  to  bible  ..  i  even  told  u  the  fact  ,  my  theory  ,..
i  said  so  much  &  all  u  read  was  pig??
-u  r  awesome
-that  I'm  &  hence  religion  is  a  human  creation..there  maybe  a  super  power  that  we  may  not  understand  ,but  like  all  energy  sources  ,it  will  be  discovered  too.  if  u  believe  in  magic  ,you  should  believe  in  god  .  if  u  believe  in  god  ,you  should  believe  in  the  devil  .  if  you  believe  in  the  devil  ,u'll  be  called  satanic  worshiper/antichrist
if  there  is  heaven  &hell  ;there  should  4  heavens&hells.  1  for  each  major  religion
-i  also  think  that  human  being  needed  to  believe  in  something  and  created  religion.....  but  it  wont  be  funny  to  be  wrong  in  the  end....  and  i  was  taught  to  believe  in  god.....so  its  like  50/50  for  me.  i  believe  in  god  but  i  may  have  doubts
-so  u  don't  believe  in  god  ..  :-D:-D:-D
-im  sure  there  is  one  religion  just  different  nations  call  it  different....god  allah  budda  whatever....  upper  power  may  exist....
i  try  to  find  my  own  way...i  have  doubts  abt  christianity....  coz  u  can  make  lots  of  bad  things  and  then  confess  and  be  clean  its  like  a  permittion  for  sin.  they  dont  have  it  in  islam.
-therefore  ,  i  wanna  creat  a  religion  ;  a  new  age  religion  called  ,  "Adisim"..  Adi  =first  /beginning  in  Sanskrit.  also  my  name  ;-);-)  I  would  write  my  own  10  principles  in  stone..  will  stay  for  ever  &after  a  few  centuries  ,  I'll  be  the  new  god  ..  the  god  of  the  future  .
convert  to  Adisim  &  be  the  first  Disciple  ..  not  to  Islam  ...  ;-);-);-):-):-):-):-*:-*  
also  i  have  strange  &  weird  ideas  &thoughts.
-aha  like  to  kill  all  muslims.  would  never  be  muslim  and  abt  Adism.....im  in
-that&a  lot  more.    u  have  to  kiss  Adi,to  accept  him  as  your  saviour..  tounge  is  the  preferred  way
-but  that  is  why  i  say  u  r  AMAZING....  just  not  like  all  the  rest...  grey  mass  of  people  in  masks  without  faces....  No  u  r  different...  uve  got  smth  more....  u  made  me  fallow  u  from  the  first  time  we  met....  and  i  never  was  sorry...  not  a  min...  not  even  when  u  scold  me
-to  kill  500000  Indians  every  day  for  the  next  5  years  .  first  politicians  &next  corrupt  beurocrats  &muslims&uneducated  &thugs
-a  lot  of  people  to  kill...  u  have  to  find  a  way  to  get  a  profit  of  it...  maybe  cheap  energy  or  fuel  from  human  corps...or  smth  like  that...  
-All  the  unwanted  ,sheepish  people  who  just  nod  their  heads  for  no  reason,without  knowing  y  ..  then,  there  will  be  progress  .  india  will  be  a  super  power  ..  i  wanna  be  a  Dictator  .  like  Hitler.  Biological  fertilizer
-U  r  a  hitler  of  my  heart….
That’s  my  friend.  Different  and  awesome.  Funny  and  smart.  Confident  and  short  tempered.  He  used  to  tell  me  when  we  talk  on  the  phone:
- Don’t  piss  me  off….!
- Ok  sorry  …  I  will  try  not  to  do  that….
But  I  never  could  avoid  it.  I’m  being  silly  often  and  it  is  so  easy  to  get  on  his  nerve.  But  like  a  masochist  I  needed  him  and  his  attendance  in  my  life.  I  loved  those  times  when  we  just  chat  and  shared  a  bit  of  laugh  and  always  tried  to  learn  my  lesson  when  he  was  scolding  me  for  doing  or  saying  wrong.  And  he  did!  Sometimes  saying  I’m  stupid,  sometimes  telling  me  I’m  a  bitch,  sometimes  just  telling  me  not  to  be  silly.  I  didn’t  mind  and  never  got  angry  for  those  words.  Maybe  I  needed  a  psychiatrist  a  long  time  ago.  From  time  to  time  our  chat  was  confusing  for  both  of  us.
-  i  dont  understand  u....  i  try  to  get  u  and  do  my  best  to  understand  what  u  want  and  what  u  expect  from  me  but  its  hard  unless  u  tell  me...
-  i  know..  let  me  tell  u,i  need  nothing  from  you  .  Im  not  looking  for  soul  mate  here  online.  Infact  ,i  don't  believe  in  such  crap..  I'm  here  to  give  you  moral  support  &  boost..  If  because  of  me,  you  Improve  your  standard  of  living  &  lead  a  better  life  ,i  would  be  more  than  happy  for  you.
I  would  be  so  glad  that  coz  of  me&my  stupid  advising,  at  least  1soul  is  happy..  To  change  &lead  a  better  life  is  in  your  hands..  I  don't  expect  you  to  divorce  your  husband  nor  i  want  that  to  happen.  I  want  you  to  be  able  to  take  bold  &strong  decisions  on  your  own  &be  a  successful  woman.  You  are  not  in  love.  Be  logical...  You  are  not  18  !!!
 Love  is  a  myth..  Only  love  is  what  parents  show  on  their  kids  coz  they  are  a  part  of  their  own..  Sex  is  what  every  human  wants.  Many  marriages  fail  coz  of  partners  sexual  dysfunction.  Sex&pleasure  are  confused  with  love  &  that's  why  many  relationships  fail.  You  married  without  any  feelings  for  your  husband  ???  I'm  not  a  pervert  to  ask  you  to  satisfy  my  sexual  desires.  What  i  want  from  you  is  improvement..  I  want  you  to  remember  me  as  the  strange  guy  who  helped  you  reach  your  goals..  Who  encouraged  you  to  be  the  successful  person  you  would  be  in  the  next  10years.  For  that  you  have  to  work  hard  with  determination.  Set  goals  in  your  life  .  Reach  them.
-  since  we  know  each  other  u  made  me  a  better  person  and  more  confident  2.  ive  changed  and  coz  of  that  my  hubby  treat  me  better.....  he  got  scared  i  may  leave  and  now  he  is  different.  or  just  got  old.  maybe  im  still  not  a  succesfull  woman  but  i  will  try
 i  respect  u  and  u  r  speacial  to  me.......  but  smtimes  u  want  me  to  go  4  more  than  i  can....    i  need  u
-  i  only  ask  u  to  do  what  u  can
u  said  that  ure  confident.  then  y  u  need  me  ??  u  need  urself
u  are  a  very  confusing  woman,u  know  that??
-  i  said  im  better  now  then  i  was  be4  u.  and  ill  always  need  u  hon
im  the  best  i  know  ;-)
-  ure  the  best  ?!!!  no  doubt
-  i  mean  in  confusing  sm1.  im  having  lunch  now.  did  u  eat?
-dont  confuse  me
-  i  dont  mean  to.  it  just  happens  :-((
This  is  what  was  saving  me  from  all  the  situation  I  had  around  me  at  home.  Shaytana  was  getting  worse  every  day.  She  didn’t  just  yell  at  me  she  was  also  calling  me  names.  She  was  telling  how  bad  I  am  to  everyone  she  knew.  When  my  friends  came  to  visit  me  she  was  there,  just  entered  the  room  and  start  to  tell  my  friends  that  I’m  lazy  and  don’t  want  to  do  the  house  work  or  didn’t  cook  anything  and  my  poor  friends  were  in  shock  and  didn’t  know  how  to  react  on  that.  If  I  told  her  to  leave  us  coz  my  friends  are  not  interested  in  this  or  want  to  talk  with  me  instead  she  didn’t  care.
-  I  want  them  to  know  what  kind  of  person  u  r!
-  They  know!  They  are  my  friends.
-  No  they  don’t  know.  Girls,  tell  me,  do  you  help  your  mothers  at  home  to  do  the  house  work?  I  thought  I  will  have  a  daughter  in  law  and  she  will  help  me  coz  I’m  not  young  anymore.  And  Mariana  has  no  mother  so  she  should  love  me  like  her  mother  and  I  would  treat  her  well.  If  she  would  do  all  I  tell  her  she  would  be  very  happy.  But  she  is  lazy!  She  just  eats  and  don’t  work  at  all!
At  that  point  any  of  my  friends  would  look  helplessly  in  to  my  eyes  and  I  return  the  same  look  meaning  I  can’t  help  it…  I  can’t  get  rid  of  her…  and  they  r  just  staring  at  the  floor  studying  their  feet.
- All  day  she  doesn’t  do  anything.  She  just  eats,  drink  coffee  and  sit  at  the  computer.  I  told  her  to  wash  the  floor  and  she  didn’t!
- You  were  at  the  kitchen  all  the  time  how  could  I  wash  the  floor?  I  won’t  be  crawling  under  your  feet!  And  please  let  me  have  a  chat  with  my  friends…
- I’ll  go  but  your  friends  should  know  what  a  lousy  housewife  you  are!
My  friends  from  work  came  to  me  to  have  a  drink  and  talk  coz  we  didn’t  see  each  other  for  a  long  time  and  she  ruined  all.  We  all  sit  in  a  bad  mood  now.
- How  can  u  live  with  her  in  one  house?  I  would  go  crazy  after  five  minutes!
- Yea  it  was  awful-  said  another  girl  –I  feel  sorry  for  you.  You  have  to  find  a  way  to  live  separately.
- But  I  have  no  other  option.  We  don’t  earn  enough  to  rent  a  flat  and  here  my  son  has  a  roof  over  his  head  and  food  on  his  table.  I  have  to  go  on….
Till  the  end  of  the  evening  we  were  drinking  our  cocktails  and  talking  but  the  mood  was  ruined  for  everyone.

***
We  live  in  a  house  with  in-laws  and  an  old  granny  (my  father  in-law  brought  his  old  mother  here  from  Russia)  and  of  course  they  buy  food.  Flour,  sugar  and  oil,  salt  and  other  stuff  like  that  they  buy.  We  buy  bread  milk,  some  meat  and  other  food.  They  earn  more  and  they  pay  all  the  bills.  I  admit  we  don’t  pay  for  our  living…  but  the  food  is  the  main  problem  for  my  mother  in  law.  She  is  always  stingy  for  food.    When  I  come  to  the  kitchen  she  always  follow  me  like  she  needs  something…  She  is  there  watching  what  I’ll  take  or  what  I’ll  eat.  It’s  so  depressing.  Many  times  we  have  a  fight  and  then  she  yells  that  she  forbids  me  to  eat  her  food.  Most  of  the  times  it’s  happening  when  I’m  out  of  money  and  my  husband  is  away.  She  can  sense  that  I  can’t  go  and  but  food  for  myself  and  forbid  me  to  eat  her  food….  At  those  times  I  may  stay  hungry  all  day  drinking  only  tea.  There  were  times  when  I  didn’t  eat  anything  at  home  for  two  weeks.  She  didn’t  notice  and  keep  saying  I  ate  all  the  food  she  bought  and  that  I’m  so  fat  I  can’t  see  where  I’m  going.  It’s  so  hard  to  live  with  people  under  one  roof,  wash  the  floor,  clean  the  rooms  and  be  unable  to  eat.  Since  I  was  made  to  go  through  this  I  promise  myself  always  feed  anyone  who  is  hungry.  I  always  ask  my  friends  if  they  ate.  Sometimes  my  friend  is  hungry  and  I  take  all  I  have  in  a  fridge  and  go  to  her  place  to  feed  her.  Because  I  know  better  than  anyone  what  it  feels  like  to  be  hungry.  She  always  wants  me  to  go  and  something…  In  fact  all  the  time  she  talks  to  me  she  start  the  conversation  with  the  words  “…Go  and  do…”  And  she  don’t  want  to  understand  that  I’m  a  human  and  I  have  feelings,  needs,  problems,  that  it’s  hard  for  me  sometimes  to  get  up  from  bed  coz  I  have  strong  headaches….  When  she  tells  me  to  go  and  do  some  work  and  I  refuse  because  I  have  a  headache  she  is  yelling  that  I  pretend  and  it’s  just  laziness.  I  have  to  work  all  the  time  and  never  eat  to  be  a  good  daughter  in  law.  If  I  can’t  do  like  that  I’m  a  bad  one  for  sure.  So  many  times  she  made  me  cry  and  so  much  time  it  took  me  to  do  what  she  says  and  still  be  called  a  lazy  bitch.  If  I  wash  the  kitchen  floor  she  would  say  the  cupboard  is  dirty  or  the  dishes  in  the  sink  left  by  me  though  I  didn’t  left  any.  If  I  clean  in  the  bathroom  she  would  tell  that  the  shoes  are  all  mine  in  the  hall  and  I  have  to  take  them  away.  But  when  I  go  to  take  them  away,  there  only  2  pairs  of  shoes  that  belong  to  me,  and  5  pairs  of  shoes  that  she  is  wearing.  But  I  can’t  say  anything.  My  shoes  are  not  in  the  right  place.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336215
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.05.2012

R

Reminding  me  the  colors  of  the  rainbow
Under  the  heavy  rain  at  morning  time
Peace  written  at  the  face  I  am  adoring
Inside  your  soul  I  found  myself  again
Now  I  admire  you  and  need  you  badly
Don’t  go  too  far  and  never  leave  for  long
Every  time  I  see  you  I  am  smiling
Remember  me  if  I  will  have  to  go
God  had  created  us  so  different  from  the  others
Right  now  I  try  to  keep  this  inner  sight
Every  morning  you  are  on  my  mind
Where  can  I  hide  this  treasure  that  is  mine?
After  so  many  worries  and  fears
Love  found  us  dear  friend  but  we’re  not  near….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314398
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 16.02.2012

Ballerina

1
She  was  sitting  in  a  cozy  café  with  a  cup  of  coffee  and  looking  at  the  painting  at  the  wall.  It  was  a  fine  painting,  all  in  pink  colors….  It  was  a  ballerina,  who  was  changing  her  dress  and  a  part  of  her  breasts  were  visible….  But  it  wasn’t  rude  or  vulgar.  It  was  a  fine  painting  indeed.
The  girl  was  sitting  alone  in  a  café.  At  10  o’clock  in  the  morning  there  were  no  other  visitors.  She  took  a  table  at  the  window  to  watch  passersby.  In  the  middle  of  autumn  all  people  were  looking  grey  and  identically  the  same…  They  were  walking  past  her,  past  the  small  café  at  the  corner  of  the  street,  past  the  life  itself.  They  all  were  in  the  masks  of  busy  people  who  were  hurrying  somewhere  for  something.  
Masks…  Grey,  cold  faces…
It  was  funny  how  come  she  never  noticed  it…  This  people  in  masks.  What  if?  What  if  she  also  has  such  mask  to  put  on  in  case  of  emergency?  What  if  she  won’t  be  able  to  find  out  when  she  was  real  and  when  she  wore  a  mask?  What  if  she  also  turned  to  grey?
One  quick  glance  at  a  girl  who  was  serving  her…  She  was  hiding  behind  the  counter  and  was  busy  with  something,  definitely  not  work….  Another  type  of  mask  cowered  that  cute  young  face.    And  a  painting…
What  was  that  in  this  painting  that  took  all  her  attention?  Was  it  this  pink  color?  Or  the  nude  breasts?  Or  the  dress?  She  finally  saw  it….  The  girl  from  the  painting  had  no  mask  on  her  face….  Another  funny  thing…  Another….
- Can  I  get  u  anything  else  miss?  Miss?  Miss?
- Ahh….  Excuse  me…what?
- Can  I  get  u  anything  else  miss?
- No  thank  you  I’m  fine  as  it  is…
Was  she?  Was  she  ok….was  she  alive?  Sitting  there  like  a  doll  behind  the  screen  of  dirty  window…was  she  real?  Or  was  she  only  the  phantom?  Maybe  someone  will  see  her  sitting  there  alone  and  will  think  that  she  was  waiting  for  some  friend….  Or  even  try  to  come  and  start  a  conversation….  But  she  really  needed  this  quiet  café  without  visitors  to  be  alone…  If  only  people  realized  it  before  ruining  her  private  conversation  with  herself….
Coffee  was  black  and  sweet  and  hot.  Just  like  her.  She  was  like  the  taste  of  coffee.  She  was  different….  Yes  she  was  simple.  And  complicated  at  the  same  time….  She  was  like  the  weather.  She  could  be  anything  like  and  nothing  like  at  once…  and  she  knew  very  well  till  that  moment  that  there  is  no  person  in  the  whole  world  who  could  understand  her….  Not  a  soul…  
Now  memories  were  dancing  around  her  like  butterflies.  All  of  different  shapes  and  forms.  All  spinning  and  swirling  like  a  whirlpool.  There…  there…  She  is  young  girl,  standing  alone  in  the  field  in  a  summer  dress  and  watching  sunset….  How  deep  she  could  always  feel  the  beauty  of  nature….  And  how  lonely  she  felt  when  there  was  no  one  to  share  these  feelings  with….  
Ahh  look!  She  is  pretending  to  be  like  all  the  rest.  She  walks  to  school,  eats,  and  talks  just  like  all  the  rest…  Silly  girl  was  trying  to  find  her  place…  Silly,  silly  girl….  How  can  u  find  what  doesn’t  exists?
And  here  she  was  crying.  She  couldn’t  even  understand  why  she  cried.  She  cried  because  she  had  tears.  And  felt  emptiness  and  sharp  pain  inside  her  soul.  How  can  she  understand  the  powers  that  are  bigger  and  stronger  than  her?  How  can  she  absorb  them?  Calm  them?  So  there  were  only  tears  in  the  darkness  on  the  lonely  night…    Only  water…
Memories….  Why  they  are  flying  here  all  of  a  sudden?  Who  called  them?  These  nasty  butterflies  that  can  sting  straight  in  to  the  soul…  No!  It  wasn’t  her!  Was  it?  Could  she?  But  how?
She  looked  around….  The  same  café  at  the  corner  of  the  street….  The  same  coffee…  The  same  pink  painting  and  ballerina  on  it….with  her  sweet  nudity…    The  same  pain…    The  same….  Grey,  cold,  empty  world  around  with  the  only  pink  spot  on  the  wall.
She  sipped  her  coffee…  With  her  eyes  closed  she  was  trying  hard  to  stop  feelings  and  just  taste  her  coffee.  Her  soul  like  a  bird  in  a  cage  was  trying  to  find  the  way  out.  But  her  mind  was  the  cage.    A  strong  and  logical  mind.  A  strong  and  unbreakable  cage.  
Sweet…  Hot…  Strong….  Like  a  heart….  Her  heart  should  be  just  like  this  coffee…  Shouldn’t  it?  And  why  can’t  she  compere  it?  Her  heart  and  her  cup  of  hot  drink…  
And  if  so….than  her  life  is  like  a  café….with  grey  walls  and  a  pink  ballerina  painting….  She  just  have  to  find  this  painting  in  her  soul….  And  put  in  on  the  place  it  should  be….  On  the  wall  with  a  hole….  On  the  wall  with  a  stain…  On  a  broken  wall….
A  fine  painting  indeed…


2
A  beautiful  day…weather….soul….
Your  beautiful  soul  attracts  me  like  a  flower  attracts  a  butterfly…
Is  it  possible  not  to  be  addicted  to  that  eternal  source  of  pleasure  and  peace  that  is  called  by  your  name?
Is  it  possible  to  live  a  life  not  knowing  the  deepest  depths  of  your  precious  soul?  
Need  you  like  an  air  to  breathe…

His  eyes….  Yes  that  was  it….  That  must  be  his  eyes…  Or  the  tone  of  his  skin….  Or  the  smile…  Ahhh…  She  never  saw  a  smile  like  that….  His  smile  was  so  warm  and  calming…  Like  waves  of  the  ocean….  Like  the  sunrise  or  maybe  like  the  moonlight….  She  can’t  even  find  a  good  comparison  to  this  nature’s  wonder  which  was  his  smile…  Calming…..  Promising….  Loving…..
And  his  eyes  of  course…  She  loved  those  eyes  as  much  as  a  smile.  She  was  able  to  see  the  whole  world  in  those  eyes.  She  was  able  to  see  the  fire  that  he  always  tried  to  hide  behind  the  calmness  of  his  eyes.  She  was  sure  there  was  a  lot  of  fire  in  those  eyes….  She  knew  very  well  she  can  look  in  to  his  eyes  for  eternity  and  be  lost  in  them….She  already  was  lost  in  those  eyes….  
Then  she  remembered  his  lips….  Like  a  sharp  knife  stung  her  heart…  She  wanted  to  feel  those  lips  now  and  she  wanted  it  so  much  it  hurt  her…  Beautifully  curved  lips  which  were  promising  pleasure  every  time  she  saw  them…
Kiss…  Kiss…  Kiss…  
She  was  ready  to  die  for  a  single  kiss  of  those  lips  she  loved  so  passionately….
His  lips….
And  his  skin….  Mediterranean  tone  of  skin…  So  unlike  from  all  the  men  around  her….So  attracting…  So  enchanting….  He  has  got  a  skin  color  of  honey…  And  when  she  calls  him  honey  she  means  his  perfect  skin  tone….Yes  he  was  her  honey…  
She  often  looks  at  his  hands  and  holds  her  breath  while  she  thinks  of  how  beautiful  and  attractive  his  hands  are.  She  had  always  paid  attention  to  men’s  hands….  It  was  important  to  her…  And  his  hands  were  the  ones  she  dreams  of  at  night….She  wants  to  be  held  by  those  particular  hands…..  The  best….  All  his  body  is  sexy  and  attractive…  Does  he  know  that?  Does  he  know  how  great  he  looks?  She  can’t  give  an  answer  to  that  question…  But  she  knows…  She  knows…
In  her  dream  she  is  falling  to  his  feet  and  holds  him  by  his  knees…..  Crying  like  a  baby  and  being  happy  to  be  there…At  his  feet….Like  a  dog  always  ready  to  serve  her  master…..Always  happy  to  be  near….  
She  loved  every  little  thing  about  him…
Now  she  was  sitting  with  a  cup  of  coffee  and  was  thinking  how  much  she  loves  him….she  LOVES  him….  And  this  time  it  was  so  very  different.  Not  just  because  she  was  in  love  with  him  madly….  But  because  she  loved  his  soul  more  than  life  itself…
Yes  it  must  be  his  soul…  That  was  a  charming  source  of  delight  she  needed  constantly…  like  she  needed  air  to  breath  or  water  to  drink,    the  same  way  she  needed  him  now….
Every  second  she  wanted  to  bathe  in  the  cool  waters  of  his  soul  and  have  rest  at  the  coast  of  his  tenderness…..
In  her  mind  he  was  life….  He  was  the  water  she  was  swimming  in…  he  was  the  fire  that  kept  her  warm….  He  was  energy  that  kept  her  going….  He  was  her  everything…  So  precious...  So  important…  And  yet  so  distant….  So  not  hers…
That  was  the  main  reason  of  her  tears….  He  wasn’t  hers…  And  if  she  also  wasn’t  his….  Than  it  meant  darkness  and  cold  in  her  soul….  Than  it  meant  tears  on  her  eyes...  Storm  in  her  heart….  Thunder  and  lightning  in  her  own  soul….  That’s  why  she  was  raining  so  often….  She  needed  him  more  than  she  could  bear….
Now  her  coffee  is  almost  cold….She  was  dreaming  again  and  again  about  him….  The  love  of  her  life….  Her  man….
The  one  thing  she  wishes  to  see  more  than  anything  else  is  to  see  him  sleeping….  She  smiled….  Yes  it  must  be  such  a  treat  to  see  him  sleeping  in  the  morning  and  to  wake  him  with  a  kiss  or  a  gentle  touch….
No  tears….She  promised  herself  not  to  cry  when  someone  might  see  her.  And  now  she  was  doing  her  best  for  not  to  cry.  But  her  longing  was  bigger  than  life.  How  to  bear?  
She  looked  out  of  the  window…
How  can  her  life  be  so  cruel?  To  give  her  all  this  hope….  To  show  her  true  love…  
And  not  a  chance  ho  held  her  head  on  his  chest  listening  his  heartbeat….  Not  a  chance…
There  is  hope…  There  must  be  hope  in  her  heart….Or  else  the  blood  will  stop  running  along  her  veins….She  has  to  keep  hope  in  her  wounded  heart….To  go  on  day  after  day….To  go  on….To  live….  To  survive…  
Strong  wind  was  hitting  the  passersby  and  trying  to  hurt  them…like  he  was  angry  with  them  for  they  went  outside  at  this  early  morning…  All  the  streets  were  his  and  all  people  also  belonged  to  the  wind….  The  wind….  The  wind  of  destiny  pushed  her  to  find  this  miracle  she  now  calls  her  love….  And  it  can  take  it  back  some  day….
Ohhhhh  please  don’t  hurt  her  love…  Don’t  take  it  away…  Don’t  ruin  her  love…  Only  love  refilled  the  emptiness  of  her  soul…  And  only  his  love….  Her  precious  love…..
A  teardrop  fall  down  from  her  eyelashes  and  fall  straight  in  to  the  cup.  How  silly  she  must  be.  He  will  laugh  at  her  if  he  finds  out….He  told  her  a  thousand  times  she  must  be  happy….She  found  love….  The  biggest  wonder  between  steel  forests  of  urban  life…  



3
The  snow  was  falling  down  from  the  sky  so  quiet  and  peacefully  that  it  seemed  like  a  melody…
So  many  years  have  passed  and  she  always  loved  snow.  She  was  a  daughter  of  December  and  winter.  It  was  in  her  essence…  The  snowfall….
Every  year  when  winter  came  to  the  town  it  was  like  a  fairytale.  And  every  time  it  was  like  the  first  time  ever.
The  snow….
She  came  to  the  window  and  looked  outside.  Yes  she  loved  to  look  at  the  snowfall.  She  loved  rain  but  snow  was  much  much  better.  Quiet  and  cold.  Calming  and  charming.  It  was  all  she  needed.  This  white  snow…    This  poetry  made  by  nature…
She  always  thought  it  was  wrong  to  call  snow  white….  It  was  black…  While  the  snow  was  falling  it  was  black….  She  was  looking  up  now  and  saw  black  snowflakes.  Yes  they  were  all  black.  Just  as  she  thought  they  would  be.  Only  after  they  touch  the  ground  they  were  white…  Magic….  Miracle…
This  was  just  like  her  feelings….  As  long  as  she  was  alone  and  without  him  she  was  black…The  black  snow….  But  as  soon  as  she  had  some  news  from  him…At  least  a  single  word….  A  signal  from  far  away  that  he  still  remembers  about  her  existence,  she  was  turning  to  bright  white  color….
This  was  her  moment  of  peace…Watching  the  snow  falling  down  and  melting  on  the  road…  Why  does  it  melts….How  much  she  wants  it  to  be  there….The  white  blanket  that  will  hide  all  dirty  and  grey  and  make  everything  look  peaceful  and  sparkling….
Music…  The  piano  melody  is  playing  and  it  feels  like  the  snowflakes  are  dancing  outside  her  window…  Like  a  small  ballerinas  doing  their  last  performance….And  die  on  the  road….  Grey  and  dirty  road…
How  beautiful  and  sad….  Snowfall  and  the  piano  melody…  How  much  it  looks  like  her  soul  dancing  and  dying  without  him…
She  opened  the  window….  A  fresh  and  cold  air  swayed  around  her  like  trying  to  hug  her  and  comfort  her….  She  breathed  in  closing  her  eyes  and  trying  to  feel  this  calm  winter….  She  can’t  stay  like  this  for  ever….  Free…  With  her  eyes  closed  and  her  soul  all  out  and  opened…  But  she  wishes  to….  
When  she  opened  her  eyes  it  was  still  snowing  and  even  more  cold…  She  can  feel  cold  so  she  is  still  alive…  Still  capable  to  feel…  To  feel  something  else  except  her  love  and  sadness….She  can  feel  something  as  primitive  as  cold  and  hunger…  That  must  be  good…  That  must  be  like  normal….
She  raises  her  hand  and  catches  the  snowflake…  It  was  so  beautiful  on  her  hand…  But  it  melted  so  soon…Like  the  joy  of  her  conversation  with  the  one  she  loved…  As  soon  as  she  was  alone  she  was  like  a  melting  snow….  It  turned  to  a  tear…  And  there  is  another  one  that  falls  on  her  lap  and  melts….  All  snowflakes  are  tears…Frozen  tears  of  those  who  cry  at  the  window  after  their  lovers….Her  own  tears  must  be  among  these  snowflakes…And  a  lot  of  them…Frozen  teardrops…Frozen  memories  about  happy  and  sad  moments  with  each  other…  Frozen  smiles….Frozen  words…  Frozen  love  and  frozen  life….
How  to  ease  this  pain?  She  grabbed  her  head  between  her  hands  and  wanted  to  scream…  
SOS  signal  melts  with  the  snowflakes  on  her  hair  and  he  will  never  hear  it….How  sad  and  depressing….  S  O  S…  S  O  S…  S  O  S….
Save  my  soul  from  this  winter…  Save  me  from  this  life  I  don’t  belong  to…  Save  my  heart  from  this  pain  I  always  feeling….
This  melody  is  on  repeat…  It  is  as  calm  and  cold  as  winter  itself…  And  it  is  as  sad  and  heartbreaking  as  the  story  of  her  life….  She  loves  this  melody…  She  loves  this  winter….  She  loves  him….
How  much  she  wanted  him  to  see  her  under  the  snowfall  dancing  and  catching  the  snowflakes  with  her  hands…  With  snow  on  her  hair  and  on  her  eyelashes….  When  all  around  is  white  and  quite…  How  much  she  needed  him  here…  With  his  hot  kisses  on  the  cold  winter  scenery…  
Her  lower  lip  started  to  shake…  She  wanted  to  cry…  She  was  cold  and  lonely…She  was  a  snowflake  on  the  hand  of  the  passerby…She  knew  she  will  melt…  Tears  rolled  on  her  cheeks  and  she  looked  up  again….  Who  ever  thought  that  the  snow  is  black  when  it  falls  from  the  sky….  But  she  knows  it  for  sure….  She  can  see  it...  The  black  cold  snow  of  destiny…  The  black  snow  that  will  cover  her  pain…
She  closed  the  window  and  fall  on  the  bed  to  cry  herself  to  sleep….  Tears  are  her  relief  and  her  way  to  stay  sane….
Like  a  snowflake  she  will  dance  with  her  loneliness  and  cry  under  the  melody  of  the  piano  quietly  floating  over  the  room….    
She  was  just  a  snowflake…..  A  black  snowflake….



4.
If  only  he  could  see  her  now…  She  is  sitting  by  her  desk  with  a  canvas  and  a  needle  in  her  hands…  She  is  not  doing  picture…She  is  embroidering  her  soul…Her  heart…  Her  love…  All  her  feelings…  Every  stitch  is  made  with  love  and  passion…  Every  stich  is  made  very  careful  and  with  great  attention…  If  only….
He  will  like  it.  She  was  sure  he  will  like  it.  More  than  that.  She  was  sure  he  will  understand  it.  He  was  her  soul  and  he  was  the  only  one  in  the  whole  world  who  could  understand  her…  He  was  her  honey..  Her  lover…  Her  man…  He  was  able  to  understand…
Five  stiches  to  the  left…  Two  to  the  right…
She  was  completely  concentrated  at  her  work….  She  wanted  to  put  her  soul  in  to  the  canvas  and  give  him  as  present…  she  was  doing  it  with  deep  love…It  was  all  her  in  this  embroidery.
Another  three  stiches  to  the  left  and  five  down…
Every  evening  she  is  doing  this  to  finish  as  soon  as  possible…Every  evening  she  comes  home  tired  and  finds  time  and  strength  to  do  her  hand  work…  Make  him  happy  is  her  dream…  To  be  a  little  bit  closer  to  him  is  her  goal….  
She  will  go  on  a  little  bit  more  for  today…  She  will  go  to  bed  later…  She  has  to  finish  this  piece…  Sleepy….tired…  No...  A  little  bit  more…
She  keep  imagining  how  happy  he  will  be  to  receive  it…  how  will  he  react?  What  will  he  say?  How  happy  she  will  be  to  please  him...  Happy….Smiling  to  herself  she  did  a  few  more  stiches  and  closed  her  eyes….She  was  dreaming  now…About  her  lover…  Her  honey…  How  much  she  needs  his  arms  around  her….His  touch…  His  kiss….His  love….
She  looked  at  her  work  and  was  satisfied…  It  was  so  much  like  her…It  was  called  passion…  A  picture  of  her  surrounded  by  his  arms  occurred  in  her  mind  and  made  her  shiver….  She  has  to  stop  dreaming  of  it  and  go  back  to  work…
           Twelve  stiches  down  and  one  to  the  right…  Then  she  will  go  to  bed…  Then  she  will  have  rest  till  tomorrow…  
Her  fingers  were  stung  with  needle  more  than  once.  Sometimes  it  was  bleeding  on  the  place  where  the  needle  stung  her  flesh.  She  knew  she  has  to  be  more  careful  but  while  doing  her  embroidery  she  also  dreams  of  her  honey  and  her  mind  flies  away  to  the  place  he  lives….  
He  is  so  dear  to  her  heart…  So  precious…  She  had  never  met  a  man  more  noble  and  wise  than  he  was…  More  gentle  and  sweet…  She  never  knew  there  can  be  someone  better  than  him…  He  was  the  one  and  only  for  her  now…
She  stood  up  and  stretched  her  muscles…  Tired…  But  she  will  finish  soon  and  will  be  so  much  happy  to  send  her  gift….  It  was  a  gift  made  from  the  threads  of  her  soul….and  on  the  canvas  of  her  love  and  passion….  A  gift  of  one  lover  to  another…
Carefully  she  put  it  away  and  went  outside  of  the  house…She  needed  a  smoke  and  some  air…  It  was  late  night  and  there  were  stars  in  the  black  velvet  canvas  of  the  sky.    So  beautiful…  She  stood  there  under  the  sky  lonely  and  distant…  Her  mind  was  swirling  around  the  memories  of  him…  Maybe  somewhere  he  is  also  standing  under  the  night  sky  and  thinking  of  her…  Maybe  one  day  they  will  stand  like  that  together  holding  hands…  
Chill  night  air  tickled  her  nostrils…  It  was  late…  She  knew  she  has  to  go….  But  it  was  so  peaceful  here…  So  nice…  Calming…  She  wanted  to  melt  in  to  the  night  without  the  rest…  Disappearing  from  this  life  and  appear  in  another  one…  Where  he  was  with  her…  Belonged  to  her…  
Dreams…
A  sad  smile  touched  her  lips…
All  she  has  are  her  sweet  dreams….





5
So  many  days  have  passed  since  the  day  she  was  sitting  alone  in  a  café  and  had  her  coffee  daydreaming…    Now  she  remembered  that  day  and  that  ballerina  painting…  She  didn’t  know  why  she  thought  about  that  day  now…  Maybe  because  she  was  feeling  more  free  there…  Alone  with  her  thoughts  and  her  dreams…
Now  she  was  sitting  in  the  room  and  was  busy…  She  had  to  do  a  lot  of  paper  work…  A  pen  was  in  her  hand…  For  a  moment  she  stopped  writing  and  raised  her  head…  She  was  sitting  across  the  window  and  now  was  looking  outside…  But  she  couldn’t  see  anything  what  was  behind  the  window  glass…  The  look  in  her  eyes  was  empty  and  distant…  She  herself  couldn’t  hear  her  thoughts…  She  lost  herself  for  a  few  minutes…  She  didn’t  mind…  
All  her  senses  were  numb  for  this  few  minutes…  Like  all  her  nature  was  falling  asleep…  And  she  realized  she  needs  it…  She  needs  rest….She  realized  she  wants  to  be  far  away  from  here…  Somewhere  quiet  and  lonely  place…where  no  one  will  disturb  her…  But  then  she  remembered  about  all  the  stuff  that  holds  her  here…    
At  this  city…  this  job…  this  life….  
She  put  the  pen  down  and  stood  up.  She  came  more  close  to  the  window  and  held  her  hand  close  to  the  glass.  She  can  feel  the  winter  cold  outside.  Same  cold  and  darkness  holds  her  soul  as  a  prisoner.  No  way  out….  No  way…
Her  reality  is  her  cage  and  her  punishment.  Her  life  is  her  biggest  pain  and  trouble.  It  has  always  been  like  this…  Cage…  She  was  going  in  to  nowhere,  not  sure  in  tomorrow  and  not  feeling  sorry  about  yesterday…  Just  existed…  Just  lived…  Breathed…  
She  embraced  herself  with  her  hands…  At  the  moments  like  that  she  needed  embraces…  but  she  was  so  lonely…  Yes  there  were  people  around  her  but  she  was  lonely…  All  alone  in  the  dark  oceans  of  the  universe…
She  was  away  from  there  now…  Her  heart  and  soul  were  so  far  away…  In  the  place  where  she  was  needed…  Appreciated..  Loved…  Cared  after…In  the  faraway  place  called  dreamland…
Her  longing  for  him  couldn’t  be  described  with  words….  It  was  so  much  bigger  than  she  was….It  was  all  she  could  feel  now…  Longing…  Strong  and  painful….  Sharp  feeling  of  need  for  another  person  just  to  be  near….  Her  honey…  How  much  she  needs  him….
 A  side  look  catches  a  black  classic  hat  she  bought  a  few  days  ago….  She  doesn’t  wear  any  other  hats  or  caps…  Just  like  this  one….  She  doesn’t  need  any  other…  Doesn’t  like  herself  in  any  other…..  
It  was  late  and  she  was  going  home  sitting  at  the  back  seat  of  a  taxi…  She  was  looking  out  of  the  window  thinking  how  ridiculous  her  life  was…  How  difficult  and  wrong…  How  hard  it  was  to  go  on  knowing  there  were  no  light  in  the  end  of  her  way…  Except  him…  Yes  he  was  that  light  she  needed  badly….  He  was….
The  night  streets  were  illuminated  and  as  the  car  was  driving  they  were  passing  fast  outside  the  window…  Like  the  days  of  her  life  pass  and  can’t  come  back…and  this  night  is  so  dark….so  lonely…  so  familiar  to  her…  The  night  like  this  will  hug  her  with  its  cold  bony  hands  and  won’t  let  her  go…Won’t  let  her  to  get  warm…  Dark  night….
After  closing  the  doors  of  the  taxi  she  walks  a  few  steps  till  the  door  of  the  house.  It  is  all  dark  and  quiet.  All  must  be  sleeping.  She  will  try  to  not  wake  them  up…  Night…  So  far  away  from  here  in  another  world…  There  is  also  late  night...  Also  stars  in  the  sky…  And  as  long  as  her  body  is  here…  Her  heart  and  mind  went  to  this  far  away  land…
Night…
All  day  she  was  wearing  a  mask….Hiding  her  true  feelings..  Hiding  how  different  she  was…  How  not  like  all  the  rest  of  people  around  her…  But  at  night  she  could  be  herself…  She  could  be  free….Alone…Or  more  often  lonely  and  free…  Different…Never  understood…Never  accepted  among  others…  Among  creatures  more  primitive…more  shallow…  
Night…
She  knew  there  was  darkness  inside  her….  Among  a  lot  of  light  and  sparks  there  was  a  lot  of  darkness  in  her…  Almost  visible  darkness…  almost  touchable  pain…
At  night  she  lets  her  soul  out…  At  night  she  can  stop  pretending  to  be  someone  else…  She  can  let  herself  to  cry…  To  be  sad...  depressed…  She  is  alone…  So  no  one  will  ask  questions…  The  night  will  kiss  her  shoulders  and  bestow  her  with  pearls  of  the  sky…  The  night  will  hug  her  and  comfort  her…  The  night  will  hide  her  tears…  Her  pain…  Her  sorrow…  The  night  will  listen  to  her  and  understand  her…  She  was  the  night  herself…  
Night…  Dark  night…  


6
Fear…..
Worries….  
It’s  a  part  of  her…A  piece  of  her  essence…  Her  nature…  A  fear  to  be  alone…  A  fear  of  emptiness…Darkness  in  her  own  soul…A  fear  of  living  like  this  till  the  end…  Like  this…  And  she  realized  that  this  is  so  wrong…  She  needed  love,  care,  passion,  tenderness,  and  she  needed  it  in  her  everyday  life…  Not  in  a  dream…
She  is  afraid  that  her  life  is  meaningless  and  there  will  be  nothing  in  the  end  to  be  proud  of...  Nothing  to  remember…  Nothing  to  worship…
Fear…  Emptiness  that  was  eating  her  soul  for  many  long  years  till  now…  For  many  long  nights  till  now…  Only  with  him  she  was  able  to  refill  that  emptiness.  So  now  there  is  a  greatest  fear  of  all…  A  fear  to  lose  him…
She  is  so  weak  and  unprotected  at  the  face  of  her  fate.  She  is  so  unremarkable…  And  at  the  same  time  she  wants  to  be  a  whole  world  for  a  man  she  loves  so  much…His  whole  life….  And  it  gives  her  another  reason  to  worry...  That  she  isn’t  worth  it…  That  she  is  not  good  enough  for  him...  That  she  is  too  primitive…  too  spoiled…  Worried  about  everything….Scared  of  living  her  own  life….  Scared  of  taking  his  life  from  him…  Always  worry…  Always  fear….  It  is  her…
She  is  afraid  that  after  opening  her  soul  so  wide  she  will  be  rejected  and  forgotten…  After  she  will  give  him  all  of  herself  without  the  rest  there  will  be  nothing  left…  and  it  will  be  an  end  of  her…  But  she  is  ready  to  go  to  the  end...  To  give  it  all…  To  bestow  him  with  her  soul…with  her  heart…  With  her  love…
These  worries  make  her  cry  at  night  when  the  feeling  of  loneliness  is  too  sharp  and  she  can’t  resist…  When  there  is  nothing  to  calm  her…  and  no  one  to  calm  her…  When  there  is  no  one  to  protect  her  and  comfort  her….  Long  and  cold  nights…
She  loves  him…  She  longs  for  him….  She  respects  him…  She  adores  him…  She  admires  him…  He  is  so  special…  The  best  in  the  whole  world…  But  there  is  another  fear…  That  she  is  not  good  enough  for  him…  And  he  has  just  the  same  doubts…  How  funny…
Fear  of  losing  him  is  the  strongest  of  all…
Fear  of  never  touch  his  hand…  Never  feel  his  kiss…  Never  melt  in  his  arms…  This  is  so  much  painful  to  be  away…So  she  is  afraid  it  will  always  be  like  this…  If  her  dream  will  never  come  true  than  what  will  happen  to  her?  
She  looked  at  the  clock...  Time  to  go  now…  She  has  to  go  to  work...  Has  to  do  her  duty…  Has  to  pretend  she  is  ok…  Happy  with  what  she  has…  Has  to  pretend  she  is  just  like  all  the  rest…  Shallow  as  all  the  rest…  Has  to  hide  how  different  she  really  is…  She  is  doing  it  all  the  time…  Hiding  and  pretend…  She  is  good  at  it…
She  learned  how  to  be  as  grey  as  all  the  rest…  How  to  hide  the  true  colors  of  her  inner  world...  And  when  he  saw  those  colors  she  knew  he  was  the  one…
But  now  she  is  worried  that  she  will  forget  how  to  hide  her  true  identity,  and  people  will  find  out  she  is  not  like  them…  Then  she  will  be  banished…  Rejected…  Thrown  away….
She  can  be  herself  with  him….But  only  with  him…  No  one  else  can  understand…  Not  even  her  friends  and  family…  He  is  the  only  one…  And  she  tried  to  prove  it  to  him  though  he  can’t  believe  it….But  it  is  true…
Among  all  the  people  she  knew  till  now  he  was  the  first  one  who  could  see  her  real  self…  Who  helped  her  to  take  off  the  false  mask  and  become  herself…  Who  can  understand  her  or  at  least  tries  to  understand…  Who  cares  about  her  not  only  about  himself…  The  one  and  only….  Her  honey…  Her  lover...  Her  man….  The  man  she  loves….
Fear…
Scared  to  death  to  be  left  alone  by  him…  She  lives  for  him  and  breath  for  him…  She  is  ready  to  do  all  he  wishes  like  a  slave…  She  is  ready  to  serve  him…  Scared  to  be  left  without  her  strength  and  support…  Her  only  support…
He  became  her  life…  Her  heart  and  soul…Her  dream  and  reality…Her  universe…    So  she  is  scared  to  die  inside  if  something  will  go  wrong….  
Always  fear…  Always  worried…
Silly  girl  that  is  standing  under  the  snowfall  and  tries  to  resist  the  strong  wind…  She  is  hiding  her  hands  in  her  sleeves  from  cold  and  hiding  her  soul  behind  the  mask  from  the  whole  world….  Her  soul  is  just  for  him  to  play  with…  Just  for  him…  No  matter  how  much  she  will  be  worried  or  scared…
Fear…  She  will  beg  him  to  forgive  her  for  all  this  silly  worries  and  fears…  She  will  beg  with  tears  in  her  eyes….  But  it  is  a  part  of  her  that  can’t  be  rejected  or  denied….
He  has  to  love  her  just  the  way  she  is….  And  she  is  so  scared….




7
On  Friday  alone…On  Thursday  together…
Like  in  a  child’s  rhyme…  Friday  was  not  like  the  rest  of  the  days  of  the  week…  Friday  was  dark,  gloomy  and  always  too  long…
She  loved  Thursday  too  much…  She  was  in  a  good  mood  on  Thursdays  and  liked  that  days  the  most.  But  Friday  was  a  bad  day….  Definitely  not  her  day…
Today  was  Friday  and  as  soon  as  she  opened  her  eyes  she  knew  it  was  a  bad  day…  The  day  she  dislike  now….  There  was  no  need  to  hurry  up  from  her  bed,  or  grab  her  cell  phone  from  the  table.  She  knew  there  will  be  nothing  for  her…Not  a  word  from  him…
It  was  Friday…
She  got  up  from  her  bed  and  went  to  the  kitchen.  Everything  seems  so  dull  at  this  day...  Coffee…She  needed  a  big  cup  of  strong  coffee…It  will  help  her  to  feel  alive…  It  will  bring  some  energy  to  her  weak  body…  It  will  spread  energy  through  her  veins…  Like  it  or  not  but  today  is  Friday…
With  a  cup  of  coffee  she  goes  back  to  her  room.  A  quick  glance  at  her  cell  phone…There  were  no  need  to  check…  She  knew  he  was  sound  asleep  at  this  moment…She  must  to  get  going…  But  first…  Her  big  cup  of  strong  sweetened  coffee…
Long  and  boring  Friday…
At  the  end  of  the  day  she  will  go  home  alone  and  tired…It  will  be  dark  outside…The  streets  will  be  abandoned  and  barely  illuminated…  She  will  light  up  a  cigarette  and  have  a  smoke  while  walking  and  thinking  about  him…  Her  slim  cigarettes  are  one  of  a  few  ways  to  escape  from  the  reality…  She  will  feel  tired….And  not  physically  tired,  but  mentally…She  will  be  depressed…She  will  walk  slowly  and  will  have  her  smoke….  She  will  watch  the  moon  in  the  sky  and  wish  to  be  as  cold  and  free  as  a  moon….No  feelings…  No  longing…  No  pain…
Friday….  Her  Friday….
She  is  his  ghost…  Invisible…untouchable…  But  her  spirit  is  always  with  him…  like  a  ghost  she  fallows  him  in  her  heart  and  mind  and  longs  for  him  every  second  of  her  life….  But  on  Friday  she  is  so  distant….So  far  away….
She  is  so  scared,  lost,  hurt…She  need  him  to  be  with  her  and  support  her…He  was  the  one  who  showed  her  the  other  world….The  other  way…The  way  to  be  happy….He  taught  her  to  smile…He  taught  her  not  to  be  afraid  of  happiness…He  showed  her  that  life  can  be  better  and  there  is  a  goal….  To  be  happy  together…
He  was  like  guidance  for  her…  Like  a  chance  not  to  be  broken  forever…  Like  a  way  out…  A  possibility  to  stay  alive….to  live…  He  is  her  everything….
She  needs  one  thing  more  than  anything  in  the  whole  world  –  for  him  to  take  her  by  the  hand  and  lead  her  through  her  life….  So  she  will  keep  dreaming….  Dreams  are  allowed….  Dreams  are  a  part  of  her  that  no  one  can  take  away….  Inseparable  part  of  her  soul  that  will  always  be  with  her….
Sweet  dreams….
Grey  sky  outside  her  window  was  hanging  over  the  house  like  trying  to  scare  her  that  it  can  be  broken  with  heavy  snowfall  any  minute  now….  But  she  didn’t  care…  She  wasn’t  going  anywhere  today…  And  she  loved  snow…  So  she  was  looking  at  this  grey  celling  outside  and  thinking…  But  her  thoughts  were  so  fast  and  inseparable  from  one  another….what  was  she  thinking  of?  She  couldn’t  tell….About  life…  Pain…  Love….  About  all  at  once…  Somehow  she  manages  to  live  her  life…  Do  her  everyday  routine…do  her  duties…  go  on  and  stay  sane….  It  makes  her  wonder  how  strong  she  must  be  without  knowing  it…  Not  broken  till  now…Or  at  least  not  completely  broken…
She  was  missing  an  important  part  of  her  all  the  way  till  now….  She  was  always  missing  him…without  knowing  his  name…  She  was  missing  him  all  her  life…  Every  day…  And  it  was  emptying  her  soul…the  need  of  him  and  without  knowing  it….
But  as  soon  as  she  found  him  she  refilled  that  emptiness…She  knows  now  what  was  missing…She  knows  it  was  natural  to  miss  him…She  realized  it  wasn’t  wrong  to  look  for  the  unknown  and  miss  the  unknown…Because  it  was  him  all  along…  Her  love…  Her  honey…
And  now  she  misses  him  even  more  than  before….  She  knows  him  now…  She  longs  for  him…  She  was  born  with  the  need  of  being  with  him…  With  the  need  of  his  love  and  care…  She  was  born  to  be  his  soul…  His  heart…  His  shadow…
She  knows  it  now…  And  feels  calmer…  Now  she  knows  where  her  destination  is…  By  his  side...  In  his  arms….Next  to  him…  Like  a  ghost...  Like  a  shadow…  Like  a  part  of  him…  her  destiny  leaded  her  to  him  stubbornly  and  for  sure…  There  couldn’t  be  any  other  way  except  to  find  him….  She  belongs  to  him…Always  was…  And  always  will…..
And  today  was  Friday…  She  missed  him  even  more  on  Friday…  Definitely  not  her  day….



8.
A  little  angel  made  by  her  stood  on  the  table….  She  made  it  herself  and  liked  it  a  lot….  It  was  so  nice  and  beautiful…She  painted  it  in  silver  with  the  gold  aureole  on  its  head….  The  wings  were  left  white…  She  looked  at  it  again…Nice…
An  angel…  She  made  it  as  a  symbol…  Her  hope…Her  love…Her  soul…Her  everything…All  was  just  like  this  angel…Nice…  Pretty...  Easy  to  broke  and  unprotected…  She  was  thinking  now  where  to  put  it?  How  to  protect  it?  For  no  one  broke  it  in  to  pieces...  Like  her  own  heart  that  was  broken  before….  No!  She  has  to  protect  her  little  angel…Her  hope  for  miracle…  Her  hope…
Little  angel  will  be  the  main  decoration  for  her  fir-tree…it  will  be  on  top  of  it…  Not  a  Christmas  star  but  this  handmade  angel  of  hope…  It  is  the  beginning  of  a  new  year,  the  beginning  of  new  life,  new  dreams,  new  hopes…  
In  her  heart  and  soul  the  hope  was  born  at  the  day  she  met  him…  This  hope  was  living  in  her  heart  and  growing  there  each  day….  Her  angel  of  hope….Her  angel…
She  was  trying  to  put  a  piece  of  her  soul  into  each  her  creation…In  her  embroidery…In  this  angel…In  all  she  was  doing  with  love  and  thought  about  him…  And  he  was  at  her  mind  always…  If  she  is  still  sane  than  she  is  lucky…  Because  she  starts  to  think  she  is  possessed  or  crazy…  But  she  is  crazy!  She  is  crazy  about  him…
Mad…In  love…  And  lost  forever….lost  in  his  eyes…  lost  in  his  soul…  disappeared…  Dissolved  without  a  trace  of  her  old  self…  She  is  new  as  this  angel…  New  and  different...  Better…  With  him  she  is  a  better  person…With  him  she  is  self-confident,  loved,  cared  for,  smiling  and  calm….  Only  with  him  she  is  calm….
When  they  are  together  the  time  stops  and  the  entire  world  goes  numb...  There  are  only  the  two  of  them  and  their  feelings….  She  wishes  he  was  with  her  now  and  saw  how  she  created  this  littler  silver  angel  of  hope….  Wises  so  much  that  she  is  ready  to  cry….
She  took  the  clay  in  her  hands  and  it  was  a  piece  of  nothing  before  she  formed  an  angel  of  it….  She  was  wild  and  lost  until  he  took  her  and  formed  an  angel  of  her…  like  she  just  did…  Than  she  was  in  love  and  that  was  her  silver  paint  and  gold  aureole…  He  was  her  creator…  He  made  an  angel  of  her…Calling  her  his  angel  he  just  confirms  her  theory….  Was  she  an  angel?  No….  Maybe  a  fallen  one…  But  for  him…  With  him….  With  him  she  was  all  he  wanted  her  to  be…  And  will  be  all  for  him…  She  belongs  to  him  like  this  toy  belonged  to  her  now….  She  will  protect  this  toy…  And  he  will  protect  her….Perfect  harmony….  
Angel  of  hope….
Now  the  cup  of  green  tea  were  in  front  of  her...  As  she  added  sugar  in  to  the  cup,  the  tea  leaves  were  swirling  around  in  a  beautiful  dance  and  she  watched  them  in  silence….  Everything  in  the  world  was  far  away  at  that  moment…  There  was  she..  Her  cup  of  hot  green  tea…and  her  thoughts….    Teaspoon  in  her  hand…  She  moves  it  without  noticing  that  the  sugar  has  dissolved  and  all  the  tealeaves  fall  down  in  her  cup…  It  is  her  big  favorite  cup…  It  is  her  bitter  and  favorite  thoughts…  A  sip  of  hot  drink  and  she  closes  her  eyes  enjoying  her  time…  She  is  alone  and  that  is  too  much  rare  occasion  so  she  will  enjoy  as  much  as  she  can….
Hope  to  be  free  from  this  life  and  hope  to  start  a  new  one….  That  is  her  secret…  Her  dream…  To  be  there,  where  her  heart  is  at  every  second  as  she  breathe…  To  be  with  him…  With  her  honey….  He  makes  her  complete…  He  makes  her  perfect….  Full  of  life…  He  inspires  her….
She  created  this  little  angel  of  hope….  It  will  be  her  symbol…  Symbol  of  true  love  and  hope  for  better  future…  Future  spend  together…  Symbol  of  all  her  wishes  that  can’t  come  true…  can’t  be  achieved  yet…  Symbol  of  sincerity  and  sacrifice…
She  will  take  it  with  her  in  to  the  New  Year…  Into  the  new  life…Little  angel  of  hope…



9
She  learned  to  live…To  go  on…  To  breathe  again…Even  if  it  was  hard  and  painful  to  live  alone…Without  the  only  person  on  earth  that  she  needed  by  her  side…
She  was  looking  at  the  painting  she  draw  5  years  ago…  It  was  mountain  scenery…  Peaceful…  Distant...  Bright…  A  blue  river  was  crossing  all  the  painting  and  a  small  house  was  at  the  river  bank…
To  be  away  from  this  hell….  To  run  away…  But  she  can’t…
Her  thoughts  were  like  a  tree…From  one  bigger  brunch  to  the  smaller  one  and  on  and  on….  But  all  her  thoughts  had  the  same  tree  trunk  –  him…
He  was  the  beginning  and  the  end  of  everything…
Waking  up  every  morning  with  a  thought  of  him  and  going  to  bed  with  him  on  her  mind  was  so  natural  and  usual….  Just  like  it  has  always  been  this  way…
It  is  dark  in  her  room  and  she  won’t  switch  on  the  light…  She  is  alone  and  the  music  is  playing  rather  loud….  She  is  in  the  center  of  her  room  like  in  the  center  of  the  universe…Everything  else  doesn’t  exist…Only  she  is  awake  now…In  the  middle  of  the  night…  She  absorbs  the  sounds  of  this  music…  Her  favorite  music…  Light  and  melodic…    She  is  dancing…  She  is  so  full  of  tension  and  emotions  that  she  needs  to  drop  that  all  out…  She  can’t  cry  tonight…  There  are  no  more  tears  for  tonight…  So  she  is  dancing….  Light...  Melodically...  Than  wild...  Rhythmically  and  almost  forgetting  herself  in  this  dance…  Her  dance  of  passion  and  love….  Her  dance  of  sorrow  and  longing…  Her  dance  of  remembrance  and  sacrifice….  She  is  all  in  this  dance…  She  does  not  hear  anything…  The  melody  is  inside  her…  In  her  essence…  In  her  soul…  She  can  feel  it…  So  all  her  movements  express  her  feelings….  Her  pains  her  and  joy…  Her  passion  and  her  calmness…  
Dancing  in  the  dark….
Dancing  till  the  whole  sadness  and  depression  leave  her…  Till  she  will  lose  the  ballast  of  it…  Till  she  will  become  free…  And  ready  to  accept  the  new  slaps  of  her  destiny  straight  in  to  her  face….  Dance  wild…  Dance  freely...  Dance  till  the  end  of  all  negative  in  her  soul…Till  she  will  be  clean….  Rebuilt…  Fresh…  Reborn…  Than  she  will  fall  unconscious  on  her  bed  and  forget  the  entire  world  around  in  a  deep  sleep  till  morning…
Morning  brings  new  hope…  New  beginning…  New  story  of  her  life….  New  short  story  in  her  book…  She  often  wakes  up  in  a  good  mood  in  the  morning…  Not  remembering  what  she  was  doing  last  night….  Not  trying  to  remember…  Feeling  comfort  that  she  forgot….
There  is  a  lot  of  darkness  inside  of  her…  She  knows  it…  She  can  feel  this  dark  side  turns  her  in  to  the  depressed  creature  of  the  night….  She  was  hiding  it  for  a  long  time  inside  her  soul…  Deep  down  below  the  surface…  She  was  trying  to  fight  with  it…  To  get  rid  of  it…  But  every  time  this  darkness  came  back  and  took  her  soul  as  a  prisoner  of  the  night….  In  the  end  she  was  always  losing  the  battle…    
So  she  found  a  way  out  –  dance…  Dance  for  her  soul...  Dance  for  her  life….  Dance  for  her  dream….  Dancing  in  the  dark…
She  had  always  loved  to  dance….  Since  she  was  a  child…  When  she  was  sad  and  when  she  was  happy…  So  now  it  was  her  saving…  To  dance  for  not  to  die  from  this  loneliness  and  sorrow…  To  dance…  Alone...  In  the  darkness  of  her  room…  In  the  darkness  of  her  soul...  In  the  darkness  of  her  world…
How  much  trouble,  pain  and  separation,  her  soul  can  take  before  to  go  to  heaven?  How  many  days  of  black,  grey  despair?  There,  in  depth,  at  the  very  bottom  of  her  heart,  there  in  her  soul,  at  the  holy  altar,  there  should  be  his  love….  
Oceans  of  tears,  oceans  of  pain  covered  the  way  for  both  of  them…  Could  they  make  it?  Could  they  both  go  through  and  not  to  turn  away?  Not  to  be  broken  under  the  pressure  of  fate?  
She  doesn’t  have  to  hide  from  heavy,  dark  thoughts…  She  dance  them  out  of  her  mind  now…  Wild  and  freely…  She  lets  her  soul  out  and  absorbs  it  again….
Her  shadow,  her  soul  is  looking  for  solitude…  In  a  charming  melody  she  forgot  about  her  fears…  Forgot  about  her  pain...  Even  love  was  forgotten  for  those  few  sweet  moments  of  freedom…  
Dance….
She  was  dancing  in  the  dark….
She  was  dancing  with  her  loneliness…


10
The  lonely  longing  of  my  eyes  will  call  you  to  the  bottom  of  my  soul…
The  sad  melody  of  my  eyes  will  call  you  not  as  a  friend…
The  soul  will  be  set  free  and  sing  like  a  bird…
Do  not  overwrite  our  fate  but  remember  for  eternity  my  poem…  my  word….
It  is  not  the  time  to  say  goodbye…  But  it  is  a  time  to  forget….

She  had  a  mark  on  her  back….  It  wasn’t  a  scar…  But  it  was  a  mark  from  her  wings….  She  used  to  have  wings...  She  used  to  fly...  Long  time  ago  she  had  a  pair  of  wings…  White  and  beautiful  wings….  She  could  fly  high  over  the  world...  Over  the  people  shallow  and  primitive…  Over  her  problems  and  trouble….  She  can’t  now…  She  had  lost  her  wings…
She  made  a  mistake  that  cost  her  too  much…  her  wings…  her  ability  to  fly...  A  mistake  she  hopes  never  to  make  again…  Dreadful  mistake…
She  was  young…  She  had  wings…  She  was  different  and  no  one  was  there  for  her...  to  understand  her…  So  she  was  lonely…  And  scared  to  be  alone  for  always…  There  was  emptiness  in  her  soul…  And  she  didn’t  know  why...  How  to  refill  it…  With  what…  
Than  a  big  tragedy  happen  and  broke  her…  Her  mother  died…    It  was  more  than  she  could  bear…  So  she  lost  a  part  of  her  soul…  She  became  even  more  lonelier  than  before…
That  was  a  reason  she  said  “yes”  to  a  man  she  never  loved….  That  was  a  reason  for  a  big,  huge  mistake….  She  let  him  to  take  her  body,  to  ruin  her  soul,  and  she  lost  her  wings  instead…  When  she  realized  what  happened…  it  was  too  late…  Too  late  to  fix  it…  Too  late  to  get  her  wings  back…    She  was  lost…
Long  years  since  that  time  she  was  feeling  grief…  She  was  remembering  her  lost  wings  with  sorrow…  She  was  angry  at  herself  and  angry  with  the  man  who  took  them  without  noticing  it…  She  was  thinking  long  and  hard  how  to  get  them  back…
And  again  there  were  no  one  to  tell  her  what  to  do…  She  was  alone  with  her  sorrow…
She  decided  that  having  a  family  can  give  her  this  feeling  of  peace  and  happiness…  That  motherhood  can  give  her  a  new  pair  of  wings…  So  she  made  a  new  mistake….  She  got  married  to  the  same  man…  The  same  she  never  loved…  The  man  who  never  loved  her  as  it  turned  out…  The  man  who  couldn’t  understand  her…  Couldn’t  see  what  was  inside  of  her  soul…  How  broken  and  lost  she  was…  How  hurt  and  miserable…  How  unprotected….
She  had  lost  her  wings  more  than  ten  years  ago…  She  learned  to  live  without  them.  She  learned  to  walk  instead  of  fly.  She  learned  how  to  be  like  everybody  else.  She  got  use  to  it…
And  after  all  this  years  she  realized  what  was  missing  in  her  soul…  She  understood  it  was  love  she  needed….It  gave  her  hope….  Hope  to  be  reborn  from  the  ashes  like  phoenix…  If  she  will  find  a  true  love  she  can  get  her  wings  back….If  only  she  could  find  a  true  love…  Pure…  Real…  Her  love…
So  she  started  to  look  for  it…  First  among  people  she  knew…  But  it  was  useless…  Than  she  started  to  look  all  over  the  world…  She  wanted  to  feel  herself  free  again…  Feel  herself  young,  careless,  full  of  light…
She  was  looking  for  a  long  time…  No  use…  All  she  was  calling  love  was  false,  fake,  and  she  couldn’t  fly  anyway.  But  in  her  heart  there  were  a  small  candle  –  her  hope…
It  was  a  nice  day…  She  was  in  a  good  mood…  She  found  a  new  friend…  A  person  that  she  wanted  to  talk  with,  a  person  who  she  found  interesting,  educated,  noble,  polite,  a  very  good  person…
They  were  chatting  for  many  hours  now  without  a  break  and  she  still  needed  more  and  more…  It  was  so  new  to  her,  so  unlike  the  things  she  knew  before,  so  much  better…  He  was  much,  much  better  than  anyone  she  knew…  He  was  like  a  miracle...  Like  her  mirror…  To  talk  with  him  was  so  natural,  easy,  so  pleasant…  She  was  all  in  this  conversation  with  him  and  when  she  looked  around  for  a  moment,  she  couldn’t  believe  her  eyes…    She  was  high  above  the  ground…  She  was  flying…  Without  even  noticing  it  she  was  flying  again  with  a  pair  of  white  beautiful  wings  at  her  back…  They  were  spread  wide,  her  new,  white,  beautiful  wings…  She  was  surprised….  How?  And  then  it  came  to  her….  She  was  in  love….  She  found  what  she  was  looking  for….  She  found  a  missing  piece  of  her  soul…  And  he  gave  her  a  new  pair  of  wings  to  fly…  to  dream…  to  be  free….to  be  herself….
It  happened  just  like  that…  All  of  a  sudden…  And  she  was  so  amazed…  Her  heart  and  soul  were  full  of  emotions...  She  could  fly….  
He  was  a  present  given  her  by  her  destiny…  He  was  her  everything  now….  She  will  do  her  best  to  be  worth  it….  She  will  try  to  explain  to  him  what  a  perfect  gift  he  made  for  her….  The  best…  He  saved  her….
Every  night  since  than  she  was  standing  on  the  windowsill,  thinking  about  her  lover  she  spreading    her  wings  wide  and  fly  high  in  the  sky….  She  was  dreaming….  
Dreaming  about  her  honey…
11
Twinkle,  twinkle  little  stars…..
She  was  singing  the  child’s  song…  Her  heart  was  singing….  She  was  dreaming…
That  night  she  was  standing  on  her  windowsill  with  a  cigarette  in  her  hand  and  smoking...  She  was  doing  so  every  night….  Stars….  The  sky  was  all  covered  with  stars….  She  was  looking  at  this  beauty  and  dreaming  about  her  lover….She  was  sure  he  was  a  guiding  star  for  her  to  find  a  way  in  life…  To  choose  a  right  way….
Twinkle,  twinkle  little  stars…..
She  remembered  this  song  and  her  heart  wanted  to  sing…  She  wanted  to  sing  and  dance  all  the  time  she  was  thinking  about  her  honey…  He  was  her  life  now...  He  was  her  star…  He  showed  her  the  way  in  the  dark  of  the  night  and  saved  her  soul…  
How  I  wonder  what  you  are…..
She  was  wondering  how  could  it  be,  that  such  a  strong  feeling  was  born  in  her  wounded  heart...    In  her  worn  out  soul…  How  is  it  possible  that  he  is  so  perfect…so  precious…  and  he  feels  the  same…  How  can  they  read  each  other’s  minds?    How?
Up  above  the  world  so  high….
And  at  the  same  time  he  was  so  far  away…  Unreachable…  Untouchable...  He  was  just  like  the  stars  in  the  sky….She  was  deprived  from  his  touch…  His  kiss…  His  presence  in  her  everyday  life….  And  she  needed  him  too  much…  All  the  time…  to  live…  To  breath…  To  exist…
Like  a  diamonds  in  the  sky….
He  was  her  diamond…  Her  treasure…  Her  precious  love….  He  was  in  her  heart...  In  her  soul…  In  her  mind…  In  her  blood…  He  gave  her  hope…  He  showed  her  the  love,  that  came  from  the  heart…  he  inspired  her  to  create…  and  to  live….
So  she  was  again  on  her  windowsill  smoking…  that  night  she  was  feeling  different…  Must  be  alcohol…  She  often  let  herself  to  have  a  drink…  Brandy…That  night  they  were  having  brandy…  she  couldn’t  refuse  to  have  a  drink  with  her  friends…  It  helped  a  lot…  It  made  her  feelings  less  sharp...  Less  strong…  Less  painful…  It  also  made  her  less  hurt…  That  she  is  alone…  That  he  is  away…  That  her  life  was  miserable…  She  needed  a  drink  that  night…  Who  cares?  Ohhhhh  yes  he  cares….  He  does…  But  he  is  so  far  away…  Like  the  star  in  the  sky…  She  tried  to  reach  the  star…  But  all  she  could  catch  was  a  snowflake….  No…  She  can’t  reach  the  stars…  She  can’t  reach  him…  So  it  breaks  her  heart  apart…  
Suddenly  she  was  away…  not  here…  not  at  this  life….  Away…  In  a  dreamland...  With  all  her  problems  forgotten  and  solved…  With  only  good  feelings…  with  love  and  passion  around  her….  Than  she  opened  her  eyes  again…..  Night…  Stars….  Her  windowsill….  Just  a  dream…
So  hard  to  be  alone  in  a  world  so  cold  and  alien…  How  bad  she  was  feeling  every  time  when  she  faced  problems  and  couldn’t  tell  anyone…  How  hard  it  was  to  keep  it  all  inside  and  not  to  tell  a  soul  that  she  suffers  from  this  wild  loneliness….  Black…  Long  and  dark  night  is  her  master….  She  can’t  resist…  She  can’t  fight  it…
 She  is  too  weak…  
Stars….  She  wishes  upon  a  falling  star…  And  her  wish  is  always  the  same…..
Twinkle….Twinkle  little  stars……


12
Walking  alone  from  work  she  tries  to  find  the  solution  to  her  daily  problems.  She  has  to  buy  medicine  to  her  son  and  some  milk  and  she  also  needs  a  smoke…  She  stops  to  find  cigarettes  and  a  flash  alights  her  mind  and  tells  her  she  is  trapped…  This  is  a  big  trap  and  she  is  busted…
 She  isn’t  free  to  change  a  thing  in  her  life…  She  has  a  son  to  care  for,  so  she  can’t  change  her  life…  She  doesn’t  own  her  life  anymore…  She  doesn’t  live  for  herself…Almost  seven  years  of  her  life  belongs  to  her  child.  She  lives  for  him,  she  goes  on  for  him,  she  lets  people  to  hurt  her  to  protect  him  and  give  him  all  he  needs…Her  son…  Her  child…  Her  own  flesh  and  blood…
She  loves  him  and  is  giving  him  all  her  love…  He  is  so  like  her…  Like  a  mini  copy  of  herself…  Always  naughty  and  stubborn,  but  with  a  sweet  smile  and  kind  heart…Her  baby…
She  has  to  buy  him  medicine…  He  got  sick  and  he  needed  her…  She  must  hurry  up…
The  sound  of  her  heels  hits  the  night’s  silence  and  disappears  into  the  darkness…  She  is  going  home  now.  She  will  find  two  people  waiting  for  her  there…  Both  of  them  she  loved  more  than  life  itself…  Her  son  and  her  lover…  her  honey…  She  lives  for  them  now…  She  breathes  for  them…  Her  men…
She  will  always  feel  sorry  for  her  past...  For  she  chose  a  wrong  man  to  be  her  sons  father…  She  was  too  young,  stupid,  inexperienced…  If  only...
Now  she  was  in  love  with  a  man  who  was  worth  all  she  had  or  could  give  him…  She  was  in  love  with  a  man  she  considered  the  best  of  all  she  ever  knew…  But  now  it  is  too  late  to  change  the  past….  She  loves  her  honey…  She  loves  him  and  keeps  it  as  a  secret  at  the  bottom  of  her  heart…
It’s  late  and  it’s  already  dark  outside.  The  same  darkness  was  in  her  soul  all  this  years.  Her  son  was  the  only  source  of  light  in  her  life  till  now…  till  she  met  him…  The  man  she  loved  passionately…  And  she  can’t  be  with  him…  She  can’t  have  both  of  them…    She  can’t  be  happy  if  she  will  choose  one  of  them…  It  is  so  complicated…  As  a  mother  she  doesn’t  want  to  take  away  a  father  from  her  son,  but  as  a  woman  who  was  deprived  from  love  all  her  life  she  wants  to  leave  all  past  behind  and  run  to  her  lover,  melt  in  his  soul,  in  his  eyes,  in  his  arms…  To  be  dissolved  in  him  without  the  rest…
Her  footsteps  cut  the  nights  cold  air  like  knifes…  She  is  walking  fast  and  confident  while  there  is  a  storm  inside  her  soul….
It  is  her  curse…  She  has  a  family  of  her  own  as  he  has  a  family  of  his  own….  And  no  matter  how  strong  their  feelings  are,  they  can’t  be  together,  they  can’t  change  what  they  have…  They  can’t…
This  fighting  is  taking  place  in  each  of  their  hearts.  She  longs  to  be  with  him,  with  the  man  she  loves,  but  she  can’t  take  a  step  towards  him  and  leave  all  her  present  life  in  behind…And  what  will  happen  to  her  son?  How  to  arrange  it?  How  to  live  two  different  lives  in  two  different  worlds?
There  were  no  way  out  for  any  one  of  them…  She  was  trying  not  to  think  about  it…This  thoughts  always  make  her  cry  and  bring  a  lot  of  pain  to  her  soul…  She  was  weak…  He  was  her  strength  but  without  him  she  was  too  weak  and  easy  to  be  broken…  She  needed  him…  But  was  unable  to  make  a  decision  and  run  to  look  for  him…
She  was  still  walking,  breathing  cold  night  air  and  thinking  about  this  sticky  situation…  No  way  out…  No  way  for  everyone  to  be  happy….
Her  heels  were  making  sounds….Sharp  and  distant…  Knocking  in  to  the  night…  Like  beating  of  a  heart….
She  loves  him…  She  really  loves  him…  But  she  loves  her  son  too…  She  can’t  find  the  right  way  to  choose….  So  she  just  waits…  Maybe  it  will  be  clearer  in  time…  Someday…  Somehow…
- What  can  I  get  you  miss?
- I  need  a  cough  syrup  and  antibiotics  for  a  child  6  years  old…  


13
He  was  telling  her  many  times  that  this  is  fate...  reality…  something  else…but  all  she  knew  was  her  feelings:  love,  pain,  passion,  hurt,  depression,  sadness…
She  never  could  fight  with  her  fears…  She  wasn’t  able  to  fight  even  with  herself…  not  speaking  about  the  others…  so  she  was  easily  hurt  and  always  scared….
That  is  the  reason  she  was  behind  the  mask  she  was  wearing  constantly…
And  now  he  wanted  her  to  believe  in  fate…destiny…but  there  can’t  be  nothing  good  for  her…  There  never  were…  Fate  was  unmerciful  to  her…  Always  was  and  always  will  be…  And  she  knew  that  only  tears  and  suffering  can  wait  for  her  in  future…  that’s  how  it  has  always  been….  Why  should  it  be  different  this  time?
The  happier  she  was…  the  more  painful  it  will  be,  when  the  destiny  will  slap  her  in  her  face…  So  she  is  waiting  all  the  time  that  any  minute  something  awful  can  happen…  She  is  always  worried  about  everyone...  And  about  him…  Her  love...  Her  treasure…  Her  precious  love…
That  was  something  primitive  in  her…  An  instinct…  Intuition...  It  told  her  to  be  aware…  Because  she  will  pay  for  her  happiness…  And  the  price  will  be  too  high…  She  knows  it…  She  is  so  much  sure  about  it  as  she  is  sure  about  her  name…  But  she  can’t  explain  it….  So  she  just  waits  in  fear  what  will  happen….
When  he  tells  her  to  stay  positive  and  be  brave  she  doesn’t  even  imagine  how  she  can  be….    It  is  so  unreal  for  her…  To  lose  all  fears  and  be  happy…  She  isn’t  able  to  do  it…  She  is  not  like  that…  She  is  different…  Too  many  feelings…  Too  many  emotions…  Too  much  pain  and  longing  in  her  soul…All  this  can’t  be  ignored…  
He  is  like  a  day…  And  she  is  like  a  night…  They  can’t  exist  without  each  other  but  they  can’t  be  together…  Can’t  be  happy  while  dissolving  in  each  other’s  souls…
Day  and  night….
Black  and  white….
He  is  white….pure…innocent…  He  is  perfect…precious…  the  best  in  her  life…
She  is  black…  dark…  spoilt…  broken…  with  lots  of  mistakes  behind  her…dirty…filthy….wrong  and  harmful  for  him…
She  is  so  scared  that  she  will  become  a  stain  on  his  pure  soul…A  dark,  dirty  stain…And  will  ruin  him…  Destroy  him…  
Than  it  will  kill  her…  so  what  to  do?  How  to  be?  How  to  protect  him  from  herself?  
She  can’t  be  changed…  She  has  darkness  in  her  soul…  This  darkness  might  hurt  him  ...  The  one  and  only  she  is  trying  to  protect….      He  is  like  sunshine...  He  brings  joy  and  happiness  to  her  soul  daily...  He  gives  her  hope  and  powers  to  go  on…  But  her  own  darkness  is  also  strong  enough…  So  she  is  worried  about  him  more  than  for  herself…  She  has  lost  all  she  could  lose  in  her  past  lives…  There  is  only  him  now…  She  can’t  lose  him  too…  She  will  do  her  best  for  not  to  lose  this  sunlight  that  lighted  her  way  in  the  darkest  time…  
Fighting  with  herself  wasn’t  easy…  But  she  was  trying  hard  to  win  in  the  battle  between  two  sides  of  her  nature…Dark  and  light…  And  there  were  no  answer  which  side  was  winning  the  battle  till  now…  She  didn’t  know  that…  It  was  all  so  complicated  in  her  soul…  
HE  was  the  day…  SHE  was  the  night…    
Their  love  was  against  all  laws  of  nature…  their  love  was  forbidden…  It  was  their  secret...  Their  joy…  Their  freedom…  Their  happiness  and  their  biggest  problem…
She  was  afraid  that  when  the  black  and  white  will  be  mixed  it  will  be  gray  color  they  will  get…  No!  That  will  never  happen!  It  will  be  silver!  That’s  it!  It  will  be  silver  moonlight….
The  light  of  the  day  and  the  darkness  of  the  night  mixed  together…  It  will  be  beautiful…  It  will  be  a  silver  moonlight…
14
Days  were  grey,  long,  tiring,  depressing…  She  was  feeling  breathless…  So  she  took  colorful  paper  and  started  to  make  paper  flowers…  Bright…  Full  of  colors…  Beautiful…  She  made  the  three  of  them…  Pink,  yellow  and  green…  Bright  paper  flowers…  And  then  suddenly  she  thought  that  these  flowers  were  dead….  Empty…  Soulless…  
Around  her,  there  were  a  lot  of  people  who  were  just  like  these  flowers…  Empty  people…  Whose  soul  was  dead…  Who  had  nothing  to  long  for….  People  in  masks  and  without  souls….  Shallow  people…
She  was  afraid  of  them  and  tried  to  hide  from  them….  But  they  were  all  around  her…  Like  shadows…  Cold…  Empty…  Wrong…
She  took  a  flower  in  her  hand…nice…  But  without  a  soul…  Without  a  smell…  Without  life  in  it…  They  were  making  her  sad…
She  smiled…  For  many  years  she  was  considering  such  fake  flowers  are  real…  She  was  thinking  she  knows  what  love  is…  But  what  she  knew  was  like  these  flowers…  Fake…  Dead…  She  was  mistaken….  And  it  was  always  creating  emptiness  in  her  soul…  Without  knowing  why  she  was  looking  for  the  real  feelings….  Than  one  day  she  found  her  real  flower…  Beautiful…  Prefect…  Precious…  She  found  him…  Her  honey…  Her  love…  So  she  realized  the  difference…  She  found  out  what  love  is,  and  what  the  true  feelings  are…  She  was  amazed  by  it…  Enchanted…  She  was  drowning  in  her  love…  Lost  in  her  lover’s  heart  and  soul…  And  she  was  happy  about  it…  She  needed  it  all  her  life…  She  was  looking  for  it  all  the  time…  So  she  was  grateful  to  her  destiny  for  such  a  present  –  her  love…
But  there  was  one  thing  that  made  her  hurt  and  depressed…    She  wasn’t  as  pure  and  perfect  as  he  was…  In  her  search  for  the  true  love  she  had  made  many  mistakes  and  wrong  turns…  She  was  dark  and  spoiled  when  she  found  him…    And  it  made  him  doubt  in  her...    He  had  lots  of  doubts…  She  knew  it...  She  felt  it…  She  saw  it  in  his  eyes…  From  time  to  time  a  thought  occurred  in  his  mind…What  if?  And  this  thought  was  reasonable…  She  couldn’t  deny  she  made  many  mistakes  in  her  past…  Many  fakes  were  accepted  as  true  feelings…  So  he  had  his  rights  to  be  doubted  in  her…  It  was  painful…  With  this  doubts  each  time  a  fresh  scar  occurred  on  her  heart…  Bleeding  and  paining…  But  she  knew  he  is  right  in  his  doubts  and  couldn’t  do  anything  about  it…  
She  was  sure  he  will  always  be  afraid  that  she  will  start  her  search  again…  He  will  always  be  waiting  for  her  to  run  away…  To  look  for  a  new  adventure…  New  friends…  New  feelings…  This  fear  can’t  be  taken  away  from  him…It  will  always  darken  his  smile…  No  matter  what  she  will  do…  And  she  was  trying  to  prove  him  she  really  loves  him…  She  was  ready  for  all  to  do  so…  She  was  ready  to  kneel  at  his  feet  and  be  happy  about  it…  She  was  ready  to  be  a  rag  under  his  feet…  She  was  ready…  
If  he  said  he  wants  her  to  do  anything  she  was  doing  it  straight  away…  No  matter  how  tired  she  was…  No  matter  she  had  headaches  or  any  other  problems…His  wish  were  her  law…  She  was  doing  her  best  to  prove  she  is  true…  Sincere…  
But  there  were  no  way  for  a  fake  paper  flower  to  become  real…  No  way  for  his  fear  to  evaporate  and  disappear…  It’s  making  her  sad…  But  she  knows  it’s  only  her  fault…  She  has  never  blamed  anyone  in  her  problems  except  herself…  She  knew  there  was  no  one  to  blame…  All  she  was  doing  were  her  own  mistakes…  And  when  she  opened  her  soul  and  told  all  the  truth  about  herself  she  was  ready  for  these  doubts  to  occur  in  his  heart….  She  was  ready…  but  there  were  no  other  way…  She  wanted  to  be  as  opened  as  a  book  before  him…  Because  she  loved  him…  So  she  wasn’t  sorry…  This  was  her  new  way….  To  be  true…  Opened…  Sincere….
She  put  the  flower  down  and  started  to  make  another  one…  While  she  was  busy  she  wasn’t  missing  him  as  badly  as  always…  She  was  missing  him  all  the  time…  And  when  tears  were  tickling  her  throat  and  longing  for  him  was  stronger  than  she  was…  She  found  something  to  occupy  herself…  Like  this  paper  flower  she  was  making  to  keep  her  mind  busy…  
Fake…  Unreal…  Dead….
Like  everything  in  her  past….    

15
Short  moments  of  happiness  that  she  was  grabbing  with  both  hands  weren’t  enough…  These  moments  were  always  shared  with  him…  And  she  always  needed  more…  
She  was  deprived  from  happiness…  Deprived  from  love…  She  needed  it…  Like  air…  All  her  life  in  every  prayer  she  asked  God  to  send  her  a  little  more  of  happiness…  She  wanted  to  be  happy…  Not  depressed,  sad,  broken,  dirty,  lonely,  abandoned….  But  happy…  Calm…  Loved…
She  was  looking  for  this  all  her  life….  She  always  felt  she  needs  something  more…  Something  else…  So  she  was  searching  for  it  constantly…  She  was  feeling  this  need….  Strange  need  she  couldn’t  understand  or  describe…  But  she  felt  it  too  sharp…  Especially  at  night…  When  her  loneliness  took  her  by  the  hand  and  led  her  in  to  the  darkness…
There  she  sits  in  the  dark  room  with  a  glass  in  her  hand…  Under  the  quiet  rhythm  of  martini  she  is  singing  the  song  of  her  sorrow…  Alone…  Another  sip  of  her  drink  to  fall  deep  in  to  the  night…  To  forget...  For  not  to  feel…  To  go  numb…  To  calm  down  the  storm  in  her  soul…
She  is  drinking  alone…    Its  winter  outside…  The  wind  is  dancing  with  the  snowflakes…  Tears  are  running  down  her  cheeks…  She  is  crying…  She  is  trying  to  wash  away  all  the  bad  feelings  with  tears…  She  never  succeeded…  
Empty….  God!  She  is  empty  inside…  She  is  dead….  Her  soul  is  dying  and  cries  for  help!  Why  no  one  sees  it?  Why  there  is  no  one  to  care  for  her...  To  save  her  from  this  despair…  Why  she  is  always  alone…  Broken  inside…  Always  in  pain  for  what  she  never  knew…  Silly  girl…  
Just  look  at  her…  Drinking  alone  in  the  night  and  waiting  for  a  miracle…  And  then  she  suddenly  realizes  that  there  will  be  nothing  for  her….  Nothing….  She  will  be  always  like  this….  Abandoned  and  misunderstood…  
God  is  her  witness  she  was  trying  to  be  like  everybody  else…  She  did  all  the  things  people  do…  But  what  does  it  brought  her?  Only  pain  and  suffering…  It  was  all  her  mistakes…  To  look  for  a  place  where  she  belongs  when  there  is  no  such  place…  To  look  for  a  soul  that  is  similar  to  her  own  when  there  is  no  such  soul…  To  find  peace  and  happiness  when  there  is  only  pain  and  loneliness…  
This  memory  came  to  her  tonight…    It  reminded  her  how  hurt  she  was  feeling  for  many  years  till  now…  How  lonely…  Sometimes  she  felt  such  a  strong  pain  in  her  soul  that  it  was  driving  her  crazy…  And  she  couldn’t  handle  it  down…  Than  she  was  taking  a  blade  and  cutting  her  skin…  Not  deep…  But  enough  to  feel  physical  pain…  To  see  red  blood  coming  out  of  the  wound…To  feel  she  is  alive…  and  to  let  go…
At  her  dark  days  she  was  thinking  about  death…  Ending  of  her  suffering…  Or  other  stupid  things  she  could  do…  She  was  so  lost  in  this  world  that  it  seemed  there  will  be  no  way  out  for  her…  Never…
She  was  always  so  weak  in  front  of  her  fate…  In  front  of  a  destiny  that  had  no  mercy…  She  couldn’t  stand  in  front  of  it  alone…  She  was  always  looking  for  the  other  piece  of  her  soul  that  was  taken  away  in  the  past  life  by  the  lady  cruelty…
It  was  her  last  hope…  The  one  who  will  understand…  Love…  Save…  Protect…  Her  last  resort…  Last  chance  saloon…  
Why  does  she  remember  it  now?  When  she  found  him?  Her  savior…  Her  love…  Her  miracle…..
Because  now  there  is  another  kind  of  pain  in  her  soul…  Strong  need  and  longing  for  him…  And  not  a  chance  to  reach  him….  She  feels  this  pain  all  the  time…  She  is  suffering…  And  the  thought  that  he  must  feel  the  same  makes  her  even  more  hurt…  Her  heart  is  bleeding…  Her  destiny  played  an  evil  trick  with  her…  Again…  Unmerciful  bitch…  Showed  her  the  way  but  closed  the  doors  in  front  of  her  face…  
- Well….?  How  do  you  like  that  dear….????

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=294678
рубрика: Інше, Лірика
дата поступления 20.11.2011

What I feel for you?

What  I  feel  for  you?  How  to  call  it?
As  the  sea  has  the  beginning  but  no  end….
Same  with  me….  I  can’t  find  the  words
To  explain  how  I  feel  my  friend.
As  I  look  at  the  calm  water
And  the  waves  tickle  my  feet,
I  can’t  find  the  name  to  this  emotion
But  I  long  for  you…  For  us  to  meet…
As  I  can’t  explain  my  sorrow,
When  you  are  so  far  away,
All  I  know  that  I  miss  you  madly
And  In  my  heart  I  need  you  to  stay…
As  I  try  to  protect  your  heart,
Just  as  mother  protects  her  child,
I  can’t  stop  my  heart  from  beating
So  fast  that  I’m  losing  my  mind…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289073
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2011

Golden colors of autumn

Golden  colors  of  autumn
I  collect  in  my  soul.
Like  a  pieces  of  puzzle,
Like  a  hot  parts  of  coal.

Autumn  rains  cold  and  chilly
I  protect  like  a  child.
They  are  lonely  without  me
And  become  very  wild.

Autumn  motifs  of  despair
I  combine  in  a  song.
That  will  heal  me  with  patience,
That  will  heal  my  soul.

Autumn  colors  of  sadness
I  bestow  you  with  them.
Take  this  painting  my  lover
And  protect  me  again.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=289072
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.10.2011

The way you make me …

The  way  you  look  inside  my  soul,
The  way  you  make  me  smile,
The  way  you  change  my  life,  my  goals,
I  love  it  all  inside.
The  way  you  keep  me  shine  with  joy,
The  way  you  make  me  cry,
The  way  you  smile  like  little  boy,
I  swear  you  are  my  life.
The  way  I  need  you  by  my  side,
The  way  I  love  your  soul,
The  way  you  made  me  go  with  pride,
I  love  it…  Love  it  all….
The  way  I  dream  about  your  lips,
The  way  I  need  your  heart,
The  way  I’ll  kiss  your  fingertips,
I  needed  from  the  start…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285738
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2011

It kills you

There  is  another  world  in  my  eyes.
There  is  another  life  in  my  arms.
You  need  it…You  want  it…
Can’t  reach  it…
It  kills  you…
There  is  another  dream  in  my  heart.
There  is  another  love  in  my  soul.
I  give  it…  I  sell  it…
Can’t  keep  it…
It  kills  you….
There  are  other  words  on  my  mind.
There  are  another  kisses  on  my  lips.
I  have  them..  I  take  them…
Can’t  leave  them…
It  kills  you….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285737
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 12.10.2011

Forgive…

I  was  waiting  for  you  40  days,  40  nights.
I  was  dreaming  with  pain  and  surviving  to  fight.
I  was  kissing  my  dreams;  I  loved  all  this  hurt,
I  was  waiting  for  you  and  I  felt  like  I’m  cursed.
40  days,  40  nights…  they  erased  all  my  soul.
They  erased  all  my  tears,  they  changed  all  my  goals.
40  moments  of  life,  40  pieces  of  truth,
40  ways  in  my  life  and  the  one  is  to  choose.
Yes  I  cried  and  I  screamed  and  I  begged  you  to  call.
Yes  I  was  very  weak  and  I  wounded  my  soul.
Now  its  your  turn  to  heal  me  and  help  me  to  live
And  I  ask  you  my  love  to  forgive  me…
Forgive…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=285589
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.10.2011

You are my dream

You  are  my  dream...I  dream  by  you....
Without  the  rest  I  fall
In  love...
It  must  be  true...
If  i  will  cure  my  soul.
You  are  my  joy...I  feel  by  you...
And  I  can  see  in  you
What  i  was  looking  for  so  long
In  hope  that  this  is  true.
You  are  my  hope....  Im  hoping  now
That  i  will  keep  you  safe
Inside  my  heart
Inside  my  soul
That  we  wont  be  apart...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280048
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2011

At night

When  midnight  came,  as  quiet  as  a  cat,
I  walk  outside  to  dance  under  the  stars.
I  dream  by  you  and  live  by  you  my  heart
And  wait  for  you  to  be  with  me  again.
When  the  night  is  whispering,  as  light  as  mist,
That  you  are  sharing  another  woman’s  bed,
I  hope  for  all  you  said  to  me  was  true,
And  send  you  with  the  stars  my  kiss.
At  night,  when  tears  asking,  send  us  free,
I  ask  my  heart,  what  if  I  made  it  wrong?
And  heartbeat  spells  to  me  your  name,
And  tells  me,  please  be  strong…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=280047
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 11.09.2011

my only goal….

I  spent  my  days  in  gloomy  light.
Like  no  one’s  there  and  no  one’s  right.
Like  I’m  alone  between  the  stones
Though  all  the  rest  are  on  their  thrones.
They  think  they  are  the  kings  and  queens.  
But  nothing  is  just  as  it  seems.
I  laugh  at  them  and  cry  at  night
When  no  one’s  there  and  no  one’s  right.
A  handful  of  dust  is  all  my  life.
As  I  dance  alone  in  a  candle  light.
And  I  search  for  love  in  an  empty  room
Everything  around  me  grey  and  gloom.
And  when  I’m  besotted  with  this  day,
When  I  can’t  object,  have  no  words  to  say.
You  can  see  my  eyes  –  mirror  of  your  soul…
See  myself  in  you  is  my  only  goal….

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272334
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2011

Last night…

Last  night  I  saw  you!
You!  The  dearest  friend!
I  watched  your  smile  so  sad
Behind  the  screen…
My  heart  was  aching  to  protect  you.
My  soul  was  asking  to  be  heard  and  seen…
Last  night  I  was  so  close  to  you.
I  watched  your  lips,  your  arms,  like  in  a  dream.
I  asked  myself  of  what  we’re  going  to  be?
Through  all  this  time…
We  have  two  different  ways  to  go  in  life.
I  still  ignore  the  fact  you  won’t  be  mine…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=272333
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 27.07.2011

I'll fight…

They  ripped  my  soul  apart  and  left  me  there…
They  turned  their  backs  on  me  but  I  don’t  care….
The  deepest  pain  will  fade  as  years  pass…
The  broken  heart  will  hurt  each  day  a  little  less…

I’ll  learn  to  live  my  life  without  sorrow…
I’ll  learn  to  wait  for  happy  day  tomorrow.
I’ll  show  them  I  am  strong  enough  to  fight
To  stay  away  from  tears  through  the  night…

They  hurt  me  badly…  people  without  souls…
They  killed  my  dream  while  playing  their  roles.
They  went  along  their  way  without  a  shame
But  I  will  rise…and  I  won’t  do  the  same….

And  when  ill  see  the  broken  soul  in  pain….
I  will  take  care….  I  won’t  live  in  vein…
I’ll  help  the  one  who  lost  his  faith  forever…
I’ll  stand  by  him  and  we  will  fight  together…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271708
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 23.07.2011

Mary…

My  Zeus….  My  heart  is  calling  for  your  love  at  night….
My  dear…  the  world  is  lost  forever  from  my  sight…
Like  Hera…  Vindictive,  embittered  wronged  wife…
I  failed….  To  hold  you  close  with  hatred  and  survive…  
The  moon  is  messenger…the  one  who  knows  my  pain….
The  one  who's  drinking  poison  from  my  veins…
He's  mocking  at  me…  But  he  tells  the  world…
About  me….who  gives  a  kiss  with  a  sword…
Oh  Bloody  Mary….Fighting  for  your  night….
Who  told  you  what  is  wrong  and  what  is  right?  
Who  cares  why  your  pain  will  never  fade….
Please  tell  me  Mary…Are  you  still  afraid?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271527
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 22.07.2011

Lonely night….

It  was  a  lonely  night....No  stars  above....
And  she  was  so  alone...There  was  no  love...
But  once  a  shining  star  en-light  her  way...
The  star  so  bright  she  had  no  words  to  say...

It  was  the  darkest  night...the  coldest  night...
to  fade  away  like  dust  she  had  no  right...
And  she  was  walking  on  and  on  along  her  way...
And  she  was  looking  for  a  place  to  stay...

Her  soul  was  wounded  like  a  beast  after  the  fight...
She  never  knew  where  she  was  wrong  or  right...
But  she  was  hoping  for  a  piece  of  love....
That  God  will  send  one  day  straight  from  above....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271109
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.07.2011

"sweet one"?

You  say  sweet  angel….and  my  heart  start  singing…
You  say  my  darling….and  my  soul  you  are  wining…
I  am  your  treat….your  treasure,  best  of  all…
But  please  be  careful,  don’t  you  break  my  soul…

Your  Voice  will  call  for  me
And  will  leave  a  wound  in  a  heart  .
Where  to  find  the  keys  from  silence
And  who  did  you  named  a  "sweet  one"?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270691
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2011

Treasure…

An  empty  soul  is  lost  between  the  masks.
Those  hide  the  real  pain  and  real  love...  
You  feel  me  through  the  deserts,  through  the  nights…
I  can’t  believe  this  treasure  I  have  found…

So  many  days  this  fear  kept  my  soul…
That  there  is  no  one  like  me  around…
So  many  nights  I  walked  away  alone.
I  can’t  believe  this  treasure  we  have  found…

I’ll  be  the  mirror  to  your  dreams  my  friend.
I’ll  keep  your  words  like  diamonds  in  my  heart.
I’ll  do  my  best  to  stir  away  the  end…
I  can’t  believe  this  treasure  I  have  found…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270690
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.07.2011

Falling for you

Falling  for  you  my  heart  is  crying  at  night....
Deep  in  this  pain  I  try  to  find  the  way  out...
How  to  stay  alive  and  breath  again?
How  to...?    love  you...?
Tell  me  dear  friend  how  to  be  only  yours?
Tell  me  how  to  be  the  one  you  are  looking  for?
How  to  brake  the  rules  and  not  to  brake  the  heart?
How  can  we  be  together  when  we  are  apart?

I  love  you,  love  you,  tell  me  that  I  love  you,
I'm  not  sure,  I'm  not  sure  about  all  this  words...
I'm  not  sure,  I'm  not  sure  about...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=264865
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 13.06.2011

Чи варто?

Коли  думками  все  спустошено  до  тла,
Чи  варто  почуттів  шукати  так  невпинно?
Чи  варто  на  вівтар  кидати  почуття,
Чи  слід  відкинути  навік  невинність?
Коли  не  відчуває  більше  болю
Ні  серце,  ні  душа,  ні  розум…
Чи  варто  лезом  різати  по  тілу,
Щоб  знов  життя  відчути  спогад?
Спустошено  Тебе?  Тебе  нема?
А  як  інакше  може  бути?  Любий!
Коли  поміж  людей  Тобі  тюрма!
Коли  їх  німота  Тебе  погубить!
Ти  бачиш  кров  червону?  Чорну  ртуть?
Ти  бачиш  погляд  випитий  до  краплі….
Невже,  коли  спустошено  до  тла
Тебе…Ти  підеш  в  темну  ніч….  назавжди…?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260724
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2011

День, що минув…. .

День,  що  минув….  День  пройшов  без  сліз…
Сон  закінчився….  Здраствуй  Світе  мій!
День,  що  минув…  Чим  ти  замінив  час,
Той,  що  провів,  у  душі  моїй?

Скільки  біди,  болі  і  розлуки,
Витерпить  душа,  перш  ніж  піде  в  рай?
Скільки  чорних  днів,  сірої  розпуки?
Але  час  отой  –  пам’ятай!

Там,  в  глибині,  аж  на  дні  самому,
В  серці,  у  душі,  там  твій  слід  живе!
У  душі  моїй,  олтарі  святому,
День,  що  минув,  не  згуби  себе!

Океаном  сліз,  океаном  болі,  
Нам  встелило  шлях,  тільки  нам  удвох.
Пам’ятаю  я,  разом  із  Тобою,
Як  зробили  ми  необачний  крок…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260723
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.05.2011

Cон

Тебе  благала  про  спасіння….
Ховала  рук  своїх  тремтіння….
Дивилась  не  сміливо  в  очі  –  
Я  з  нетерпінням  ждала  ночі.

Весь  світ,  розтанув,  мов  примара.
І  за  вікном  лиш  чорні  хмари.
Самотність  знов  цілує  руки,  
Під  ненависний  ритм  розлуки…

Зіллються  два  вогні  в  єдине…
Лише  на  мить….  Лиш  на  хвилину….
І  пестощів  шалена  повінь
До  краю  нас  обох  наповнить.

Як  тільки  шовк  впаде  до  долу,
І  тихий  пролунає  стогін,
Назад  вже  вороття  не  буде.
Тієї  миті  не  забудеш…

А  потім  опустивши  погляд
І  приховавши  злісний  здогад  –  
Ми  попрощаємось….
Проснемось…
Згадавши  сон….
Ми    посміхнемось…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=260171
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 17.05.2011

Невже все так…

Невже  все  так  закінчилось  між  слів?    
Між  тих  розлук  і  тих  страждань  що  нам  приснились...  
Невже  мене  покликати  не  смів?  
Невже  в  душі  криваві  рани  не  гоїлись?  
Ми  вперто  йшли  наперекір  вітрам  і  свисту  буревію...  
Невже  тепер  покликати  Тебе  я  не  зумію?  
Як  швидко  забуваєш  Ти  мої  слова  і  поцілунки?  
І  не  чекаєш  на  привіт  чи  подарунки.  
Не  хочеш  більше  знати  про  причини  і  проблеми.  
Я  ж  не  бажаю  далі  йти  без  тебе...  
І  в  замкненому  колі,  без  розради  
Я  не  знаходжу  відповіді  й  правди.  
Невже  не  підемо  удвох  наперекір  праночі?  
Невже  не  зможу  подивитись  в  Твої  очі?  
Душа  німіє  і  благає  про  спасіння,  
Чи  ще  залишилась  хоч  крапелька  терпіння?  
Куди  подіти  ті  шалені  переспіви?  
Що  крикнути  Тобі  услід  не  сміла?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=226921
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 06.12.2010

Завидую Тобі мій щирий друже!

Як  я  завидую  Тобі  мій  щирий  друже!
Бо  Ти  сумуєш  за  коханою  шалено!
А  в  мене  в  серці  і  не  сіро  і  не  темно
А  тільки  пусто,  ні  за  ким  не  тужить…

Як  я  бажаю  знов  відчути  подих  вітру.
З  тенет  буденності  втекти  назавжди.
В  середині,  в  мені,  мов  все  заклякло
І  пустота  німа  скувала  промінь  світла.

Мій  друже!  Ти  дивуєшся  не  в  міру…
Страждання  ранять  до  плачу,  до  крику!
Невже,  питаєш,  до  страждань  я  звикну?
Невже  не  спокій  оберу,  а  недовіру?

Я  пояснити  все  не  в  силі,  слів  забракне!
Та  як  кохаєш,  як  страждаєш  –  то  живеш!
А  як  в  тенета  душу  взяла  безтурботність,
То  ніби  вже  душі  нема.  Лиш  пустота!

Так!  Прагну  я  страждань,  до  них  я  звикла!
Так!  Хочу  душу  розтерзати  на  вітрах  розлук.
Щоб  відчувати  знов,  що  я  жива  людина,
А  не  кидатись  без  чуття  до  тих  холодних  рук…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=220671
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 07.11.2010

Я шукатиму до Тебе шлях.

Табуни  блакитних  коней,  що  летять  у  небесах,  
Не  навчать  любити  горе,  але  вкажуть  вірний  шлях.  
І  на  дно,  в  прозорий  келих,  кілька  крапель  самоти,  
Я  наллю,  а  Ти  не  вип’єш,  не  чекай  на  мене  –  йди!  
Хай  зникають  наші  тіні,  хай  танцюють  на  вогні,  
Наші  тіні,  наші  душі,  так  шукають  самоти.  
Під  мелодію  чарівну,  я  забуду  про  свій  страх,  
І  почути  не  зумію,  ноти  горя  в  голосах.  
Навчимося  ми  мовчати,  і  приховувати  сум,  
Нам  тікати  вже  не  треба,  від  важких,  похмурих  дум…  
Як  виток  в  моїй  спіралі,  як  молекули  води,  
Я  шукатиму  до  Тебе  шлях,  що  зможу  я  пройти.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=219316
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.10.2010

Очей самотня туга

Очей  моїх  самотня  туга
Тебе  поманить  аж  до  дна...
Тебе  покличе,  не  як  друга  -  
Очей  мелодія  сумна...
Душа  не  вирветься  на  волю,
Але  співатиме,  як  птах.
Не  перепишеш  нашу  долю,
Та  закарбуєш  у  літах.
Моїм  віршем  і  моїм  словом.
Моїм  переспівом  про  нас.
Можливо  ще  не  час  прощатись,
Та  забувати  певно  час...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=218110
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 25.10.2010

Флірт…

Весела  гра  для  двох  сердець…
І  запитання  у  очах  іскриться.
Я  промовчу,  бо  знаєш  сам,
Що  відповіддю  –  тиша.
Інтрига  карооких  снів…
До  трепету  душа  молилась.
Чи  за  Тобою  я  пішла  у  ніч,
Чи  я  з  собою  залишилась.
Вогонь  очей  нутро  розпік,
Бо  погляд  Твій  відвертий.
Цікава  гра  для  двох  сердець,
Вогонь  палає  в  серці…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=214044
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2010

Осінній.

Жовтий  лист  торкнувся  черевичка…
Йти  від  Тебе  –  вже  настирна  звичка.
Ти  стоїш  дивлячись  як  я  палаю,
Неначе  лист  осінній  я  згораю…
І  я  люблю  Твою  брехню  до  болю,
Я  знов  нап’юсь  до  не  схочу  Тобою.

Ця  осінь  грає  з  нами  в  ігри  золото-багряні,
І  ми  вже  не  чужі  і  не  кохані…
В  осінніх  днях  я  зникну  наче  подих  вітру.
Між  листя  клена  я  сховаю  пісню…
І  вже  не  сумно  і  не  весело  від  думки,
Що  осінь  вкрала  ніжні  поцілунки.

Під  каблучком  кленовий  лист  вогнем  згорає.
Так  спогад  вже  осінній  смак  втрачає.
І  посмішка  стихає  наче  пісня,
Мов  шорох  під  ногами  листя.
Ти  просто  там  стоятимеш  як  тінь,
І  у  очах  своїх  сховаєш  неба  синь….  від  мене…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=212852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2010

Зорі над морем низько

Над  морем  зорі  зовсім  низько...
Здається  доторкнусь  рукою.
Удвох  збирали  краплі  щастя
На  узбережжі,  ми  з  Тобою...
Дивись!  На  диво  зорі  поруч!
Чи  доторкнеш  до  зір  рукою?
Чи  вбережеш  мене  від  краху?
Чи  я  згорю  тепер  любов'ю?
Зірок  збирати  не  дано  нам.
Нам  час  тепер  збирать  каміння.
Що  не  знайшли  удвох  спокою,
То  й  не  знайшли  удвох  спасіння!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2010

У неї своя сім'я

У  неї  своя  сім'я.Чоловік  та  діти...
І  куди  почуття  тепер  подіти?
Але  дзвонить  вночі  і  шепочуть  губи:
Алло...  Мій  любий...
У  неї  своє  життя.  Свої  проблеми.
Але  куди  утекти  тепер  від  неї?
І  дзвонить  вночі...  Це  -  ковток  спасіння:
Алло...Серця  тремтіння...
У  неї  своя  біда.  Своє  кохання.
І  без  неї  Тобі  кожен  день  -  чекання.
Ти  чекаєш  дзвінка,  північ  серце  скувала:
Алло...  Я  Тебе  чекала....
І  скільки  бід,  скільки  мук  вона  приносить!
І  скільки  роздумів,  снів,  що  й  не  проголосиш...
Та  кляте  коло  роздерти  вона  не  вміє:
Алло....Ти  моя  мрія!...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2010

Шрам на спині.

А  на  спині  моїй  зостався  шрам,  
Де  два  крила  кохання  сотворило,
Де  морок  і  страждання  їх  убило,  
Там  слід  від  крил  моїх  біліє,  
І  серце  знов  німіє...
Не  вміє  говорити  більше  правди,
І  пісні  щирої  тепер  не  заспіває...
Без  крил  моя  любов  в  душі  вмирає...
Без  крил  мої  слова  в  нікуди  линуть,  
І  в  темряві  нічній  зникають,  гинуть.
Без  радості  і  без  надії  йду...
В  нікуди  лину,  в  чорну  ніч  тікаю.
Як  жити  далі  я  на  жаль  не  знаю....
Без  крил  у  небо  не  здійнятись,  
Без  них  нікого  не  кохати...
Без  крил  не  жити  на  землі...
Що  залишив  колись  мені?  
Коли  зривав  до  крові  крила,  
Що  в  мріях  я  собі  створила?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195501
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 13.06.2010

Як пахне той жасмин!

О  Господи!  Як  пахне  той  жасмин!  
Голубить  душу  запахом  ласкавим.  
Мов  поцілунок  Твій.  
То  не  гіркий  полин  -  
То  мед  солодкий,  що  дарує  травень.  

Як  ніжно  липа  вранці  шелестить!  
І  шепче,  мов  закохана  у  клена.  
І  серце  знов  щемить,  
Мов  скрипки  тихий  спів  -  
Але  ця  скрипка  грає  не  для  мене...  

Як  шепотять  дощі  опівночі  зіркам!  
Про  те,  що  ми  розбили  чашу  кришталеву.  
І  вже  не  відновити,  
Не  склеїти  її  -  
Лиш  в  голосі  дві  нотки  металеві...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193624
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.06.2010

Я йду…

Послухай...  Боляче  мені  іти...
Та  я  зостатись  не  бажаю...
Бо  я  зостанусь  без  потреби,  без  мети.
Бо  я  Тобі  ніхто...  Тепер  вже  правду  знаю.

Я  зачиняю  двері.  Я  іду...
Напевне  не  зумію  попрощатись.
І  щоб  на  Тебе  не  накликати  біду
Я  геть  іду,  хоч  буду  сподіватись.

Закрию  серце,  переступлю  через  біль.
Заклею  скотчем  рани,  забинтую.
Я  йду  одна,  я  йду  від  Тебе,  в  ніч...
Я  більше  голосу  Твого  не  чую.

Ти  промовчиш...Ти  не  підеш  за  мною.
Зостанешся  навік  таким,  як  я  пізнала.
Нажаль  нам  не  судилося  з  Тобою
Створити  щось,  що  б  вічність  пам'ятала...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193509
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.06.2010

Слова мої…

Слова  мої...Вони  одні  і  ті  ж...
Нічого  нового  придумати  не  зможу.
Їх  повторю,  як  повторяють  всі
Жінки  із  кожного  народу.

Слова  мої...  Вони  такі  ж  сумні,
Як  погляд  той,  що  кину  на  прощання.
Мої  слова  такі  ж  самі  ясні,
Як  і  моє  нескорене  кохання.

Слова  мої...  Ти  не  почуєш  їх!
Бо  Ти  їх  зовсім  чути  не  бажаєш.
І  всі  слова,  які  сказати  міг,
На  дні  душі,  мов  скарб,  сховаєш...

Слова  мої...  Як  вимовити  їх?
І  як  не  впасти  вбитою  від  горя?
Бо  тих  же  слів  не  повернеш  мені,
Бо  сліз  достатньо,  щоб  розлити  море...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=193508
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 03.06.2010

Звук радості

Твій  голос  -  дзвін  струмка  гірського.
Шум  вітру  восени,
Звук  тиші,  неба  голубого,
Звук  радості,  весни...

Твій  голос    серце  враз  осяє.
І  тішиться  воно  немов  дитя.
Це  звук  налитого  колосся,
Звук  радості,  життя.

Твій  голос  -  як  без  нього  жити?
Як  не  послухатись  його,
Як  звук  пречистий  не  ввібрати?
Твій  голос...  Подаруй  його!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191786
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.05.2010

Голос Твій

Голос  Твій  мене  покличе
І  залишить  в  серці  рану.
Де  знайти  ключі  від  тиші
І  кого  назвав  "кохана"?
Я  блукаю  в  темних  ночах,
Я  шукаю  вічний  спокій.
Голос  Твій  мені  озветься
І  уста  Твої  полонять...
Не  світити  більше  світла
В  темних  вікнах  мого  болю.
Голос  Твій  мене  залишив  і
Залишився  з  Тобою...  тільки  біль...
Я  знов  блукаю  в  темряві  безликих  вулиць.
Де  знайти  Тебе  не  знаю...
Де  себе  знайти  -  забула...
Скільки  ласки  і  любові
У  очах  Твоїх  безмежних!
Та  до  дна  мене  відпити
Не  зумієш...Навіть  вбити...
Не  зумієш  осушити
Океани  мого  смутку,
Я  Тебе  вже  не  забуду,
Я  без  Тебе  вмію  жити!
Голос  Твій  тепер  байдужий.
Без  лищат  калічить  душу.
Ніжні  очі  вже  не  гріють
І  голубити  не  сміють  моє  серце...
Вже  уста  Твої  шепочуть
Іншій  мавці  слово  -  "люба"...
Але  я  все  ще  надіюсь...
Голос  Твій  -  солодка  згуба!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191785
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 25.05.2010

Навіяно яблуневим цвітом…

Я  сумую  за  Тобою  і  мої  слова
Проливним  дощем  весняним
Стікають  на  сірий  асфальт...
Я  сумую  за  нами  і  мої  думки  і  біль
Білими  хмарами  відлітають
Наче  землю  вкриває  моя  заметіль...
Я  хочу  до  Тебе  так,  як  прагне  пустеля  дощу,
І  тихо  мовчки  кричу,  і  вголос  мовчу,
Я  майже  без  Тебе  вмираю...
Ми  зовсім  чужі,  ми  майже  ніхто...
А  скільки  між  нами  тепла!
Я  в  мріях  ці  ночі  сплела
Як  мереживо,  з  Твоїх  поцілунків,
Бо  рідніших  нема  подарунків,
Мов  яблуня  Я  розцвіла...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191493
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.05.2010

Розмова із собою…

Розмова  із  собою...  Чи  я  така  ж,  як  була?
Чи  я  змінилась  зовсім?  Чи  я  себе  забула?
Я  -  злякане  створіння,  що  в  темряві  тремтить,
Такі  ж,  як  в  мами,  очі...  і  погляд...хоч  на  мить...
Чи  час  розставив  крапки?  Чи  стишив  сильний  біль?
Дивитись  зовсім  важко,  похожі,  -  в  рану  сіль...
Як  плаче  гірко  серце  і  просить  відпустити  -
Додому  йти  так  важко!  Дощем  любов  не  змити!
Горіха  мокре  листя  шепоче  за  вікном.
Розмова  із  собою  -  розмова  із  вином...
А  як  зламати  волю?  Як  заглушити  щем,
Що  душу  знов  терзає  і  проливним  дощем
Краплини  -  сірі  перли,  малюють  небеса.
Я  їх  чекаю  марно,  бо  не  для  нас  краса.
Немов  в  вогні  згораю,  і  не  втечу  від  себе,
Коли  здаюсь  без  бою,  коли  спускаюсь  з  неба.
Розмова  із  собою...Кого  ж  іще  спитати?
Чи  я  змінилась  зовсім?  Чи  вміла  я  кохати?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191492
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 24.05.2010

Торкаєшся до струн душі

Торкаєшся  до  струн  душі  моєї,
Мов  граєшся  з  краплинами  роси.
Не  кличеш  за  собою,  не  чекаєш,
Не  йдеш  до  мене  і  не  ждеш  весни...

Мене  береш  в  полон  лиш  поцілунком.
І  граєшся  зі  мною,  як  дитя.
Не  знаєш,  що  для  мене    подарунком
Стаєш  лиш  раз,  і  враз  не  все  життя!

Ти  джерело,  з  якого  спрагло  п'ю.
Цілющі  води  гоять  серця  рани.
Та  потім  сльози,  наче  зливи  ллю,
До  болю,  поки  ніч  розтане...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190917
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.05.2010

Які ж на диво в Тебе теплі очі!

Які  ж  на  диво  в  Тебе  теплі  очі!
Я  не  помітила  колись,  не  зрозуміла,
Тепло  очей  відчути  ще  не  вміла,
Коли  на  мене  лагідно  дививсь...

Якаж  та  посмішка  Твоя  привітна!
І  лагідна  і  ніжна  водночас.
Я  лиш  сьогодні  все  це  зрозуміла,
Що  дружба  щира  поміж  нас...

Невже  лиш  Ти  мене  зумів  пізнати?
І  душу,  наче  книгу  прочитати?
Невже  дано  Тобі  все  зрозуміти,
Що  коїлось  колись  між  двох  сердець?..

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190916
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.05.2010

Звернення

Дитино!Подивися!  Світ  жорстокий!
Натомлені,  холодні  і  сумні,
Змирившись  з  болем  карооким,
Прохожі,  в  очі  дивляться  Твої.

Дитино!  Зупинися!  Час  проснутись!
І  не  страждати  з  болю  і  журби!
Ти  бачиш  знов,  яким  не  треба  бути,
І  чуєш  знов,  куди  не  треба  йти.

Та  є  для  тебе,  о  небого,  місце  в  світі,
Де  віднайдеш  сердець  рідніших  бій!
Де  вчаться  вільну  неньку  шанувати,
Де  власними  руками  
     реальність  творять  з  мрій!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190706
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.05.2010

Мій Друг

Мій  вірний  друже,  хоч  Тебе  так  рідко  бачу,
Хоч  як  зустрінемось,  напевне  не  заплачу,
Але  до  Тебе  серце  горнеться  в  журбі,
І  таємниці  довіряю  я  Тобі...

В  ласкавих  променях  Твоїх  очей
Душі  привітної  я  бачу  всітле  сяєво.
І  з  нетерпінням  знов  рахую  дні,
Коли  зустрінемось,  я  знов  Тебе  чекаю.

Мій  друже  рідний,  серце  своє  відчиню,
І  радістю  наповню  через  край.
Бо  ми  з  Тобою  розділили  всю  журбу,
По  половині  -  розділили  і  нехай...

Моя  душа  наповнилась  спокоєм,
І  тихим  трепетом  твоїх  очей-зірок.
Ми  говорили  дуже  довго  й  зовсім  трошки,
І  зникла  усмішка,  зробив  прощальний  крок...

Мій  щирий  друже,  як  я  тішуся  Тобою!
І  тим,  що  я  довірилась  Тобі.
Що  можу  голову  заплакану  схилити
На  Твої  мужні  груди  у  журбі.

Світи  мені,  мов  зірка,  в  темні  ночі.
Веди  в  житті  порадою,  теплом  душі  зігрій.
Я  з  радістю  зустріну,  посміхнусь  весною  в  очі,
Коли  прилину  знов  на  крилах  мрій...

Мені  так  весело  було  з  Тобою  поруч!
Сидіти  й  розмовляти,  як  колись...
Ділитись  радістю,  проблемами  і  горем,
Ти  не  зникай,  як  підеш,  повернись...
Моєму  другу

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=190705
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.05.2010

На світанку

Горів  світанок  барвами  ясними.
І  грали  роси  на  струні  весняній.
В  ту  мить  веселку  я  вплела  у  коси,
Я    барви  Увібрала  полум'яні.  
Я  вірила  весні  і  світлим  ранкам.
Я  плакала  з  дощами  серед  ночі.
Я  виливала  в  зливи  сірі  очі.
Сьозами  закривала  чисте  небо.
Я  з  вітром  розмовляла  на  світанні.
Я  бачила,  як  зорі  сиплять  срібло.
Я  не  відчула  зовсім  недовіри,
Коли  чуже  мені  зробилось  рідним.
На  хвилях  моря  чорного  гойдалась.
Купалась  в  ласках  ніжного  прибою.
З  заходом  сонця  в  серці  прокидалась,
Мелодія,  що  звалася  журбою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189819
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.05.2010

Чи Можу я змінитись?

Чи  білим  мкольором  весна  закриє  небо?
Чи  я  малюю  знов  у  снах  журбу?
Я  геть  зморилася  летіти  в  далечінь,
Де  джерело  натхнення  віднайду.

Чи  буде  ніч  кохати  так,  як  завше?
Коли  розбити  банку  фарби  об  асфальт?
Не  закричу  від  болю,  не  поранять,
Коли  у  вену  влиють  свій  метал.

Ци  поцілунки  зорі  знов  дарують,
Коли  я  плачу  уночі  ,  бо  сумно?
Мов  дим  окутає  мене  кохання,
Та  ліки  вже  від  нього  не  врятують?

Чи  я  втечу  колись  від  свого  жаху?
Чи  в  темряві  навік  себе  згубила?
Чи  доживу  колись  до  миті-краху,
Коли  зізнаюсь  -  Я  Любила...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=189807
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 16.05.2010

Втеча…

В  небесній  далечі  зірок,
З  розбитим  серцем  і  журбою...
В  століттях  криків  і  плачу
Розстануся  навік  з  Тобою...
І  кров  Твоя  -  солоний  біль,
І  очі  -  що  насняться  знову...
В  безмежнім  просторі  думок
Не  перестрінуся  з  Тобою.
Сховаюсь  в  білу  заметіль,
Забуду  смак  солоний  крові.
Не  хочу  бачити  зірок  -  очей
В  яких  нема  любові...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188095
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.05.2010

Смак Твоєї крові

Смак  Твоєї  крові  дано  мені  відчути!
Нектар  Твого  життя  я  скуштувала...
І  кров  Твоя,  мов  ртуть,  немов  отрута,
Моє  життя  згубила,  зруйнувала...

Смак  Твоєї  крові,  крізь  ніжний  поцілунок,
Мов  океан  -  солоний  смак  життя.
Цей  присмак  збережу,  мов  подарунок,
Коли  ітиму  геть,  у  майбуття...

Всього  краплина  крові  -  зілля  чарівного,
І  металеві  нотки  тепер  вже  не  забути.
Пила  немов  вино,  я  кров  Твою  солону,
Червоний  дар  любові,  свою,  навік,  отруту...

Смак  крові...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=185612
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.04.2010

Якого кольору Твоя душа?

Якого  кольору  Твоя  душа?
Моя  чорніє,  наче  нічка  темна.
Гріхом  погано  робимо  душі,
Тож  я  свою  згубила...  Чи  даремно?

Коли  душа  просилася  до  нього,
І  плакала  і  квилила  вночі,
І  забувала  жити  в  мирі  з  Богом,
Чи  розуміла  я  її,  чи  ні?

Чи  кривдила  я  душу  поцілунком?
Отим,  що  називається  гріхом.
Чи  може  рятувала  подарунком,
Коли  Тебе  відпить  давала,  хоч  ковтком?

А  може  то  не  завжди  кривда  -  гріх?
А  що,  коли  душа  сама  про  це  благала?
Тому,  мабуть,  у  Тебе  світла  ще  душа,
А  на  мою  вже  чорна  ніч  упала!

Тікай  від  мене  в  білий  день!
Мене  зостав  саму  у  темряві  прадавній!
Твоїй  душі  грішити  -  зовсім  себе  згубити...
Зостав  мене  одну  навік  у  травні...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181391
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 02.04.2010

Стомлені постаті…

Думаю  про  Тебе  і  не  сплю  по  ночах...
Завтра  я  Тебе  вкраду  на  хвильку
І  зостанусь  в  Твоїх  очах.
Не  належиш  мені,  і  я  Тобі  теж  ніхто.
На  крісло  скидаю  пальто...
Біль  і  ласка  сплелись  у  вінець.
Це  початок  і  спокою  кінець!
Для  чого  цілуєш  так  ніжно,  а  потім
Собою  безжально  вбиваєш?
Чому  ми  зовсім  ніхто?
Чому  мене  не  впізнаєш?
Ми  -  погляд  короткий,
Та  вічність  застигне  в  очах...
І  думки  терзатимуть  душу  мою  по  ночах.
Біль  залишив  шрами
на  серцях  двох  людей,  стомлених  сірим  дощем.
І  не  сховатись  від  долі,  не  прикрити  шрами  осіннім  плащем.
Тільки  самотності  дикий  щем...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=175455
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 04.03.2010

Злі жарти

Самотність  малювала  сірі  сни.
І  дні  текли  холодною  рікою.
Блукала  як  примара  у  житті.
Знайшла  його,  та  не  знайшла  спокою.
Та  враз  серденько  вмилося  слізьми.
І  попросилося  в  світи,  на  волю.
В  той  день,  коли  з"явився  Ти
І  жартував,  без  наміру,  зі  мною.

Проходить  поруч,  ну  і  хай,  мовчи!
Не  йди  за  ним!  Не  плач  і  не  кричи!
Він  не  Тобі  дарований  для  втіхи!
Він  жартував  собі,  для  сміху...
Він  цілував  Тебе,  бо  було  нудно.
Шукав  собі  розраду  сірих  днів.
Цей  інтерес  іскрив,  та  вже  згорів!
Чому  ж  Тобі  тепер  так  сумно?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172602
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.02.2010

Амулет…

Краплина  ранньої  роси
І  жменя  зоряного  пилу,
Я  амулет  Тобі  створила!
Не  погордуй!  Візьми!

Мій  найсолодший  поцілунок
І  смутку  дві  гіркі  сльози,
Вплету  немов  гілля  з  лози,
Додам  любові  ніжний  трунок.

Освячений  ранковим  сяйвом,
Тебе  врятує  він  від  зла.
З  любові  щирої  сплела,
Щоб  був  в  житті  не  зайвим...

Нехай  цей  талісман  освітить  шлях,
І  в  темряві  твій  путь  осяє.
Тому,  що  я  Тебе  кохаю!
І  світить  сонце  у  очах...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=172598
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.02.2010

Night dream

How  hard  is  to  dream  of  you  in  the  night.
How  difficult  is  to  resemble  who's  right.
The  moon  that  is  watching  me  lying  like  dead,
Just  laughing  and  saying  I'm  here  at  the  end.

That  was  only  a  moment  when  I  thought  it  was  life.
That  was  only  one  morning,  when  I  thought  I  was  right.
Now  the  darkness  is  kissing  my  shoulders,  my  eyes,
And  It's  whispers  to  me:  “No  more  truth,  no  more  lies”.

This  night  is  kissing  deeply;  it's  drinking  from  my  veins.
My  blood  is  like  the  river,  the  river  of  my  life.
And  thinking  of  you  Darling  is  painful    like  a  shot!
 The  gun  of  destiny  should  have  more  mercy,  I  just  thought

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=155433
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 14.11.2009

Here I am

Here  I  am  in  the  darkness  of  night  
There  is  nothing  inside,  only  eyes  shining  bright
Full  of  tears  and  in  desperate  I'm  screaming  with  pain
Why  you're  gone  and  there's  no  one  beside  me  again.

There  is  me,  who  can  give  you  the  peace  and  the  pain.
Sticky  poison  is  running  again  through  my  veins.
Ocean`s  salt  in  my  eyes  falling  down  to  the  ground.
I  have  lost  all  your  love,  all  that  I  couldn't  found.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=150744
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.10.2009

З попелу не відродись… (Діалог серця і розуму)

Він:
Я  обпалив  свої  крила.  
Я  з  тугою  падав  до  долу.
Я  згубив  своє  серце.  
Я  отруївся  на  віки  тобою.
Твоя  зрада  залишила  шрам.
Про  це  я  розкажу  вітрам.
Хай  вітри  понесуть  дикий  біль  у  поля.
Хай  загублять  його,  хай  поглинуть  глибокі  моря.
Це  мій  шанс  відродитись  із  попелу  знов.
Це  мій  шанс  відшукати  справжню  любов.

Вона:
З  попелу  не  відродись.
Не  вбивай  собою.
Я  навіки  утечу,  не  знайду  спокою,
Поки  ми  не  разом  і  не  вдвох,
Поки  залишається  ще  крок…
Біллю  квилила  душа,
Плакала  до  ранку.
Не  шукала  не  втекла,
Не  знайшла  світанку.
Лиш  на  серці  туга  –  чорна  ніч,
Бо  сьогодні  знову  віч-на-віч.
Спогади  летять  у  даль,
Міряють  журбою,
Скільки  днів  живу  сама,
Скільки  днів  з  тобою?
Може  я  завжди  блукала  там,
Де  сховає  розум  злий  туман?
Жах  проймає  все  нутро.
Закриває  очі.
Ранки  з  горем  йдуть  на  дно,
І  вмирають  ночі.
Теплі  ночі,  що  існують  лиш  для  двох,
І  не  порятує  вже  ніхто…

Він:
Поламала  мої  крила  і  згасила  мій  вогонь.
Мою  душу  загубила  і  тепло  моїх  долонь.
Я  шукатиму    до  ранку  правди  у  чужих  очах.
Я  шукатиму  розради  у  чужих  пустих  ночах.
Хай  заберуть  дикий  біль  птахи,
Хай  вкрадуть  усі  спогади  вітри.
Це  мій  шанс  відродитися  з  попелу  знов,
Це  мій  шлях,  що  простягся  від  нас  у  любов…

Вона:
З  попелу  не  відродись,
Не  приходь  щоночі.
Не  кричи  моє  імя,
Не  дивись  у  очі.
Хай  розбилось  серце  з  кришталю,
Та  нема  в  душі  чужій  жалю.
Не  кажи  лише  прощай…
Прощавай  на  віки!
Вже  не  вирвуться  у  світ,
Болю  дикі  крики.
Вже  переступила  доля  через  нас,
Нам  навіки  розбігатись  випав  час…
З  попелу  не  відродись,
Не  стрічай  самотню.
Я  навіки  відлечу,
У  чужу  безодню.
Де  не  відродитися  удвох,
Де  лише  поля  й  чортополох…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134655
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.06.2009

А може то не білі лілії…

Як  дивно  пахне  дикий  мед  акації,
І  запах  сонця  стелить  нам  під  ноги.
А  може  то  не  білі  лілії  цвітуть  в  саду,
А  місяць  сипле  з  неба  срібні  зорі…
Яка  духмяна  ніч  сьогодні  нас  голубить,
І  в  літніх  пахощах  себе  й  тебе  згубила.
А    може  то  не  Ти  мене  забув,
А  я  тебе  люблю,  коли  любила…
Які  чудові  ранки  нам  тепер  стрічати,
Коли  на  небі  полум’я  палає.
А  може  то  не  біль  і  не  любов,
А  лиш  світанок  ніжно  обіймає…
Які  прекрасні,  ніжні  пахощі  жасмину,
І  цей  парфум  із  уст  твоїх  зриваю.
А  може  то  не  моє  серце  Ти  розбив,
А  я  Тебе  і  досі  ще  кохаю…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134622
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.06.2009

Очі звіра

Очі  звіра  навіюють  жах  на  серця.
На  серця  тих,  що  знають  лиш  спокій.
Очі  дикі  так  манять  жагою  крові.
Чорні  очі,  що  бачили  мрії  високі.
Очі  звіра,  сумні  і  тривожні.
Очі  демона,  очі  ангела,  очі  холодні.
В  них  заглянути  хочу    до  дна,
Але  відповідь  бачу:  «Не  підходь  до  безодні!»
Очі  ніжні  і  зовсім  жорстокі.
В  них  я  бачила  правду  сердець.
В  них  душа  відшукала  свій  спокій,
В  них  погибель  і  шлюбний  вінець.
В  храмі  світла  і  темряви  правлять
Панахиду  за  втраченим  щастям
Очі  рідні  і  зовсім  далекі,
Очі  звіра,  що  спас  і  не  спасся…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134595
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.06.2009

Don’t be

I  have  found  myself  in  deserts.
I  have  found  myself,  while  I  was  crying.
I’ve  been  calling  for  my  angel.
I  was  screaming,  I  was  dying.
You  were  still  the  same  for  me,
Don’t  be,  don’t  be…
Don’t  be  sorry  for  me…
There’s  no  way  to  make  it  through.
I  have  lost  my  dreams.
You’re  goanna  have  to  let  it  be,
Just  the  way  it  seams.
You  were  still  the  same  for  me,
Don’t  be,  don’t  be…
Don’t  be  sorry  for  me…

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=134594
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.06.2009

Двоє під дощем

Барабанним  боєм  краплини,
Стукають  мовчки  об  дах.
Там,  під  дощем,  дві  людини.
Розпач  у  їхніх  очах.
Там  вони,  вдвох,  під  зливою,
Думають  все  ж  про  одне.
Хто  з  них  полине  краплиною,
Хто  з  них  дощем  промайне?
Дощ  барабанить  безжалісно.
Барви  яскравішими  стали.
Там,  під  дощем,  дві  постаті,
Зійшлися,  як  дощ,  і  розстались.
Хай  дощ  шумить  і  ридає,
В  серці  назавжди  Твоїм.
Біля  намоклої  шибки,
Цілунки  малює  мої.
Кожна  краплинка  –  цілунок!
Кожна  краплинка  –  сльоза!
Кожна  краплинка  –  дарунок,
Хоч  і  холодна  вона...
Дощ  намалює  картину,
Розпише  намоклий  асфальт.
Басом  озветься  в  долинах,
В  серці  розмиє  печаль.
Хай  виливається  в  русло
Музика  болі  з  душі.
Хай  на  папері  озветься,
Хай  спогадом  буде  тобі.
Тих  двоє  людей  під  дощами...
Згадай!  Так  стояли  і  ми...
Під  парасолею  з  нами
Кружляли  самотні  дощі.
В  шибку  постукає  дощик.
Скаже  :  „Привіт!”  Ось  і  я”.
Він  пригадає  всі  сльози,
Якими  наповню  моря.
Хай  капає  дощ  на  долоню.
Холодний  та  ніжний  такий.
Цей  дощ,  то  послання  від  мене,
Йому  Ти  віконце  відкрий...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132217
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.06.2009

Крізь хмари – промені...

Крізь  хмари  –  промені...
Крізь  вії  втомлені
Сльоза  збігатиме
І  я  чекатиму.
Крізь  весни  дощові
І  хмари  і  вітри
Думки  летять  туди,
Де  двоє  не  були.
Крізь  роси  світанкові,  
Крізь  сни  мої  зимові,
Крізь  мрії  кольорові
Не  наздогнати  час...
За  небокрай,  до  щастя
Полинути  не  вдасться...
І  як  сльоза  збігатиме,
Знай,  я  Тебе  чекатиму.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132216
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.06.2009

На дно

На  дно  піду  зі  своїм  кораблем,
На  дно  у  море  проблем.
Та  не  підніму  білий  стяг,
В  життєвих  битвах  і  морях.
Я  обіцяю,  що  не  прагну
Тобі  ускладнити  життя,
Коли  минуле  повертаю
До  миттєвого  життя.
І  після  себе  залишила
В  твоїй  душі  одні  руїни,
Але  я  зовсім  не  хотіла
Тебе  собою  отруїти.
Це  лише  думка,
Моє  припущення  смішне,
Але  нікого  я  не  маю.
Нікого  не  назву  –  моє!
І  правду  визнати  боюся,
І  правду  я  шукаю  скрізь.
Тебе  я  знаю  і  не  знаю
І  потопаю  в  морі  сліз.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132131
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.06.2009

Коли приходить ніч до мене,

Ніч
Коли  приходить  ніч  до  мене,
І  темно  стає  в  кімнаті,
Я  знову  думками  лину  до  тебе
І  знову  не  можу  спати.
Я  теж  думаю  часто,
Що  врятує  лише  вічний  спокій.
Що  більше  не  будемо  разом,
Що  не  будеш  ти  одиноким.
Я  живу  лише  спогадом  нині,
Про  єдиний  твій  поцілунок,
І  самотня  і  майже  вбита
Віддаю  все  тепло  дитині.
Усвідомлюю  чітко  правду
І  повірити  в  неї  не  хочу,
І  віддатись  життю  не  можу,
І  минулим  живу  щоночі.....

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=132130
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 01.06.2009

Три тижні

Ти  дзвонив  три  тижні  тому,
І  скоро  знову  будеш  дома,
Окутав  сигаретний  дим,
А  серце  плаче  не  за  ним.
А  плаче  мабуть  за  тобою,
Не  дасть  зима  мені  спокою,
Бо  снігопадом  -  заметіллю
Лечу  в  далекі  я  міста.
З  крилом  одним  лечу  сама,
Сміюся  з  себе  і  з  людей,
І  радості  нема  ніде.
Лише  надія  є  єдина,
Надія  у  очах  у  сина.
Троянди  квітнуть  на  картині,
Чи  я  змінилася  віднині,
Чи  може  це  змінився  світ,
І  стало  вдвічі  більше  бід.
Бо  стало  ніби  зовсім  важко,
Проблем  тягар  несу  у  даль.
Та  не  здаюся  я  нізащо,
Надія  є,  і  є  мета.
Ти  смійся,  плач,
А  хочеш  злися.
За  те,  що  я  така  як  є.
Боюся  в    небо  подивитись,
Нікого  не  назву  –  моє!
На  небі  хмари  в  танці  осені,
Кружляють  сірим  табуном.
І  сниться  ніби  вранці  росами
Пробігла  під  твоїм  вікном.
А  взимку  вікна  змерзлі  дивляться,
Як  я  сумую  і  люблю.
Сніги  тобі  на  скорі  сиплються,
Так  рано  бачиш  Ти    зиму.
Мороз  на  шибці  вранці  інеєм
Тобі  вітання  передасть.
І  замете  снігами  білими
Мою  надію  і  печаль.
Хто  змушує  тебе  відчути,
Що  відчував  лише  зі  мною.
Чи  почуттів    тоді  не  було?
Прокинься  ранньою  весною.
Послухай  шум  струмка  малого
І  до  мелодії  весни  
Додай  мелодію  із  серця  свого...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131998
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.05.2009

Хай мете снігом і вкриває землю.... Я більше не плачу...

Ми  будем  мовчати,  про  біль  почуттів  що  спалив  до  тла.
Я  хочу  кричати,  про  все,  що  змінити  я  не  змогла.
І  може  пробачив,  але  не  повернеш  часу  плин.
Не  вмію  співати.  Але  напишу  вірші.

За  вікнами  мокро,  холодні  вітри  заглядають  сюди.
Немає  нікого,  і  нікуди  більше  до  тебе  йти.
Не  вмію  забути,  про  радість  цілунку  Твого,
І  мрію  про  сніг,  снігопадами  душу  аби  замело...

З  сестрою  зимою  стою  на  морозі,
По  голій  душі  наче  струмом  пече.
І  хочеться  в  відчаї  тихо  схилити
Заплакану  душу  тобі  на  плече.

І  довгі,  самотні  ночі  мене  обіймають  крильми.
Я  звикла  до  болю,  до  гострих  кігтів  пітьми.
Я  вмію  мовчати,  і  в  серці  ховати  любов,
І  прошу  у  Бога    щоб  радість  Ти  віднайшов.

Я  ж  маю  усе  і  натомість  не  маю  нічого.
Крім  сина  свого  в  обіймах  не  грію  нікого.
І  горе  моє  лише  у  тім,  що  єдине
Чого  я  бажаю  ніколи  тепер  не  прилине.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131997
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 30.05.2009

РЕАЛІЇ

Чому  не  бачиш  Ти  реального  життя?
І  не  приймаєш  руку  допомоги?
Так  вперто  бачиш  Ти  свою  дорогу
Та  йдеш  лише  по  шляху  каяття.
Невже  не  хочеш  трохи  відпочити?
І  не  страждати  з  болю  5  хвилин?
Ти  віриш,  що  усе  так  має  бути
І  правильно  –  коли  душа  болить.
Бо  способи  людські,  земні  і  грішні,
Що  заглушити  можуть  рани  щем,
Ти  не  приймаєш,  марно  і  просити.
І  сльози  проливним  ідуть  дощем.
Цей  дощ  –  душі  Твоєї  спокій  ніжний.
Цей  дощ  –  Твої  таємні  почуття.
Вода!  Неначе  долю  всю  Твою  пророчить.
Твоє  водою  розливається  життя!
Водою  слово  і  водою  думка,
Тече,  і  розмиває  розум  по  ночах.
Ти  знову  прокричиш:  „Самодостатній!”
І  знову  розпач  і  надія  у  очах!...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131890
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.05.2009

Розбились мрії

Розбились  мрії,  надії  марні,
Смолою  чорною  течуть  по  жилах.
Неначе  ворони,  не  друзі  –  вороги
Над  головою  закружились.
І  листопадами,  по  небу  хмарами,
Думками  лине  в  даль  моя  душа.
Почути  голос  Твій,  і  пригадати  все,
І  приховати  знов,  любов  в  очах.
Схопити  вітер,  що  з  далеких  гір  несе,
Мені  новини  і  сумні  пісні,
Здається  майже  неможливим  –
Я  посилаю  їх  Тобі.
А  Ти  послухай,  що  шепотять  вітри,
І  в  верховітті  сміються  хмари.
То  містом  осінь  дощі  мені  несе,
Несе  минулого  примари.
Осінню  тугу,  вже  не  розвіяти,
Так  як  колись,  одним  дзвінком.
Колючим  дротом  серце  стягує,
Колючим  терновим  вінком.
В  очах  жевріє  надія  юності,
Здійнялись  вії,  наче  осінній  лист.
Дощами  змито  той  поцілунок,
Що  намальовано  колись.
Не  звеселить,  Тебе,  моя  поезія,
Вона  така  ж,  як  і  колись,  сумна.
До  мене  в  гості,  приходить  осінь,
До  Тебе  забіга  Весна.
Ідуть,  мандрують,  ранковим  холодом,
Думки  розбиті  вітрами  вщент.
І  листопадові  танки  навколо  нас
Несуть  в  майбутнє  душевний  щем.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131889
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.05.2009

Мої пісні

Я  знову  одна,  серед  зими,  серед  холодних  снів.
Я  кличу  Тебе.  Криком  німим  відгукнеться  мій  спів.
Морозом  дзвенять  мій  біль  і  печаль,  мої  слова.
Коли  покидав,  чи  знав,  чи  не  знав,  що  залишусь  жива?
Можливо  шукав  порятунку  у  снах,  або  в  небутті.
Можливо  тікав  від  проблем,  від  негод  у  житті.
І  думав  напевне,  що  я  залишаюсь  без  надії,  без  слів.
Тож  боляче  чути  тепер  мій  прощальний  спів.
Мов  птаха  поранена,  мов  приречена  долею,  палаю  в  вогні.
Але  не  мовчатиму,  пісню  співатиму,  так  треба  мені.
Нікого  тепер  не  спитаю  дозволу,  не  знайду  любов.
Хай  рани  не  гояться,  але  залишить  слід  моя  кров.
Не  змиєш  мене  зі  свого  шляху  ні  дощами,  ні  зливами.
Не  витреш  з  паперу  моїх  пісень  словами  зрадливими.
Не  зможеш  забути,  все,  що  я  встигну  крикнути  в  ніч.
Хоча  я  мовчатиму,  як  зустрінемось  ми  віч-на-віч.
Не  бійся  розправи,  я  мстити  не  вмію,  не  маю  причини.
Я  тихо  співатиму  про  біль  у  душі,  якщо  не  загину.
Не  буду  блукати  по  твоїх  дорогах,  у  твоїх  містах.
Нестиму  свій  жаль  за  собою,  в  нікуди,  на  холодних    руках.
Слова,  що  мов  лід,  скували  свідомість,  сховаю  сама.
Але  прочитати  їх  зможе  натомість  кожна  душа.
І  Ти,  якщо  хочеш,  читай,  як  не  страшно,  якщо  сили  є.
Хай  пам’ять  отрутою  пробігає  по  жилах  і  розум  скує.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131848
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.05.2009

Телефон

Все,  що  між  нами  було,  
Це  телефонні  розмови,
Це  голос  твій  серед  ночі,
І  сни  мої  кольорові.
Все,  що  я  мала  на  згадку,  
Це  номер  із  цифр,  код  кохання.
Тільки  закінчилось  швидко  
Наше  мобільне  єднання.
Знову  набраний  номер,
Номер  знайомий  до  крику,
Тільки  чужий  голос,
Скаже  жорстоку  правду.
Мій  абонент  недоступний...
Зателефонуйте  пізніше...
Важко  на  щось  сподіватись,
Коли  більше  мені  не  відпишеш.
Мої  повідомлення  стерто,
Дзвінків  моїх  не  приймаєш.
Змінився  твій  оператор,
Ти  вже  мене  не  кохаєш...
Жалію,  що  свого  серця,  
Не  замінити  на  нове.
Не  купити  його  в  магазині,
Як  диво  ось  це  стільникове.
Телефонні  гудки,  наче  постріл,
І  так  швидко  калатає  серце,
„Алло...”  –  Жіночий  голос!
Мене  вбито!  Ти  чуєш?  Вбито!
Батарея  розряджена...
Все  вже...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131847
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 29.05.2009

Думка

По  безкрайньому  простору,
Знов,  тепер,  як  колись.
Думка  лине  над  морем
І  здіймається  ввись.
Лине  думка  між  хмарами,
І  летить  в  далечінь.
І  шукає  розради
На  дружнім  плечі.
Ніжний  сонячний  зайчик
Виграє  на  крилі.
Мокнуть  сизі  крила
В  прохолодній  імлі.
І  морозними  ранками
Пролетять  за  вікном,
Не  сніжинки  серпанками,
А  думки  і  любов.
Заметіллю  кружлятимуть,
Душу  всю  заметуть.
Танок  свій  танцюватимуть,
І  у  ніч  утечуть.
Снігу  скрип  під  чоботями,
Озветься  луна.
В  небі  думка  кружлятиме
І  сумна  і  ясна.
Пізнім  вечором  спуститься
На  затихлі  міста.
Моя  думка  загубиться,
Як  згубилася  я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131712
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.05.2009

Так Ти нагадуєш мені...

Гарячий  літній  день.
Спека  проймає  до  глибини  душі.
Ти  не  згадаєш  про  мене  і  півсловом.
Так  Ти  нагадуєш  мені  про  те,  ким  я  є  насправді.
Я  ніколи  не  забудуся  в  Тобі,
Як  у  прохолодних  водах.
Не  гулятиму  по  берегах  твоєї  ніжності,
Не  мені  світитимуть  зорі  Твоїх  очей.
Так  Ти  нагадуєш  мені  про  те,  ким  я  є  насправді.
Я  повторюю  крізь  роки,  що  зможу  жити  без  Тебе.
Що  переможу  себе  і  не  зламаюсь.
Але  кожна  металева  нотка  в  Твоєму  голосі
Повертає  мене  до  реальності.
Так  Ти  нагадуєш  мені  про  те,  ким  я  є  насправді.
Все  тече,  все  –  вода.
І  я  знаю,  що  Ти  лише  вода...
Та  серед  спеки  і  ковтка  зробити  не  можу,
І  приречена  вмирати  від  спраги.
Так  Ти  нагадуєш  мені  про  те,  ким  я  є  насправді.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131711
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.05.2009

Подих...

Подих...  Стук  серця...  Думка...  
Відкрий  своє  серце.  Що  Ти  відчуваєш?
Чи  боїшся  мені  сказати,  що  більше  не  страждаєш?
Ми  –  діти  неба,  всередині  нас  глибокі  почуття.
Я  молю  Тебе,  не  плакати,  не  згадувати,
Якщо  колись  зустрінеш  моє  дитя.

Подих...  Мрія...  Біль...
Як  живеш  тепер,  з  ким  ночуєш?
Чи  гуляєш,  як  колись  під  дощами?
Пробігли  роки  і  страждання  між  нами.
Моїх  слів  і  прохань  Ти  не  чуєш.
Не  повернути  кохання  словами.

Подих...  Сльоза...    Крик...
Не  поспішай  жити,  не  втікай  від  реальності.
Не  залишайся  в  минулому,  в  небесах  моєї  туманності.
Ми  –  діти  дощу,  нам  не  треба  сонця  і  тепла.
Ми  вміємо  жити  водою,  ми  плачемо  океанами.
Я  в  глибинах  Твоєї  душі  себе  загубила  і  знову  знайшла.

Подих...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131694
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.05.2009

Немає спокою ніде...

Як  голубка,  лину  в  небо,
До  прозорого  світанку,
До  дзвінкого  зимового  ранку,
До  краси,  до  весни,  до  Тебе.
Як  дощі,  що  впадуть  на  землю,
Розіб’ються  на  смерть  об  ґрунт.
Так  мої  розбиваються  мрії,
Стихають  мелодії  струн.
Як  осіння,  остання  квітка,
Гине  в  домі,  на  чиємусь  вікні.
Так  і  я    зів’яну    в  неволі,
Не  сказавши  всього  Тобі...
Як  прозора  роси  краплина,
Що  засяє  і  пропаде,
Так  зникає  моя  сльозина,  
І  спокій  в  душу  прийде.
Ти  мене  ніколи  не  зрозумієш,
Бо  знайшов  ти  свою  мету.
А  я  ще  досі  кохаю
І  спокою  не  віднайду.
Як  кохання  живе  у  серці,
То  не  вирвати  вже  нічим.
Співочому  серцю  так  важко
Розмовляти  з  серцем  німим...
Так  важко  іти  в  нікуди.
Так  боляче  забувати.
Кажуть  час  лікує  рани,
Не  мої,  але  ж  звідки  їм  знати?
Двом  долям  не  порозумітись.
Не  співати  єдиної  пісні.
Наші  стежки  розбіглись  назавжди,
Не  спитавшись  у  нас  поради.
Де  шукати  сил  жити  далі?
Як  дивитись  перехожому  в  очі?
Як  зустріти  холодний  світанок
І  пройти  крізь  бездушні  ночі?
Я  кричу!  Я  благаю  про  погляд...
Про  одне  лише  ніжне  слово...
Але  тиша  навколо  мене.
Залишилася    тиша  зі  мною...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131693
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 28.05.2009

Не бачу

Я  не  бачу  світла,  я  не  чую  голос
Я  тепер  осліпла,  я  зіпсутий  колос.
І  тепер  не  треба...  Говорити  пізно.
Я  тепер  без  тебе,  я  тепер  без  мрії.
Хай  вітри  гуляють.  Хай    мете  снігами.
Вже  не  буде  горя  більше  поміж  нами.
Я  тепер  не  бачу,  і  не  чую  щастя.
Я  тепер  не  знаю,  і  не  хочу  знати...
Я  не  знаю  правди,  я  не  знаю  віри.
І  було  так  страшно,  бід  було  без  міри.
Та  проходять  роки,  протікають  долі.
Ми  тепер  чужі,  ми  тепер  на  волі.
Я  не  знаю  смутку,  я  не  вмію  жити.
Я  не  хочу  впасти,  я  не  хочу  вбити.
Ось  чому  тікаю,  ось  чому  далеко.
Мої  мрії  ніжні  заберуть  лелеки...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131603
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.05.2009

Ти обманюєш себе

В  спустошені  ліси  забутих  душ
Мій  звір  самотній,  мій  останній  друг
Втіка  від  мене,  він  не  прийме  з  рук
Шматок  розбитого  об  гордість  серця.
Обманює  себе,  що  зможе  сам
Забути  ніжний  голос,  смак  сльози
І  вірить,  що  не  крикну  з  болем  вслід:
«Зостанься!  Душу  розгризи!»
В  урбаністичній  сітці  диких  міст
Мій  спогад  наче  звір  Тебе  шукає.
З  чужих  долонь  поживи  не  приймає,
Мій  дикий  звір,  що  втратив  нюх.
Для  чого  гострі  кігті,  згубний  погляд?
Чи  Ти  на  полювання  йдеш  чи  на  війну  зі  мною?
Обманюєш  себе,  що  сам  один  на  світі,
Що  вже  нікому  не  зрівнятися  з  Тобою.
Ми  рівні  у  пориві  наших  мрій,
Коли  душа  кричить  і  виє  по  ночах,
Коли  в  очах  нам  світить  дикий  жах,
Коли  до  болю  напиваємось  Любов’ю.
Обманюєш  себе,  що  не  шукав,
Не  йшов  за  мною,  по  моєму  сліду,
Крізь  час  і  простір,  морок,  біль  і  жах,
Що  то  не  образ  мій  в  твоїх  очах,
Що  не  моє  ім’я  застигло  на  устах...  
Що  то  не  я  напилась  знов  Твоєю  кров’ю...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131602
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 27.05.2009

Слід минулого

Залишився  лише  глибокий  слід.
Відбиток  нечіткий  минулих  літ.
Рікою  день  за  днем  пливе,
Біль,  що  приховано,  нікуди  не  мине.
Бо  так  воно,  інакше  вже  не  може  бути,
І  не  дано  мені  забути...
І  стіни  темної  кімнати
Мене  примушують  згадати
Тебе,  і  все,  що  вже  було.
Так,  ніби  це  не  зламане  крило,
А  у  нове  життя  квиток.
Насправді,  памяті-отрути  ще  один  ковток.
Яка  матерія  –  душа?
І  сильна  і  беззахисна  водночас.
А  я  Тобі  ще  раз  посеред  ночі
Пишу,  і  обіцяю  більше  не  писати.
А  потім  знову  букви  на  папір...
Я  не  від  щастя  так  пишу,  повір!
Не  віднайшла  я  рідної  душі,
І  спогади  зігріють  у  житті,
Як  зараз  жар  проймає  все  нутро,
А  що  робити,  щоб  полегшення  прийшло?
І  Ти  мовчиш...  І  відповіддю  тиша...
Горіха  листя  вітер  за  вікном  колише,
Як  я  колишу  сина,  я  знаю
Пізня  вже  година...
А  сну  мені  нема...  Пишу    Тобі...
Я  знаю  пише  і  вона...
А  скільки  ж  нас  до  Тебе  пише?
Та  відповіддю  –  тиша.
В  цій  німоті  нічній  лягла  на  душу  туга.
І  не  втечу  і  порятунку  вже  нема,
Немає  друга...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131151
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.05.2009

Небо

Спокійне  небо  голубе
Говорить  ніжно,  промовляє,
І  не  кричить,  і  не  співає,
Молочні  хмари  обіймає,
І  в  захід  сонця  засинає.
І  сняться  грози  і  вітри
І  шум  дощу  і  гуркіт  грому.
Про  це  не  розкажу  нікому,
Ніхто  не  запитає  вже...
На  лінії  гудок  зірвався,
Хтось  знову  в  Тебе  закохався,
Хтось  обпечеться  знов,
Поплатиться  за  цю  любов...
Цей  біль  реальний,  а  рани  не  загояться  ніколи.
А  скільки  довелося  приховати  нам  з  Тобою?
Скільки  дзвінків,  листів  і  слів,
І  поглядів  німих,  і  сліз,  і  болі...
Тепер  спокійно  ми  з  Тобою
На  небо  дивимось  і  ми
Спокійні,  ніби  все  минуло.
Невже  ми  справді  все  забули?
О  ні!  Ми  приховали  все!
Бо  спогад  в  небуття  несе.
Несе  до  болі,  до  страждання,
А  схований  –  мовчить,
Не  плаче,  не  кричить,
Тому  таке  влаштовує  чекання.
І  хай  не  вирветься  приховане  страждання,
До  свіжих  ран  не  прикипить...
Як  місяць  пропливе  в  човні,
Між  зорями,  в  вечірнім  небі,
Тоді  подзвоню  я  до  Тебе,
І  не  згадаю,  не  скажу,
Минулих  ран  не  зворушу,
Лише  послухаю  Твій  голос...
Зітну  коси  заплетеної  колос....
А  очі  зорями  на  мене  дивляться  із  неба,
Я  не  скажу  Тобі  про  Тебе,
І  не  спитаю,  не  згадаю,
Тебе  в  спокої  залишаю.
Принаймні  я  ще  сподіваюсь...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131150
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.05.2009

Зима

Зима.  Снігопадами  в  душу  мете.
Вогонь  у  каміні  уже    догорає.
Холодними  фразами  раниш  мене,
Надії  на  краще  немає.
Зима.  Неначе  м’яка  заметіль,
На  серце  лягають  мої  теплі  спогади.
А  ти  там,  один,  і  далеко  ти,
Та    це  все  лише  мої  здогади…
Прощай.  Морозом  дзвенять  ці  слова.
І  серце  скувало  зимовим  холодом.
Нехай...  у  всьому  я  винна  сама.
Весна  не  наступить  так  скоро  вже...
І  знов,  я  дивлюсь  на  Чумацький  шлях,
І  мрію  про  твоїх  очей  весну.
В  хвилини  такі  душа  в  небесах,
Я  ніби  вже  сплю  і  ніяк  не  засну.
Туманом  стелюся  по  холодній  землі,
Нехай  не  зважають  на  мене  люди.
Я  серце  своє  віднайду  в  імлі,
Хоч  нікому  до  нього  діла  не  буде...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131081
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.05.2009

Сьогодні

Сьогодні  я  стояла  зовсім  поруч.
Я  поглядом  торкалась  Твоїх  рук.
Цілунки  сипала  на  Твої  вії.
В  солодких  мріях  пила  мед  із  губ.
І  все  це,  за  якісь  лише  хвилини...
Дивилася  на  тебе  несміливо,
Ось,  поруч  Ти!  Торкнись  лише  рукою!
Я  знову  не  знайду  тепер  спокою!
Бо  я  стояла  зовсім  поруч...
Мелодією  знов  лунав  твій  голос,
Неначе  зашумів  налитий  колос.
І  серце  заспівало  знов  сумної,
Тобі  не  треба  вже  мене  такої...
Сьогодні  я  була  за  крок  від  Тебе,
Дивилася  на  Тебе,  як  на  мрію.
Сьогодні  я  була  за  крок  від  неба,
Та  в  небо  полетіти  я  не  смію.
Сьогодні  я  була  за  крок  від  щастя,
Якого  вже  мені  не  скуштувати.
Гарячих,  ніжних  рук  Твоїх  не  знати,
Не  пестити  Тебе  своїм  волоссям.
Мені  вже  не  дано  Тебе  пізнати...
Вже  вечір,  я  не  сплю,  дивлюсь  на  зорі...
Зорею  в  небі  Ти,  моє  кохання!
Щоразу  Ти  говориш  відпусти,
Щоразу  Ти  говориш  про  прощання.
Та  я  не  можу  відпустити  все  (минуле),
Я  ним  живу,  живу  заради  мрії.
Без  віри  в  тебе  жити  я  не  вмію,
Як  без  зорі  планета  не  живе...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131080
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 23.05.2009

Колискова.

Я  обіймаю  Тебе  крильми.
І  гойдаю  на  хвилях  вітру.
Я  співаю  Тобі  колискову.
Я  дарую  Тобі  свою  віру.
Я  шепочу  Тобі  :  „На  добраніч”...
Хоч  далеко  я  зараз  від  Тебе.
Але  Ти  уяви,  що  я  поруч,
І  на  Тебе  дивлюся  із  неба.
Ти  повір,  я  зорею  ясною
За  Тобою  стежу  щоночі.
І  у  снах  колискові  співаю,
І  дивлюся  з  надією  в  очі.
Наче  мати,  Тебе  моє  сонце,
Заколишу  і  ковдрою  вкрию.
Спи  спокійно,  не  думай  про  іншу,
Чари  снів  перед  нами  відкрию.
Ось  танцюю  в  порожній  кімнаті,
І  тебе  я  беру  за  руки,
І  нікого  немає  між  нами,
Ти  солодко  спи  моє  серце.
Тебе  заколисую  снами.
Хай  крила  Тебе  приголублять,
Крила  моєї  надії,
Так,  як  я,  ніхто  не  полюбить.
Так  як  інші  любити  не  вмію,
Спи  радість  моя,  я  шепочу.
Мій  подих  пестить  лукаво.
Про  зорі  і  небо  розказати  я  хочу,
Про  все,  що  Тебе  цікавить.
Хай  у  снах  Ти  знайдеш  свій  спокій,
І  сьогодні  я  зараз  з  Тобою.
Я  кладу  Твою  голову  собі  на  коліна,
Спи...  Я  буду  Твоєю  любов’ю...
Проведу  рукою  по  Твоєму  волоссю,
Розкажу  про  далекий  край,
Де  Ти  вільний  зробити  вибір,
Засинай,  я  тут,  засинай...
Сон  забере  Тебе  у  мене,
І  про  Тебе  подбає  надалі.
Я  Тебе  віддаю  спокійно,
Наче  дух,  він  літає  в  кімнаті.
Подаруй  мені  один  танець,
Поки  спиш,  і  поки  Ти  вільний.
І  не  бійся,  все  буде  добре,
Поки  зранку  не  збудить  будильник.
Але  ні!  То  не  просто  будильник.
Я  розбуджу  Тебе  поцілунком...
Не  забудь  ці  сни  солодкі,
Хай  будуть  моїм  подарунком...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131050
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.05.2009

Я розумію Тебе

Я  розумію  Тебе,  бо  кохаю...
Бо  сприймаю  таким,  як  є.
Не  нав’язуюсь,  не  міняю,
Залишаю  Тобі  Тебе!
Бо  для  мене,  змін  не  потрібно,
У  глибинах  твого  єства,
Бо  в  веселці  душі  Твоєї
Свої  барви  я  віднайшла.
Хто  Тебе  змінити  прагне,
І  зробити  таким,  як  сам,
Той  Тебе  не  розуміє.
Я  Тебе  їм  в  полон  не  віддам!
І  кричатиму:  „Будь  собою!
І  не  змінюйся  не  на  мить!”
Я  Тебе  такого  кохаю,
Хоч  від  болю  душа  кричить.
Будь  таким  же,  за  всіх  найкращим!
Хай  завидують  очі  злі.
Я  Тебе  не  зміню  нізащо,
Хоч  і  не  залишу  собі.
Хоч  і  часточки  Твого  серця
Я  віднині  не  матиму  вже,
Та  у  снах  час  той  вернеться,
Де  Ти  бачити  прагнув  мене.
Я  не  буду  просити  нічого,
Бо  не  маю  на  Тебе  прав.
Залишайся  лише  собою,
Щоб  цей  ангел  земний  не  пропав.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=131049
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.05.2009

Я не спинюся ні на мить,

Я  не  спинюся  ні  на  мить,
Перед  Тобою  незрівнянним.
Не  поклонюся,  не  впаду,
Коли  побачитись  настане.
Але  у  мрії  світанковій
Твої  уста  цілую  знов.
Я  знаю,  що  лише  зі  мною
Ти  б  спокій  віднайшов.
Я  б  подарунком  Твоїм  стала,
І  показала  б  я  Тобі,
Де  щастя  всі  шукають  люди,
Ховають  болі  у  душі.
Та  Ти  мені  все  заборониш.
Бо  Ти  мов  ангел  неземний,
Простих  людей  не  розумієш
І  залишаєшся  чужим...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130926
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.05.2009

Загублена любов

Так,  як  дим  сигаретний  лине,
І  зникає  без  сліду  знов.
Так  і  крик  у  душі  лунає,
Крик  за  згубленою  любов’ю.
Сірих  хмар  оповите  небо,
Я  люблю  і  іду  з  вітрами.
Сотні  тисяч  людей  безликих,
Сотні  миль  і  сердець  поміж  нами.
Вітер  дерево  гне  до  долу,
Та  зламати  його  не  сміє.
Так  життя  пригинає  людину,
Якщо  жити,  як  всі,  не  вміє.
Депресивний  стан  нам  з  Тобою,
Не  чужий,  а  такий  відомий.
Я  для  Тебе  тепер  –  нічого,
Вірш  сумний,  ми  тепер  –  знайомі...
І  сльоза  –  немов  крапля  воску,
Упаде  і  рядком  застигне.
Ти  пробач,  що  все  ж  таки  –  жінка!
Що  я,  все  ж  таки,  просто  людина!
А  людське  єство  зрадливе,
А  жіноче  зрадливе  двічі!
Як  Адама  зрадила  Єва,
Так  Твої  я  зрадила  мрії.
І  кажу  Тобі  знову  і  знову,
Те,  що  знаєш  уже  на  пам’ять,
Що  немає  в  світі  любові,
Як  та,  що  була  поміж  нами!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130925
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 22.05.2009

Стара шибка

Я  дивлюся  на  захід  сонця,
Золоті  барви  малюю
В  шибці  старого  віконця.
Не  радію  і  не  сумую.
В  світі  наче  все  зупинилось
На  якусь  загублену  мить.
Все,  що  було  –  знайшлось  і  згубилось,
Що  боліло,  і  що  болить.
Подивись  і  Ти  за  крайнебо,
І  думки  туди  відпусти.
Я  навчилась  жити  без  тебе,
Без  людей  вмієш  жити  Ти!
І  розрада  моя  в  цигарці,
І  на  дні  помутнілої  склянки.
І  в  рядках,  що  лягли  на  папері,
У  сльозі,  що  сяйне  на  світанку.
І  коли  я  пишу  Тобі  вірші,
Серце  так  щемить  і  співає,
І  душа  за  мене  говорить,
Бо  вона  що  сказати  має...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130906
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.05.2009

Інша...

Не  розказуй  мені  про  іншу.
Про  її  думки  і  слова.
Не  кажи,  що  я  гірша,
Не  така,  як  вона...

Не  кажи,  що  її  Ти  бачиш
У  своїх  несміливих  снах.
Що  не  згадуєш  вже  про  мене,
Бо  я  не  вона...

Не  кажи,  що  нічого  не  було,
Що  для  Тебе  я  –  ніхто.
Розкажи  мені  про  минуле,
Про  свою  до  мене  любов...

Хай  вона,  як  вогонь,  погасла.
І  попіл  вкрали  вітри.
Тільки  Ти  повинен  знати,
Що  кохання  моє  –  це  Ти!

І  тепер,  як  ніколи,  потрібно
Знати,  що  Ти  кохав.
Хай  навіть  я  сама  винна,
Що  час  забувати  настав...

Не  кажи,  що  змило  дощами
Твої  минулі  давно  почуття,
Що  горіли  колись  поміж  нами,
Що  помилка  саме  я!

Не  назви  мене  помилково
Чужим,  не  моїм  ім’ям.
Ти  знаєш,  що  я  страждаю,
Хоч  тут  вина  не  Твоя...

Більше  за  мною  ніколи
Не  полинуть  Твої  думки,
Та  приходиш  у  снах  ночами,
Торкнутись  ніжно  руки.

Не  кажи,  що  тепер  в  нас  з  тобою
Своє,  окреме  життя.
Що  я  можу  зробити  з  собою
Коли  Ти  –  моє  життя!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130905
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.05.2009

Дивні сни

Дивні  сни,  і  про  щастя  і  про  горе.
Ти  зі  мною  про  них  не  говориш.
Розкажи...
Як  ідеш  по  росі,  під  зорею  смутку.
Де  не  ходять  інші  люди.
Позови...
Але  ні,  Ти  ітимеш  тепер  самотньо.
І  не  буде  поруч  нікого.
Тільки  сам...
Не  знайдеш  між  людей  Ти  тепер  спокою.
Ні  зимою,  а  ні  весною.
Він  пропав...
Я  не  знаю,  що  ти  тепер  відчуваєш.
Бо  не  вірю  колючим  словам.
Не  кажи...
Хай  я  думаю,  що  Ти  зі  мною.
У  теплу  ніч  травневу.
Хоч  і  сам...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130867
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.05.2009

Вона

Чуєш  спів  морів  за  вікном?
Вітри  гудять  чи  дощі?
І  пташиний  помах  крила,
І  пелюстка  впаде  до  долу...
Ранить  душу  травневе  тепло.
Сонце  розум  пече  крізь  вікно.
Ти  такий  –  яких  більше  нема!
І  така,  як  і  всі,  вона...
Хоч  не  може  знати  людина.
Чиї  долю  пишуть  чорнила.
Та  ідуть  всі  стежки  –  плутанина!
Розійшлися  дві  стежки  знов...
Думаєш,  це  лише  помилка,
Необачний  крок  людини,
Але  вірить  вона  в  минуле,
Що  була  між  вами  любов!
Не  кажи  їй,  що  немає  нічого.
Що  душа  може  жити  лиш  Богом,
Бо  напише  вона  листи
У  яких  себе  знайдеш  Ти!
І  невже  Ти  їй  не  повіриш,
Що  вона  Тебе  розуміє?
Як  ніхто  з  людей  Тебе  знає,
Що  їй  так  потрібен  Ти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130866
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 21.05.2009

Ревнощі

Ревнощі  –  це  непорозуміння  і  недовіра  з  одного  боку,  і  символ  сліпої  любові  з  іншого...

Я  ревную  Тебе  до  сонця.
Я  ревную  Тебе  до  Тебе.
Я  ревную  Тебе  до  зірки,
Що  милується  сном  Твоїм  з  неба.
До  роси,  що  омиє  ноги,
До  води,  що  до  уст  торкнеться,
До  повітря,  яке  вдихаєш,
До  луни,  що  десь  озоветься.
До  людей  лише  не  ревную,
Бо  не  маю  на  те  причини.
Бо  ні  серце,  ні  ясний  розум,
Їх  підступності  не  заполонити.
Я  ревную  Тебе  до  ночі,
Що  Тебе  обіймає  так  ніжно.
Я  ревную  Тебе  до  світанку,
Що  Твої  цілує  вії.
Я  ревную  тебе  до  квітки,
На  якій  зупиняєш  погляд,
До  весняних  трав  ревную,
На  які  наступаєш  ногою.
До  дівочих  очей  не  ревную,
У  які  Ти  можливо  заглянеш.
Бо  кохання,  такого,  як  моє,
У  чужих  очах  Ти  не  знайдеш.
Я  ревную  Тебе  до  смутку,
Що  до  болі  стискає  серце.
До  дощу  я  Тебе  ревную,
Що  по  одязі  краплями  плеще.
Я  ревную  Тебе  до  пташки,
Чий  цвірінькіт  Ти  раптом  чуєш,
Я  ревную  Тебе  до  міста,
У  якому  Ти  знов  ночуєш.
Я  ревную  Тебе  до  болю,
Що  так  часто  Тебе  полонить.
До  малесенької  сніжинки,
Що  розтопиться  на  долоні.
Та  лише  до  чужого  серця
Ревнувати  не  треба  мені.
Бо  такого,  як  Ти  любити
Не  зуміють  серця  німі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130781
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.05.2009

Моя ніч

Холодна  ніч  не  гріє  і  не  кличе,
Та  всіх  вітає  тихо  і  велично.
І  манить  темрява  і  приховає  біль.
І  всі  ідуть  і  повертаються  самі.
В  цю  ніч  потрапила  і  я...
Там  загубилася  і  знов  себе  знайшла.
Ніч  простягала  руку  допомоги,
Як  тільки  я  з’являлась  на  порозі.
Ніч  колихала  і  співала  колискові.
Ніч  не  кохала,  та  втішала  у  розмові.
Вона  була  і  другом  і  сестрою.
Ця  ніч  мені  здавалася  тобою.
В  цій  темряві  не  плакала  до  ранку,
В  цій  темряві  боялася  світанку.
І  тихо  засинала  під  покровом  ночі,
Щоб  не  наснились  ненароком  рідні  очі.
Шовкові  простирадла  ніч  стелила,
І  перли  в  небесах  мені  світила,
Вона  мене  боялась  і  любила.
І  як  служниця,  ніч  мені  служила.
Всі  мої  рани  ніжно  лікувала,
І  під  мелодію  чарівну  цілувала,
І  говорила  про  дива  і  сни.
І  забувала  я,  що  є  на  світі  ти!
Ніч  марила  і  я  навчилась  марить,
Ніч  пестила  і  я  їй  віддавалась,
Нічні  цілунки  залишали  шрами,
Коли  стискала  душу  чорними  руками.
Так  розмовляли  ми  удвох,  ніч  і  я,
Та  весь  цей  час  я  залишалася  твоя.
Ніч  знала  це,  і  ревнувала,  і  кричала,
І  обіймала  ніжно,  і  пристрасно  кохала.
Вона  хотіла,  щоб  я  тебе  забула,
А  я  кохала,  і  страждала,  і  лише  заснула...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130780
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.05.2009

Пам’ятаю

Море  проблем,  з  вітром  ідем.  Не  знаєм  спокою  і  ласки.
Дують  вітри,  і  не  кричи,  я  не  почую  –  я  згасну!
Зникну,  пропаду,  розчинюся  в  Тобі  і  мене  не  згадаєш  ніколи.
Може  колись  зустрінеш  –  підеш,  бо  не  хотітимеш  болю.
Я  стомилась  від  ран,  принижена  дитячими  страхами.
І  якщо  Тобі  хочеться  піти,  нехай  не  буде  вже  кохання  поміж  нами.
Ці  рани  не  загояться  ніколи,  а  біль  такий  реальний,
І  час  не  може  приховати  ці  страждання.
Коли  Ти  плакав,  я  витирала  Твої  сльози,
Коли  кричав,  я  брала  у  свої,  Твої  долоні.
Я  була  з  Тобою  і  проганяла  всі  примари  ночі,
Я  скована  була  життям  і  поглядом  одним  у  очі.
Пишу  Тобі  сьогодні  і  не  знаю,
Чи  прочитаєш  ці  рядки,  чи  ні.
Та  знай,  Тебе  я  досі  пам’ятаю,
І  бачу  знову  уві  сні.
Нас  розвели  дві  різні  пори  року,
Нам  не  судилося  по  шляху  радості  іти.
Не  цілувала,  не  любила,  не  шукала,
Не  зберегла,  не  досягла  мети!
Пишу  Тобі  і  згадую  той  погляд,
Що  пробирав  до  глибини  душі,
Ті  відгуки  про  всі  мої  вірші,
Ті  губи,  що  зосталися  чужі  й  холодні...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130743
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.05.2009

Промінь надії

Ти  випромінюєш  надію.
Можливо  не  про  Тебе  мрію.
Але  усім  своїм  єством
Ти  маниш...
Ти  випромінюєш  тепло.
Душевний  спокій  і  чарівність,
Чому  ж  я  не  про  Тебе  мрію,
Коли  Ти  поруч...
Ти  випромінюєш  добро.
Ти  світишся  від  щирості  і  сили,
Я  ще  не  бачила,  щоб  очі  так  світили,
Коли  говориш...
Ти  мужність  випромінюєш  і  ласку.
Ти  той,  про  кого  пишуть  у  віршах,
Про  Тебе  всі  написано  пісні,
Але  наснишся  не  мені...
ТИ  –  не  моя  чарівна  казка!...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130742
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 20.05.2009

Мартіні

Під  тихий  ритм  Мартіні,  записую  свої  сни,
На  полотна,  на  стіни  білі,  хай  вирують  душі  кольори.
І  нестерпний  біль  намалюю,  і  страждання  забутих  душ.
І  розбитого  серця  тіні,  сліз  невиплаканих  чорна  туш.
Ця  картина  нагадує  правду,  і  самотність  мою  видає.
В  цій  картині  згублюся  назавжди,  малюватиму,  фарби  –  є!
Намалюю  життя  прожите,  кольорами  самотніх  днів,
Намалюю  печаль  неприкриту,  фарбами  вбитих  снів.
Упаде  недопитий  келих,  розіллється  п’янкий  напій,
На  полотнах,  на  стінах  білих,  розіллється  картина  мрій.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130608
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.05.2009

Ти – дощ...

Ти  -    дощ,  що  змиває  мій  смуток  осінній,
Ти  -    сонце,  що  світить  мені  на  світанку.
Ти  -    радість,  що  дасть  мені  нової  сили.
Ти  -    мрія,  яку  я  вплела  в  вишиванку.
Ти  -    сон,  що  сниться  і  сниться  щоночі.
Ти  -    горе,  що  сльози  навіє  на  очі.
Ти  -    вітер,  що  ніжно  гойдає  на  крилах.
Ти  -    щастя,  яке  я  волоссям  накрила.
Ти  -    подих,  Тобою  живу  і  вмираю.
Ти  -    день,  і  Ти  моя  ніч,  я  це  знаю!
Ти  -    доля,  впіймаю  Твій  погляд  жаданий.
Ти  -    Той,  кого  я  називаю  Коханий!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130607
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 19.05.2009

Що потрібно для спокою?

Дзвенить  мороз  прощальних  слів.
Навіює  осінню  тугу  і  печаль.
Мені  сказати  правду  не  посмів.
Тепер  обом  безмежно  жаль.

Обманюй!  Говори  слова  п’янкі!
Так  необхідно  вірити  у  казку.
Щоб  не  зірватися  в  безодню  самоти,
І  щоб  не  визнати  свою  поразку.

Зізнайся!  Правду  говори!
Хоча  не  треба  так  мене  вбивати.
Бо  правда  душу  ріже  без  ножа,
Її  під  віями  густими  не  сховати.

Мовчи!  Ні  слова!  О  чарівна  мить!
В  мовчанні  я  дізнаюсь  правду.
І  все,  що  не  могла  Тобі  сказати,
Скажу,  хоч  серце  ще  болить.

Почуй  мене!  Кричу  Тобі  у  слід!..
Хоча,  мене  і  так  ніхто  не  чує.
Ти  на  душі  залишив  рани  слід,
І  час  його  уперто  не  лікує.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130452
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2009

Біль в долонях

Моя  душа  блукає  серед  безликих  доль.
Сердець  чужих  не  знає,  і  без  Твоїх  долонь
Моя  душа  шукає  Того,  кого  немає...

Мій  спокій  загубився  в  безодні  голосів.
Серед  чужих  часів,  сліпих  і  безголосих,
Мій  розум  заблудився,  Тебе  знайти  не  смів...

Мій  біль  мене  полонить,  не  хоче  утекти.
Сліди  на  його  скронях  –  це  жаль  його  зими.
Мій  біль  в  моїх  долонях,  спокою  не  знайти.

Моя  любов  тікає  в  безвихідь,  в    небеса.
Моя  любов  холоне...  Поглянь  яка  краса!  –  
Любов  в  Твоїх  долонях!...  Не  викидай  в  сміття!

Моя  душа  блукає,  шукаючи  весну.
На  Тебе  знов  чекає,  співає  знов  сумну...
Бо  Ти  мене  не  знаєш,  мене,  таку  смішну!...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130451
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2009

Посвята самотньому клену

Ніч  сірим  кошеням  лягла  на  серце.
І  до  світанку  так  далеко!  Любий...
До  спогадів,  до  правди,  до  душі,
Не  долетіти.  Шлях  неправди  згубить.

Один  на  світі  Ти!  Ти  правду  знаєш.
Мою  Ти  щиро  зберігаєш  таємницю.
До  серця  тулиш,  снами  сповиваєш,
І  докладаєш  мрій  своїх  дещицю.

Один  на  світі...  Так!  Самотній  мрійник!
І  погляд  світанковий  не  для  мене.
Ти  все  шукаєш  правди  в  непорозумінні,
І  не  знаходиш,  мій  самотній  клене...

Мої  рядки,  мій  біль,  моя  тривога,
Тебе  зігріють  хоч  на  мить,  до  болю,
І  Ти  не  відповів,  чи  Ти  тікаєш?
Чи  повертаєшся?  Чи  буду  я  з  Тобою?

Ти  зберігаєш  мою  таємницю  вірно.
Мій  дар  Тобі,  одному  в  цілім  світі.
Мій  переляк,  і  про  минуле  спомин,
Мій  розпач,  сни  мої  розбиті.

Роки.  Роки  між  нами  наче  сиві  тіні.
Роки,  що  розділяють  і  єднають.
Чи  йти  вперед,  чи  знов  минулим  жити?
Не  знаєш?  Може  я  тебе  кохаю?...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130360
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2009

Я знайду Тебе для Себе

Ця  любов,  як  сон  самотній,
Ця  біда,  це  шлях  до  Тебе.
Я  пройду  крізь  морок  років,
Я  знайду  Тебе  для  Себе.

Хай  гуде  журба  у  серці,
Хай  говорять  і  шепочуть...
Я  пройду  крізь  морок  років,
Я  знайду  Тебе  для  Тебе.

Де  знайти  для  щастя  крила?
Де  ховаються  надії?
Тут  так  важко  без  любові,
Тут,  одній  без  мрії.

Рай  земний  і  рай  небесний.
Крила  мрій  несуть  у  небо.
Ти  шукай  мене  між  весен,
Ти  шукай  мене  для  себе!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130359
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 18.05.2009

*

Дивись  туди,  за  небокрай!
Там  весни  розлили  дощі,
Там  мрії  застелили  постіль,
Де  не  спочили  ми...

Нехай  немає  більше  сліз,
І  вся  тривога  зникла,
Та  крізь  роки  потрібен  Ти,
До  туги  я  вже  звикла.

Летіти  хвилями  в  житті,
По  океанах  смутку,
Не  знати  спокою  на  самоті,
Боятись,  що  забуду.

Це  все,  що  маю  я  тепер,
Один  тривожний  спогад!
І  пам’ять  знов  отрути  піднесе,
Коли  зустріну  ніжний  погляд!

***
Як  дивно  тягне  серце,  туди,  де  розуміють,
Де  слухають  і  мліють  під  струни  із  душі...
Як  дивно,  що  готовий  почути,  зрозуміти,
Серед  усіх  найближчих,  один,  далекий  Ти!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130323
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2009

В пошуках ...

Така  важка  і  кам’яниста  –  дорога  до  Бога.
Та  відправляє  в  путь  неправда  і  тривога.
І  я  іду,  шукаю  віри  і  любові,
Та  всі  стежки  озвуться  лиш  Тобою.
Як  гірко  розуміти  помилки  свої.
Як  прикро  знати  –  шлях  твій  помилковий.
Та  всі  дороги  знов  ведуть  туди,
Де  не  Ісус,  а  погляд  світанковий.
Чи  це  назву  любов,  чи  це  спокуса,
Що  віри  в  Господа  не  можу  віднайти.
Та  знов  чомусь  не  йду  до  храму,
А  йду  туди,  де,  знаю,  будеш  Ти.
Не  говори  про  те,  чим  маю  жити,
Я  чула  це  не  раз  і  все  вже  зрозуміла,
Але  пробач  мені  земній,  пробач,
Що  я  Тобою  Бога  замінила...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130322
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2009

Сірий птах

Сірий  птах  на  світанку  розкинув  крильми,
І  полинув  на  пошуки  весен  минулих.
Вигравала  веселка  на  срібнім  крилі,
І  мелодія  вітру  лилась,  зорі  чули.
Під  зірками  летів  гордовитий,  мов  Бог,
І  забув  гіркоту  минулих  тривог.
Хай  не  знайде  ніколи  своєї  весни,
Та  назавжди  у  серці  зацвітуть  його  сни.
Змах  крила,  вітру  свист  і  ранкова  імла.
Гордовитого  птаха  надія  згубила.
Не  знайшов  він  своєї  весни,  ні  зими,  
Доля  з  нього  сміялась,  бо  не  любила.
Чи  може  любити  властолюбна  вона,
Того  хто  нескореним  жив  і  вмирає.
Таких  вона  манить,  обманює,  губить,
Надією  марною  вільних  вбиває...
Сірий  птах...  ти  впадеш  на  світанку  в  росу.
Твої  крила  згорнуться  в  помах  останній,
Ти  не  був  як  усі,  ти  не  жив  як  вона,
Тож  вмираєш  один,  так  як  я,  на  світанні...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130255
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2009

Ніжність.

Ніжність,  обіймає  мене.
Ніжність,  колихає  на  крилах  смутку.
Ніжність.  В  ній  я  бачу  знов  тебе,
В  ній  згубила  я  себе,
В  ній  кохаю  я,  в  ній  кохаю  я  тебе.

Ласка.  Поцілунків  біль.
Подих,  може  він  мене  тривожить.
Знаю,  може  він  забув  мене,
Може  він  згубив  мене,
Може  він,  може  він  не  мій...

Поцілунків  біль,  ніжність  не  зітре,
Не  підвладний  час,  ДВОМ  СЕРЦЯМ  НА  ВІКИ  .
Скільки  теплих  днів  нам  весна  несе,
А  вогонь,  а  вогонь  погас.

Радість.  Чую  голос  ніжний  твій.
Щастя  Ти  для  мене  знайшов.
Ніжність  не  стираю  з  пам’яті,
Все  забуду  у  житті,
Не  згадаю,  не  згадаю  про  любов.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130254
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2009

Від німфи...

Пролітає  мрія  ніжна  за  вікном,
І  не  кличе  мене  за  собою.
Закриваю  сонце  дощем.
І  вимінюю  радість  Тобою.
Де  знайти  скарби,
Щоб  з  віками  тліли
І  не  зникли  без  слідів?
Де  знайти  любов,  
Щоб    з  роками  все  горіла,
Як  вічний  вогонь?
Вже  пройшли  роки
І  не  зникли  ті  сліди,
Що  залишив  в  серці  Ти.
Горить,  горить  вогонь,  
Моїх  бажань  і  несміливих  мрій.
Вже  згорів  вогонь,
Кохання,  і  нездійснених  надій.
Попри  все,  крізь  бурі  і  дощі,
Я  несу  у  серці  іскорку  небес.
І  коли  розпалюю  на  аркуші  вогонь,
Ти  називаєш  це  одним  з  семи  чудес.
Тож  все  мабуть  для  тебе  крізь  роки,
І  ці  печалі,  і  страждання  і  рядки.
І  ніжність  нездоланна,  і  непідробний  смуток,
І  все  що  я  згубила,  і  все,  що  я  забула.
Нам  не  судилося  і  не  збулось,
І  ми  не  плачемо  за  темними  ночами,
Які  нам  разом  провести  не  довелось,
Які  мов  стіни  виростають  поміж  нами.
За  руку  не  візьмеш,  не  поведеш,
Туди  де  можна  утекти  від  світу.
Хоча  не  згубиш,  але  й  не  знайдеш,
Свою  юнацьку,  нездійсненну  мрію,
Свою  русалку,  свою  мавку,  німфу...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130229
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2009

Біль солодкий

Біль  солодкий,  згубний  погляд
Не  утекти...
Не  приходиш,  не  тікаєш,
Не  покличеш  Ти.
Але  за  все  найцінніший
Дотик  єдиний  руки...

Сивий  вітер,  дощ  холодний
Наздожене...
Не  кохаю,  не  кохаєш,
ТИ  забув  мене...
Тихо  озветься,  мов  спогад,
Гірко-солодке  „Прощай”...

Я  блукаю  і  шукаю
Свою  журбу...
Все  тікає,  час  спливає
Та  не  збагну...
Де  моїх  мрій  ніжні  крила?
Де  знов  шукати  весну?

Біль  солодкий,  згубний  погляд
Не  повернеш...
Не  зостанешся  зі  мною,
Вранці  підеш...
Але  озвуться  луною,
Струни,  що  в  серці  торкнеш...

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=130228
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 17.05.2009